Питання 1. ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ

Загальні питання: ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ АУДИТУ.

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльністьаудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчихперевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахунковоїдокументації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань івимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторськихпослуг:
1. постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;
2. складання декларацій про доходи і бухгалтерської (фінансової) звітності;
3. аналіз фінансово-господарської діяльності;
4. оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;
5. консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства;
6. навчання;

Аудит - незалежна експертиза фінансової звітності підприємства наоснові перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку,відповідності господарських і фінансових операцій законодавству
Росія, повноти і точності відображення у фінансовій звітностідіяльності підприємства. Експертиза завершується складанням аудиторськогоув'язнення.

Мета аудита - рішення конкретної задачі, що визначаєтьсязаконодавством, системою нормативного регулювання аудиторськоїдіяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

ПОРЯДОК ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ

Порядок планування аудиту визначається правилами (стандартами)що регламентують аудиторську діяльність і відповідає Тимчасовимправилами аудиторської діяльності в Російській Федерації, затвердженого
Указом Президента Російської Федерації № 2263 від 22 грудня 1993 р. Метоюпланування є встановлення норм, що застосовуються аудиторською фірмою абоаудитором, який працює самостійно як індивідуальнийпідприємця при плануванні аудиту бухгалтерської звітностіекономічного суб'єкта.

Завданнями правила (стандарту) аудиторської діяльності є: а) опис попереднього етапу планування аудиту; б) формулювання принципів підготовки загального плану і програми аудиту; в) опис порядку підготовки і складання загального плану і програмиаудиту.

Вимоги даного правила (стандарту) є обов'язковими для всіхаудиторських організацій при здійсненні аудиту, що передбачаєпідготовку офіційного аудиторського висновку, за виняткомтих його положень, де прямо вказано, що вони носять рекомендаційнийхарактер.

Вимоги даного правила (стандарту) носять рекомендаційний характерпри проведенні аудиту, що не передбачає підготовку за його результатамиофіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніхаудиту послуг. У разі відхилення при виконанні конкретного завдання відобов'язкових вимог даного правила (стандарту) аудиторська організаціяв обов'язковому порядку повинна зазначити це у своїй робочої документації та вписьмовому звіті керівництву економічного суб'єкта, який замовиваудит та (або) супутні йому послуги.

Призначення і принципи планування аудиту

Аудиторська організація повинна починати планувати аудит до написаннялиста-зобов'язання і до укладення договору з економічним суб'єктом пропроведенні аудиту.

Планування, будучи початковим етапом проведення аудиту, полягає врозробці аудиторською організацією загального плану аудиту із зазначеннямочікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також урозробки аудиторської програми, яка визначає обсяг, види іпослідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних дляформування аудиторською організацією об'єктивного і обгрунтованого думки пробухгалтерської звітності організації.

Планування аудиту має проводитися аудиторською організацією ввідповідно до загальних принципів проведення аудиту, а також відповідноз наступними приватними принципами: а) комплексності планування; б) безперервності планування; в) оптимальності планування.

Принцип комплексності планування аудиту передбачає забезпеченнявзаємопов'язаності та узгодженості всіх етапів планування - відпопереднього планування до складання загального плану і програмиаудиту.

Принцип безперервності планування аудиту виражається у встановленнісполучених завдань групі аудиторів та ув'язки етапів планування за строкамиі по суміжних господарюючим суб'єктам (структурним підрозділам,виділених на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірніморганізаціям). При плануванні аудиту на тривалий період часу, ввипадку аудиторського супроводу економічного суб'єкта, протягом рокуаудиторської організації слід своєчасно коригувати плани іпрограми проведення аудиту з урахуванням змін у фінансово-господарськоїдіяльності економічного суб'єкта та результатів проміжнихаудиторських перевірок.

Принцип оптимальності планування аудиту полягає в тому, що впроцесі планування аудиторської організації варто забезпечитиваріантність планування для можливості вибору оптимального варіантазагального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самоїаудиторською організацією.

При плануванні аудита аудиторської організації варто виділитинаступні основні етапи: а) попереднє планування аудиту; б) підготовка і складання загального плану. аудиту; в) підготовка і складання програми аудиту.

Зміст попереднього планування аудиту

Для ефективного планування аудиту до написання листа-зобов'язання тадо укладення договору про проведення аудиту аудиторська організація повиннапогодити з керівництвом економічного суб'єкта основні організаційніпитання, пов'язані з проведенням аудиту.

На етапі попереднього планування аудитор повинен ознайомитися зфінансово-господарською діяльністю економічного суб'єкта і матиінформацію про: а) зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльністьекономічного суб'єкта, що відображають економічну ситуацію в країні
(регіоні) в цілому та її галузеві особливості; б) внутрішні фактори, що впливають на господарську діяльністьекономічного суб'єкта, пов'язаних з його індивідуальними особливостями.

Аудитору також слід ознайомитися з: а) організаційно-управлінської структурою економічного суб'єкта; б) видами виробничої діяльності та номенклатурою випускаєтьсяпродукції; в) структурою капіталу і курсом акцій (у випадку, якщо акціїекономічного суб'єкта підлягають котирування); г) технологічними особливостями виробництва продукції; д) рівнем рентабельності; е) основними покупцями та постачальниками економічного суб'єкта; ж) порядком розподілу прибутку, що залишається в розпорядженніорганізації; з) існуванням дочірніх та залежних організацій; и) організованою економічним суб'єктом системою внутрішнього контролю; к) принципами формування оплати праці персоналу.

Джерелами отримання інформації про організацію для аудитора повиннібути: а) статут економічного суб'єкта; б) документи про реєстрацію економічного суб'єкта; в) протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів абоінших аналогічних органів управління економічного суб'єкта; г) документи, що регламентують облікову політику економічного суб'єктата внесення змін до неї; д) бухгалтерська звітність; е) статистична звітність; ж) документи планування діяльності економічного суб'єкта
(плани, кошториси, проекти); ж) контракти, договори, угоди економічного суб'єкта; і) внутрішні звіти аудиторів, консультантів; к) внутріфірмові інструкції; л) матеріали податкових перевірок; м) матеріали судових і арбітражних позовів; н) документи, що регламентують виробничу та організаційнуструктуру економічного суб'єкта, список його філій і дочірніх компаній; о) відомості, отримані з бесід з керівництвом і виконавчимперсоналом економічного суб'єкта; п) інформація, отримана під час огляду економічного суб'єкта, йогоосновних ділянок, складів.

На етапі попереднього планування аудиторська організація оцінює можливість проведення аудиту. У разі, якщо аудиторська організаціявважає за можливе проведення аудиту, вона переходить до формування штату дляпроведення аудиту та укладає договір з економічним суб'єктом.

При плануванні складу фахівців, що входять в аудиторську групу,аудиторська організація зобов'язана враховувати: а) бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту: підготовчого,основного і заключного; б) передбачувані терміни роботи групи; в) кількісний склад групи; г) посадовий рівень членів групи; д) спадкоємність персоналу групи; е) кваліфікаційний рівень членів групи.

Принципи підготовки загального плану і програми аудиту

Починаючи розробку загального плану і програми аудиту, аудиторськаорганізація повинна грунтуватися на попередніх знаннях про економічнесуб'єкта, а також на результатах проведених аналітичних процедур.

За допомогою проведення аналітичних процедур аудиторська організаціяповинна виявити області, значимі для аудиту. Складність, обсяг і строкипроведення аналітичних процедур аудиторської організації вартоваріювати в залежності від обсягу і складності даних бухгалтерськоїзвітності економічного суб'єкта.

У процесі підготовки загального плану і програми аудиту аудиторськаорганізація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю,що діє в економічного суб'єкта, і робить оцінку ризику системивнутрішнього контролю (контрольного ризику). Система внутрішнього контролюможе вважатися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає провиникнення недостовірної інформації, а також виявляє недостовірнуінформацію. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю,аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторськихдоказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на системувнутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отриманнядостатньою мірою впевненості в достовірності бухгалтерської звітності,вона повинна відповідним чином скорегувати обсяг майбутньогоаудиту.

При підготовці загального плану і програми аудита аудиторської організаціїслід встановити прийнятні для неї рівень істотності й аудиторськийризик, що дозволяють вважати бухгалтерську звітність достовірної. Плануючиаудиторський ризик, аудиторська організація визначає внутрішньогосподарськийризик бухгалтерської звітності і ризик контролю, які притаманні ційзвітності незалежно від аудита економічного суб'єкта. За допомогоювстановлених ризиків і рівня істотності аудиторська організаціявиявляє значимі для аудита області і планує необхідні аудиторськіпроцедури. У процесі аудита можуть виникнути обставини, що впливають назміна аудиторського ризику і рівня істотності, установлені приплануванні.

Складаючи загальний план і програму аудиту, аудиторської організації вартовраховувати ступінь автоматизації обробки облікової інформації, що такождозволить аудиторської організації точніше визначити обсяг і характераудиторських процедур.

Аудиторська організація, якщо вважатиме це за доцільне, можепогодити з керівництвом перевіряється економічного суб'єкта окреміположення загального плану і програми аудиту. При цьому аудиторська організаціяє незалежною у виборі прийомів і методів аудиту, відображених в загальномуплані та програмі, але несе повну відповідальність за результати своєїроботи у відповідності з даними загальним планом і даною програмою.

Результати проведених аудиторською організацією процедур при підготовцізагального плану і програми слід детально документувати, тому що данірезультати є підставою для планування аудиту і можутьвикористовуватися під час всього процесу аудиту.

Підготовка і складання загального плану аудиту

Загальний план повинен служити керівництвом у здійсненні програми аудита.

У процесі аудита в аудиторської організації можуть виникнути підставидля перегляду окремих положень загального плану. Що вносяться до плану зміни,а також причини змін аудитору варто докладно документувати.

У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити термінипроведення аудиту і скласти графік проведення аудита, підготовки звіту
(письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторськогоув'язнення. У процесі планування витрат часу аудитору необхідноврахувати: а) реальні трудовитрати; б) розрахунок витрат часу в попередньому періоді (у разі проведенняповторного аудиту) та його зв'язок з поточним розрахунком; в) рівень істотності; г) проведені оцінки ризиків аудита.

У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведенняаудиту на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійностісистеми внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудита. У разі рішенняпровести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку навідповідно до правила (стандарту) аудиторської діяльності «Аудиторськавибірка ».

Складовою частиною загального плану є положення по плануваннюуправління і контролю якості виконуваного аудита. У загальному планірекомендується передбачити: а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікаціюаудиторів, що залучаються до проведення аудиту; б) розподіл аудиторів відповідно до їх професійнимиякостями і посадовими рівнями по конкретних ділянках аудиту; в) інструктування всіх членів команди про їхні обов'язки, ознайомленняїх з фінансово-господарською діяльністю економічного суб'єкта, а такожз положеннями загального плану аудиту; г) контроль керівника за виконанням плану та якістю роботиасистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належнимоформленням результатів аудиту; д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань,пов'язаних з практичною реалізацією аудиторських процедур; е) документальне оформлення особливої думки члена аудиторської групи
(виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого фактуміж керівником аудиторської групи і її рядовим членом.

Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішньогоаудиту, а також необхідність залучення експертів у процесі проведенняаудиту.

Підготовка і складання програми аудиту

Програма аудита є розвитком загального плану аудита і являєсобою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних дляпрактичної реалізації плану аудита. Програма служить докладноюінструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівниківаудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якостіроботи.

Аудитору слід документально оформити програму аудита, позначитиномером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор упроцесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочихдокументах.

Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобівконтролю й у виді програми аудиторських процедур по суті.

Програма тестів засобів контролю являє собою переліксукупності дій, призначених для збору інформації профункціонуванні системи внутрішнього контролю та обліку. Призначення тестівзасобів контролю в тому, що вони допомагають виявити істотні недолікизасобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевіркувірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках.
Програма аудиторських процедур власне кажучи являє собою перелікдій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур посуті аудитору слід визначити, які саме розділи бухгалтерськогообліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожному розділубухгалтерського обліку.

У залежності від змін умов проведення аудита і результатіваудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини ірезультати змін варто документувати.

Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документальновідбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом дляскладання аудиторського звіту (письмової інформації керівництвуекономічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою дляформування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерської звітностіекономічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудитуповинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

Питання 2. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА Аудиторська діяльність

З метою підвищення ефективності діяльності підприємств і організацій уумовах переходу до ринкових відносин в Російській Федерації створенасистема органів контролю.

Вищим органом фінансово-економічного контролю є Контрольнапалата Російської Федерації, утворена законодавчим органом країни тащо діє під його керівництвом. Для. обговорення питань планування іорганізації роботи, методології контрольної діяльності, підготовкизвітів та інформації створюється рада Контрольної палати. Він має право прирозтині зловживань передавати матеріали до правоохоронних органів,ставити питання перед власниками підприємств про притягнення довідповідальності посадових осіб, проводити грошові почне на посадовихосіб у розмірі завданих ними державі збитків (але не більше тримісячногопосадового окладу). У функції Контрольної палати входить:

- здійснення контролю за станом контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, відомствах та інших органах управління;

- проведення фінансових ревізій, перевірок та обстежень із залученням кваліфікованих фахівців з інших організацій;

- координування діяльності контрольних органів, що здійснюють фінансово-економічний контроль;

- винесення адміністрації перевіряються підприємств обов'язкових для виконання вказівок про усунення в установлені терміни виявлених порушень та внесення до бюджету недоплачених сум.

Інші органи контролю діють відповідно до наданих їмповноваженнями.

Розвиток міжгалузевих концернів, асоціацій, об'єднань, орендних,акціонерних, спільних підприємств, комерційних банків, малихпідприємств, кооперативів вимагало перебудови контролю адекватноринкових методів господарювання. У зв'язку з цим в Росії створеноаудиторська служба, керівництво якої здійснює Комісія заудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації та регіональніпалати аудиторів. Аудиторська палата - незалежний контролюючий орган,що діє на основі самоокупності і самофінансування. Засоби палатискладаються з вступних та членських внесків; доходів від прийому іспитів уаудиторів та видачі їм ліцензій на право здійснення аудиторськоїдіяльності; доходів від викладацької, інформаційної та видавничоїдіяльності; інших не заборонених законом надходжень.

Засоби палати направляються на забезпечення її діяльності, а також настворення фондів, призначених для виконання статутних завдань палати,матеріального заохочення та ін Аудиторські фірми будують свої взаєминиз палатою і замовниками на договірній госпрозрахунковій основі.

Аудиторська палата здійснює організаційне та методичнекерівництво аудитом, координацію та контроль аудиторської діяльності. Нанеї покладаються такі функції:

- облік аудиторських організацій (аудиторів);

- розробка методичних рекомендацій щодо здійснення аудиту та координація аудиторської діяльності;

- розробка й удосконалювання кваліфікаційних вимог до аудиторів та порядку заняття аудиторською діяльністю, а також організація та проведення іспитів, атестація аудиторів та видача їм кваліфікаційних посвідчень (ліцензій);

- вивчення ринку аудиторських послуг та поширення досвіду аудиторської діяльності;

- розробка примірних тарифів на основні види аудиторських послуг;

- щорічне складання і подання відповідним органам зведеного звіту про аудиторську діяльність у країні чи республіці

(форми звітності про роботу аудиторів, зведеного звіту про аудиторську діяльність та аудиторських висновків встановлюються палатою за погодженням з Міністерством фінансів);

- вирішення питань, пов'язаних з позбавленням аудиторів кваліфікаційних посвідчень (ліцензій) та застосуванням до них інших стягнень за неякісне проведення аудиту;

- контроль за діяльністю аудиторів та аудиторських фірм, розгляд претензій до їхньої діяльності, а також оперативне вирішення спорів, що виникають між аудиторами та замовниками;

- проведення роботи з підвищення кваліфікації аудиторських кадрів, розробка навчальних програм і аудиторських іспитів;

- вирішення інших питань аудиторської діяльності, що входять до компетенції палати. .

Питання 3. ВИКОРИСТОВУЮЧИ ЯКІ АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ можна переконатися в
Правильне визначення ПРИБУТКУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ?

При визначенні прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) аудиторпроводить експертизу бухгалтерського (фінансового) обліку, складаннявідповідної звітності і стану внутрішнього контролю. У результатіперевірки аудитором дається оцінка дотримання встановленого порядку веденнябухгалтерського обліку, підготовки бухгалтерської звітності.

Порушення, виявлені аудитором під час перевірки правильності визначенняприбутку від реалізації продукції можуть виникнути з таких причин,використовуваним як аудиторських доказів:

- відсутність або недотримання прийнятої облікової політики;

- порушення податкового та валютного законодавства;

- невідповідність величини оборотних коштів швидкому зростанню обсягів продажів (виробництва) або значного зниження прибутку;

- нетипові операції, особливо укладені в період закінчення року, які суттєво впливають на величину фінансових показників;

- наявність платежів за послуги, сума яких явно не відповідає наданих послуг

Аудиторські докази застосовуються для складання обгрунтованогодумки про достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Правильність визначення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)впливає на правомірність обчислення податку на прибуток. При перевірціправильності визначення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)необхідно провести перевірку всіх складових, які беруть участь у розрахункуприбутку.

Прибуток від реалізації продукції визначається наступним чином: Виручка
(нетто) від реалізації продукції, робіт, послуг (за мінусом податку надодану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів - сумивстановлених процентних надбавок до роздрібних цін на радіоприймачі ітелевізори, що вносяться в доход бюджету; експортні мита) - Собівартістьреалізації продукції, робіт, послуг - Комерційні витрати - Управлінськівитрати.

У процесі аудиту встановлюють відповідність даних звіту про прибутки ізбитки Головної книги, журналів-ордерів, інших облікових регістрів, розрахункамі первинних документів.

Аудиторам слід суцільним порядком перевірити дотримання вимог
Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції і пропорядок формування фінансових результатів (з урахуванням змін ідоповнень, внесених до нього постанов Уряду РФ від 01.07.95 р.
№ 661) і встановити обгрунтованість включення витрат в собівартість, атакож їх списання за рахунок балансового прибутку і прибутку, що залишається врозпорядженні організації.

Результат від реалізації продукції (робіт, послуг) виявляють щомісячно нарахунку 46 при зіставленні отриманої виручки (кредит рахунку) і витрат на їївиробництво і збут (дебет рахунку), включаючи ПДВ. Отримане сальдо списуютьв кредит рахунку 80 (прибуток) або дебет (збиток).

Пунктом.7 Указу Президента РФ "Про основні напрямки податковоїреформи в РФ і заходи зі зміцнення податкової та платіжної дисципліни "від
08.05.96 р. № 685 передбачено обов'язок всіх організацій (завинятком суб'єктів малого підприємництва) визначати 01.10.96 р.виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) за методом нарахування (тобтоотримання попередньої оплати (авансу) або відвантаження продукції, виконання робіт абонадання послуг). Указом Президента РФ від 03.04.97 № 283 внесені зміни доп.7 Указу Президента Російської Федерації від 08.05.96 № 685. З метоюобчислення і сплати податку на прибуток підприємств і організацій платникицього податку, за винятком суб'єктів малого підприємництва,зобов'язані з 1 січня 1998 року застосовувати в системі бухгалтерського обліку тазвітності метод нарахування, при якому виручка від реалізації продукції
(робіт, послуг) проводиться відповідно до раніше наступила дати: •отримання передоплати; • відвантаження продукції, виконання робіт або наданняпослуг. Відповідно до проекту Федерального закону РФ "Про порядок облікувитрат на виробництво і реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг),визначення фінансових результатів діяльності організацій і розподілуїх доходу "для цілей оподаткування в 1998 році дохід від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активівта іншого майна організації визначається в міру відвантаження (моментупередачі продукції, товарів (виконання робіт, надання послуг), основнихкоштів, нематеріальних активів та іншого майна організації. Приобчисленні величини позареалізаційних доходів і витрат застосовується такожметод нарахувань. У разі використання організаціями, які єсуб'єктами малого підприємництва, касового методу обліку витрати,пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, товарів, послуг),для цілей оподаткування приймаються по мірі їх оплати.

Відповідно до п.2.5. Інструкції ДПС від 10.08.95 № 37 "Про порядокобчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій ",п.9. Інструкції ДПС від 11.10.95 № 39 "Про порядок обчислення і сплати податкуна додану вартість ", п.17 Інструкції ДПС від 15.05.95 № 30" Про порядокобчислення і сплати податків, що надходять в дорожні фонди "підприємства,що здійснюють реалізацію продукції (робіт, послуг) за цінами не вищефактичної собівартості, для цілей оподаткування приймають ринковуціну на аналогічну продукцію, що склалася на момент реалізації, але не нижчефактичної собівартості.

Чинними нормативними актами не визначено порядок розрахункусобівартості для цілей оподаткування збиткової продукції напідприємствах, які не розподіляють умовно-постійні витрати міжоб'єктами калькулювання, а списують відповідно до прийнятої обліковоїполітикою безпосередньо на рахунки обліку реалізації. Залишається неясним,чи необхідно в цьому випадку з метою оподаткування розраховувати повнусобівартість продукції і яку базу для розподілу загальнозаводськихвитрат застосовувати.

З метою запобігання необхідності сплати податку на прибуток, у томувипадку, якщо в інтересах підприємства доцільно надати знижкупокупцям і продати продукцію нижче собівартості, розроблено методикурозрахунків, якою передбачено надання знижки не в момент отриманнятовару, а при його оплаті, внаслідок чого, знижка враховується не на рахункахобліку реалізації, а в складі позареалізаційних витрат. Така методикадозволяє значно знизити податки при реалізації нижче собівартості, а вдеяких випадках уникнути їх сплати.

Список використаної літератури:

1. «Аудиторські ведомости», щомісячний журнал, № 6/97;

2. Андрєєв В.Д., Практичний аудит, М.: Економіка, 1994р.

3. Камишанов П.І. Практичний посібник з аудиту, М.: ИНФРА-М, 1996р.

4. Баришніков Н.П., Організація і методика проведення загального аудиту, М.:

Філін, 1996р.