Квитки АФХД

1.Предмет і зміст економічного аналізу

Економічний аналіз являє собою систему спеціальних знань,пов'язаних з дослідженням економічних процесів, що складаються підвпливом об'єктивних економічних законів і фактів суб'єктивногопорядку. Головна цільова установка складається в оцінці та пошуку шляхів найбільшефективного використання ресурсів, що забезпечують досягненнямаксимального задоволення матеріальних потреб людини і суспільства.

Предмет економічного аналізу - матеріальні, трудові та фінансовіресурси, а також джерела їх утворення. Зміст і основна цільоваустановка - оцінка ефективності використання цих ресурсів та пошук шляхівоптимізації, а також факторів, що впливають на зміну, аналіз фінансовогостану і виявлення шляхів його поліпшення. Наприклад, змістом аналізусобівартості продукції є виявлення резервів зниження витрат навиробництво і реалізацію продукції; об'єктивна оцінка виконання плану пособівартості і її зміни щодо минулих періодів, а такождотримання чинного законодавства, договірної і фінансовоїдисциплін; забезпечення центрів відповідальності за витратами необхідноїаналітичною інформацією для оперативного управління формуваннямсобівартості продукції; сприяння виробленню оптимальної величини плановихвитрат, планових і нормативних калькуляцій на окремі вироби та видипродукції.

Важливою частина економічного аналізу виступає фінансовий аналіз,предмет якого, тобто те, що вивчається в рамках даної науки, --фінансові ресурси та їх потоки, а зміст-оцінка фінансового стануі виявлення можливостей погашення ефективності функціонуваннягосподарюючого суб'єкта за допомогою раціональної економічної політики.
Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням івикористанням засобів (активів) і джерелами їх формування
(власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомостіпредставлені в балансі підприємства.

Оскільки в досягненні стабільного фінансового становища істотнароль належить аналізу, то його основними завданнями є: загальна оцінка фінансового становища й факторів, що впливають на його зміна; вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їхрозміщення та ефективності використання; дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни; визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства; довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансовогоположення.

Для вирішення цих задач вивчаються: наявність, склад і структура засобів підприємства; причини і наслідки їхзміни; наявність, склад і структура джерел коштів, причини ірезультати їхньої зміни; стан, структура і зміни довгострокових активів; наявність, структура поточних активів, причини і результати їх зміни; ліквідність і якість дебіторської заборгованості; платоспроможність і фінансова гнучкість; ефективність використання активів і окупність інвестицій.

2 . Класифікація методів і прийомів економічного аналізу.

Основу будь-якої науки складає її предмет і метод. Предметекономічного аналізу - матеріальні, трудові та фінансові ресурси, атакож джерела їх утворення. Зміст і основна цільова установка --оцінка ефективності використання цих ресурсів та пошук шляхів оптимізації,а також факторів, що впливають на зміну, аналіз фінансового стану івиявлення можливостей погашення ефективності функціонуваннягосподарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики.
Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою притаманного даній науціметоду. Метод фінансового аналізу - це система теоретико-пізнавальнихкатегорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідженняфінансової діяльності суб'єктів господарювання.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу.
Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізованіметоди аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур налогічному рівні, а не на суворих аналітичних залежностях. До нихвідносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні,морфологічні, порівняння, побудова систем показників, побудовасистем аналітичних таблиць і т.п. Застосування цих методів характеризуєтьсяпевним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція,досвід та знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать доситьстрогі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цихметодів; вони складають другий рівень класифікації. Перерахуємо деякіз них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансовогоаналізу: ланцюгових підставок, арифметичних різниць, балансовий, виділенняізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференціальний,логарифмічні, інтегральний, простих та складних відсотків,дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відноснихвеличин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробкирядів динаміки.

Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційнийаналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, методголовних компонент, коваріаційний аналіз, метод об'єктів-періодів.

Економетричні методи: матричні методи, гармонічний аналіз,спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теоріїміжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування:методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійнепрограмування.

Можна виділити наступні основні методи аналізу фінансовогостану:

I. Аналіз абсолютних показників (читання балансу).

II. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

III. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

IV. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту, визначення взаємозв'язків показників.

I. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник.

3. Інформаційна база аналізу

Економічний аналіз являє собою спосіб накопичення,трансформації та використання інформації економічного характеру, що маєметою: оцінити поточне і перспективний фінансовий стан підприємства;оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їхзабезпечення необхідними ресурсами та фінансами; виявити доступні джерелазасобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

У процесі фінансового аналізу може залучатися інформація знаступних джерел:

Інформація про технічну підготовку виробництва.

Нормативна інформація.

Планова інформація (бізнес-план).

Господарський ( економічний) облік: оперативний (оперативно-технічний) облік; бухгалтерський облік; статистичний облік.

Звітність: публічна фінансова бухгалтерська звітність (річна); квартальна звітність (не Бубличні, що представляє комерційнутаємницю); виборна статистична та фінансова звітність (комерційназвітність), що виробляється за спеціальними вказівками;

Інша інформація: преса; опитування керівника; експертна інформація.

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового станускладає бухгалтерська звітність. В аналізі може використовуватисядодаткова інформація головним чином оперативного характеру, однаквона носить лише допоміжний характер.

З позиції забезпечення управлінською діяльністю можна виділити триосновні вимоги, яким повинна задовольняти бухгалтерська звітність.
Вона повинна містити дані, необхідні для: прийняття обгрунтованих управлінських рішень в області інвестиційноїполітики; оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства; оцінки наявних у підприємства ресурсів, що відбуваються в них змінта ефективності їх використання.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою методоцінки та прогнозування фінансового стану підприємства на основі йогобухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконуватися якуправлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішніманалітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації.

Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна базатакого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, що циркулюєусередині підприємства і корисну для прийняття управлінських рішень.
Відповідно розширюються і можливості аналізу. Зовнішній фінансовий аналізпроводиться аналітиками, які є сторонніми особами для підприємства ітому що не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства.
Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

4.Сістема показників, що характеризують фінансовий станпідприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням івикористанням засобів (активів) і джерелами їх формування
(власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомостіпредставлені в балансі підприємства.

У загальному виді програма поглибленого аналізу фінансово - господарськоїдіяльності підприємства має такий вигляд.

1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання

1. Характеристика загальної спрямованості фінансово - господарської діяльності

2. Виявлення «хворих» статей звітності

2. Оцінка та аналіз економічного потенціалу підприємства

1. Оцінка майнового стану

1. Побудова аналітичного балансу-нетто

2. Вертикальний аналіз балансу

3. Горизонтальний аналіз балансу

4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні

2. Оцінка фінансової стійкості

1. Оцінка ліквідності

2. Оцінка фінансової стійкості

3. Оцінка та аналіз результативності фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання

1. Оцінка виробничої (основний) діяльності

2. Аналіз рентабельності

Оцінка положення на ринку цінних паперів

Фінансовий стан підприємство характеризується рядом показників:
1. Показники майнового стану фірми
1 Сума коштів, що знаходяться в розпорядженні фірми підсумок балансу-нетто.
2 Частка активної частини основних засобів = вартість активної частини основних засобів/вартість основних засобів.
3 Коефіцієнт зносу = знос/балансова вартість основних засобів
4 Коефіцієнт оновлення = балансова вартість основних фондів надійшли/балансова вартість основних засобів на кінець періоду.
5 Коефіцієнт вибуття = балансова вартість вибулих основних фондів/балансова вартість основних засобів на початок періоду.

2. Оцінка ліквідності
1 Функціонуючий капітал (власні оборотні кошти) = власний капітал + довгострокові зобов'язання - основні засоби та вкладення = поточні активи - поточні зобов'язання.
2 Маневреність власних оборотних коштів = грошові кошти/функціонуючий капітал
3 Коефіцієнт покриття загальний = поточні активи/поточні зобов'язання
4 Коефіцієнт швидкої ліквідності = грошові кошти, розрахунки та інші активи/поточні зобов'язання
5 Коефіцієнт абсолютної ліквідності = грошові кошти/поточні зобов'язання
6 Частка оборотних коштів в активах = поточні активи/все господарських коштів
7 Частка виробничих запасів в поточних активах = запаси і витрати/поточні активи
8 Частка власних оборотних коштів у покритті запасів = власні обігові кошти/запаси і витрати
9 Коефіцієнт покриття запасів = «нормальні джерела покриття»/запаси і витрати

4. Оцінка ділової активності

5. Порядок розрахунку і значення коефіцієнтів ліквідності.

А1) найбільш ліквідні активи (грошові кошти і короткостроковіфінансові вкладення);

А2) бистрореалізуемие активи (дебіторська заборгованість та інші);

А3) Повільно реалізовані активи (запаси за винятком витратмайбутніх періодів і довгострокові фін. Вкладення);

А4) важко реалізовані активи (необоротні за винятком довгостроковихфін. Вложений і витрати майбутніх періодів).

Пасиви групуються пір ступеня терміновості їх оплати:

П1) найбільш термінові пасиви (заборгованість перед бюджетом, робітниками іпрострочена кредиторська заборгованість);

П2) короткострокові пасиви (кредити і спокійна кредиторськазаборгованість);

П3) довгострокові пасиви; (довгострокові кредити і позики)

П4) постійні пасиви (капітал, фонди) мінус збитки.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумкинаведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютноліквідним, якщо має місце співвідношення:

А1 (або = П1

А2 (або = П2

А3 (або = П3

А4 (або = П4

Виконання перших трьох нерівностей тягне виконання четвертого.,яке носить балансир характер і його виконання свідчить продотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявністьвласних обігових коштів. Якщо нерівності мають відмінний відоптимального, то ліквідність підприємства відрізняється від абсолютної. При цьомунестача коштів по одній групі компенсується надлишком по іншій.
Однак у реальній ситуації менш платіжні активи не можуть замінити більшліквідні. Аналіз ліквідності оформляється у вигляді таблиці. Зіставленнянайбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновимиі короткостроковими пасивами виявляє поточну ліквідність, а повільнореалізованих активів з довгостроковими і середньостроковими пасивами --перспективну.

Потім розраховуються коефіцієнти ліквідності:

1. Коефіцієнт покриття загальний дорівнює відношенню поточних активів допоточних зобов'язань. Даний коефіцієнт дозволяє порівнювати балансипідприємства за різні звітні періоди, різних підприємств і з'ясовувати якийбаланс більш ліквідний. Він виражає здатність підприємства здійснюватирозрахунки за всіма видами зобов'язань і найближчим і віддаленим. Рекомендованенижнє значення -2. Ріс у динаміці розглядається як сприятливатенденція.
2.Коеффіціент швидкої ліквідності (критичної) дорівнює відношенню грошовихкоштів, розрахунків та інших активів до поточних зобов'язань. Він відображаєпрогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасногопроведення розрахунків з кредиторами на період рівний середньоїтривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Нижній кордономйого нормального значення є 1.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює відношенню найбільш ліквіднихактивів (грошові кошти і короткострокові цінні папери) до поточнихзобов'язаннями. Він показує яку частину короткострокової заборгованостіпідприємство може погасити найближчим часом. Рекомендовані значення: +0,2 -
0,5. Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складаннябалансу.

6. Порядок розрахунку і значення коефіцієнтів фінансової стійкості. (Розрахунок у квитку № 4)

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємствахарактеризується структурою джерел коштів, ступенем залежностіпідприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Будь-яких єдинихнормативів співвідношення власного і залученого капіталу не існує.
Тим не менш поширена думка, що частка власного капіталу повиннабути досить велика - не менше 60%.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується,співвідношенням власних і позикових коштів. Однак цей показник даєлише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовій івітчизняної обліково-аналітичній практиці розроблена системапоказників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує часткувласників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в йогодіяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансовостійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.
Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентраціїзалученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Найбільшпоширена думка, що частка власного капіталу повинна бутидосить велика. Вказують і нижня межа цього показника - 0,6 (або
60 %).

Коефіцієнт фінансової залежності. Чи є зворотним до коефіцієнтаконцентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміціозначає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщойого значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власникиповністю фінансують своє підприємство. Інтерпретація показники: йогозначення, рівне 1,25, означає, що в кожному 1,25 руб. вкладеного в активипідприємства, 25 коп. Позикові. Даний показник широко використовується вдетермінованому факторному аналізі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, якачастина власного капіталу використовується для фінансування поточноїдіяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частинакапіталізована. Значення цього показника може відчутно варіювати взалежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цьогопоказника заснована на припущенні, що довгострокові позики і позикивикористовуються для фінансування основних засобів та інших капітальнихвкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та іншихнеоборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто (вдеякому сенсі) належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Характеризуєструктуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - в певномусенсі - негативна тенденція, що означає, що підприємство все сильніше ісильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Як ідеякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільшзагальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить простуінтерпретацію: його значення, рівне 0,178, означає, що на кожен рубльвласних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 17,8 коп.позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посиленнязалежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто продеяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутихпоказників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої належностіпідприємства, принципів кредитування, що склався структури джерелзасобів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін
Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки інапрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результатіпросторово-тимчасових зіставлень за групами споріднених підприємств.
Можна сформувати лише одне загальне правило: власники підприємства
(акціонери, інвестори та інші особи, які зробили внесок у статутний капітал)воліють розумний ріст у динаміці частки позикових коштів, навпаки,кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, які надаютькороткострокові позички, і інші) віддають перевагу підприємствам з високоючасткою власного капіталу, з більшою фінансової автономністю.

7. Побудова порівняльного аналітичного балансу.

Порівняльний аналітичний баланс виходить з вихідного балансушляхом доповнення його показниками структури, динаміки і структурноїдинаміки вкладень і джерел коштів підприємства за звітний період.
Обов'язковими показниками порівняльного аналітичного балансу є:абсолютні величини за статтями вихідного звітного балансу на початок ікінець періоду; питомі ваги статей балансу у валюті балансу на початок ікінець періоду; зміни в абсолютних величинах; зміни в питомихвагах; зміни у% до величин на початок періоду; зміни у% дозмін у валюті балансу; ціна 1% зростання валюти балансу і кожної статті --відносини величини абсолютного зміни до відсотка абсолютного змінина початок періоду.

Порівняльний аналітичний баланс характерний тим, що він зводитьвоєдино і систематизує ті розрахунки і передбачення, які зазвичайздійснює будь-який аналітик при початковому ознайомленні з балансом.
Схемою порівняльного балансу охоплено безліч важливих показників,характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльнийбаланс фактично включає показники горизонтального і вертикальногоаналізу, активно використовуються в практиці капіталістичних фірм. У ходігоризонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні змінивеличин різних статей балансу за певний період, а метоювертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто. Всіпоказники порівняльного балансу можна розбити на три групи: показники структури балансу показники динаміки балансу показники структурної динаміки балансу

Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану вельмиважливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структурузмін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через якіджерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці новікошти в основному вкладені.

На основі порівняльного аналітичного балансу розраховуютьсябільшість показників що характеризують фінансовий стан підприємства,горизонтальний або динамічний їх аналіз дозволяє встановити їх змінуі зробити висновок про зміну стану.

8. Аналіз ліквідності балансу поточної і на перспективу

Фінансовий стан характеризується системою таких показників, якпоточна і перспективна платоспроможність, оборотність, наявністьвласних і позикових коштів, ефективності їх використання та ін
Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан,виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність вчаснозадовольняти платіжні вимоги постачальників техніки та матеріалів узгідно з господарськими договорами, повертати кредити, проводитиоплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Оскільки виконанняфінансового плану в основному залежить від результатів виробничої тагосподарської діяльності в цілому, то і фінансове становище, яке визначаєтьсяусією сукупністю господарських факторів, є найбільш узагальнюючимпоказником. З точки зору короткострокової перспективи критерії оцінкифінансового стан підприємства - ліквідність і платоспроможність, тобтоздатність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки покороткострокових зобов'язань. Під ліквідністю активу розуміють здатністьйого трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідностівизначається тривалістю часу, протягом якого це відбудеться.
Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активу.
Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхеквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості,що вимагає негайного погашення. Тобто основними ознакамиплатоспроможності є: наявність коштів на рахунку і відсутністьпростроченої кредиторської заборгованості.

Для аналізу ліквідності та платоспроможності будується порівняльнийаналітичний баланс, де активи групуються за ступенем ліквідності, тобтоздатності трансформуватися в грошові кошти: найбільш ліквідніактиви (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення);орая покривається власними оборотними коштами.

Матеріальні витрати становлять значну частку всіх витрат навиробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програмапідприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного іповного забезпечення її необхідними матеріально-енергетичними ресурсами.
Найважливішим інструментом вишукування внутрішньовиробничих резервів економіїі раціонального використання матеріальних ресурсів є економічнийаналіз. Його завданнями в цій галузі є:

-оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

-вивчення якості планів матеріально-технічного постачання та аналізїх виконання;

-характеристика динаміки та виконання плану за показникамивикористання матеріальних ресурсів;

-визначення системи факторів, що обумовлюють відхилення фактичнихпоказників використання матеріалів від планових або від відповіднихпоказників за попередній період;

-кількісний вимір впливу факторів на виявлені відхиленняпоказників;

-оцінка внутрішньовиробничих резервів економії матеріальнихресурсів; оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів. При цьомурозраховуються такі показники як матеріаломісткість і матеріаловіддача.

Основними завданнями аналізу готової продукції, що входить до складузапасів є:оцінка виконання планів за обсягом, асортиментом, якістю випущеноїпродукції та зобов'язань щодо її постачання;аналіз виконання плану по реалізації продукції та своєчасністю оплатиза реалізовану продукцію;виявлення рентабельності всієї продукції та її окремих видів.виявлення резервів нарощування обсягів та зниження собівартості.

При аналізі дебіторської заборгованості вивчається не тільки їїструктура і динаміка, але й зміну її ставлення до кредиторськоїзаборгованості. Незначною перевищення останньої є позитивниммоментом оскільки є одним з нормальних джерел покриття запасіві витрат.

При аналізі грошових коштів слід розрахувати коефіцієнт абсолютноїліквідності (грошові кошти/поточні зобов'язання), значення показникаменше 0,1-0,2 свідчить про низьку готовність підприємства погаситичастина найбільш термінових зобов'язань негайно.