ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ з вищої освіти.

Російської економічної академії ім. Г. В. Плеханова.

Кафедра «Банківська Справа»

Курсова робота

Тема «Стан банківської системи Росії після кризи

17 Серпень 1998 ».

Виконала: студентка 4 курсу групи 2417

Інституту Фінансів

Грибовська Надія Василівна

Науковий керівник: Богатирьов

Володимир Ілліч

МОСКВА

2000

ЗМІСТ

I. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

II .. Передумови виникнення кризовоїситуації ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ........ 4

1. Банківська система напередодні кризи ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4

2. Неявний етап кризи (січень - квітень 1998 р.) ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6

3. Посилення кризових явищ (травень - липень) ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8
2. Крах сформованої системи (кінець липня - вересень) ... ... ... ... .... ... ... .10
3. Перші результати системної кризи ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... .14
4. Втрати банківської системи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... 15
5. Оперативні антикризові заходи Банку Росії ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... 15
6. Можливі причини банківської кризи в Росії ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... 16

III. Стан банківської системи в 1999 році ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 18

1. Заходи з реструктуризації банківської системи після кризи ... ... .... ... ... ... .18

2. Через рік після кризи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21

3. Якість капіталу російських банків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .22

IV. Стан банківської системи в 2000 році ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 24

4.1. Загальні положення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 24

4.2. Віртуальні доходи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .26

4.3. Банківська система на порозі можливого четвертогокризи ... ... ... ... ... .... ... 28

4.4. Неефективний нагляд ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28

4.5. Не відбулася багатоукладність банківськоїсистеми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .29

4.6. Непрацюючі закони і недоліки існуючого законодавства: замкнуте коло ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

4.7. Підсумки роботи АРКО ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... .. 31

4.8. Кому заважає агентство ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33

V. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 35

Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ? ялина. Напередодні завершенняреструктуризації боргів колишнього СРСР Лондонському клубу російські банкискупили близько 10% "радянських" боргових зобов'язань, витративши на це близько
2,5 млрд. дол Однак падіння цін на російські зовнішні борги, що почалосяв кінці жовтня і тривало аж до грудня 1997 р., призвело добалансовим збитків у розмірі не менш 300 млн. дол

Рис 1.

* Зниження офіційних даних про надані кредити в січнічастково пояснюється переходом банків на нові стандарти бухобліку.

У 1998 р. банки почали переглядати структуру видаваних нимикредитів (див. рис. 1). Зростання процентних ставок і загроза девальваціїпідірвали механізм рубльового кредитування реального сектора. У зв'язку з цимбанки змінили структуру кредитного портфеля: якщо на початку року часткавалютних кредитів у середньому по банківській системі становила 35%, то до літавона досягла 41%, а у окремих банків - 70%. Сумарна частка кредитівекономіці знаходилася на рівні 32-33% від банківських активів.

Проте основним джерелом сталого доходу для банків залишалисяоперації з державними цінними паперами. До травня 1998 вкладення банків
(з урахуванням Ощадбанку) в такі папери склали 175 млрд. руб., збільшившисьз початку року на 10 млрд. руб.

Другий за значущістю сферою фінансових операцій для російських банківбули валютні форвардні контракти. В умовах відтоку іноземногокапіталу з ринку ГКО і збільшується валютного ризику сумарні обсягизобов'язань з виконання термінових угод стабільно знижувалися. Офіційнастатистика з даного сегменту ринку не репрезентативну. Коректнішеоцінка заборгованості за форвардними контрактами російських банків переднерезидентами можлива на основі статистики Банку міжнародних розрахунків
(Bank for International Settlements). За даними BIS, сумарні зовнішнізобов'язання російських банків у грудні 1997 р. залишали 40,3 млрд.дол Якщо з цієї суми відняти офіційні іноземні пасиви російськихбанків (виходячи з методики платіжного балансу - 19,2 млрд. дол), верхнямежа заборгованості на початок 1998 року, складе 21,1 млрд. дол
Аналогічні розрахунки для червні 1998 дають цифру в 18,5 млрд. дол

Про наростання кризових явищ у банківській системі говорило іпомітне скорочення загальної суми залишків вільних рублевих коштівкомерційних банків на кореспондентських рахунках в ЦБР. На початку рокущоденні залишки для всієї банківської системи становили в середньому 23,9млрд. руб. У лютому мало місце перше серйозне падіння, коли данийпоказник знизився до 18,7 млрд. руб. Далі обсяг незадіянихбанківських ресурсів плавно скорочувався аж до червня, досягши в першуполовині літа 14,9 млрд. руб.

Загальне погіршення стану фінансового сектора відбилося також напоказниках прибутковості комерційних банків за підсумками I кварталу
1998Середній прибуток банків (без врахування Ощадбанку) скоротився на 27% упорівняно з среднеквартальной прибутком попереднього року. При цьомузбитки в балансах показали банки, що займали верхні рядки в спискунайбільших за розміром чистих активів і капіталу: Токобанк (найбільша сумапоказаних збитків - 63 млн. крб.), МФК і Інкомбанк. Слід зазначити, щона зниження балансових показників прибутку вплинули рішення ЦБР про погашеннязбитків по операціях з ДКО у 1997 р. і вступ в силу з 1 лютогоінструкції про формування резервів на можливі втрати по позиках у розмірі
40% від розрахункової величини.

1.3. Посилення кризових явищ (травень-липень).

У травні 1998 р. почали відчутно виявлятися слабкості банківської системи,накопичені в останні роки і збільшення коливаннями на фінансовихринках. 8 травня ЦБР ввів тимчасову адміністрацію в Токобанке, який буводним з найбільших російських позичальників на Заході.

Найбільш характерними проявами травневої "хвилі" фінансової кризистали "зліт" прибутковості по державних цінних паперів до 80% і падінняфондових індексів більш ніж на 40%. У результаті знизилися сумарнівкладення банків в ГКО, що пояснювалося посилився відтоком коштівнерезидентів з ринку, радикальними діями Мінфіну, який відмовивсярозміщувати нові випуски ДКО по підвищеній прибутковості, і жорсткістю з
1.07.98 р. вимог ЦБР до первинних дилерів.

Внаслідок падіння цін на вторинному ринку державних цінних паперівв кінці травня - початку червня балансові збитки від переоцінки склали 20%сукупного капіталу банківської системи. За підсумками II кварталу тільки шістьбанків з перших тридцяти показали балансовий прибуток. Сумарний прибутокбанківської системи з урахуванням підсумків діяльності за попередній час впалапрактично до нуля.

Вплив різкого падіння котирувань російських акцій на банківськусистему виразилося в зростанні пролонгованих/неповернених кредитів віддочірніх організацій, які спеціалізувалися на операціях на фондовому ринку.
Оскільки більша частина акцій, що купуються інвестиційними банками,реєструвалася на офшорні компанії, основні балансові збитки відзниження котирувань російських акцій також виявилися за межами Росії,що дозволяло певною мірою маскувати реальний стан справ убанківській сфері.

У результаті дій банків-операторів термінового ринку ставдестабілізувати курс на валютній біржі. Банки, що мали незакритіпозиції по валютних форвардам і ф'ючерсів, були змушені купувати валюту вдень виконання контракту, що визначало їх зацікавленість в низькомубіржовому курсі. Починаючи з квітня обсяги біржових торгів по доларах США вдень розрахунку по термінових операціях (15-го числа кожного місяця) досягалимаксимальних значень. Наприкінці травня котирування валютних контрактів зпоставкою в жовтні-листопаді перевищили верхній рівень валютного "коридору"
ЦБР, що свідчило про припущеннях учасників ринку щодоможливість девальвації рубля.

Багато російських банки заявили про відмову виконувати майбутнізобов'язання по форвардних операціях. Критичний характер ситуації посиливсявнаслідок того, що суди розцінювали даний вид операцій як угоди-парі івідмовляли в судовому захисту при висунення позовів. Вже до липня було розпочатоблизько 10 судових процесів, де у позовних випадках банки, що зіштовхнулися знеплатежами за форвардними контрактами, виявилися не в змозі відстоятисвої права у суперечці з порушили зобов'язання контрагентами. Учасникиринку стали практикувати дострокове виконання угод, вважаючи за краще нестипоточні втрати та убезпечити себе від значних збитків у майбутньому.

Починаючи з червня банки посилили тиск на валютні резерви ЦБР.
Індикатором їх поведінки служив стійке зростання усередненої відкритоївалютної позиції, що відображає перевищення банківських активів в іноземнійвалюті над валютними пасивами. Купівля валюти здійснювався банками восновному для трьох цілей: 1) виконання клієнтських доручень, у томучислі від нерезидентів, що виводять кошти з російських цінних паперів і з
Росії в цілому; 2) погашення власних закордонних зобов'язань (восновному за кредитами); 3) здійснення інвестицій в очікуванні можливоїдевальвації рубля. При цьому банки легко обходили нормативні обмеження
ЦБР, що регулюють розмір відкритої валютної позиції. Поряд з використаннямфіктивних експортно-імпортних контрактів ними застосовувалися більш простісхеми, не змінювали величину відкритої валютної позиції. Зокрема, банкикупували долари США за рублі і в той же день розмішав валюту на депозит уіноземному банку. Також застосовувалися варіанти з використаннямконверсійних операцій "долар США/німецька марка".

Крім того, банки переводили у валюту ті кошти, які надходиливід погашення державних облігацій. Склалася парадоксальна ситуація,коли банки всі разом були вкрай зацікавлені в стабільності рубля вмежах встановленого ЦБР "коридору", але кожен окремо об'єктивнограв проти рубля.

"Вимивання" рублевої ліквідності в банківській системі відбилося вперіодичних скачках процентних ставок на ринку міжбанківськогокредитування

Ставки по кредитних і депозитних операціях "overnight" в 1998 році.

Рис. 2.

* Ставка MIACR (Moscow Inter Bank Actual Rate) розраховується яксередньо-

зважена за обсягами фактичних угод з надання міжбанківськихкредитів комерційними банками. Статистика з надання ЦБРодноденних розрахункових кредитів до 25 червня 1998 не публікувалася.

Перший "зліт" прибутковості по одноденних МБК припав на кінець травня.
Після рішучих дій ЦБР і уряду ставки досить швидкоповернулися в прийнятні рамки, проте заходи грошової влади не змусилибанківський сектор відмовитися від валютних переваг. Дестабілізація ринку
ДКО зруйнувала єдину схему міжбанківського кредитування, що дозволяладо цих пір уникати підвищеного кредитного ризику - кредитування під заставудержавних цінних паперів. У сформованих умовах випробовуваний банкаминедолік рублевих коштів став повністю визначати динаміку ринку МБК.
Починаючи з середини червня процентні ставки за міжбанківськими кредитамидемонстрували стійкий підвищувальний тренд, який у двадцятих числахЛипень змінився на протилежний за фактичної відсутності угод. Падінняобсягів міжбанківського кредитування більшою мірою відбилося настан банків-засновників БПГ, що залежали від ринку МБК сильніше, ніжінші комерційні банки. Вже до початку липня серед стабільних учасниківринку МБК залишався один Ощадбанк, кредити якого приватним банкам в усі? рахованія депозитів. Після того як всі провідні банки сталивводити обмеження на виплату коштів вкладників, вилучення депозитівприйняло масовий характер. Заходи, що використовувалися банками для обмеженнятиску з боку вкладників включали: встановлення лімітів нащоденну видачу коштів з валютних, а потім і рублевих рахунків;пропозиція отримувати гроші з валютних депозитних і карткових рахунків урублях, часто але курсом нижче ринкового; організацію попередньоюзапису на отримання валютних і рублевих коштів.

Характерно, що несподіванкою для багатьох вкладників стало швидкепогіршення ситуації в СБС-Агро, який розглядався і рекламувався якпровідний урядовий "банк. Більшість вкладників були впевнені, що ввипадку утруднень держава покаже йому фінансову підтримку. Проте всізаяви уряду та ЦБР про гарантії вкладів носили досить загальнийхарактер. Послабити напруження, викликане "втечею" вкладників, був покликанийпереказ вкладів в Ощадбанк за фіксованим курсом. Подібна схема вже булавипробувана ЦБР роком раніше при фінансовому оздоровленні Тверьуніверсалбанк.

За даними ЦБР, обсяг рублевих депозитів населення скоротився за серпеньна 6,5 млрд. руб. (4%), валютних - на 0,9 млрд. дол (18.%). Результати
"втечі" вкладників могли виявитися більш серйозними, якби вони мали вільнийдоступ до вилучення своїх коштів. Незважаючи на те що 2/3 вкладів в Ощадбанкуволоділо обмеженою ліквідністю, вкладники вивели з Ощадбанку (з урахуваннямвалютних вкладів) 9,4 млрд. руб. у серпні та 7,7 млрд. руб. у вересні. Докінця місяця "втеча" вкладників з Ощадбанку вдалося призупинитиза допомогою підвищення депозитних ставок до 40-45% (по рублевих депозитах).

ЦБР заборонив шести комерційним банкам, відчували найбільшітруднощі (СБС-Агро, Інкомбанк, Менатеп, Мост-банк, Промстройбанк
Росії та Мосбізнесбанк), проводити будь-які операції за вкладами і зажадавукладення угоди з Ощадбанком, намагаючись таким чином захиститиінтереси вкладників. Переклад вкладу до Ощадбанку здійснювався задобровільної згоди вкладника на наступних умовах: могла переводитисялише основна сума вкладу за станом на 1 серпня; валютний внесокконвертувався в рублі за курсом на 1 вересня (9,33 грн./дол.). ЦБРстежив, щоб банки не переводили до Ощадбанку кошти з рахунків своїхспівробітників. Для виконання зобов'язань але переведеним вкладами Ощадбанкупередавалися частину Фонду обов'язкових резервів та векселі банків, підщо Ощадбанк міг отримувати кредити ЦБР.

Переклад вкладів означав втрату значної частини заощаджень дляпевної групи населення. Сумарні втрати складалися із збитківвнаслідок знецінення реальної вартості внесків, збитків при конвертаціївалютних вкладів (як під час перекладу, так і при знятті вкладу в рубляхза більш низьким курсом), втрати відсотків по перекладаються вкладами, які
Ощадбанк не сплачував відповідно до умов переказу. Збиткивкладників досягали 50% від валютної вартості внесків.

За