Курсова робота

Тема: Бухгалтерський облік витрат на наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки.

сегментована звітність.

Проекти положень про фінансову звітність.

Стандартні форми бухгалтерського обліку 13 < br>Бухгалтерський облік витрат на наукові дослідження і дослідно -конструкторські розробки (НДДКР).

Основна проблема

Для багатьох компаній витрати на наукові дослідження і досліднірозробки становлять істотну частину їх фінансово-господарськоїдіяльності. Такі витрати за своєю суттю є теоретичними іпредставляють серйозну проблему для бухгалтера при складанні щорічнихфінансових звітів. Згідно з урахуванням на основі методу нарахуваньвитрати на наукові дослідження та розробки слід відносити на той рік,яким вони були вироблені і списувати на доходи майбутнього періоду. Цейметод відомий як метод переносу витрат на рахунку майбутніх періодів (методвідстрочення). З іншого боку, зважаючи на теоретичну основутаких витрат, встановити їх взаємозв'язок з доходами майбутнього періоду здостатньою впевненістю неможливо. Виходячи з цього, витрати на науковідослідження та розробки слід списувати в тому звітному періоді, вякому вони були зроблені. Цей метод прийнято називати методом повногосписання витрат з рахунку (метод списання).

Переваги методу відстрочки в порівнянні з методом списаннянаступні: а) Цей метод більш реалістичний в умовах виробництва.
Компанії інвестують величезна кількість грошових коштів у дослідження тарозробки з метою отримання доходів у майбутньому, і не розцінюють цівитрати як накладні витрати, необхідні для поточного виробництва. б) Використання методу списання може призвести до спотворенняпоказників прибутку. Таким чином, прибуток, отриманий в період розробкита впровадження нового товару виявиться штучно заниженою, а доходи,отримані в процесі виробництва, невиправдано високими. Це можестворити оманливе враження зростання рентабельності виробництва. в) Прийнято вважати, що інвестиції у дослідження та науково -технічні розробки необхідні компаніям, тому що вони приносять реальнукомерційну користь. Проте при використанні методу списанняменеджер може утриматися від такого вкладення грошових коштів, тому щоцей метод веде до заниження прибутку у звітах.

У свою чергу метод списання також має ряд переваг:

а) Так як грошові кошти, вкладені в науковідослідження і технічні розробки, можуть бути повернені тільки післяодержання доходів, показник прибутку, отриманий за методом пальногосписання більш точно відображає кошти для нарахування дивідендів. б) Метод перенесення витрат на рахунки майбутнього періоду вимагаєсуб'єктивної оцінки майбутнього доходу, тоді як метод списання єбільш точним (справедливим, простим, прямим). в) На практиці необхідно брати до уваги труднощі,які можуть виникнути при віднесенні витрат на наукові дослідження татехнічні розробки на певний дохід у майбутньому.

У 1971 році увагу громадськості було залучено проблемоюбухгалтерського обліку науково-дослідних і дослідно-конструкторськихрозробок у зв'язку з фінансовим крахом компанії «Роллс-Ройс». Балансовийзвіт компанії включав більшу частину відстрочених активів на науково -дослідницькі витрати. Ці витрати були віднесені на проект, який неміг принести прибуток. Таким чином, проблема наукових досліджень ідослідних розробок була однією з перших, винесених на розглядкомітету з бухгалтерських стандартів.

Стандартна форма бухгалтерського обліку (СФБУ 13) вперше була видана в
1977 році. Стандарт із змінами і доповненнями був прийнятий в 1989 році.

Резюме.

СФБУ 13 визначає різницю між витратами на наукові дослідження, врезультаті яких отримуються наукові або технічні знання, івитратами на дослідно-конструкторські розробки, засновані на цих знанняхі спрямовані на досягнення певних комерційних цілей. Всі науково -дослідні витрати повинні списуватися з рахунків в міру їхпояви. У частині витрат на технічні та конструкторські розробкикомпанії, на свій розсуд можуть використовувати один з методів: методсписання або метод відстрочки. Однак слід мати на увазі, що в разівибору методу відстрочки компанія має право відносити витрати на НДДКР нарахунку майбутніх періодів тільки в тому випадку, якщо проект пройшов рядвипробувань, які підтвердили його здатність приносити прибуток у майбутньому.

СФБУ 13 вимагає розкриття облікової політики в частині видатків на науковідослідження та розробки, а також докладного опису руху на всіхрахунках відстрочених витрат. СФБУ 13 з урахуванням змін і доповнень такожвимагає від великих (як визначено нижче) компаній докладного описувитрат на наукові дослідження та розробки, зроблених протягомроку.

Терміни та поняття.

Згідно з визначенням, запропонованим СФБУ 13, витрати нанаукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки можна віднести дооднієї або декількох з наступних категорій (за винятком тих випадків,коли це стосується розробок і видобутку нафти, газу та родовищ кориснихкопалин або відшкодування витрат, спрямованих на розвиток виробництва,безпосередньо третьою стороною або за умовами контракту на основідоговірних цін, розрахованих з урахуванням витрат обох сторін): а) первинне дослідження - експериментальна чи теоретичнаробота, в ході виконання якої купуються нові наукові читехнічні знання. Ця робота не має на меті досягнення певнихрезультатів або конкретного застосування отриманих в ході дослідженнятеоретичних знань. б) прикладне дослідження - первісне або експериментальнедослідження, спрямоване на отримання нових наукових або технічнихзнань, необхідних для досягнення практичних цілей і виконанняпевних завдань. в) розробка - практичне застосування наукових і технічних знаньдля виробництва нових або вдосконалених матеріалів, обладнання,продукції або послуг, для впровадження нових технологій і систем до початкукомерційного виробництва або промислового видобутку, а також длямодернізації вже діючих систем.

Різниця між початковим і прикладним дослідженням з одногобоку, і розробками з іншого, є істотним при застосуванніметоду відстрочення відповідно до СФБУ 13. Деякі компанії відповіднодо вимог, що пред'являються переглянутими СФБУ 13, зобов'язані пред'являтидокладний перелік витрат, що відносяться до витрат на наукові дослідженняі технічні розробки. Це допомагає визначити які витрати можуть бутивіднесені до науково-дослідник -ським і які не можуть. Відповідно до СФБУ 13 науково-досліднадіяльність може вважатися такою тільки в разі присутності в нійпомітного елемента нововведення.

СФБУ 13 до науково-дослідних витрат відносить наступні видидіяльності:а) експериментальна чи теоретична робота, спрямована на одержаннянових знань чи на розвиток та вдосконалення вже наявних навичок;б) пошук практичного застосування отриманих знань:в) формулювання і проектування можливого практичного застосуваннярезультатів наукової роботи:г) тестування, за допомогою якого проводиться пошук або оцінкаальтернативних виробів, виробничих процесів чи послуг:д) виготовлення пробних зразків або макетів, що передує виробництва;е) розробка дизайну виробу, процесу або послуги, з застосуванням новихтехнологій або реальних удосконалень:ж) конструювання та випробування дослідних установок.

Як приклади витрат, які не можуть бути віднесені до витратна наукові дослідження та розробки, можна віднести наступні:а) тести і дослідження, що проводяться з метою управління величиною і контролюякості;б) періодичні зміни та покращення вже існуючих товарів, процесівабо послуг;в) дослідження, не пов'язані з науковою діяльністю;г) зміни і удосконалення обладнання та технологій, пов'язані звиправленням неполадок в промисловому виробництві;д) юридичні та адміністративні витрати на патенти і спори;е) витрати, пов'язані з встановленням обладнання, не пов'язані з конкретнимнауково-дослідницьким проектом:ж) маркетингові дослідження.

Вимоги, що пред'являються СФБУ 13.

Витрати на основні фонди, що використовуються в ході науково -дослідницької діяльності, повинні враховуватися і списуватися уВідповідно до СФБУ 12. Всі інші витрати повинні бути списані з рахунків уТого року, в якому вони були зроблені.

Щодо витрат на розвиток компанії повинні вибрати абометод списання, або метод відстрочки. Будь-який з обраних методів маєзастосовуватися постійно стосовно всіх витрат на наукові дослідження татехнічні розробки.

У разі вибору методу списання всі науково-досліднівитрати повинні бути списані в тому році, в якому вони були зроблені.

У разі вибору методу відстрочки витрати на НДДКР відносяться довитрат майбутніх періодів. Для цього повинні виконуватися наступні умови:а) повинен мати ясно певний проект;б) Відповідні витрати повинні бути визначені окремо;в) Результат проекту має бути оцінений з точки зору:

- технічної здійсненності;

- конкурентоспроможності, з урахуванням умов ринку, громадської думки та законодавчої основи;г) Запланований рівень доходів повинен перевищувати загальна кількість науково -дослідних витрат, що відносяться до витрат майбутніх періодів, а такожвсі можливі подальші витрати на НДДКР, витрати, пов'язані звиробництвом продукції, адміністративні та комерційні витрати;д) Забезпечення запасу ресурсів або гарантія того, що ресурси, необхіднідля завершення проекту, будуть матися в наявності. При цьому слід враховуватипотреби поточного виробничого процесу.

У разі віднесення витрат на НДДКР на рахунку майбутніх періодівнарахування амортизації має починатися з моменту запуску промисловоговиробництва. Амортизація повинна перевищувати очікуваний період експлуатації.
Кожен рік повинна проводитися інвентаризація витрат на НДДКР, що відносятьсяна певні проекти. У випадку, якщо майбутнє забезпечення цих витратпредставляється сумнівним, відповідна частина їх повинна бути списана впоточному періоді.

СФБУ 13 чітко визначає, що у разі вибору методу відстрочення, цейметод повинен послідовно і неухильно застосовуватися до всіх робітниківпроектам. Однак на практиці менеджери можуть застосовувати метод списання ввідносно будь-якого проекту, що викликає сумніви в його здатності приноситиприбуток.

Необоротні активи.

Основні фонди, придбані або створені для забезпеченнянауково-дослідної діяльності, повинні враховуватися і списуватися зрахунків після закінчення терміну їх корисного використання. Амортизація цихосновних фондів має включатися в загальний обсяг нарахованої амортизації вВідповідно до Закону про компанії підприємства. Витрати на амортизаціютакож входять в загальну суму витрат на НДДКР.

Робота за контрактом.

Якщо компанія виконує науково-дослідні роботи згідно зконтракту від імені третіх осіб на умовах, що всі витрати, пов'язані зданою діяльністю, будуть відшкодовані, то всі витрати, не відшкодовані надату складання балансового звіту повинні бути включені в незавершеніроботи.

Винятки.

До витрат, що виникають в процесі розробки і видобутку нафти, газу абородовищ корисних копалин, правила, встановлені СФБУ 13, незастосовуються. Однак, нові технології та способи видобутку, розроблені врезультаті даної діяльності, повинні враховуватися відповідно до СФБУ
13.

Вимога розкриття інформації.

Для цілей бухгалтерського обліку потрібно обрати один з методів облікувитрат на НДДКР. Причина вибору даного методу повинна бути пояснена.
Рух на рахунках відстрочених витрат на НДДКР і відомості про залишки напочаток і кінець періоду повинні бути розкриті. Відстрочені витрати на НДДКРповинні бути відображені в балансі як нематеріальні активи.

Переглянутий СФБУ 13 також включає вимогу розкриття загальногокількості витрат на НДДКР, відбиваного на рахунку прибутків і збитків.
Повинен бути проведений аналіз витрат, вироблених у поточному періоді ікількості відкладених витрат на наукові дослідження та розробки,списаних протягом цього періоду. Ця вимога розкриття не застосовується,якщо: а) дана компанія не є товариством з обмеженоювідповідальністю; холдинговою компанією, що має філії, які єтовариствами з обмеженою відповідальністю або не належить до «спеціальноїкатегорії »компаній; б) компанія підходить під визначення середнього бізнесу, запропоноване
Законом про компанії, відповідно до критерію, помноженим на 10.

Короткий зміст СФБУ 13.

На малюнку 13.1 відображені основні положення СФБУ 13.

Малюнок 13.1 Короткий зміст СФБУ 13

Передумови появи СФБУ 13.

Появі першого СФБУ 13 передували два проекти положень профінансової звітності (ППФО) - ППФО 14, виданий в січні 1975 року, і ППФО
17, виданий у квітні 1976 року. ППФО 14 дав визначення початковогодослідження, прикладного дослідження та наукової розробки, подібні звизначеннями, запропонованими СФБУ 13. Відповідно до цього ППФО в ходіпроведення первинних і прикладних досліджень компанії були зобов'язанівикористовувати тільки метод списання. ППФО 14 також визначив умовинайбільш раціонального списання витрат на НДДКР (ці умови співпадають зперерахованими в СФБУ 13), зробив висновок про те, що для практичних цілейзастосування методу відстрочки не завжди можливо і встановив, що всі витратина НДДКР повинні списуватися у тому періоді, в якому вони були зроблені.
ППФО 14 також висував вимогу про надання докладного перелікувитрат на науково-дослідну діяльність, списаних протягомзвітного періоду. У критичній статті, опублікованій в журналі
«Бухгалтер» ППФО 14 було охарактеризовано як «опік про кропиву». Також булозазначено, що вимога обов'язкового застосування методу списання можеістотно вплинути на фінансові звіти низки компаній і може бутирозцінено як «незаконне обмеження прав менеджерів». Ці вимоги булирішуче відкинуті підприємствами

аерокосмічної і електронної промисловості, а тому що на частку цихгалузей припадала приблизно половина всіх витрат на НДДКР, вироблениху Великобританії, з думкою цих підприємств необхідно було рахуватися.

У 1970-х роках урядові контракти на науково-дослідніроботи передбачали встановлення певного відсотка на капітал,що використовується на виконання контрактів. Єдине, що могло зробитиуряд це дозволити відображати витрати на НДДКР у балансових звітахяк частина використовуваного капіталу. Вимога обов'язкового застосуванняметоду списання могло привести до істотного зниження показників прибуткув галузях аерокосмічної і електронної промисловості.

Таким чином, у квітні 1976 року Комітетом з бухгалтерських стандартівбув виданий новий проект положення про фінансову звітність - ППФО 17.В даномуположенні умови, що відносяться до застосування методу відстрочення для облікувитрат на НДДКР, збігалися з умовами, перерахованими у попередньому ППФО.
Однак відповідно до ППФО 17 компанії, які могли гарантуватиотримання доходу від проекту в майбутньому, повинні були використовувати методвідстрочки. У цьому випадку витрати на НДДКР мали бути віднесені надоходи майбутніх періодів.

Незважаючи на те, що ППФО 17 отримав позитивні відгуки в порівнянніз ППФО 14, вимога обов'язкового застосування методу відстрочення дляокремих компаній зустріло ряд заперечень. Необхідно було знайтикомпромісний варіант для цих двох проектів положень. Таким чином, у
СФБУ 13 було передбачено право добровільного вибору методу обліку витратна НДДКР.

Переглянутий СФБУ 13, виданий в 1989 році, відповідав вимогам
Закону про компанії та Четвертої Директиви Європейського Економічного
Співтовариства в частині обов'язкового роз'яснення витрат на НДДКР, списаних упротягом року.

Вибір стратегії.

Ми вже розглянули відмінності між методом списання та методом протсрочкі.
Керуючому персоналу компанії слід брати до уваги ці відмінностіпри виборі одного з методів обліку витрат а НДДКР. З тих пір, як СФБУ 13передбачає самостійний вибір компанією одного з перерахованих вищеметодів, передбачається, що вибір найбільш відповідного методу залежить відпевних умов роботи компанії. Однак СФБУ 13 не дає роз'ясненьщодо умов, що впливають на прийняття такого рішення. Приприйнятті рішення менеджери мають брати до уваги наступне: а) Відношення витрат на НДДКР до загальної суми активів компанії. Слідвраховувати, що застосування методу відстрочки вимагає великих витрат часу, атакож витрат на дорогий щорічний огляд проектів. Цей факт слідбрати до уваги у випадку, якщо він може призвести до істотнихзмін даних по рахунках. б) Метод обліку, який застосовується іншими компаніями, що працюють в тій жегалузі промисловості. Для аналітиків більш зручно коли компаніяприймає метод обліку витрат, що використовуються на інших підприємствах даноїгалузі. У випадку, якщо компанія бере метод обліку витрат, відмінний відметоду, що використовується конкурентами, в аналітиків можуть виникнути питаннящодо причин, що вплинули на такий вибір. в) Для компаній, що не відносяться до категорії описаних в СФБУ 13,яким необхідно надавати розшифровку витрат на НДДКР, застосуванняметоду списання більш переважно, тому що цей метод не вимагає повного ідокладного розкриття витрат у порівнянні з методом відстрочки. г) Всі контрактні обмеження компанії, засновані на опублікованихбалансових звітах. Наприклад, для компанії з низьким рівнемкредитоспроможності використання методу відстрочення дозволить збільшитипоказник прибутковості в балансових звітах. д) Компетенція та досвід компанії в складанні бюджетів та прогнознихоцінок. Як уже було розглянуто вище компанії, що використовують методвідстрочки, повинні складати величезну кількість прогнозів. Ці прогнозиповинні представляти переконливі докази для аудиторів. е) Сприйнятливість компанії до «згладжування доходів». Використанняметоду списання призводить до заниження доходу в період розробки та впровадженнянових видів продукції. З іншого боку, цей метод призводить доневиправданого завищення показників прибутку в період промисловоговиробництва, в наслідок того, що списання витрат на НДДКР вже булозроблено раніше. Таким чином, метод відстрочки «згладжує» показникиприбутку. Про це слід повідомити акціонерів компанії.

Законодавство про компанії та міжнародні стандарти.

Відповідно до Закону про компанії 1985 відстрочені витрати на
НДДКР можуть бути включені в балансовий звіт тільки в «винятковихвипадках ». У разі включення таких витрат у поясненнях до рахунків маєбути вказано: а) деталізація списання відстрочених витрат у звітному періоді; б) причини капіталізації.

Якщо сума неспісанних витрат не відноситься до збитків по реалізаціїпри визначенні обсягів реалізації, це має бути зазначено в поясненнях дорахунками. Покладаючись на ці пояснення керівництво має ухвалити рішення провідображення цих витрат на рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог, викладених у СФБУ 13, відстрочення витрат повиннамати об'єктивне обгрунтування.

СФБУ 13 відповідає основним вимогам, викладеним у Міжнародномубухгалтерський стандарті 9 (МБС 9) «Бухгалтерський облік витрат на НДДКР».
Єдиною відмінністю МБС 13 є необхідність розкриття інформації провитрати на НДДКР для всіх без виключення компаній.

Висновок.

СФБУ 13 приводить яскравий приклад того Комітет з бухгалтерських стандартіввирішує проблему вибору методу обліку витрат на НДДКР, поставлене передбухгалтерами. ППФО 14 передбачає обов'язкове застосування методусписання для всіх компаній, ППФО 17 - застосування методу відстрочення для рядукомпаній, у той час як СФБУ 13 дозволяє вибір між цими двомаметодами.

Завдання для самоперевірки.

13.1 Розподіл витрат на НДДКР.

Компанія Симпли Лімітед відноситься до підприємством, зайнятим в електроннійпромишленності.Текущіе витрати компанії на НДДКР, відображені напроміжному рахунку в книгах бухгалтерського обліку, перераховані нижче.

1. Витрати на прикладні дослідження, пов'язані з проектом Х (примітка 1).

500000

2. Компенсація витрат університету U за проведені початкові дослідження, пов'язані з електронною промисловістю.

50000

3. Витрати на розробку проекту Y (примітка 2).

100000

4. Витрати на НДДКР, пов'язані з патентом використовується для розробки проекту Z і для виробництва продукції Z

(примітка 3).

125000

5. Вартість придбання технології ефективного методу здійснення процесу Р (ноу-хау).

20000

Прімечаніе1. Відповідно до прогнозу витрати на прикладні дослідження, пов'язані з проектом Х, буде необхідно проводити щорічно протягом двох наступних років. Очікується успішний розвиток і достатній рівень продажу нового продукту.

Примітка 2. Прогноз випуску проекту Y дає вельми оптимістичні оцінки. Результати випробування дослідних установок дозволяють з достатньою впевненістю гарантувати повернення коштів, вкладених у розробку проекту та отримання прибутку. Початок промислового виробництва продукції очікується в найближчому майбутньому.

Примітка 3. Із суми витрат з придбання патенту 1000 складає оплата послуг Патентного бюро і послуг агента.

Необхідно визначити, який метод обліку витрат слід застосовувати по кожному виду витрат на НДДКР.

сегментована звітність.

Потреба в стандарті.

Закон про компанії 1985 передбачає вимога розкриттясегментованої інформації у випадку якщо компанія займається двома абобільше видами діяльності або поставляє товари на різні згеографічної точки зору ринки. Міжнародна фондова біржа такожвимагає надання окремої звітності по кожному виду діяльності.
СФБУ 25 представляє докладне керівництво, разом з деякимидодатковими вимогами.

Терміни та визначення.

СФБУ 25 пропонує наступні визначення: а) вид діяльності - це суттєва частина об'єкта, яказаймається виробництвом окремого виду продукції або послуги або окремихгруп взаємопов'язаних виробів або послуг. б) географічний сегмент - це географічна територія, що включаєокрему країну або групу країн, в яких компанія функціонує, або вякі компанія поставляє свою продукцію або послуги. в) джерело товарообігу - це географічний сегмент, з якоготовари і послуги поставляються третім особам або в інший географічнийсегмент. г) кінцевий пункт товарообігу - географічний сегмент, до якогопостачають товари та послуги.

Основні вимоги.

Якщо підприємство займається двома або більше видами діяльності абофункціонує в двох або більше географічних сегментах, істотновідрізняються один від одного, вона зобов'язана вести окремий облік цих видівдіяльності на рахунках бухгалтерського обліку та звітності. По кожному видудіяльності має бути відображено наступне: а) товарообіг, який ділиться на товарообіг від зовнішніх замовниківі товарообіг інших сегментів підприємства; б) прибуток або збитки до сплати податків, частка дочірніх компаній інепередбачені витрати; в) чисті активи.

Розкриття географічної сегментації товарообігу має грунтуватисяна джерелі товарообігу. Кінцевий пункт товарообігу (коли поставказдійснюється третім особам) також повинен бути розкритий. У випадку якщо цевиключено через неістотність відмінностей, цей факт має бутивстановлено.

Прибуток або збиток сегменту до оподаткування повинна бути відображена безвідсотків, що нараховуються. Також чисті активи - це різниця між активами, заяким нараховуються відсотки та зобов'язаннях, по яких відсотки ненараховуються.

Однак, мета будь-якого бізнесу - отримання відсотків. Прибуток/збиток завідсотками становить істотну частину діяльності, отже,відсоток повинен братися до уваги при розрахунку загальної сумиприбутку/збитку та відповідна частка активів/пасивів буде складатичастину чистих активів, відображених у звітах.

Якщо загальні суми по всіх видах діяльності не збігаються звідповідними сумами на рахунках, необхідно провести коректування.

Повинні бути надані порівняльні дані за минулий рік. У разінеобхідності керівництво повинно переглянути сегменти. Характер ірезультати будь-яких змін повинні бути пов'язані з відповіднимизмінами даних попереднього року.

Дочірні компанії.

Якщо на частку дочірніх компаній припадає щонайменше 20% від загальноїсуми прибутку/збитку або від загальної суми чистих активів, у звіті данихкомпаній має бути відображено: а) частка компанії в загальній сумі прибутку/збитку відповідно доумовами, описаними вище; б) частка компанії в загальній сумі чистих активів, включаючи «ціну фірми», наяку не нараховується знос, із зазначенням вартості активів у поточних цінахна дату придбання.

Підприємство не зобов'язане публікувати цю інформацію, якщо вонанедоступна або може завдати шкоди підприємству. У такому випадку причина, ввідповідно до якої підприємство не справило розкриття інформації,повинна бути викладена в примітці.

Винятки.

Всі компанії зобов'язані виконувати вимоги СФБУ 25, що збігаються звимогами закону про компанії. Додаткові вимоги застосовуються,якщо: а) компанія є товариством з обмеженою відповідальністю абомає дочірнє підприємство, що є товариством з обмеженоювідповідальністю; б) компанія є банківською або страховою організацією; в) компанія перевищує критерій, помножений на десять, для визначеннякомпанії середнього розміру відповідно до законодавства про компанії.

Практичні проблеми відповідності.

СФБУ 25 містить деякі практичні рекомендації щодопроблеми відповідності.

При вирішенні питання про те чи є певний вид діяльностікомпанії окремим сегментом чи ні, необхідно брати до увагинаступні фактори: а) характер виробленої продукції; б) характер технологічного процесу; в) ринки, на яких продається ця продукція; г) канали розподілу виробів; д) способи організації діяльності підприємства; е) всі законодавчі особливості, що відносяться до даного видудіяльності.

Географічний сегмент-це окрема країна чи група країн, вяких компанія функціонує, або в які компанія поставляє своюпродукцію або послуги. Географічний аналіз сегментів повинен надатикористувачеві бухгалтерської інформації можливість визначити впливнаступних факторів: а) експансіоністські або обмежувальні економічні клімати; б) стійкі чи нестійкі політичні режими; в) правила валютного контролю, г) коливання валютного курсу.

В цілому, як в обліку різних видів діяльності, так і в облікугеографічних сегментів, бухгалтер повинен чітко визначати наступне: а) ставка доходу, отримуваного різними сегментами, відрізняється відставки доходу по підприємству в цілому; б) підпорядкованість різними ступенями ризику; в) різні темпи росту; г) різний потенціал для майбутнього розвитку.

Сегмент має враховуватися окремо, якщо: а) товарообіг сегмента становить 10% і більше від загальноїтоварообігу; б) прибуток або збиток сегмента становить 10% і більше від загальної сумиприбутку або збитку; в) чисті активи сегмента составляют10% і більше від загальної суми чистихактивів.

У разі якщо загальна сума витрат або загальна сума чистих активів неможе бути розподілена по сегментах, такі суми повинні бути відображеніокремо.

Наведений нижче приклад показує, як може бути розкрита сегментнаінформація.

ТОВ «Фалко» - сегментований звіт

Готелі ... ... ... Разом

19х9
19х8 19х9 19х8 19х9 19х8

Товарообіг

Загальна сума продажів 33000 20000 38000
36000 71000 56000

Обсяг продажів усередині сегментів - - 1000

1000 1000 1000

Продажі третім особам 33000 20000 37000
35000 70000 55000

Прибуток до оподаткування

Прибуток за сегментами 5400 4000
3600 3500 9400 7500

Загальні витрати

100 100

Операційний прибуток

9500 7600

Чистий дохід по відсоткам

(500) (500)

10000 8100

Частка прибутку дочірніх компаній 1000

900 1000 900 < p> Загальна сума прибутку до податко-

оподаткування

11000 9000

Чисті активи

Чисті активи за сегментами 58000 41000 37000
36000 95000 77000

нерозміщені чисті активи

3000 3000

98000 80000

... ... ... ... ... .... < p> 10000 9000 10000 9000

Загальна сума чистих активів

108000 89000

Аналогічний аналіз повинен бути проведений для географічних сегментів.

Міжнародний бухгалтерський стандарт 14: Надання фінансової

звітності за сегментами.

МБС 14 включає додаткову вимогу про розкриття межсегментнихцін. Винятки, передбачені СФБУ 25, в МБС 14 не допускаються. МБС 14також розглядає не чисті активи, а використовувані активи. В іншихвипадках МБС 14 збігається з СФБУ 25.

Завдання для перевірки.

1. Відносно СФБУ 25 «сегментована звітність»: а) Вкажіть причини, на підставі яких необхідно проводити географічну сегментацію товарообігу. б) Перерахуйте ознаки, що визначають, чи є даний вид діяльності окремим сегментом чи ні.

25. Проекти положень та проекти положень про фінансову звітність (ПП і

ППФО).

Введення

До кінця 1992 очікується ухвалення ряду проектів положень,видаються Комітетом бухгалтерських стандартів і Комітетом з бухгалтерськимстандартам. Однак, Комітет огляду фінансової звітності звертає увагуна те, що компанії не мають права відхилятися від діючих бухгалтерськихстандартів на підставі запропонованих проектів положень та проектівположень щодо фінансової звітності.

Нижче наведено короткий зміст деяких ПП і ППФО.

ПП 46: Операції (угоди) пов'язаних сторін.

Діяльність компанії окремо і не залежить від власників іінших підприємств. Це означає, що операції, відображені на рахункахбухгалтерського обліку можуть розглядатися як комерційні операції міжнезалежними учасниками. У випадку, якщо це не так, користувачамбухгалтерської звітності необхідна інформація про реальний стан справ.таким чином ПП 46 вимагає докладного розкриття незвичайних операцій міжпов'язаними сторонами.

Дві і більше сторони вважаються взаємозалежними, якщо: а) одна із сторін здатна здійснювати пряме або непряме управлінняабо чинити значний вплив на діяльність іншої сторони або на їїмайно. б) обидві сторони підпорядковані загальному контролю або значного впливу.

При ухваленні рішення про взаємозв'язок сторін необхідно визначатисутність зв'язку. Це визначається шляхом розгляду всіх аспектів іможливих наслідків. При цьому найбільш істотним визнається аспект,здатний вплинути на практиці.

Господарські операції, що виходять за рамки звичайних - це ті операції,які не входять в розряд звичайних, у той час як звичайні - цегосподарські операції, що відображають діяльність підприємства в нормальнихкомерційних умовах, за винятком тих випадків, коли ці операціїможуть істотно вплинути на результати фінансової звітності. Такимчином, звичайні операції - це операції, постійно, часто або регулярноздійснюються в процесі діяльності підприємства.

Надалі розкритті операцій має бути відображено наступне: а) назви взаємодіючих сторін; б) характер зв'язку між сторонами; в) наявність частки власності (у відсотковому відношенні) підвзаємопов'язаних компаніях; г) характер операції; д) вартість операції (у відсотках або в грошовому виразі); е) сума боргу організації перед взаємозалежної компанією або сумаборгу взаємозалежної компанії на дату балансового звіту; ж) основа для встановлення фактичної ціни продажу; з) будь-яка інша інформація, необхідна для визначення сутностігосподарської операції та її впливу на фінансові звіти.

Вимоги, що пред'являються ПП 46, збігаються з вимогами МБУ 24:
«Операції між взаємозалежними сторонами», за винятком того, що МБУ
24 вимагає розкриття звичайних операцій поряд з розкриттям операцій,що виходять за рамки звичайних.

ПП 51: Бухгалтерський облік основних фондів і переоцінки вартостіосновних фондів.

ПП 51, виданий в травні 1990 року, являє собою повний ідеталізованістьй проект положення. У ньому розглядається ряд вимог,що пред'являються до обліку основних фондів. Метою ПП 51 є розкриття всіхвидів основних фондів, витрат на НДДКР та гудвіл. Розглянуто наступніаспекти.

Реєстрація в облікових записах.

Основні фонди повинні бути відображені в балансовому звіті тільки ввипадку, якщо: а) підприємство має можливість отримувати дохід від використанняосновних фондів; б) майно має реальну вартість і може бути оцінений.

Вартість.

Повинно бути пред'явлено докладне пояснення до розрахунку цін придбаноїпродукції або вартості виробленої продукції.

Капіталізація витрат на позики.

У випадку, коли для введення в дію основних фондів потрібнідодаткові витрати часу, ПП 51 пропонує вибір: враховувати чи нівитрати по позиках. Повинно бути приведено докладне пояснення того, якварто ідентифікувати подібні витрати.

Витрати на поліпшення (вдосконалення) основних фондів.

Повинна бути наведена інструкція про те, в яких випадках повиннівраховуватися витрати на поліпшення і вдосконалення основних фондів.

Зміна вартості активів у поточних цінах.

Вартість і продажна ціна майна, що підлягає обміну на бартернихумовах відповідно до контракту, не завжди буде виражена в ринковихціни. Вказана вартість майна може бути як штучно завищена,так і штучно занижена за угодою сторін.

Відповідно до ПП 51 вартість придбаних основних фондів повиннабути виражена у поточних цінах.

Зниження вартості основних засобів.

Зниження вартості основних засобів нижче величини їхньої реальної вартостіна рахунках бухгалтерського обліку має бути враховано в міру виявлення таперераховано до моменту проведення переоцінки в даному звітному періоді.

Оцінка і переоцінка запасів (резерву).

Повинна бути забезпечена докладна інформація про оцінку резервів
(запасів).

ПП 52: Бухгалтерський облік нематеріальних активів.

Зміст ПП 52 визначено таким чином: «Нематеріальні активи --це необоротні активи, що не мають реального грошового характеру іфізичного змісту ». У даному проекті положення не розглядаютьсявитрати на НДДКР, оренда основних фондів, гудвіл та капіталовкладення.

Відповідно до ПП 52 нематеріальні активи повинні бути відображені вбалансовому звіті, якщо: а) відома первісна вартість цих активів; б) характеристики нематеріальних активів мають явні відмінності відосновних фондів, особливо гудвіл; в) вартість може вимірюватися незалежно від гудвіл, іншого майнаі доходу відповідного виду діяльності або сегмента.

У випадку, якщо вартість нематеріальних активів відображена в балансовомузвіті, вона повинна бути списана протягом строку їх корисного використання.
Зазвичай максимальний строк корисного використання становить 20 років. Увиняткових випадках може бути встановлений строк корисного використаннядо 40 років, але тоді необхідно пояснити причини.

Переоцінка нематеріал