Міністерство загальної та професійноїосвіти Російської Федерації
Санкт-Петербурзька Державнаінженерно-економічна академія
Інститут підприємництва та фінансів

Курсова роботаз дисципліни: «Бухгалтерський облік у будівельних організаціях»на тему:
«Оцінка та облік виробничої собівартості виконаних будівельнихробіт »
Варіант № 3

Виконала: Павлова Е. В.студентка групи 3171, II курсзалікова книжка № 31017/97
Перевірив: доц. Афанасьєва Л.К.

р. Санкт-Петербург
1999

Зміст
Кошторисної та ПЛАНОВА СОБІВАРТОСТІ - БАЗА обліку і калькулювання 3
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО і калькулювання
СОБІВАРТОСТІ БУДІВЕЛЬНОЇ
ПРОДУКЦІЇ 10
Список використаної літератури 19
Вихідні дані 20
Журнал обліку господарських операцій 21
Систематичний облік 26
Розподіл витрат 41
Оборотна відомість 42
Розрахунки до операцій 43
Бухгалтерський баланс 44

кошторисної та ПЛАНОВА СОБІВАРТОСТІ - БАЗА обліку і калькулювання

У силу різноманітності продукції капітального будівництва, відмінностейгідрогеологічних та географічних умов виробництва, динамічностівиробничого процесу будівельного виробництва властивий індивідуальнийхарактер. Це викликає необхідність складання індивідуального кошторису накожен будівельний об'єкт, що враховує прийняті в проекті технічнірішення і конкретні умови виробництва строітсльно-монтажних робіт.

Складання кошторису засноване на численні (калькулюванні) кошторисноїсобівартості будівельного об'єкта. З цією метою обчислюється величинакошторисних витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Основою кошторисної собівартості будівельної продукції виступають кошториснікалькуляції заготовляння будівельних матеріалів, експлуатації будівельнихмашин і застосування трудових витрат. При розробці кошторисних нормвикористовуються усереднені умови і методи виконання робіт для всьогокомплексу будівельних процесів.

Так, кошторисна собівартість заготовляння будівельних матеріалівкалькулюють франко-приоб'єктного склад, тобто включаючи оптові цінипромисловості на матеріали, транспортні витрати на доставку Негбудівельний майданчик, вартість тари і реквізиту, націнку постачальницько -збутових організацій і Загот-вітсльно-складські витрати.

Кошторисна собівартість 1 машино-години кожного виду будівельних машин імеханізмів калькулюють, включаючи одноразові. річні та поточнівитрати. Амортизація машин розраховується з усередненої інвентарноївартістю з урахуванням середнього розміру витрат на доставку і середньорічногочисла годин роботи машин. При обчисленні експлуатаційних витрат виходять знорм на утримання механізаторів, норм витрат на матеріали, запаснічастини і заробітну плату при технічному обслуговуванні і поточному ремонті,норм витрат енергоресурсів з урахуванням режиму роботи двигуна протягомробочої зміни. Додавалися накладні витрати у відсотках від заробітноїплати робітників, зайнятих технічним обслуговуванням і їх поточним ремонтом.

У кошторисну вартість будівельного об'єкта включаються накладнівитрати, які обчислюються у відсотках від прийнятої бази (прямих витрат абоосновної заробітної плати робітників).

Типізація, стандартизація та уніфікація об'ємно-планувальних іконструктивних рішень, будівель і споруд дозволили встановитиукрупнені норми потреби матеріальних, технічних і трудових ресурсівдля зведення певних будівель і споруд та виконання будівельно -монтажних робіт. На основі укрупнених норм і кошторисної собівартостізаготовляння матеріалів, послуг будівельних механізмів та праці робітниківскладається кошторисна собівартість одиниці конструктивного елементубудівельних будівель і споруд, окремих видів робіт або всього об'єкта.

У зведених кошторисах будівництв і об'єктів передбачаються деякі витратиза встановленими нормами, лімітами або їх аналогів. Зокрема, це витратина тимчасові будівлі і споруди, виробництво будівельно-монтажних робітв зимовий час і ін Крім того, для покриття можливих додатковихвитрат. викликаних додатковими роботами, уточненням обсягів робіт,зміною характеру, методів і способів виконання, що застосовуєтьсябудівельної техніки тощо, передбачається резерв на непередбаченіроботи і витрати у відсотках від загальної вартості всіх витрат. Частина резервуприєднується до кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, виконуванихпідрядними організаціями, в розмірі 1-2% вартості будівельно-монтажнихробіт. Інша частина резерву залишається в розпорядженні замовника для покриттяйого непередбачених витрат.

Важливе значення для отримання прибутку має економічно обгрунтованезниження кошторисної вартості будівельної продукції. Це досягається за рахунокмаксимальної типізації та уніфікації конструкцій, будівельних деталей,будівель і споруд в цілому (тобто масового застосування найбільш досконалихтипових проектів), індустріалізації, що забезпечує високий рівеньпродуктивності праці при масовому застосуванні збірних деталей іконструкцій заводського виготовлення: поліпшення організації і технологіїбудівельного виробництва, оснащення його більш досконалими засобамимеханізації робіт.

У будівництві обходяться без планової калькуляції собівартостіоб'єкта, а фактичні витрати по суті зіставляються з кошториснимивеличинами. При відсутності калькулювання планової собівартостібудівельних об'єктів обчислюється планова собівартість будівельно -монтжних робіт в цілому по будівельному підприємству. З цією метоювизначається рівень рентабельності (у відсотках) будівельно-монтажнихробіт: відношення планового прибутку до кошторисної вартості запланованого довиконання обсягу робіт по об'єктах, що підлягають здачі в плановому періоді.
Різниця між плановим рівнем рентабельності і відсотком плановихнакопичень приймається за плановий рівень зниження кошторисної собівартості.
Цей відсоток зниження собівартості поширюється на весь об'ємбудівельно-монтажних робіт безвідносно до їх готовності.

Для забезпечення наміченого рівня зниження кошторисної собівартостірозробляються організаційно-технічні заходи, іншими словами,встановлюються можливості зниження витрат виробництва за рахуноквиміру планового обсягу і структури будівельно-монтажних робіт, зростанняпродуктивності праці, більш економного використання матеріалів,зменшення транспортних і заготівельно-складських витрат, поліпшеннявикористання машинного парку, підвищення змінності роботи, скороченняпростоїв. Таким чином, визначається рівень зниження кошторисноїсобівартості за окремими статтями витрат, передбачених кошторисом. Алеоскільки частина витрат будівельного підприємства відшкодовується забудовникомпонад договірну кошторисної вартості, то для дотримання порівнянності зфактичними витратами планова собівартість повинна включати сумикомпенсацій і пільг. Отже, планова собівартість строітсльно -монтажних робіт обчислюється винятком їх договірної (кошторисної) вартості
(без ПДВ) сум планових накопичень та завдань щодо зниження кошторисноїсобівартості цих робіт і додаванням сум компенсацій, належних ззабудовника понад кошторисної вартості.

Планова собівартість фактично виконаного обсягу будівельно -монтажних робіт розраховується також шляхом коригування кошторисноїсобівартості робіт, виконаних власними силами, по тому ж плановомувідсотку зниження кошторисної собівартості і з додаванням фактичновідшкодованих сум компенсацій. Аналогічно доводяться до планової величиникошторисні суми кожної статті витрат, але тільки за будівельнимпідприємству в цілому. При цьому зберігаються посередність і умовністьзапланованих витрат.

Планова собівартість конкретних будівельних об'єктів нерозраховується ні при складанні будівельного бізнес-плану, ні заскладанні оперативних даних про собівартість будівельно-монтажних робіт.
Слід зазначити, що такий метод внутрішньофірмового плануваннясобівартості не узгоджується з виробничими нормами в конкретнихумовах будівництва. Посередність й збільшеними натуральнихпоказників не дозволяють застосовувати їх як межі витрат, якимкерувалися б виконавці. Аналогічно кошторисні ціни можуть відрізнятисявід розрахункових цін на матеріали та послуги механізмів. Тому формуванняпланової собівартості робіт не базується на виробничих нормахвитрат, що послаблює контроль за витратами виробництва.

При обчисленні виробничих витрат на зведення підприємств,черг, пускових комплексів і будівельних суб'єктів важливе значеннямає вибір об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. Залежно відособливостей технологічного процесу, характеру продукції в якостіоб'єкта калькулювання у будівництві або приймається вся сукупністьвиконаних робіт з будівельного об'єкту, або певна частина се
(етап, конструктивний елемент), або однаковий вид робіт та послуг. Якщотехнологічний процес складається з ряду послідовних одноманітних абоперіодично повторюваних робіт (лінійне будівництво), то об'єктомкалькулювання може бути готова частина один вид продукції,яка повністю завершена у звітному періоді (наприклад, земляне полотнодороги). Коли технологічний процес будівництва полягає впослідовне виконання різноманітних комплексів робіт однієюорганізацією-виконавцем (наприклад, будівництво житлового будинку від нульовогоциклу до його здачі), то об'єктом калькулювання може бути будівельнийоб'єкт в цілому. Якщо будівельне підприємство виконує на субпідряднихзасадах лише частину робіт, пов'язаних із спорудженням об'єкта, пусковогокомплексу або черги підприємства, то об'єктом калькулювання стаєтільки сукупність цих робіт. У генпідрядника калькулювати об'єктомє весь пусковий комплекс, окрема чергу підприємства абобудівельний об'єкт.

Облік витрат виробництва організується відповідно до вимогкалькуляції. Тому угруповання виробничих витрат доцільноздійснювати в розрізі об'єкта калькулювання. У цьому випадку об'єкти облікуспівпадуть з об'єктами калькулювання. Однак це реалізувати практичноважко через особливостей виробничого процесу. Крім того,перед урахуванням виробничих витрат стоять і інші завдання. Зокрема,облік, здійснюючи контрольні функції, повинен давати своєчаснуінформацію про раціональність і доцільності вироблених витрат. Цедосягається угрупованням витрат не тільки по калькуляційних об'єктів, але йза виконавцями. Отже, суб'єктом обліку виробничих витратможуть бути види робіт, а також окремі сторони виробничогопроцесу, що характеризуються однорідними витратами, у межах якихгрупуються витрати, виходячи з вимог контролю за їх рівнем,госпрозрахунку і калькулювання. Так, з метою контролю рівня витрат заоб'єкти обліку приймаються витрати на утримання і експлуатацію будівельнихмашин і механізмів, накладні та інші витрати.

Іноді через безліч дрібних об'єктів утруднюється пряме віднесеннявитрат по кожному будівельному об'єкту, тому об'єктом облікустає група однорідних будівельних об'єктів.

При організації обліку, коли об'єкти обліку відповідають об'єктукалькулювання або є частиною калькуляційного об'єкта,забезпечується більш точне визначення їх собівартості. Укрупненняоб'єктів обліку витрат породжує умовні способи розподілу витрат.
Тому важливо знайти ту ступінь деталізації витрат, яка, не ускладнюючипервинний облік, забезпечувала б достатню достовірність фактичноїсобівартості продукції.

Однак у будівництві, навіть у тих його підгалузях, де яскраво вираженоіндивідуальне виробництво, збіг об'єктів обліку та об'єктівкалькулювання може бути лише відносна. Справді, приугруповання витрат по будівельних об'єктах виробничі витративраховуються не лише за ними, але і за призначенням: витрати на утримання іексплуатацію будівельних машин і механізмів, накладні витрати тощо
Крім того, за участі у спорудженні одного підприємства, пусковогокомплексу або об'єкта декількох підрозділів будівельного підприємстваоблік ведеться за виконавцями, тобто фактично тут об'єкти калькулюваннякрупніше об'єкта обліку. Але після заключних бухгалтерських записів порахунках (закриття збирацько-розподільних рахунків) та узагальненнявитрат різних виконавців об'єкт обліку буде збігатися з об'єктомкалькулювання.

У виробництвах з ремонту будівель та споруд при великій кількостіремонтованих об'єктів обліковий об'єкт крупніше калькуляційного, тому щооб'єднує витрати, пов'язані з кількох калькуляційних об'єктів.
Тут поточний облік організовується за сукупністю однотипних об'єктів,ремонтованих однією ділянкою або бригадою. Але нерідко в облікові групивходять всі будівельні об'єкти одного замовника, що істотно відрізняютьсярівнем витрат, або всі об'єкти однієї ділянки та організації в ціломунезалежно від різнотипність об'єктів. Таксі облік часто призводить до спотворенняфактичної собівартості окремих будівельних об'єктів.

калькуляційній одиницею служить величина, прийнята для вимірюваннявиконаного однорідного обсягу робіт або виготовленої продукції. Убудівництві при обчисленні одиничною фактичної собівартостізастосовуються: квадратний метр корисної площі, кілометр дорожнього шляху,трубопроводу, кубічний метр місткості, обсягу, одиниця потужностіпромислового цеху тощо

Обчислення собівартості закінченого підприємства, черги, пусковогокомплексу і навіть об'єкта будівництва недостатньо для аналізусобівартості і вишукування резервів зниження виробничих витрат.

Можна об'єднати сукупність об'єктів з різними характеристиками, алеоднакових за призначенням, наприклад житлових будинків різноповерховою, з різнихматеріалів та ін Обчислення середньої собівартості 1 кв. м корисної площітаких різнорідних об'єктів дозволить виявити більш широке коло факторів,що впливають на рівень витрат, зокрема зміни планової структурижитлового будівництва, тенденції зміни собівартості різних типівзведених будівель.
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО і калькулювання
Собівартості будівельної продукції

Одним з головних показників діяльності будівельного підприємстває собівартість будівельних робіт (будівельної продукції).
Обчислення собівартості одиниці будівельної продукції (окремих видівробіт) називається калькуляцією. У будівництві розрізняють планову, кошториснуі фактичну собівартість і відповідно види калькуляції.

Кошторисна калькуляція - кошторисна собівартість 1 куб. м будинку
(собівартість об'єкта в цілому або окремих видів робіт, конструкційбудівлі) - визначається за кошторисними розцінками (нормами), тобто за усередненимирозцінками на витрату матеріальних ресурсів та оплату витрат праці робітників зурахуванням накладних витрат і лімітованих витрат на 1 куб. м будинку.

Планова калькуляція - планова собівартість 1 куб. м будинку (абопланова собівартість всіх робіт на об'єкті) - розраховується як різницякошторисної між собівартістю об'єкта і величиною витрат на заходи,підвищують організаційно-технічний рівень будівельного виробництва зі зведення конкретного об'єкта в розрахунку на 1 куб. м будинку.

Планова собівартість будівельних робіт в цілому по будівельномупідприємству (кошторис витрат на виробництво) визначається підсумовуваннямпланової собівартості робіт по об'єктах.

Фактична калькуляція - фактична собівартість 1 куб. м будинку,всіх будівельних робіт на об'єкті - це фактично зроблені витратина виробництво 1 куб. м будівельної продукції, включаючи інезаплановані непродуктивні витрати.

Калькулювання собівартості будівельних робіт залежить від характерутехнологічного процесу, розрізняють просте і складне виробництва.
Просте виробництво складається з одного технологічно безперервного процесуз випуском однорідної продукції, тоді як складне виробництво включаєряд н?? перериваним технологічних процесів. Об'єкт калькулювання в простомувиробництві - готова продукція.

У складному виробництві виробляється продукція неоднорідна, або привиробництві однорідної продукції технологічний процес проходить рядпослідовних етапів, причому спочатку створюються напівфабрикати, деталі,вузли, а потім вже готові вироби.

Калькулювання собівартості здійснюють, як правило, позамовномуабо нормативним методом. У підсобних (допоміжних) і обслуговуючихвиробництвах будівельних підприємств, крім названих методів, можутьзастосовуватися Попередільний і попроцессний (простий) методи обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції. Розглянемо дані методи.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості будівельних робіт застосовують в умовах масового івеликосерійного виробництва різнорідної продукції або різних видівробіт за наявності на підприємстві системи прогресивних норм і нормативіввитрати матеріальних і трудових ресурсів.

Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат набудівельне виробництво обліковують за виробничим нормам,передбаченим нормативними калькуляції: відокремлено ведуть оперативнийоблік відхилень фактичних витрат від виробничих норм із зазначеннямоб'єкта виникнення відхилень, причин та винуватців їх утворення:враховують зміни, що вносяться в діючі норми витрат, у результатівпровадження організаційно-технічних заходів та визначають вплив цихзмін на собівартість робіт: фактична собівартість будівельнихробіт (об'єкта) визначається алгебраїчним складанням суми витрат попоточним нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:

3ф = 3Н + О + І, де ЗФ - фактичні витрати;

3Н - нормативні витрати; < p> О - величина відхилень від норм;

І - величина змін норм.

Наведемо приклад калькулювання собівартості виробів за методомнормативного обліку:

Норма витрати матеріалів на 1 виріб, кг 10
Відхилення від норми витрати (економія),% 10
Фактичні витрати матеріалів на 1 виріб, кг 9
Планова собівартість 1 кг матеріалів, тис.руб. 50
Фактичні витрати матеріалів на 1 виріб за плановою собівартістю, тис.руб. 45
Відхилення від планової собівартості (економія),% 1
Фактична собівартість витрачених матеріалів, тис. руб. 4,45
Норма витрати заробітної плати на 1 виріб, тис.руб. 5
Відхилення від планової суми витрат (економія),% 2
Фактичні витрати заробітної плати, тис.руб. 4,9
Разом основні витрати, тис.руб. 9,35
Накладні витрати до основних - 20%, тис.руб. 1,87

Звідси:а) фактична собівартість виробу, тис.руб. 11,22б) собівартість усього випуску (1000 виробів), тис.руб. 11220

Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво ікалькулювання собівартості будівельної продукції вимагають розробкинормативних калькуляцій на основі виробничих норм, що діють напідприємстві, і квартальних кошторисів витрат за статтями накладних витрат.

Відхилення фактичних витрат від встановлених норм за окремимивитрат визначають методом документування або інвентарним методом.

Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило,тільки по прямих витрат (матеріали, заробітна плата, витрати наексплуатацію будівельних машин і механізмів). Відхилення за непрямимивитрат розподіляють по об'єктах після закінчення місяця. Аналітичний обліквитрат на виробництво продукції здійснюють в картках або в особливогороду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або групампродукції. Нормативний метод складений і трудомісткий, що стримує йогошироке застосування.

Нормативний метод обліку виробничих витрат і калькулюваннясобівартості будівельних робіт покликаний виконувати дві функції: забезпечитиоперативний контроль за виробничими витратами шляхом обліку витрат запоточним нормам і окремо - відхилень від норм та їх змін, забезпечититочне калькулювання собівартості будівельної продукції. Підвищуютьсятакож аналітичні функції обліку, в якому відображаються основні фактори,що впливають на відхилення собівартості від планової. У той же час спрощуєтьсятехніка обліку собівартості продукції внаслідок застосування обгрунтованихсередніх відсотків відхилень від витратних норм і цін для однорідних видіввитрат. Спрощується і оцінка незавершеного виробництва, для якоївикористовуються дані про нормативної вартості робіт і деталей.

Нормативний облік вимагає дотримання певного порядкурозподілу витрат на виробництво. У відомостях розподілу матеріаліві заробітної плати повинні наводитися норми витрат і відхилень від них,виходячи з яких визначаються коефіцієнти відхилень, необхідні длякалькулювання собівартості окремих видів виробів.

Однак деякі будівельні підприємства обмежують застосуванняданого методу використанням його лише як прийому калькулюваннясобівартості будівельної продукції (в дорожньому і житлово-цивільномубудівництві). У цьому випадку даний метод не виконує своєї основноїфункції - оперативного поточного контролю за виробничими витратами,своєчасного запобігання наднормативної витрати ресурсів.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартостібудівельної продукції є основним у будівництві. При цьому методіоб'єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення.
Під замовленням розуміють окремий об'єкт будівництва, вид, комплекс робіт,який будівельники зобов'язалися виконати відповідно до договору. Облік витратведеться наростаючим підсумком до закінчення виконання робіт на замовлення.

Для обліку витрат на кожне замовлення відкривають окремий анастатіческійрахунок із зазначенням шифру замовлення. Облік прямих витрат на окремі замовленняведуть на підставі первинних документів з обліку виробітку, витратіматеріалів та ін, в яких обов'язково вказують відповідний шифрзамовлення. Непрямі витрати розподіляють між окремими замовленнями умовно поприйнятим в даному виробництві способів.

Позамовний метод обліку застосовується в підсобних виробництвах,виробляють індивідуальну або дрібносерійне продукцію. Позамовнийметодом враховуються витрати на виробництво дерев'яних або залізобетоннихконструкцій і деталей у підсобних виробництвах будівельної організації,ремонт екскаваторів або автомашин в ремонтно-механічної майстерні і т.п.

При цьому методі обліку витрат і калькулювання собівартостібудівельної продукції всі витрати вважаються незавершеними будівельнимвиробництвом аж до закінчення замовлення. Звітну калькуляцію складаютьтільки після виконання замовлення. Час складання звітної калькуляції незбігається з часом складання періодичної бухгалтерської звітності.

До недоліків даного методу обліку витрат і калькулюваннясобівартості будівельної продукції слід віднести відсутністьоперативного контролю за рівнем витрат, складність і громіздкістьінвентаризації незавершеного виробництва.

Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартостіпродукції застосовують у допоміжних виробництвах будівельногопідприємства з комплексним використанням сировини, а також при масовому івеликосерійному виробництві, де обробляється, сировина та матеріали проходятьпослідовно кілька фаз обробки (переділів). У цьому випадку витративраховують не тільки за видами продукції та статтями калькуляції, а й попереділів. Наприклад, окремими фазами виробництва цегли будуть: видобуток іприготування глини, формування сирцю, його сушіння, випалювання. Відповідно доцим в обліку підрозділяються і виробничі витрати.

При комплексному використанні сировини чи напівфабрикатів вироблюванупродукцію різних сортів і марок переводять в умовний сорт за допомогоюсистеми коефіцієнтів. При виготовленні з одного й того ж виду сировинидекількох продуктів виділяють основний продукт. Інші розглядають якпобічні (супутні) і оцінюють їх за встановленими цінами. Вартістьоціненої побічної продукції віднімають із загальної суми витрат навиробництво, а що залишилися витрати відносять на собівартість основногопродукту.

Розрізняють бесполуфабрікатний і напівфабрикатний варіанти Попередільнийметоду обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартостіпродукції.

При першому варіанті обмежуються урахуванням витрат по кожному переділу.
У бухгалтерських записах рух напівфабрикатів не відбивається. Їх рухвід одного переділу до іншого бухгалтерія контролює за данимиоперативного обліку руху напівфабрикатів у натуральному виразі, якийведуть в цехах. Згідно з таким порядком обліку витрат собівартістьнапівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють лишесобівартість готового продукту.

При другому варіанті рух напівфабрикатів із цеху в цех оформляютьбухгалтерськими записами і калькулюють собівартість напівфабрикатів післякожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів нарізних стадіях їх обробки і тим самим забезпечувати більш дієвийконтроль за собівартістю продукції. Іншими словами, калькулюванняпроводиться за схемою: вартість вихідного матеріалу плюс витрати по першій переробцідорівнює собівартості напівфабрикату А;собівартість напівфабрикату А плюс витрати по другій переробці дорівнюєсобівартості напівфабрикату Б;собівартість напівфабрикату Б плюс витрати по третьому переробки дорівнюєсобівартості напівфабрикату В;собівартість напівфабрикату В плюс витрати по четвертій переробцідорівнює собівартості готового виробу.
Необхідність в особливому обліку і калькулювання собівартості напівфабрикатіввласного виробництва обмежується випадками, коли вони в будь-якійчастини призначаються для реалізації на сторону або представляють такі видипродукції, які на інших підприємствах є готовою продукцією.

При Попередільний метод використовують найважливіші елементи нормативногометоду - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточнихнорм (планової собівартості) і облік змін цих норм. У первинноїдокументації та оперативної звітності фактичні витрати сировини, матеріалів,напівфабрикатів, енергії та ін необхідно зіставляти з нормативним.
Використання елементів нормативного методу дозволяє щодняздійснювати контроль за витратами на виробництво, розкривати причинивідхилень від норм, виявляти резерви зниження собівартості продукції.

Попроцессний (простий) метод обліку витрат і калькулюваннясобівартості продукції застосовується в підсобних виробництвах зобмеженою номенклатурою продукції і там, де незавершене виробництвовідсутній або незначно (кар'єри з видобутку гравію, електростанції ітощо).

Калькулювання собівартості одиниці продукції може вироблятисяшляхом ділення суми виробничих витрат на кількість виробленоїпродукції. Цей метод калькулювання собівартості продукції застосовується втаких виробництвах, як електростанції, Паросилове господарство, кар'єри повидобутку якого-небудь одного матеріалу (піску, гравію і т.д.).

При випуску невеликого асортименту однорідної продукції (наприклад, вкар'єрах, які видобувають одночасно пісок, пляшок і гравій) калькулюваннясобівартості одиниці продукції ускладнюється. У цих випадках застосовується такзваний метод умовних коефіцієнтів, при якому виробничівитрати відносяться на окремі види продукції пропорційно їх плановоївартості.

Приклад. Кар'єра в минулому місяці видобуто: піску - 4000 м3 на суму 120 тис. руб., Планова ціна 1 м3 - 3 тис.руб.;буту - 3000 м3 па суму 150 тис. руб., планова ціна 1 м3 - 5 тис. руб.;гравію - 2000 м3 на суму 80 тис. руб., планова ціна 1 м3 - 4 тис. руб.
Всього на суму 350 тис. руб.

Якщо фактичні витрати з видобутку всіх цих материків складають 330тис. руб., то відношення фактичної собівартості до планової (330:350)рапниє 0,94. Користуючись цим коефіцієнтом, можна визначити фактичнувартість одиниці продукції.
Так, собівартість продукції складе:
1 м3 піску - 2,82 тис. руб. (3,0 х 0,94);
1 м3 буту - 4,7 тис. руб. (5,0 х 0,94);
1 м3 гравію - 37,6 тис. руб. (4,0 х 0,94).

У виробництвах, де одночасно випускаються різні види продукціїабо виконуються різні замовлення, не всі витрати можуть бути визначені прямимшляхом. Ці витрати розподіляються між видами продукції і замовленнями наоснові будь-якого непрямого ознаки (наприклад, пропорційнозаробітної плати виробничих робітників) і називаються тому непрямимивитратами. До них відносяться накладні витрати, амортизація основних фондів іряд інших.
Список використаної літератури:
Ткач В.І., Бреславцева Н.А., Каращенко В.В. Бухгалтерський облік вбудівництві (з елементами оподаткування). М.: «Издательство Приор»,
1999
Бухгалтерський облік і аудит в будівництві: Навчальний посібник/За ред. В.А.
Лукінова. - М.: Юрайт, 1998