Підприємство в умовах ринкових відносин стає юридично іекономічно окремим та незалежним. Це об'єктивно зумовлюєускладнення їх орієнтації в системі економічних зв'язків і, отже,зростання значущості функцій управління підприємством.
Підприємство в цілому має працювати рентабельно. Це залежить відрівня витрат. Підприємство в процесі своєї діяльності здійснюєматеріальні та грошові витрати на просте і розширене відтворенняосновних фондів і оборотних засобів, виробництво і реалізацію продукції,соціальний розвиток свого колективу та ін
Найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємств займають витратина виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує,у що обходиться підприємству виготовлення продукції, що випускається, тобтостановить виробничу собівартість продукції. Підприємства виробляютьтакож витрати по реалізації (збуту) продукції, тобто здійснюютьвідтворювальні, чи комерційні витрати (на транспортування,упаковку, зберігання, рекламу та ін.)
Виробнича собівартість та комерційні витрати складаютьповне або комерційну собівартість продукції. Її реальне визначенняна підприємстві необхідно для:
- маркетингових досліджень і прийняття на їх основі рішень про початок виробництва нового виробу з найменшими витратами;
- визначення ступеня впливу окремих статей витрат на собівартість продукції (робіт, послуг);
- ціноутворення;
- правильного визначення фінансових результатів роботи, а відповідно і Оподаткування і прибутку.
Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою виражену вгрошовій формі сукупність спожитих у процесі виробництва тареалізації природних та паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів іпокупних напівфабрикатів, а також витрат на оплату праці, амортизаціюосновних засобів та ін витрат.
Закон ринкової економіки потребує постійного контролю за формуваннямсобівартості створюваної продукції і надаваних послуг. На підприємствахз'являється життєва необхідність в численні достовірного показникасобівартості з точки зору його економічної сутності, якавизначається рядом економічних принципів.
1. Зв'язок із здійсненням підприємницької діяльності підприємства.
Сутність цього принципу полягає в тому, що в собівартістьпродукції включається витрати, пов'язані з процесом виробництва іреалізації.
2. Поділ поточних і капітальних витрат.
До поточних відносяться витрати виробничих ресурсів, які, якправило, споживаються в одному господарському циклі. До капітальним відносятьсявитрати на необоротні активи, що використовуються в декількох циклахвиробництва, вартість яких включається в поточні витрати за допомогоюнарахування амортизації.
3. Допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності
- принцип нарахування.
Згідно з цим принципом факти господарської діяльності підприємстваставляться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежновід фактичного часу надходження або виплати коштів, пов'язанихз цими фактами.
4. Допущення майнової відокремленості підприємства.
Відповідно до цього принципу майно і зобов'язання підприємстваіснують відокремлено від майна і зобов'язань власників цьогопідприємства.
Чотири наведених принципу є вичерпними при вирішенніпитання про включення в собівартість тих або інших витрат. Достовірнообчислений показник собівартості забезпечує правильність формуванняосновного фінансового результату діяльності підприємства-прибутку відреалізації продукції. Прибуток в умовах ринкової економіки єосновною метою діяльності підприємств, тому в міру виникнення ірозвитку в економіці країни конкуренції, демонополізації, вільної системиціноутворення зростатиме роль собівартості як найважливішого чинника,що впливає на зростання маси прибутку.
У вітчизняній практиці управління витратами існує наступнакласифікація:
1. за економічними елементами;
2. по виду виробництва - основні та допоміжні;
3. по виду продукції - окремі вироби, групи однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;
4. по виду витрат - статті калькуляції (для калькулювання собівартості продукції та організації аналітичного обліку, і елементи витрат (для складання проектного кошторису витрат та обліку витрат на виробництво);
5. за місцем виникнення витрат - ділянка, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада).
По-перше розглянемо класифікацію витрат за економічними елементами.
Угрупування витрат за економічними елементами передбачена Положеннямпро склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), і пропорядок формування фінансових результатів, що враховуються приоподаткування прибутку з подальшою зміною, у даному положенні,яким передбачено перелік елементів витрат та розшифровка кожного зних. Дана угруповання є стандартизованої. Окремий елементвитрат характеризується насамперед однорідністю економічногозмісту.
До елементів витрат відносяться:
- матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів);
- витрати на оплату праці; < p> - відрахування на соціальні потреби;
- амортизацію основних фондів;
- інші витрати;
- Матеріальні витрати найбільш великий елемент витрат навиробництво, частка якого в загальній сумі витрат становить 60-90%, лише ввидобувних галузях промисловості його доля невелика. Склад матеріальнихвитрат неоднорідний і включає витрати на сировину та матеріали (за вирахуваннямвартості зворотних відходів за ціною їх можливого використання чиреалізації, враховуючи, що відходи одного виробництва можуть отриматиповноцінним сировиною для іншого). У вартість сировини і матеріалів включаєтьсякомісійні винагороди, оплати брокерських та інших посередницьких послуг.
Вартість спожитого в процесі виробництва сировини і матеріаліввключається до собівартості продукції без податку на додану вартість
(ПДВ). Але існує й виключення з цього правила. Так, якщо продукціяпідприємства звільнена від ПДВ, то вона не має можливості відняти сумусплаченого ПДВ із суми податку, отриманий при реалізації своєїпродукції. У подібних випадках підприємству дозволяється віднести сплачений
ПДВ на собівартість продукції (тобто в кінцевому випадку ПДВ сплачується невиробник продукції, а її покупець).
- Витрати на оплату праці - це витрати на оплату праці основноговиробничого персоналу підприємства, включаючи премії за виробничірезультати, що стимулюють і компенсують виплати, у тому числі у зв'язку зпідвищенням цін і індексацією доходів у межах норм, передбаченихзаконодавством, а також витрати на оплату праці не складаються в штатіпідприємства працівників, зайнятих в основній діяльності.
- Відрахування на соціальні потреби - це відрахування в позабюджетнісоціальні фонди: пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фондзайнятості, фонд обов'язкового медичного страхування. Відрахуваннявстановлюються у відсотках до оплати праці працівників.
- До складу "Амортизації основних фондів" входить сума амортизаційнихвідрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів,обчислена виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм, включаючиі прискорену амортизацію їх активної частини.
- Всі інші витрати, що не входять в раніше перераховані елементивитрат, одержують відображення в елементі "Інші витрати". Це податки, збори,відрахування в спеціальні фонди, платежі по кредитах у межахвстановлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та інше.
Дана угруповання потрібно для визначення обсягу використанихпідприємством матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; дозволяєвиділити витрати громадського і живої праці і тому має великемакроекономічне значення.
У зв'язку з тим, що йде процес зближення з міжнародною практикою,на наш погляд було б доцільно виділити ще один елемент - "Фінансовівитрати (банківські збори, відсотки за кредит, податки і т.п.) ", що пов'язаноз функціонуванням підприємств в умовах ринкової економіки. Це дастьінформацію про фінансові витрати підприємства на забезпечення господарськоїдіяльності.
Для визначення собівартості виробленої продукції треба розрізнятивхідні та минулі витрати. Вхідні витрати - це кошти, які булипридбані для використання з метою отримання доходу. Коли ці коштибули витрачені і втратили можливість приносити дохід, вони переходять врозряд минулих.
Щоб мати можливість детально аналізувати альтернативні варіантидій для прийняття рішення та планування, необхідно систематизувативитрати наступним чином:
1. витрати майбутнього періоду, які приймає і непрінімаемие в розрахунок при оцінках;
2. безповоротні витрати або витрати минулого періоду;
3. змінні витрати в результаті прийнятого альтернативного напрямку;
4. інкрементний (пріростние) і маржинальні (прямі) витрати.
Останньою групі витрат приділяється особлива увага при ухваленні рішення прозбільшення обсягу виробництва. Ці витрати з'являються в результатівиготовлення додаткових одиниць продукції. На відміну інкрементний витратвід маржинальних полягає в тому, що маржинальні витрати являють собоюдодаткові витрати на одиницю продукту, інкрементний, також є посуті додатковими витратами, є результат збільшення обсягувиробництва цілої групи одиниць продукції.
Принципи обліку витрат шляхом їх розподілу між продуктами не підходятьдля здійснення контролю за ними та їх регулювання, тому що циклвиробництва продукту може складатися з декількох різнихтехнологічних операцій, за кожну з яких відповідає окрема особа.
Тому, маючи відомості про собівартість продукції, неможливо точновизначити, як розподіляються витрати між окремими ділянкамивиробництва (центрами відповідальності).
Витрати, зареєстровані за центрами відповідальності класифікуються якрегульовані і нерегульовані менеджером центру відповідальності. Всівитрати регульовані на певному управлінському рівні. Наприклад,вище керівництво підприємства має право розпоряджатися всіма засобамивиробництва і збільшувати або скорочувати число найманих менеджерів.
Однак не всі витрати можуть регулюватися на нижчому рівні управління,тому необхідно, що б бухгалтер, складаючи звіти про виконання кошторисупо центрах відповідальності, підрозділяють витрати на регульовані інерегульовані. Якщо класифікувати витрати за цими двома категоріями, тобуде важко дати оцінку управлінської діяльності менеджера.
Регульовані витрати логічно є предметом регулювання збоку менеджера, сфера відповідальності якого пов'язана з цимивитратами. В іншому випадку витрати повинні цілком виразнокласифікуватися як нерегульовані з боку менеджера даного центрувідповідальності.
