Механізм кредитування банками України

1. Організація банківського кредитування в Україні

1.1 Суть, основні риси та принципи банківського кредитування

Категорія "кредит" як в теоретичному, так і практичному аспекті явищебез сумніву цікаве. Слово "кредит" походить від латинського "сreditum", щоозначає "позика", "борг". Деякі лінгвісти пов'язують його із "credos",тобто "вірю". Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядаєтьсяекономічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, щозасновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певнийстрок з сплатою ціни за користування. Таким чином, можна говорити, щокредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:
. Феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;
. Економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;
. Кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором.

Таким чином, кредит - це економічні відносини, що виникають міжкредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів наумовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією зосновних форм руху позичкового капіталу.

Тривалий час кредит розглядався як Мінова операція, розділена у часі,заснована на довірі кредитора до позичальника. Згодом було сконцентрованоувагу на досліджені механізму зв'язку кредиту з економічним середовищем.
Проте справді наукового підходу до вивчення категорії кредит та його ролі впроцесі відтворення це явище отримало 18-19 ст.ст., що пов'язують звиникненням так званої натуралістичної теорії кредиту, засновниками якоївиступили класики наукової економічної думки: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго,
Дж. міль.

Суть натуралістичної теорії кредиту можна охарактеризувати такимиположеннями:
. Об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;
. Кредит - форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;
. Позичковий капітал є реальним капіталом;
. Банки виступають лише як посередники в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх як позику;
. Пасивні операції є первинними порівняно з активними.

Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники непросто визнавали зв'язок кредиту з процесами виробництва, а виходили зпервинності виробництва і вторінності кредиту; вони переконливо доводили,що кредит сам по собі не може створювати додаткової вартості, що останнявиникає лише в процесі виробництва. Проте натуралістичному підходу буввластивий ряд помилок, пов'язаних із тим, що його представники неспромоглися до кінця провести межу між позичковим і реальним капіталом.

По мірі зростання ролі кредиту та банків у процесі суспільноговідтворення, заміни реальних грошей кредитними засобами обігу, використаннякредиту і банків у цілях державного регулювання економіки виникають новіпогляди щодо суті та ролі кредиту у процесі розширеного відтворення. Цейперіод характеризується появою та розвитком так званої капіталотворчоїтеорії кредиту, найбільш яскравими представниками якої виступили: Дж.Ло,
Г. Маклеод, Й. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс, М. Фрідмен.

Суть капіталотворчої теорії кредиту можна окреслити такими основнимиположеннями:
. Кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, а тому, розширення кредиту означає нагромадження капіталу;
. Банки відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні кредитних відносин;
. Активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Головною заслугою представників капіталотворчої теорії кредиту є те,що вони вдало відмітили різницю між позичковим та реальним капіталом: якстверджував Г. Маклеод, кредит не створює капіталу, а сам є капіталом,причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді відсотка; такожвідзначили провідну роль банків на ринку позичкового капіталу, їх значеннята ролі у суспільному виробництві, при цьому відзначаючи первинністьактивних операцій щодо пасивних.

Визначальним у процесі вивчення суті кредиту стало дослідженняможливостей та методів кредитного регулювання економіки країни. Середвчених, що всіляко сприяли цьому: Й. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс. Ці вченівідзначали, що кредит як явище здатне збільшувати "купівельну силу"суб'єктів господарювання, тобто формувати "ефективний попит". Буловизначено, що норма позичкового проценту формується під впливом багатьохфакторів, одним з яких є обсяг попиту та пропозиції позичкового капіталу.
Таким чином, збільшуючи чи зменшуючи обсяги позичкового капіталу, можнавпливати на величину процента і, таким чином, стимулювати або стримуватиділову активність суб'єктів господарювання. Проте така можливість існуєлише до певної межі, за якою процент перестає реагувати на кількість грошейв обігу, а збільшення кредитної експансії набирає інфляційного характеру. Унаслідок таких висновків, раділося поряд з кредитними інструментамирегулювання економіки широко використовувати і інші заходи.

Отже, кредит відіграє дуже важливу роль в процесі суспільноговідтворення.

Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що вінвиконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції:перерозподільну, емісійну та контрольну.

Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогоюкредиту грошових капіталів між різними суб `єктами народного господарства назасадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесімобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб `єктів господарювання, такі в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, задопомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичковогокапіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.

емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахуноккредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функціяотримала при переході від використання реальних грошей до вводу кредитнихзасобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитноїоперації. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту їїзменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієїфункції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитуваннязабезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з бокусуб `єктів кредитної угоди. Отже, кредит значно посилює контрольні процесиу народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів,стимулює процес розширеного відтворення.

Отже, виходячи з суті кредиту та його функцій ми можемо визначити ролькредиту.

У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється уоптимізації пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогоюкредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи,вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо.

Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу.

Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічногопрогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливимджерелом фінансування капітальних вкладень.

За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення длязабезпечення процесу реконструкції і розвитку підприємств малого тасереднього бізнесу (для цієї групи підприємств кредит по-суті є єдинимджерелом залучення зовнішніх ресурсів, так як вихід на фондовий ринок зметою розміщення облігацій, акцій тощо є недосяжним).

Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеноговідтворення.

Тепер ми пропонуємо розглянути та проаналізувати основні формикредиту, адже форма кредиту синтезує зміст та організацію кредитнихвідносин.

Різні автори по-різному підходять до визначення різних форм кредиту.
Найбільш узагальненню методикою поділу є виділення двох основних форм:товарна та грошова.

Товарна форма кредиту передбачає, що вартість, яка передається укредит виступає у своїй натуральній (товарній) формі.

Грошова форма кредиту означає, що вартість, що надається в кредитвиступає у вигляді грошей.

Грошова форма кредиту є більш провідною, порівняно з товарною. Протеза умов функціонування ринкової економіки обидві форми відіграють дужеважливого значення в процесі відтворення.

Існують спроби виділяти форми кредиту за наступними функціональнимиознаками: характер кредитних відносин, склад учасників кредитної операції,об'єкт і сфера кредитування та ін. Таким чином, існують наступні формикредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнароднийкредит.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що надається продавцямипокупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, наданіпослуги.

Об `єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі.
Суб `єктами виступають агенти товарної угоди: продавець як кредитор, апокупець як позичальник. Призначення застосування комерційного кредиту --прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додатковогоприбутку у вигляді позичкового відсотка. Основним інструментом застосуванняданої форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, щовиникають між суб `єктами комерційного кредиту в процесі використання даногоінструменту платежу регулюються так званим вексельним правом.

Комерційний кредит має короткостроковий характер, оскільки вінвиступає як атрибут товарообміну.

Споживчий кредит - це кредит, який надається фізичним особам напридбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово.
Споживчий кредит характеризує відносини, що виникають з приводуфінансування потреб кінцевого споживання. Суб `єктами споживчогокредитування у якості позичальників виступає населення, у якості кредитора
- Банки, кредитні спілки, підприємства виробники, торгівельні посередники.
Споживчий кредит за формою надання поділяється на прямий (надаєтьсябезпосередньо банківськими установами) та непрямий (надається черезпосередників, Т.Б. торгівельні організації, тощо).

Споживчі кредити надаються, як правило, на строк до десяти років, алеконкретні параметри кредиту залежать від багатьох факторів: об `єктукредитування, доходів позичальника, вартості товару тощо.

Державний кредит - це форма кредиту за якої одним з суб'єктівкредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної формикредиту держава виступає як позичальник.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштівдля фінансування державних витрат. Для кредиторів державний кредит виступаєзручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.

Конкретні параметри державного кредиту встановлюється в залежності відобсягу необхідних ресурсів, кон'юнктури ринку, конкретних програм йоговикористання тощо.

Міжнародний кредит - це кредитні відносини суб'єктами яких виступаютьрізні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються наміжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, щовступають у кредитні відносини можуть бути уряди різних країн, банки,фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.

Для міжнародного кредиту характерні великі за обсягом кредитні угоди.
Інші параметри кредитної угоди залежать від конкретних об'єктівкредитування, кон'юнктури ринку, можливостей у доступу до ресурсів, тощо.

Банківський кредит - форма кредитних відносин, за якої одним зсуб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-кредитнаустанова - банк; кредит надається у грошовій формі на певний строк, зумовою сплати визначенного відсотку, забезпеченості та цільовоговикористання.

Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування яксуб'єктів господарювання, так і населення.

Роль банків в процесі суспільного перерозподілу ресурсів є надзвичайноважливою й має тенденцію до постійного зростання. У таблиці 1.1.1представлена динаміка обсягів кредитів, що були надані банками України:

Табл.1.1.1.
| Дата | Заборгованість по кредитах перед банками | Темп |
| | України, млн.грн. | росту,% |
| | Усього | у тому числі у валюті | |
| | | Національній | іноземній | |
| 01.01.92 | 1,5 | 1,5 | 0 | - |
| 01.01.93 | 44 | 42 | 2 | 2933,33 |
| 01.01.94 | 536 | 515 | 21 | 1218,18 |
| 01.01.95 | 2973 | 2614 | 359 | 554,66 |
| 01.01.96 | 8471 | 6173 | 2298 | 284,93 |
| 01.01.97 | 11263 | 7672 | 3591 | 132,96 |
| 01.01.98 | 13158 | 8769 | 4389 | 116,83 |
| 01.01.99 | 16640 | 8727 | 7913 | 126,46 |
| 01.01.00 | 21793 | 9392 | 12401 | 130,97 |
| 01.01.01 | 30138 | 13918 | 16220 | 138,29 |
| 01.03.01 | 32543 | 15673 | 16870 | 107,97 |

Таким чином, кредитна активність комерційних банків України протягом
1992-2001 років постійно зростає: заборгованість по кредитах перед банками
України зросла з 1,5 млн. грн. на 01.01.92 до 30138 млн. грн. на 01.01.01.
Найвищі темпи росту спостерігались протягом 1992 - 1995 років, що булопов'язане із становленням банківської системи України. Сучасні тенденціїсвідчать про підвищення загальної ділової активності в країні, що сталонаслідком наявних тенденцій росту ВВП. Протягом 2000 року кредитнийпортфель банків України зріс з 21793 млн. грн., до 30138 млн. грн., або на
38,29% (з врахуванням фактору інфляції - 20,26%). Протягом першогокварталу 2001 року обсяг наданих кредитів продовжував зростати і на кінецьберезня склав 32543 млн. грн.

Кредитування є однією з традиційних банківських операцій. Можнаговорити про виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки відїх здійснення не лише займають одну з провідних місць у структурібанківських доходів, а й багато в чьому формують загальну стратегіюрозвитку установи.

На діаграмі представлена структура статей доходів агрегованих звітупро прибутки та збитки 40 найкрупніших банків України за дев'ять місяців
2000 р. Наведені данні свідчать, що найбільшу питому вагу мають процентнідоходи, отримані від юридичних осіб, переважна частина яких є наслідкомпроведення операцій по кредитуванню - 35% від доходів комерційних банків.

Необхідно виділити таке поняття, як система банківського кредитування.
СБК - це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методикредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливостівикористання різних форм та видів банківського кредитування, а такожсистему контролю в процесі кредитування. СБК може мати специфічнівластивості в залежності від конкретних макроекономічних умов, якостізаконодавства, розвитку банківської справи в конкретній країні, іншихфакторів. Для України характерна така основа побудови системи банківськогокредитування:
. Ліберальна: клієнт не зобов'язаний триматися одного певного банку; він сам обирає собі партнера в залежності від якості обслуговування, перспектив розвитку взаємовідносин тощо;
. Договірна: всі питання, що виникають між банком та позичальником в процесі кредитування вирішуються на договірній основі з врахуванням чинного законодавства;
. Комерційна: комерційні банки здійснюють всі свої операції за рахунок власних та залучених коштів з метою отримання прибутку, отже, кожен банк вирішує самостійно питання про надання позички з врахуванням співвідношення ризик-доходність.

Таким чином, на Україні сформувалась багатоваріантна системакредитування, що передбачає вибір найбільш прийнятної форми проведеннякредитної операції з метою найповнішого задоволення потреб суб'єктівкредитних відносин.

Водночас сучасна система кредитування не відмовляється від традиційнихзагальних принципів її побудови. Принципи кредитування - це основніположення банківської системи, що визначають процес кредитування. Можнавиділити такі основні принципи кредитування:

Принцип обов'язкового повернення суми кредиту є основним положенням,що визначає суть кредиту як такого та відрізняє його від інших вартіснихкатегорій. Даний принцип передбачає, що сума позики обов'язково має бутиповернена кредитору у визначений кредитним договором термін. Неповерненняпозички означає, що проект було не реалізовано, отже кошти були направленіне ефективно, в результаті чого суб'єкти кредитної угоди отримують збитки.

Принцип строковості також є одним з основних принципів кредитування, іозначає, що позичка має бути не просто повернена, зобов'язання мають бутивиконані у конкретний строк. Отже, дотримання банком даного принципудозв?? ляє йому визначати обсяги необхідних ресурсів, планувати їхвикористання і, таким чином, підвищувати свою стійкість та ефективністьвикористання позичкового капіталу.

Принцип платності означає, що позичальник повинен сплатити кредиторуціну за право вікорістовіваті його ресурси як винагороду за прийняття нимна себе кредитного ризику. Розуміння даного принципу дозволяє нам ще разпереконатися, що позичковий капітал є продуктивним, тобто здатним досамозростання.

Принцип платності є важливим елементом системи кредитування, так якпороджує зацікавленість кредитора у наданні позички, стимулює позичальникадо більш ефективного використання кредитних ресурсів, дозволяє банкампокривати свої витрати на проведення кредитних операцій та нарощуватиобсяги позичкового капіталу.

Одним з основних принципів банківського кредитування є принципзабезпеченості кредиту, що означає наявність у банку права для захистусвоїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу черезнеплатоспроможність позичальника. Реалізація забезпечення є джереломпогашення позики, сплати відсотків та інших платежів, що виникають під часдії кредитного договору за умов, що позичальник не в змозі виконати своїзобов'язання.

Принцип цільового використання є одним з основних положеньбанківського кредитування в Україні. Він означає, що отриманий кредит маєбути використаний лише на цілі, що передбачені кредитним договором.
Кредитні кошти можуть призначатися для:
. поповнення оборотних коштів;
. здійснення капітальних витрат та інвестицій;
. забезпечення споживчих витрат.

Отже, дотримання банками України вказаних принципів дозволяє значнопідвищити ефективність кредитних операцій, підвищити доходи від їхпроведення, забезпечити собі стійкість та стабільність, таким чином,зберегти інтереси інвесторів та вкладників банку.

Кредитні відносини є складними і багатогранним. Для більш грунтовногоїх дослідження необхідно звернутися до розгляду питання суб `єктів таоб `єктів банківського кредитування.

Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий тавідображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводуперерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Стороникредитної угоди називаються суб `єктами кредитних відносин, а матеріальніцінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитнаугода - об `єктами кредиту.

Таким чином:
Кредитор - суб `єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб` єктугосподарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бутиюридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти.
В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземнійвалюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тимпозичальникам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальнихкредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника.
Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямогобанківського кредиту може бути облік векселів, факторингові, фондові,гарантійні операції тощо.

Позичальник - суб `єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасовекористування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати.
Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Специфіка кредитних відносин полягає в тому, що суб `єкти цих відносинможуть бути як кредиторами так і позичальниками. Найбільш поширенимикредитними відносинами є відносини між банками та суб `єктами господарськоїдіяльності.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає формупозичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою рухупозичкового капіталу. Формулу руху позичкового капіталу можна представити увигляді:

Г - ... .. - Г `

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених статутомпозичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з урахуваннямвласного кредитного ризику. Діяльність банків у галузі кредитування маєбути спрямована на проведення єдиної грошово-кредитної політики в країні,на зміцнення та стабілізацію національної валюти.

Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'язаних із:
. розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;
. експортно-імпортними операціями позичальника;
. задоволенням споживчих потреб;
. іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:
• на покриття збитків;
• придбання цінних паперів будь-яких підприємств. Кредити, які отриманікомерційними банками за рахунок централізованих ресурсів Національногобанку України, не можуть бути спрямовані:
• на конвертування національної валюти у валюту інших держав;
• викуп державного майна;
• використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою. У разіотримання централізованих ресурсів Національного банку України комерційнібанки не мають права здійснювати операції з продажу власних кредитнихресурсів іншим банкам.

На діаграмі представлені обсяги банківських кредитів за напрямкамикредитування станом на 01.03.2001 р..:

Таким чином, переважна частина кредитів припадає на кредити в поточнудіяльність суб'єктів господарювання - 9596 млн.грн., значна частка кредитівнаданих для фінансування експортно-імпортних операцій клієнтів - 5121млн.грн. Кредити в інвестиційну діяльність склали лише 1073 млн.грн. Такаситуація свідчить, що хоча в економіці України і намітились тенденції ростута деякі інші позитивні зрушення, інвестиційна активність банківзалишається слабкою, а переважна частина коштів направляється дляфінансування поточних короткострокових потреб суб'єктів господарювання.

Якісний розгляд та аналіз сутності категорії кредит вимагаєрізнобічного підходу до досліджуваного явища. У зв'язку із цим вважаємо занеобхідне навести якнайширшу класифікацію кредитних операцій.

Відповідно до основних категорій позичальників виділяють:
. Кредити галузям народного господарства
. Кредити населенню
. Кредити органам державної влади

На діаграмі наведена структура заборгованності комерційних банків
Україіні за кредитами в зележності від типу позичальника

Наведені данні свідчать, що станом на 01.03.01 переважна частина вструктурі наданих позик припадає на кредити суб `єктамв господарювання -
64% (20672 млн.грн.,), Значна частина коштів надається органам державноївлади - 33% (10828 млн.грн.), що пов `язане із сучасною економічноюситуацією, що обумовлює значні потреби держави в ресурсах, найменша частинаприпадає на кредити населенню - лише 3% (1043 млн.грн.). Загальний обсягнаданих кредитів банками України становив 32543 млн. грн., при цьому
Структура Такий розподіл ресурсів не є загальноприйнятим, так як в умовахрозвиненої ринкової економіки частка кредитів населенню в структурізагального портфелю банків є значно більшою.

Відповідно до цільового спрямування виділяють:
. Кредит спрямований на задоволення виробничих потреб (придбання основних засобів, обігових коштів, фінансування інвестиційних проектів, тощо);
. Кредит спрямований на задоволення споживчих потреб (направляється у невіробнічі сфери діяльності, здебільшого на задоволення поточних потреб населення).

Відповідно до строків надання виділяють:
. Строкові кредити;
. безстрокові (до запитання) кредити;
. прострочені кредити;
. пролонговані кредити.

До строкових позичок відносяться кредити, які надаютьсябанками на термін, зафіксований в кредитному договорі.

Короткострокові кредити - термін користування - до одного року.
Найчастіше надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають узв'язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнямикоштів у відповідному періоді.

середньострокові кредити - термін користування від одного до трьохроків. Надаються на фінансування придбання обладнання, технічноїреконструкції, рідше - поповнення оборотних коштів.

Довгострокові кредити - термін користування понад три роки.
Довгострокові кредити можуть надаватись на фінансування капітальнихвкладень, формування основних засобів здійснення та співучасті у реальнихпрямих інвестиціях.

Термін повернення, а також відсотки за користування кредитомпередбачаються умовами кредитного договору. Загальним правилом є те, щотермін користування кредитом розраховується з моменту його отримання
(зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів зпозичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотківза користування кредитом. День видачі кредиту та день його погашеннявважається одним днем.

На діаграмі представлена динаміка зміни загального обсягу кредитів,наданих суб'єктам господарської діяльності в розрізі строків

Виходячи з наведеної інформації переважна частина кредитів, щонадаються банками України є короткостроковими, що пояснюється складноюекономічною ситуацією, нестійкістю політичної ситуації тощо. Проте, деякіпозитивні зрушення в економіці України, що намітилися в останній часвплинули на певне зростання обсягів довгострокових вкладень банку, щосвідчить про появу довіри банкірів до національної економіки і є позитивноютенденцією.

До безстроковим (онкольні) відносять позички, які надаються банком наневизначений строк - так звані позички до запитання. Позичальникзабов'язання погасити таку позичку за першою вимогою банку. Якщо банк невимагає повернення, то кредит погашається позичальником самостійно.

простроченими вважаються позички, за якими минув строк повернення, щопередбачено кредитним договором. Такі кредити вважаються проблемними іпотребують додаткової роботи по їх поверненню, або компенсації.

Пролонгація - це перенесення дати виплати боргу (іноді і відсотків заним) на певний період. Найчастіше банки вдаються до пролонгації у випадкахколи позичальник невзмозі виконати свої зобов'язання через дію обставин,близьких до форс-мажору. У таких випадках, погашення позички оформляєтьсядодатковим договором до основного кредитного договору та супроводжується,як правило, встановленням більш високої процентної ставки.

На діаграмі представлена структура заборгованості за кредитами,наданими суб'єктам господарювання станом на 01.03.2001 р..:

Таким чином, переважна частина заборгованості класифікується якстрокова - 78,2%. Пролонговані та прострочені кредити складають 18%загальної суми заборгованості.

Відповідно до видів забезпечення виділяють:

Забезпечені заставою - в забезпечення виконання зобов'язаньпозичальник або третя особа, згідно з договором застави визначеної форми,надає в заставу банку майно, майнові права, цінні папери та інше, що можебути предметом застави у відповідності з законодавством України.

Гарантовані - виражаються в юридичному оформленні зобов'язань з бокугаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку припорушенні безпосередньо позичальником умов кредитної угоди

Бланкові - кредит без забезпечення, який надається банком в межахнаявних власних коштів з можливим застосуванням підвищеної відсотковоїставки надійним позичальникам. Бланковий кредит може надаватись прикороткостроковому кредитуванні першокласним позичальникам.

На сьогоднішній день, переважна частина наданих банками Україникредитів забезпечена заставою або закладом, що обумовлено нестабільністюекономіки та високим ступенем ризику, що притаманний кредитуванню в
Україні. Істотного впливу на небажання банків видавати бланкові кредити єнеобхідність відволікати значні ресурси на формування резервів під кредитніоперації.

У світовій банківській практиці найбільш поширеними є наступні методикредитування:

Разовий кредит є одним з найдавніших методів надання позики. Згідноцього методу кредитні кошти зараховуються на спеціальний позичковийрахунок, а потім списуються на поточний рахунок позичальника або на рахунокйого контрагента (постачальника, підрядчика тощо). Погашення кредитувідбувається з поточного рахунку позичальника (якщо позичальник - юридичнаособа) або в касу банку (позичальник фізична особа), шляхом перерахуваннякоштів на позичковий рахунок. Таке погашення відбувається одноразово абоперіодично, в залежності від умов кредитного договору.

Кредитна лінія - це юридично оформлене зобов'язання банку надатипозичальнику протягом визначеного періоду кредит в межах погодженоголіміту.

За формою кредитна лінія - це письмова угода між банком іпозичальником із зазначенням терміну та умов надання кредиту наперспективу.

Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тім, щовона не є безумовно обов'язковим контрактом. Банк може будь-коли анулюватиугоду, якщо, наприклад, він визнає, що фінансовий стан клієнта істотнопогіршав і є сумніви щодо його здатності виконати умови договору.
Позичальник також має право частково або повністю відмовитись відкористування кредитною лінією. Кредитна лінія, як правило, відкривається натермін до одного року.

револьверний кредит - це позичка, що надається банком клієнту в межахвстановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю абочастинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Термін такої позики звичайно виходить за межі одного року. Повернувшичастину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленоголіміту та терміну дії договору. Часто револьверний кредит можепереглядатись щодо терміну його погашення

Контокорент - це метод кредитування за яким банк відкриває клієнтуєдиний контокорентній рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), заяким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетомвідображаються виплати з доручення клієнта і отримання банківських позичок,а за кредитом - грошові. надходження на користь клієнта або його внески.
Кредитові сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів іозначає. що він стосовно банку є кредитором. і навпаки: дебетове сальдосвідчить про залучення в оборот банківського кредиту.

Таким чином, за своєю суттю контокорентній кредит - це визначенабанком кредитна лінія (ліміт), з якої у разі потреби може скористатисяклієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюєтьсяіндивідуально та залежить від його фінансового стану, оборотних коштів,масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації.

Овердрафт - це метод кредитування, за якого банк у межах узгодженоголіміту здійснює платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів найого поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникаєдебетове сальдо, яке відбиває суму його заборгованості банку. Такі кредитимають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюютьпоточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів нарозрахунковий рахунок.

Відповідно до кількості кредиторів, що беруть участь у проектівиділяють:
. надані одним банком;
. консорціальні кредити;
. паралельні.

Найбільш поширеними є позички, які надаються одним банком.

Консорціальні кредити надаються банківських концорціумом, в якому одназ банків бере на себе роль менеджера проекту: збирає необхідну інформацію,проводить переговори, визначає участь окремих учасників в проекті, оформляєз клієнтом кредитний договір та проводить управління видачею та поверненнямпозички (кошти можуть акумулювати на рахунку банку-менеджера, абосписувати з рахунку кожного окремого представника консорціуму). Банк -мненджер займається також розподілом процентів.

Паралельні позички обумовлюють участь в їх наданні декілько банків.
Тут кредит одному позичальнику надають різні банки, але на однаковихузгоджених умовах.

В додатку 1.1. наведена класифікація кредитів, яку пропонуютьросійські фахівці. Якщо проаналізувати та порівняти наведені класифікації,то можна зробити висновок про їх розбіжність не тільки за об'ємом, а й зазмістом. Це пояснюється тим, що Україна та Росія знаходяться в дещо різнихумовах економічного розвитку. Наведені вище класифікації доповнюють однаодну та показують багатогранність кредитних відносин.

Додаток 1.

Таблиця 1.1.2

-----------------------< br>