1.1 Принципи рівноправної міжнародної торгівлі.

За останні роки українська економіка зазнала безліч найрізноманітнішихзмін. Якісь із них пішли їй на користь, а які-то немає. При переходідо ринкових відносин необхідні чіткі і продумані рішення. Дожаль, Уряд України на чолі з Президентом не завжди бралосаме такі рішення. У зв'язку з переходом до ринку необхідна інтеграціяукраїнської економіки у світове господарство, що передбачає деякулібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. Для того, щоб країна,що стала на такий шлях розвитку, отримала вигоду, необхідні наступніумови:
1) Країни, лібералізують торгівлю, повинні перебувати у фундаментальномурівновазі, і лібералізація торгівлі не повинна його порушувати (підфундаментальним рівновагою розуміється стабільність економічногостановища країни, критеріями якого є "помірковані" темпи інфляції,
"прийнятний" рівень безробіття і рівновага платіжного балансу. Першідва елементи складають показники внутрішньої рівноваги, останнійзовнішнього). Однак, як відомо, послаблення торгових бар'єрів загострюєпроблему внутрішнього і зовнішнього балансу. Звідси виникає необхідністьпротекціонізму, яку визнавав ще А. Сміт.
2) Існування міжнародної гармонії інтересів. Через свободу торгівлі,яка теоретично вигідна всім, ця гармонія інтересів і здійснюється.
Але справа ускладнюється двома обставинами. По-перше, більш розвинутікраїни мають більший виграш від свободи торгівлі. По-друге, оскількивійськові інтереси переважають над економічними, одних тільки економічнихфакторів мало для встановлення або відновлення гармонії, яка напрактиці не простежується.
3) Рівність можливостей, що забезпечується сталістю масштабіввиробництва і досконалою конкуренцією. Ця умова має на увазівідсутність будь-якої дискримінації і отримання одними виробникамипереваг над іншими, а також безперешкодне пересування товарів іфакторів виробництва. На ділі при наявності економії від масштабів і призакріплення технологічної переваги свобода торгівлі означає,односторонні переваги для великих фірм і передових країн і призводить доменш раціональному розподілу світових ресурсів у порівнянні зпротекціонізмом. У рамках тієї чи іншої країни уряд повиненобмежувати монополістичні методи ведення конкурентної боротьби інадавати особливі пільги малим підприємствам, не здатним поодинціпротистояти суперникам-гігантам.
4) Наявність ефективної міжнародної фінансової системи. Часи золотогостандарту з автоматичним регулюванням зовнішнього балансу пройшли, а вумовах політичної та економічної нестабільності, природним дляурядів є прагнення створити резерви конвертованої валюти, щодосягається за рахунок позитивного зовнішнього балансу. Якщо країна не маєструктурного надлишку зовнішнього балансу і не бажає миритися з високимрівнем безробіття, їй залишається один шлях - створити надлишок поточногобалансу шляхом введення обмежень на імпорт товарів та експорт капіталів.
5) Виграш від торгівлі повинен рівномірно розподілятися між країнами. Длядотримання цієї вимоги всі країни повинні знаходитися в приблизно рівнихстартових умовах щодо продуктивності та доходів. Якщо ж ціумови порушуються, то торгівля сама по собі не може призвести довирівнювання доходів між країнами. Більш того, переваги в рівніпродуктивності і доходів перетворюють свободу торгівлі в ефективнийспосіб зростання добробуту і могутності одних країн і регіонів за рахунок інших.
Виступати за те, щоб країни, що перебувають на різних рівнях розвитку,здійснювали відкриту фінансову і торгову політику + значить сприятизбереження сформованого нерівності між країнами.
1.2 Можливості експорт орієнтованого розвитку.
Ступінь прив'язки економіки країни до світового господарства визначає двікрайні моделі стратегії розвитку: зовні - і внутрішньо орієнтовані.
Зовні орієнтована модель, яку ще називають асоціативної, тобтоспрямованої на приєднання до світової спільноти, грунтується навикористанні таких поклади тільних ефектів, як розширення можливостейдля комбінування ресурсів, підвищення конкурентоспроможності тадиверсифікації продукції, рівня підготовки та кваліфікації трудовихресурсів, використання зовнішньої сфери для пом'якшення труднощів і дляпроходження за лідером, використання зовнішнього попиту в умовахобмеженого вітчизняну на внутрішнього попиту продукцію.
Необхідно, однак, мати на увазі, що збільшення експорту зможестимулювати економічне зростання лише за умови, що заробленікошти будуть інвестуватися у розвиток виробництва. В іншому випадкурозширення експорту означає лише відтік ресурсів, що й відбувається в
Україні.
Важлива і спеціалізація країни, яка обрала експортну орієнтацію. Аджефорсований вивезення сировини призводить не тільки до падіння цін на світовихринках, а й до несприятливої структурної перебудови всередині країни:ресурси переливаються з обробних галузей у видобувні. А цеозначає закріплення сировинної спеціалізації і деградації промисловості,функції якої перейдуть до імпорту. Саме такі перспективи відкриваєсобою свобода торгівлі України. Вибір на користь швидкого і повномасштабноговключення України у світове господарство посилює прагнення скоротити термінитехнологічного переозброєння, негайно підключитися до світовихфінансових ресурсів, використовуючи такі переваги, як потужна сировиннабаза, відносно дешева та кваліфікована робоча сила, передовийрівень деяких галузей і видів продукції, а також досягнення в сферіфундаментальних наукових досліджень. Однак усі ці переваги і ресурсине можна задіяти в широких масштабах і в короткі терміни. Можуть невиправдатися, зокрема, розрахунки на демонополізує ефект імпорту,оскільки, як показує світовий досвід, зарубіжним та місцевим монополія нетак вже й важко досягти "взаєморозуміння", яке може отримати іорганізаційне оформлення у вигляді спільних підприємств, до того жзаохочувані приймаючою країною. Вигоди від лібералізації зовнішньої сфериневіддільні від створення додаткової конкуренції на внутрішньому ринку, щопогано поєднується з необхідністю тимчасово захистити вітчизнянупромисловість від зовнішньої конкуренції. Надії на те, що кошти,необхідні для оплати масового імпорту передової технології, може датиекспорт сировини, невеликі. Вони обмежені не тільки величиною експортнихсировинних ресурсів, а й ємністю ринків самих західних країн, не здатнихпоглинути той наплив з України та інших колишніх радянських республік,який необхідний для отримання реального ефекту від експортоорентірованнойстратегії. Вже на сьогоднішньому, початковому етапі освоєння західних ринківвидно активне небажання влаштувалися на них продуцентів миритися здестабілізуючим впливом нових постачальників дешевої продукції. Требавважати, що зі зростанням припливу товарів з України та інших постукраінскіхдержав країни заходу не зупиняться перед введенням жорсткихпротекціоністських заходів, використовуючи для цього антидемпінгові процедури.
Пріоритет зовні орієнтованих стратегій, на користь яких висловлюютьсябагато українських економісти, не виправданий. Але не праві і ті, хто надтопобоюється зовнішньої залежності. І ті, й інші переоцінюють швидшеуніверсальність стратегій, прихильниками яких вони є. Вибірстратегії визначається як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Яквідомо, краще не та стратегія, яка обіцяє великий ефект, а та,яку можна реалізувати. Остання значною мірою залежить від того,наскільки дана політика поділяється тими, хто буде її проводити в життя,тобто від внутрішніх факторів.
1.3 Пріоритети внутрішньої інтеграції.
При переході від економіки командного типу (планової та закритого) до економікивільної (ринкової та відкритої) виникає питання: які відносини
"звільняти" в першу чергу - зовнішні або внутрішні? Якщо зовнішні, тоекономіка, залишаючись планової, стає відкритою (планова і відкрита).
Якщо внутрішні, то вона набуває властивостей ринкової, зберігаючи своюзакритість (ринкова і закрита). До теперішнього часу з трьох можливихшляхів переходу "відкрита планова" модель, "стрибкова" трансформація і
"закрита ринкова" економіка - були послідовно випробувані дваперше. Спочатку підприємствам дозволили торгувати на зовнішньому ринку, алезалишили заборону на торгівлю між собою. Потім заборони на торгівлю міжпідприємствами були зняті, а рух до ринку поряд з інтеграцією у світовуекономіку було проголошено новим магістральним шляхом розвитку суспільства.
Економічні перетворення, на жаль, почалися саме з "відкривання"економіки, а не з дійсного руху до ринку. Навіть у період, колизавдання внутрішнього і зовнішнього звільнення економіки займали однаковумісце в офіційно заявленої шкалою пріоритетів, фактично лібералізаціяу зовнішній сфері йшла випереджаючими темпами в порівнянні зі сфероювнутрішньої. Тим самим було поставлено невірний тон всьому процесу включенняекономіки у світове господарство. Реальні економічні відносини, заякими стоять справжні гроші, почали складатися у підприємств не міжсобою, а з закордонними партнерами. Такий процес ніяк не можна назватиінтеграцією економіки у світове господарство. Вірніше, у світову економікупри цьому інтегрується не народні (національне) господарство, а окреміперед прийняття, кожне на свій страх і ризик. Що ж до господарства вцілому, то воно не стільки інтегрується у світову економіку, скільки
"розчиняється" в ній. "Відкрита планова" економіка показала своюнепрацездатність як перехідною від командної до вільної моделі.
У рівною мірою марні надії на всебічну одночасну лібералізацію.
У випадку "шокової" лібералізації зовнішні зв'язки, що забезпечують товари ігроші більш високої якості, витісняють народжуються, але ще слабківнутрішні економічні відносини також, як при "відкритої планової"перехідній моделі вони витісняють що вмирають і вже ослаблі адміністративноустановлення зв'язку. Повністю експортоорентірованная стратегія розвиткудля України, очевидно, виключається. Але мова не може йти про ізоляцію відзовнішнього світу. Багато галузей української промисловості перебувають у сильнійзалежності від імпорту устаткування. Очевидно, що кращою в цихумовах повинна стати якась змішана, виборча стратегія розвитку.
Дана стратегія повинна забезпечити збереження господарського національногокомплексу як єдиного цілого, що в умовах внутрішнього (перехід від планудо ринку) і зовнішнього (перехід від закритої до відкритої моделі) звільненняекономіки становить основний національний економічний інтерес України, азначить, і центральну проблему її національної економічної безпеки.
Серед розглянутих нами моделей перехідного періоду не випробуваноїзалишається "закрита ринкова" економіка + модель, яка відома світовоїісторії. Слово "закрита" не слід розуміти буквально. Мова йде не проізоляції від зовнішнього світу, а про виборчий і контрольованого входження всвітовий ринок, про те, що основу інтеграції економіки України у світовуекономіку та співробітництва із зарубіжними країнами має скластивнутрішнього формування ринку. При цьому завдання створення внутрішньовільної економіки повинна мати пріоритет над завданням створення економікивільної зовні.
1.4 Товарна структура.
1.4.1 Експорт та його динаміка
Товарна структура української зовнішньої торгівлі протягом багатьох роківпрактично не змінюється, як не змінюється і перелік товарів, що забезпечуютьнайбільшу валютну виручку. В цілому структура експорту включає в себеприблизно 4 тис. різних видів вітчизняної продукції. Однак списоктоварів, на які припадають найбільші по вартості обсяги,обмежується тільки 10 позиціями, включаючи, насамперед нафта, газ,кольорові і дорогоцінні метали, алмази. Обсяг експорту за 1994 р. склав
48 млрд. доларів і збільшився на 8,4% в порівнянні з попереднім роком.
Відбулися певні зміни в географічній структурі експорту. Часткапромислово розвинених країн зросла з 60 до 67%, країн, що розвиваютьсядещо знизилася - з 14 до 12%. Збільшення обсягу експорту в 1994 роців порівнянні з попереднім роком було досягнуто за рахунок приросту фізичнихобсягів вивезення основних сировинних товарів і матеріалів. У 1994 році заданими Держкомстату КК, на частку товлівно-енергетичних ресурсів в експортіприпадало 44,7% загального обсягу експорту (у 1993 році - 46,7%), на чорніі кольорові метали та вироби з них - 20,2% (16,4%), продукцію хімічноїпромисловості - 7,6% (6%), лісоматеріали і целюлоза - паперові вироби
- 4,3% (4,2%). Питома вага машин і устаткування склав усього 5,3%
(6,7%). За рік їх експортні поставки скоротилися на 11,8%. Важливимфактором, що вплинув на обсяги експорту, стала зміна співвідношеннявнутрішніх і світових цін на окремі товари. При цьому на деякі видипродукції переробної промисловості ціни всередині країни наблизилисяабо переступили межу цін на світових ринках. За перше півріччя 1995в порівнянні з тим же періодом 1994 експорт товарів зріс на
29,7%. Збільшенню вартості обсягу українського експорту товарівсприяла що склалася з початку 1995 року сприятлива кон'юнктура насвітових ринках, і, перш за все зростання цін на товари, що забезпечують Україніосновну масу валютних надходжень. У цьому ж напрямі впливавФізичний зростання експортних поставок. На зростання експорту також надавалавплив так звана політика реального курсу рубля. Водночас захід длявстановлення певного коридору курсу рубля, спрямована на йогостабілізацію, призвела до зниження рентабельності експорту, незацікавленості виробників у його просуванні. Майже по всіхнайважливіших паливно-сировинних товарах відбулося фізичне збільшенняпоставок. Разом із зростанням середніх експортних цін обидва ці чинниказумовили суттєвий вартісної зростання українського експорту в першомупівріччі 1995 року по порівнянні з тим же періодом 1994 року. Розрахункипоказують, що середні експортні ціни України за співставні періодичасу зросли: на нафту + приблизно на 26%, нафтопродукти + на 16%, природнийгаз + на 7%, кам'яне вугілля + на 3%, кокс + на 16%. Протягом першого півріччя
1995 року в експорті України значно збільшилася частка чорних і кольоровихметалів, причому як у фізичному вираженні, так і за ціною, першза все під впливом світових цін. З одного боку, на тлі спаду в економіціта скорочення внутрішньогопопиту на вітчизняну продукцію експортна сфера перетворилася на найбільшдинамічний і великий сектор народного господарства, через який реалізуєтьсяблизько п'ятої частини валового внутрішнього продукту країни. З іншого боку,розширення українського експорту відбувається у вкрай суперечливою іскладній обстановці: високі в порівнянні з іншими національнимимакроекономічними показниками темпи приросту українського експорту неє такими, якщо їх зіставити з динамікою міжнародної торгівлі.
Так, в 1994 р. при збільшенні вивезення з України приблизно на 12% світовоїекспорт зріс на 23%, тобто розвивався майже вдвічі швидше. Фактично
Україна не зуміла повною мірою скористатися розширенням попиту назовнішніх ринках. Як причини цього можна назвати зрослуміжнародну конкуренцію та дискримінацію українських експортерів закордоном. Останнім часом починає здаватися, що після тривалого періодуодиночного плавання на просторах світового ринку українські експортери,нарешті, відчули батьківську турботу держави про свою долю.
Подібна турбота, безумовно, цілком доречна і своєчасна. Державазробило наступні важливі кроки на підтримку експортерів. Принциповоювіхою на цьому шляху став Федеральний закон від 13 жовтня 1995 р. "Продержавне регулювання зовнішньоторговельної діяльності ", шоста главаякого спеціально присвячена питанням сприяння розвитку зовнішньоторговельноїдіяльності та її стімулірованію.30 листопада Президент України підписав указ
"Про першочергові заходи щодо підтримки експортерів", що передбачаєможливість їх фінансової підтримки, в тому числі з припотягом коштівфедерального бюджету. У розвиток вищезазначеного Указу було прийнятопостанову Уряду Української Федерації від 20 січня 1996 р. "Прододаткової підтримки вітчизняного експорту товарів і послуг ",конкретизувати основні напрямки державної фінансової,податкової та іншої підтримки вітчизняних експортерів. Нарешті,
Урядом України затверджена Національна програма розвитку експорту,визначає пріоритети в експортній діяльності та її перспективи аждо 2005 р., а також основні засоби досягнення поставлених цілей.
Сьогодні, напевно, складно з високим ступенем вірогідності передбачатимайбутнє українського експорту, але є надія, що зацікавлена участьдержави допоможе експортної галузі в стислі терміни знайти сучаснеякість і зберегти знайдені їм стабільність і динамізм. З урахуванням всієїсукупності факторів, що впливають на розвиток експорту, у Федеральнійпрограмі виділені три принципових етапу формування нової, більшефективної моделі участі України в міжнародному поділі праці. Перший
(1996-1997 рр..) Та другого (1998-2000 рр..) Етапи передбачають не стількирозширення експорту, скільки підтримка його стійко високих обсягів наоснові оптимального використання наявних конкурентних переваг ісвітової кон'юнктури, поступового розширення асортименту що вивозитьсяпродукції. Вирішальним з усіх точок зору є третій етап (2001 -
2005 рр..), Протягом якого буде забезпечена диверсифікація українськогоекспорту, в тому числі за рахунок широкого виходу на зовнішні ринкивітчизняних постачальників готової, в першу чергу наукоємної, продукції.
Частка останньою в структурі експорту країни приблизно досягне 10 -
15% і наблизиться до рівня промислово розвинених держав. Таким чином,в України, як у великої торгує держави, ще є шанс. Однак для цьогорозвиток промислового експорту необхідно розглядати як завданнязагальнонаціонального значення, що має на увазі включення в цю роботуорганів федеральної і місцевої влади, підприємницьких спілок ігромадських організацій, безпосередньо експортерів. Спільними зусиллями
Україна зможе зайняти гідне місце в міжнародному розподілі праці,сприяючи тим самим прогресу всього світового господарства.
1.4.2 Імпорт і його динаміка.
За 1994 рік обсяг імпорту України склав 28,2 млрд. доларів, що на 5,2%вище рівня 1993 року. У загальному обсязі капіталу на долю промислово розвиненихкраїн доводилося 69% (в 1993 р. 61%). Основу імпорту становили Українивироби машинобудування. У 1994 році закупівлі машин і обладнання зрослина 5,8% і склали 34% від загального обсягу імпортних поставок, а вартістьзавезеного обладнання досягла 9,6 млрд. доларів. Суттєво зрослачастка продовольства і сировини для його виробництва 29,2% проти 22,2% в 1993році. Питома вага імпортованих хімічних продуктів становив 10,7% (у
1993 +6,2%), виробів легкої промисловості 6,8% (13,2%), чорних і кольоровихметалів і виробів з них 3,5% (тобто на рівні 1993 р.). Певнийвплив на стримування імпорту надавали наступні фактори: + політика,спрямована на скорочення витрат бюджету та скасування з 1 січня 1994дотаційних коефіцієнтів на імпортовані товари, а також пільг зі сплати
ПДВ і митних зборів; + динаміка курсу рубля (прискорення падіння в другійполовині 1994 року); + введення з 1 липня 1994 року нового імпортногомитного тарифу з підвищеними ставками; + підвищення акцизів на окремівиди товарів. Наближення рівня внутрішніх цін до цін світового ринку зурахуванням процесу інфляції і падіння внутрішнього виробництва призводить дорізкого посилення конкуренції імпортних товарів на вітчизняному ринку. Упершому півріччі 1995 року по порівнянні з тим же періодом 1994 імпорттоварів зріс на 16,8%. У цей час у структурі українського імпорту надві товарні групи + машини й устаткування (33%) і продовольство (22%)
+ доводилося 3/5 усього імпорту. У зовнішній торгівлі України важливу рольграє імпорт продовольства і, насамперед м'яса, м'ясопродуктів таконсервів, на які припадає понад 5% всього Українського імпорту,завезеного в першому півріччі 1995 року, алкогольних напоїв ібезалкогольних - 2,8%, цукру білого - 1,3%, масла вершкового - 1,2%,риби свіжої та мороженої, філе риби - 0,5%. У порівнянні періоди відзначенийзростання закупівель цих продуктів харчування. 1.5 Основні принципи торговоїполітики КК. На обсяги, структуру і регіональний розподіл українськогоекспортно-імпортного обміну помітний вплив зробили заходи держави порегулювання зовнішньої торгівлі. У цілому його основні напрямки відповідаютьзавданням української економіки і зовнішньої торгівлі, проведення розпочатих реформ.
Однак є й негативні сторони + недоробленість багатьох аспектівнормативно-правової бази, непослідовність і поспішність у прийняттіокремих рішень. Але робота в цьому напрямку йде. Прикладом можеслужити виданий в 1995 році закон "Про державне регулюваннязовнішньоторговельної діяльності ". Відносини КК з іноземними державами вобласті зовнішньоторговельної діяльності будуються на основі дотриманнязагальновизнаних принципів і норм міжнародного права і зобов'язань,випливають з міжнародних договорів України. З метою інтеграції економіки
України у світову економіку Українська Федерація відповідно дозагальновизнаними принципами і нормами міжнародного права бере участь уміжнародних договорах про митні союзи та вільних економічних зонахз усіма наслідками, що випливають звідси наслідками. В даний час торговаполітика України здійснюється за допомогою митно - тарифногорегулювання (експортні та імпортні митні тарифи) і нетарифногорегулювання (зокрема, шляхом квотування і ліцензування)зовнішньоторговельної діяльності. Не допускаються інші методи державногорегулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом втручання івстановлення різних обмежень органами державної влади. Експортта імпорт здійснюються без кількісних обмежень. Кількісніобмеження вводяться у виняткових цілях:
1) забезпечення національної безпеки КК;
2) виконання міжнародних зобов'язань КК з урахуванням стану навнутрішньому товарному ринку;
3) захисту внутрішнього ринку КК.
З метою захисту національних інтересів діє система експортногоконтролю. Існують технічні, фармакологічні, санітарні,ветеринарні, фітосанітарні та екологічні стандарти та вимоги увідносно товарів, що ввозяться, контроль за їх якістю. Передбачаютьсязахисні заходи щодо імпорту товарів, найбільш яскравий прояв,яких ми бачимо у зростаючих імпортним митом. В даний час
Уряд України приділяє велику увагу проекту Федеральноїпрограми розвитку експорту України, основною метою якої єзбільшення вартісного обсягу українського експорту, розширення йогономенклатури за рахунок продукції з підвищеним ступенем обробки, наукомісткихтоварів, технологій. Механізм реалізації програми передбачаєосвіта фонду розвитку високотехнологічного експорту, поповнюваного зарахунок отримання бюджетних позик, що формуються шляхом відрахувань від податку надодану вартість і спрямовуються на кредитування експортоорентірованнихпроектів. Програма передбачає звести воєдино і систематизувати заходисприяння розвитку машііно-технічного експорту. Програмою передбаченопомірне бюджетне фінансування найбільш ефективних проектів розвиткуекспортних виробництв. Серед інших важливих рішень, що стосуютьсястимулювання українських виробників експортних товарів, необхіднотакож відзначити проект постанови Уряду УК "Про створення системикредитування виробництва експортних товарів і страхування експортнихкредитів ".

Список використаної літератури:

1.Международние економічні відносини. Под ред. Б. П. Супрунович. + М.
"ГФА", 1995.
2.Основи зовнішньоекономічних знаній.Отв.ред.І.П.Фамінскій. + М.:
"Міжнародні відносини", 1994.