Методика та техніка складання річного фінансового звіту

Курсова робота

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

на тему: Методика та техніка складання

річного фінансового звіту

Київ - 2001

Зміст

Вступ 3
1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи. 5
2. Баланс 9
2.1. Призначення балансу та його структура 9
2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів 10
2.3. Пасив балансу. Загальна характеристика пасиву балансу 17
3. Звіт про фінансові результати 21
3.1. Загальна характеристика звіту про фінансові результати 21
3.2. Класифікація доходів і витрат у звіті про фінансові результати 22
3.3. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду 23
3.4. Примітки до звіту про фінансові результати 24
4. Звіт про рух грошових коштів 26
4.1. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів 26
5. Звіт про власний капітал 31
5.1. Визначення, визнання, оцінка і функції власного капіталу 31
5.2. Складники власного капіталу 31
6. Примітки до фінансових звітів 34
Висновки 38
Список використаної літератури 40

Вступ

Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється урамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського облікувикористовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняттяуправлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної тадостовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльностіпідприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.
Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємстваповинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам інормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щобпорівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому тапоточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівняннівідповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією звикористанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику,яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило,для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються сутовнутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповіднимипоказниками подібних підприємств, підприємств - конкурентів чи партнерів побізнесу. Тому виникає закономірно потреба в уніфікації вимог до фінансовоїінформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерськогообліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, щоприймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів.
Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовногозастосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки івідображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йдепро створення національних облікових стандартів.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва,особливості проблем, що вирішувались на мікро-та макрорівні кожної окремовзятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методахоцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансовихзвітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однакінтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінченнядругої світової війни, призвела до необхідності стандартизаціїбухгалтерського обліку вже на міжнародному рівні. Утворення спільнихпідприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення тарозвиток міжнародних фондових ринків - всі ці процеси вимагали відповідногостандартизованого інформаційного забезпечення.

Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головнимнапрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу,тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємногоінвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансовихорганізацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели донеобхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародноїгармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року булоприйнято Постанову Кабінету Міністрів України № 1706, якою затверджено
Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуваннямміжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програмипри Міністерстві фінансів України створено методологічну раду з питаньбухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США зміжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів тааудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національнихстандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому цістандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерствомфінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які єключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонернимитовариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно ізспеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1січня 1998 року у банківській системі України.

Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці таперепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метоювивчення та практичного застосування МСБО та національних Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.

1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні
(стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П (С) БО 1), затвердженомунаказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Дане положеннявстановлює:

• мету фінансових звітів;

• їх склад;

• звітний період;

• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під часскладання фінансових звітів;

• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П (С) БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансовихзвітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичнимиособами (надалі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків ібюджетних установ). Основою П (С) БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерськогообліку 1 (переглянутий у 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартівбухгалтерського обліку.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка відображаєфінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітнийперіод. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потребширокого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерелофінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1).

Таблиця 1

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітівнеобхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни уфінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовилисклад фінансової звітності. За П (С) БО 1, до неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництвакомпанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не єфінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тихже господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформаціюпопереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін,що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльностіпідприємства (табл. 2).

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансовірезультати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів,складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Таблиця 2

Фінансова звітність повинна надати дохідліву, доречною, достовірну тазіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльностіпідприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,
П (С) БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

• підприємство;

• дату звітності та звітний період;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

• облікову політику підприємства та її зміни;

• аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів ;

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

• переоцінку статей фінансових звітів;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П (С) БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішенькористувачами та своєчасністю.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам упевні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірноїзатримки під час надання звітної інформації вона може втратити своюдоречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансовихзвітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього днязвітного року - календарного чи фінансового).

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація.
Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктівніх
(упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається такнадати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше дляінвестора або кредитора. З цією метою може бути завищених фінансовийрезультат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірностіфінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Метою П (С) БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації,як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різнимипідприємствами. Застосування вимог П (С) БО до структури фінансовоїзвітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П (С) БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бутирозкрита в фінансовій звітності як в описову, так і в цифровому вигляді,якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бутитакож повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати,пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність необмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власнийкапітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надаютьінформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення доокремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі длякористувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу,наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься вфінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

1) принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансовоїзвітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, щовідокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно тазобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітностіпідприємства.

2) принцип безперервності діяльності підприємства - тобтопідприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватіся або суттєвозменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому
(принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставинякщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинитисвою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не можевикористовувати П (С) БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів
(п.18 П (С) БО 6).

3) принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства напевні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П (С) БО 1 звітний період складає календарний рік.

4) принцип нарахування полягає в тому, що результати господарськихоперацій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуютьсяабо сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському облікута фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьомукористувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані звиплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатитигрошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти умайбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною дляприйняття користувачами економічних рішень.

5) принцип послідовності - полягає у наданні користувачам інформаціїпро політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинновикористовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін уцій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів.
Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, аджекористувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політикбухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, яківикористовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствамипротягом певних звітних періодів.

6) принцип єдиного грошового вімірніка - передбачає вимірювання таузагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатисязбалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісниххарактеристик фінансової звітності.

2. Баланс

2.1. Призначення балансу та його структура

Баланс --звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає напевну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття йогостатей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2
"Баланс".

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансівпідприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крімбанків та бюджетних установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої танеупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок,основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма тамісцезнаходження;

• назва звіту;

• дата, на яку складено звіт;

• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація проекономічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру,ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змінсередовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємствомі здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначенняспроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти умайбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною припрогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілумайбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власниківпідприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів умайбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємстває корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконуватисвої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошовихкоштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язаньданого періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часудля вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить проплатоспроможність підприємства.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначеннямфінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

• активи;

• зобов'язання; та

• власний капітал.

Активи і зобов'язання не підлягають згортання, за винятком випадків,передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань тавласного капіталу.

2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів

АКТИВИ (Згідно з П (С) БО 2 "Баланс", п. 4): - це ресурси, контрольованіпідприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу,згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь -якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використанняактиву у майбутньому. Воно має три форми свого прояву-право володіння,право користування і право розпорядження. Визначальним є праворозпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцієюпро порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства,право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах.
Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають яквласні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державнихпідприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансовуоренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володітита користуватися орендованого майна, але не мають права вільнорозпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб'єктам власностіможливість реалізувати її економічну сутність-здійснювати привласненнярезультатів, пов'язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власностіне є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємствоконтролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймаєризики, пов'язані з активом.

Актив відображається у балансі за умови, що:

• оцінка його може бути достовірно визначена та

• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних зйого використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідаютьзазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються доскладу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Отже, ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщобули здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод напідприємство вважається малоймовірним після завершення поточного обліковогоперіоду.

Активи мають визнаватися і відображатись в балансі у грошовому виразіз використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплаченихгрошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістюкомпенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошовихкоштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого жабо еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштівабо їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхомпродаж активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньоюдісконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, якочікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльностіпідприємства.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів,баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформаціюпро його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розумінняданих фінансової звітності ця інформація структурізується певним чином.
Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, длязадоволення їх потреб інформація балансу традиційно класіфікувалась такимчином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобтоймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації.
Розмежування поточних і непоточніх активів і зобов'язань, дає змогувизначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами іпоточними зобов'язаннями.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарськихоперацій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділуактивів на оборотні та необоротні (МСБО 1. Подання фінансових звітів, п.
53). Однак, згідно П (С) БО 2 "Баланс" поділ активів на оборотні танеоборотні є обов'язковим. Згідно з цим Положенням (п. 4):

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені увикористанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживанняпротягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійсненнядіяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукціїабо товарів і послуг.

У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжокчасу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошовихкоштів за реалізовану продукцію

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні. Вонивідображаються в балансі, наступним чином:

нематеріальний актив (згідно з П (С) БО 8): - це немонетарні активи, якийне має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений відпідприємства) та утримується підприємством з метою використання протягомперіоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо вінперевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чинадання в оренду іншим особам.

Незавершене будівництво

За статті "Незавершене будівництво" відображається сума інвестицій,вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу),що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежідля фінансування такого будівництва. При порівнянні діючого і новогобалансів, на перший погляд, здається, що цією статтею в новій формізамінені статті "Незавершені капітальні вкладення" та "Устаткування". Алеце не зовсім так, тому що при складанні балансу відповідно до вимог МСБОпоняття собівартості набуває іншого змісту - з неї вилучаютьсяадміністративно-управлінські витрати (рахунок "загальногосподарськівитрати "діючого плану рахунків).

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактичноздійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту основних засобів.

основні засоби

Питання обліку основних засобів - їх визнання, визначення балансовоївартості та амортизаційних відрахувань регламентуються МСБО 16 і будутьвикладені у спеціальному Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

Згідно з МСБО 16:

Основні засоби - це матеріальні активи, які:

• утримуються підприємством для використання у виробництві абопостачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам абодля адміністративних цілей;

• будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одногоперіоду.

На відміну від цього визначення в діючій українській обліковійпрактиці під основними засобами розуміють сукупність матеріально-майновихцінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як усфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, вартість якихперевищує 500 грн, а також капітальні вкладення в об'єкти, що належать доосновних засобів.

Отже, лише один із критеріїв віднесення матеріальних активів доосновних засобів співпадає - це тривалий термін використання (більше одногороку). Інші ознаки основних засобів мають суттєві відмінності.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існуєймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічнівигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бутидостовірно визначена.

Об'єкт основних засобів не визнається як актив, якщо він знаходиться воперативному чи довірчому управлінні.

Об'єкт основних засобів списується з балансу підприємства у разі йоговибуття або коли він перестає відповідати критеріям визнання активу.

Довгострокові фінансові інвестиції

В новому балансі стаття "Довгострокові фінансові вкладення" заміненана "Довгострокові фінансові інвестиції", в якій відображаються фінансовіінвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які неможуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Новим є те, що у ційстатті окремо виділені фінансові інвестиції, які згідно з проектом П (С) БО
12 "Фінансові інвестиції" передбачається обліковувати за методом участі вкапіталі (що відповідає МСБО), і окремо вказуються інші фінансовіінвестиції.

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством зметою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростаннявартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції, які не можуть бутикласифіковані як поточні.

Згідно з чинним Положенням про організацію бухгалтерського обліку ізвітності в Україні № 250 (п. 38), передбачається всі фінансові вкладення
(придбані цінні папери, облігації, внески до статутних фондів іншихпідприємств і т. п.) наводити у балансі за фактичною собівартістю.

Така ж вимога щодо первісної оцінки будь-яких фінансових інвестиційміститься у проекті П (С) БО 12. "Фінансові інвестиції".

Довгострокова дебіторська заборгованість

У цій статті відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб,яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, наприклад,заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова дебіторськазаборгованість оцінюється за дісконтованою вартістю майбутніх платежів, якіочікуються для погашення цієї заборгованості.

Негарантована ліквідаційна вартість - частина ліквідаційної вартостіорендованого активу, продаж якої орендодавцем не гарантується абогарантується лише пов'язаною з ним стороною.

Чисті інвестиції в оренду-це загальна сума мінімальних оренднихплатежів та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуваннямнезаробленого фінансового доходу.

Позаробленій фінансовий дохід - це загальна сума мінімальних оренднихплатежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуваннямдісконтованої суми мінімальних орендних платежів за припустимо ставкоювідсотка при оренді.

припустима ставка відсотка при оренді - це ставка дисконту, за якою напочатку строку оренди визначається теперішня (дисконтована) вартістьзагальної суми мінімальних орендних платежів та негарантованоїліквідаційної вартості активу, яка повинна дорівнювати справедливійвартості орендованого активу.

Відстрочені податкові активи

За статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податкуна прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідоквиникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок наприбуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший заподаток на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Сума прибутку (збитку) за період, визначена згідно з податковимзаконодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку)за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основіоблікової політики підприємства. Це виникає:

• через відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат;

• через відмінності у визнанні облікового доходу та валового доходу;

• через різні підходи до відображення суми переоцінки активів. Різницібувають тимчасові та постійні.

Відстрочений податковий актив розраховується як встановлена податковаставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибутокперевищує обліковий прибуток.

Обліковий податок на прибуток розраховується як добуток встановленоїподаткової ставки на суму оподатковуваного прибутку, зменшення на сумутимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток перевищує обліковийприбуток.

Інші необоротні активи

За статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротніактиви, які не є нематеріальними активами, основними засобами,довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторськоюзаборгованістю та відстроченімі податковими активами. До них належать:

ЗАПАС

Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" тавідповідним П (С) БО 9. Запаси - це активи, які: а) зберігаються для продажуза умов звичайної господарської діяльності; або б) знаходяться в процесівиробництва для такого продажу; або в) призначені для споживання увиробничому процесі чи при наданні послуг.

Запаси включають:

• товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складуяких відносять землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу;

• готову вироблену продукцію;

• незавершене виробництво підприємства;

• основні та допоміжні матеріали для використання у процесівиробництва та надання послуг.

Запаси відображаются у балансі за найменшою з двох оцінок:собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів - це витрати на: придбання; переробку; іншівитрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішньогомісцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

дебіторська заборгованість

Наступною за ступенем ліквідності статтею є дебіторськазаборгованість, яка виникає в результаті продажу товарів та надання послуг в кредит, атакож втілює в собі інші борги перед підприємством, від погашення якихвпродовж року очікується надходження грошових коштів.

Дебіторська заборгованість представлена в новому балансі такимистаттями: 1) по векселях одержаних; 2) за товари, роботи і послуги; 3) зарозрахунках.

Векселі одержані

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців,замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконаніроботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Вексель - це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну сумупротягом визначеного періоду чи в установлення термін на користьпред'явника векселя.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їмпродукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпеченавекселем).

Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованістьза товари, роботи, послуги "цікавить з позиції реальності її оцінки, тобтоймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити вбалансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щобактиви та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Їїоцінка має бути достатньо обгрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився знею.

Продаж товарів і надання послуг в кредит, при застосуванні принципунарахування, як правило, співпадає з визнанням доходу від реалізації.
Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами внаслідок їхнеплатоспроможності, входять до складу доходу, необгрунтоване завіщуючіреальний результат від реалізації.

У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послугивідображається за чистою вартістю. Чиста вартість дебіторськоїзаборгованості - це сума дебіторської заборгованості після вирахуваннясумнівних та безнадійних боргів. Сумнівний борг - це дебіторськазаборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) - цезаборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненніборжником, або позовний термін якої минув.

Дебіторська заборгованість за розрахунками

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплаченихподатках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих аванси, нарахованихдівідендах, відсотки, роялті тощо, які очікуються до надходження. По ційстатті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів,пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчіх розрахунків, якавідображається у складі оборотних активів і не може бути включена до іншихстатей.

Інша поточна дебіторська заборгованість

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі видидебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторськоїзаборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості порозрахунках. Зокрема це заборгованість працівників підприємства по іншихопераціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими відпідприємства позиками.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Згідно з МСБО 25 "Облік інвестицій" та відповідним П (С) БО 12.
"Фінансові інвестиції": поточна фінансова інвестиція - це інвестиція, щолегко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що неперевищує один рік.

До числа поточних фінансових інвестицій відносяться:

• короткострокові комерційні ринкові папери;

• казначейські векселі;

• короткострокові боргові папери;

• депозитні серт