Облік готової продукції

ЗМІСТ

ВСТУП

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарськоїдіяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльностіекономічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємстввиникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік,контроль та аудит, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринковівідносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку,контролю та аудиту, наблизив його максимально до міжнародних стандартів.
Управління підприємством - складний і відповідальний процес, який має своюстратегію і тактику. Дбаючи про поточну господарську діяльність, керівникпідприємства, його власники, головні спеціалісти зобов'язані постійнодумати про перспективу підприємства. Тільки така система управління можебути основою успішного розвитку підприємства.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - ценеобхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за всепередбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану ізавданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів,напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповіднихуправлінських рішень.

До елементів управління належать:
- ПЛАНУВАННЯ - як процес визначення перспективних цілей та шляхів досяг-нення доставленої мети;
- ОРГАНІЗАЦІЯ - як процес розподілу діяльності підприємства, визначення змісту роботи і делегування влади;
- КОНТРОЛЬ - як процес виміру та оцінки реального стану виконання поставлених завдань в порівнянні із завданнями параметрами, визначення відхилень та внесення коректив;
- УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - визначення потреб у трудових ресурсах, добір, прийняття на роботу, підвищення кваліфікації, тощо.
- МОТИВАЦІЯ - управління поведінкою людей для досягнення доставленої мети.

Відомо, що жодна система управління не може функціонувати безінформації. І в цьому відношенні саме облік забезпечує необхідну інформаціюдля реалізації всіх елементів управління. Таким чином, облік - цеінформаційна система управління.

облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються напідприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність іефективність використання виробничих ресурсів. Роль обліку суттєвопідвищується в умовах ринкової економіки, яка базується на різних формахвласності, наявності підприємств різних форм власності, наявностіпідприємств різних форм господарювання та конкуренції товаровиробників.
Мова йде про посилення контрольних функцій обліку, підвищення аналітічностіта оперативності облікової інформації, своєчасне забезпечення необхідноюінформацією всіх рівнів управління підприємством та прийняття управлінськихрішень. Крім того, в ринкових умовах є багато зовнішніх користувачів, якимпотрібна інформація про підприємство, його фінансовий стан і якізацікавлені в точності та відповідності такої інформації.

Таким чином, бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливіфункції, як інформаційну, контрольну, оціночну та аналітичну. Методологічноі організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий іуправлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своєпризначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченнінеобхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечуютьпідготовку, оприлюднення інформації про результати діяльностіпідприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно довимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Організація фінансового обліку повинна забезпечити: повне ібезперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися зазвітний період: складання установленої фінансової (бухгалтерської)звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Об'єкт дослідження - ВАТ "Коростишівський льонозавод", який єправонаступником державного підприємства по первинній переробці льону, якебуло перетворено у ВАТ в 1996 році. З 1999 року державної частки встатутному фонді ВАТ немає. Основні акціонери (інвестори) - юридичні особирезиденти України. Основний напрямок діяльності - первинна переробка льонуі виготовлення льоноволокна. На 2004 рік засіяно льон понад 3000 гектаріввласних посівних площ та близько 2000 гектарів на підставах виробничоїкооперації. Основні споживачі продукції - текстильні підприємства Українита зарубіжжя. Серед українських підприємств-споживачів головне - ВАТ
"Льонотекс" (Житомир) - до 50% продукції. Решта продукції реалізується закордон (Латвія, Румунія, Словаччина).

Діяльність підприємства пов'язана із сезонним характером робіт
(сільськогосподарський сезон), тому багато тимчасових та сезоннихробітників.

Чисельність працівників:

постійних - 187

сезону - до 400

Штат бухгалтерської служби - 7 чоловік (розподіл обов ' язків додається)

Підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку,тому в обліковій політиці підприємства існують деякі особливості. Напідприємстві використовуються наступні бухгалтерські программи:

1С Підприємство 7.5 на 5 користувачів, ведеться автоматизований обліквиробничої та торгової діяльності.

Заробітна плата нараховується без автоматизації у зв'язку з великоютекучістю кадрів і непостійного кількісного складу працюючих.

Результати діяльності підприємства сильно залежать від природнихфакторів, так, якщо 2002 рік був для підприємства вдалим, то 2003 ріквидався збитковим. Основна причина збитковості - погодні умови, якиспричинили неврожай основної культури - льону-довгунця. Завдані неврожаємзбитки призупинили плани розвитку підприємства. На виробничий сезон 2003року було скорочено близько 200 робітників.

Місцезнаходження: Житомирська область, місто Коростишів.

1. Характеристика готової продукції її оцінка та класифікація

Основу побудови обліку готової продукції становлять: визначення терміна
"готова продукція" та класифікація готової продукції; оцінка готовоїпродукції; облік випуску готової продукції; облік наявності готової продукції наскладах та коморах у виробництві; система рахунків обліку.
Готова продукція - це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшливсі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідаютьзатвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічнимконтролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцевівідповідно до діючого порядку прийняття продукції.
Всі елементи виробничого процесу (сировина, матеріали тощо), якізнаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершеневиробництво.
Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісніхарактеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіхвипадках продукція повинна мати вартісну характеристику.
Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами.
Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана насклад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) тареалізація покупцеві
На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція непередається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідтиздійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.
Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга абопосередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві
(замовнику).
Оцінка готової продукції У бухгалтерському обліку готова продукція маєоцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки післязібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба вщоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні їївартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукціяоцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Нимиможуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова,договірна ціна або фактична собівартість.
Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, товідокремлено від фактичної собівартості облікується відхилення. В кінцімісяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишкаминереалізованої продукції і реалізованими виробами.
Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вестипостійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесіввипуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудовибухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно -бухгалтерським методом.

2. Облік витрат на виробництво готової продукції

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається вобліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її будепередано на склад.
Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона немає натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випускувідображається в бухгалтерському обліку.
Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції.
Калькулювання - це визначення розміру витрат в грошовому виразі, якіприпадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюютьсобівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичнихрезультатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективностітехнологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затраттощо. При побудові обліку витрат за нормативним методом обов'язковообчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукціїрозраховується за калькуляційнімі елементами - статтями витрат. Статтівитрат - це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вониможуть бути різними і залежать від потреб управління.
Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (виробу, послуги абороботи), то калькуляційнімі одиницями стосовно готової продукції можутьбути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, якувипустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільницятощо); собівартість натуральної одиниці виміру - кількісної (шт. тощо) абоякісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступаютьпослідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремоговиду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливовизначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо невизначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджуєте, що калькулювання собівартості продукції - це процес, який складаєтьсяіз трьох послідовних етапів.
Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційній процес не включає усієїскладності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукціїгосподарство повинне калькулюваті також продукцію допоміжного виробництва,яка використовується основним виробництвом, а також калькулюватінапівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.
Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, щозалежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання.
Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція.
Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути Побічнапродукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущення шлюб. Крімтого безперервність технологічного процесу, особливості його організаціївимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.

3. Порядок формування та відображення в обліку первинної вартості готової продукції

Методологічні основи формування в бухгалтерському облікуінформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків ібюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періодувизнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшеннякапіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, щоці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись привідображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратамипевного періоду, є:

1. витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

2. витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7

Положення).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певногоперіоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вонибули здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягомкількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичногорозподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансовірезультати:

1. платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та ін.;

2. попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг):

3. погашення одержаних позик;

4. інші зменшення активів або збільшення зобов'язань. які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна «витрати»;

5. витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку витрат на виробництво єекономічно обгрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані звиготовленням продукції (виконанням робіт; наданням послуг), забезпеченняконтролю за використанням матеріальних трудових і фінансових ресурсів.
Виходячи з поставленого завдання затрати групуються за двома ознаками: заелементами затрат і за статтями калькуляції.

Елементи витрат - це економічно однорідні за своїм змістомзатрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вонивикористані.

Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства затакими елементами:

1. матеріальні затрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація;

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва):

1. сировини й основних матеріалів;

2. покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

3. палива й енергії;

4. будівельних матеріалів;

5. запасних частин;

6. тари і тарних матеріалів;

7. допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються: заробітнаплата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати,оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплатупраці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи»включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування насоціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахуванняна індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування наінші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованоїамортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротнихматеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються іншівитрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку,на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касовеобслуговування та ін .).

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні інакладні. До основних належать витрати, які безп?? середньо пов'язані звиробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали,комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників таін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуваннямвиробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг)затрати виробництва поділяються на прямі і непрямі. Прямі витратибезпосередньо пов'язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), атому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первиннихдокументів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витратипов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом (наприклад,загально виробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат
(продукцією »роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційновстановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямимвитратам тощо).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) 16 до виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг) включаються

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі витрати на оплату праці;

3. інші прямі витрати;

4. загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг) встановлюється підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини,основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється,купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та іншихматеріалів.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна платата інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанніробіт або наданні послуг.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничівитрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретногооб'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за орендуземельних і майнових паїв, амортизаційні відрахування та ін.

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 473 від 26.04.96 р.., Та Плану рахунків витрати, яківключаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такимиелементами:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація.

5. Інші операційні витрати.

6. Інші затрати.

До елементу "Матеріальні витрати" належать:
1. витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для вигь | 84 | 47 |
| 4. | Втрати від знецінення запасів | 84 | 20 |
| 5. | Списання та уцінка необоротних активів | 84 | 11 |
| 6. | Сума економічних санкцій | 84 | 311 |
| 7. | Якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9 | 79 | 84 |
| 8. | Якщо підприємство застосовує рахунки класу 9 | 91, | 84 |
| | | 92, | |
| | | 93,94 | |
| 9. | Інші операційні витрати, що включаються до | 23 | 84 |
| | Виробничої собівартості | | |
| 10. | Собівартість реалізованої продукції | 90 | 26, 27 |
| 11 | Оприбуткування продукції | 26, 27 | 23 |
| 12 | Закриття рахунків обліку витрат | 79 | 90,92, |
| | | | 93, 94 |

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконанихробіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностейта засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають напродукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік зацільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові
(складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва таробочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін),кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг длярозрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих нормвикористання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є.попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції тавикористовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за данимибухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними.
Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань ізсобівартості продукції та для виявлення резервів подальшогозменшення витрат.

калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим.переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехів,виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом
(реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку ікалькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються завідповідними статтями.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесівиробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормальноготехнологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньодо собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються дособівартості продукції у такому порядку: а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції; б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріаліввизначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодичнопереглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін; в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартостіокремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництвапропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалівна одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартістьпропорційно до витрат за нормою.

До статті калькуляції "куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати,роботи і послуги виробничого характеру сто