Облік нематеріальних активів

Бухгалтерський облік і аудит

Міністерство науки та освіти України

Донецький національний університет

Кафедра обліку та аудиту

Облік нематеріальних активів

Студент С. Єфремов дата представлення до захисту підпис

Спеціальність 0106форма навчання денна
Група укр.

Науковий керівник Н.В. Піскунова дата представлення до захисту підпис

Донецьк

2002 р.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Загальна характеристика теми дослідження. 5

2. Характеристика рахунків 12 "Нематеріальні активи" та 19 "Негативнийгудвіл "9

3. Визнання й оцінка нематеріальних активів у відповідності до П (С) БО 18

4. Аналітичний облік НМА та документування операцій 25

5. Облік надходження та вибуття нематеріальних активів 28

6. Облік амортизації нематеріальних активів 32

7. Переоцінка та зменшення корисності НМА. 35

8. Облік інвентаризації НМА 37

ВИСНОВОК 39

Список використаних джерел 41

ВСТУП

Успішне вирішення стратегічного завдання становлення і розвиткуринкових відносин в постсоціалістичних країнах значною мірою базується наперебудові і вдосконаленні форм і методів бухгалтерського обліку й аудиту.
Зростаюча Інтернаціоналізація господарських зв'язків виробничих суб'єктів,у свою чергу, обумовлює необхідність інтегрування бухгалтерського обліку всистему міжнародної практики обліку і статистики.

Якісно нові вимоги до підвищення ефективності обліку і відображення узвітності фінансових і виробничих активів підприємств визначають всебічнеосмислення і введення в практику обліку якісно нового виду активів --нематеріальних активів. Дана категорія певною мірою є новою длягосподарської практики України, а також маловівченою і не до кінцярозробленою. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з нимидоводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп'ютернихпрограм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовомуоформленні та бухгалтерському обліку прав на корисні моделі, промисловізразки, знаки для товарів та послуг.

Багато елементів, пов'язаних з обліком НМА недостатньо законодавчоврегульовані, у зв'язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багатопитань.

На сьогодні методика і принципи побудови обліку нематеріальнихактивів є об'єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики.
Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів
ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійнорозроблятися економістами всіх розвинених країн.

Для перехідного етапу розвитку економіки України і практики облікухарактерне значне відставання стану обліку нематеріальних активів відпотреб господарської практики. Зокрема, діючий в Україні підхід при оцінціабо при визначенні даного виду активів не може забезпечити підготовкукористувачам об'єктивної інформації.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського облікунематеріальних активів присвячені роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої,
В.В. Бабича, М.Т. Білухі, С.Ф. Голова, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І.
Єфіменко, В.П. Завгороднього, В.Г. Лінніка, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного,
Г.Г. Кірейцева, Д.Р. Кетлетта, Г.І. Олеховіча, В.Г. Швеця, Л.С.
Шатковської, В.Ф. Палія, О.А. Петрик, С. Яремчука, й інших.

У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в данійгалузі з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної обліковоїпрактики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт внеповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічнихоснов і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатняувага приділяється питанням вдосконалення методології та практикибухгалтерського обліку нематеріальних активів. Вищенаведене зумовило вибіртеми курсової роботи і її основні напрямки.

Дана курсова робота присвячена дослідженню теоретичних питаньметодології обліку нематеріальних активів. В рамках даної теми будерозглянуто:
- Економічну характеристику категорії "нематеріальні активи", а також загальні принципи побудови їх обліку на підприємстві;
- Види нематеріальних активів згідно з класифікацією, поданою в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від
30.11.99 № 291;
- Питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів згідно з П (С) БО, документальне оформлення операцій з їх руху та використання на підприємстві, а також принципи відображення даної категорії активів у звітному балансі підприємства;
- Характеристику процедур обліку нематеріальних активів, таких як: визнання, оцінка, амортизація, інвентаризація та інших у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку.

З огляду на той факт, що вітчизняне законодавство, яким регулюєтьсяоблік нематеріальних активів, далеке від ідеального, у даній роботі певнуувагу приділено конструктивній критиці П (С) БО та законодавчих актів, згідноз якими здійснюється облік даної категорії активів на підприємствах таорганізаціях України. Крім того, у випадках, коли національне законодавствоне в силі відповісти на поставлені питання щодо певних моментів методологіїобліку, автор залишає за собою право звертатися за відповіддю до
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, на базі яких побудовані
П (С) БО.

1. Загальна характеристика теми дослідження.

Визначення основних понять

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформаціїпро нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовійзвітності визначені П (С) БО 8 "Нематеріальні активи" (крім облікунегативного гудволу, методологія якого визначається П (С) БО 19 "Об'єднанняпідприємств "). Зазначений стандарт застосовується при обліку операцій ізнематеріальними активами, що здійснюються з 01.01.2000.

Норми П (С) БО 8 "Нематеріальні активи" застосовуються підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності
(крім бюджетних установ).

Відповідно до даного положення нематеріальний актив - це немонетарнихактив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований таутримується підприємством з метою використання більше одного року (абоодного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва,торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Вартість нематеріального активу (як, власне, і будь-якого іншого) має бутидостовірно визначена.

Таким чином, процес прийняття рішення з приводу віднесення активу доскладу нематеріальних можна схематично зобразити наступним чином (мал.
1.1):

Малюнок 1.1 Ознаки нематеріальних активів

Зазначена у визначенні можливість ідентифікації означає, що активможна розпізнати, як самостійну одиницю. Ідентифікований актив - це актив,який може бути розпізнаній у ряді інших активів, мати свої, лише йомувластиві ознаки та характеристики.

Такий актив можна використовувати незалежно або у сукупності з іншимиактивами, відокремлювати від підприємства (продавати, передавати укористування тощо).

Тобто, по відношенню до конкретного об'єкту нематеріальних активівповинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованогона балансі підприємства, відокремлення його від інших активів ірозпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можутьбути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її кваліфікацію таздатність до праці, оскільки вони виступають невідокремленою частиною свогоносія і не можуть бути використані без нього.

Здатність приносити економічні вигоди - це потенціал, який можесприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів таїх еквівалентів.

Таким чином можна сказати, що склад нематеріальних активів - цесукупність прав підприємства розпоряджатися об'єктами інтелектуальної тапромислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншимисуб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, роблячи висновок з цієї частини роботи, потрібно чітко уяснити,що:
1) нематеріальними активами є права на ті або інші об'єкти нематеріального характеру, а не самі об'єкти;
2) права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі-продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;
3) права, що зараховуються на баланс як необоротні нематеріальні активи - це тільки ті права, що забезпечують можливість одержання в майбутньому багатократної економічної вигоди.

Група нематеріальних активів - це сукупність нематеріальних активіводнотипних за призначенням та умовами використання.

У відповідності до п. 5 П (С) БО 8 нематеріальні активи поділяються на
1. Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо).
2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).
3. Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).
4. Права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції тощо).
5. Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).
6. Гудвіл.
7. Інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Деякі з цих груп доцільно було б розглянути детальніше.

Право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища < br>- Право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин,на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чиномвпливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства,населеного пункту, регіону тощо.

Право користування геологічною та іншою інформацією про природнесередовище - право на користування геологічною, геоморфологічною та іншоюінформацією про стан та можливості господарського використання елементівприродного середовища.

Право користування земельною ділянкою - право покупця на подальшегосподарське або інше користування земельною ділянкою. До цього прававідноситься також право оренди земельної ділянки.

Товарні знаки і торгові марки - це зареєстровані символи, знаки,слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певнепідприємство, продукт чи послуги.

Фірмова назва - найменування юридичної особи. Права і обов'язкипідприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаютьсячинним законодавством.

Право на промислові зразки - виключні привілеї на використанняхудожньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній виглядпродукції.

Право на програми для ЕОМ - право на опублікування, відтворення,розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупностіданих і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютернихпристроїв з метою отримання результату.

Право на бази даних - право на опублікування, відтворення,розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупностіданих (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробкиз допомогою ЕОМ.

Гудвіл відповідно до П (С) БО 19 - це перевищення вартості придбаннянад часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованихактивів та зобов'язань на дату придбання. Це особливий вид нематеріальнихактивів, який буде докладніше розглянуто в наступному розділі.

Загальні принципи організації обліку НМА на підприємстві

Правильність організації обліку та контролю за наявністю та рухомнематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням Наказу
"Про облікову політику". В даному наказі обов'язково необхідно передбачити:
- Основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх документообігу;
- Діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;
- Метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;
- Перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації аналітичного обліку нематеріальних активів;
- Порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;
- Список осіб, які б відповідали за збереження інформації;
- Перелік орендованих нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожногооб'єкта за відповідними групами.

При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам'ятати, щодеякі з них підлягають обов'язковій державній реєстрації, а саме:
- Патент на винахід;
- Свідоцтво на корисну модель;
- Патент на промисловий зразок;
- Товарний знак;
- Знак обслуговування.

Реєстрація всіх інших видів нематеріальних активів здійснюється забажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цихактивів.

2. Характеристика рахунків 12 "Нематеріальні активи"

та 19 "Негативний гудвіл"

Загальна характеристика рахунків обліку нематеріальних активів

Планом рахунків для обліку нематеріальних активів передбачені такірахунки:

Таблиця 2.1

Структура рахунку 12 "Нематеріальні активи"

Так класифіковані рахунки нематеріальних активів Інструкцією № 291.

Рахунок 12" Нематеріальні активи "призначений для обліку іузагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. Задебетом цього рахунку відображається придбання або отримання в результатірозробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, апо кредиту - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі абонеможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод відйого використання, а також сума уцінки нематеріальних активів. Цей рахунокє активним, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

Рахунок 19 "Негативний гудвіл" (який Планом рахунків винесений замежі групи рахунків нематеріальних активів) призначений для ведення облікузменшення вартості негативного гудволу з моменту його виникнення. За дебетомцього рахунку відображається сума негативного гудволу, яка визнана доходом,а по кредиту - вартість виникнення негативного гудволу. Цей рахунок єконтрактивний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

Розглянемо детальніше кожний із них.

Рахунок 121 "Права користування природними ресурсами"

"Права користування природними ресурсами "- рахунок ведення облікуправ користування надрами, іншими ресурсами природного середовища,геологічною й іншою інформацією про природне середовище.

Права користування природними ресурсами виникають у суб'єктівпідприємницької діяльності з моменту одержання ними спеціальних дозволів
(ліцензій), термін дії яких, відповідно до ст. 15 Кодексу України "Пронадра "може бути необмеженим (постійним) і тимчасовим (до 20 років). Цідозволи (ліцензії) відповідно до ст. 16 Кодексу, видаються Державнимдоомітетом України по геології і використанню надр за узгодженням із
Міністерством навколишнього природного середовища України.

Кодексом визначені такі види користування надрами:
- Геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;
- Видобуток корисних копалин;
- Будівництво й експлуатація підземних споруд, не пов'язаних із видобутком корисних копалин, у тому числі споруд для підземного збереження нафти, газу й інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
- Створення геологічних територій і об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятники природи, лікувальні, оздоровчі установи й ін .).

На кожний вид діяльності щодо користування надрами в межах відведеноїділянки видається окрема ліцензія, а у випадку зміни користувача надрвидається нова ліцензія.

Згідно статті 28 Кодексу, плата за користування надрами стягається увиді:
- Платежів за користування надрами;
- Відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- Збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);
- Акцизного збору (по окремих видах мінеральної сировини).

Оскільки відрахування за геологорозвідувальні роботи й акцизний збірставляться до обов'язкових бюджетних платежів, то в нематеріальні активи,очевидно, зараховуються платежі за користування надрами і сплата збору завидачу спеціальних дозволів (ліцензій). Звичайно, якщо вартість такоїліцензії настільки істотна, щоб зараховувати її до складу вартостінеоборотних активів. Також варто враховувати, що платежі за користуваннянадрами бувають щорічними й одноразовими. Тому в такі нематеріальні активиповинні зараховуватися тільки одноразові платежі на тривалий (більше року)термін користування надрами, або ті щорічні, що здійснені на декілька роківуперед.

Рахунок 122 "Права користування майном"

"Права користування майном" - рахунок, на якому показується вартістьправ на користування земельною ділянкою, будинком, прав на оренду приміщеньі т. п.

Право користування майном, що знаходиться в державній або комунальнійвласності, набувається суб'єктами підприємництва, як правила, шляхом участів конкурсних торгах (аукціонах), що влаштовуються державними і місцевимиорганами самоврядування. Новий НМА зараховується на баланс по вартостіпридбання таких прав.

Право користування майном, що знаходиться у власності інших суб'єктівпідприємництва (державних і приватних) або у власності фізичних осіб,набувається шляхом укладання відповідної угоди про передачу прав на певнийтермін. Контрактна вартість придбаних у такий спосіб прав разом ізвитратами, що супроводжують таке придбання, буде вважатися їх початковоювартістю. Цей НМА (права користування майном) списується з балансу післязакінчення терміну дії прав, зазначеного в договорі з власникомматеріального об'єкта.

У випадку одержання майна в безстрокове користування даний НМАповинний амортізуватіся протягом не більше, ніж 20 років, після чого набалансі даний НМА залишається з рівнозначною сумою зносу. Але оскількиправа продовжують діяти стільки, скільки діє підприємство, що нимикористується, то ні початкова вартість, ні сума зносу НЕ списуються збалансу, якщо немає підстав вважати, що права не приносять економічнівигоди.

Якщо договором із власником матеріального об'єкта прав надаліпередбачалася передача їхній третій особі з рук першого одержувача, тотакий одержувач (підприємство) може нараховувати амортизацію даного НМА недо нуля, а до ліквідаційної вартості.

Рахунок 123 "Права на знаки для товарів і послуг"

"Права на знаки для товарів і послуг" - рахунок нематеріальнихактивів, на якому показується вартість придбаних (отриманих) прав накористування знаками, під якими випускається (реалізується) продукціяпідприємства.

Товарний знак (торгова марка [1]) і знак обслуговування - це один ізвидів маркування продукції, за допомогою яких відрізняються і розпізнаютьсяспоживачами товари і послуги одних виробників від аналогічних товарів іпослуг, запропонованих на ринку іншими виробниками. Товарні знаки і знакиобслуговування виконують подвійну корисну функцію: з одного боку,забезпечують виробнику певний обсяг продажів, з іншого боку - певною міроюзабезпечують захист прав споживачів і тим самим знову і знову генеруютьновий попит. А новий попит, у свою чергу, підвищує рівень продажіввиробника і, відповідно, - прибутку. І так далі по колу.

Використання торгових марок (товарних знаків і знаків обслуговування)у господарській діяльності підприємства і віднесення прав на ці знаки доскладу нематеріальних активів підприємства завжди потребує відповіднихвитрат: оплата послуг дизайнерів, що брали участь в розробці товарнихзнаків, патентних повірених по підготовці документів на реєстрацію цихзнаків у якості товарних у Патентному відомстві, сплата мита за подачузаяви, одержання свідоцтва, підтримку реєстрації в силі і таке інше. Правана товарні знаки відображаються у бухгалтерському обліку по вартості, щоскладається із суми витрат на їх придбання, виготовлення і доведення достану, придатного для використання.

В обліку товарних знаків є одна невизначеність. Якщо права накористування торговими марками придбані підприємством на документальновизначений термін, то в зв'язку з цим і термін "корисного використання" цихнематеріальних активів буде цілком визначеним. Цього не можна сказати протермін "корисного використання" торгових марок, право на яке підприємствопридбало в результаті здійснення власної поточної діяльності. Такожвикликає сумнів доцільність нарахування амортизації на товарні знаки ізнаки обслуговування, право на які підприємство одержує вказаним вищеспособом. У П (С) БО 8 для таких випадків винятку із правил не передбачено.
Але навряд чи можна сказати, що придбані в довгострокове або безстроковекористування торгові марки згодом утрачають свою початкову вартість.
Очевидно, це той випадок, коли, відповідно до П (С) БО 8, амортизаціянематеріальних активів повинна нараховуватися протягом терміну, визначеногопідприємством, але не більш 20 років. Але адже і через 20, і через 40 роківторгова марка підприємства (який весь цей час безупинно діє і не думаєприпиняти свою діяльність) ще в силі, і утрачаті свою вартість теж "незбирається "!

Відношення, пов'язані з правовою охороною товарних знаків і знаківобслуговування, регулюються Законом України № 3689-ХІІ "Про охорону прав назнаки для товарів і послуг ". У відповідності зі статтею 5 Закону, правовласності на знак засвідчується свідоцтвом, термін дії якого складає 10років від дати подачі заявки і може подовжувати по клопотанню власникасвідоцтва протягом десятого року дії прав.

До речі, не зайвим буде звернути увагу на те, що, що відповідно до
Закону, не можуть одержати правову охорону:
- Позначення, що зображають державні герби, прапори й емблеми;
- Офіційні назви держав;
- Емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
- Офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки;
- Нагороди й інші відзнаки.
Такі позначення можуть бути включені в знак як елементи, що неохороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу абоїхніх власників.

Рахунок 124. "Права на об'єкти промислової власності"

"Права на об'єкти промислової власності" - рахунок ведення облікуотриманих (придбаних) прав, які охороняються законом і виникають із моментуїхньої державної реєстрації.

Нематеріальні об'єкти промислової власності - це об'єктиінтелектуального походження, безпосередньо пов'язані з організаційно -технологічним процесом діяльності конкретного підприємства, яківідповідають критеріям визнання активами.

У П (С) БО 8 та Інструкції № 291 наведені приклади таких об'єктів:
"Право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породитваринною, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції тощо ". Ціприклади викликають ряд питань. Зокрема, яка різниця між "винаходом" і "ноу -хау "? Що таке "корисні моделі"? Можливо, у проектно-конструкторській галузіцей термін достатньо поширений, проте для бухгалтера "корисна модель" - ценеологізм, його варто роз'яснити, раз уже він потрапив у бухгалтерськістандарти. Визначення, яке дає Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII "Проохорону прав на винаходи і корисні моделі ", нічого бухгалтеру не говорить.
А що стосується "захисту від недобросовісної конкуренції", то одразу спадаєна думку, що це плата рекетирами. Спеціальні закони [2] такого визначення недають.

Об'єкти цього права Законом визначені наступним чином:
- Винахід - технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, вінахідніцькому рівню і промисловій придатності);
- Корисна модель - нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Цитата з п. 2 статті 6 Закону: "Об'єктом винаходу можуть бути:
- Продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);
- Засіб;
- Використання раніше відомого продукту або засобу по новому призначенню.

Майнові права набуваються у власника патенту шляхом підписанняавторського договору. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивневиконання пристрою ".

Усе, більше нічого суттєвого про" корисні моделі "у Законі немає.
Якщо це "модель", то модель чого саме? І якщо вона корисна, то яка від їїкористь? Дуже непогано було б почути кваліфіковану, не обтяжену загальнимифразами, консультацію з цього приводу,

Власне, поставлені запитання зовсім не означають, ніби автор нерозуміє, що таке нематеріальні об'єкти промислової власності. Можнапояснити по-людськи: це майже те ж саме, що авторські права, проте цьогоразу мова йде не про авторство, а про володіння на правах власності. Прицьому авторство може належати не лише винятково окремій особі або групіосіб (співавторів), а і підприємству в цілому. Крім того, на відміну відавторських, права на об'єкти промислової власності потребують обов'язковоїреєстрації.

Справедлива (ринкова) вартість такого об'єкта в рамках діючогопідприємства - це сума, що відбиває його сукупну корисність і подає собоюпотенційний внесок у результати діяльності підприємства як єдиногокомплексу при виробництві продукції (товарів, робіт, послуг).

охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і правовласності на винахід (корисну модель), є патент або деклараційний патент.

Право на промисловий зразок охороняється законом України від 15.12.93
№ 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" у діючій редакції.
Охоронним документом, що засвідчує право власності на промисловий зразок, єпатент.

Права на сорти рослин охороняються Законом України від 21.04.1993
№ 3116-XII "Про охорону прав на сорти рослин" у діючій редакції. Охороннимдокументом, що засвідчує право власності на сорт рослин, є патент.

Рахунок 125 "Авторські та суміжні з ними права"

"Авторські та суміжні з ними права" - рахунок нематеріальних активів,на якому показується вартість прав на використання (з метою одержанняпідприємством економічних вигод) літературних, творчих і наукових творів,право на авторство яких належить окремій особі (групі осіб), із якимиукладена відповідна угода про право на використання підприємствомрезультатів таких винаходів.

Тут варто зробити деякі посилання на історичні дані.

Особливо активно законодавчий процес по охороні прав на результатитворчої діяльності почав розвиватися з початку XX ст. 14 червня 1967 р. у
Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Міжнародної організаціїінтелектуальної власності (вступила в силу у 1970 р.). Вона узаконилапоняття інтелектуальної власності у міжнародній правовій практиці.

Згадана конвенція об'єктами авторського права називає наступнірезультати творчої діяльності:
- Літературні, художні твори та наукові праці;
- Виконавчу діяльність артистів, фонограми та радіопередачі;та деякі інші.

На сьогоднішній день цей перелік дещо розширився. Об'єктомавторського права є будь-який твір науки, літератури, мистецтва, вираженийв об'єктивній формі. Об'єктивна форма передбачає можливість відтворенняоб'єкта (тиражування твору).

Виникнення авторських прав, на відміну від прав на винаходи, депотрібно для підтвердження даного права подати заявку й одержати патент, непотребує виконання подібних формальностей, як і не є обов'язковоїреєстрація авторського права в Державному агентстві України з авторських ісуміжних правах.

Варто нагадати, що в галузі володіння авторськими правами варторозрізняти:
- Немайнові права (права на авторство й ім'я) - не можуть бути предметом угод, тобто не можуть передаватися іншим особам;
- Майнові права (право на володіння, використання і розпорядження результатами творчої й інтелектуальної діяльності).

Окремо варто зупинитися на таких правах, як права на використаннякомп'ютерних програм. Це достатньо поширений вид нематеріальних активів іпитання по їхньому обліку виникають досить часто. Тим часом, вирішити їхневажко.

У першу чергу варто визначити, який програмний продукт придбалопідприємство. І головне - пам'ятати, що дискета (лазерний диск або іншийносій інформації) разом із записаними на ній магнітними сигналами - річматеріальна. Підприємство (покупець) у такому випадку сплачує тільки задискету, отже, використовує її як малоцінній інвентар (оборотний абонеоборотний - залежить від ціни і терміну використання). Купити магнітнийносій разом із записаної на ньому інформацією - це все одно, що купитикнижку (друкарську інформацію). Отже, якщо факт придбання програмногопродукту обмежується купівлею дискети - тоді про придбання НМА не може бутиі мови [3].

Зовсім інше, якщо шляхом укладання угоди з автором або ліцензіаромпідприємство купує право використовувати даний програмний продукт. Право --річ нематеріальна. Відомо, що це право підприємство може придбати разом ізматеріальним носієм. Проте в даному випадку ці речі (матеріальну інематеріальну) не варто роз'єднувати з метою бухгалтерського обліку.
Вартість носія інформації - це складова первинної вартості нематеріальногоактиву [4].

У випадку ж придбання комп'ютерної програми без фізичного носія,тобто коли вона встановлюється безпосередньо на жорсткий диск (вінчестер),
- Це нематеріальний актив, так би мовити, у "чистому виді" і суперечок щодообліку дискет не виникає. Проте і тут є одне "але". Так, у випадкупридбання комп'ютера разом із програмним забезпеченням [5] (а, як правило,
"Порожні" машини не продаються), вартість програм буде входити в початковувартість комп'ютера і надалі амортізуватіся як єдине ціле - об'єкт основнихзасобів. Так само в складі вартості комп'ютера буде обліковуватись окремопридбаний програмний продукт, без якого даний комп'ютер підприємству непотрібний.

Висновок такий: права на використання комп'ютерних програмобліковуються як нематеріальний актив тільки тоді, коли дана комп'ютернапрограма являє для підприємства окрему цінність, тобто сама спроможнаприносити підприємству економічні вигоди (протягом тривалого періоду).
Інакше (стандартно) кажучи: коли даний актив можна назвати ідентіфікованім.

Права, отримані підприємством згідно ліцензійній угоді, можутьзараховуватися до складу нематеріальних активів (на рахунок 125) тільки увипадку, якщо термін дії такого договору перевищує один рік, а паушальнийплатіж або роялті достатньо високі у масштабах діяльності даногопідприємства.

Рахунки 126 "Гудвіл" і 19 "Негативний гудвіл"

"Гудвіл" - рахунок обліку позитивної різниці між вартістю придбанняпідприємства в цілому і сукупної вартості його чистих активів, кожний ізяких на дату придбання оцінений по справедливій вартості.

"Негативний гудвіл" - рахунок обліку аналогічно визначеної негативноїрізниці.

"Фінансовий словник" [6] дає наступні визначення гудволу:
1) умовна вартість ділових зв'язків фірми, "ціна" накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв'язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо);
2) грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу.

Можливість появи гудвілолу (негативного гудволу) на балансі покупцяобумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісногогосподарсько-майнового комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняєтьсявід сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов'язань. Якщосума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оціннувартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов'язань [7], отриманав результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облікякого ведеться на рахунку 126 "Гудвіл". Якщо сума, сплачена покупцем запридбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів ізобов'язань, різниця визнається контрактівом, облік якого ведеться нарахунку 19 "Негативний гудвіл".

І в тому, і в іншому випадку всі інші активи прібуткуються в дебетвідповідних рахунків їхнього обліку по справедливій вартості на датупридбання. Гудвіл стає об'єктом бухгалтерського обліку й об'єктомвідображення в звітному балансі тільки у випадку проведення операціїпокупки підприємства, тобто тоді, коли покупець витрачається на придбанняпідприємства.

Величина гудволу залежить від комплексу заходів, спрямованих напримноження прибутку фірми, але не пов'язаних зі збільшенням активнихоперацій. Тобто від таланту управлінців, кваліфікації, вміння та досвідуспівробітників, загального стану ділових відносин фірми у світі бізнесу; їїстановища на ринку, досягнутого завдяки якості продукції, робіт, послуг,товарів, а також застосуванню новітніх технологій. Гудвіл залежить такожвід рентабельності та фінансової стабільності фірми, міцності торговельнихзв'язків, репутації серед покупців та постачальників, місця знаходженняфірми тощо.

Не може бути об'єктом бухгалтерського обліку й об'єктом відображенняв звітному балансі гудвіл, отриманий унаслідок здійснення діяльностіпідприємства, навіть якщо це підприємство успішно працює, має міцні,вигідні ділові зв'язки, має висококваліфікований персонал, гарну репутаціюсеред клієнтів, вигідне місцезнаходження, оскільки такий гудвіл неможливовірогідно оцінити, а отже, ідентифікувати. Тобто в такому випадку події, щовикликають ріст вартості підприємства, не можуть бути виділені івідображені в обліку окремо. На відміну від інших активів, гудвіл НЕможе бути самостійним об'єктом укладання угод, оскільки данийнематеріальний актив не може існувати окремо від підприємства, йогонеможливо ні продати, ні передати, ні подарувати. Гудвіл є наслідкомздійснення угоди, а не його об'єктом.

Гудвіл відрізняється від всіх інших нематеріальних активів по методахоцінки, засобах придбання, методах амортизації, засобах вибуття (списання).
Цілком можливо, що в деяких випадках вартість гудволу може бути умовною.

3. Визнання й оцінка нематеріальних активів

у відповідності до П (С) БО

Визнання нематеріальних активів

Одне з нововведень, внесених П (С) БО до методології бухгалтерськогообліку - процедура придбання або створення НМА. Як уже зазначалося,придбаний (отриманий) нематеріал