Курганська державна сільськогосподарська академія ім. Т.С. Мальцева

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Курсова робота

НА ТЕМУ: Облік розрахунків зі страхувальниками в Курганському регіональному відділенні Фонду соціального страхування.

Виконав: студентка 5 курсу бухгалтерського

відділення 1 групи Кузьміна І.В.

Перевірив: Маслакова Тетяна Иннокентьевна

Лесніково - 1999 р.

Зміст

Введення
1. Теоретичні та законодавчі основи обліку розрахунків зі страховиками,пені і штрафних санкцій у Фонді соціального страхування Російської
Федерації.
1. Принципи організації Фонду соціального страхування.
2. Порядок нарахування та стягнення сум недоїмки, пені, штрафів та іншихфінансових санкцій.
2. Організаційно-економічна характеристика Курганського регіональноговідділення Фонду соціального страхування.
1. Організаційна структура регіонального відділення.
2. Основні показники діяльності регіонального відділення.
3. Особливості організації обліку розрахунків зі страхувальниками.
3. Сучасний стан обліку розрахунків зі страховиками, пені і штрафнихсанкцій Курганському регіональному відділенні Фонду соціального страхування.
1. Облік надходжень страхових внесків та обробка розрахункових відомостей подержавним соціальним страхуванням.
2. Облік пені та штрафних санкцій.
3. Автоматизована система обробки інформації.
4. Удосконалення обліку розрахунків зі страхувальниками.

Висновки і пропозиції

Бібліографічний список

Програми

Введення

ФСС є спеціалізованим фінансово-кредитною установою і йогодіяльність безпосередньо пов'язана з веденням особових рахунків підприємстві організацій - страхувальників, здійсненням розрахунків з ними приформування доходної і витратної частин Фонду.

Робота Фонду в даний час суттєво ускладнюється глибокимекономічною кризою, що вразила практично всі сфери і галузіекономіки, значною мірою це стосується підприємств виробниківсільськогосподарської продукції. Сьогоднішня економічна ситуаціяхарактеризується дефіцитом бюджетів, величезної внутрішньої і зовнішньоїзаборгованістю країни, а також неплатежами що стали вже системою. Урезультаті у зв'язку з різким збільшенням кількості організацій --страхувальників (через дроблення великих підприємств на акціонерні товаристваі появи приватного підприємництва) а також через падінняплатіжно-розрахункової дисципліни підприємств облік розрахунків зі страхувальникамистає дуже складним і трудомістким.

Поряд зі зростаючою заборгованістю та неплатежами страхувальники частодопускають грубі порушення чинного порядку у витрачанні коштівсоціального страхування. Це відбувається через те, що страхувальникиобласті недостатньо уваги приділяють питань соціального страхування,слабо знають діючі інструкції та положення. Все це призводить до більшширокому ніж зазвичай застосування Фондом до страхувальників штрафних та фінансовихсанкцій. Їх нарахування та облік з-за постійної зміни нормативної бази,відстрочок, обліку невиплаченої зарплати, реструктуризації боргів підприємстврізних форм власності, за останні 3-4 роки ускладнився на стільки,що без застосування засобів обчислювальної техніки співробітникам регіональноговідділення Фонду вдалося б охопити не більше 15-20% порушників фінансовоїдисципліни.

Метою даної курсової роботи є розробка пропозицій зудосконалення обліку розрахунків зі страхувальниками. Як об'єктдослідження обрано виконавчий орган Фонду соціального страхування -
Курганське регіональне відділення. Для досягнення зазначеної мети в роботібули поставлені наступні завдання:
V розглянути основні принципи соціального страхування;
V вивчити особливості обліку розрахунків зі страхувальниками;
V вивчити структуру інформаційної бази для нарахування пені та штрафнихсанкцій;
V розробити пропозиції з удосконалення обліку розрахунків зстрахувальниками, з обліку пені та штрафних санкцій.

1. Теоретичні та законодавчі основи обліку розрахунків зі страховиками, пені і штрафних санкцій.
1. Принципи організації Фонду соціального страхування.
Історично соціальне страхування отримало свій розвиток на базісамоорганізації працівників найманої праці. Спершу почали з'являтисясамостійні і самодіяльні лікарняні каси, коли робітники одногопідприємства складали частину зароблених ними грошей для того, щобнадавати матеріальну допомогу своїм хворим товаришам. Поступово, черезважку профспілкову боротьбу до потреб соціального страхування стализалучатися кошти роботодавців.
Саме тому, що ця боротьба була дуже і дуже важкою, зчисленними конфліктами, що підривають соціальний мир у суспільстві,найбільш передові держави стали проявляти пильну увагу доцієї проблеми, намагатися регулювати в тих чи інших рамках діяльністьстрахових фондів. Ці процеси не обійшли стороною і Росію. Наприкінці XIX --початку XX століть у Росії склалася досить струнка система соціальногострахування, що на ті часи визнавалася однією з найкращих в світі.
Однак після Жовтневої революції на багато десятиліть а Радянському Союзізамість соціального страхування був встановлений фактично додатковийсоціальний податок на підприємства, кошти від якого надходили до бюджетукраїни, хоча така назва і зберегли за цим видом забезпечення.
В даний час у зв'язку з поступовим поверненням України до ринковоїекономіці постає питання і про перехід до нормальної системи соціальногострахування в країні. Як же йдуть справи в галузі соціального страхуванняна сучасному етапі за кордоном?
Для того щоб відповісти на це питання, доцільно розглянути системисоціального страхування, прийняті в найбільш розвинених країнах Європи та
Північної Америки. В першу чергу слід зазначити, що практично увсіх країнах прийнята дворівнева система соціального страхування, якапредставляється найбільш придатною і для Російської Федерації.
На першому рівні здійснюється обов'язкове державне страхування,виконання бюджету якого закріплено за урядом. І коштисоціального страхування, які відраховуються підприємствами за встановленимитарифами, що знаходяться в управлінні уряду, в деяких випадках, приучастю представників роботодавців і профспілок.
Другий рівень соціального страхування - це рівень додатковогосоціального страхування, який здійснюється через громадські (профспілкові,підприємницькі та інші) і приватні фонди соціального страхування.
Додаткове соціальне страхування здійснюється на строго договірноїоснові, через включення відповідних положень в колективні договори,через договори на соціальне страхування між громадськими таприватними фондами та підприємствами, що виступають страхувальниками своїхпрацівників, і через індивідуальні договори між громадськими та приватнимифондами і конкретними громадянами, які виступають страхувальниками самих себечи інших громадян. Єдине втручання з боку державнихорганів у систему додаткового соціального страхування можливо у виглядівідповідних вимог (вимоги перестраховки залучених коштів,індексування їх у зв'язку з інфляцією і т.п.) до статутів громадських таприватних фондів додаткового соціального страхування черезліцензування діяльності цих фондів.

При такій системі забезпечується з одного боку необхіднугарантований державою мінімум соціального страхування (першийрівень), а з іншого боку - бажане різноманіття іконкурентоспроможність різних форм додаткової соціальноїстрахування (другий рівень) [20].

В основі соціального страхування лежить поняття «соціального ризику». Уумовах розвинених ринкових відносин доходи більшої частини активногонаселення певною мірою залежать від регулярного отриманняпрацівником заробітної плати. Втрата заробітку обумовлює матеріальнунезабезпеченість і різке падіння рівня життя. Причому ризик цей носитьмасовий, громадський - тобто соціальний характер, тому що багато в чомувизначається умовами життя суспільства і не залежить (або мало залежить) відкожної окремої людини.

Втрата заробітку може статися через втрати працівником здатності допраці (втрати працездатності). Причинами цього може бути: хвороба,нещасний випадок, старість, інвалідність і, в кінцевому випадку смертьпрацівника.

Усі ці випадки соціального ризику і є об'єктом соціальногострахування. Очевидно, що, незважаючи на різну природу їх першопричин,всі вони мають соціальний характер, визначаються суспільним пристроєм,станом економіки, умовами життя населення у сьогоденні і минулому івідображають, по суті, основні етапи відтворення трудового потенціалулюдини і населення в цілому.
Соціальні ризики (тобто фактори порушення соціального стану) можуть бутикласифіковані за ступенем небезпеки для населення, окремих груптрудящих. Це важливо для формування способів соціального захисту,вироблення найбільш ефективних механізмів протистояння цим небезпекам,що в свою чергу передбачає необхідність: • обліку, систематизації тааналізу інформації про окремі види і причини соціальних ризиків;
• попередження соціальних ризиків на основі вироблення національнихпрограм їх мінімізації;
• розробки механізмів компенсації соціальних ризиків (компенсаційнівиплати, реабілітаційні програми).

Як особливий інститут захисту трудящих від соціальних ризиків, соціальнестрахування характеризується низкою особливостей:
• розповсюдження цієї форми соціального захисту насамперед на працівниківсуспільно організованого виробництва, основним і найчастіше єдинимджерелом коштів існування яких є заробітна плата;
• розгляд соціального ризику як закономірного і об'єктивного явища,зачіпає певні, досить значні соціально-демографічніі професійні групи, верстви населення;
• визнання витрат по страхуванню працівників суспільно необхідним шляхомвключення їх до собівартості продукції;
• фінансування програм соціального страхування (у тій чи іншій мірі)суб'єктами трудових відносин - працівниками, підприємцями ідержавою;
• участь в управлінні страховою організацією всіх зацікавлених сторін, і, перш за все самих трудящих і роботодавців (через своїх представників).

Сформулюємо основні принципи організації соціального страхування:
• особиста відповідальність - самі працівники беруть участь у фінансуванністрахування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників таїх страхового стажу;
• солідарність - роботодавці, працівники та держава приймаютьфінансову участь в страхуванні, роблячи своїми внесками матеріальнудопомога (при настанні страхових випадків) менш забезпеченим;
• організаційне самоврядування - керівництво органами соціальногострахування здійснюється повноважними представниками працівників іроботодавців, що зміцнює солідарність двох соціальних суб'єктів істрахових спільнот, робить систему соціального страхування «прозорої»для громадськості, сприяючи соціальній стабільності, формуваннюдемократичної свідомості населення;
• загальність - соціальне страхування поширюється на найширшікруги потребують в ньому, що виражається в законодавчому закріпленнігарантій реалізації прав застрахованих, порядку здійсненнявідповідних виплат і надання послуг;
• обов'язковість (примусовість) соціального страхування незалежно відволі і бажання роботодавців та застрахованих, що на-ходить вираження вобов'язковий характер (за законом) сплати страхових внесківроботодавцями та працівниками, а також в певних випадках і державою
(з державного бюджету);
• державне регулювання - законодавче закріплення гарантій правв галузі страхового захисту, рівня виплат та якості послуг, умовпризначення допомоги, перевірки правильності використання коштів.

Процес реформ, що почався в Російській Федерації, викликав істотнізмін у системі соціального страхування, яка виділилася в чотириавтономних позабюджетних фонду (пенсійний, соціального страхування,медичного страхування, зайнятості населення). Формування Фондусоціального страхування в значній мірі сприяло пом'якшеннюнаслідків ринкової трансформації [19].

Фонд соціального страхування здійснює свою діяльність напідставі Положення про фонд соціального страхування Російської Федерації,затвердженого Постановою Уряду РФ від 12 лютого 1994р. № 101
[15]. Відповідно до п.6 Положення основними завданнями Фонду є:
• забезпечення гарантованих державою допомоги з тимчасовоїнепрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду задитиною до досягнення нею віку півтора року, на поховання, санаторно -курортне лікування та оздоровлення працівників і членів їх сімей, а такожінші цілі державного соціального страхування, передбаченізаконодавством;
• участь у розробці та реалізації державних програм охорониздоров'я працівників, заходів щодо вдосконалення соціального страхування;
• здійснення заходів, що забезпечують фінансову стабільність Фонду:
• розробка спільно з Міністерством праці Російської Федерації
Міністерством фінансів Російської Федерації пропозицій про розміри тарифустрахових внесків на державне соціальне страхування;
• організація роботи з підготовки і підвищення кваліфікації фахівцівдля системи державного соціального страхування, роз'яснювальноїроботи серед страхувальників та населення з питань соціальногострахування ».
Бюджет Фонду та звіт про його виконання затверджується Урядом
Російської Федерації, а бюджети регіональних та центральних галузевихвідділень Фонду та звіти про їх виконання після розгляду правлінням
Фонду затверджуються головою Фонду [15]. Основним джереломосвіти Фонду соціального страхування є страхові внескироботодавців. Докладний перелік юридичних осіб (роботодавців) ігромадян як платників страхових внесків дається в Порядку сплатистрахових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації (на підставі
Положення про Фонд соціального страхування Російської Федерації). Середінших джерел можна назвати:
• доходи від інвестування частини тимчасово вільних коштів Фонду вліквідні державні цінні папери, банківські вклади;
• асигнування з республіканського бюджету Російської Федерації на покриттявитрат, пов'язаних з наданням пільг особам, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи або радіаційних аварій на іншихатомних об'єктах цивільного чи військового призначення та їх наслідків, атакож в інших встановлених законом випадках;
• добровільні внески громадян і юридичних осіб, інших надходжень фінансових коштів, не заборонених законодавством.

В якості юридичних осіб - роботодавців виступають підприємства та іншігосподарські суб'єкти незалежно від форми власності, причому якросійські, так і іноземні.

Новостворені підприємства, організації та інші установи повиннізареєструватися як платники страхових внесків дотридцятиденний термін з дня їх установи.

Страхові внески нараховуються по фонду оплати праці без вирахування з ньоговідповідних податків і незалежно від джерел фінансування. Внески до
Фонд соціального страхування РФ є елементом витрат повідтворення трудових ресурсів, використовувані:. підприємствами таорганізаціями та відображаються у витратах. На підприємствах, що функціонують накомерційних засадах, внески включаються в собівартість продукції (робіт,послуг) і відшкодовуються з виручки. В організаціях торгівлі вони відображаються вскладі витрат обігу. У бюджетних організаціях відрахування насоціальне страхування передбачаються за відповідною статтеюфінансового плану [6].

При обчисленні страхових внесків (платежів) з оподаткування виключаютьсяті доходи, на які за чинним законодавством платежі неРаспрострианяются. Перелік виплат (доходів), на які не нараховуютьсястрахові внески до 1 січня 1997р. був встановлений «Інструкцією по Фондусоціального страхування Російської Федерації »від 1 червня 1993р. № 114-7/1613.
З 1 січня 1997 прийнята "Інструкція про порядок нарахування, сплатистрахових внесків, витрачання та обліку коштів державногосоціального страхування »від 2.10.96г. И'162/2/87/07-1-07 [б]. До них взокрема відносяться:компенсація за невикористану відпустку при звільненні, вихідна допомогапри звільненні, оплата проїзду працівника до місця відпочинку, вартість виданоїспецодягу та інші виплати соціального та компенсаційного характеру.
Страхові внески не нараховуються також на виплати за договорами цивільно -правового характеру (оренди, дарування, підряду та інші) (додаток 1).
Сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування РФ здійснюється ввідповідно до тарифу, затвердженого Федеральним Законом, за поданням
Уряду Російської Федерації. Тарифи затверджуються щорічно. На 1993 -
1999 роки тариф відрахувань страхових внесків був затверджений у розмірі 5.4%по відношенню до нарахованої оплати праці по всіх підставах.
Страхові внески сплачуються у строки, встановлені для кожної категоріїплатників. Встановлені терміни сплати страхових платежів єобов'язковими для всіх платників. Роботодавці - підприємства,організації сплачують страхові внески один раз на місяць, в строк,встановлений для отримання оплати праці. При цьому конкретні термінивстановлюються в заяві страхувальника при реєстрації в якостіплатника страхових внесків. У такому ж порядку роботодавці нараховуютьстрахові внески на заробітну плату своїх працівників. Після закінчення строківвиплати страхових Національна рада сума вважається недоїмкою істягується у встановленому законом порядку з нарахуванням пені.
Перевірка своєчасності перерахування страхових внесків і витрачаннямкоштів соціального страхування здійснюється виконавчими органами
Фонду соціального страхування РФ спільно з Державною податковоюслужбою РФ.
Для забезпечення правильності нарахування та своєчасності виплати допомогиіз соціального страхування, проведенням оздоровчих заходів напідприємствах, установах та інших господарюючих суб'єктів незалежно від формвласності трудовими колективами повинні бути утворені комісії зсоціального страхування з представників адміністрації та профспілок
(трудового колективу).
Комісії із соціального страхування повинні вирішувати питання про витрачаннякоштів соціального страхування, передбачених на санаторно-курортнелікування та відпочинок працівників і членів їх сімей, про розподілзастрахованих путівок для санаторно-курортного лікування, відпочинку,лікарської (дієтичного) харчування, придбаних за рахунок коштів Фондусоціального страхування РФ, розглядають спірні питання щодо забезпеченняпосібниками із соціального страхування.

Допомоги з тимчасової непрацездатності обчислюються згідно
Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 23.02.84г «Про посібниках здержавним соціальним страхуванням »і Положення про порядокзабезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню,затверджене постановою Президії ВЦРПС від 12.11.84 р. № 13-6.
Оплата додаткових вихідних днів по догляду за дитиною-інвалідомрегламентується Кодексом законів про працю Російської Федерації.

За існуючим правилом у виконавчі органи Фонду соціальногострахування роботодавці перераховують тільки залишок коштів післявиплати допомоги і витрат на санаторно-курортне обслуговування, а такожінші платежі. Наприклад, часткову оплату путівок на відпочинок і лікування.

Деякі категорії роботодавців мають пільги. Починаючи з 1993р.і по теперішній час від спла? нта за кожним день прострочення або в сумі
10000 руб. аж до 26 липня 1996 гола;
• на недоїмку, яка була станом на 27 липня 1996 або створену в період з 27 липня 1996 року до 21 серпня 1996 включно на підставі статті 8 федерального закону «Про бюджет
Пенсійного фонду Російської Федерації на 1996 рік» 88-ФЗ введеного в дію 10 червня 1996 встановлено нарахування пені в розмірі однієї трьохсот від ставки рефінансування Центрального банку Російської Федерації
за кожний день прострочення. Листом Пенсійного фонду
Російської Федерації від 5 серпня 1996 р. № ЮЛ-16-1 1/5629-ІН конкретизовано і зміна розміру пені встановлено, що пені починають стягуватися з 27 липня
1996 - у розмірі 0,37 відсотка за кожний день прострочення. Тобто якщо страхувальник мав на період з 27 липня 1996 року до 21 серпня 1996 недоїмку по платежах до Фонду в розмірі 1000000 рублів, то починаючи з 26 липня 1996 року до 21 серпня 1996 включно на цю суму необхідно нараховувати пені в розмірі 0,37 відсотка за кожний день прострочення або в сумі 3700 руб. аж до 21 серпня 1996 року;
• на недоїмку, яка була на 22 серпня 1996 або створену-вперіод після 22 серпня 1996 року, відповідно до пункту 12 Указу
Президента російської Федерації від 18 серпня 1996 року, в розмірі 0,3% закожен день прострочення. Тобто якщо страхувальник мав за станом на 22Серпень недоїмку по платежах до Фонду в розмірі 1000000 рублів, то починаючи з
22 серпня 1996 на цю суму необхідно нараховувати пені в розмірі 0,3відсотка за кожний день прострочення або в сумі 3000 рублів аж допогашення заборгованості;
• з 1 грудня 1997 пені на недоїмки по платежах до ФСС нараховувати в розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення платежу незалежно від часу утворення недоїмки.

Пені у зміненому розмірі нараховуються і стягуються з підприємств,банків або інших кредитних організацій незалежно від того, чи здійснюютьвони платежі до Фонду зі свого єдиного розрахункового рахунку або в іншому порядку.

Нарахування пені проводиться, починаючи з наступного дня після закінченнястроку перерахування страхувальником платежів у розпорядження виконавчихорганів Фонду і по день сплати (погашення заборгованості) включно.

Наприклад, якщо платіж слід було перерахувати 5 червня (встановлений приреєстрації термін перерахування або дата видачі заробітної плати), а він бувперераховано (сплачено, списано з рахунку платника внесків) 15 червня, то пенінеобхідно нарахувати за 10 днів (з 6 по 15 червня включно).

Відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 28.08.96г.
№ 1274 «Про нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесківустановами, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів »і
Указу Президента Російської Федерації від 11.09.1997г. "Про розповсюдженнядії Указу Президента Російської Федерації від 28 серпня 1996 р. № 1274
"Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесківустановами, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів "нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків

•