Організація обліку руху виробничих запасів

Бухгалтерський облік і аудит

Міністерство загальної та професійної освіти РФ

Хабаровська державна академія економіки і права

Кафедра бухгалтерського обліку та контролю

Курсова робота

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РУХУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Автор курсової работи_______________________

группа____________ спеціальность_____________

Керівник работи_________________________

м. Хабаровськ

2001

ЗМІСТ

Введення
3

1. Матеріальні цінності, їх класифікація та оцінка в обліку

1.1. Матеріальні цінності і завдання обліку

1.2. Класифікація матеріалів
5

1.2. Оцінка матеріалів в обліку
6

2. Облік руху матеріалів

2.1. Документальне оформлення руху матеріалів

2.2. Облік матеріалів на складі
15

2.3. Облік придбання матеріалів і розрахунків з постачальниками

2.4. Облік витрат матеріалів у виробництво

2.5. Інвентаризація матеріальних цінностей

3. Удосконалення обліку матеріалів з використанням засобівавтоматизації 21

Висновок
22

Список літератури
23

Програми

ВСТУП

Господарюючі суб'єкти споживають величезна кількість матеріальнихресурсів, різних за видами, марками, сортами і розмірами.

Номенклатура і асортимент спожитих матеріальних ресурсів залежатьвід номенклатури і складності продукції, що виробляється. Чим ширше номенклатурапродукції, тим ширше номенклатура споживаних матеріальних ресурсів.

Матеріальні ресурси - це ресурсний потенціал, який дозволяєздійснити виробництво продукції, надання послуг та виконання робіт.

Матеріальні ресурси - це різні види сировини, матеріалів, палива,енергії, комплектуючих, напівфабрикатів, які господарюючий суб'єктзакуповує для використання в господарській діяльності з метою випускупродукції, надання послуг та виконаних робіт.

Матеріальні ресурси переходять у матеріальні витрати, якіявляють собою сукупність матеріальних ресурсів, що використовуються впроцесі виробництва.

Матеріальні витрати мають обліковими функціями, є елементомсобівартості, регулюють розмір податку з прибутку і прибутковість.

Матеріалоємність продукції характеризує частку матеріальних витрат увартості виробленої продукції. У Росії матеріалоємність на 30% вище,ніж в економічно розвинених країнах, і становить приблизно 60%.

Керівники фірми (структурних підрозділів), що здійснюютьвиробничу діяльність, повинні постійно стежити за дотриманнямнормативів, за динамікою фактичних питомих витрат, тому щоматеріальні витрати займають висока питома вага в загальних витратах навиробництво, а отже, ці витрати істотно впливають на величинуодержуваного прибутку. Звідси випливає, що економія матеріальних ресурсівє найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва.

Без правильної організації обліку та контролю за використаннямматеріалів неможливо забезпечити контроль за залишками, надходженням івитратами запасів на складах.

Бухгалтерський облік повинен забезпечити контроль за залишками,надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що єнайважливішою умовою збереження власності підприємства.

У цій роботі розглядаються питання, пов'язані з оцінкоюматеріальних запасів, документальним оформленням їх надходження, зберіганняі видачі у виробництво, із забезпеченням збереження матеріальних цінностей.

Ці завдання надзвичайно складні з огляду величезної номенклатуризастосовуються у виробництві матеріальних ресурсів. В даний час, вумовах ринкової економіки, визначальне значення набувають якісніпоказники, наприклад, такі, як зниження питомих витрат сировини, матеріаліві палива. Цього можна досягти збільшенням використання прогресивнихконструкційних матеріалів, металевих порошків і пластмас, заміноюдорогих матеріалів більш дешевими, синтетичними без зниженняякості продукції, скороченням відходів виробництва.

Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукуваньрезервів зниження собівартості продукції в частині раціональноговикористання матеріалів, зниження норм витрат, забезпечення належногозберігання матеріалів, їх збереження.

Для забезпечення дієвого контролю за збереженням матеріальнихцінностей важливе значення мають організація маркетингу (постачання) напідприємстві, стан складського і ваговимірювального господарства. Принаявності декількох складів необхідно зосередити в кожному складіматеріали певних груп.

Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальнимиприладами і мірної тарою.

Необхідно встановити перелік посадових осіб, яким надано правопідписувати та документи на отримання відпустку зі складів матеріалів, а такожвидавати дозволи (перепустки) на вивезення з підприємства матеріальнихцінностей.

Питанням обліку матеріальних цінностей велика увага приділяється і взакордонній практиці обліку. Так, відповідно до міжнародного обліковимистандартом № 2 «Оцінка і відображення в обліку товарно-матеріальних запасів наоснові фактичних витрат у минулому »оцінка і подання товарно -матеріальних запасів у фінансових звітах здійснюються на основіфактичних витрат.

У стандарті дається визначення поняття «товарно-матеріальні запаси»,показані складові частини фактичних витрат, класифікація запасів.

У вітчизняній обліковій практиці ще не знайшли широкого застосуванняметоди оцінки ФІФО і ЛІФО. Цілком можливо, що їх впровадження буденеобхідно найближчим часом. У закордонній обліковій практиці найбільш широковикористовуються як раз методи ЛІФО і ФІФО. За даними обстеження, метод ЛІФОвикористовували 67% з 600 великих компаній США, метод ФІФО - 63%, методсередньої вартості - 37%, інші методи - 9%. [1]

Основна проблема при виборі методу оцінки товарно-матеріальнихзапасів полягає в тому, що вони відображаються в балансі і звіті про прибуткита збитки. Метод ЛІФО найбільш доцільний при складанні звіту проприбутки і збитки, оскільки найкраще зіставляє доходи відреалізації товарів з їх собівартістю. Однак, при цьому методі єдеякий простір для маніпуляції і, зокрема, це може бути зроблено здопомогою великих партій товару наприкінці облікового періоду (що відповіднозбільшить собівартість реалізованої продукції і, відповідно, зменшитьсуму отриманого доходу).

Для оцінки поточної балансової вартості товарних запасів приіснуючої тенденції підвищення або зниження цін оптимальним єметод ФІФО, оскільки вартість запасів на кінець звітного періоду найбільшблизька до поточних цінах і більш реально представляє активи підприємства.
Крім того, потрібно враховувати і вплив методів оцінки запасів на податок наприбуток.

Фірми можуть вибрати метод оцінки запасів, який повиненвикористовуватися з року в рік. За наявності серйозних підстав фірма можепочати користуватися іншим методом, виклавши причини і наслідки цього врічному звіті.

У даній роботі розглянуті найбільш часто застосовуються в зарубіжнійпрактиці методи оцінки запасів, їх переваги, недоліки та особливостізастосування.

Крім того, міжнародними стандартами дається таке визначенняматеріальних запасів (як і будь-якого активу). Запаси товарно-матеріальнихцінностей визнаються активом, (тобто відображаються в балансі як «Запаси»)за обов'язкової наявності двох умов:

1) якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньомуекономічні вигоди, пов'язані з використанням запасів. Так, наприклад,одяг застарілих фасонів, яка не користується попитом, не може бутипоказана в балансі як актив;

2) якщо вартість запасів може бути достовірно оцінена. Це означає,що така вартість не повинна мати істотних помилок і необ'єктивності,і користувачі можуть їй довіряти.

Реформація бухгалтерського обліку в Росії, поза сумнівом, приведе дозближення понять, методів міжнародних стандартів та національнихположень (стандартів) з бухгалтерського обліку. Тому вже сьогодні напорядку денному стоїть питання вивчення міжнародної практики обліку, стандартівобліку, як студентами навчальних закладів, так і практикуючими бухгалтерами.

У даній роботі розглянуті в основному методи обліку матеріальнихзапасів, прийняті у вітчизняній практиці.

1. Матеріальні цінності, їх класифікація та оцінка в обліку

1.1. Матеріальні цінності і завдання обліку.

Виробничі запаси - це різні речові елементивиробництва, які використовуються в якості предметів праці у виробничомупроцесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі іповністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.
Тому для кожного нового процесу виробництва необхідно їх повністюзамінювати новими.

До виробничих запасів належать матеріали, паливо, запаснічастини, насіння, корми, а також малоцінні і швидкозношувані предмети.
Без забезпечення підприємств необхідними матеріальними цінностяминеможливий виробничий процес.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складахпідприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм,передбачених потребою підприємства. В складських приміщенняхпідприємств здійснюються операції з надходження виробничих запасівпро постачальників, з виробництва тощо, а також з відпуску їх у виробництво,покупцям.

Основні завдання обліку виробничих запасів:

. контроль за збереженням цінностей, відповідністю складських запасів нормативам, виконанням планів постачання матеріалами, дотриманням норм виробничого споживання;

. виявлення фактичних витрат, пов'язаних із заготівлею матеріалів;

. правильний розподіл вартості витрачених у виробництві матеріалів по об'єктах калькуляції.

1.2. Класифікація матеріалів.

Для правильної організації обліку матеріальних цінностей великезначення мають їх науково-обгрунтована класифікація, групування, оцінка івибір одиниці обліку. На різних підприємствах виробничі запаси можутьмати різне призначення залежно від тієї функції, яку вонивиконують в процесі виробництва. Наприклад, дошки на меблевій фабриціутворюють основу готової продукції - меблі, а на машинобудівному,цукровому та ін підприємствах використовуються для поточного ремонту будівель татощо, та безпосередньої участі у виробництві продукції не приймають.
Тому дуже важливою є правильна угрупування (класифікація)матеріальних цінностей на підприємстві за їх призначенням і ролі в процесівиробництва.

За призначенням матеріали групуються таким чином:

1. Сировина та основні матеріали. До них належать предмети праці,що входять до складу вироблюваних продуктів і складають їх основу,наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва верстатів,залізна руда для виробництва чавуну і т.д.;

2. Допоміжні матеріали. До них відносяться матеріали, які абоприєднуються до основних матеріалів, для надання їм певних якостей
(наприклад, фарба в кондитерському виробництві, або фарба для фарбуваннявовни), або матеріали, що використовуються в процесі роботи як знаряддявиробництва, (наприклад, обтиральні матеріали), або матеріали, що використовуютьсядля обслуговування процесу виробництва, (наприклад, канцелярськіприладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо);

3. Покупні напівфабрикати. До них відносяться сировина та матеріали,пройшли певні стадії обробки, але що не є ще готовоїпродукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як іосновні матеріали;

4. Зворотні відходи виробництва. До них відносяться залишки сировини іматеріалів, що утворилися в процесі їх переробки в готову продукцію,повністю або частково втратили споживчі властивості вихідної сировиниі матеріалів (тирса, стружка тощо);

З групи допоміжних матеріалів окремо виділяють у зв'язку зособливістю їх використання паливо, тару і тарні матеріали, запаснічастини.

5. Паливо підрозділяють на технологічне (для технологічнихцілей), рухове (пальне) і господарське (на опалення);

6. Тара і тарні матеріали. До тарі відносяться предмета,призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо

Тара одноразового використання в особливу групу не виділяється, авходить до складу собівартості матеріалів (наприклад, бляшанки підфарбою);

7. Запасні частини для ремонтів - це окремі запасні частини длямашин, устаткування, транспортних засобів, призначені для виконанняремонтів, заміни зношених частин тощо

Найважливішою умовою правильної організації обліку матеріалів єрозробка номенклатури матеріалів.

На підприємстві кожна група матеріалів може складатися із сотень ітисяч різних назв, сортів і розмірів. Для раціонального облікуматеріалів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню табухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізовану угрупованняматеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменуваньокремих видів матеріалів класифікується за певними ознаками.
Матеріали розподіляються на групи (наприклад, кольорові метали, чорніметали тощо). Кожна група розподіляється на підгрупи (наприклад,група чорних металів на прокат, вуглецеву сталь, мартенівську,леговану сталь і т.п.). У межах кожної підгрупи матеріали в своючергу групуються за профілем, марками, сортами, розмірами тощо

За кожним розміром, назвою, сортом матеріалів закріплюєтьсяпостійний шифр, який проставляється на всіх документах, пов'язаних зурахуванням матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перерахування матеріалів, згрупованих за характерними для нихознаками і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиницьвиміру, називається номенклатурою матеріалів.

Однією з найважливіших умов правильної організації обліку матеріалівє попередня розробка норм запасу матеріалів по кожномуноменклатурного номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний видвиробленої продукції, так як це необхідно для контролю за станомматеріалів на складах підприємств у межах потреб, а також заправильним їх використанням у виробництві.

Таким чином необхідними умовами правильної організації облікувиробничих запасів є: а) правильна організація складського господарства; б) наявність інструкції з обліку матеріалів; в) правильна угрупування (класифікація) матеріалів; г) розробка номенклатури матеріалів; д) розробка норм запасу і норм витрат матеріалів.

1.3. Оцінка матеріалів в обліку.

1.3.1. Оцінка придбання матеріалів.

Матеріально виробничі запаси в бухгалтерському обліку враховуютьсяза обліковими цінами.

обліковими цінами можуть бути:

1. Фактична собівартість заготовляння матеріалів, яка складається з таких складових:

- ціна купівлі матеріально виробничих запасів;

- вартість транспортно заготівельних витрат:

V вартість перевезення, навантаження , розвантаження;

V вартість консультативних, інформаційних послуг;

V митні збори і платежі;

V не відшкодовуються податки;

V комісійні винагороди посередників;

V з 1999 року, вартість витрат із страхування матеріально виробничих запасів;

V відсотки, за позиковими коштами нараховані та сплачені до оприбуткування матеріально виробничих запасів на склад.

2. Фактурна ціна матеріально виробничих запасів - це ціна, за якою матеріали одписано постачальником покупцеві.

3. Планова собівартість заготовляння матеріалів це:

- середня ціна постачальника + планові транспортно - заготівельні витрати;

- планова величина, розрахована плановим відділом.

Під час розробки облікової політики організації приймають один з методіврозрахунку облікової ціни.

Схеми обліку матеріально виробничих запасів в залежності відобраної облікової політики.

Схема 1. Облікова ціна фактичної собівартості заготовлянняматеріалів.

Приклад: організація отримала від постачальника 10 куб. метрів обрізнийдошки. Фактурна ціна 500 рублів за 1 куб. метр. ПДВ становить 20%. Призаготовлених дощок сплачено транспортній організації 2000 рублів ікон?? ультатівной фірмі 600 рублів.

Визначити фактичну собівартість заготовляння матеріалів.

Таблиця
1.1

| Зміст операції | Проведення | Сума |
| | Дебет | Кредит | Приватна | Загальна |
| Отримані матеріали від постачальника | 10 | 60 | | 5000 |
| ПДВ | 19 | 60 | | 1000 |
| Сплачено транспортної організації за | 10 | 76 | 1700 | |
| матеріали | 19 | 76 | 300 | 2000 |
| ПДВ | | | | |
| Сплачено консультативної фірму | 10 | 76 | 500 | |
| ПДВ | 19 | 76 | 100 | 600 |

Фактична собівартість заготовляння матеріалів дорівнює дебетовоїобороту рахунку 10 «Матеріали».

Таблиця
1.2

Схема 2. Облікова ціна фактурної собівартості заготовлянняматеріалів.

Приклад: організація отримала від постачальника 10 куб. метрів обрізнийдошки. Фактурна ціна 500 рублів за 1куб. метр. ПДВ становить 20%. Призаготовлених дощок сплачено транспортній організації 2000 рублів іконсультативної фірмі 600 рублів.

Визначити фактурну собівартість заготовляння матеріалів.

Таблиця
1.3

| Зміст операції | Проведення | Сума |
| | Дебет | Кредит | Приватна | Загальна |
| Отримані матеріали від постачальника | 10 | 60 | | 5000 |
| ПДВ | 19 | 60 | | 1000 |
| Сплачено транспортної організації за | 10-ТЗР | 76 | 1700 | |
| матеріали | 19 | 76 | 300 | 2000 |
| ПДВ | | | | |
| Сплачено консультативної фірму | 10-ТЗР | 76 | 500 | |
| ПДВ | 19 | 76 | 100 | 600 |
| Вартість фактурна | 20 | 10 | 5000 | |
| Вартість транспортно заготівельних | 20 | 10-ТЗР | 2200 | 7200 |
| витрат | | | | |

Далі до рахунку 10 відкривається додатковий субрахунок 10-ТЗР.

Якщо за облікову ціну прийнята фактурна ціна то різниця (відхилення)між фактичними витратами заготовляння матеріалів та їх обліковоївартістю (фактурної) є сума транспортно заготівельних витрат.

Фактична собівартість МПЗ = Фактична вартість + ТЗР

Схема 3. Облікова ціна планової собівартості заготовлянняматеріалів.

Приклад: 2 квітня організація отримала від постачальника матеріали "А" зфактичної собівартості за тонну - 5 000 рублів, кількість - 10 тонн. 20Квітень отримані матеріали «А» від постачальника за фактичною собівартістю затонну - 6 000 рублів, кількість - 20 тонн.

Облікова планова ціна 40 рублів за тонну.

За цією схемою всі витрати (фактичні) з придбання матеріальновиробничих запасів у бухгалтерському обліку відображаються за дебетом 15рахунки «Заготівельні і придбання матеріалів».

Різниця між фактичною собівартістю заготовляння матеріалів іоблікової їх вартістю - називається відхиленням. Відхилення враховується нарахунку 16 «Відхилення у вартості матеріалів», рахунок сальдо має, але небалансовий, тому що в балансі показується фактична собівартістьзалишку матеріалів.

Основні бухгалтерські проводки.

Таблиця 1.6

| Зміст операції | Проведення | Сума |
| | Дебет | Кредит | Приватна | Загальна |
| Отримані матеріали з фактичної | | | | За ціною |
| собівартості | 15 | 60 | | постав-щ |
| ПДВ | 19 | 60 | | ика + |
| | | | | ПДВ |
| Прийняті до обліку матеріали за обліковою | 10 | 15 | | |
| оцінкою | | | | |
| Відхилення | 16 | 15 | | ціна [2] |

Якщо оборот по дебету 15 рахунку більше обороту по кредиту 15 рахунку, тоотримуємо позитивне відхилення.

Якщо оборот по дебету 15 рахунку менше ніж оборот по кредиту 15 рахунку,то отримуємо негативне відхилення.

У бухгалтерському обліку суми, які потрібно відняти записують методом
«Червоне сторно», тобто в регістрах бухгалтерського обліку червоною пастоюзаписують суму, яку потрібно відняти.

Фактичною собівартістю матеріально виробничого запасу можнавизначити тільки в кінці місяця. Протягом цього ж звітного місяцярух матеріально виробничого запасу враховують за обліковими цінами.

1.3.2. Оцінка матеріалів, відпущених у виробництво.

Визначення фактичної собівартості матеріальних ресурсів,списуються на виробництво, дозволяється проводити наступними методамиоцінки запасів: по середній собівартості; за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).

Порядок оцінки матеріалів відпущених у виробництво залежить від виборуоблікової ціни. Якщо облікової ціною матеріально виробничих запасівє фактична собівартість, то оцінка матеріально виробничихзапасів списаних у виробництво здійснюється одним із таких методів:

1. Порядок списання матеріально виробничих запасів увиробництво, якщо за облікову оцінку прийнята фактурна ціна.

Дебет 10 Кредит 60

Дебет 10-ТЗР Кредит 60

Фактична собівартість заготовляння матеріалів = фактурнавартість + ТЗР.

Приклад:

Таблиця
1.7
| Показники | Сума | Оцінка матеріалів |
| | ТЗР | |
| | | Договірна | Фактична |
| | | (Фактурна) ціна | собівартість |
| Залишок матеріалів на початок місяця | 10 198 | 300 000 | 310 198 |
| Надійшло матеріалів за місяць | 11 522 | 239 760 | 251 282 |
| Разом надійшло із залишком | 21 720 | 539 760 | 561 480 |
| Додатковий розрахунок відсотка ТЗР до | | | |
| договірної вартості матеріалів | | | |
| | | | |
| | 4,0240% | | |
| Витрачено матеріалів за місяць | 8 573 | 213 040 | 221 613 |
| Залишок матеріалів на кінець місяця | 13 147 | 326 720 | 339 867 |

8 753 рублів - це сума ТЗР що підлягає до списання на рахункивиробничих витрат

Таблиця
1.8
| Дебет | Кредит | Сума |
| Сальдо на початок звітного періоду |
| 10 198 | 300 000 | 310 198 |
| 10 | 60 | 239 760 |
| 19 | 60 | 47 952 |
| 10/ТЗР | 60 | 11 522 |
| 19 | 60 | 2 304 |
| 20 | 10 | 213 040 |
| 20 | 10-ТЗР | 8 573 |
| Сальдо на кінець звітного періоду |
| 13.147 | 326 720 | 339 867 |

Висновок - транспортно заготівельні витрати входять до складуфактичної собівартості матеріалів. Щомісячно бухгалтерія розраховуєсуму, і відсоток транспортно заготівельних витрат до загального обсягуматеріальних цінностей, за яким розраховується сума транспортнозаготівельних витрат підлягає до списання на витрачені взвітному місяці матеріали. Підставою для цього розрахунку є данівідомості № 10.

2. Порядок списання матеріалів у виробництво, якщо в обліковійполітиці оцінка матеріально виробничих запасів прийнята плановасобівартість.

При відпуску матеріально виробничих запасів у виробництво вНаприкінці звітного місяця облікова оцінка матеріально виробничих запасівкоригується на величину відхилення фактичної собівартості від плановоїсобівартості.

Приклад:

Вихідні дані:

1. Вхідні залишки матеріалів групи 01 (чорні метали) склали за обліковою вартістю 43 200 рублів і по фактичній собівартості 44 496 рублів. Вхідні залишки матеріалів групи 02 (кольорові метали) склали за обліковою вартістю 50 000 рублів і по фактичній собівартості 51

000 рублів.

2. Надійшло від бази постачання (код 20) матеріалів групи 01 по обліковій вартості на суму 200 100 рублів і фактичної собівартості 200 904 рублів. І групи 02 відповідно по облікової вартості на суму 100 000 і фактичної собівартості 100 300 рублів. Прийнятий рахунок на суму 9 115 рублів від автобази (код 19) за перевезення чорних металів.

3. Відпущено на виготовлення верстата Т - 50 (код витрат 20406) матеріалів щодо облікової вартості групи 01 на суму 260 700 та групи 02 на суму 120 000 рублів.

Таблиця

1.9

Розрахунок відсотків по відхиленнях у вартості матеріалів
| Група | Облікова вартість | Відхилення |
| матеріал | матеріалів | |
| ів | | |
| | На | Прихід | Разом | Сума | Відсоток |
| | Початок | | | | |
| | Місяця | | | | |
| | | | | На початок | Прихід | Разом | |
| 01 | 43 200 | 200 100 | 243 300 | 1 296 | 804 | 2 100 | 0,8631 |
| 02 | 50 000 | 100 000 | 150 000 | 1 000 | 300 | 1 300 | 0,8667 |
| Разом | 93 200 | 300 100 | 393 300 | 2 296 | 1 104 | 3 400 | |

Сума відхилення на початок місяця = фактична собівартість --облікова вартість

Сума відхилення по приходу = фактична собівартість - обліковавартість

Відсоток відхилення = (підсумок відхилення/підсумок облікової вартості) * 100

Визначається, на яку суму списано матеріалів у виробництво пофактичної собівартості і облікової вартості.

Фактична собівартість = облікова вартість + відхилення

Група 01 - Облікова вартість 260 700 руб.

Відхилення 260 700 * 0,8631 = 225 010 руб.

Фактична собівартість 260 700 + 225 010 = 485 710 руб.

Група 02 - Облікова вартість 120000 руб.

Відхилення 120 000 * 0,8667 = 104 004 руб.

Фактична собівартість 120 000 + 104 004 = 224 004 руб.

Дебет 10 Кредит 60 - 200.100

Дебет 19 Кредит 60 - 40.020

Дебет 10-ТЗР Кредит 76 - 9 115

Дебет 19 Кредит 76 - 1 823

Дебет 20 Кредит 10 - 260 700 - група 01

Дебет 20 Кредит 10 - 120 000 - група 02

3. Метод ФІФО.

При методі ФІФО застосовують правило: перша партія на прихід - перша ввитрата. Це означає, що незалежно від того, яка партія матеріаліввідпущена у виробництво, спочатку списують матеріали за ціною
(собівартості) перший закупленої партії, потім за ціною другої партії іт.д. в порядку черговості, поки не буде отриманий загальна витрата матеріалівза місяць.

Приклад розрахунку.

Таблиця

1.10
| Показники | Кількість | Ціна | Вартість |
| Залишок матеріально виробничих | | | |
| запасів на початок звітного періоду. | 800 | 95 | 76.000 |
| Надійшло матеріально виробничих | | | |
| запасів протягом звітного періоду: | | | |
| Перша поставка | 1 000 | 100 | 100 000 |
| Друга поставка | 1 000 | 105 | 105 000 |
| Третя постачання | 1 000 | 110 | 110 000 |
| Разом отримано | 3 000 | | 315 000 |
| Відпущено у виробництво | 3 200 | | 325 000 |
| Залишок на кінець звітного періоду | 600 | 110 | 66 000 |

Вартість матеріалів відпущених у виробництво дорівнює 800 * 95 + 1 000
* 100 + 1 000 * 105 + 400 * 110 = 325 000

Дебет 20/Кредит 10 - 325 000

4. Метод ЛІФО

Суть методу ЛІФО полягає в тому, що матеріали списуються ввиробництво, починаючи з останніх постачань за принципом «остання партіяна прихід - перша партія в расход ».

Таблиця

1.11

Розрахунок списання вартості матеріалів методом ЛІФО
| Показники | Кількість | Ціна | Вартість |
| Залишок матеріально виробничих | | | |
| запасів на початок звітного періоду. | 800 | 95 | 76 000 |
| Надійшло матеріально виробничих | | | |
| запасів протягом звітного періоду: | | | |
| Перша поставка | 1 000 | 100 | 100 000 |
| Друга поставка | 1 000 | 105 | 105 000 |
| Третя постачання | 1 000 | 110 | 110 000 |
| Разом отримано | 3 000 | | 315 000 |
| Відпущено у виробництво | 3 200 | | 334 000 |
| Залишок на кінець звітного періоду | 600 | 95 | 57 000 |

Вартість матеріалів відпущених у виробництво дорівнює 1 000 * 110 + 1
000 * 105 + 1 000 * 100 + 200 * 95 = 334 000 руб.

Дебет 20 Кредит 10 - 334 000

1.3.3. Порівняння різних методів оцінки матеріалів.

Метод середньозваженої оцінки - це раціональний, систематичний тапростий у використанні метод: при його використанні немає місцяманіпулювання даними.

Метод ФІФО - раціональний, систематичний, його легко застосувати, вінне допускає маніпулювання даними. У бухгалтерському балансі кінцевесальдо рахунку запасів відображається на базі даних останніх закупівель. Цезабезпечує реалістичне відображення вартості запасів на дату балансу.
Але у звіті про прибутки та збитки величина собівартості реалізованоїпродукції відображається за вартістю старіших закупок, що може невідповідати поточній собівартості товарів для продажу. Ценевідповідність залежить від того, наскільки змінилися ціни протягомоблікового періоду.

Метод ЛІФО - раціональний і систематичний. Однак при використанніцього методу є деякий простір для маніпулювання: зокрема цеможе бути здійснено за допомогою великих партій товарів наприкінці обліковогоперіоду, (що відповідно збільшить собівартість реалізованої продукціїі, відповідно, зменшить суму отриманого доходу і оподатковуванийприбуток).

За умови збільшення вартості товарів протягом облікового періодуметод ЛІФО дає менші значення валового доходу і кінцевого сальдо рахунківзапасів у порівнянні з методом ФІФО. При зменшенні цін - все здійснюєтьсянавпаки.

Вибір методу оцінки запасів серйозно впливає на величинуоподатковуваного доходу. За умови зростання цін перевагу віддають методу
ЛІФО, тому що він дозволяє фактично відстрочити на якийсь час сплатучастини податку на прибуток (економія на податках). Це не означає, що можна вцілому заощадити на податках, оскільки в наступних облікових періодах
«Зекономлені» кошти доведеться все-таки сплатити. Але фактичнавідстрочка платежу податку дає можливість заробити додаткові гроші
(наприклад, шляхом вкладень тих грошей, які тимчасово залишаються урозпорядженні підприємств, у короткострокові цінні папери на весь періодвідстрочення).

1.3.4. Деякі особливості оцінки матеріальних запасів, прийняті взакордонній практиці.

Оцінка запасів на дату балансу у закордонній практиці можезмінюватися. Запаси на дату балансу відображаються в обліку за найменшою здвох оцінок: за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації-це очікувана ціна реалізації активів
(запасів) в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат назавершення їхнього виробництва і реалізації. Якщо на дату балансу ціна запасівзнизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим способом втратилиспочатку очікувану вигоду, то вартість таких запасів в балансівідображається за їх чистої вартості реалізації (простіше, проводиться уцінказапасів).

Наприклад, в магазині є два телевізори, які використовувалися длядемонстраційних цілей. Вартість їх придбання була по 7 000 рублів.
Якщо реально оцінити їх теперішній стан, то за них можна отримати:

1. Продажна ціна в теперішньому стані - 3 000 рублів;

2. Витрати на передпродажну підготовку (700 рублів) і витрати нареалізацію (400 рублів);

3. Чиста вартість реалізації - 2 900 рублів.

2. Облік руху матеріалів

2.1. Документальне оформлення руху матеріалів.

2.1.1. Документальне оформлення надходження матеріальних запасів.

Сировина і матеріали поступають від постачальників, підзвітних осіб,закупили матеріали у порядку готівкового розрахунку, від списання прийшли внепридатність основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів,власного виробництва.

Контроль виконання плану матеріально-технічного постачання задоговорами, своєчасністю надходження та оприбуткування матеріалівздійснює відділ матеріально-технічного постачання. Бухгалтеріяздійснює контроль за організацією даного оперативного обліку.

що надходять на підприємство матеріали оформляють бухгалтерськимидокументами в наступному порядку.

Разом з відвантаженням продукції постачальник висилає покупцю розрахунковіта інші супровідні документи - платіжну вимогу,товаротранспортні накладні, квитанцію до залізничної накладної та ін
Всі документи надходять до бухгалтерії, де перевіряється правильність їхоформлення, після чого їх передають відповідальному виконавцю по постачанню.

У відділі постачання перевіряють відповідність об'єму, асортименту,термінів постачання, цін, якості матеріалів та ін договірними умовами і нарозрахунковому документі роблять відмітку про повний або частковий акцепт. З метоюконтролю за надходженням вантажів у відділі постачання ведуть Журнал облікувступників вантажів, форма № М - 1.

Перевірені платіжні вимоги з відділу постачання передають добухгалтерію, а квитанції транспортних організацій - експедитору дляотримання і доставки матеріалів.

Експедитор приймає на станції прибулі матеріали по кількостімісць і масі. При виявлення ним ознак, що викликають сумнів узбереження вантажу, він може зажадати від транспортної організаціїперевірки вантажу. У разі виявлення нестачі місць іЧи маси, пошкодженнятари, псування матеріалів складається комерційний акт, який служитьпідставою для пред'явлення претензій до транспортної організації абопостачальнику.

Для одержання матеріалів зі складу іногородніх постачальниківекспедитору видають наряд і довіреність, в яких зазначають перелікматеріалів, що підлягають отриманню.

Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства і здаєзавідувачу складом. Прийняті на склад матеріали оформляють прибутковимиордерами. Форма прибуткового ордера наведена у додатку 1.

При відсутності розбіжностей між даними постачальника і фактичнимиданими дозволяється здійснювати оприбуткування матеріалів без випискиприбуткового ордера. У цьому випадку на документі постачальника проставляють штамп,в відбитках якого містяться основні реквізити прибуткового ордера.

Основна документація з обліку руху матеріальних цінностей:

1. Журнал обліку вступників вантажів (веде відділ постачання чи маркетингу), форма № М - 1.

2. Залізнична транспортна накладна або транспортна накладна.

3. Довіреність, форма № М - 2 (форма наведена у додатку 2).

4. Журнал обліку виданих доручень, форма № М - 3.

5. Прибутковий ордер, форма № М - 4. Для оприбуткування матеріалів на складі. Цей документ заповнюється завідувачем складом при отриманні матеріал цінностей в тому випадку, якщо немає розбіжностей по кількості та вартості матеріальних цінностей за документами і фактично.

6. Акт про приймання матеріалів.

2.2. Облік матеріально виробничого запасу на складах і вбухгалтерії.

2.2.1. Облік матеріально виробничих цінностей на складах

Для забезпечення правильної і раціональної організації облікуматеріалів, необхідно застосовувати номенклатурний цінник якийрозробляється на підприємство самостійно.

Застосування цього документа викликає необхідність розвиткуугруповання матеріалів в однорідні групи звані обліковими групамиматеріалів. Кожній обліковій групі присвоюють номенклатурний номер, і покожного облікового групі встановлюється облікова ціна. Надалі за обліковоюціною проводиться Таксировка всіх первинних документів по рухуматеріалів.

Номенклатурний номер при обробці первинних документів проставляєтьсяна всіх документах.

Кількісний облік на складі здійснюється в такий спосіб.
Надійшли матеріальні цінності оприбутковуються на склад. Виписуєтьсяприбутковий ордер (або акт про приймання матеріалів) на підставі прибутковогоордера провадяться записи в картку складського обліку матеріалів, форма №
М-17 (форма картки наведена у додатку 3), яка відкривається накожне найменування матеріальних цінностей.

У встановлені строки матеріально відповідальна особа пред'являє вбухгалтерію:

1. Або реєстри по приходу і витраті з первинними документами під розписку бухгалтера матеріального відділу;

2. Або матеріальні звіти.

2.2.2. Облік матеріалів у бухгалтерії.

Наприкінці місяця з бухгалтерії матеріально відповідальних