Організація служби внутрішнього аудиту

Зміст роботи:

| 1.Вступ | стр. 3 |
| 2.Внутренній контроль і аудит. Поняття та цілі | стр. 3-6 |
| 3.Організація відділу внутрішнього аудиту | стр. 6-9 |
| 4.Незавісімость внутрішнього аудитора | стр. 9-12 |
| 5.Прімер ТОВ «ПРОГРЕС» | стр. 13-19 |
| 6.Список використаної літератури | стр. 20 |

Введення

Успішне реформування російської економіки крім усього іншогопередбачає і облік теорії та практики щодо основних функцій системидержавного управління на всіх його рівнях. Наприклад, одна з основнихфункцій державного управління - створення та підтримку ефективноїфінансової системи і, відповідно, адекватної системи фінансовогоконтролю.

Фінансовий контроль - особлива функція фінансів, метою якої єрозтин відхилень від прийнятих стандартів законності та ефективностіуправління фінансовими ресурсами, а за наявності таких відхилень --своєчасне прийняття відповідних коригуючих і превентивних заходів.
Володіючи вартісним характером, він, на відміну від інших видів контролю,має місце в усіх сферах суспільного відтворення і супроводжуєвесь процес руху грошових фондів. Тому можна стверджувати, щофінансовий контроль є об'єктивно необхідною складовоюгосподарського механізму при будь-якому способі виробництва. Намікроекономічному рівні, тобто рівні управління економічною одиницею
(в даному випадку - організацією), має місце як зовнішній фінансовийконтроль, здійснюваний які не належать до організації суб'єктамиуправління (органи держави, аудиторські організації, контрагенти пофінансово-господарськими договорами, кредитори і т. д.), так і внутрішнійфінансовий контроль, здійснюваний суб'єктами самої організації (головнимчином підрозділом внутрішнього аудиту). Зовнішній та внутрішній фінансовийконтроль у своїй сукупності утворюють систему фінансового контролюгосподарюючих суб'єктів (тут - комерційних організацій).

Систему фінансового контролю організацій правомірно підрозділити нанаступні елементи або структурні рівні:

. державний контроль;

. аудиторський контроль (його часто називають також незалежним контролем);

. внутрішній контроль (тобто контроль, організований на рівні безпосередньо економічних одиниць);

. громадський контроль (тобто контроль з боку контрагентів з фінансово-господарськими договорами, кредиторів, інвесторів тощо).

У даній роботі будуть розглянуті поняття, цілі і порядок створенняслужби внутрішнього контролю в організації.

1. Внутрішній контроль та аудит. Поняття та цілі

Внутрішній аудит в західних країнах зародився на початку ХХ століття іотримав сильний імпульс до розвитку після Другої Світової війни у відповідь назбільшені обсяги операцій та децентралізацію компаній. У 1941 р. в США бувстворено Інститут внутрішніх аудиторів, професійна асоціаціявнутрішніх аудиторів, що ставить за мету розвиток і популяризаціюпрофесії внутрішнього аудитора та вироблення стандартів професійноїдіяльності. Зараз Інститут налічує близько 72 тис. членів іпредставлений в 120 країнах. А всього в світі налічується близько одногомільйона людей, в тій чи іншій мірі займаються внутрішнім аудитом.

Безліч компаній по всьому світу страждає від неефективноговикористання різного роду ресурсів - людських, фінансових, матеріальних, віднестачі необхідної для прийняття правильних рішень інформації,ненавмисного і навмисного спотворення звітності, прямогошахрайства з боку персоналу і керуючих. Подібних проблем можнауникнути шляхом створення всередині самих компаній ефективної системивнутрішнього контролю. Яка ж роль і значущість внутрішнього контролю? Осьдеякі приклади недостатнього контролю, що стосуються найбільших компаній.
Хакери проникають в систему електронних розрахунків банку і крадуть кількасотень тисяч доларів; компанія-виробник автомобілів витрачає кількамільйонів доларів на усунення несправності в гальмівної системи (системізапалювання, підвісці і т.д.) проданих автомобілів - престиж дорожче грошей;літак потрапляє в катастрофу через неякісного палива. Всі цінегативні, а часом трагічні, події стали можливими, перш за все, черезнедостатньо ефективної системи внутрішнього контролю або системи контролюякості, яка за змістом досить близька системі внутрішнього контролю.

Будь-яка діяльність всередині організації відбувається в рамках двох систем.
Одна - це операційна (організаційна) система, побудована длядосягнення заданих цілей. Інша система - це система контролю,пронизує операційну (організаційну) систему. Вона складається, в загальномувигляді, з політики, процедур, правил, інструкцій, бюджетів, системи обліку тазвітності. Ця система спрямована, в остаточному підсумку, на створеннянеобхідних передумов і підвищення ймовірності того, що компанія в ціломуі менеджери компанії зокрема досягнуто поставлених цілей.

Поняття внутрішнього контролю аж ніяк не нове. З'явившись в лексиконіще на початку XVIII століття, воно еволюціонувало з часом. Як системаконтролю діяльності підприємства це поняття сформувалося до початку ХХстоліття у вигляді сукупності трьох елементів: розділення повноважень, ротаціяперсоналу, використання та аналіз облікових записів. Пізніше функціївнутрішнього контролю значно розширилися, перетворившись наорганізацію і координування дій, спрямованих на забезпеченнязбереження активів, перевірку надійності облікової інформації, підвищенняефективності операцій, дотримання запропонованої політики і процедуркомпанії. Таким чином, нові функції вивели поняття внутрішнього контролюза рамки кола питань, що відносяться до звичайного бухгалтерського обліку.
Еволюціонуючи і розширюючи сферу свого застосування, що внутрішній контроль докінця XX століття перетворюється на інструмент контролю за ризиками, де йогофункції тісно переплітаються з функцією управління ризиками - ризик -менеджментом.

Внутрішній контроль є процес, спрямований на досягнення цілейкомпанії, і що є результатом дій керівництва з планування,організації, моніторингу діяльності компанії в цілому та її окремихпідрозділів. Менеджери компанії повинні, по-перше, поставити завдання івизначити завдання компанії й окремих підрозділів і побудувативідповідає цьому структуру організації. І, по-друге, забезпечитифункціонування ефективної системи документування та звітності,поділу повноважень, авторизації, моніторингу для досягнення поставленихцілей і вирішення поставлених завдань.

Визначення внутрішнього контролю з точки зору його бухгалтерськогорозуміння звучить наступним чином: внутрішній контроль є структура,політика, правила, процедури щодо забезпечення збереження активів компанії інадійності бухгалтерських записів. Це дає достатню впевненість в тому,що:

. транзакції належним чином авторизовані,

. транзакції своєчасно і точно відображають у звітності відповідно до стандартів обліку,

. доступ до активів компанії здійснюється на підставі відповідної авторизації,

. фізична наявність активів періодично звіряється з бухгалтерськими записами.

Говорячи про внутрішній контроль, важливо усвідомлювати, що він корисний тількив тому випадку, якщо спрямований на досягнення конкретних цілей, і, перш ніжоцінювати результати контролю, необхідно визначити ці цілі. Є п'ятьосновних цілей внутрішнього контролю:

. надійність і повнота інформації;

. відповідність політиці, планам, процедурам, законодавству;

. забезпечення збереження активів;

. економічне та ефективне використання ресурсів;

. досягнення підрозділами компанії поставлених цілей і завдань.
Яка ж структура системи внутрішнього контролю і на чому вона грунтується?
Організація: проста організаційна структура з чіткими лініямипідпорядкованості, відповідальність у межах повноважень, звітність передвищестоящими керівниками, розмежування критичних функцій, можливістьшвидкого реагування при зміні як внутрішніх, так і зовнішніх факторів,чітке визначення ролі і відповідальності кожного відділу, належнийрівень контролю діяльності співробітників і періодична оцінкарезультатів їх роботи.
Політика: затверджується на рівні керівництва відповідно до цілей ізавданнями організації і видається у письмовому вигляді, доводиться до відомаспівробітників, періодично переглядається і оновлюється у мірунеобхідності.
Процедури: забезпечують розмежування критичних функцій, максимальнопрості і зрозумілі, не суперечать і не дублюють один одного, періодичнопереглядаються та оновлюються в міру необхідності.
Персонал: оцінка особистих якостей кандидатів при прийомі на роботу,професійні тренінги та курси, чітке визначення ролі івідповідальності.
Облік: необхідний для прийняття ефективних рішень, ведеться поорганізаційним підрозділам компанії.
Звітність: звіти своєчасні, прості і послідовні.
Бюджети: служать інструментом аналізу досягнення цілей, поставлених передпідрозділами, і сприяють поліпшенню координації діяльностірізних відділів.
Важливо відзначити, що метою компанії має бути не створення системиконтролю, яка б повністю гарантувала відсутність відхилень, помилокі неефективність в роботі, а системи, яка допомагала б їх своєчасновиявляти й усувати, сприяючи підвищенню ефективності роботи. Аджересурси, спрямовані компанією на створення надмірного контролю, могли ббути використані для досягнення інших цілей і завдань. Однак, навіть добревибудована і організована система внутрішнього контролю потребуєоцінці своєї ефективності як з точки зору досягнення поставленихцілей, так і з точки зору економічності. Цій меті служить, як ужеговорилося, внутрішній аудит.
Внутрішній аудит є оцінкою надійності та ефективності існуючоїсистеми внутрішнього контролю, а внутрішні аудитори - людьми, покликаниминеупереджено і професійно провести таку оцінку. Іншими словами,внутрішній аудит є функція незалежної оцінки всіх аспектів діяльностіорганізації, що здійснюється зсередини організації і спрямована на створенняу менеджерів компанії впевненості в тому, що існуюча система контролюнадійна й ефективна.
Важливо зауважити, що керівництво компанії, не внутрішні аудитори,відповідальні за створення і підтримку надійної та ефективної системивнутрішнього контролю. Основна мета внутрішнього аудиту - допомогти менеджерамкомпанії ефективно виконувати покладені на них обов'язки, надатименеджерам компанії достатню впевненість в тому, що активи компаніївикористовуються найбільш ефективним чином для досягнення цілей і завдань,що стоять перед компанією в цілому та її окремими підрозділами.
Основний метод внутрішнього аудиту - проведення якісного аудиту,вироблення ефективних і здійсненних рекомендацій та подальший контроль їхвиконання. Аудит не може вважатися завершеним до тих пір, поки не будутьвпроваджені аудиторські рекомендації і усунені виявлені відхилення (кращейти по "гарячих слідах", тобто знову й знову після аудиту повертатися донього і відслідковувати прогрес у впровадженні аудиторських рекомендацій, виявляючиможливі перешкоди і пропонуючи нові рішення).
Одним з найважливіших аспектів діяльності внутрішнього аудиту євизначення та аналіз можливих зовнішніх і внутрішніх ризиків при розробці тавпровадженні нових проектів, а також вироблення рекомендацій, що дозволяютьзнизити рівень ризику або мінімізувати можливі втрати. Внутрішніаудитори також здійснюють моніторинг витрачання фондів за різнимипроектами або програмами (наприклад, проект капітального будівництва абопрограма просування товару на ринок), аналізують фінансову тауправлінську звітність компанії, її актуальність та своєчасність.
Внутрішні аудитори дають оцінку розроблюються контрактами та виконаннясторонами своїх контрактних зобов'язань. Внутрішні аудитори залучаютьсядля оцінки систем контролю в рамках існуючих і знову впроваджуванихінформаційних систем.
Внутрішній аудит повинен довести співробітникам компанії свою необхідність ікорисність в якості послуги, якої вони поки що не завжди готовікористуватися, оскільки ставлення до внутрішніх аудиторів в компаніяхнеоднозначно. Багато що залежить від внутрішньої культури компанії та готовностіменеджерів до співпраці з ними. На жаль, персонал не завждиусвідомлює, що аудитор контролює не виконавців, а робочий процес,виявляючи недоліки існуючих процесів, правил і процедур і тим самимдопомагаючи компанії досягати кращих результатів.

2. Організація відділу внутрішнього аудиту.

Ефективність контролю та аналізу фінансової та господарськоїдіяльності компанії безпосередньо залежить від правильної організації відділувнутрішнього аудиту. Приймаючи рішення про його створення, необхідно чітковизначити цілі, завдання, а також регламентувати діяльність внутрішніхаудиторів. Так, у Положенні про відділ внутрішнього аудиту має бути чіткосказано, що даний відділ є невіддільною частиною компанії і внутрішніаудитори, здійснюючи незалежну експертизу всіх процесів з метою їханалізу та оцінки, повинні діяти у відповідності з правилами тарозпорядком компанії.

Одне з основних завдань відділу - допомагати співробітникам компанії вефективному виконанні їхніх обов'язків, сприяти керівництву в пошукунайбільш результативних шляхів використання виробничих і людськихресурсів і виявлення додаткових резервів підприємства для підвищенняпродуктивності та прибутковості виробництва. Для цього внутрішніаудитори повинні надавати звіти за результатами своєї роботи,містять загальну інформацію про об'єкт, його аналіз, оцінку та рекомендаціїщодо усунення виявлених недоліків.

У число загальних завдань відділу внутрішнього аудиту також входить перевірка:

. достовірності та правильності інформації, а також джерел інформації;

. систем, призначених для реалізації завдань і планів і дотримання процедур, законодавчих актів та інструкцій, а також їх виконання співробітниками компанії;

. збереження активів;

. оцінка ефективності використання ресурсів, і т.д.

Сьогодні серед професіоналів широко обговорюється питання, наскількикоректно участь внутрішніх аудиторів у розробці та впровадженні системвнутрішнього контролю, тому що в питанні оцінки та аналізу аудиторського ризикусистем контролю перевіряється, аудитори повинні бути об'єктивними.
Поки аудиторський співтовариство не прийшло до єдиної думки, у Положенні провідділ внутрішнього аудиту може бути зафіксовано, що аудитор,який брав участь у розробці системи внутрішнього контролю, невключається в групу з її перевірки. Але ця умова здійснимо тільки придосить великому штаті внутрішніх аудиторів.

Цілі, повноваження і відповідальність відділу внутрішнього аудиту ще наетапі його створення мають бути оформлені у вигляді письмового документа,затвердженого керівництвом компанії і схваленого Радою директорів. Цейдокумент дозволить забезпечити особливий організаційний статус, незалежність івідособленість відділу, що, у свою чергу, гарантує справедливість інеупередженість суджень його співробітників. Начальник відділу внутрішньогоаудиту має підпорядковуватися безпосередньо керівнику компанії або іншомупосадовій особі, наділений повноваженнями, достатніми для забезпеченнянезалежності дій аудиторів і для прийняття адекватних заходів ізвиявлених недоліків.

Організаційна структура відділу внутрішнього аудиту може бутинаступною:

Така складна структура можлива, звичайно, тільки у великих компаніяхзі значним штатом внутрішніх аудиторів. У середніх і дрібних компаніяхвідділ складається з Начальника відділу внутрішнього аудиту та підлеглихх йомуфахівців. Показана на схемі зв'язок з Правлінням компанії має бутидвосторонній: з одного боку, внутрішній аудит підкоряється вищомукерівництву, з іншого - керівник відділу бере участь як запрошена особау засіданнях виконавчого органу компанії при обговоренні питань,що стосуються сфери діяльності співробітників відділу. При цьому внутрішнійаудитор не має права голосу, однак він може висловлювати свої зауваження тарекомендації, які вносяться до протоколів засідань.

На схемі також присутня Аудиторський комітет. Найчастіше керівництворосійських акціонерних товариств ототожнює відділ внутрішнього аудиту тааудиторський комітет (ревізійну комісію). Це означає формальнеставлення керівництва до організації функції внутрішнього аудиту, так як,крім питань внутрішнього аудиту, рівня кваліфікації і кількостівнутрішніх аудиторів, в коло обов'язків Аудиторського комітету входять:складання рекомендацій для Ради щодо призначення зовнішнього аудитора,перевірка річної звітності компанії, координація роботи зовнішніх аудиторівв ході перевірок, аналіз звітів про системи внутрішнього контролю та робота зфактами серйозних порушень, виявлених під час внутрішніх розслідувань.

Яким повинен бути фахівець з внутрішнього аудиту? Неодмінноюумовою є знання принципів організації та управління, а такожволодіння базовими знаннями в таких дисциплінах як бухгалтерський облік тафінанси, право, оподаткування, продажу, логістика, інформаційнітехнології. Бути фахівцем у всіх цих областях неможливо, та й неє обов'язковим. Бажано, щоб відділ внутрішнього аудиту мав насвоєму складі кваліфікованого спеціаліста-аудитора по кожній з цихобластей/дисциплін. Крім цього, якщо при проведенні аудиту необхідніглибокі знання в будь-якій складній або специфічної області, аудиториможуть залучити зовнішніх фахівців, наприклад, професійних оцінювачів,актуаріїв, статистиків, інженерів, будівельників, геологів і т.д. Аудиториможуть працювати індивідуально і командою, до якої підбираються люди,володіють необхідною глибиною знань в необхідних дисциплінах. Наприклад,при аудиті великого капітального проекту потрібні аудитори, що володіютьдостатніми знаннями в таких галузях як будівництво, контрактнеправо, закупівлі, бухгалтерський облік. Аудитор-професіонал повинен володітинаступними якостями: вміння знаходити спільну мову з різними людьми, уміннячітко висловлювати свої думки і відстоювати свою точку зору, граничнаакуратність в оцінках та судженнях, чесність, самоорганізованість івміння планувати свою роботу, вміння доходити до суті речей.

Кваліфіковані, що володіють необхідною освітою іпрофесійним досвідом фахівці - гарантія якісного виконаннязавдань, поставлених перед відділом внутрішнього аудиту. Ці знання та навичкиповинні бути достатніми для правильного застосування аудиторських методик іпроцедур. Також необхідні базові знання в галузі психології для найбільшпродуктивних взаємин з об'єктом аудиту, вміння чітко і правильновикласти інформацію.

Щоб підтримати свій високий професійний рівень, внутрішніаудитори повинні відвідувати семінари та конференції, а також обмінюватисядосвідом і знаннями зі своїми колегами з інших компаній. Крім того, требабути в курсі нововведень не тільки у фінансовій області, але і в питаннях,що стосуються діяльності компанії в цілому. У свою чергу, начальник відділувнутрішнього аудиту зобов'язаний забезпечити необхідний рівень організації роботисвоїх співробітників. З цією метою він щорічно готує і представляєдля затвердження план аудиторських робіт і проект формування штату,планує бюджет відділу, періодично дає оцінку діяльності своїхпідлеглих, а також забезпечує їх письмовим керівництвом за процедуроювнутрішнього аудиту.

3. Незалежність внутрішнього аудитора

Створюючи відділ внутрішнього аудиту, керівництво компанії має зсамого початку визначити ступінь його незалежності. При цьому треба мати наувазі, що це рішення не просте, і від нього багато в чому залежить ефективністьроботи внутрішніх аудиторів. По-перше, абсолютна незалежністьвнутрішнього аудиту навряд чи досяжна, оскільки внутрішні аудиториє співробітниками компанії і їх професійний і кар'єрний рістзалежить від керівництва компанії. По-друге, рівень організаційноїнезалежності відділу внутрішнього аудиту безпосередньо впливаєна об'єктивність внутрішніх аудиторів. Крім того, тип організаційноїпідпорядкованості відділу внутрішнього аудиту (фінансовому директорупідрозділу, директору компанії з внутрішнього аудиту, Президенту чи
Правлінню) впливає на ставлення до його рекомендацій керівників різнихрівнів.

У Стандартах внутрішнього аудиту сказано, що незалежність внутрішньогоаудитора - це можливість вільно і об'єктивно виконувати покладені надо нього обов'язки і неупереджено висловлювати свою думку. Незалежністьдосягається за допомогою відповідного організаційного статусу відділувнутрішнього аудиту. При цьому директор служби внутрішнього аудиту повиненпідпорядковуватися безпосередньо особі, яка може забезпечити незалежністьдій аудиторів (включаючи доступ до будь-якої інформації) і прийняти адекватнізаходи щодо виконання аудиторських рекомендацій. Під об'єктивністю жрозуміється здатність аудитора сумлінно та неупереджено виконувати своюроботу і ясно виражати і відстоювати свою думку, не підлаштовуючи його піддумка вищестоящих керівників.

Таким чином, поняття "незалежність" і "об'єктивність", будучидосить близькими за змістом характеристиками внутрішнього аудиту,розрізняються в тому, що перша визначається в організаційному контексті, адругий - як професійну якість внутрішнього аудитора. Обидва поняттявзаємопов'язані, оскільки ступінь структурної незалежності відділувнутрішнього аудиту має суттєвий вплив на об'єктивністьвнутрішніх аудиторів. Однак, важливо і те, як внутрішні аудитори бачатьсвою роль в компанії і чи готові вони професійно і компетентновиконувати свою роботу.

У той час як не існує єдиної думки про те наскільки досяжнаорганізаційна незалежність внутрішнього аудиту, більшість керівниківвизнає, що об'єктивність внутрішнього аудитора не тільки можлива, а йвкрай важлива та приносить реальну користь компанії. Проте, їх думки зприводу методів реалізації цього на практиці часто розходяться. Як уросійських, так і західних компаніях питання про незалежність внутрішньогоаудиту вирішується по-різному.

У західних компаніях існує два основні підходи:
. Внутрішній аудит спрямований на створення і підтримку надійної та ефективної системи внутрішнього контролю в компанії і виявлення та зменшення різного роду ризиків для компанії. У цьому випадку службу внутрішнього аудиту очолює, як правило, директор, який звітує перед Президентом або Правлінням компанії і Аудиторським комітетом. У деяких випадках директор з внутрішнього аудиту може займати позицію віце-президента, а внутрішній аудит бути такою ж корпоративної функцією, як, наприклад, фінанси або маркетинг. При такому підході внутрішній аудит організаційно незалежний від функціонального керівництва компанії.
. Внутрішній аудит спрямований на перевірку фінансової звітності, бухгалтерських процедур і збереження активів компанії. При цьому відділ внутрішнього аудиту є підрозділом фінансового відділу, а менеджер з внутрішнього аудиту підпорядкований фінансовому директору компанії або підрозділу. Аудит формально залежимо від високопоставленого функціонального керівника компанії, який несе відповідальність за стан внутрішнього контролю.

Відповідно, в першому випадку внутрішній аудит є "очима івухами "вищого керівництва компанії, а в другому -" очима і вухами "фінансового керівництва компанії.

У великих компаніях можливий проміжний варіант: менеджер звнутрішнього аудиту підрозділу може підкорятися як директору звнутрішнього аудиту, так і фінансовому директору підрозділу. Слідпомітити, що спільну відповідальність за стан внутрішнього контролю вкомпанії несе, як правило, фінансовий директор.

Обидва підходи мають свої плюси і мінуси. Якщо внутрішній аудитструктурно незалежний, то керівництво компанії (і Аудиторський комітет)отримує більше об'єктивної інформації про стан системи контролю врізних підрозділах і на різних функціональних рівнях, а також проіснуючих ризиків, що забезпечує належний рівень контролю завиконанням аудиторських рекомендацій. Якщо ж внутрішній аудит існує врамках фінансового відділу, то є небезпека, що візьме гору підхід "невиносити сміття з хати ", і в результаті аудиторські рекомендації не будутьвиконані або будуть виконані частково. Але, чим вищий ієрархічний рівеньтих, для кого призначений аудиторський звіт, тим менш відкритими йготовими до взаємодії можуть бути співробітники в ході аудиту, і про це неварто забувати.

У російських компаніях внутрішній аудит в значній міріпродовжує аудит зовнішній, тобто, головним чином, спрямований напідтвердження достовірності фінансової звітності компанії і правильностіобчислення і сплати податків. На жаль, в деяких випадках внутрішнійаудит використовується як інструмент впливу на окремих керівників.
Є чимало прикладів, коли факти, які стали відомими в результатівнутрішніх аудитів, або клали під сукно, або використовували для зсувуабо звільнення керівників.

Часто керівники російських компаній сприймають внутрішній аудитяк сучасна назва добре відомої ревізії, основними завданнямиякої є перевірка забезпечення збереження активів компанії івиявлення та ліквідація заборгованостей щодо недостач і розкрадань. Якнаслідок такого розуміння, внутрішній аудит фокусується не на пошукуможливостей щодо поліпшення існуючих систем та процесів, а на виявленнінедоліків і винних осіб.

Є ще один важливий аспект: Термін перебування аудитора впосади складає, як правило, від двох до трьох років, після чого він абопереходить на іншу позицію у фінансовому відділі, або повертається у відділ,з якого прийшов у внутрішній аудит. Проводячи аудит цих відділів, аудиторзіткнеться з очевидним конфліктом своїх професійного та особистогоінтересів, що може негативно позначитися на його об'єктивності. Керівництвукомпанії та директору з внутрішнього аудиту слід намагатися максимальноуникати подібних ситуацій, оскільки цей конфлікт не завжди вирішується вкористь об'єктивності.

Керівники компанії і директор з внутрішнього аудиту повинні пам'ятати,що на об'єктивність внутрішнього аудитора у великій мірі впливаєвнутрішня культура і обстановка в самій компанії. Якщо керівництвонетерпимо до помилок і недоліків, то є ризик, що робота внутрішньогоаудитора зведеться в кінцевому рахунку до виявлення осіб, що допустили помилку, ане до виявлення та вирішення самої проблеми.

Зауважимо, що аудитори, що дотримуються найвищих стандартівоб'єктивності, неминуче стикаються з ситуаціями, коли від них вимагаєтьсябути особливо обережними. Найбільш типові випадки, коли об'єктивністьвнутрішнього аудитора піддається випробуванню, це розробка і впровадженнясистем контролю, консультаційна підтримка, виконання інших посадовихобов'язків крім внутрішнього аудиту.

Участь внутрішнього аудитора в операційній діяльності компаніїпіддає ризику не тільки його об'єктивність, а й об'єктивність всьоговідділу внутрішнього аудиту. Наприклад, керівництво може попроситивнутрішнього аудитора розробити нову структуру контролю при скороченніштатів або перетворення компанії. Вирішуючи це завдання, внутрішній аудиторглибше усвідомлює бізнес процеси і з самого початку визначає можливіризики. Однак, є ймовірність того, що будучи безпосередньозалученим до процесу створення і впровадження системи контролю, відділвнутрішнього аудиту не зможе об'єктивно провести аудит цієї системи вмайбутньому. Директор з внутрішнього аудиту може зменшити подібний ризик,призначивши в аудиторську команду співробітників, не брали участь у створенніданої системи контролю. Якщо такої можливості немає або у відділівнутрішнього аудиту є тільки один фахівець в конкретній області, тодиректор з внутрішнього аудиту, перш, ніж приймати рішення, повиненпродумати всі можливі наслідки. Слід мати на увазі, що подальшаперебудова неефективної системи, розробленої та впровадженої без участівідділу внутрішнього аудиту, буде, швидше за все, коштуватиме компанії в кількаразів дорожче, ніж початкове створення ефективної системи за участювнутрішніх аудиторів. У даному випадку ризик зниження об'єктивностівнутрішнього аудиту може виявитися для компанії менш значущим, ніждорога перебудова системи. Ще одним рішенням може стати участьвнутрішніх аудиторів в розробці системи контролю з наступною участюзовнішніх аудиторів в її аудиті. Однак крім очевидних витрат на оплатутаких послуг, фахівці ззовні можуть не володіти достатніми знаннями просистемах і процеси в компанії. Тому проведення аудиту силамивнутрішніх аудиторів в такій ситуації також може виявитися виправданим.

Внутрішнього аудитору слід бути обачним при наданні будь-якогороду консультаційних послуг, крім безпосередньо пов'язаних з внутрішнімаудитом. І в даному випадку виникає питання про об'єктивність внутрішньогоаудитора і можливий конфлікт інтересів. Не випадково в деяких країнахвнутрішнім аудиторам компанії заборонено законом займатися будь-якоюдіяльністю (включаючи консультаційну) в рамках компанії, крімвнутрішнього аудиту. Внутрішнього аудитору слід уникати безпосередньогоучасті у різного роду комітетах і комісіях, які приймають управлінськірішення (як, наприклад, вибір постачальника або купівля нової комп'ютерноїсистеми). Внутрішні аудитори можуть ставати членами комітетів ікомісій тільки тоді, коли це дійсно необхідно і лише вякості консультантів. При цьому вони повинні з самого початку визначити, щоїх поради не є обов'язковими для виконання. Якщо цього не зробити,внутрішній аудитор може опинитися в ситуації, коли він сам приймаєрішення, тобто стає керівником, а не консультантом. Це,безумовно, суперечить ролі внутрішнього аудиту в компанії.

Керівництво компанії може доручити внутрішнім аудиторам виконаннятимчасових або постійних обов'язків, не пов'язаних з внутрішнім аудитом.
Це може бути підтримка бухгалтерського відділу в період відпусток, аналізінвестиційного проекту, проведення звірки з постачальниками. Якщо внутрішнійаудитор буде згодом проводити аудит даної області, то йогооб'єктивність піддається ризику. Директору з внутрішнього аудиту слідне допускати подібного конфлікту інтересів. Якщо обмеженість штатіввідділу внутрішнього аудиту не дозволяє уникнути цього, Стандартивнутрішнього аудиту рекомендують вказувати в аудиторському звіті на можливийконфлікт інтересів та його причини.

Хоча багато внутрішні аудитори вважають, що саме об'єктивністьє важливою передумовою кінцевого успіху, вони по-різному сприймаютьступінь її значимості. У той час як одні аудитори вважають об'єктивністьабсолютною цінністю, інші вважають за можливе використовувати рухомушкалу в кожній конкретній ситуації. Незалежно від підходу, внутрішнімаудиторам слід завжди оцінювати як їхні дії можуть вплинути наоб'єктивність, і, отже, ефективність внутрішнього аудиту.

Далі на прикладі ТОВ «ПРОГРЕС» показана організація службивнутрішнього аудиту.

Організаційна структура ТОВ «ПРОГРЕС»

На службу внутрішнього аудиту організації покладено виконання наступнихфункцій:
. контроль за ефективністю систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, розробка рекомендацій щодо їх поліпшення;
. контроль за достовірністю бухгалтерської та оперативної інформації, проведення експертизи засобів і способів, що використовуються для ідентифікації, оцінки, класифікації цієї інформації і складання на її основі звітності, а також вивчення окремих статей звітності та операцій, залишків за бухгалтерськими рахунками;
. контроль за дотриманням законодавства, нормативних актів, вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва і власників;
. контроль за діяльністю різних ланок управління;
. контроль за ефективністю механізму внутрішнього контролю, вивчення і оцінка контрольних процедур у філіях і структурних підрозділах економічного суб'єкта;
. контроль за збереженням і станом майна економічного суб'єкта;
. контроль за окремими елементами структури внутрішнього контролю;
. проведення заходів з попередження зловживань та спеціальних розслідувань;
. розробка рекомендацій та заходів щодо усунення недоліків виявляються і підвищенню ефективності управління.

Список використаної літератури

Сотникова Л.В. «Внутрішній контроль та аудит» Підручник, Финстатинформ, Москва
2000р.
В.В. Бурцев «Система фінансового контролю» стаття. Бібліотека фінансовогоменеджера (http://www.finmanagement.ru).
Олексій Сонін, CIA Інститут внутрішніх аудиторів - Москва «Внутрішнійконтроль та внутрішній аудит - необхідність для компанії »публікація.
Московський клуб внутрішніх аудиторів (http://www.iia-ru.divo.ru).
Олексій Сонін, CIA Інститут внутрішніх аудиторів - Москва «Незалежність іоб'єктивність внутрішнього аудитора »публікація. Московський клуб внутрішніхаудиторів.
Ксенія П'ятницька, Інститут внутрішніх аудиторів - Москва «Цілі та завданнявнутрішнього аудиту »публікація. Московський клуб внутрішніх аудиторів.
Тетяна Лавінскі, Інститут внутрішніх аудиторів - Москва «Організаціявідділу внутрішнього аудиту »публікація. Московський клуб внутрішніхаудиторів.

-----------------------

ПРАВЛІННЯ

Аудиторський комітет

Керівник Департаменту внутрішнього аудиту

Менеджер

Старший фахівець

Співробітник

Асистент

КЕРІВНИЙ СКЛАД

Генеральний директор

Заст. Генерального директора

Експерти

Агенти

Кур'єр

Секретар

Спеціаліст

ВІДДІЛ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

Старший фахівець

Керівник відділу

Заст. Начальника відділу

Спеціаліст відділу

ВІДДІЛ ВИПЛАТ

Головний бухгалтер

Заст. Головне