Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості

Зміст

Вступ 3
1. Основні теоретичні поняття обліку витрат і калькулюваннясобівартості 4
1.1 Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції 4
1.2. Умовні одиниці виміру 6
1.3. Основні правила Попередільний методу обліку витрат і калькулювання собівартості 7
2. Особливості Попередільний методу обліку витрат і калькулюваннясобівартості 10
2.1 Область застосування Попередільний методу обліку витрат і калькулювання 10
2.2 напівфабрикатний і бесполуфабрікатний варіанти калькулювання 12
2.3.Модіфікаціі Попередільний методу обліку витрат 14
Висновок 19
Список використаної літератури 20

Введення

Розгляд даної теми вважається актуальною, так як визначеннясобівартості виробництва одиниці продукції є однією з основнихзадач управлінського обліку на будь-якому підприємстві. Саме собівартістьодиниці продукції лежить в основі прийняття більшості управлінськихрішень. У фінансовому обліку для складання звітності важливо матиінформацію про загальну величиною собівартості всієї реалізованої продукціїі загальної вартості залишків готової продукції на складі, тоді як ууправлінському обліку основний акцент робиться на собівартість виробництваодиниці продукції.

Об'єктом дослідження в даній роботі є порядок обліку витрат ікалькулювання собівартості на підприємстві, а предметом - системарозподілу витрат на виріб: Попередільний метод калькулюваннясобівартості одиниці продукції.

Метою виконання роботи є розкриття поняття і сутностіПопередільний методу обліку витрат і калькулювання собівартості.

Виходячи з цього, переді мною в процесі роботи, стоятимутьнаступні завдання:

1. Розкрити поняття витрат, собівартість та її калькулювання,системи внутрішньовиробничого обліку;

2. Дати характеристику методів обліку витрат і калькулюваннясобівартості продукції;

3. З'ясувати область застосування і особливості обліку Попередільнийметоду калькулювання, а також специфіку робочого плану рахунків тааналітичного обліку;

4. Пояснити можливі варіанти Попередільний методу калькулювання.

1. Основні теоретичні поняття обліку витрат і калькулюваннясобівартості

1.1 Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Під методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукціїнеобхідно розуміти сукупність прийомів і способів збору і документальногооформлення інформації про проведені витрати з метою обчисленнясобівартості продукту, що випускається для забезпечення ефективного контролю тауправління результатами.

В основі класифікації методів обліку витрат і калькулюваннясобівартості продукції найчастіше лежать організаційні особливостівиробничих процесів і об'єкти обліку витрат і калькулювання,забезпечують різні способи контролю та управління витратами ірезультатами виробництва та діяльності підприємства в цілому. Навиробничих підприємствах облік витрат можна організувати різнимиметодами в залежності від способу: оцінки витрат, характерувиробничого процесу, повноти включення витрат у собівартістьпродукції.

У різній літературі можна побачити різноманітне поділ методівобліку витрат: 1) по відношенню до технології та організації виробництва:поіздельний, попроцессний, Позамовний (кожен вид продукції отримує номерзамовлення, на якому враховуються всі витрати, пов'язані з виробництвомконкретного виду продукції); Попередільний (калькуляційній одиницеює групи виробів за принципом однорідності сировини і матеріалів,способу обробки); знеособлений, нормативний (заздалегідь розраховуєтьсясобівартість на основі діючих норм та нормативів, а в процесівиробництва реєструються відхилення, які потім враховуються привизначення фактичної собівартості.); оперативний. 2) по відношенню дооб'єктів виробництва: деталь (витрати на виробництво враховуються поокремих деталей, а собівартість готового виробу визначаєтьсяпідсумовуванням собівартості входять до нього виробів. Застосовується примасовому і великосерійному виробництві), виріб, вузол, група виробів,замовлення, процес, переділ, виробництво.

Всі методи обліку витрат і калькулювання собівартості різні ісуперечливі як за своїм характером, так і за економічним можливостям.

Висновки: Таким чином, на сьогоднішній день існує різноманітніспособи класифікації методів обліку витрат, але в основі класифікаціїметодів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції найчастішележать організаційні особливості виробничих процесів і об'єктиобліку витрат і калькулювання, що забезпечують різні способи контролю іуправління витратами і результатами виробництва та діяльності підприємствав цілому. Все вище сказане можна представити у вигляді схеми (ріс.1.1.1).

Рис. 1.1.1 Класифікація методів обліку витрат

1.2. Умовні одиниці виміру

Попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції застосовується в виробництвах з комплекснимвикористанням сировини, матеріалів або напівфабрикатів. У цьому випадкувиникає необхідність розподілу витрат між сортами і маркамипродукту. Так, у харчовій промисловості використовують поняття умовної одиницівимірювання. Продукцію різних сортів переводять в умовну одиницю з допомогоюсистеми коефіцієнтів. Розглянемо приклад такого перерахунку при виробництвібілкової ковбасної оболонки. На вхід виробничого цеху подаєтьсяспілок, що вимірюється в кілограмах; після золенія, кислотної обробки,подрібнення та перемішування з дубильними компонентами та гліцерин отримуютьнапівфабрикат, який також вимірюється в кілограмах; при подальшійобробці з в'язкої маси формується рукав ковбасної оболонки, що вимірюєтьсявже в метрах. Тривалий цикл виробничого процесу (до двох місяців),численні перетворення продукту в ході технологічного процесу,зміна одиниці виміру об'ємних показників з кілограмів на метрипризводять до необхідності використання умовної одиниці вимірювання вперерахунку на масову частку сухої речовини.

При виготовленні з одного й того ж виду сировини в закритій апаратурідекількох продуктів виділяють основний продукт і побічні (супутні)продукти. Прикладом є нафтопереробка, хімічна промисловість.
Побічні продукти оцінюються за умовними цінами або ринковим; вартістьоціненої продукції вираховується із загальної суми витрат на виробництво, ащо залишилися витрати відносять на собівартість продукту. Методикавітчизняних розрахунків аналогічна західними технологіями.

Висновки: Так як Попередільний метод обліку витрат найчастішевикористовується на підприємствах з тривалим циклом виробництва, і вихідніматеріали в процесі переробки «координально змінюють свій первиннийвигляд », то зручніше за все вводити таке поняття як умовна одиниця. Вибірумовної одиниці визначається особливостями відповідних видівпродукції, виробничого процесу, технічними умовами, що діютьстандартами. Вона повинна бути єдиною для однорідних видів продукції. Такепоняття використовують перш за все для зручності планування, обліку іподальшого аналізу.

1.3. Основні правила Попередільний методу обліку витрат і калькулюваннясобівартості

За певних галузевих відмінностях застосування Попередільний методуобліку має ряд спільних особливостей:

> виробництва, в яких облік організовується за передільного методу, вельми матеріалоємні. Тому облік матеріальних витрат організовують таким чином, щоб забезпечити контроль за використанням матеріалів у виробництві. Найбільш часто застосовуються баланси вихідної сировини, розрахунок виходу продукту або напівфабрикатів, браку, відходів;

> перелік переділів (фаз, стадій виробництва), по яких здійснюються облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції і обчислення собівартості незавершеного виробництва або його оцінки встановлюються в галузевих інструкціях.

> конкретні особливості застосування Попередільний методу обліку з використанням елементів нормативного методу в окремих галузях промисловості встановлюються в галузевих інструкціях.

> напівфабрикати, отримані в одному переділі, служать вихідним матеріалом в наступному переділ. У зв'язку з цим виникає необхідність в їх оцінки та передачі у вартісному вираженні на наступний переділ, тобто застосуванні напівфабрикатного варіанту зведеного обліку витрат на виробництво. Оцінка напівфабрикатів власного вироблення необхідна ще й тому, що вони можуть бути реалізовані як готова продукція іншим підприємствам (наприклад, у чорній металургії - чавун і сталь, в текстильній промисловості - пряжа).

> напівфабрикати власного вироблення передають з переділу до переділу за фактичною собівартістю. У багатьох галузях промисловості прийнята оцінка в розрахункових (оптових) цінах підприємства;

> при Попередільний методі обліку витрати на виробництво, починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, враховуються в кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи, як правило, собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. У зв'язку з цим собівартість продукції кожного наступного цеху складається з вироблених ним витрат і собівартості напівфабрикатів

> облік витрат організується з технологічних переділів. Це дозволяє визначити собівартість напівфабрикатів і забезпечити внутрішньовиробничий госпрозрахунок, іншими словами, організувати облік по місцях виникнення витрат і центрами відповідальності за витрати;

> вироблені витрати групують і враховують по агрегатів, в переділі використовують кілька агрегатів, що працюють паралельно.

> порядок обліку за агрегатів визначається галузевими інструкціями; в них передбачається в ряді виробництв враховувати витрати в розрізі агрегатів за видами або групами однорідної продукції;

> витрати на залишки незавершеного виробництва на кінець місяця розподіляють на основі інвентаризації за планової собівартості відповідного переділу;

> собівартість одиниці кожного виду готової продукції калькулюють, як правило, комбінованим або одним з пропорційних способів.

Висновки: Таким чином, основне правило Попередільний методу полягає вте, що облік витрат ведеться по переділів (процесам), а всередині них - постаттями калькуляції та видами продукції. Прямі витрати враховуються закожному переділу, а непрямі - по цеху, виробництва, підприємству в цілому,з наступним розподілом між собівартістю продукції переділів,відповідно до прийнятих баз розподілу ..

2. Особливості Попередільний методу обліку витрат і калькулюваннясобівартості

2.1 Область застосування Попередільний методу обліку витрат і калькулювання

Для багатьох виробництв характерна послідовна переробкапромислового та сільськогосподарського сировини в закінчений продукт на основіхіміко-фізичних, біологічних і термічних процесів. Особливістютаких виробництв є послідовні стадії, які отрималиназва переділу. Переділ - це сукупність технологічних операцій,яка завершується виробленням проміжного продукту (напівфабрикату) абож отриманням закінченого готового продукту. Обсягом обліку витрат у такихвиробництвах є кожен самостійний переділ. Перелік переділіввизначається на основі технологічного процесу і виходячи з можливостіпланування, обліку і калькулювання собівартості продукції переділу іоцінки незавершеного виробництва.

З цих передумов і випливає сутність Попередільний метод.
Вона полягає в наступному: прямі витрати відбивають у поточному обліку не повидів продукції, а по переділів або стадіях виробництва, навіть якщо водному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже,об'єктом обліку витрат є звичайно переділ.

Оскільки в таких виробництвах процес випуску готової продукціїскладається в основному з декількох послідовних технологічнозакінчених переділів, в них, як правило, обчислюють собівартістьпродукції кожного переділу, тобто не тільки готового продукту, але йнапівфабрикатів, оскільки вони можуть бути частково (інколи у значнихрозмірах) реалізовані на сторону в якості готової продукції. Крім того,в багатьох випадках необхідно складати калькуляції собівартості окремихвидів або груп продукції, особливо якщо вони отримані з одного абооднорідного вихідної сировини. Отже, об'єктом калькулювання є видабо група продукції кожного переділу.

Попередільний метод обліку переважно застосовують на підприємствах змасовим або крупносерійним типом виробництва, що мають кілька стадійпереробки (переділів); в виробництвах з повторюється, однорідною повихідного сировини, матеріалів і характеру випуску масової продукції. Прицьому продукцію виготовляють умовах однорідного безперервного і, якправило, короткого технологічного процесу чи ряду послідовнихпроцесів, кожен з яких або їх група складає окремісамостійні переділи. Прикладами є підприємства таких галузейпромисловості, як нафтопереробна, металургійна, хімічна,целюлозно-паперова, бавовняна, скляна, текстильна та ін

Рис. 2.1.1. Попередільний метод обліку витрат

Висновки: З огляду на все вище сказане можна зробити наступні узагальнення:
Попередільний метод обліку переважно застосовують на підприємствах змасовим або крупносерійним типом виробництва, що мають кілька стадійпереробки (переділів); в виробництвах з повторюється, однорідною повихідного сировини, матеріалів і характеру випуску масової продукції.
Переділом називається така сукупність технологічних операцій, яказавершується виробленням проміжного продукту (напівфабрикату) абоотриманням закінченого готового продукту.

2.2 напівфабрикатний і бесполуфабрікатний варіанти калькулювання

Так, при бесполуфабрікатном варіанті Попередільний методу облікувитрат і калькулювання собівартості продукції, по кожному переділувідображаються прямі витрати. Контроль за рухом напівфабрикатів всерединіпереділів (цехів) і між ними бухгалтерія здійснює оперативно внатуральному виразі, на рахунках аналітичного обліку. Розрахункусобівартості підлягає кінцевий продукт, вона і буде становити сумувитрат всіх переділів. При цьому собівартість напівфабрикатів в попередніхпереділу не калькулюють, а вартість вихідних сировини і матеріаліввключається у вартість тільки першої переробки. При бесполуфабрікатномваріанті по кожному переділу враховуються, головним чином, тільки витратина обробку. Собівартість готової продукції обчислюється підсумовуваннямвитрат на сировину, вихідні матеріали, витрат всіх переділів на обробку ізагальновиробничих витрат. Тобто калькулюють тільки собівартістьготової продукції.

При використанні напівфабрикатного варіанту Попередільний методуобліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукціїрозрахунку собівартості підлягає не тільки кінцевий продукт, а й продукціякожного переділу окремо. Якщо напівфабрикати кожного переділу здаютьсяна склад і відпускаються наступного переділу або на бік зі складу, вцьому випадку передбачається використання рахунку 21 «Напівфабрикативласного виробництва ». Якщо витрати одного переділу з кредиту рахунка 20
«Основне виробництво» передаються в дебет рахунку 20 «Основне виробництво»наступного переділу, то у використанні рахунку 21 "Напівфабрикативласного виробництва »необхідності немає.

При напівфабрикатної варіанті обліку витрат собівартість готовогопродукту складається із собівартості напівфабрикатів попередніхпереділів і витрат останній стадії обробки. Це є одним знедоліків напівфабрикатного варіанти обліку витрат на виробництво, так якодні і ті ж витрати повторюються при обчисленні собівартості подальшихнапівфабрикатів і кінцевого продукту. При підсумовуванні витрат по підприємствув цілому таке нашарування витрат, зване внутрішньозаводських оборотом,підлягає виключенню. Достоінство методу полягає в тому, що він дозволяєвизначати собівартість окремих фаз обробки по переділів (цехах).

В інтересах надійного контролю за рухом напівфабрикатів
(деталей, вузлів) у виробництві, їх збереженням і раціональнимвикористанням та правильного визначення результатів роботи окремихгоспрозрахункових підрозділів підприємства більш доцільне застосуваннянапівфабрикатного варіанти обліку витрат на виробництво.

На практиці застосовують обидва варіанти обліку витрат навиробництво, причому умови застосування того чи іншого варіантавстановлюються в галузевих інструкціях з планування, обліку ікалькулювання собівартості.

Питання про вибір того чи іншого варіанту зведеного обліку витратвиникає в таких виробництвах, де є напівфабрикати (напівпродукти,деталі) і є необхідність обліку контролю за їх рухом. Чи не встаєтаке питання на підприємствах, де немає взагалі напівфабрикатів, авиготовлення продукції відбувається в одному технологічному процесі вумовах застосування однопередельного методу обліку собівартості.

Висновки: Існує два варіанти Попередільний методу обліку витрат
(див. ріс.2.2.2 .).

Рис. 2.2.2. Варіанти Попередільний методу обліку витрат

2.3.Модіфікаціі Попередільний методу обліку витрат

Різновидом Попередільний методу є однопередельнийметод, який застосовується в масових виробництвах добувної промисловості
(вугледобувної, нафтовидобувній та ін), в деяких галузяхобробної промисловості (енергетичному виробництві, окремихвиробництвах хімічної промисловості). Об'єктом обліку витрат тутє один переділ. Однак з метою максимальної локалізації витратдоцільно всередині переділу групувати їх за процесами, стадіями абоінших елементів технологічного процесу. Таку методику витрат називаютьпопроцессной.

Попроцессний метод обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції звичайно застосовується на підприємствах, для якиххарактерна послідовна технологія обробки матеріалів і виготовленняпродукції. Точніше попроцессний метод обліку витрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції використовується в тих виробництвах,які можна розбити на окремі більш або менш відособлені процеси,за якими можна буде організувати облік витрат. Кінцевим результатом серіїподібних процесів є готовий продукт. Для посилення контролю заспоживанням ресурсів за місцями виникнення витрат і підвищення ступенязацікавленості окремих виробництв в зниженні собівартості ікінцевих результатах виконуваних робіт кожен самостійний процес вподібних виробництвах може бути виділений самостійним об'єктом облікувитрат і калькулювання. Перелік виділяються економічно самостійнихпроцесів у тому чи іншому виробництві визначається на основі загальноготехнологічного процесу виходячи з можливостей обліку, контролю,планування і калькулювання.

Рис. 2.3.3. Попроцессний метод обліку витрат

При попроцессном методі обліку витрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції по кожній області процесу
(стадії) організовується аналітичний облік прямих витрат, найчастішеоперативно в натуральному вираженні. Вартість витрат всіх стадій обробки
(виготовлення) з додатком належної частки непрямих витратвраховують за статтями калькуляції на весь випуск продукції, робіт і послуг.
Об'єкти обліку витрат збігаються з об'єктами калькулювання, тому середнюсобівартість одиниці випущеної продукції, виконаних робіт та наданихпослуг визначають шляхом ділення вартості всіх вироблених за звітнийперіод (місяць) витрат в цілому і по кожній статті на кількість, обсягивиготовленого продукту.

При обчисленні незавершеного виробництва по кожному процесу,стадії виготовлення залишки оцінюють інвентарним методом за плановоюсобівартості. З метою підвищення точності розрахунку фактичної собівартостівипускається, за звітний період до неї додають вартістьнезавершеного виробництва на початок місяця і віднімають вартістьнезавершеного виробництва на кінець місяця.

Облік витрат по деталях і вузлах можна вважати одним з різновидівпопроцессного методу обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції. Собівартість тут також калькулюють шляхомпідсумовування витрат на виготовлення всіх деталей, вузлів і складання виробу вцілому. Хоча подетальної облік витрат більш складний і трудомісткий, все-таки привідповідному рівні організації обліково-обчислювальні-них робіт, широкомувикористанні сучасної обчислювальної техніки в системі планування,нормування, обліку і контролю він може принести бажані результати.

Важливою відмінною рисою попроцессного методу обліку витрат навиробництво і калькулювання собівартості продукції є можливістьвиділення особливостей виробництва по стадіях і процесів виготовленняпродукту і організація планування, нормування, обліку і калькулюваннявсередині виробничого процесу по окремих складових технологічногоциклу. Це забезпечує обгрунтоване застосування поточних норм та налагодженогонормативного господарства.

При попроцессном методі калькулювання може використовуватися методусереднення або метод FIFO.

Калькулювання собівартості методом усереднення (average costingapproach) розглядає продукцію в незавершеному виробництві на початокперіоду, як вироби, які були розпочаті та закінчені протягом звітного періоду. При цьому всі витрати,накопичені на рахунку Незавершене Виробництво, включаючи і початковізалишки, поділяються на умовні одиниці готової продукції, виробленої вданому звітному періоді.

Метод FIFO припускає, що спочатку будуть закінчені вироби знезавершеного виробництва на початок періоду, а потім будуть запущені ввиробництво нові вироби. Метод FIFO, хоча дещо складний длярозуміння, дає більш точні результати, ніж метод усереднення, а, головне,виходить з більш реальної передумови. Тому тут ми розглянемо метод
FIFO.

Розрахунок собівартості готової продукції при використанніпопроцессного методу калькулювання грунтується на трьох аналітичнихтаблицях, які наочно представляють логіку і послідовність всіхобчислень формалізованим чином:

> розрахунок умовного обсягу виробництва (the schedule of equiv

alent production);

> аналіз собівартості одиниці продукції (the unit cost

analysis schedule);

> розрахунок підсумкової собівартості (the cost summary schedule).

Використовуючи інформацію, що міститься в цих аналітичних таблицях,можна визначити ту частину витрат, яку слід віднести на готовупродукцію, і ту частину, яку слід залишити, як залишок незавершеноговиробництва.

Висновки: Різновидом Попередільний методу є однопередельнийметод, який застосовується в масових виробництвах добувної промисловості
(вугледобувної, нафтовидобувній та ін), в деяких галузяхобробної промисловості (енергетичному виробництві, окремихвиробництвах хімічної промисловості). Важливою відмінною рисоюпопроцессного методу обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції є можливість виділення особливостейвиробництва по стадіях і процесів виготовлення продукту та організаціяпланування, нормування, обліку і калькулювання всерединівиробничого процесу по окремих складових технологічного циклу.
При попроцессном методі калькулювання може використовуватися методусереднення або метод FIFO.

Висновок

Попередільний метод обліку переважно застосовують на підприємствах змасовим або крупносерійним типом виробництва, що мають кілька стадійпереробки (переділів); в виробництвах з повторюється, однорідною повихідного сировини, матеріалів і характеру випуску масової продукції.
Сутність Попередільний метод. полягає в тому, що прямі витративідображають у поточному обліку не за видами продукції, а по переділів або стадіямивиробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різнихвидів. Отже, об'єктом обліку витрат є звичайно переділ.

Основною відмінністю в робочому плані рахунків у підприємствах, які ведуть обліквитрат по переділів, є введення рахунку 21 «Напівфабрикати власноговиробництва ».

Підприємства, що реалізують продукцію будь-якого з переділів набік, застосовують напівфабрикатний варіант Попередільний методу облікувитрат і калькулювання собівартості продукції. Якщо у підприємства немаєнеобхідності визначати собівартість окремих фаз обробки сировини,застосовують бесполуфабрікатний варіант Попередільний методу обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції.

Різновидом Попередільний методу є однопередельний методабо як його частіше називають попроцессний метод обліку витрат і калькулюваннясобівартості.

Список використаної літератури

1. Положення з бухгалтерського обліку "Витрати організації" (ПБУ 10/99).

Затверджено наказом Мінфіну РФ № ЗЗ-н від 6 травня 1999.

2. Апчерч А. Управлінський облік: Принципи та практика. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

3. Ананькіна Е. А., Данілочкіна Н. Г. Управління витратами: Конспект лекцій. - М.: МАИ, 1999.

4. А.В. Луговий. Попередільний метод обліку витрат// Бухгалтерський облік -

2000 р., N 24.

5. Бахрушина М. А. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник.

М.: Финстатинформ, 1999.

6. Блейк Д., Оріоль А. Європейський бухгалтерський облік: Довідник. М.:

Філін, 1999.

7. Врублевський Н. Д. Калькуляція собівартості продукції в хімічних виробництвах.// Бухгалтерський облік - 2002, № 21.

8. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

9. Г. Н. Суханова. Роздільний облік витрат для цілей оподаткування//

Бухгалтерський облік - 2000 р., N 24.
10. Друрі К. "Введення в управлінський і виробничий облік" М.:

АУДИТ, 1998.
11. Івашкевич В.Б. Калькуляція вартості продукції.// Бухгалтерський облік

- 2002, № 18.
12. Карпова Т.П. "Основи управлінського обліку" М.: "Инфра-М", 1999.
13. Каверіна О.Д. Управлінський облік: Системи. Методи. Процедури. - М.

Фінанси і статистика, 2003.
14. Керімов В.Е. Управлінський облік в організації та підприємстві. - М.:

«Дашков и Ко», 2003.
15. Кондратова И. Г. Основи управлінського обліку. - М.: Фінанси і статистика, 1999.
16. Мішин Ю.А. Управлінський облік: Управління витратами та результатами виробничої діяльності. - М. «Дело и Сервис», 2002.
17. Новиченко П.П., Рендухов І.М. "Облік витрат і калькулювання собівартості в промисловості". Учебник М.: "Фінанси і статистика",

1995.
18. Миколаєва С. А. Принципи формування і калькулювання собівартості.

М.: Аналітика-Прес, 1998.
19. Николаева О. Е., Шишкова Т. В. Управлінський облік: Навчальний посібник.

М.: УРСС, 1998.
20. Соколов Я. В. Бухгалтерський облік для керівника. М.: Проспект, 2000.
21. Фридман П. Контроль витрат і фінансових результатів при аналізі якості продукції. - М.: Аудит, 1998.

-----------------------

Попередільний метод обліку витрат

напівфабрикатний варіант

продукція кожного попереднього переділу є напівфабрикатом для подальших переділів або може реалізовуватися на сторону. Це визначає необхідність оцінки напівфабрикатів за фактичною, нормативної або планової собівартості, або за розрахунковими або відпускних цін. При цьому варіанті вартість напівфабрикатів відображається за особливою статті -

"Напівфабрикати власного виробництва".

Бесполуфабрікатний варіант

по кожному переділу враховуються, головним чином, тільки витрати на обробку. Собівартість готової продукції обчислюється підсумовуванням витрат на сировину, вихідні матеріали, витрат всіх переділів на обробку та загальновиробничих витрат. При цьому калькулюють тільки собівартість готової продукції.