Міністерство освіти Російської Федерації

Самарська державна економічна академія

КАФЕДРА: «БУХ. Облік і аудит »

Контрольна робота

ПО КУРСУ« АУДИТ »

ВАРІАНТ?

СТУДЕНТКИ ХХХХХХХ

5 курс, спеціальність ФІКР,

ФАКУЛЬТЕТУ ВВДО

ВИКЛАДАЧ: ХХХХХХХ

ОЦІНКА _____________

САМАРА 2003

ЗМІСТ

Завдання 4
1. Проведення вибіркових досліджень в аудиті 5
Порядок побудови вибірки 6
Оцінка результатів вибірки 9
2. Аудит витрат підприємства 11
Завдання 20
Список використаної літератури 22

Завдання

1. Проведення вибіркових досліджень в аудиті

2. Аудит витрат підприємства

3. Фірма «Уран» подала до суду на аудиторську фірму і довела факт витоку інформації, що становить комерційну таємницю, під час проведення ініціативного аудиту. Визначити порушену етичну норму і відповідні стягнення.

1. Проведення вибіркових досліджень в аудиті

Вибірковий аудит регулярно використовується при аудиторських перевірках,здійснюваних закордонними фірмами (як правило, в комбінації з суцільнимаудитом), тому що обсяг перевіряється інформації дуже великий, а перевіркунеобхідно здійснити в стислі терміни і при обмежених ресурсах оплатироботи аудиторів. Деякі Російські аудитори до цих пір схильні думати,що вибіркова перевірка є суто академічним винаходом, а наНасправді треба перевіряти все підряд. У 1997 році ситуація з вибірковимтестуванням при аудиті різко змінилася, головним чином у зв'язку з тим,що 25.12.96. Комісій з аудиторської діяльності при Президенті РФсхвалені (і вступили в силу) Правила (стандарти) аудиторської діяльності,серед яких є і правило (стандарт) "Аудиторська вибірка". У стандартіперераховані фактори, які повинен враховувати аудитор в процесіскладання та відбору аудиторської вибірки і при оцінці результатів іпроцедур аудиту. Стандарт поширюється як на статистичні, так і нанестатіческіе методи вибірки і пропонує практичні рекомендації зтаких питань, як ризик вибірки, сертифікація, методи відбору тапрогнозування помилок. Розглянемо деякі аспекти цього стандарту.

Зазвичай вибірка повинна бути репрезентативною, тобто представницької.
Ця вимога припускає, що всі елементи досліджуваної сукупності повиннімати рівну ймовірність бути відібраними у вибірку. Для забезпеченнярепрезентативності аудиторська організація повинна використовувати один знаступних методів:
1) Випадковий відбір. Може проводиться за таблицею випадкових чисел.
2) Систематичний відбір. Передбачає, що елементи відбираються через постійний інтервал, починаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується або на певному числі елементів сукупності (наприклад, вивчення кожного двадцятого документа з усіх документів даної категорії), або на їх вартісної оцінки (наприклад, відбирається той елемент, що становить сальдо або оборот, на який припадає кожен наступний мільйон рублів у сукупну вартість елементів ).
3) Комбінований відбір. Представляє комбінацію різних методів випадкового і систематичного відбору.

Аудиторська організація має право вдаватися до репрезентативної,тобто непредставітельной, вибірці тільки тоді, коли професійнеаудиторську думку за підсумками проведення вибірки не повинно стосуватися всієїсукупності в цілому. Репрезентативну вибірка може використовуватися,коли аудитор перевіряє окремо взяту групу операцій або, при перевірцікласу операцій, по яких встановлені можливі помилки.

Аудиторська організація може перевірити вірність відображення вбухгалтерський облік сальдо та операцій за рахунками або перевірити коштисистеми контролю суцільним чином, якщо число елементів перевіряєтьсясукупності настільки мало, що застосування статистичних методів неє правомірним, або якщо застосування аудиторської вибірки єменш ефективним, ніж проведення суцільної перевірки.

Даний стандарт застосовується як до вибірках, побудованимстатистичним методом (випадкова вибірка), так і до всіх інших вибірках.
Незалежно від того, яким методом побудована вибірка, вона повиннапредставляти надійну можливість для збору аудиторських доказів.

Порядок побудови вибірки

Аудиторська вибірка проводиться з метою застосування аудиторськихпроцедур стосовно менш ніж 100% об'єктів перевіряється сукупності, підякими розуміються елементи, що складають сальдо рахунків, чи операції,складові обороти по рахунках, для збору аудиторських доказів,дозволяють скласти думку про всю перевіряється сукупності. Дляпобудови вибірки аудиторська організація повинна визначити порядокперевірки конкретного розділу бухгалтерської звітності, що перевіряєтьсясукупність, з якої буде зроблена вибірка, і обсяг вибірки.

При виробленні порядку проведення перевірки конкретного розділубухгалтерської звітності аудиторська організація повинна визначити ціліперевірки і аудиторські процедури, що дозволяють досягти цю мету. Потімаудитор повинен визначити можливі помилки, оцінити необхідні йомудокази, які потрібно зібрати, і на основі цього встановитисукупність розглянутих даних.

Аудиторська організація повинна визначити досліджувану сукупністьтаким чином, щоб вона відповідала цілям аудиту. Сукупність повиннаскладатися з набору одиниць, які можуть бути ідентифіковані певнимчином. Аудиторська організація проводить вибірку елементів сукупностінайбільш ефективним і економним чином, що дозволяє їй досягтипоставлених цілей аудиту.

При проведенні вибірки аудиторська організація може розбити всюдосліджувану сукупність на окремі групи ( "подсовокупності"), елементикожній з яких мають подібні характеристики. Критерії розбиттясукупності повинні бути такими, щоб для будь-якого елемента можна було чітковказати, до якої подсовокупності він належить. Дана процедура,звана стратифікацією, дозволяє знизити розкид (варіацію) даних, щоможе полегшити роботу аудиторської організації.

При визначенні обсягу (розміру) вибірки аудиторська організаціяповинна встановити ризик вибірки, припустиму та очікувану помилки.

Ризик вибірки полягає в тому, що думка аудитора за певнимпитання, яке складається на основі вибіркових даних, може відрізнятися віддумки з того ж самого питання, складеним на підставі вивчення всієїсукупності. Ризик вибірки має місце як при тестуванні засобів системиконтролю, так і при проведенні детальної перевірки вірності відображення вбухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. В аудиторській практицірозрізняють ризики першого і другого роду для тестів системи контролю таперевірки вірності оборотів і сальдо по рахунках.

Під час тестування засобів контролю розрізняють такі ризики вибірки:
1) ризик першого роду - ризик відхилити вірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить про ненадійність системи контролю, у той час як насправді система надійна;
2) ризик другого роду - ризик прийняти невірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить про надійність системи, у той час як система контролю не володіє необхідною надійністю.

При проведенні детальної перевірки вірності відображення в бухгалтерськомуобліку оборотів і сальдо по рахунках розрізняють такі ризики вибірки:
1) ризик першого роду - ризик відхилити вірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить, що перевіряється сукупність містить суттєву помилку, у той час як сукупність вільна від такої помилки;
2) ризик другого роду - ризик прийняти невірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить, що перевіряється сукупність не містить суттєвої помилки, в той час як сукупність містить суттєву помилку.

Ризик відхилення вірної гіпотези вимагає проведення додатковоїроботи з боку аудиторської організації або економічного суб'єкта, вобліку якого в результаті проведеної вибірки було виявлено помилку.
Ризик прийняття невірної гіпотези ставить під сумнів самі результати роботиаудиторської організації.

Розмір вибірки визначається величиною помилки, яку аудитор вважаєдопустимої. Чим нижче її величина, тим більше необхідний розмір вибірки.

Допустима помилка визначається на стадії планування аудиту вВідповідно до вибраного аудитором рівнем суттєвості. Чим меншерозмір допустимої помилки, тим більше повинен бути обсяг аудиторської вибірки.

Під час тестування засобів системи контролю допустимої помилкою ємаксимальний ступінь відхилення від встановлених економічним суб'єктомпроцедур контролю, яку аудиторська організація визначила на стадіїпланування.

При перевірці вірності оборотів і сальдо по рахунках допустимої помилкоює максимальна помилка в сальдо або в певному класі проведень,яку аудиторська організація згодна допустити, щоб сукупневплив таких помилок на весь процес аудиту дозволило їй стверджувати здостатнім ступенем вірогідності, що бухгалтерська звітність немістить суттєвих помилок.

Якщо аудитор вважає, що в перевіряється сукупності міститьсяпомилка, йому необхідна велика за обсягом вибірка, щоб перевірити, щозагальна величина таких помилок в сукупності не перевищить розмір допустимоїпомилки. Малий розмір вибірки використовується, якщо аудитор припускає, щосукупність вільна від помилок.

Оцінка результатів вибірки

Для будь-якої вибірки аудиторська організація зобов'язана:
1) аналізувати кожну помилку, що потрапила у вибірку;
2) екстраполювати отримані при вибірці результати на всю сукупність перевіряється;
3) оцінити ризики вибірки.

При аналізі помилок, що потрапили у вибірку, аудиторська організаціяповинна в першу чергу встановити характер помилок, що потрапили у вибірку.

Формуючи вибірку, слід описати, для досягнення яких конкретнихцілей вона проводиться, і оцінити помилки, знайдені у вибірці, стосовнодо цих цілей. Якщо поставлені цілі перевірки не були досягнуті за допомогоювибіркового дослідження, то аудиторська організація може провестиальтернативні аудиторські процедури.

Аудиторська організація може оцінити якісний аспект помилок,тобто їх суть і причину, що викликала їх, а також встановити їх вплив наінші ділянки аудиту. Аналізуючи знайдені помилки, аудиторська організаціяможе прийти до висновку, що вони мають спільні риси, пов'язані з типомоперацій, виробничими одиницями та підрозділами, для якихзнайдені помилки, часом виникнення помилок і т.п. У цьому випадкуаудиторська організація може розбити перевіряється сукупність наподсовокупності за відповідними ознаками і перевіряти кожну з нихроздільно, що дозволить їй досягти більш точних результатів.

Аудиторська організація зобов'язана поширити результати, отриманіза вибіркою, що перевіряється на всю сукупність. Методи розповсюдженнярезультатів вибірки на всю сукупність можуть бути різні, але вони повиннізавжди відповідати методам побудови вибірки. Якщо сукупність буларозбита на подсовокупності, то поширення повинно бути проведено ввідношенню до кожної з них.

Аудитор повинен переконатися, що помилка в перевіряється сукупності неперевищує допустиму величину. Для цього аудитор порівнює помилкусукупності, отриману за допомогою поширення, з допустимою помилкою.
Якщо перша помилка виявилася більше допустимої, аудиторська організаціяповинна повторно оцінити ризики вибірки, і якщо вона вважатиме їх неприйнятними,то їй слід розширити коло аудиторських процедур або застосовувати аудиторськіпроцедури, альтернативні вже проведеним.

Аудиторська організація повинна в обов'язковому порядку відображати вробочої документації аудитора всі стадії проведення аудиторської вибірки іаналіз її результатів.

2. Аудит витрат підприємства

При здійсненні господарсько-виробничої діяльності на будь-якомупідприємстві природним чином споживаються сировину, матеріали, паливо,енергія, працівникам виплачується заробітна плата, нараховуєтьсяамортизація, а також здійснюється ще ряд необхідних витрат. За допомогоюпроцесу обігу ці витрати постійно відшкодовуються з виручки підприємствавід реалізації продукції (робіт, послуг), що забезпечує безперервністьвиробничого процесу. Щоб підрахувати суму всіх витратпідприємства, їх потрібно привести до єдиного знаменника, тобто представити угрошовому вираженні. Таким показником і є собівартість.

Проводячи аудит витрат підприємства, необхідно перевірити:

1) правильність, твори витрат і відображення їх у повному обсязі відповідно до облікової політики;

2) правильність визначення собівартості.

Витрати (витрати), пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, обліковуються на наступних рахунках:

. 20 «Основне виробництво» - для обліку витрат на основне виробництво »;

. 21 «Допоміжні виробництва» - використовують підприємства, що враховують витрати по напівфабрикатного методом »;

. 23 «Допоміжні виробництва» - використовують підприємства, де допоміжні виробництва виділені в самостійні підрозділи;

. 25 «Загальновиробничі витрати» - враховується інформація про загальновиробничих витратах по цехах основного і допоміжного виробництва;

. 26 «Загальногосподарські витрати» - призначений для узагальнення інформації про управлінських і господарських витратах »;

. 28 «Шлюб у виробництві» - використовується для узагальнення інформації про шлюб;

. 29 «Обслуговуючі виробництва і господарства»-використовується підприємствами, у яких числяться об'єкти соціально-культурної сфери.

Всі витрати організації на виробництво визначають виробничусобівартість продукції. Повна комерційна собівартість продукціївключає виробничу собівартість і витрати, пов'язані з їїреалізацією, не відшкодовані покупцями.

Розрізняють планову, звітну і попередню (провізорний)собівартість.

Планова собівартість розраховується на планований період на основіпрогресивних норм витрат праці і засобів виробництва, що відображаютьподальший технічний прогрес і поліпшення організації виробництва іпраці.

Звітна собівартість грунтується на даних бухгалтерського обліку тахарактеризує фактичний рівень витрат по виробництву і реалізаціїпродукції за звітний період.

Попередня (провізорна) собівартість складається на підставіоблікових фактичних витрат і даних про вихід продукції за певнийперіод року (як правило, за дев'ять місяців), а також планових розрахунківвитрат та очікуваного виходу продукції до кінця звітного року (за IVквартал). Дані провізорний собівартості використовуються дляпопереднього визначення результатів діяльності організації та галузів цілому за звітний рік.

Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)грунтується на що накопичується в установленому порядку первинної документації
(з усіма обов'язковими реквізитами), в якій відбиваються всі операції звиробництва і випуску продукції, робіт, послуг.

Здійснюючи перевірку, слід звернути увагу на наступне.

1. Раніше витрати, що зменшують оподатковуваний прибуток, визначалисяпо закритому переліком, який встановлений Положенням про склад витрат,затвердженим Урядом РФ від 5 серпня 1992 р. № 552 зі змінами ідоповненнями від 1 липня 1995 р. № 661 та від 20 листопада 1995 р. № 1133.

Зараз ситуація змінилася. Згідно методичних рекомендацій позастосування глави 25 НК РФ, оподатковуваний прибуток зменшують будь-якіекономічно обгрунтовані та документально підтверджені витрати, якщо вонипов'язані з отриманням доходів і відповідають принципу раціональності йзвичаїв ділового обороту.

2. Витрати в залежності від їх характеру, а також умовздійснення і напрямів діяльності платника податку поділяютьсяна витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, і позареалізаційнівитрати.

Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, включають в себе:
1. витрати, пов'язані з виготовленням (виробництвом), зберіганням та доставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг, придбанням і

(або) реалізацією товарів (робіт, послуг, майнових прав);
2. витрати на утримання і експлуатацію, ремонт і технічне обслуговування основних засобів і іншого іму?? ество, а також на підтримку їх в справному

(актуальному) стані;
3. витрати на освоєння природних ресурсів;
4. витрати на наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки;
5. витрати на обов'язкове та добровільне страхування;
6. інші витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією.

Витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, підрозділяютьсяна:
1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;
3. суми нарахованої амортизації;
4. інші витрати.

Загальні процедури аудиту витрат.

1) отримання в ході усної бесіди з персоналом клієнта відомостей про організацію обліку витрат на підприємстві: застосовувані методи обліку; використовуються рахунки бухгалтерського обліку та порядок віднесення на них тих чи інших витрат; порядок обліку та списання на собівартість продукції загальногосподарських витрат; застосовуються облікові регістри; розподіл обов'язків між співробітниками бухгалтерії «провідними» витратні рахунки; процедури контролю в циклі витрат; основні статті витрат (тобто мають найбільшу питому вагу в загальному обсязі витрат);
2) отримання облікових регістрів, що містять записи з кожної господарської операції; перевірка правильності підрахунку підсумків та перенесення даних в

Головну книгу;
3) вибірка витрат, понесених у періоді, з включенням в неї великих сум, виражених в рублях та валюті, незвичайних операцій і деякої частини дрібних сум. Виконання дій наведених нижче, стосовно до операцій, що ввійшли у вибірку;
4) порівняння зазначених в обліковому регістрі сум і місяця, до якого вони відносяться, з первинними документами - рахунками, договорами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними і пр.

Перевірка наявності документів у всіх необхідних реквізитів: найменування документа, дата складання, найменування організації, від імені якої складений документ, зміст господарської операції, її вимірники в натуральному і грошовому вираженні, найменування посадових осіб та їх особисті підписи;
5) порівняння сум, зазначених у рахунках-фактурах, платіжних вимогах-дорученнях тощо, з сумами платіжних документів. Порівняння тривалості проміжку між датами платежу, оприбуткування товарів (послуг), отримання рахунку-фактури;
6) перевірка віднесення витрат до того періоду, в якому вони реально понесені

(тобто до періоду, до якого належить пов'язана з ними діяльність), шляхом порівняння даних первинних документів з бухгалтерськими записами;
7) перевірка віднесення, витрат на відповідні. Рахунку;
8) перевірка санкціонування всіх витрат шляхом ознайомлення з внутрішніми документами організації за підписом генерального директора, фінансового директора або інших уповноважених співробітників, що регламентують політику організації за твердженням витрат;
9) вивчення результатів перерахованих процедур на предмет відповідності ведення обліку клієнтом встановленими методиками. Визначення з урахуванням отриманих даних обсягу додаткових детальних тестів.

Детальні тести по складу витрат

1) перевірка при здійсненні організацією декількох видів діяльності, випуску продукції декількох видів, наявності роздільного обліку витрат, а також відповідності витрат конкретного виду діяльності (прямі витрати, що відносяться до виробництва продукції виду А, не повинні брати участь у формуванні собівартості продукції виду Б);
2) перевірка того, що на витратні рахунки не відносяться і до собівартості продукції не включаються: витрати, які відповідно до законодавства Російської Федерації мають фінансуватися за рахунок власних джерел організації; витрати, пов'язані з капітальним вкладенням; витрати, які повинні брати участь у формуванні фінансового результату від реалізації основних засобів та іншого майна організації і враховуватися за дебетом рахунка 91 «Інші доходи і витрати» (наприклад, витрати, пов'язані з демонтажем обладнання, - це заробітна плата робітникам, внески на соціальне страхування та ін; комісія банку за операціями купівлі -продажу валюти тощо). Треба стежити за цим на всіх етапах перевірки;
3) перевірка акуратності запису (наявність випадкових арифметичних та інших помилок);
4) перевірка незвичайних операцій, проведень з нестандартною кореспонденцією рахунків;
5) перевірка документального обгрунтування зазначених витрат; оцінка правильності віднесення на витрати вартості ремонтних робіт: наявність необхідної первинної документації, відповідність відображення витрат на ремонт основних фондів у бухгалтерському обліку прийнятої облікової політики; перевірка можливості кваліфікувати зроблені витрати як ремонт. Відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг) ... витрати на проведення модернізації обладнання, реконструкції об'єктів основних фондів в собівартість продукції (робіт, послуг) не включаються;
6) оцінка правильності обліку витрат майбутніх періодів. Перевірка їх своєчасного списання (типова помилка - одноразова списання на собівартість продукції сум витрат майбутніх періодів);
7) за наявності у організації орендованих об'єктів основних фондів (або їх частин) перевірка: відповідності порядку нарахування орендної плати в бухгалтерському обліку порядку, встановленому договором; порядку відображення в обліку витрат, зумовлених їх утриманням і ремонтом (проаналізувати умови договорів з орендодавцями); < br>8) перевірка правильності включення сум зносу по основних засобів, нематеріальних активів і МШП в собівартість продукції (використовувати дані, отримані в ході перевірки за відповідними розділами).

Погашення вартості основних засобів (і іншого майна) невиробничого призначення здійснюється за рахунок власних джерел організації;
9) перевірка правильної оцінки сировини, матеріалів, палива, запасних частин, пально-мастильних матеріалів тощо, списаних на рахунки витрат

(використовувати дані, отримані в ході перевірки за розділом «Облік матеріальних цінностей»);
10) перевірка правильного включення до собівартості нарахованої заробітної плати (перевірити трудові угоди, накази про посадових окладах, відрядних розцінках тощо) та правильного її обліку на відповідних рахунках (використовувати дані перевірки розрахунків з персоналом з оплати праці).

Перевірка відповідності інших виплат працівникам підприємства, віднесених на рахунки обліку витрат, Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг);
11) оцінка правильності віднесення на витрати страхових внесків до

Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд обов'язкового медичного страхування і Фонду зайнятості, а також інших податків і зборів, що обчислюються у відсотках від фонду оплати праці і що відносяться на собівартість продукції;
12) оцінка правильності включення до собівартості витрат на оплату послуг банків; порівняння їх зі ставками та сумами, вказаними в договорах з банками;
13) перевірка правильності та обгрунтованості включення до собівартості транспортних витрат;
14) перевірка правильності обліку комерційних витрат, до яких належать: витрати на тару та упаковку (якщо пакування продукції здійснюється після її здачі на склад готової продукції, якщо ж пакування здійснюється в цехах основного виробництва, то її вартість обліковується на рахунку 20

«Основне виробництво», тобто включається до виробничої собівартості продукції), витрати з доставки, навантаження, розвантаження продукції, комісійні збори, що сплачуються збутових та іншим посередницьким організаціям, витрати на рекламу та ін;
15) перевірка порядку списання на собівартість продукції загальногосподарських витрат: відповідність методу, вибраного в обліковій політиці, послідовність його застосування;
16) перевірка порядку розподілу витрат за період між готовою продукцією (виконаними роботами, наданими послугами) та незавершеними виробництвом. Формулювання висновку про її обгрунтованість.

Незавершене виробництво

1) визначення того, що саме відображається у складі незавершеного виробництва: продукція (роботи, послуги), які не пройшли всіх стадій виробничого процесу; неукомплектовані вироби; вироби, які не пройшли випробування і технічного приймання; виконані етапи по незавершених робіт (можливі в організацій, що виконують роботи довгострокового характеру: будівельні, наукові, проектні, геологічні та ін.)

Перевірка відповідності відображення в бухгалтерському обліку вартості незавершеного виробництва порядку, наведеному в наказі про облікову політику організації . Перевірка відповідності обраного в облікову політику методу Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російській

Федерації, галузевим інструкціями та типових методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);
2) перевірка відповідності фактичних залишків незавершеного виробництва даними, наведеними у балансі: а) порівняння залишків на рахунках бухгалтерського обліку (20, 21, 23, 29, 36,

44) з результатами інвентаризації незавершеного виробництва на кінець року ; б) перевірка на основі вибірки правильності оцінки залишків незавершеного виробництва;
3) при аудиті організацій торгівлі та громадського харчування (або за наявності зазначених видів діяльності серед інших у організації) перевірка порядку списання витрат обігу, що припадають на реалізовані за звітний період товари. Сума витрат обігу (транспортних витрат і витрат з виплати відсотків за банківський кредит), що припадають на залишок нереалізованих товарів на кінець місяця, обчислюється за середнім відсотком витрат за звітний місяць з урахуванням перехідного залишку на початок місяця.

Витрати обігу , що припадають на залишок нереалізованих товарів і сировини в організаціях громадського харчування, відображаються в балансі по рядку «Готова продукція і товари для перепродажу».

Завдання

Відповідно до кодексу професійної етики аудиторів,затвердженим Аудиторською палатою Росії 04.12.96г., можна сказати, щоаудиторська фірма порушила принцип конфіденційності. Згідно ст.7 п.7.1
«Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці конфіденційну інформацію про справиклієнтів, отриману при наданні професійних послуг, без обмеженняв часі і незалежно від продовження або припинення відносин з ними ».
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю аудиторськаорганізація може зазнати наступні види відповідальності.

Відповідно до Федерального закону «Про комерційну таємницю» (гл.6, ст.18)
«Порушення прав на комерційну таємницю тягне за собою дисциплінарну,адміністративну, цивільно-правову, кримінальну відповідальність увідповідно до законодавства Російської Федерації. Особа, якій всилу трудових відносин з володарем комерційної таємниці - роботодавцемстала відома комерційна таємниця, у разі умисного або необережногорозголошення комерційної таємниці при відсутності в діях такої особискладу злочину, несе дисциплінарну або цивільно-правовувідповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації.

Найбільш повне поняття відповідальності за розголошення службової абокомерційної таємниці дано в п. 2 ст. 139 ГК РФ, де записано: «Інформація,складова службову або комерційну таємницю, захищається способами,передбаченими цим кодексом та іншими законами. Особи, незаконнимиметодами одержали інформацію, яка становить службову абокомерційну таємницю, зобов'язані відшкодувати завдані збитки. Така жобов'язок покладається на працівників, розголосивши службову абокомерційну таємницю всупереч трудовому договору, в тому числі контракту ... ».
Основною формою адміністративної відповідальності є призупиненнядії ліцензії на право займатися аудиторською діяльністю.

Статтею 183 КК РФ 1996 передбачена кримінальна відповідальність за
«Незаконне одержання й розголошення відомостей, що становить комерційну абобанківську таємницю ». Думаю, що цю статтю необхідно у встановленомузаконом порядку доповнити вказівкою на те, що кримінальна відповідальністьнастає лише за умови, якщо обов'язок працівника даної організаціїзберігати комерційну таємницю була передбачена трудовим договором
(контрактом). Це випливає з норми ч.2 ст. 183 КК РФ, що встановлюєкримінальну відповідальність тільки для осіб, умовою доступу до якихкомерційної або банківської таємниці було їх добровільна згода зберігативідповідні відомості в таємниці і відповідати за порушення цієї таємниці ввстановленому порядку.

Відповідно до ст. 183 КК України "Незаконне розголошення або використаннявідомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, без згоди їхвласника, скоєні з корисливої або іншої особистої зацікавленості ізаподіяли великий збиток, - караються штрафом у розмірі від двохсот доп'ятисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної платиабо іншого доходу засудженого за період від двох до п'яти місяців, абопозбавленням волі на строк до трьох років з штрафом у розмірі до п'ятдесятимінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати або іншогодоходу засудженого за період до одного місяця або без такого ».

Список використаної літератури

1. Федеральний закон РФ від 7 серпня 2001 р. № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність».
2. Цивільний кодекс Російської Федерації. (зі змінами від 20 лютого,

12 серпня 1996, 24 жовтня 1997, 8 липня, 17 грудня 1999, 16 квітня, 15 травня 2001 р
3. Податковий кодекс Російської Федерації. Ч. I, II (зі змінами та доповненнями). Офіційний текст .- М.: ІКФ «Омега-Л», 2002. - 440 с.
4. Аудиторська перевірка. Практичної посібник для бухгалтерів та аудиторів.

/Ю. Б. Агеєва, А. Б. Агеєва, - М.: «Бератор-Прес", 2003 - 159 с.
5. "Аудиторська вибірка" і практика роботи аудиторів »/ Савватеев В.В.

Аудиторські відомості № 4, 1998 р. С. 21-25
6. Коментарі до нового Плану рахунків бухгалтерського обліку/А.С. Бакаєв,

Л.Г. Макарова, Е.А. Мізіковскій и др./Под ред. А.С. Бакаєва. - М.:

Інформаційне агентство «ІПБ-Антимонопольний комітет України», 2002. - 435 с.
7. Постанова Уряду України «Про аудиторських перевірках федеральних державних унітарних підприємств» від 29 січня 2000 р. № 81.