Необхідність інтенсифікації всіх галузей тваринництва, без якоїнеможливий перехід на ринкові умови господарювання, значно піднялароль комбікормової промисловості. Повноцінні комбікорму знижують витратуфуражу майже на третину. Однак у наших господарствах комбікорму вконцентрованих кормах менше 50%, у результаті республіка недоотримує (вперерахунку на м'ясо) 250 тис. т продукції, перерасходуя до 800 тис. т зерна,через що в півтора рази підвищується її собівартість.

Найголовніша причина - недостатність в раціонах перетравлюваніпротеїну і незамінних амінокислот, яка складає 30 - 35 відсотків віднеобхідної кількості.

Чи можливо різко і швидко збільшити виробництво відсутніхпоживних речовин? Проблема забезпеченості кормів перетравлюваніпротеїном успішно вирішується в багатьох країнах світової спільноти.

Найбільшим у світі виробником комбікормів є США (близькочверті світового виробництва). Близько половини цієї кількості становлятькомбікорми для птиці, майже третина - для м'ясної й молочної худоби, 13% --для с і 7% - для інших видів тварин.

Найбільший обсяг комбікормів виробляється в кукурудзяному поясі - 16,9%і в південно-східних штатах - 15,4%, тобто в зонах інтенсивного виробництвакормового зерна (в основному кукурудзи) і промислового птахівництва. Заостаннім збільшувалася частка комбікормів для птиці великої рогатої худоби
- Зменшувалася.

Загальновідомо, що ступінь інтенсифікації тваринництва значноюмірою визначається рівнем споживання концентратів. Так, частка їх у раціонахбройлерів становить 100%, свиней - 96%, великої рогатої худоби на відгодівлі
- 67%, молочної худоби - 40%. США мають у своєму розпорядженні досить значнимиресурсами сировинних білкових компонентів для комбікормової промисловості. Уосновному це кукурудза і соєвий шрот. Чималу роль в кормових ресурсахкраїни відіграють також інші види кормового зерна, а також відходи м'ясної тамолочної промисловості та інших переробних галузей АПК, рибнамука. Частка ж зерна в комбікормах становить близько 50-60%.

У США немає єдиного органу, який би координував роботукомбікормової промисловості. Асоціація підприємців комбікормовоїпромисловості, яка об'єднує значну кількість фірм, що виробляютькомбікорми, виконує лише функції юридичної та консультативноїорганізації.

комбікормової промисловості можна розділити на 4 групи:
- великі фірми, що володіють великою кількістю комбікормових заводів, часто перебувають у складі агропромислових комплексів (сюди відносяться і великі кооперативи);
- відносно дрібні фірми і дрібні кооперативи, що володіють невеликою кількістю комбікормових заводів;
- дрібні фірми, що мають один завод;
- заводи, що належать відгодівельних господарствам та птахофабрик.

комбікормової промисловості штатів виробляє повноціннікомбікорми, які називають первинними, а також різні білково -вітамінні, мінеральні та інші компоненти, на основі яких фермерськігосподарства, додаючи зерно, виробляють так звані вториннікомбікорми. Перші збалансовані за всіма поживними речовинами і можутьслужити єдиним джерелом корму для моногастричних тварин; другавиробляються в основному на невеликих заводах і установках безпосередньона фермах з виробництва молока, яловичини, свинини, яєць і м'яса птиці. 90%вироблених комбікормів є первинними, інші - вторинними.

У Нідерландах ж частка зерна в комбікормі для курей-несучок в межах
55%, для свиней - 20%, а комбікорм для великої рогатої худоби практичнойого не містить. Проте тваринництво країни досягла найвищогорівня і є прикладом надзвичайно раціонального використанняобмежених кормових ресурсів.

У комбікормах, що виробляються нашою промисловістю, зерна 70 - 73%, ав виготовлений у господарських цехах комбікормах і кормових сумішах - до
85%.

Зіставлення змісту незернових компонентів в комбікормі нашоговиробництва та зарубіжного (США, ФРН, Франція, Нідерланди) показує, щодеякі з них у вітчизняних або зовсім не використовуються або застосовуютьсяв дуже малих кількостях. Сухі ж молочні продукти не перевищують 1-1,1%,за кордоном тільки сухої молочної сироватки використовується приблизно о шостійразів більше.

Повніше використовувати вторинну молочну сировину можна, оснастивши молочнупромисловість обладнанням для сушіння відвійок і сироватки. Використаннядля виробництва комбікормів навіть половини що залишається після переробкимолока сироватки дасть можливість отримувати щодня близько 4 тис. т білка,
3 тис. т незамінних амінокислот, в т.ч. 300 т лізину, метіоніну, а такожчимало вітамінів. Проте в нашій республіці промислова переробкасироватки не перевищує 25 - 30 відсотків, в той час як у Нідерландах -
95%, США, Німеччини та Великобританії - 70%.

За кордоном в якості наповнювача комбікормів в значних обсягах
(в зонах цукрових заводів) використовується жом - до 6%, меляса - до 7% (у насвідповідно 0,03-0,15%); високоенергетичних компонент - тваринний жир
(до 6%, у нас - 0,02%). У країнах інтенсивного тваринництва посиленорозвивається виробництво кормових дріжджів і синтетичних амінокислот.
Наприклад, вироблення «заводського» метіоніну у Франції становить 90 тис. тна рік (перше місце у світі). Тільки на птахівницьких фермах він скорочуєімпорт білкового сировини в кількості 300 тис. т щорічно.

Все більше поширення в кормової продукції тваринногопоходження одержують м'ясо-кісткове борошно, що містить в 1 кг 50 г сирогопротеїну, м'ясна - 55, пір'яна - 80, кров'яне - 90 і з відходівптахівництва - 60 р. Так, борошном з канига, змішаної з трав'яний борошном івведеної в комбікорми, годують молодняк великої рогатої худоби (Німеччина),свиней і ягнят (Куба), птицю (Індія), курчат (Японія), коровам дають її в
Болгарії; у Великобританії канига додають в кількості 7% до м'ясо-кістковогоборошні, що сприяє підвищенню вмісту кальцію, фосфору, цинку, міді тавітамінів групи В в раціоні.

В економічно розвинених країнах висока ефективність всіх ланоктехнологічного ланцюга переробки сільськогосподарської сировини врізноманітні високоякісні комбікорми відповідає потребамсучасного інтенсивного тваринництва і сприяє раціональномувикористання кормових ресурсів. Приміром, у Франції рецепт комбікормудля м'ясних курчат включає 6 компонентів: кукурудзу, соєвий шрот, жир,мінеральні добавки, метіонін і вітамінний премікс. 30 років тому рецептскладався з 15 компонентів, але на 1 кг приросту живої маси витрачалися
3-3,5 кг комбікорму, тепер всього 2,4-2,8 кг, але ефективністьвикористання вдосконаленого комбікорму набагато вище. Конкуренція наринку кормів постійно вимагає пошуку нових шляхів підвищення якостікомбікормів і зниження виробничих витрат.

Для господарств Білорусі може бути корисний досвід Великобританії, Франції,
Німеччини та інших країн Західної Європи.

Розробляються і здійснюються національні програми збільшеннявиробництва кормового білка на базі власних ресурсів. У Франції зарахунок підвищення врожайності бобових і олійних культур. Велика роль увирішенні проблеми білка відводиться гороху і люпину білому. Раніше тут, як і вінших країнах Європи, недолік кормового білка покривався за рахунокімпорту соєвого шроту, головним чином, із США. Проте поступове зростання цінна нього викликав необхідність подальшого розвитку власного виробництвависокобілкових кормів. За останнє десятиріччя посівні площі підолійними і бобовими культурами розширилися в 3 рази, перевагавіддається гороху, соняшнику, ріпаку, кормових бобам.

У країнах з розвиненим сільським господарством і переробкою його продукціївелике економічне значення надається таких джерел кормового білкадля виробництва комбікормів як ріпак.

Основні країни-виробники - Канада, Індія, Китай. У Канадірапсовий шрот в загальному балансі високобілкових добавок складає 25%. Там жебільше 98% насіння ріпаку вирощують на основі нізкоерукових сортів. Польща,успішно вирішуючи проблему дефіциту рослинного кормового білка, накопичилавеликий досвід з виведення цих сортів, технологічним прийомамзнешкодження глюкозіналатов, методам контролю антипоживних речовин впроцесі виробництва ріпакової шроту і максимального використання його пригодівлі тварин і птиці в складі комбікормів.

Так що нашому сільському господарству є де почерпнути накопиченийпрактикою досвід, який розкрив організаційно-економічний механізм розвиткувиробництва та ефективного використання концентрованих кормів.
В зарубіжних країнах більше половини витрат на вироблену фермерамикормову продукцію відшкодовується з федеральних або спеціальних цільовихбюджетів. У державах ЄС, наприклад, до закупівельних цін на зерно бобовихі олійних культур щороку встановлюються надбавки за рахунок коштів,виділяються єдиним сільськогосподарським фондом орієнтації і гарантії.
Субсидується виробництво комбікормів, що виробляються переважно звласної сировини.

У країнах з інтенсивним сільським господарством велике значення надаєтьсярозвитку комбікормової промисловості. У Європейському співтоваристві
(країни ЄС) вона входить в систему виробництва і розподілусільськогосподарської продукції. Комбікормові підприємства тісновзаємопов'язані, інтегровані з фермами, що виробляють тваринницькупродукцію, при низькій ж окупності комбікормів компенсують фермерамвитрати.

Як бачимо, в сучасних умовах економне споживання зерна,нормативний його витрата в тваринництві набуває більшої гостроти. Цедиктує необхідність переорієнтації наших господарств і переробних їхсировина промислових підприємств на виробництво високоякісноїенергетичної та білкової кормової продукції, збільшення виробленнязбалансованих комбікормів.

Більш економічним і практично здійсненним в кожному господарствіреспубліки, за винятком місць з радіоактивним забрудненням, єрозширення до оптимальних розмірів посівів гороху, люпину, вікі та іншихбобових культур для отримання зерна на комбікорми, а змішаних посівів натрав'яне борошно, силос, сінаж, для згодовування худобі у вигляді зеленої маси.

Корми високої якості окупаються у тваринництві, як мінімум, на 25
- 30% вище, ніж згодовування неповноцінного фуражу. Високопродуктивнетваринництво в умовах нашої республіки - найважливіша умоваекономічного розвитку сільського господарства, забезпечення населення молоком,м'ясом, маслом та іншими продуктами харчування. Тому оптимальнефункціонування тваринництва можливе лише при раціональнійоснащеності господарств всіма основними елементами його матеріально -технічної бази, в числі яких першорядне значення мають корми, їхкількість, склад і якість.