Ревізія і аудит

План стр. Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 3 - 7
Розділ 1. Бухгалтерський облік виробничих запасів.
1. 1. Класифікація виробничих запасів ... ... ... ... ... .. ... 8 - 13
1.2. Оцінка виробничих запасів ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 14 - 19
1. 2. 1. Оцінка запасів на дату балансу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 20 - 25
1. 3. Облік придбання виробничихзапасів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 26 - 35
1. 4. Облік витрат і руху виробничихзапасів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36 - 44
1. 5. Організація обліку матеріалів на складах та його взаємозв'язок із системоюбухгалтерського обліку ... ... ... ... ... ... .45 - 52
Розділ 2. Контроль за використанням виробничих запасів.
2. 1. Завдання і джерела контролю операцій ззапасами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .53 - 56
2. 2. Контроль за збереженням виробничих запасів наскладі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 57 - 65
2. 3. Контроль операцій з надходження і своєчасністю оприбуткуваннявиробничих запасів ... ... ... ... ... ... ... ... .66 - 71
2. 4. Перевірка операцій з використання, реалізації та списаннювиробничих запасів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 72 - 76
Розділ 3. Автоматизація обліку та контролю виробничихзапасів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 77 - 83
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .84 - 85
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 86 - 90
Програми

Введення

Дана магістерська робота, заснована на базі практики закритогоакціонерного товариства «Тригон», заснованого згідно з рішенням засновників --членів трудового колективу Одеської державної фабрики головнихуборів (ОГФГУ) шляхом перетворення суспільства покупців ОГФГУ на підставі
Договору купівлі-продажу майна ОГФГУ від 09.11.95 року, укладених між
Регіональним відділенням фонду державного майна України по
Одеської області та товариством покупців ОГФГУ. Товариство створено відповідно дозаконами України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Прогосподарські товариства »та інших законодавчих актів.

Метою Товариства є задоволення громадських потреб увиготовлених Товариством товари, виконуваних робіт та надання послугі реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічнихінтересів Акціонерів і працівників Товариства.

досліджуване підприємство займається виробництвом і реалізацієюголовних уборів для задоволення суспільних потреб.

Одним з основних моментів обліку на підприємстві є облік зтоварно-матеріальними цінностями. Звичайне для нас назва «товарно -матеріальні цінності »сьогодні вживається як« запаси ». Часто запасиє однією з найбільш важливих статей активу балансу, і серед них важливемісце займають виробничі запаси.

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визнання і відображення взвітності описується в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9
«Запаси». У цьому стандарті наводяться рекомендації з фінансового облікузапасів без визначення правил податкового обліку. Основні розділи даногоположення наступні (рис. 1)

Структура П (С) БО 9 «Запаси»

Загальні Визначається сфера дії

положення п.1-4 положення ітерміни, які

в ньому використовуються.

Визначення та Наводиться порядок визначення

первісна п.5-15 запасів для цілейбухгалтерськогооцінка запасів обліку, порядок визначення первісної вартості запасів при їх надходженні

Оцінка вибуття Характеризуються методи оцінки запасів п.16.23 при вибутті запасів, порядок списання вартості МШП.

Оцінка запасів на Наводиться порядок оцінки запасів надату балансу. п.24-28 на дату балансу (запервісною вартістю або чистою вартістю реалізації) та уцінки запасів.

Розкриття інформації Визначається інформація, якапро запаси у фінансовій п. 24-28 обов'язково наводиться у фінансовійзвітності звітності.

Рис. 1 Структура П (С) БО 9 «Запаси»

Вимоги П (С) БО 9 «Запаси» поширюються не на всі оборонніактиви підприємства. До складу запасів не включаються активи, оцінку якихрегулюють інші стандарти (рис.2).
Необхідно також сказати про те, що запаси визнаються активами, якщоіснує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньомуекономічні вигоди, пов'язані з використанням виробничих запасів,і їхня вартість може бути достовірно визначена.

У Плані рахунків, затвердженому наказом Міністерства фінансів
України від 30.11.1999 року № 291, для відображення запасів передбачено рахунок 20
«Виробничі запаси», який має такі субрахунки:

201 «Сировина та матеріали».

202 «Покупні напівфабрикати та комплектуючівироби ».

203« Паливо ».

204« Тара та тарні матеріали ».

205« Будівельні матеріали »

206 «Матеріали, передані в переробку».

207 «Запасні частини».

208 «Матеріали сільськогосподарськогопризначення ».

209« Інші матеріали ».

Перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання:

1. Правильне і своєчасне документальне відображення операцій тазабезпечення достовірних даних по заготівлі, надходження та відпускуматеріалів.

2. Контроль збереження матеріальних цінностей у місцях їхзнаходження і на всіх етапах руху.

3. Контроль за дотриманням встановлених норм та нормативів запасів.

4. Систематичний контроль за використанням виробничихзапасів у процесі виробництва на базі технічно обгрунтованих ізатверджених норм витрачання матеріалів.

5. Своєчасне виявлення непотрібних і зайвих матеріалів для їхреалізації згідно з існуючим порядком і положеннями,розробляються і використовуються на підприємствах.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9

Рис.2 Сфера застосування П (С) БО 9 «Запаси»

Для успішного виконання цих завдань важливі наступні умови:
Наявність прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, палива на одиницюпродукції, правильна організація складського господарства та зберіганняматеріалів.

Раціональне використання виробничих запасів нерозривнопов'язане з прискоренням оборотності оборотних коштів, тому заразприділяється велика увага недопущенню утворення зайвих і непотрібнихвиробничих запасів і обладнання, для чого передбачаєтьсяздійснювати контроль за їх збереженням на складах підприємства,використання у виробництві, проведення боротьби з безгосподарністю імарнотратством, застосування сучасних методів обліку виробничихзапасів.

На підприємстві особливе місце повинна приділятися точному ісвоєчасному обліку виробничих запасів.

Метою обліку та контролю за операціями із запасами є встановленнядостовірності первинних даних щодо наявності, руху та використаннявиробничих запасів; повноти та своєчасності відображення первинних,даних у зведених документах та облікових регістрах; правильність ведення облікузапасів відповідно до прийнятої облікової політики; достовірність відображеннязалишків записів у господарського суб'єкта.

Ці питання є дуже важливими, як з точки зорубухгалтерського обліку, так і ведення внутрішньогосподарського контролю напідприємстві, так, як запаси на досліджуваному підприємстві єматеріаломісткими. У їх витратах матеріали та сировина займають більше 80%,утворюють основу вироблюваних виробів і є їх основнимикомпонентами.

Розділ 1. Бухгалтерський облік виробничих запасів.

1.1. Класифікація виробничих запасів.

У виробництві продукції крім засобів праці, беруть участь і предметипраці. На відміну від засобів праці, які зберігають у виробничому процесісвою форму і переносять вартість на продукт поступово, предмети праціспоживаються цілком і повністю переносять свою вартість на цей продукт.

Для потреб бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні ідопоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші цінності, якіпризначені для виробництва продукції, виконання робіт, наданняпослуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, незавершеноговиробництва у вигляді незакінчених технологічних процесів.

Згідно з П (С) БО 9 до запасів відносяться:

- сировина, основні матеріали, комплектуючі;

- незавершене виробництво ;

- готова продукція;

- товари;

- малоцінні швидкозношувані предмети (які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарств, якщо вони оцінюються згідно з даним Стандартом.

Для підвищення рівня організації синтетичного й аналітичногообліку матеріалів необхідна їх чітка угрупування (класифікація) потакими ознаками: а) призначення і ролі у виробництві; б) технічним ознаками (сортам, розмірами, марками, профілів і т.п.).
За призначенням матеріали групуються таким чином:

1. Сировина та основні матеріали становлять основу вироблюваних виробів

(наприклад, хутро і полотно для виготовлення головних уборів). Сировиною прийнято називати матеріали, які є продуктами добувної промисловості або сільського господарства (руда, бавовна тощо), а також деякі продукти обробних галузей (наприклад, штучні і синтетичні волокна хімічної промисловості). Основні матеріали також входять до складу виготовляється продукту, утворюючи, його основу.

Це покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби та ін обліковуються на активному рахунку 201 «Сировина та матеріали».

2. Під допоміжними матеріалами слід розуміти такі предмети праці, які становлять основу продукту. Вони або сприяють перетворенню основних матеріалів, викликаючи в них потрібні зміни

(наприклад, барвники), або сприяють виробничому процесу.

Вони призначаються для ремонту і утримання обладнання, для технічних, енергетичних цілей та господарського обслуговування

(хімічні речовини, нитки, фурнітура, мастильні, обтиральні, ремонтні матеріали). Для обліку допоміжних матеріалів також призначений рахунок 201 «Сировина та матеріали».

підрозділити матеріали на основні та допоміжні можна тільки наконкретному підприємстві. Так, один і той же матеріал в залежності від йогоучасті у виготовленні продукту та типу виробництва може ставитися або доосновним, або до допоміжних матеріалів (паливо на електростанції длятехнологічних цілей - основний матеріал, а використовується в котельні дляопалення приміщень - допоміжний; крохмаль у текстильному виробництві --допоміжний матеріал, а на кондитерській фабриці - головний).

3. Паливо по своїй ролі у виробництві є допоміжним матеріалом, але внаслідок його значної ролі в народному господарстві та великої частки в загальних витратах матеріалів виділяється в окрему групу матеріальних цінностей і обліковується на рахунку 203 «Паливо».

Паливо може використовуватися : для технологічних потреб, коли воновикористовуються безпосередньо в технологічному процесі і зумовлюєякісну змінну матеріалів, (наприклад, у ливарному цеху паливодопомагає в переплавки чавуну на рідкий метал); для енергетичних потреб,коли паливо сприяє виробництва теплової енергії; для господарськихпотреб (наприклад, для опалення приміщень цехів, контори підприємства, складівта ін)

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: банки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, яка знаходиться під матеріалами і готовою продукцією).

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб,відноситься до основних засобів або МШП залежно від терміну служби абовартості.

Тара одноразового використання в особливу групу не виділяється і входитьу вартість матеріалів (наприклад, бляшанки з фарбою). Враховуєтьсятара на рахунку 204 «Тара та тарні матеріали».

5. Будівельні матеріали також виділяються в окрему групу з огляду наїх особливого значення. До них належать будівельні матеріали, конструкції ідеталі, обладнання, що встановлюється на об'єктах, що будуються
(реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності,призначені для потреб капітального будівництва. Ці матеріальніцінності обліковуються на рахунку 205 «Будівельні матеріали».

6. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, устаткування, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, які не належать до основних засобів. Облік таких матеріальних цінностей проводиться на рахунку 207 «Запасні частини».

7. Тварини на вирощуванні та відгодівлі. До цієї групи належать: молодняк тварин (за видами, статтю, віком), дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі, птиці (за видами), звірі (за видами), кролі, сім'ї бджіл, і т. д.

Облік цієї групи ведеться на рахунку 21 «Молодняк тварин навирощуванні і відгодівлі ».

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієїгрупи входять: насіння, корми, посадковий матеріал, як власноговиробництва, так і куплені.

Враховуються складові цієї групи на рахунку 208 «Матеріалисільськогосподарського призначення ».

9. Малоцінні швидкозношувані предмети (МШП), яківикористовуються протягом не більше одного року або нормальногоопераційного циклу, якщо він не перевищує один рік. Облік ведеться на рахунку
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

У зв'язку з тим, що підприємства мають у своєму розпорядженні великою кількістюрізних матеріалів, їх необхідно з технічних ознаками додатковогрупувати по окремих групах і підгрупах, а всередині них - у розрізівидів, марок, сортів і типорозмірів. Число груп і підгруп встановлюютьвиходячи з номенклатури матеріалів і характеру продукції, що виготовляється напідставі класифікації, прийнятої в статистичній звітності про наявність ірух матеріалів.

Кожному виду матеріалів присвоюється номер (код), який вноситься доперелік, що називається номенклатурою матеріальних цінностей. Номенклатурніномери (коди) вказуються у всіх первинних документах з рухуматеріалів.

Для скорочення номенклатури матеріалів та спрощення обліку однорідні іблизькі за своїми властивостями матеріали можуть об'єднуватися єдинимноменклатурним номером. Коди будуються так, щоб по номенклатурного номеруможна було визначити групу матеріалів, а також інші їх ознаки.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалівє попередня розробка норми запасу матеріалів єпопередня розробка норми запасу матеріалів по кожному тноменклатурного номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний видвироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станомзалишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також заправильним їх використанням у виробництві (рис. 1.1.3).

Таким чином, необхідною умовою правильної організації облікує:

- правильна угрупування (класифікація) запасів;

- наявність інструкції з обліку запасів;

- розробка номенклатури запасів;

- розробка норм запасів і норм витрат запасів;

- правильна організація складського господарства.

* За умови відображення у фінансовій звітності за найменшоюоцінці: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Ріс.1.1.3 Класифікація запасів.

1.2. Оцінка виробничих запасів

За умов ринкової економіки ціни на виробничі запаси часто змінюються під впливом факторів попиту та пропозиції. Підприємство отримує матеріалів протягом звітного періоду багато разів за різними договірними. Виникає питання оцінки використаних запасів та їх залишків на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та інше вибуття оцінкаїх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) ;

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу (мал. 1.3.4)

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Розглянемо кожен метод оцінки вибуття запасів докладніше.

Метод ідентифікованої собівартості. Цей метод використовується при відпуску запасів і послуг, виконуваних для спеціалізованих замовлень і проектів, а також запасів не замінюють один одного.

Оцінка за методом середньозваженої собівартості. Оцінка запасів за цим методом проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості, отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й отриманих у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів при їх вибутті

Ідентифікована Передбачаєособливу маркування кожної собівартість одиниці запасів,яка дозволяє в будь-який момент визначити їх вартість, встановити дату використання кожної одиниці, собівартість

використаного запасу і вартість запасів, які залишилися.

середньозваженої Проводиться покожній одиниці запасів діленням собівартості сумарної вартості залишків таких запасів на початок звітного періоду та вартості

отриманих у звітному місяці запасів на

сумарну кількість запасів на початок

звітного місяцянадходження запасів.

ЛІФО Запаси використовуються в послідовності, протилежній їх надходженню, тобто запаси, які першими надходять у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження.

Нормативні Застосування норм витрат наодиницю продукції витрати яківстановлені підприємством з урахуванням

нормальних рівнів використання запасів. Для

забезпечення максимального наближення

нормативних витрат до фактичних норм витрат і цін внормативній базі повинні регулярно

перевірятися і переглядатися.

Ціни Цей метод можуть застосовувати підприємства, які продажів мають велику і змінюється номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістюреалізованих товарів і сумою торгової націнки на цітовари

Ріс.1.2.4 Оцінка запасів при їх вибутті.

Розглянемо порядок розрахунку середньозваженої собівартості товарів та оцінку товарів за методом середньозваженої собівартості на прикладі.

На початок звітного періоду на підприємстві значилося 200 одиниць запасів за ціною 10 грн. За одиницю.

Протягом звітного періоду підприємство придбало запасів:

30 одиниць за ціною 15 грн. За одиницю;

40 одиниць за ціною 20 грн. За одиницю;

50 одиниць за ціною 35 грн. За одиницю;

У звітному періоді підприємство реалізувало 170 одиниць виробничих запасів.

Розрахунок середньозваженої собівартості наведемо у вигляді таблиці (табл.

1.2.5)

Табл. 1.2.5

Розрахунок середньозваженої собівартості
| | Кількість | Ціна одного | Загальна вартість |
| | Одиниць | одиниці | |
| Залишок на 01.01.01 | 200 | 10 | 2000 |
| Придбано 05.02.01 | 30 | 15 | 450 |
| 18.04.01 | 40 | 20 | 800 |
| 26.06.01 | 50 | 35 | 1750 |
| Всього числиться | 320 | | 5000 |
| Реалізовано | 170 | 15,63 | 2651,1 |
| Залишок на 01.07.01 | 150 | 15,63 | 2344,5 |

Виконуємо розрахунок середньозваженої собівартості, використовуючи наступну формулу:

, де

-- вартість на початок звітного періоду;

- вартість придбаних запасів у звітному періоді;

- кількість запасів на початок періоду;

- кількість придбаних за місяць запасів.

У даному прикладі середньозважена собівартість склала:

Оцінка запасів за методом ФІФО. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому методі вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Порядок надходження та списання виробничих запасів наведемо у вигляді малюнка (мал. 1.2.6)

Надходження Вибуття виробничих 6 5 4 3 2 1 виробничих запасів запасів

Рис. 1.2.6. Порядок надходження та списання виробничих запасів за методом ФІФО.

Оцінка запасів за методом ЛІФО. Оцінка запасів за методом ЛІФОбазується на припущенні, що запаси використовуються в послідовностіяка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування вбухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються увиробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістюостанніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишкузапасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю перших зачасом надходження запасів.

Порядок надходження та списання виробничих запасів наведемо у вигляді малюнка (мал. 1.2.7)

Надходження Вибуття виробничих 6 6 виробничих запасів запасів

Рис. 1.2.7 Порядок надходження та списання виробничих запасів за методом ЛІФО.

Слід звернути увагу, що відповідно до П (С) БО 9 у разі якщо для оцінки товарів використовується метод ЛІФО, то в примітках до фінансової звітності повинна бути наведена різниця між вартістю запасів, відображеної на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою вартістю, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації. Тому використання методу ЛІФО додає чимало важкої праці.

Оцінка за нормативними витратами. Оцінка запасів за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції

(робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення наближення нормативних витрат до фактичних, норми витратою і ціни повинні регулярно перевіряється в нормативній базі і переглядається.

Оцінка за цінами продажу. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Даний метод застосовують підприємства, що мають значну і змінюється номенклатуру запасів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Собівартість продажна сума торгової реалізованих = вартість - націнки на

(2) товарів реалізованих даний товар

Сума продажна середній% торгової = вартість торгової (3) націнки реалізованих націнки товарів

Середній% залишок торгової торгова націнка у продажній = торгової націнки на початок + вартості отримана в звіт-націнки ном місяці

(4) сума продажної продажна вартість

вартості залишку + отриманих у звітному товарів на початок місяця товарів.

1.2.1 Оцінка запасів на дату балансу

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшоюмірою з двох оцінок: первісної вартості або чистої вартостіреалізації.

Первісною вартістю запасів, придбаних за палату, єсобівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума ТЗР, яка узагальнюється на окремому субрахунку, щомісяця розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць.

(6)

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталупідприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками)підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, отриманих підприємствомбезоплатно, визнається їх справедливою вартістю.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результатіобміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.
Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу їхсправедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасівє їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливоювартістю переданих запасів включається до складу витрат звітногоперіоду.

Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібнізапаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаючи до первісної вартості запасів, а відносяться до витраттого періоду, в якому вони були здійснені:

- наднормативні втрати і нестачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньоне пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх устан, в якому вони придатні для подальшого використання взапланованих цілях.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється,крім випадків, передбачених П (С) БО.

Прийняті на облік за первісною вартістю запаси з часом можутьвтрачати свою цінність і початкову вартість. Такі запаси підлягаютьуцінки та відображенню за чистою вартістю реалізації.

Чистої вартістю реалізації запасів вважається очікувана цінареалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуванихвитрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Чиста вартістьреалізації визначається по кожній одиниці запасів.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансуїх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратилиспочатку очікувану економічну вигоду. Кажучи іншими словами,чиста вартість реалізації - це фактично встановлена ціна післяпроведеної уцінки запасів.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чистувартість їх реалізації (сума уцінки), і вартість повністю втрачених
(зіпсованих або відсутніх) запасів, списується на витрати звітногоперіоду з відображенням зазначеної вартості на позабалансовому обліку до прийняттярішення про конкретних винуватців. Після встановлення осіб, які повиннівідшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складудебіторської заборгованості (або інших активів) і доходів звітного періоду.

Визначення чистої вартості реалізації представити у вигляді малюнка
(ріс.1.2.1.8)

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше булизнижені в ціні і є активами, на дату балансу далі збільшується, то насуму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попередньогозменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цихзапасів.

Очікувана ціна реалізації Очікувані витрати на
В умовах звичайної завершення виробництва запасівдіяльності та їх реалізацію

Чиста вартість реалізації запасів

(визначається по кожній одиниці запасів)

Застосовується, якщо:

V ціна на запаси зменшувалася;

V запаси втратили спочатку очікувану економічну вигоду;

V застаріли;

V зіпсовані;

V іншим чином.

Рис. 1.2.1.8 Визначення чистої вартості реалізації.

Аналізується вплив на чистий прибуток застосування різних методівоцінки руху виробничих запасів можна зробити висновки, що:
- Застосовуючи метод ідентифікованої собівартості, підприємство можерегулювати свій прибуток шляхом реалізації більш дорогих або найбільшдешевих одиниць запасів;
- В результаті застосування методу ФІФО вартість кінцевих запасів наближенадо їх поточної ринкової вартості, а собівартість регульованій продукціїзнижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку.

Якщо ціни зростають у звітному періоді за методом ФІФО, виникаєнайменша собівартість реалізованої продукції у зв'язку низьких цін нараніше придбану продукцію і як результат - найбільша чистий прибуток;
- Результатом застосування методу ЛІФО є максимально наближена додійсності собівартість реалізованої продукції (оскільки їїскладають останні придбання за поточними ринковими цінами), менша запорівнянні з іншими методами оцінки чистий прибуток (за умови зростанняцін) і занижена оцінка запасів на кінець періоду.

Якщо ціни у звітному періоді зростають, відповідно призастосуванні методу ЛІФО підприємство матиме найбільша собівартістьреалізованої продукції (при високих цінах) і найменша чистий прибуток;

- чистий прибуток, розрахований при використанні методу середньозваженої собівартості, має середнє значення (найбільш рівну величину прибутку) в порівнянні з результатами застосування ФІФО і ЛІФО.

В умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду зазвичай буде нижчою, ніж ринкова вартість.

Таким чином, при виборі методу оцінки руху запасів слідвраховувати, що:

1. інформація, що стосується руху і наявності запасів відображається як в
Балансі, та і в Звіті про фінансові результати;

2. метод ЛІФО - найбільш придатний для показників, яківідображаються у Звіті про фінансові результати, оскільки найкращим чиномзіставляє дохід від реалізації запасів з їх собівартістю, але неє найкращим методом оцінки поточної балансової вартостівиробничих запасів, коли існує тривала тенденціязбільшення або зменшення цін.

3. метод ФІФО - найбільш пристосований для складання Балансу, томущо собівартість запасів на кінець звітного періоду є більш близькоюдо поточних цінами, отже, найкращим чином відображає вартістьактивів підприємства.

4.метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівнувеличину прибутку, піддаючи меншому впливу коливання купівельних цін. Але длязастосування цього методу оцінки потрібно здійснення складнішихрозрахунків.

1.3. Облік придбання виробничих запасів.

Відповідно виробничих програм витрат підприємствавизначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бутипридбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу,отримані безкоштовно, придбані в результаті обміну і т. п.

Перелік первинних документів, якими найчастіше оформлюєтьсянадходження виробничих запасів, наведені в таблиці 1.3.9.
Виробничі запаси надходять від постачальників з супровіднимидокументами - рахунками - фактурами, рахунками, товарно-транспортниминакладними та ін, що підтверджують кількість вантажу що надійшов,що засвідчують постачальника і порядок оплати. Такі документи спочаткунадходять до відділу постачання, де перевіряється відповідність вантажів договірнимиумовами поставки за кількістю, асортиментом, ціною, термінами і т. п. Потімробляться відмітки про виконання договорів на копіях договорів. Після цьогосупровідні документи реєструються в журналі обліку вступниківвантажів і передаються в бухгалтерію. Тут вони арифметично перевіряються; принеобхідності оформляються відмови від акценту.
При відсутності розбіжностей на матеріальні цінності виписується прибутковийордер. Він застосовується для обліку матеріалів що надходять на підприємство відпостачальників. Прибутковий ордер в одному примірнику складає матеріальновідповідальна особа в день надходження цінностей на склад.