Міжрегіональна Академія управління персоналом

Закарпатський інститут ім.Августіна Волошина

Факультет бізнесу та зовнішньо-економічної діяльності

Кафедра економіки та управління бізнесом

Габор Кристина Іванівна

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: Бухгалтерська звітність

За темою: СКЛАД І ФОРМИ бухгалтерської звітності

Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)

Спеціальність: облік і аудит

Спеціалізація: облік і аудит

Науковий керівник < p> ст.викладач

Прокопенко Л.В.

УЖГОРОД-2002

З М І С Т

Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

Розділ 1. Бухгалтерська звітність: призначення і склад, вимоги прискладанні

1. . Поняття та користувачі бухгалтерської звітності ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4

2. . Якісні характеристики бухгалтерської звітності ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9

3. . Принципи підготовки бухгалтерської звітності ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13

Розділ 2. Характеристика основних форм бухгалтерської звітності

2.1. Баланс підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19

2. . Звіт про фінансові результати ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 22

3. . Звіт про рух грошових коштів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .24

4. . Звіт про власний капітал ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 30

5. . Складання приміток до бухгалтерської звітності ... ... ... ... ... ... ... .... 32

Розділ 3. Порядок складання бухгалтерської звітності на матеріалах ТОВ «Данте» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 34

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .37
Додатки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 38
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 51

Вступ

Програма реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачаєзбереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов дляеволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його веденняв народному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни ворганізації і веденні бухгалтерського обліку в Україні, які випливають ізвимог міжнародних стандартів. Здійснено перехід підприємств і організаційна нову методологію бухгалтерського обліку господарських операцій, доходів,витрат і фінансових результатів на нову систему бухгалтерського обліку.

Дана робота має за мету розглянути чинні в Україні форми обов'язковоїбухгалтерської (фінансової) звітності, виявити специфіку форм звітів тадати поняття про зміст кожного з них. Більш детальну інформацію, що ненаведена у цій роботі, містять конкретні закони, укази, на які зробленопосилання.

Фінансові звіти складає більшість підприємств у всіх країнах світу.
Вигадати універсальний звіт, який відображав би фінансове життяпідприємства у всій його багатогранності, поки що не вдалося. Як показуєпрактика, оптимальним є складання кількох різних звітів, кожний з якихрозкриває ту чи іншу грань діяльності підприємства. Так, баланс міститьінформацію про стан активів, зобов'язань і власного капіталу підприємствана конкретну дату (як правило, на останній день основного або проміжногозвітного періоду - року, кварталу або місяця). Це дає можливість судити промасштаби підприємства, а наявність графи "на початок звітного періоду"дозволяє дійти висновків і щодо деяких тенденцій його розвитку. Водночас запоказниками балансу важко судити, наприклад, про те, наскільки успішноюбула діяльність підприємства у звітному періоді, які доходи було отримано іякі витрати здійснено. Цю інформацію містить звіт про фінансові результати.
А оскільки звітних форм кілька, дуже важливо, щоб наявні у них показникивзаємно доповнювали один одного, а коли потрібно - узгоджувалися між собою.

Розділ 1

Бухгалтерська звітність: призначення і склад, вимоги при складанні

1. Поняття та користувачі бухгалтерської звітності

Фінансова звітність - це узагальнена інформація, яка грунтується наданих бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності тарух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам) дляприйняття рішень.

Терміном "підприємство" позначено широке коло осіб, адже згідно з
Законом про бухоблік обов'язок складати фінансову звітність поширюється навсіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України,незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також напредставництва суб'єктів господарської діяльності.

У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюрідічніособи. Зокрема, відповідно до п.5 ст.8 Закону про бухоблік філії,представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їхвиділено на окремий баланс, зобов'язані вести бухгалтерський облік.
Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства --юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень таінших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремийбаланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як цепередбачено п.11 П (С) БО 1.

Користувачі фінансової звітності

До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так іфізичні особи, яікм для прийняття рішення потрібна інформація продіяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити назовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

- інвестори;

- акціонери;

- кредитори та постачальники;

- покупці та клієнти;

- податкові органи;

- органи державної статистики;

- інші державні установи. < p> До внутрішніх користувачів належать:

- керівництво підприємства;

- управлінський персонал;

- працівники підприємства;

- профспілкові органи .

У п.1. ст.14 Закону про бухоблік вказані користувачі, якимпідприємства зобов'язані подавати квартальних та річну фінансову звітність.
До таких користувачів відносяться:

- органи, до сфери управління яких належать підприємства;

- трудові колективи (на їх вимогу);

- власники (засновники) підприємства.

Зазначеною нормою Закону передбачено також, що "органам виконавчоївлади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно дозаконодавства ". У Порядку № 419 конкретно названо й деяких іншихкористувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавствомвипадках підприємства зобов'язані звітувати перед:

- органами державної статистики;

- органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету);

-- фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннями обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодо використання асигнувань, отриманих із місцевих бюджетів).

Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку.

Склад і форми

Потреби користувачів взначають обсяг інформації, а, відповідно, ісклад фінансової звітності, а також її види та форми. Цілком зрозуміло, щокористувачам фінансової звітності великого заводу потрібна більш докладнаінформація, ніж користувачам фінансової звітності невеликої майстерні, апотреби користувачів звітності банків суттєво відрізняються від потребкористувачів звітності бюджетних установ. Чинні нормативні документибухгалтерського обліку (у тому числі Закон про бухоблік) враховують це іпередбачають різну за складом, видами та формами фінансову звітність длярізних категорій суб'єктів господарювання.

Форми фінансової звітності перелічено у п.2 ст.11 Закону про бухоблік.
Усього їх п'ять:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до звітів.

Форми фінансової звітності та порядок їх складання згідно з статтею 11
Закону про бухоблік встановлено:

- Державним казначейством України (для бюджетних установ);

- Національним банком України (для банків);

- Міністерством фінансів України ( для всіх інших підприємств і організацій).

Але не всі суб'єкти господарювання зобов'язані складати і подаватикористувачам повний комплект (тобто всі п'ять форм) фінансової звітності.

За складом розрізняють фінансову звітність:

- суб'єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- інших суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.2 Закону про бухоблік "суб'єкти підприємницькоїдіяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на веденняспрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подаютьфінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощенусистему обліку і звітності ". А п.3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що
"Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктівгосподарської діяльності національними положеннями (стандартами)встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складібалансу і звіту про фінансові результати ".

Керуючись цією нормою Закону про бухоблік, Міністерство фінансів
України розробило НЕ запланового спочатку (тобто не включений до Програмиреформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнароднихстандартів) стандарт П (С) БО 25. Цим стандартом передбачено, що фінансовазвітність суб'єктів малого підприємництва включає тільки дві форми:

- баланс;

- звіт про фінансові результати.

Обидві ці форми об'єднані загальною назвою ( "Фінансовий звіт суб'єктамалого підприємництва ") і мають скорочену (порівняно з аналогічними формамидля інших підприємств) кількість показників.

Види звітності

Згідно зі ст.12 Закону про бухоблік суб'єкти господарювання, які маютьдочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарськіоперації зобов'язані складті і подавати консолідовану фінансову звітність,тобто звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності тарух коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічноїодиниці.

Крім консолідованої фінансової звітності, існує ще зведена звітність,яку складають і подають:

- міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, а також господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності;

- органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, - щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління, а також щодо господарських товариств, акції

(частки, паї) яких перебувають у комунальній власності;

- об'єднання підприємств - щодо всіх підприємств, що входять до їх складу.

Перелік видів діяльності, за якими складають зведену фінансовузвітність, затверджено Наказом № 37.

Періоди, дати, терміни

Відповідно до статті 13 Закону про бухоблік і пункту 12 П (С) БО 1звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючимпідсумком з початку звітного року, і вона для всіх підприємств включаєтільки дві форми - баланс і звіт про фінансові результати.

У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік.
Зокрема:

- перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців.

Зазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що підприємства, створені ( зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову звітність за цей період не складають. Першим звітним періодом для них буде період із дати реєстрації до кінця наступного року;

- звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13 Закону про бухоблік і п.13 П (С) БО 1.

Згідно з п. 21 П (С) БО 1 у кожному фінансовому звіті (залежно від йогоформи) має бути вказано:

- або дату, станом на яку наведено його показники (баланс);

- або період, який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від основного (календарний рік) або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду, то причини та наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до вимоги ст.14 Закону про бухоблік постановою Кабінету
Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено порядок івстановлено такі терміни подання фінансової звітності:

- квартальна (крім зведеної та консолідованої) - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним;

- річна - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним абосвятковим днем), термін подання переносять на перший після вихідногоробочий день.

2. Якісні характеристики бухгалтерської звітності

Для подання і сприйняття інформації найзручнішою є табличній формі.
Саме тому всі звітні форми (у тому числі й примітки до фінансовоїзвітності) подано у вигляді таблиць.

Основний елемент форм фінансової звітності - стаття. Кожна статтявідповідає конкретному виду об'єктів обліку (активів, зобов'язань,капіталу, витрат, доходів тощо). Як правило, стаття - це один рядок, що маєсвій код (умовну позначку), який складається з трьох цифр. У балансі деякістатті складаються з трьох цифр. Наприклад, стаття "Нематеріальні активи"має три рядки (їх коди 010, 011, 012). За економічним змістом статтіоб'єднано в розділи та частини.

В українському варіанті фінансових звітів (на відміну від міжнародноїпрактики, де статті звітів визначають самі підприємства, керуючись прицьому принципами складання фінансової звітності) найменування статтей
(показників), а також коди рядків стандартизовано (встановлено відповіднимистандартами) і в усіх формах відображено в графах 1 і 2. Решту графпризначено для заповнення показниками підприємства, яке звітує. Причому врізних формах звітності для заповнення призначено різну кількість граф. Убалансі (форма № 1) їх дві:

- в одній (графа 3) відображають показники на початок звітного періоду;

- у другій (графа 4) - на кінець того самого звітного періоду, тобто на дату складання балансу.

У звіті про фінансові результати (форма № 2) і у звіті про рухгрошових коштів (форма № 3) наводять показники як за звітний, так і запопередній періоди. Отже, забезпечують порівнянність показників - одну зякісних характеристик фінансової звітності, передбачених п. 14 П (С) БО 1. Алеу звіті про фінансові результати для заповнення призначено дві графи, а взвіті про рух грошових коштів - чотири, оскільки в кожній статті (як зазвітний, так і за попередній періоди) потрібно подати дані про надходженнята витрати. У звіті про власний капітал (форма № 4) кожна графа відповідаєодному з видів капіталу (статутний, додатковий, резервний тощо). А впримітках до річної фінансової звітності (форма № 5), що складається зкількох автономних розділів, у різних розділах різна кількість граф.

Як правило, графи "на початок звітного періоду" і "за попереднійперіод "заповнюють шляхом простого перенесення до них показників із звітнихформ за відповідний період. Але у деяких випадках ці показники слідвідкоригувати. Зокрема, "шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибуткуна початок звітного року "відображають:

- виправлення помилок, допущених під час складання фінансових звітів у попередніх періодах (п.4 П (С) БО 6);

- вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів (п.12 П (С) БО 6).

Загальну суму коригувань відображають також у рядку 050 (ізрозшифровкою за видами коригувань у рядках 020, 030 і 040) звіту провласний капітал у графі 8 "Нерозподілений прибуток".

Пунктом 10 П (С) БО 1 встановлено певні критерії, яким повиннавідповідати стаття, для того, щоб була підстава відобразити її у фінансовійзвітності. Такими критеріями визначено:

- наявність ймовірності надходження і вибуття майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею;

- можливість достовірної оцінки статті.

Ці самі критерії застосовують і для визнання відповідних об'єктівобліку (основних засобів, запасів, зобов'язань, доходів, витрат тощо) зметою відображення їх у бухгалтерському обліку. Це означає, що дофінансової звітності включають (у вартісному вираженні) ті об'єкти, якіраніше вже було відображено в бухгалтерському обліку. Джерелом інформаціїдля складання фінансових звітів є дані бухгалтерського обліку: сальдо йобороти за рахунками та субрахунки, деякі показники аналітичного обліку.
Тому такою важливою є узгодженість між Планомрахунків і статтямифінансових звітів.

складання звітів повинен передувати аналіз усіх показників, які до нихвходять. І якщо якісь із них не відповідають зазначеним критеріям,необхідно виконати відповідні коригування.

Крім того, фінансові звіти повинні відповідати певним якіснимхарактеристиками. Перелік цих характеристик наведено в п.14-17 П (С) БО 1. Доних належать:

- дохідлівість і однозначність тлумачення (за умови, що користувачі мають достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, яка міститься у фінансових звітах);

- доречність і достовірність інформації. При цьому доречною вважають інформацію, яка "... впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому", а достовірною вважають інформацію, яка "... не містить помилок та перекручень , які здатні вплинути на рішення користувачів звітності ";

- порівнянність, можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.

Конкретний зміст статтей фінансових звітів згідно з п.9 П (С) БО 1визначено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повиннамістити дані про:
. підприємство;
. дату звітності та звітний період;
. валюту звітності та одиницю її виміру;
. відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
. облікову політику підприємства та її зміни;
. консолідацію фінансових звітів;
. припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
. обмеження щодо володіння активами;
. участь у спільних підприємствах;
. виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;
. переоцінку статей фінансових звітів;
. іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями

(стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовійзвітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства

(країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової компанії);

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

3. Принципи підготовки бухгалтерської звітності

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовійпрактиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійніорганізації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер тагрунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансовихзвітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку.

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в
Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерськогообліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунківбухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено увідповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати обліку політикута розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)обліку, звітності і контролю. Отже, держава встановлює правила й процедуриобробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки длязовнішніх користувачів.

Загалом, ознайомившись з нововведеннями принципами бухобліку тазвітності, які передбачені МСБО, можна вважати, що українські бухгалтерикерувалися ними у своїй практичній діяльності задовго до їх письмовоговикладу. Але робили вони це неусвідомлено, оскільки вітчизняні підручники іпосібники з бухгалтерського обліку не містили словесного опису принципів,тоді як західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам ці відомостівже з перших днів їх знайомства з предметом.

Майже усі перелічені у МСБО принципи не є абсолютно новими длявітчизняних бухгалтерів, окрім хіба принципу обачності.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такогометоду оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітностівитрат і зобов'язань та відповідно завищення активів і доходів.

Дотримання цього принципу поки що не дуже властиве українськимпідприємствам. Можна сказати, він діє навпаки. Підприємці прагнуть показатиу звітності якомога більше витрат і, відповідно, менше доходів з метоюмінімізації податкових платежів, оскільки до користувачів фінансовоїзвітності в основному зараховують переважно податкові органи. Щодо іншихкористувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів, постачальників)то, як правило, вони не виявляють серйозної зацікавленості в отриманнідостовірної фінансової інформації про підприємство. Тому керівникипідприємств і не прагнуть показати своє підприємство у вигідному світлі.
Інакше кажучи, немає інтересу до інформації - немає і потреби у їїрозкритті.

Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надаватиоб'єктивну інформацію про стан справ.

На відміну від українських, американські та західноєвропейськібізнесмени прагнуть прикрасити показники фінансово-майнового стану своїхпідприємств, оскільки для них набагато важливіше показати користувачамфінансової звітності, що бізнес розвивається успішно, фінансовий станстійкий, зобов'язання в нормі, рентабельність висока. Усе це обіцяєінвесторам та акціонерам високі відсотки та дивіденди.

Щодо решти принципів, то вітчизняні бухгалтери користувались ними іраніше, бо без них облік був би неможливим, тому вони й принципи (засади,база). Саме до таких принципів належать: автономність, безперервність,історична собівартість, єдиний грошовий вімірнік тощо.

Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал ізобов'язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів,капіталу, зобов'язань інших підприємств та окремо від майна, доходів ізобов'язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійною,відокремленою від засновника субстанцією.

Принцип історичної собівартості означає, що під час оприбуткування набаланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витрат на виробництво абопридбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично. Решту методівоцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) слідзастосовувати лише у випадках, колі такі витрати неможливо визначити звисоким ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичноюсобівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання.

Сутність принципу єдиного грошового вімірніка полягає у тому, щовимірювання й узагальнення усіх операцій, що їх проводять у регістрахбухгалтерського обліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежновід того, скільки видів валют підприємство має у своєму розпорядженні.
Зазвичай, це валюта країни, в якій підприємство зареєстровано. Це означає,що неможливо підсумовувати українські гривні з американськими доларами підчас розрахунку загальних вартісних результатів. Усі валюти приводяться дооднієї.

Основне завдання принципу превалювання змісту над формою полягає утому, що облік всіх господарських операцій (реєстрацію фактівгосподарського життя) слід здійснювати відповідно до сутності цих операційта економічної реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

Такий принцип як безперервність можна розглядати подвійно: власне якпринцип і як умову (припущення). У міжнародних стандартах безперервністьбухгалтерського обліку розглядають саме як припущення.

безперервність полягає у тому, що оцінка активів і зобов'язаньздійснюється виходячи з умови, що діяльність підприємствапродовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в недалекомумайбутньому не очікується.

Поряд з тим, безперервність бухгалтерського обляку полягає не тільки втому, що підприємство діє необмежено довго і продовжуватиме діяльність уосяжному майбутньому, а й у тому, що наслідки операцій, що їх відображаютьна рахунках, можуть правильно визначатися лише з урахуванням наслідківпопередніх операцій. Інакше кажучи, кінцеве сальдо не може бути визначенебез урахування початкового сальдо. У сальдовому балансі ніколи не будерівності, якщо хоча б один, відмінний від нуля, залишок не буде враховано узагальному підсумку валюти балансу. При цьому не має значення переривалисяпідприємство свою діяльність хоча б на якийсь час чи ні. Сальдо - обороти --сальдо тощо - це безперервний ланцюг.

Якщо принцип безперервності розглядати як умову тривалості, то йогозначення полягає у тому, що підприємство діятиме необмежено довго і вблизькому майбутньому не очікується його ліквідація. А у випадку,наприклад, банкрутства активи може бути переоцінено за ліквідаційноювартістю для більш швидкого їх продажу, щоб можна було розрахуватися зкредиторами.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому,що ддя визначення фінансового результату звітного періоду необхіднозіставіті доходи звітного періоду та витрати, які були здійснені дляотримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку ізвітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплатигрошей. Інакше кажучи поняття доходів і витрат не потрібно ідентифікувати згрошовими потоками. Цей принцип, передбачений МСБО, не є для нас новим,оскільки вже в процесі обліку ми зіставляємо отримані доходи та понесені наних витрати. Суттєву роль цей принцип відіграє в американському обліку,тому що американці користуються ним тільки під час підготовки фінансовихзвітів, оскільки доходи і витрати вони відображають за фактом оплати.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства напевні проміжки часу з метою складання фінансової звітності. Вітчизнянийоблік передбачає поділ звітності на періодичну (місяць, квартал, півріччя,
9 місяців) та річну. Обов'язкова подача фінансової звітності передбачаєквартальні періоди та річну.

Згідно принципу повного висвітлення фінансова звітність повиннамістити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій таподій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосуванняпідприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повиннабути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Річний бухгалтерський звіт підприємства подають за такими типовимиформами:

- № 1 - баланс;

- № 2 - звіт про фінансові результати;

- № 3 - звіт про рух грошових коштів;

- № 4 - звіт про власний капітал;

- примітки до річної фінансової звітності.

Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповіднимиположеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Перед початком складання звітності підприємства виконують великупідготовчу роботу:

- перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;

- уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;

- перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереально дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності;

- розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління;

- визначають та списують фінансовий результат;

- перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;

- перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію.

Розділ 2

Характеристика основних форм бухгалтерської звітності

2.1. Баланс підприємства

Порядок заповнення першої форми фінансової звітності регулюєтьсяположенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", де розкритіосновні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка тарозкриття статей балансу, а також визначена стандартизована формазвітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність такихобов'язкових реквізитів, як: назву підприємства, територія, на якійзареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління,галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис.грн., таадреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складеназвітність. Більшість перелічених показників має свій статичний код, якийвказується у відповідній графі. Наприклад, код підприємства складається з 8 --ми цифр.

Норми зазначеного положення (стандарту) не регулюють порядок складаннябалансів банків та бюджетних установ. Малі підприємства при складаннябалансу регулюються положенням (стандартом) 25 "Фінансовий звіт суб'єктамалого підприємництва ".

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремимположенням (стандартом).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої танеупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капіталпідприємства.

Різниця між вартістю активів і сумою зобов'язань підприємствахарактеризує розмір його власного капіталу.

Не допускається у балансі проводити згортання статей активів тазобов'язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями
(стандартами).

Баланс складається з двох частин: Активу, де представлені господарськізасоби, та пасивами, де згруповані їхні джерела. Основним елементомбухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив Балансу складається з трьох розділів:
І. Необоротні активи.
ІІ. Оборотні активи.
ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу складається з п'яти розділів:
І. Власний капітал.
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.
ІІІ. Довгострокові зобов'язання.
ІV. Поточні зобов'язання.
V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки в балансі відображаються активи (ресурси, контрольованіпідприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,приведе до надходження економічних вигід у майбутньому), зобов'язання
(заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій іпогашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства,що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активахпідприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань), топідсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власногокапіталу, тобто пасиву балансу.

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомого майна
(ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства. Прикладиактивних статтей - основні засоби, матеріальні запаси, розрахунки здебіторами тощо.

До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу),вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновостіповернення зобов'язань. Приклади пасивних статтей - статутний капітал,прибуток, розрахунки щодо заробітної плати тощо.

У першому розділі активу відображаються
. нематеріальні активи (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),
. незавершене будівництво;
. основні засоби (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),
. довгострокові фінансові інвестиції (які обліковуються за методом участі в капіталі та інші фінансові інвестиції);
. довгострокова дебіторська заборгованість;
. відстрочені податкові активи;
. інші необоротні активи.

Другий розділ активу містить інформацію про запаси:

- виробничі;

- тварини на вирощуванні та відгодівлі;

- незавершене виробництво;

- готову продукцію;

- товари;

- одержані векселі;

- дебіторську заборгованість за товари, роботи , послуги (чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів);

- дебіторську заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна дебіторська заборгованість);

- поточні фінансові інвестиції;

- грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній валюті та інші обротні активи).

У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий,додатковий вкладений,інший додатковий, резервний капітал, нерозподіленийприбуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплатперсоналу, інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, іншідовгострокові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та іншідовгострокові зобов'язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредитибанків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, виданівекселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточнізобов'язання за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, зпозабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, звнутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання).

П'ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Кожний з розділів балансу завершається проміжним підсумком по розділу,сума яких дає відповідно загальний підсумок активу чи пасиву балансу.

Практично майже усі дані, які знаходять своє відображення у балансі,беруться з даних синтетичних (й аналітичних) рахунків бухгалтерськогообліку, крім результативних рахунків, що визначають прибуток чи збитокдіяльності підприємства, який розраховується і наводиться у формі № 2, авже потім переноситься у перший розділ пасиву балансу.

Форма балансу (скорочена № 1-м) приведена у додатках до даної роботи.

2.2. Звіт про фінансові результати

Складання звіту про фінансові результати регулюється положенням
(стандарту) бухгалтерського обліку 3, який так і називається «Звіт профінансові результати ». Шапка звіту містить таку ж інформацію пропідприємство, як форма № 1 «Баланс», крім даних про форму власності таадреси підприємства.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачамповної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибуткита збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків,передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непряміподатки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться удужках.

За структурою звіт поділяється на три розділи:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Малі підприємства подають звіт по скороченій формі № 2-м.

Перший розділ «Фінансові результати» визначає усі доходи і витрати,прибутки та збитки підприємства, які мали місце у звітному періоді.
Додатково показуються відповідні показники за попередній період.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основнійдіяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства, визначає:

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

. прибуток чи збиток;

. податок на прибуток від звичайної діяльності:

- фінансові результати від звичайної діяльності:

. прибуток чи збиток;