Міністерство Освіти і Науки Республіки Білорусь
Білоруський Державний Економічний Університет
кафедрабухгалтерського обліку, аналізу та аудиту в галузяхнародного господарства
К У Р С О В А Р О Б О Т А
По предмету: «ТЕОРІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ»
На тему: «Сутність та значення системи рахунків та подвійного запису»
Керівник
Н. М. Дорошкевич
м. Мінськ, 1998р.
Зміст
Введення
1. Рахунки бухгалтерського обліку і їх будову:
1. Система рахунків бухгалтерського обліку, їх призначення і внутрішню будову;
2. Характеристика активних, пасивних і активно-пасивних рахунків;
3. Синтетичний та аналітичний облік на рахунках;
4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку:
1. Класифікація рахунків за призначенням і структурою;
1.4.2. Класифікація рахунків заекономічним змістом;
2. Подвійний запис на рахунках і її сутність:
2.1. Сутність подвійного запису;
2.2. Обгрунтування методу подвійного запису;
2.3. Інформаційне та контрольне значення подвійної
запису;
3. Кореспонденція рахунків. Бухгалтерські проведення:
1. Бухгалтерські проводки;
2. Рахункові формули.
Висновок
Список літератури
Введення
Життя людського суспільства складається з безлічі щоденноподій, що відбуваються і фактів, які можуть стосуватися різних сторіндіяльності суспільства - політичних, господарських, соціальних та інших.
Оскільки, кожна людина в суспільстві порівнює свою поведінку, роботу іжиття з оточуючими його подіями і фактами, то, чим більше він буде знатипро те, що відбувається навколо нього, тим ефективніше і безпечніше будуть його вчинкиі діяльність. Отже, людина повинна приймати до уваги івраховувати що відбуваються навколо нього факти і події, знати стандійсності, яка його оточує. У цьому полягає сутність обліку взагальних його рисах.
Факти і події, що відбуваються в житті суспільства, пов'язані згосподарську діяльність товариства, відображаються в господарському обліку. Підгосподарським урахуванням розуміється відображення фактів господарськоїдіяльності, яку здійснюють підприємства, організації та установи;наприклад - операції купівлі-продажу, виробництва продукції, здійсненнярозрахунків через банк, нарахування і виплата заробітної плати і т.д.
Одним з основних видів господарського обліку є бухгалтерськийоблік. Бухгалтерський облік являє собою систему, що забезпечуєотримання бухгалтерської інформації про господарську діяльність підприємствашляхом безперервної та суцільної фіксації фактів господарського життя вдокументах, подальшої їх угрупованні та узагальненні отриманої інформаціїсвоїми способами. Окрім інформаційної функції, бухгалтерський обліквиконує функцію контролю дотримання чинного законодавства,нормативних документів урядових органів, а також ефективностівикористання належать підприємству коштів.
Предметом бухгалтерського обліку є кошти підприємств іустанов, залучені до їх господарський оборот і мають вартіснуоцінку. Об'єктами бухгалтерського обліку (далі - бухобліку) єокремі складові господарських коштів, процеси, пов'язані зкругообігом коштів, і їхні результати.
Засоби підприємств та установ (далі - госпорганів)класифікуються за:
1. складу і розміщення (які кошти і як вони розміщені);
2. джерелам утворення і цільовим призначенням (хто є власником цих коштів і для чого вони призначені).
Подвійна характеристика об'єктів обліку забезпечує їх порівнянняі одержання на цій основі нової інформації. Відмінності в складі іхарактеристиці господарських коштів викликають необхідність об'єднання їхв однорідні групи та організації обліку по кожній такій групі. Рухгосподарських коштів відбувається у вигляді численних господарськихоперацій (далі - госпоперацій): фактів і подій, що змінюють склад ірозміщення коштів та їх джерел. У бухобліку відображаються всі операції векономічного життя госпорганів, які мають вартісну оцінку. Виникаєнеобхідність відображати в бухобліку кожен господарський факт у взаємнійзв'язку із змінними під їх впливом господарськими засобами,групувати і зводити ці дані в узагальнюючі показники про господарськудіяльності підприємства.
Систему прийомів, що забезпечує суцільне, безперервне, взаємопов'язаневідображення і узагальнення у грошовому виразі об'єктів бухобліку з метоюотримання вимагається бухгалтерської інформації, називають методом бухобліку.
У систему прийомів (елементів методу) входять:
- первинне спостереження,
- вартісний вимір,
- поточна угруповання результатів господарської діяльності, < p> - підсумкове узагальнення облікової інформації.
Первинне спостереження в бухобліку здійснюється за допомогою первинноїдокументації (оформлення госпоперацій документами) та інвентаризації
(перевірка наявності в реальності об'єктів бухобліку).
Вартісне вимірювання здійснюється за допомогою таких прийомів:оцінка (перерахунок трудових і натуральних показників операції в вартісної)і калькуляція (підрахунок всіх витрат на здійснення будь-якого процесу іна одиницю його результату).
Первинне спостереження та вартісне вимірювання забезпечують тількиреєстрацію розрізнених фактів. Їх потрібно класифікувати, узагальнити іпорівняти, тобто отримати узагальнюючі показники, що характеризують стані рух об'єктів бухобліку. Це передбачає застосування взаємопов'язанихінформаційних елементів - рахунків, які служать для отримання показниківбухобліку, є ознаками класифікації інформації в його системі, з їхдопомогою здійснюється поточна угруповання всієї інформації. Прийомподвійного відображення інформації (подвійний запис) забезпечує дотриманняпослідовної системності у відображенні інформації бухобліку. Підсумковеузагальнення облікової інформації на практиці здійснюється шляхом складаннябухгалтерського балансу та інших форм звітності.
У своїй роботі я хочу детально розглянути основний елемент методубухобліку: систему рахунків та подвійного запису. Шляхом його застосування напідприємстві здійснюється запис даних про наявність коштів у підприємства,їх належності, запис всіх змін у складі цих коштів іджерел під впливом діяльності колективу.
Слід зазначити, що останніх два елементи бухобліку, з вищеперерахованих (рахунки і подвійний запис; складання бухгалтерського балансу іінших форм звітності) є специфічними прийомами, властивими тількийому.
Бухгалтерський баланс являє собою заключний прийом обліку,який дозволяє в узагальненому вартісному вигляді подати дані пропредмет обліку - майно підприємства, що знаходиться в його розпорядженні навизначену дату, як правило, на перше число кожного місяця (квартал,року). Простіше кажучи, баланс - це як би моментальна фотографія стану,розташування засобів у вартісному вираженні на певний моментчасу. Однак кожна наступна операція господарського процесу викличезміни в складі і сумі будь-яких засобів і (або) їх джерел, щопотягне за собою зміни в балансі підприємства. Теоретично можливовести бухоблік, вносячи зміни в баланс після кожної госпоперації. Але напрактиці це надзвичайно складно, тому що Внести до таблиці балансу дещотисяч змін, тобто За кількістю операцій за місяць, неможливо. Такожнеможливо буде наочно уявити, осмислити і зрозуміти ці зміни,отримати по них окремі показники, узагальнити їх, зробити певнівисновки і т.д. Тому, на додаток до балансу, у бухобліку застосовують системурахунків та подвійного запису.
1. Рахунки бухгалтерського обліку та їх будова
1.1. Система рахунків бухгалтерського обліку, їх призначення і внутрішнє
будова
Застосування рахунків є одним зі специфічних прийомів бухобліку. Уекономічній літературі бухгалтерські рахунки зазвичай визначають як спосібугруповання, поточного контролю і відображення у грошовій оцінці рухузасобів, їх джерел та господарських процесів. Це визначення не цілкомвідображає характеристику рахунків бухобліку. При визначенні характеристикирахунків необхідно бачити різницю між системою рахунків і окремим рахункомяк елементом цієї системи. Незалежно від техніки реєстрації та відображенняданих рахунку бухобліку є способом класифікації, відображення іпорівняння показників про господарську діяльність./1, с.88-89/
За формою рахунок можна представити як аркуш паперу або таблицю, взаголовної частини якої заносять назва однієї зі статей активу або пасивубалансу. Відповідно це і буде назва рахунку.
У кожному рахунку відображаються дані про Д-т Назва рахунку
К-тгосподарські факти, характерніпозитивним чи негативнимвпливом на величину загальногопоказника даного рахунку. У зв'язку з
Схема 1.1.цим таблицю рахунку ділять на дві частини,з яких одна призначена для відображення збільшення, а інша --зменшення. Ці частини рахунки називають: ліву - дебет (від лат. Debet - бутиналежним); праву - кредит (від лат. credit - надавати довіру, вірити).
Дані про госпоперації, що відображаються на рахунку, є векторчислових показників із знаками плюс або мінус, які і визначають уякій частині рахунку (дебет - кредит) вони будуть зафіксовані. Якщо на дебетрахунку відображаються господарські факти, що характеризують збільшення тогооб'єкту обліку, для якого відкритий цей рахунок, то на його кредиті - факти,зменшують цей об'єкт. Або, навпаки, на дебеті - зменшення, а накредиті - збільшення об'єкта обліку/1, с.87 /. Будь-який господарський фактодержує відображення за дебетом одного і кредитом іншого рахунку в однаковійсумі. Двоїсте відображення інформації, як і балансовий метод їїузагальнення, є універсальним прийомом, що дозволяє будуватиінформаційну систему. Підрахунок всіх даних, які зареєстровані за рахунком,називається його обігом. Оборот відображає рух господарських засобів іїх джерел. Підсумок записів за дебетом рахунка - дебетовий оборот, підсумок покредиту - кредитовий оборот. Різниця між сумами, проставленими наодному боці рахунку, і сумами, вказаними на іншій його стороні,називається залишок по рахунку або сальдо. Ця сума відображає величинузалишку, наявності певного виду засобів або джерела на датускладання балансу, зазвичай на перше число місяця. Сальдо на початокзвітного місяця називають початковим сальдо, а на кінець - кінцевим,отриманим за даний відрізок часу. Сальдо може бути дебетових, абокредитовим, або нульовим. Рахунок, який не має сальдо (воно дорівнює нулю),називається закритим рахунком. Відкрити рахунок - значить відобразити на ньому даніхоча б про одну госпоперації, закрити рахунок - звести його сальдо до нуля.
Внутрішня будова рахунку бухобліку представлено на схемі "Внутрішнєбудова рахунку бухгалтерського обліку ",/додаток А /. Тут показані всітри рівня відображення даних і алгоритм визначення сальдо за рахунком.
Бухгалтерські проведення об'єднуються в групи по кореспондуючих рахунках,з яких потім отримують оборот по рахунку. На практиці іноді не отримуютьоборотів по окремих кореспондуючих рахунках і тим самим знижуютьаналітичну цінність створюваної на рахунку інформації.
Відображення кількісних даних на всіх інформаційних рівняхприпускає наявність двох матриць (однієї за дебетом, інший за кредитом; см.схему "Матриці внутрішнього облікового поля рахунку бухгалтерського обліку",
/ додаток Б /), у яких накопичуються дані по кожній проводці,виявляються обороти по кореспондуючих рахунках і в цілому за дебетом ікредиту рахунку, визначається результат порівняння оборотів - сальдо порахунку. Тут показані ті ж проводки і кореспондуючі рахунку, що й насхемою "Внутрішня будова рахунку бухобліку",/додаток А /. Однак длянаочності вказано кількісний вміст проведень, обчисленіобороти (Про) і сальдо (С), представлений рахунок, початкове дебетове сальдо (Сн)якого становить 245 руб., відбиті наступні бухгалтерські проведення (х):
За дебетом рахунка Закредитом рахунка
Номер Сума кореспондує. Номер Сума
Кореспондують.проводки руб. рахунку проводки руб. рахунку
| 4) | 250 | К1 | | 1) | 150 | Д1, Дm |
| 9) | 340 | К1 | | 5) | 100 | Д1 |
| 12) | 130 | К2, Кn | | 17) | 50 | Д1 |
| 14) | 50 | К1 | | 18) | 250 | Д1, Д2 |
| 16) | 200 | К2, Кn | | 19) | 50 | Д1 |
| 22) | 40 | К2 | | 21) | 180 | Дm |
| | | | | 25) | 400 | Д2, Дm |
Оборот 1010 Оборот
1180
Схема 1.2.
1.2. Характеристика активних, пасивних і активно-пасивних рахунків.
Рахунки бухобліку діляться на активні і пасивні. Активні рахункипризначені для відображення коштів підприємств, які відображаються в активібалансу. Вони дають показники про наявність, склад та розміщення коштів.
Пасивні рахунки - для відображення джерел власних і позикових коштів,відображаються у пасиві балансу.
На рахунку переносять не тільки назви певного виду засобів абоджерела, узятих з відповідної статті балансу, а й суму, якавідображає величину залишку, наявності певного виду засобів або джерелана дату складання балансу. В активних рахунках сальдо на початок місяцябереться з відповідної статті активу балансу і відображається за дебетомрахунку, а в пасивних рахунках - з пасиву балансу, відображається по кредитурахунку.
В активних рахунках операції зі збільшення об'єкта обліку відображаються задебетом, під початковим сальдо, яке, як правило, відокремлюється від рештичастині рахунка рисою, а операції зі зменшення - на кредиті рахунку. Упасивних рахунках, навпаки, операції зі збільшення об'єкта обліку відображаютьсяна кредиті, а операції зі зменшення - на дебеті.
Можна зробити узагальнення відображення різних операцій на рахунках: якщогоспоперації викликає збільшення будь-якого виду засобів або джерела, тосуму цієї операції слід відображати на відповідному рахунку, на тій йогостороні, де записано початкове сальдо; якщо операція викликає зменшеннябудь-якого виду засобів або джерела, то суму цієї операції слідвідображати на відповідному рахунку на стороні, що протилежна тій,на якій відображено початкове сальдо.
Д-т Активний рахунок К-т Д-т Пасивнийрахунок К-т
Розблок 300 7) 650 11) 475
Розблок 250
2) 350
8) 175
3) 230
10) 340
Про 580 Про 650 Про 475
Про 515
Ск 230
Ск 290
Схема 1.3.
Застосування системи рахунків спрощує ведення бухобліку, оскільки вимагаєтільки правильного і послідовного відображення сум операцій навідповідних рахунках за дебетом або кредитом рахунку. Після рознесення всіхгоспоперацій за звітний місяць по рахунках, підбиваються підсумки записів сумзмін за дебетом і кредитом кожного рахунку, тобто розраховуються дебетовіі кредитові обороти. Кінцеве сальдо по активних і пасивних рахункахвиводять на основі наступного правила: до сальдо на початок місяця додатиоборот, розташований під сальдо (тобто на тому ж боці рахунку), віднятиоборот розташований на протилежній стороні. Результат будесальдо на кінець звітного місяця і, одночасно, сальдо на початокнаступного звітного місяця. Це можна узагальнити розрахунковою формулою (1.1):
Ск = Сн ((Д - К),
(1.1)
де Ск, Вн - сальдо кінцеве та початкова відповідно,
Д, К - обороти по дебету і кредиту відповідно.
При використанні цієї формули необхідно враховувати наступне правило:якщо рахунок активний, то перед дужкою зберігається позитивний знак, якщорахунок пасивний, то знак перед дужкою міняють на негативний.
Однак слід зазначити, що поряд з активними та пасивними рахунками,існує група активно-пасивних рахунків, які призначені восновному для розрахунків з різними дебіторами та кредиторами. Залежно відстану цих розрахунків може бути три випадки:
1) або нашому підприємству повинні інші підприємства, тобто є нашими дебіторами, - в цьому випадку сальдо по таких рахунках буде дебетових, буде відображатися в активі балансу, сам рахунок відповідно буде виступати активним;
2) яке наше підприємство є боржником якого-небудь іншого підприємства, яке буде бути нашим кредитором, - в цьому випадку сальдо буде кредитовим, відіб'ється в пасиві балансу, сам рахунок відповідно буде виступати пасивним;
3) проте на практиці найчастіше зустрічається наступна ситуація, коли нашому підприємству повинні інші госпоргани, і наше підприємство є боржником будь-яких госпорганів, - в цьому випадку сальдо буде одночасно дебетових і кредитових (розгорнуте сальдо), позначиться і в активі, і в пасиві балансу.
Для того щоб визначити кінцеве сальдо за активно - пасивного рахункувикористовують сле?? ующее правило: до початкового сальдо додають місячнийоборот по тій стороні рахунка, де відображено початкове сальдо, і віднімаютьмісячний оборот по протилежній стороні рахунку. Позитивна різницяскладе кінцеве сальдо, яке буде відображено на тому ж боці рахунку,де і початкова, а негативна різниця - що сальдо перейде напротилежний бік рахунку по відношенню до початкового. Якщо по активно -пасивному рахунку немає початкового сальдо, то кінцеве сальдо визначаєтьсяпорівнянням місячних оборотів і відбивається на тій стороні рахунка, де оборотбільше. Необхідно відзначити, що розгорнуте сальдо в активно-пасивнихрахунках у звичайному порядку вивести неможливо. Воно визначається за данимианалітичного обліку (див. Розділ 1, підрозділ 1.3). Аналітичний облік даєінформацію про стан розрахунків з кожним дебітором і кредитором, а також прозагальної суми дебіторської та кредиторської заборгованості/см. 2, с. 12 /.
Сукупність всіх даних про госпоперації, відображена на рахунку, можебути представлена вектором позитивних і негативних чисел, що відображаютьїх вплив на сальдо цього рахунку. Якщо встановити, що дебетові оборотиі сальдо за будь-яких рахунках відображаються тільки позитивними числами, акредитові обороти і сальдо - негативними, то вийде єдина процедуравизначення сальдо по рахунках. Для наочності завжди можна відокремитидебетові показники від кредитових, якщо виділити негативні величини всамостійний вектор із зворотними знаками. Єдина процедура визначеннякінцевого сальдо за будь-якого рахунка бухобліку зводиться до обчислень поформулі (1.2):
Ск = Д - К (Сн
(1.2)
Знак при показнику початкового сальдо визначається залежно від йогоприналежності до дебетової (+) або кредитове (-) частини рахунку. Розглянемоумовний приклад. У таблиці 1 дані початкове сальдо і обороти за деякимирахунками.
Таблиця 1.
Єдина процедура визначення сальдо по рахунках, руб.
| | Сн | Обороти | | Ск |
| Рахунок | | | Розрахунок | |
| | Д | К | Д | К | | Д | К |
| А | 300 | - | 580 | 650 | 300 + 580 - 650 = 230 | 230 | - |
| В | - | 250 | 475 | 515 | - 250 + 475 - 515 = - 290 | - | 290 |
| Ж | - | 100 | 215 | 90 | - 100 + 215 - 90 = 25 | 25 | - |
| Н | 245 | - | 1010 | 1180 | 245 + 1010 - 1180 = 75 | 75 | - |
| Про | - | 195 | 225 | 70 | - 195 + 225 - 70 = - 40 | - | 40 |
| | 545 | 545 | 2505 | 2505 | | 330 | 330 |
У графі "Розрахунок" початкове сальдо по рахунках показано як єдинийвектор: 300 - 250 - 100 + 245 - 195 = 0, кінцеве сальдо отримано поформулі (1.2) у вигляді вектора: 230 - 290 + 25 + 75 - 40 = 0. Розгорнутекінцеве сальдо отримано шляхом перенесення негативних показників в графу
"К" з протилежним знаком, позитивні показники залишені в графі "Д".
Таким чином, порядок визначення кінцевого сальдо зведений до єдиноїпроцедурою для активних і пасивних рахунків. Особливо наочно це видно наприкладі рахунку Ж. Початкове сальдо за цим рахунком було кредитовим, акінцеве стало дебетових. Причому, отримано воно за тією ж формулою, що завсім іншим рахунками. Для розрахунку сальдо можна не розділяти всі рахунки надві підмножини (активні і пасивні), а розглядати їх як єдинусистему. Такий порядок забезпечує математичну коректність розрахунками повизначення кінцевого сальдо/1, с. 90-93 /.
1.3. Синтетичний та аналітичний облік на рахунках
Структура інформації бухобліку підрозділяється на два розрізи:горизонтальний і вертикальний. Горизонтальні зв'язки проявляються черезкореспонденцію рахунків, викликану подвійний записом даних про госпдіяльності
(див. розділ 2). Вертикальні зв'язки виражені в супідрядність інформаційнихрівнів - синтетичного й аналітичного обліку, синтетичних тааналітичних рахунків.
Синтетичний облік - облік, який дає узагальнені показники в грошовомувираженні. Такі показники містяться в рахунках синтетичного обліку танеобхідні для загального уявлення про наявність та рух коштів та їхджерел.
Синтетичні (поєднують) рахунки являють собою спосібкласифікації та систематизації інформації по стадіях кругообігу коштів іфондів. Вони утворюють пов'язану подвійний записом інформаційну систему,відображає динаміку руху всіх об'єктів бухобліку в узагальненихвартісних показниках (горизонтальні зв'язки). Синтетичні рахункиє рахунками 1-го порядку чи головними рахунками. Вони можуть бути простими
(коли об'єкт обліку не підлягає подальшій деталізації) і складними (колиоб'єкт обліку, який відображає на даному синтетичному рахунку, підлягає подальшійдеталізації на окремих рахунках, які називаються аналітичними). Показникискладних рахунків, коли це необхідно, знаходять свою деталізацію уаналітичному обліку. Перелік синтетичних рахунків міститься в планірахунків. Кожен синтетичний рахунок має свій номер. У плані рахунків бухоблікуза деякими складним рахунками передбачаються субрахунки. Субрахунок - спосібгрупування даних аналітичного обліку. Субрахунки називають рахунками 2-гопорядку. Вони використовуються для одержання узагальнених показників на додатокдо даних синтетичних рахунків. Субрахунки мають не всі синтетичні рахунки, атільки ті, показники яких необхідно відповідним чиномзгрупувати. Перелік субрахунків вказується в плані рахунків, протепідприємства та організації можуть самостійно виділяти окремі субрахунки.
Субрахунки показують, в якій послідовності (угруповання) потрібновідкривати рахунки аналітичного обліку, і є проміжною ланкою міжсинтетичним рахунком і їх відкриває до нього аналітичними рахунками. При цьомупо одному субрахунку може бути відкритий один або декілька аналітичнихрахунків у залежності від необхідної деталізації показників обліку.
Аналітичний облік - облік, який дає деталізовані показники вгрошовому, а в необхідних випадках і в натуральному вираженні, з метоюотримання більшого обсягу інформації для контролю і аналізу господарськоїдіяльності. Для ведення аналітичного обліку застосовуються аналітичнірахунку.
Аналітичні (деталізують рахунки) є способом узагальнення ігрупування даних, що об'єднуються синтетичним рахунком (вертикальні зв'язки).
Аналітичні рахунки відкривають тільки до складних рахунків синтетичного обліку.
Система аналітичних рахунків узагальнює й водночас деталізуєгоспоперації за змістом, а також в натуральних або трудовому вимірниках,в той час як у синтетичному рахунку ці операції об'єднуються та узагальнюютьсяв єдиному грошовому вимірнику. При цьому підсумки оборотів і сальдо (у грошовомувираженіі0 по всіх аналітичних рахунках повинні відповідати оборотами ісальдо того синтетичного рахунка, у розвитку якого відкриті аналітичнірахунку.
Список літератури:
Палій В.Ф., Соколов Я.В. Теорія бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси істатистика, 1998. - 279 с.
Костюк П.А Словник бухгалтера. - 3-е изд., Перераб. і доп. - Мн.: Виш.шк.,
1990. - 240 с.
Снітко М.А. Теорія бухгалтерського обліку. - Мн.: Місанта, 1996. - 263 с.
Філліпенко Л.Н. Бухгалтерський облік. У 3-х частинах. Частина 1. - Мн.: Изд. О.М.
Філліпенко, 1998. - 192 с.
Додаток А.
Дебет рахунки
Кредит рахунку
Схема 1. Внутрішня будова рахунку бухгалтерського обліку.
Додаток Б.
| Дебет |
| Код | К1 | К2 | (| Кn | (|
| Сн | | | | | 245 |
| х4 | 250 | | | | 250 |
| х9 | 340 | | | | 340 |
| х12 | | 50 | | 80 | 130 |
| х14 | 50 | | | | 50 |
| х16 | | 180 | | 20 | 200 |
| х22 | | 40 | | | 40 |
| | | | | | |
| Про | 640 | 270 | | 100 | 1010 |
| Ск | | | | | 75 |
| Кредит |
| Код | Д1 | Д2 | ... | Дm | (|
| Сн | | | | | |
| х1 | 50 | | | 100 | 150 |
| х5 | 100 | | | | 100 |
| х17 | 50 | | | | 50 |
| х18 | 50 | 200 | | | 250 |
| х19 | 50 | | | | 50 |
| х21 | | | | 180 | 180 |
| х25 | | 200 | | 200 | 400 |
| Про | 300 | 400 | | 480 | 1180 |
| Ск | | | | | |
Схема 2. Матриці внутрішнього облікового поля рахунку бухгалтерськогообліку.
-----------------------< br>Сума за бухгалтерськимипроводках (х4, х9, х12, х14, х16, х22)
Сума за бухгалтерськимипроводках (х1, х5, х17, х19, х21, х25)
Суми за кореспондуючих
(кредитуються) рахунками (К1, К2, ..., Кn)
Суми за кореспондуючих
(дебетуемим) рахунками (Д1, Д2, ..., Дm)
порівняння
Про Оборот за дебетом
Про Оборот по кредиту
Сальдо
Сн початкове дебетове
Сальдо
Ск кінцеве дебетове
Сальдо
Ск кінцеве кредитове
Сальдо
Сн початкове кредитове
