Київський інститут внутрішніх справ

Контрольна робота

Предмет: Бухгалтерський облік

Тема: Облік витрат виробничої діяльності

Викладач: Костеріна Жанна Геннадіївна

Студента 32 групи, III курсу факультету госпрозрахункової заочної форминавчання

Малик Андрія Ігоревича

№ залікової книжки 3Х-95/311 № ________________

будинок. адреса: 252151 Київ-151 Мишина 2-38 тел. (044) 271-22-84

Київ 1998

План.

1. Завдання обліку витрат на виробництво;

2. Облік основних витрат на виробництво;

3. Зведений облік витрат на виробництво;

4. Методи обліку витрат на виробництво.

Виробництво продукції (робіт і послуг) пов'язане з певнимивитратами або витратами. У процесі виробництва продукції витрачаєтьсяпрацю, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Всі витратипідприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовійформі, утворюють собівартість продукції. Собівартість - найважливішийпоказник ефективного використання виробничих ресурсів.

Мета обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартостіпродукції полягає у своєчасному, повному і достовірному визначенніфактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції,обчислення фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції,контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Безперервний поточнийоблік витрат в місцях виникнення витрат, повсякденного виявленняможливих відхилень від встановлених норм, причин і винуватців цихвідхилень повинен задовольняти вимогам оперативного управліннявиробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступніпринципи: n документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва; n угрупування витрат за обсягами обліку і місцям їх виникнення; n узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат - з нормативними, плановими і т д.; n доцільність розширення кола витрат, що відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням; n локалізація витрат, що викликаються виготовленням певної продукції; n здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

Склад витрат, що включаються в собівартість продукції визначено
Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994г. витрати, що включаються в собівартість продукції, групуються увідповідно до їх економічного змісту по наступним елементам:матеріальні витрати (за винятком вартості оборотних відходів; витратина оплату праці; відрахування на соціальні заходи, амортизацію основнихфондів; інші витрати.

Вартість матеріальних ресурсів по елементу матеріальні витратиформується виходячи з цін їх придбання без урахування ПДВ, за виняткомвипадків, коли це передбачено законодавчими актами (включаючи сплатувідсотків за кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнок
(надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальницькиморганізаціям, вартості послуги, мита і митного збору, витрат натранспортування, зберігання і доставку, які здійснюються стороннімиорганізаціями).

У вартість матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємствна придбання упаковки і тари, крім дерев'яної та картонної, одержаноївід постачальників матеріальних ресурсів за винятком вартості цієї тари заціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на нихвстановлені окремо понад ціни на ці ресурси.

З витрат на матеріальні ресурси, які включаються до собівартостіпродукції, вираховується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи - цезалишки сировини і матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видівматеріальних ресурсів, які утворилися в процесі виробництвапродукції (робіт, послуг) і втратили повністю або частково споживчівластивості початкового ресурсу, і тому використовуються з підвищеними витратами
(зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямимпризначенням.

До матеріальних затрат належить вартість: n сировини і матеріалів, які можна придбати у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції (робіт, послуг) ; n покупних матеріалів, які використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упакування продукції або використовуються для інших виробничих та господарських потреб; n покупних комплектуючих засобів та напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві; n робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємств і не відносяться до основного виду діяльності; n використовуваного природної сировини в частині відрахувань на геологорозвідувальні та геологопоісковие роботи, рекультивацію земель, включаючи витрати на оплату робіт з рекультивації земель, які здійснюються спеціалізованими підприємствами, плату за деревину, продану на пні, плату за воду, що вибирається промисловими підприємствами з водогосподарських систем у межах встановлених лімітів, відшкодування в межах нормативів втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини; n придбаного у сторонніх підприємств і організацій будь -небудь палива, яке використовується в технологічних цілях на виробництво всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом; n придбаної енергії всіх видів, яка використовується на технологічні, енергетичні та інші виробничі потреби підприємства; n втрат від нестачі матеріальних цінностей у межах норм природних втрат.

Організація обліку витрати матеріалів у виробництві починається звідпустки їх безпосередньо на робочі місця для виготовлення продукції.
Організація обліку використання матеріалів залежить від ряду факторів, вЗокрема характеру виробництва, видів виробничого обладнання,змінності роботи, порядку подання матеріалів на робочі місця (черезкомори або минаючи їх) і т д. Тому в кожному окремому випадку потрібноіндивідуальний підхід до організації обліку використання матеріалів узалежно від конкретних виробничих умов. Для обліку витратматеріалів за напрямом витрат застосовують різні способидокументування: інвентарний та партійний. При інвентарному способідокументування витрат матеріалів фактичні витрати матеріалів навиробництво обчислюється з урахуванням залишків, що не використовуються на початок ікінець місяця. З цією метою в кінці звітного періоду проводитьсяінвентаризація залишків матеріалів. Для визначення фактичної витратиматеріалів проводиться розрахунок: до початкового залишку додаютьсявідпущені матеріали і відраховуються кінцеві залишки матеріалів.

Методом обліку партійного розкрою матеріалів користуються для виявленнявідхилення по кожній партії розкроюється найбільш дефіцитних ідорогих матеріалів. Облік розкрою матеріалів по партіях забезпечуєдостовірність облікової інформації про кількість отриманих і фактичновитрачених матеріалів, а також про кількісних і вартіснихрезультати розкрою.

Облік при цьому методі здійснюється на підставі карток обліку розкроюматеріалу, які виписуються на кожну партію розкроюється матеріалу в розрізімарок і профілів (для металу), із зазначенням артикулу, групи, ширини (длятекстильних матеріалів). У зазначені документи записуються кількістьматеріалу, поданого до робочого місця, кількість заготовок, виготовленихз цієї партії, а також кількість отриманих відходів і невикористаногоматеріалу, поверненого назад за накладною.

Визначення витрати матеріалу за нормами здійснюється шляхом множеннякількості виготовлених деталей на норму витрати, встановлену напідприємстві. Результат розкрою (економія, перевитрати) встановлюється шляхомзіставлення кількості фактично витраченого матеріалу з витратамиза нормами.

Розкрій текстильних матеріалів має свої особливості, якінеобхідно мати на увазі при організації обліку.

У практиці застосовуються два основних види розкрою текстильнихматеріалів: n груповий розкрій - за заздалегідь встановленої довжини настилу, коли карта обліку розкрою виписується не на деталь, а на партію матеріалу, призначеного для отримання необхідного комплекту деталей; n індивідуальний - при виконанні робіт з виправлення браку, виготовленні запасних частин, а також при виконання разових замовлень.

Найбільш раціональним при цьому методі є виявлення відхилень віднорм в умовах зняття залишків матеріалів за зміну або п'ятиденку поокремим виконавцям або бригадам робітників, що дозволяє точно ісвоєчасно виявляти причини відхилень і винуватців. Основним обліковимдокументом при інвентарному методі є "Карта обліку використанняматеріалів у виробництві ", яка відкривається на кожний номенклатурнийномер. У зазначених картах за даними нормативних калькуляцій (аботехнічної документації) проставляються поточні норми витрат матеріалів надеталі, а також кількість деталей, виготовлених з даного матеріалувідповідно до даних з обліку вироблення робітників. Виявлені відхилення віднорм записуються у відповідні графи карток обліку використанихматеріалів.

Облік і контроль за витрачанням матеріалів по окремим виконавцямможна здійснювати в оперативному порядку за видачу виробничихзавдань. У цьому випадку в наряд на відрядну роботу або в інший первиннийдокумент записується кількість виданого в роботу матеріалу. При прийманнівиконаних робіт працівник повинен представити повну кількість деталей (понормі) або повернути залишок невикористаних матеріалів. У практичнійроботі підприємств витрата матеріальних цінностей оформлюється на підставіпервинних документів, в яких вказуються призначення витрат,найменування виробничого підрозділу, вироби або замовлення, звіту провитрачених матеріальних цінностях на виробництво. Якщо з одноріднихматеріальних цінностей виготовляють різні види замовлень або виробів,фактичний їх витрата умовно розподіляється між цими замовленнями абовиробами.

На деяких підприємствах, в залежності від галузевої належності,застосовується коефіцієнтний спосіб непрямого розподілу витраченихматеріальних цінностей. Даний спосіб для кожного виду та сорту одноріднихзамовлень, виробів встановлює певний коефіцієнт співвідношення,починаючи з одиниці. Множачи ці коефіцієнти на випуск продукції, знаходятькоефіцієнт-числа, пропорційно яким поділяють витраченіматеріальні цінності за видами виробів, замовленнях.

Зворотні відходи утворюються при витраті матеріальних цінностей.
З точки зору можливого використання відходи можуть бути поворотними ібезповоротними. Зворотні відходи - це такі відходи, які можуть бутивикористані в подальшому, безповоротні - такі, які не можуть бутивикористані в подальшому технологічному циклі (усушка, чад і т д.). на вартість зворотних відходів, пріходуемих з рахунків виробництва
(20, 23), зменшуються витрати матеріальних цінностей.

Енергетичні витрати (пара, електроенергія і т д.) в собівартістьпродукції враховуються в складі непрямих витрат і не виділяються всамостійну статтю калькулювання.

Основна заробітна плата основних виробничих робітників,що знаходяться на відрядній оплаті праці, як правило, відноситьсябезпосередньо на відповідні види виробів, замовлень або видів послуг.

До елементу відрахування на соціальні страхування відносяться обов'язковівідрахування за встановленими законодавством нормами на державнесоціальне страхування і до Пенсійного фонду від витрат на оплату праціпрацівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт,послуг), незалежно від джерел фінансування витрат на оплату їхньої праці.
Відрахування на соціальне страхування розподіляються пропорційно суміосновної та додаткової заробітних плат у встановленому відсотку. Доелементу амортизації основних фондів належить сума амортизаційнихвідрахувань на повне відновлення виробничих фондів. Напідприємствах, що здійснюють свою діяльність на умовах оренди, доелементу амортизації основних фондів - амортизаційні відрахування на повнеїх відновлення як за власними, так і по орендованим основним фондам.

До даного елементу також відносяться амортизаційні відрахування на повневідновлення основних фондів (приміщень), які надаютьсябезкоштовно організаціям (структурним підрозділам підприємства)громадського харчування для обслуговування трудових колективів, а також відвартості приміщень та інвентаря, наданих медичним установамдля організації медпунктів безпосередньо на території підприємства.

До елементу "інші витрати" належать: n платежі на обов'язкове страхування майна підприємства, що входить до складу основних виробничих фондів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг), безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я; n виплата відсотків за короткострокові кредити і позики банків, одержання яких пов'язане з поточною виробничою діяльністю, крім процентів за прострочені і відстрочені на покриття недостачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів і нематеріальних активів; n витрати на сертифікацію і збут (реалізацію) продукції, включаючи експортне мито; n витрати на гарантійний ремонт та обслуговування; n оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, банків; n плата стороннім підприємствам за пожежну і сторожову охорону; n витрати на відрядження за нормами, встановленими державою; n витрати на організаційний набір працівників, підйомні; n обов'язкові відрахування за встановленими нормами в позабюджетні фонди сприяння конверсії, на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг, фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних і дослідно - конструкторських робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції (інноваційні фонди); n знос нематеріальних активів; n податок з власників транспортних засобів; n плата за землі сільськогосподарського призначення, а також зайняті під об'єкти і споруди виробничого призначення; n плата за оренду окремих об'єктів основних виробничих фондів у межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення; n платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів; n інші витрати, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), але не належать до раніше перерахованих елементів витрат.

Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції (робіт, послуг),при плануванні, обліку і калькулювання собівартості групуються постаттями витрат. Перелік статей витрат, їх склад і методи поділу завидами продукції (робіт, послуг) визначаються галузевими інструкціями зпитань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт,послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва. Витрати на виробництвопродукції включаються до собівартості продукції того звітного періоду, доякого вони відносяться, незалежно від часу оплати - попередньої (оренда)або наступної. Окремі види витрат по яких неможливо точновстановити, до якого калькуляційній періоду вони відносяться, а такожвитрати в сезонних галузях промисловості включаються до витратвиробництва в кошторисно-нормативному порядку.

непродуктивні втрати і витрати відображаються в обліку того звітногоперіоду, в якому вони виявлені. Витрати, які включаються дособівартість продукції (робіт, послуг) в іноземній валюті, відображаються внаціональній грошовій одиниці в сумах, які визначаються шляхом перерахункуіноземної валюти за курсом Національного банку, що діє у в?? емяздійснення операцій.

Зведений облік або узагальнення витрат по калькуляційних статтях,елементам, цехах і видами виробів (замовлень), видів послуг відносяться дозавершального етапу витрат на виробництво.

Узагальнення витрат відбувається в певній послідовності. У першучергу на рахунки виробництва відносяться всі прямі витрати. Списання прямихвитрат здійснюється на підставі відомостей розподілу відповіднихвитрат, що складаються за даними первинних документів, а також відомостейнарахування амортизації основних засобів та зносу малоцінних ішвидкозношуваних предметів.

У другу чергу розподіляються послуги допоміжних виробництв, атакож непрямі витрати (загальновиробничі і загальногосподарські витрати,витрати на утримання машин і обладнання). Після цього списуютьсявитрати майбутніх періодів і втрати від шлюбу.

Потім здійснюється підрахунок виробничих витрат за статтями, повидами виробів, кодів замовлень, виду послуг, за окремим структурнимпідрозділах і в цілому по підприємству.

Техніка узагальнення витрат на виробництво залежить від форми обліку. Прижурнально-ордерною формою обліку для узагальнення витрат використовують журнал-ордер
№ 10, при спрощеній формі - відомість В-3, а при скороченій журнально -ордерною формою обліку - журнал-ордер № 05.

Журнал-ордер № 10 за формою складається з трьох розділів. У розділі 1наводяться дані про витрати на виробництво, в розділі 2 показуєтьсярозрахунок витрат на виробництво за економічними елементами. Розділ 3складається на підставі першого розділу за дебетом рахунка 20 "Основневиробництво ", включаючи транспортно-заготівельні витрати з матеріальнихвитрат.

При спрощеній формі обліку у відомості за формою В-3, яка єзведеним регістром аналітичного обліку матеріальних витрат підприємства,відображаються залишки незавершеного виробництва на початок місяця. У данійвідомості облік витрат на виробництво визначається за видами продукції,робіт і послуг.

Протягом звітного періоду в прибутковій частині відомості визначаєтьсязагальна сума матеріальних витрат підприємства, проставляється кількістьвиготовленої продукції в натуральному виразі і визначаєтьсясобівартість одиниці готової продукції. У видатковій частині відомостівідображається кількість готових виробів, зданих на склад та відпущених впорядок реалізації.

Витрати за дебетом рахунка 20 збираються з кредиту різних рахунків напідставі даних, які містяться в інших відомостях (В-2, В-4, В-5 та ін), ібезпосередньо із окремих первинних документів.

В одній відомості можна вести окремий облік витрат на виробництвопродукції за їх видами і на управління виробництвом (накладні витрати). Зазакінчення місяця і при підрахунку всіх витрат (по графі 11) підсумкова сумавитрат на управління може бути розподілена за видами виробленоїпродукції або повністю списано на витрати реалізованої продукції. Упершому випадку робляться записи в графі 11-сторно по рядку "Всього витрат науправління "(накладні видатки) і чорним по рядках (об'єктах) обліку витратвиробничої продукції (робіт, послуг).

При списанні витрат на реалізовану продукцію вони відносяться в дебетрахунку 46 з відображенням у графі 16 "Реалізовано".

При визначенні витрат на закінчену виробництвом продукціювиявляється їх фактична собівартість, яка списується з кредитурахунку 20 в дебет відповідних рахунків за напрямками використанняпродукції - на склад (рахунок 40 "Готова продукція"), реалізацію (рахунок 46
"Реалізація") та інші.

Витрати, які припадають на незакінчену продукцію, числяться на рахунку 20в розрізі виробництв (видів продукції) як незавершене виробництво.
Залишки незавершеного виробництва на початок місяця показуються ввідомості згідно з відповідними даними відомості В-3 за минулий місяць, азалишок на кінець місяця визначається за актами інвентаризації незавершеноговиробництва або за обліковими даними.

Метод обліку виробничих витрат - це визначення складу та розмірувитрат по окремих виробах, видам, групах виробів, переділів, замовлення тат д. Визначальними факторами при виборі методу обліку виробництва єгалузева приналежність, тип виробництва; характер технологічногопроцесу, номенклатура продукції, що випускається; організаційна структурауправління виробництвом.

У нашій країні в даний час основні методи обліку витраткласифікуються: n по відношенню до технологічного процесу - Позамовний, Попередільний; n за об'єктами калькуляції - деталь, вузол, виріб, процес, переділ, виробництво, замовлення; n за способом збору інформації, що забезпечує контроль за витратами, - способу попереднього контролю - нормативний метод .

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовується віндивідуального і дрібносерійного виробництва обробних галузейпромисловості, де виробляються неповторним або рідко повторюютьсявироби або роботи, а також у допоміжних виробництвах підприємства.

Об'єктом обліку витрат є окреме замовлення, що відкривається на заздалегідьвстановлену кількість однакових виробів, або певний обсягвиконаних робіт або послуг. Виробничі витрати збираються поокремим замовленням, а всередині його в розрізі встановленої номенклатурикалькуляційних статей витрат.

Фактична собівартість випущених виробів, виконаних робіт абопослуг з кожного замовлення калькулюють по його закінченні підсумовуваннямвитрат на виробництво з урахуванням що мав місце повернення невикористанихматеріальних цінностей і є не середньою, а цілком визначеноювеличиною. Калькулювання фактичної собівартості окремих виробівздійснюється способом прямого розрахунку, тобто сума всіх витрат навиробництво ділиться на кількість входять до цього замовлення виробів.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво застосовується в масовихвиробництвах, де технологічний процес складається з ряду послідовнихпереділів - перериваним стадій обробки, що представляють сукупністьоперацій або процесів, в результаті яких виготовляється однорідна, завихідного матеріалу і характеру обробки, продукція. Сутність цього методуполягає в тому, що виробничі витрати враховуються по переділахвиробничого процесу, а всередині кожного переділу - за калькуляційнимстаттями витрат. Попередільний метод застосовують в основному, вметалургійної, текстильної, деревообробної, скляної, паперової,харчової промисловості, попередніх стадій обробки та витратостаннього періоду.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво характеризуєтьсянаступними принципами організації обліку: n попередніми складанням нормативних калькуляцій на основі технічно обгрунтованих діючих норм витрат за основними статтями витрат на виробництво в натуральному і грошовому виразі; n урахуванням змін діючих поточних норм і визначенням впливу цих змін на собівартість продукції; n виявленням відхилень фактичних витрат від діючих норм з причин та винуватців.

Застосування системи нормативного обліку дозволяє використовуватинормативний спосіб калькулювання, при якому фактична собівартістьпродукції обчислюється шляхом алгебраїчного додавання нормативної їїсобівартості з величиною вимірювань норм і відхилень від норм. Організаціянормативного методу обліку дозволяє здійснити повсякденний та безперервнийоблік та контроль за поточними витратами.

Удосконалення господарського механізму йде по шляху повноїсамостійності на різних рівнях госпрозрахункових підрозділів. Документом,відображає ефективність роботи госпрозрахункового підрозділу, може бутиособовий рахунок. Найбільш перспективною, з урахуванням широкого використанняобчислювальної техніки, є послідовна заміна обліку фактичнихвитрат нормативним обліком за відхилень від нормативної інформації (норм,нормативів і нормативних показників), що значно підвищитьінформаційність в системі управління підприємством.

14.02.1998 р. ________________Малік А.І.

Література.

Степаненко О.Н. "Введення в бухгалтерський облік" М., 1993 р.

Куликов А.П., Сечкіна Є.І. "Настільна книга бухгалтера" К., 1997 р.

Законодавчі акти.

Постанова КМ України "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні" № 250 від 3.04.1993 р.