Введення.

Ощадний Банк Російської Федерації - найстарший банк країни ієдиний банк, що зберіг свою структуру після розпаду СРСР. Новіекономічні реалії, ринкові реформи початку 90-х років вимагалисерйозних змін у роботі Банку, швидкого реагування на мінливуситуацію. Головними завданнями перших років діяльності в нових умовах стализавдання збереження цілісності системи Банку, утримання позицій на ринкуроздрібних банківських послуг та вкладів населення, створення матеріально -технічної бази, що забезпечує необхідні умови для обслуговуванняклієнтів. Вирішення цих завдань стало можливим завдяки жорсткійцентралізації структури управління Банком.

До 1996 року закінчився період гіперінфляції, і економічна ситуація вкраїні істотно змінилася. Основне завдання Банком була вирішена: система
Ощадбанку Росії встояла і зберегла основу. Банк сформував стабільнуресурсну базу, наростив потенціал відділень і філій. Перед Банкомпостало завдання ефективного управління залученими ресурсами. Прийнята в
1996 зборами акціонерів Концепція розвитку Ощадбанку Росії до 2000року була націлена на трансформацію в універсальний комерційний банк, уЗокрема, через розвиток банківського обслуговування корпоративних клієнтів ззбереженням спеціалізації та лідерства на ринку роздрібних послуг. Концепціяпідкреслювала пріоритетність участі Банку у вирішенні актуальних і сьогоднізагальнонаціональних завдань оздоровлення грошово-кредитних відносин, розвиткувітчизняної економіки, участі у великих державних проектах,що мають важливе соціальне значення.

Минулий 1999 рік був завершальним роком реалізації затвердженої в 1996році зборами акціонерів Концепції розвитку Ощадбанку Росії до 2000 р., вСтратегічною метою, якої було визначено зміцнення досягнутихпозицій універсального комерційного банку, що зберігає спеціалізацію ілідерство на роздрібному ринку банківських послуг, активно розширює своєприсутність на інших секторах ринку.

Досягнуті Ощадбанком за цей період результати показують, щопоставлена мета виконана і створена необхідна основа для подальшогорозвитку. Незважаючи на вкрай несприятливі умови, в якихздійснювалася реалізація Концепції (2 фінансові кризи, кризабанківської системи, рівень інфляції за 4 роки - близько 240%), Ощадбанкстабільно працює, що динамічно розвивається і зберігає за собою статуснайбільшого комерційного банку країни.

Частина 1. Організаційно економічна та фінансова характеристика

Ощадбанку РФ.

1.1. Історична довідка.

161 рік тому, 30 жовтня 1841 року, указом імператора Миколи 1покладено початок історії ощадної справи в Росії. Перші
Ощадні каси відкрилися в 1862 році при Московській та Санкт-
Петербурзької сохранных скарбниця. Двадцять років по тому поряд із двомастоличними налічувалося вже 146 губернських кас. У 1862 році, колиощадкаси були передані у ведення заснованого в 1860 голу Держбанку Росії,загальна сума внесків на 140 тисячах ощадних книжок становила 11,5млн. крб.

Найважливішою передумовою для прискореного розвитку ощадної справи вкраїні стала грошова реформа 1895-1897 років, проведена міністромфінансів Росії С. Ю. Вітте. Введення твердої, вільно конвертованоювалюти, успішний розвиток російської економіки сприяли зростаннюзаощаджень населення та відповідного розширення мережі ощадкас. До 1900році їх налічувалося 5415 із загальним обсягом внесків 660 млн. руб.

У рамках грошової реформи була побудована вся кредитно-фінансовасистема Росії, в тому числі ощадні установи. Відповідно до прийнятого в
1895 Статуту ощадних кас вони стали іменуватисядержавними, що підкреслювало їх значення для держави та їївідповідальність за поміщаються в них кошти. Зазначені коштинаправлялися на фінансування залізничного будівництва,регулювання фондового ринку та інші державні потреби. Однакодержавлення ощадної справи мало і негативні наслідки,тому що значна частина народних заощаджень йшла на підтримкузанепадало поміщицького землеволодіння і військових потреб. Витрачаючивільні кошти населення на внутрішні позики, уряд відволікалоїх від інвестицій в ті галузі економіки, де вони могли б зіграти більшеефективну, творчу роль.

На початку 20 століття в Росії, як і в інших країнах Європи, загальноютенденцією розвитку ощадної справи стало перетворення ощаднихкас в універсальні кредитні установи. З 1906 року поряд з вкладними ікредитними операціями ощадкаси займалися страхуванням капіталів, доходіві життя вкладників.

У роки російсько-японської і особливо Першої світової воєн держававикористовувало вклади населення майже цілком на покриття військових витрат.

Проте основним способом фінансування військових витрат у періодсвітової війни стала емісія. З 1,6 млрд. руб. напередодні війни, до початку
Лютневої революції вона збільшилася до 10 млрд. руб., А до жовтня 1917року до 16 млрд. руб. У результаті емісії та інфляції купівельнаспроможність карбованця знизилася в 17 разів. Гіперінфляція в роки революції тагромадянської війни повністю знецінила заощадження населення.

З приходом до влади більшовиків ощадкаси, на відміну від комерційнихбанків, спочатку були збережені, але операцій вони практично непроводили. Надалі, в період військового комунізму - з травня 1918 допроголошення в 1921 році нової економічної політики (НЕПу), булипослідовно ліквідовані всі кредитні установи, проводився курс наповне усунення грошей з господарського обороту.

У сформованих умовах першочерговим завданням НЕПу стало відновленнянормальних товарно-грошових відносин. З цією метою під керівництвомблискучих економістів наркома фінансів СРСР Г. Я. Сокольникова і членаколегії Наркомфіну, професора Л. Н. Юровського в 1922 - 1024 роках булапроведена грошова реформа, яка й досі залишається неперевершенимзразком економічного реформування. Реформа здійснювалася в умовахцілковитої господарської розрухи. Поряд зі знеціненими нестримноїемісією радзнаків в обіг була введена паралельна валюта --червонець, забезпечена на 25% золотом і на 75% високоліквідними товарами.
Вона була охоче прийнята господарством та населенням, оскільки асоціюваласяіз золотим дореволюційним червінців. Витіснивши з обігу радзнаків,червонець до кінця 1924 став єдиною валютою. Нормалізаціягрошового обігу, високі темпи економічного зростання обумовилипідвищення добробуту населення, відродили прагнення до заощаджень.
Відповідно, з 1923 року почала відновлюватися і незабаром досягладовоєнного рівня мережа ощадкас, які, у свою чергу, активносприяли здійсненню і успішному завершенню грошової реформи.

Наприкінці 20-х років комуністичне керівництво країни проголосилополітику індустріалізації на основі прискореного зростання важкоїпромисловості. Виробництво товарів для населення і колективізованихсільське господарство при цьому деградувати, була введена карткова система.
Різко знизилися доходи держави від реалізації сільгосппродукції і товарівнародного споживання. Відмовившись визнати дореволюційні царські борги,радянська влада не могла розраховувати на скільки-небудь великі закордонніінвестиції. Тому в якості одного з головних джерел фінансуванняіндустріалізації держава використовувала заощадження населення.

У рамках кредитної реформи 1930 - 1932 років з Держбанку й іншихустанов були передані всі операції, пов'язані з розміщеннямдержавних позик. У результаті ощадні каси перетворилися наєдине кредитна установа із залучення заощаджень населення ірозміщення державних позик. Центральний керівний орган системиощадних кас був перетворений у головних управлінь ощадних ідержкредиту.

У роки Вітчизняної війни ощадні каси сприялимобілізації грошових коштів населення для покриття військових витрат,брали активну участь у розміщенні призначених для цьогодержавних позик, а також в розповсюдженні квитків грошово речових лотерей. Зарахунок виручки від державних позик було покрито близько шостої частини військових витрат.
Крім того, через ощадкаси надходили значні кошти і цінності,вносяться населенням у фонд оборони.

У зв'язку з окупацією значної частини СРСР мережа ощадних касскоротився вдвічі і була відновлена до довоєнного рівня лише до 1952році. У результаті на початок цього року в країні налічувалося 41787ощадкас.

Наприкінці 1947 року була проведена грошова реформа, яка носилаконфіскаційних характер: 10 руб. старих грошей обмінювалися на 1 руб.нових. Але для вкладників ощадкас передбачалися пільги. Внески до 3тис. руб. обмінювалися у співвідношення 1:1, від 3 до 10 тис. руб. - 3:2, понад
10 тис. руб. - 2:1.

У 1948 році був прийнятий новий Статут ощадкас, який вніс суттєвізміни в їх діяльність. Розширились функції ощадкас, вони стализдійснювати безготівкові розрахунки, перераховувати заробітну плату працівникамна з рахунку.

У 1963 році ощадкаси були передані до введення Держбанку, заощадженнянаселення з вкладів стали направлятися на поповнення його кредитнихресурсів.

У 1987 році на базі державних трудових ощадних кас створенийспеціалізований Банк трудових заощаджень і кредитування населення -
Ощадбанк СРСР, який обслуговував і юридичні особи. У складі Ощадбанку
СРСР було утворено 15 республіканських банків, у тому числі Російськийреспубліканський банк.

Прийнятим в липні 1990 року Постановою Верховної Ради Української РСР
Російський республіканський банк Ощадбанку СРСР оголошено власністю
РРФСР. У грудні 1990 року він був перетворений в акціонерний комерційнийбанк, юридично заснований на загальних зборах акціонерів 22 березня 1991року. Незабаром Ощадбанк Росії зареєстрував свій Статут у Центральному
Банку Російської Федерації і вперше провів емісію акцій.

З часу акціонування Сбербанк Росії пройшов динамічний видперетворення з системи державних ощадкас в комерційний банкуніверсального типу.

Зважена економічна політика, спрямована на підвищення прибутковостіі зниження ризиків, дозволила суттєво збільшити потенціал Ощадбанку
Росії.

У 1996 році була прийнята Концепція розвитку Ощадбанку Росії до 2000року, націлена на його трансформацію в універсальний комерційний банкза допомогою розширення обслуговування корпоративних клієнтів при збереженніспеціалізації та лідерства на ринку роздрібних послуг.

У 1997 році, незважаючи на складність і новизну проблем, викликаних украйнесприятливою міжнародною фінансовою кон'юнктурою, Ощадбанк Росіїсприяв сталого функціонування міжбанківського та валютногоринків країни. Вперше в 1999 році він залучив найбільший для російськихбанків синдикований кредит західних банків, причому на найбільш вигіднихдля Росії умовах. Банку був привласнений офіційний рейтинг міжнародногорейтингового агентства Fitch IBCA. Сбербанк Росії - єдиний зкомерційних банків Росії, що увійшли до числа 200 найбільших кредитнихінститутів світу, в першу сотню європейських банків і став членом
Всесвітнього інституту ощадних кас. Йому було надано статусспостерігача в Європейській групі ощадних банків (ЕГСБ).

1998 увійшов в новітню історію економіки і фінансів Росії як ріксуворих випробувань.

Стартувавши в країнах Південно-Східної Азії фінансова криза внетривалий час став всесвітнім і болісно відбився на економіці
Росії. Зарубіжні інвестори намагалися позбавитися від високоприбутковихперш російських цінних паперів, обміняти рубльову виручку на валюту іперевести її у власні країни. Обрушився такий привабливий донедавнього часу ринок ГКО. У результаті сталася безпрецедентна длямирного часу девальвація рубля, набагато перевищує ту, що спостерігаласяв інших, навіть найбільш уражених фінансовою кризою країнах. Курс рубляпо відношенню до долара знизився майже в чотири рази (в порівнянні здворазовим падінням курсу національних валют Південної Кореї, Малайзії та
Бразилії).

Світова фінансова криза призвела до гострої кризи російськоїбанківської системи та дестабілізації всіх сегментів фінансового ринку,втрати ліквідності найбільшими банками країни. Урядом РФ булаприпинена переважна частина платежів по зовнішньому та внутрішньомуборгами.

У цих умовах Ощадбанк Росії залишався одним з небагатьох російськихбанків, які продовжували стабільно працювати і справно виконувати всі своїзобов'язання перед вкладниками і клієнтами, а також іноземнимиконтрагентами. Переконливим прикладом цього може, зокрема, служитисвоєчасне погашення Банком у грудні 1998 року синдикованого кредитугрупи західних банків на суму 225 млн. дол США. Ощадбанк Росії нетільки підтвердив репутацію надійного банку країни, пройшовши кризу змінімальними втратами, але і прийняв на обслуговування значне числоклієнтів збанкрутілих банків.

Реалізуючи прийняту Концепцію, Ощадбанк Росії значно зміцнив своїпозиції на найважливіших сегментах ринку і зберіг провідні позиції на ринкуроздрібних банківських послуг. Незважаючи на падіння реальних доходів населенняі відставання законодавчої бази, Банк послідовно розвивавкредитування фізичних осіб. Серйозно зміцнилися позиції Ощадбанку Росії вобслуговуванні корпоративної клієнтури. Банк продовжив активно працювати наринку внутрішніх і зовнішніх державних зобов'язань, корпоративнихцінних паперів.

Поширилась участь ощадбанку Росії в обслуговуванні експортно-імпортнихоперацій. При загальному зниженні в 1998 році зовнішньоторговельного обороту країниобсяг обороту, що обслуговується Банком, зберіг стійку тенденцію доросту.

Нарощуючи свою присутність на пріоритетних сегментах фінансовогоринку, Ощадбанк Росії прагне забезпечити адекватне збільшеннявласного капіталу, диверсифікувати ресурсну базу, підвищитирентабельність роботи.

Істотні позитивні зміни зазнала структура розміщеннякоштів Ощадбанку Росії. Банк рішуче переорієнтував своюдіяльність з ринку ГКО на реальний сектор економіки. На початок 1999 року
50% коштів його кредитного портфеля припадало на промисловість ібудівництво. Фінансові ресурси спрямовувались головним чином на розвитокбазових галузей, а також у виробництво високотехнологічної продукції.
Активізувалися операції Ощадбанку Росії на ринку дорогоцінних металів. У
1,5 рази виросла покупка золота в зливках у золотодобувних підприємств,розширилося передсезонне кредитування цих підприємств.

Можна виділити, що в 1998 році він вніс істотний внесок уподолання фінансової кризи і подальшу соціально-економічнустабілізацію і тим самим - в підготовку умов для економічного зростання в
1999 році.

Пріоритетним напрямком діяльності Ощадбанку Росії впіслякризовий період є кредитування реального сектора економіки.
Найбільш великі кредити були надані підприємствам газової,нафтопереробної, хімічної та харчової промисловості, а такожекспортних проектів оборонної промисловості та телекомунікацій. Подібнадинаміка і структура кредитного портфеля Банку - важливе свідчення йогоучасті в підйомі російської економіки.

Динамічність і стійкість роботи банку в період кризи і після ньогоотримали оцінку на міжнародному рівні: Сбербанк Росії включений у списокнайбільших компаній Східної Європи за 1999 рік, підготовлений газетою
Financial Times; міжнародне рейтингове агентство Fitch IBCA у квітні
2000 підвищило довгостроковий та короткостроковий рейтинги Ощадбанку Росії.
Агентство у черговий раз оцінило кредитоспроможність Банку на рівніплатоспроможності Росії, прирівнявши рейтинг Ощадбанку Росії досуверенного.

Успішно завершивши виконання прийнятої у 1996 році Концепції розвитку,
Сбербанк Росії досяг головної стратегічної мети - став універсальнимкредитним інститутом, залишаючись лідером на роздрібному ринку банківськихпослуг, розширив свою присутність на всіх інших сегментах російськогофінансового ринку, почав відновлювати свої позиції у міжнароднихрейТінга найбільших кредитних інститутах світу.

1.2. Основні підсумки діяльності.

Позитивні тенденції в економіці країни створили основу длярозширення операцій Ощадбанку Росії. Забезпечивши безперебійну роботу учас кризи, він зміг залучити додаткових клієнтів і в 1999 році щебільше збільшив обсяг і спектр операцій, що проводяться, ринкову частку наосновних сегментах ринку та кількість наданих клієнтам послуг.

Зростання кількості корпоративних клієнтів суттєво змінив структурупасивів Банку. Кошти на рублевих рахунках юридичних осіб склаличверть від сумарних залишків коштів корпоративних клієнтів у російськихкомерційних банках. Станом на 1 січня
2000 кожне четверте російське підприємство перебувало наобслуговування в Банку.

З діаграми видно, що найбільшу питому вагу в структурі акціонерівзаймає банківський сектор, також чималу роль відіграють інвестиційнікомпанії та фізичні особи, відповідно 21,4 і 11,9%. Тому основнакеруюча роль знаходиться в руках банківського сектора, куди також входить і
Центральний банк РФ.

У 1998 році робота по просуванню на ринок конкурентоспроможнихбанківських продуктів. Пропоновані Банком вклади враховують потреби всіхсоціальних груп громадян - працюючих і пенсіонерів, молоді та людейсереднього віку, вони розраховані як на малозабезпечені верстви населення,так і на людей із середнім і високим рівнем доходу. Це дозволило Банкузміцнити свої позиції на ринку залучення коштів фізичних осіб. За 1999рік його частка в обсязі рублевих вкладів населення в комерційних банкахкраїни збільшилася з 84,7% до 87,0%.

Динамічно зростає валюта балансу Ощадбанку, яка до 01.01.2000 рокуперевищила 1,0 трлн. руб. проти 646 млрд. руб. на початок 1999 року.
Продовжує нарощуватися власний капітал Банку. Розмір капіталу напочаток 2000 року досяг 29,6 млрд. руб. Отримана Банком прибутоксприяла збільшенню капіталу в 1,4 рази.

Близько 40% валюти балансу Ощадбанку Росії припадає на 10 великихтериторіальних банків - Московський (60 трлн. руб.), Московський обласний,
Санкт-Петербурзький, Краснодарський (по 11 - 16 трлн. Руб.), Нижегородський,
Самарський, Ростовський, Єкатеринбурзький, Воронезький, Банк Татарстан (по 6
- 8 трлн. руб.). При цьому 5 з наведених десяти найбільших банків
(Московський, Санкт-Петербурзький, Краснодарський, Самарський і Воронезький)забезпечили близько 50% суми прибутку, отриманого усіма територіальнимибанками (без обліку прибутку Центрального Апарату Банку) і 30% власногокапіталу Банку.

Пріоритетним напрямом розміщення коштів банку єкредитування реального сектора російської економіки. Обсяг кредитногопортфеля Банку виріс за рік у рази. При надання ресурсівдотримується принцип розумної консервативності: частка простроченої кредитноїзаборгованості в портфелі Банку складає 4,1%, у той час як в цілому побанківській системі цей показник сягає 7%.

У період з 1996 року по 1999 рік спостерігається помітне зростання власногокапіталу, це говорить про правильному веденні економічної діяльностібанку.

Універсальний характер діяльності Банку проявився в розвиток всіхнапрямків сучасного банківського бізнесу. Активно нарощуючи свійприсутність на російському ринку дорогоцінних металів, він став найбільшимоператором цього ринку. Істотно зміцнилися позиції Банку на ринкуміжнародних і російських банківських карт.

Банк стабільно і неухильно дотримується критерії банківськоїнадійності. На кінець 1999 року всі економічні нормативи, встановлені
Банком Росії, виконувалися з запасом. Сбербанк Росії продовжував нарощуватиобсяги власних коштів, не вдаючись до додаткових емісій акцій.
Отриманий прибуток за 1999 рік сприяла збільшенню його капіталу на
40%. Статутний капітал Банку склав 750,1 млн. руб.

| | Роки |
| | 1996 р. | 1997 | 1998 р. | 1999 р. |
| Прибуток (млрд. руб.) | 14,5 | 4,5 | 15,4 | 13,9 |
| Збиток (млрд. руб.) | 14,35 | 2,9 | 6,6 | 8,4 |

1.3. Економічні показники.

Послідовний розвиток і розширення сфер діяльності забезпечили
Ощадбанку Росії високі фінансові результати. Отримана їм річнаприбуток у розмірі 13,9 млрд. руб. майже в 3,5 рази перевищує сумарніпоказники 9 найприбутковіших комерційних банків країни.

Банк залишається одним з основних платників податків. Обсяг податковихплатежів, що сплачуються до бюджету з прибутку, склав приблизно 40% від сумиотриманого прибутку, а загальна сума сплачених ним податків досягла 9,2 млрд.руб. Незважаючи на значний розмір податкових платежів, чистий прибутокперевищила рівень 1998 року майже в 1,3 рази.

Забезпечення вагомого фінансового результату було досягнуто за рахунокзростання обсягу отриманих доходів і суворого контролювання виробленихвитрат. За 1999 рік доходи (без обліку доходів і витрат завнутрішньосистемні перерозподілом ресурсів) Банку досягли 419,3 млрд.руб., витрати (без обліку доходів і витрат за внутрішньосистемніперерозподілом ресурсів) склалися в розмірі 405,4 млрд. руб.

Активна кредитна політика Банку дозволила забезпечити більшзбалансовану структуру доходів (без обліку доходів і витрат завнутрішньосистемні перерозподілом ресурсів, доходи та витрати від переоцінкирахунків в іноземній валюті, а також щодо резервів на можливі втрати попозичках і під знецінення цінних паперів сальдований) в порівнянні з 1998роком. Близько двох третин отриманих ним доходів припадає в рівнихпропорціях на доходи від кредитування і операцій з цінними паперами, тодіяк у 1998 році частка доходів від вкладень в цінні папери майже в 3 разиперевищувала частку доходів за кредитами. При цьому в абсолютному вираженні доходивід операцій кредитування в 1999 році зростали випереджаючими темпами (у 2,6рази). Розвиток і р