Тема № 4. Облік виробничих запасів.

План.
1. Виробничі запаси і завдання їх обліку.
2. Класифікація виробничих запасів.
3. Оцінка і принципи обліку запасів.
4. Документування та оперативний облік руху виробничих запасів.
5. Бухгалтерський облік поставки виробничих запасів та розрахунків з постачальниками.
6. Бухгалтерський облік руху виробничих запасів.
7. Відображення в обліку інвентаризації виробничих запасів.

1. Виробничі запаси і завдання їх обліку.

Другим елементом матеріального виробництва є використанняпредметів праці, з яких під впливом живої праці і засобів працістворюються нові продукти - готова продукція підприємства. Матеріали,що використовуються підприємством, є носіями минулої праці, вкладеногона попередніх стадіях видобутку та обробки. Однією з відміннихособливостей промислового споживання предметів праці є те, що вонивідразу в одному виробничому циклі входять до складу продукції і вартістьїх цілком включається у витрати на виробництво. При цьому предмети працізмінюють свою натурально-речову форму. Предмети праці можна придбати упостачальників і оплачуються з оборотних коштів.

Таким чином, щоденна потреба в предметах праці нафункціонуючому підприємстві дозволяє зарахувати їх до складу матеріальнихоборотних коштів підприємства і розглядати як поточні активи.

До складу предметів праці входять:
- Паливо;
- Напівфабрикати;
- Сировина;
- Матеріали;
- Енергія.

Їх придбання, зберігання і використання мають особливості.
Деякі предмети праці не мають речової форми і не можуть зберігатисяна складі. Деякі предмети, що мають речову форму, не зберігаються зумов їх поставки: магістральний газ, вода.

Ті виробничі запаси, які підлягають зберіганню, повинні бутизапаси в розмірі мінімальних потреб. Тобто підприємство повиннепрагнути працювати «з коліс».

Зберігання предметів праці у вигляді запасів на складі пов'язане здодатковими витратами. Придбання матеріалів в запас призводить доіммобілізації оборотних коштів.

Перед бухгалтерським обліком виробничих запасів стоять наступнізавдання:
- Контроль за збереженням запасів на складах;
- Контроль за станом складських запасів;
- Документальне оформлення всіх операцій по надходженню і витраті виробничих запасів;
- Вибір обгрунтованої облікової політики щодо методу оцінки матеріалів;
- Визначення всіх витрат, пов'язаних з придбанням запасів;
- Списання вартості витрачених матеріалів на витрати підприємства і в собівартість продукції.

Для забезпечення обліку матеріалів на належному рівні повинні дотримуватисяпевні умови:
- Зберігання матеріалів повинно здійснюватися в складських приміщеннях, пристосованих до певних їх видами;
- Прийом та видача цінностей повинні вимірюватися, для чого склади повинні забезпечуватися ваговимірювальних приладів;
- З працівниками складів необхідно укладати договори про матеріальну відповідальність.

2. Класифікація виробничих запасів.
Всі запаси підприємства можна розділити на три групи (рис. 1).

Рис. 1.

Залежно від ролі, яку відіграють виробничі запаси, вониможуть підрозділятися на групи:
- Сировина та матеріали;
- Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;
- Паливо;
- Тара і тарні матеріали;
- Будівельні матеріали;
- Матеріали, передані в переробку;
- Запасні частини;
- Відходи.

Класифікація виробничих запасів здійснюється за багатьмаознаками. Є загальна класифікація, яка відображає єдині ознакиугруповання. Найбільший загальний класифікаційний ознака - з функціональної роліматеріалів. Класифікація за цією ознакою наведена на рис. 1.

Сировина становить основу продукту і є основою сільськогогосподарства (бавовна, вовна, зерно тощо) і продукцією видобувних галузей.

Матеріали - це продукція переробних галузей. Вони діляться наосновні та допоміжні.

Основні - є складовою готової продукції, тобто їхвикористання передбачено технологією. Вони займають значну питомувага в собівартості.

Допоміжні матеріали не входять речовинно до складу продукції, асприяють процесу виробництва, забезпечують обслуговування обладнанняабо зраджують зовнішній вигляд продукції, не впливаючи при цьому на технічніпараметри.

Напівфабрикати - матеріали, що пройшли частину обробки або навіть збірки,вони цілком входять до виготовляється продукцію, можуть бути власноговиробництва і покупними (чавун, шини).

Пальне - це своєрідний вид допоміжних матеріалів, алевиконує специфічну функцію. Тобто воно може бути:
- Технологічним (що беруть участь в технологічному процесі);
- Руховим;
- Господарським.

Види палива: тверде, рідке, газоподібне.

Тара і тарні матеріали призначаються для пакування готовоїпродукції (мішки, ящики). Тара, що використовується для вимірювання та зберіганняцінностей у цехах, до цієї групи не належать і є інвентарем.

Запасні частини мають особливе призначення і використовуються для заміниокремих частин обладнання в процесі ремонту.

Відходи свого виробництва - це залишки матеріалів, які можутьбути використані у виробництві, у підсобних господарствах або реалізовані насторону (обрізки, стружка, клапоть). Відходи враховуються за зниженими цінамив тому випадку, якщо мають споживчу вартість. Відходи, що не маютьспоживчої вартості або не піддаються оцінці, не є об'єктомбухгалтерського обліку.

Класифікація за функціональною ознакою лежить в основі обліковихугруповань.

У плані рахунків на підставі цього угруповання побудовані субрахунка порахунку 20 «Виробничі запаси».

На великих підприємствах інформація за субрахунками деталізується погрупам матеріалів (чорні та кольорові метали) і по номерах складів, де вонизберігаються. Кожна група, в свою чергу, складається з певних видів,типів, розмірів і марок. Кожна такий різновид може мати різнунатуральну одиницю вимірювання та різну ціну, тому кожної марки, типу,розміру матеріалу присвоюється номенклатурний номер по певнійсистемі нумерації.

здійснюються таким чином класифікація за субрахунками,укрупнених груп, складах проводиться на підприємстві у виглядіпевної номенклатури.

Цей систематизований довідник поєднується, якщо можливо ззакріпленої оцінкою, що носить назву облікової ціни. Такий довідникназивається «Номенклатура-цінник». Розділяється він з урахуванням конкретнихособливостей підприємства.

Згідно з цим угрупованням ведеться сортовий обліквиробничих запасів, тобто облік по кожному типорозміру, сорту тількив натуральному або натурально-вартісному вираженні.

На будь-якому підприємстві існує особлива форма МШП. До них відносяться:
- Господарський та виробничий інвентар;
- Спецодяг, спецвзуття, строк використання яких менше одного року.

За своєю економічною природою вони є засобами праці, протез метою спрощення обліку, їх прирівнюють до оборотних засобів іскладають особливу групу виробничих запасів. Їх враховують пооднорідним групам, які шифруються у номенклатурі-ціннику також якінші види виробничих запасів.

3. Оцінка і принципи обліку запасів.

Основи оцінки виробничих запасів визначені в П (С) БО 9
«Запаси». Запаси визнаються активами, тобто відображаються в балансі якщо:
- Вартість їх може бути достовірно визначена;
- Якщо існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому отримає економічні вигоди від їх використання.

Згідно з П (С) БО 9 виділяються два моменти в оцінці виробничихзапасів:
- На дату складання балансу;
- Оцінка при вибутті запасів.

На дату складання балансу виробничі запаси повинні відображатисяза найменшою з двох оцінок:
- Первісна вартість (собівартість заготовляння);
- Чиста вартість реалізації.

Відображення в балансі запасів за чистою вартістю реалізаціївикористовується в торгівлі, а на промислових підприємствах запаси відображаютьсяза первісною вартістю.

Первісна вартість складається по-різному в залежності відджерела надходження запасів (придбання за плату, внесок до статутногокапітал, результат власного виробництва, обмінні операції табезоплатне отримання).

Первісна вартість, придбаних за плату виробничих? т ж зазначається залишок ліміту. Зручність лімітно-забірних карт вте, що скорочується кількість виписуються витратних документів іконтролюється фактичний відпуск матеріалів.

Якщо при відпуску матеріалів виникають різного роду відхилення (замінаодного матеріалу іншим, понадлімітної відпустку для ліквідації аварій), товиписується «сигнальне» вимогу з візою головного інженера.

Відпуск матеріалів на сторону в порядку реалізації відображається внакладних, які виписуються відділом збуту. Накладна виписується втрьох, чотирьох або п'яти примірниках, два з яких залишаються на даномупідприємстві: один у комірника, а другий на прохідній.

Картка складського обліку є регістром аналітичного облікуматеріалів, вона може вестися комірником тільки в кількісному абокількісно-сумовому вираженні.

З карток складається картотека, яка знаходиться на складі укомірника.

Щодня або раз на п'ять днів комірник здає в бухгалтерію дляперевірки всі первинні документи, які виправдовують його дії зматеріалами.

Документи передаються в бухгалтерію при реєстрі.

В кінці місяця кладовщик заповнює сальдову відомість, в неїзаносяться по кожному виду, типорозміру матеріалів (тобто за кожнимноменклатурного номеру) кількісні залишки з карток складськогообліку.

сальдова відомість заводиться на рік і заповнюється один раз на місяць.
Якщо на складі ведеться облік у кількісно-вартісному вираженні, тозамість сальдової відомості комірник заповнює оборотну відомість.

сальдова відомість передається бухгалтеру матеріального відділу дляконтролю.

5. Бухгалтерський облік надходження виробничих запасів та розрахунків з постачальниками

Потреба в матеріальних ресурсах визначається плановим відділомпідприємства, виходячи з виробничої програми.

Їх купують:
- Безпосередньо у постачальника;
- В порядку біржової черги;
- За рахунок централізованих поставок (держзамовлення).

Відносини з постачальниками регулюються договорами. При виконаннідоговірних умов постачальник виписує на відвантажені цінності товарні таплатіжні документи (рахунки-фактури, платіжні вимоги).

Ці документи надходять у відділ постачання покупця, де вониперевіряються, реєструються і акцептуються.

Після реєстрації їм присвоюється внутрішній номер, і вони передаютьсяв бухгалтерію для оплати.

Квитанції і товарно-транспортні накладні, які надійшли відпостачальника, передаються в експедиційний відділ для отримання вантажів.

Після оприбуткування вантажу на склад в бухгалтерію для оплати.

Квитанції і товаротранспортні накладні, що надійшли від постачальника,передаються в експедиційний відділ для отримання вантажів.

Після оприбуткування вантажу на склад до бухгалтерії надходить прибутковийордер або акт.

У бухгалтерії облік розрахунків з постачальниками ведеться на пасивному рахунку
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». За кредитом цього рахункувідбивається борг постачальникам, а за дебетом - його зменшення у зв'язку зоплатою.

Кредитове сальдо по рах. 63 означає заборгованість постачальнику занеоплачених рахунків.

Якщо матеріальні цінності були оприбутковані під відповідальністькомірника до того, як надійшли супровідні документи, то такіматеріальні цінності називаються неотфактурірованнимі поставками.

Для обліку розрахунків з постачальниками за рах. 63 призначений регістр, вякому суміщений аналітичний та синтетичний облік - це журнал-ордер № 3
(раніше - № 6).

По кожній аналітичній позиції наводяться дані за кожним рахункомпостачальника і документом, що підтверджує оприбуткування цінностей,що надійшли від нього.

Відкривається журнал-ордер сумами незакінчених розрахунків зпостачальниками з минулого місяця. Це незавершені розрахунки по акцептованимтов інвентаризації, у томувипадку, якщо ними є недостачі, передбачені спеціальні рахунки: 375
«Розрахунки з відшкодування матеріального збитку» і 947 «Нестачі і втрати відпсування цінностей ».

У позабалансовому обліку протягом законодавчо визначеного термінувідображаються суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей. Дляцієї мети служить позабалансовий рахунок 072.

Сума збитку, за яким визначено винна особа, і вина їмвизнана, розглядається як дохід підприємства і відображається на рахункахкласу 7.

Однак не вся сума збитку буде реальним доходом підприємства.
Згідно з методом нарахування, доходи та зобов'язання визнаються не в моментруху грошових коштів, а в момент визначення суми. З цьогорозрахований розмір збитку відразу буде розписаний проводками в залежності відтого, чиїм доходом є кожна складова його суми.

Система бухгалтерських записів по обліку результатів інвентаризації
1) Оприбутковано матеріали, паливо, виявлені в ході інвентаризації (Дт

20 Кт 719).
2) В результаті інвентаризації виявлено нестачу матеріалів за обліковими цінами (Дт 947 Кт 20) - 100, у т. ч. 20 - в межах норм, і 80 - понад норми.
3) врахована на позабалансовому рахунку суму нестачі за обліковими цінами, що підлягає відшкодуванню (Дт 072) - 80.
4) Відображено суму, що підлягає відшкодуванню винною особою, в тому випадку, якщо воно встановлено (Дт 375 Кт 746) (= (80 (1,15 + 18,4 + 0) (2 = 220,8.
5) Зменшується сума нарахованого доходу на величину податкового зобов'язання з ПДВ (Дт 746 Кт 641) - 36,8.
6) Чи підлягає перерахуванню в бюджет сума різниці між сумою відшкодування, проіндексованої облікової вартістю недостачі і вже відображеної суми

ПДВ (Дт 746 Кт 642) - 92,0.
7) Оприбутковано в касу суми, які надійшли від винуватця (Дт 301 Кт 375) -

220,8
8) Перераховано суми до бюджету (Дт 641 Кт 311 36,8; Дт 642 Кт 311 92,0).
9) Списано з позабалансового рахунку суму нестачі (Кт 072) - 80.
10) Списані витрати, що виникли в результаті інвентаризації на фінансові результати (Дт 793 Кт 947) - 100,0
11) Списані доходи, що виникли у результаті відшкодування недостач (Дт 746 Кт

793) - 92,0.
12) Визначено фінансовий результат від відображення в обліку нестачі за результатами інвентаризації (Дт 442 Кт 793) - 8,0.
13) Списані доходи в сумі оприбуткованих надлишків (Дт 719 Кт 793) - 20,0.
14) Списано на прибуток фінансовий результат від оприбуткування надлишків (Дт

793 Кт 441) - 20,0.

У тому випадку, якщо винна особа не виявлено або судовими органамивідмовлено у відшкодуванні, 375 рахунок не відкривається, тому що він може вестисятільки в розрізі прізвищ конкретних винуватців. У цьому випадку суманедостачі за обліковими цінами, врахована на рахунку 947, буде списана на рахунок
79.

Облік переоцінки виробничих запасів

Переоцінка виробничих запасів проводиться за рішеннямкерівництва підприємства з метою приведення оцінки до реальної вартості всьогоднішніх ринкових умовах, тобто до справедливої вартості.

Переоцінка у бік збільшення проводиться в основному в результатідії інфляційних процесів в економіці.

Уцінка проводиться у зв'язку з втрати