Тема № 10. Облік розрахункових операцій.

План
1. Принципи обліку розрахункових операцій.
2. Облік розрахунків з підзвітними особами.
3. Облік вексельних розрахунків.
4. Облік розрахунків по сумнівних боргах.
5. Облік розрахунків з бюджетом.

1. Принципи обліку розрахункових операцій

Розрахункові операції обслуговуються готівковим і безготівковим грошовимзверненням.

Вони виникають у зв'язку з розривом у часі між подіяминадання послуг (нарахування зобов'язань) та оплати за них.

Протягом цього часу обидва контрагента у себе в обліку повиннівідобразити величину заборгованості - своєї або чужої.

Таким чином, в обліку в одного контрагента буде відображенадебіторська заборгованість, а в іншого - кредиторська.

Різноманіття господарських операцій, по яких виникають розрахунки, ірізноманіття форм розрахунків викликає необхідність формуваннядиференційованої інформації про них.

Згідно з П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» та П (С) БО 11
«Зобов'язання» кожен вид заборгованості може класифікуватися, якпоточна (погашається протягом 1 року або 1 операційного циклу) або якдовгострокова.

Таким чином, для відображення заборгованості в обліку повинні бутивикористані наступні класифікаційні ознаки:
1) готівковий або безготівковий спосіб погашення;
2) заборгованість юридичних або фізичних осіб, у тому числі перебувають у штаті підприємства;
3) довгострокова або поточна;
4) за формами розрахунків.

У Новому Плані рахунків зроблена спроба максимально врахувати всіперераховані ознаки. У ньому для обліку дебіторської заборгованостіпризначені рахунки класів 1 і 3, сальдо за якими відображається в активі
Балансу. Для обліку кредиторської заборгованості (зобов'язань) у Плані рахунківпризначені рахунки класів 5 і 6.

Облік повинен вестися в розрізі кожного дебітора і кредитора звиведенням сальдо по кожному з них.

Згортання сальдо неприпустимо, тому що це може призвести доістотного спотворення інформації.

З цією метою для обліку розрахункових операцій у Плані рахунків непередбачені активно-пасивні рахунки.

2. Облік розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітними особами є працівник підприємства, які отримали авансомготівкові суми на майбутні адміністративно-господарські івитрати на відрядження.

Наказом директора по підприємству затверджується список осіб, які маютьправо отримувати гроші під звіт.

Підприємство видає готівку гроші під звіт в розмірах і на строки,визначені керівництвом підприємства і, в окремих випадках, погодженіз установами банку.

Залишки підзвітних сум повинні бути повернуті в касу не пізніше 3 --х днів по закінченню терміну.

Гроші видаються під звіт за умови повного розрахунку за ранішевиданими сумами.

До обліку приймаються витрати підзвітних осіб, підтвердженівиправдувальними документами.

Підзвітна особа звітує перед бухгалтерією авансовим звітом, доякої додаються всі виправдувальні документи (касові чеки і копіїтоварних чеків, проїзні документи, рахунки готелів, гуртожитків, квитанції впідтвердження поштово-телеграфних витрат та квитанції за попередньоюзамовлення квитків).

Авансовий звіт підписується підзвітною особою.

Порядок розрахунків за витратами на відрядження повинен встановлюватисяна підприємстві в повній відповідності з чинним законодавством:
- Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон
(наказ Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59);
- Постановою Кабінету міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», 1999 р., № 663 із змінами та доповненнями.

В Україні строк відрядження, розмір добових обмежується.
Підприємствам дозволено самостійно вирішувати питання про оплату комфортнихумов в дорозі і за умови проживання за місцем відрядження.

Відрядженому особі відшкодовуються:
- Добові на підставі відміток у посвідченні про відрядження (18 грн./день);
- Проїзд до місця відрядження і назад;
- Проживання на підставі рахунків;
- Оплата за користування постільними речами в дорозі (за квитанціями);
- Поштово-телеграфні витрати (за квитанціями);
- Додаткові послуги в готелях;
- Відшкодування придбаних ТМЦ (технічна література, канцтовари, МШП) за умови їх оприбуткування підприємством.

Бухгалтер зобов'язаний перевірити законність відрядження, обгрунтованістьзроблених витрат та їх відповідність затвердженим нормам.

Авансовий звіт затверджується керівником і головним бухгалтеромпідприємства в сумі, прийнятої бухгалтером до обліку. На лицьовій стороніавансового звіту проставляється проводка. Вказується сума, видана підзвіт.

Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться по кожномуавансового звіту. Його систематизація здійснюється у відомості облікурозрахунків з підзвітними особами. У цій відомості зазначається сума, виданапід звіт, прийнята, як витрати підприємства, за затвердженим авансовимзі звітом, а також сальдо.

Кожна позиція відомості заповнюється в розрізі кожної суми виданоїпід звіт. Підсумки цієї відомості є показниками синтетичного обліку.

У плані рахунків для обліку розрахунків з підзвітними особами призначенийоднойменний рахунок 372, по Дт якого відображається дебіторська заборгованістьпідзвітної особи, а по Кт - її списання на витрати підприємства.

У журналі-ордері № 3 робляться проводки:
1) Видано під звіт готівку за видатковим касовим ордером:
Дт 372 Кт 301
2) Згідно авансового звіту затверджені витрати підзвітної особи:
1) у зв'язку з відрядженням:
Дт 91, 92, 93, 94, 99 Кт 63
2) у зв'язку з придбанням МШП, технічної літератури, канцтоварів :
Дт 20, 22, 11 або рахунок витрат Кт 372
3) у зв'язку з виділенням суми ПДВ по придбаних цінностей і оплаченого витрат по житлу і проїзду:
Дт 641 Кт 372 S ПДВ
3) За прибуткового касового ордеру прийнятий залишок підзвітних сум:
Дт 301 Кт 372
4) За видатковим касовим ордером відшкодовано перевитрату підзвітних сум:
Дт 372 Кт 301

Якщо виник перевитрату підзвітних сум, то по даній особі спалитьвиникнути кредитове сальдо.
5) утримані із зарплати підзвітної особи Неповернена сума:
Дт 661 Кт 372

3. Облік вексельних розрахунків

У бухгалтерському обліку вексель є цінним папером, що підтверджуєборг одного підприємства іншому.

Вексельні операції регламентуються законодавчо на двох рівнях --на міжнародному та національному. На міжнародному рівні вексельніоперації і терміни вексельного обігу обумовлені Женевською конвенцією. Нанаціональному рівні регламентація здійснена Постановою Верховної
Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті України» та «Пробухгалтерський облік вексельного обігу »(1992 р.).

У векселі вказується сума вексельної заборгованості та місце сплатиза векселем.

Розрізняють прості і переказні векселі. При русі простого векселяіснують дві сторони - векселедавець і векселедержатель. При русіпереказного - крім боржника і кредитора вказується платник за векселем,на якого переводиться борг; платник повинен акцептувати вексель - тодівін набуває юридичну силу.

Для обліку вексельних операцій використовуються рахунки класу 3 (34
«Короткострокові векселі одержані») та 6 (62 «Короткострокові векселівидані »).

Векселі бувають: процентні і безпроцентні. У першому випадку ввексельну суму включається крім суми заборгованості ще і додатковасума - вексельний процент (винагороду за векселем). У другому випадкувинагороду не передбачено, тому вексель, за економічноюсуті, є боргової розпискою.

Погашення вексельної заборгованості відображається по рахунку 311 (у томувипадку, якщо боржник розплачується грошовими коштами).

Вексель до закінчення терміну погашення може бути переданий іншомупідприємству або банку. Передача векселя супроводжується передавальноїнаписом - «індосаментом».

Якщо векселедержатель передає вексель у банк із метою одержанняпозики, то вексель розглядається як об'єкт застави. У цьому випадкувекселедержатель зобов'язується сплатити банку% за послуги, який називається
«Дисконтний процент», а сам вексель - «поточна». Цей вексельзнаходиться в банку, але числиться в обліку векселедержателя. Банк же таківекселя вважає врахованими. Після розрахунків з банком по позицівекселедержатель отримує назад свій вексель, але, при цьому, сплачуєбанку цей відсоток.

Аналітичний облік векселів ведеться в розрізі кожного векселя.

У синтетичному обліку робляться проводки:
1) Пред'явлено рахунок покупцеві за продукцію:
Дт 36 Кт 701
2) За актом отриманий короткостроковий вексель від покупця:
1) на суму боргу:
Дт 34 Кт 36
2) на суму вексельного відсотка:
Дт 34 Кт 69, 732 (якщо погашається в поточному році)
3) зарахована на розрахунковий рахунок сума від векселедавця:
Дт 311 Кт 34

В обліку у векселедержателя будуть зроблені наступні проводки:
1) Оприбутковано матеріали від постачальника:
Дт 20 Кт 63 S рахунку без ПДВ
Дт 641 Кт 63 ПДВ
2) За актом виписаний і переда простий вексель в оплату боргу перед постачальником:
Дт 63 Кт 62 S рахунку
3) Відображено суму вексельного відсотка:
Дт 95 Кт 62 S вексельного%
4) Перераховано з розрахункового рахунку векселедержателю на сплату боргу за векселем:
Дт 62 Кт 311

4. Облік розрахунків по сумнівних боргах

Підходи до обліку дебіторської заборгованості викладено в П (С) БО 10
«Дебіторська заборгованість».

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які заборгували підприємствугрошові кошти, їх еквіваленти та інші активи.

Згідно з П (С) БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на:
- Поточну;
- Довгострокову.

Поточна дебіторська заборгованість - та, яка виникає в ходінормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців здати складання балансу.

До довгострокової заборгованості відноситься так, яка погашається після
12 місяців з дати складання балансу або виникає не у зв'язку зопераційною діяльністю підприємства. До неї відноситься заборгованість:
- Дебіторів за майно, передане у фінансову оренду;
- Працівників за виданими ним довгострокових позиках;
- За довгостроковими векселями отриманими.

Так як дебіторська заборгованість відображається в активі балансу, товеличина її не повинна бути завищеною, інакше порушиться принципобачності. З цією метою виділяють три етапи оцінки дебіторськоїзаборгованості:
1) відображення на рахунках бухгалтерського обліку в момент виникнення;
2) відображення в балансі на дату його складання;
3) при списанні з балансу.

На I етапі вона відображається за історичною собівартістю, що включаєвартість товарів, послуг, активів, переданих дебітору з урахуванням відсотка.

На II етапі довгострокова дебіторська заборгованість відображається задисконтованою вартості платежів (у неї не входить незаробленийфінансовий дохід у вигляді відсотків по оренді).

Поточна дебіторська заборгованість в балансі повинна відображатися зачистої вартості реалізації, тобто з урахуванням її сумнівність. Виходячи зпринципу обачності, підприємство має право створювати резервсумнівних боргів для дебіторської заборгованості покупців за товари іпослуги, передані їм.

У чисту вартість реалізації дебіторської заборгованості включаєтьсядебіторська заборгованість за її фактичної собівартості з урахуваннямвідсотків, але за вирахуванням створеного резерву сумнівних боргів.

На III етапі списання проводиться за первісною вартістю.

Дебіторська заборгованість покупця може бути визнана сумнівноюі підприємство має право, згідно з П (С) БО 16, створювати резервсумнівних боргів. резерв створюється з метою забезпечення безпеки підприємства.
Існує 2 методи його створення:
1) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

I метод заснований на результатах аналітичного дослідженнядебіторської заборгованості кожного дебітора. Він трудомісткий, але точний.

II метод заснований на періодизації дебіторської заборгованості з метоювиділення в кожній групі безнадійних дебіторів:
. група 1 - до 1 місяця;
. група 2 - 1-2 місяці;
. група 3 - 2-3 місяці;
. група 4 - більше 3-х місяців;
. група 5 - більше 3-х років.

По кожній групі визначається коефіцієнт сумнівності, виходячи зпитомої ваги безнадійної заборгованості в загальній сумі заборгованостіконкретного періоду. Сума резерву визначається шляхом множення дебіторськоїзаборгованості кожного періоду на коефіцієнт сумнівності.

Для обліку резерву сумнівних боргів призначений контрактивний рахунок
38 «Резерв сумнівних боргів». За Кт цього рахунку відображається створеннярезерву, а по Дт - його використання.

Створення резерву викликає збільшення витрат підприємства. Пристворення резерву робиться наступна проводка:

Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги" Кт 38

Коли борг конкретного покупця визнається безнадійним (закінчився термінпозовної давності або боржник ліквідовано), він повинен бути списаний з балансупідприємства.

Якщо підприємство створювало резерв сумнівних боргів, то списаннябезнадійної дебіторської заборгованості відображається проводкою:

ДТ 38 Кт 36, 34

Якщо підприємство не створювало резерв, або його сума виявиласянедостатньою, безнадійний борг списується проводкою:

ДТ 944 Кт 36, 34, 37

Після списання безнадійної дебіторської заборгованості вона повинначислиться на позабалансових рахунках протягом не менше 3-х років з метоюспостереження за можливістю її стягнення. Сума списаної заборгованостівідображається за Дт 071.

Якщо протягом 3-х років підприємству буде відшкодована раніше списанасума, то, на підставі виписки банку, в балансовому обліку буде відображенодохід:

Дт 311 Кт 716

Кт 071

5. Облік розрахунків з бюджетом

Розрахунки з бюджетом по оподатковуваним об'єктів регламентуютьсязаконодавством країни.

За розрахунками з бюджетом у підприємства виникають зобов'язання, якіповинні погашатися вчасно, інакше сума штрафних санкцій, співу можезначно вплинути на фінансовий стан підприємства.

Облік розрахунків з прибуткового податку - Тема «Облік заробітної плати»
Облік розрахунків з ПДВ

ПДВ - різновид універсальних акцизів. Обгрунтовано в 1954 р. під
Франції. Є частиною новоствореної вартості, що сплачується до бюджетуна кожному етапі виробництва і реалізації товару.

ПДВ включається в ціну товару за ставкою 20% до оподатковуваного обороту.

Від ПДВ звільняються окремі види операцій тільки в законодавчомупорядку виходячи з державної політики.

За реалізованим товарах розраховується сума ПДВ, що єзобов'язанням перед бюджетом:

Дт 701 Кт 641

Якщо підприємство реалізує товар на умовах передоплати, то на сумуподаткового зобов'язання в сумі отриманої передоплати в момент їїзарахування на розрахунковий рахунок робиться проводка:

Дт 643 Кт 641 ПДВ у складі авансу

Потім, коли товар відвантажено і виписана податкова накладна, робитьсяпроводка:

Дт 701 Кт 643 Списання податкового зобов'язання в авансі

язання перед бюджетом по операціях реалізації продукції абопослуг можуть бути значно зменшені, якщо підприємство в цьому податковомуперіоді набувало ТМУЦ або послуги. У розрахунках за них постачальнику буласплачена сума ПДВ. Величина вхідний ПДВ підлягає відшкодуванню з бюджету,тобто призводить до зниження тієї суми ПДВ, яка повинна бути сплачена заопераціями реалізації продукції.

По операціях придбання робляться наступні проводки з ПДВ.

Якщо розрахунки з постачальником ведуться на умовах подальшої оплати, тов обліку заборгованість перед ним відображається:
1) Дт 20 Кт 63 S без ПДВ 50000
2) Дт 641 Кт 63 ПДВ 10000

У разі передоплати
1) Дт 371 Кт 311 60000

Дт 641 Кт 644 10000
2) Дт 20 Кт 63 50000

Дт 644 Кт 63 10000
3) Дт 63 Кт 371 60000

На підтвердження сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, підприємствоотримало податкові накладні від постачальника.

На підставі виписаних та отриманих податкових накладних після закінченнязвітного податкового періоду підприємство заповнює декларацію з ПДВ.

За результатами порівняння Кт 641 (податкове зобов'язання) і Дт 641
(суми, що підлягають відшкодуванню), визначається сума, що підлягає сплаті.

Перерахування здійснюється з розрахункового рахунку за платіжнимдорученням і відображається проводкою:

Дт 641 Кт 311

Облік розрахунків з податку на прибуток

Оподатковуваний прибуток - це показник, що розраховується в податковомуоблік і за своєю природою ніяк не пов'язаний з економічною (бухгалтерської)прибутокю.

Законодавча база - Закон України «Про оподаткування прибуткупідприємств ».

Оподатковуваний прибуток розраховується за формулою:

Склад валових доходів та валових витрат визначено в Законі. Вонивизнаються за методом нарахувань, тобто в момент визнання боргу (попершою подією). І валові доходи, і валові витрати очищаються від ПДВ.

Підприємство подає до ДПІ декларацію про оподатковуваного прибутку. У неївкладається маса програм, які призначені для розшифровки всіхкомпонентів формули.

Основна ставка податку на прибуток - 30%.

Для обліку податку на прибуток призначений активний рахунок 98. На ньомувідображається сума податку, розрахована згідно з декларацією:

Дт 98 Кт 641

У бухгалтерському обліку податок на прибуток розраховується за зовсіміншим принципам, сформульованим у П (С) БО 17 «Податок на прибуток».

Облік місцевих податків

Місцеві податки стягуються за рішенням місцевої влади виходячи з перелікумісцевих податків і особливостей даного регіону.

Найбільш поширені:
- Земельний податок;
- Податок з власників транспортних засобів;
- Комунальний податок;
- Збір за водоспоживання

По кожному виду податків підприємство у встановлені законодавствомтерміни подає до ДПІ розрахунки стандартної форми.

Податок на землю розраховується виходячи з площі землі і ставки
(залежить від якості землі).

Податок з власників транспортних засобів розраховується виходячи зкількості, видів транспортних засобів і потужності двигуна, помноженої наекю.

Комунальний податок розраховується за формулою:

Всі ці види податків - витрати підприємства. Їх нарахування відображаєтьсяпроводкою:

Облік розрахунків з податку на прибуток

Дт 92 (94) Кт 641