ВСТУП.

Перш ніж розпочати розгляд проблем, пов'язаних з урахуванням податку надодану вартість, хотілося б сказати про актуальність цієї теми.

Податки органічно властиві ринкової економіки і є їїневід'ємний елемент.

Податок на додану вартість (ПДВ) існує в багатьох країнах зринковою економікою. Цей податок являє собою вид непрямого податку натовари та послуги, що впливає на процес ціноутворення і структуруспоживання. Являє собою форму вилучення до бюджету частини приростувартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва - від сировини допредметів споживання.

В українському законодавстві цей податок з'явився не так давно і з'явивсявідбиттям найглибших змін, що відбуваються в країні. Розпочаті реформисамі продиктували необхідність зміни податкової системи країни,неможливість існування і нормального функціонування держави ісуб'єктів економічних відносин без системи оподаткування тазаконодавчої бази, без якої ця система не дієва зовсім. Ринковаекономіка, яка так стрімко руйнувала старі економічні зв'язки,застарілі господарські відносини, не могла не викликати зміниу структурі державних доходів, які, як відомо, під час директивномугосподарюванні істотно відрізняються від ринкових. На перший план позначимості виходять податкові платежі, вони стають пріоритетнимджерелом формування доходів державного бюджету

Перехід до непрямого оподаткування в Україні обумовленийнеобхідністю (

-гармонізації податкової системи країни з податковими системами країн Західної Європи;

-наявності стабільного джерела бюджетних доходів;

-систематизації податків.

У промислово розвинених країнах питома вага ПДВ у податкових бюджетнихнадходженнях становить у середньому 25% (виняток становить Франція, дейого частка в податкових надходженнях значно вища - близько 40%). В Україні
ПДВ посідає перше місце серед податкових надходжень до доходної частинидержавного бюджету (близько 45%), що становить понад 28% всіх доходівбюджету.

Поряд з об'єктивними причинами існує і низка суб'єктивних причин.
Їх можна пояснити зміною психології людини в умовах ринковихвідносин. По-перше, з'явилося право кожного на вільнупідприємницьку діяльність. По-друге, змінилися відносини міждержавою і господарюючим суб'єктом, який став вільний. Ці причиниспричинили за собою необхідність стратегічного, граничнодиференційованого підходу до доходів громадян, що особливо активновтілюється зараз. Ми спостерігаємо за поступовим налагодження податковоїсистеми, появою нових податків і відмиранням деяких застарілих видівподатків.

Будь-яка бухгалтерія, як серце підприємства, особливо чутлива дозмін у податках. Від чіткості або не чіткості податкової системибезпосередньо залежить планування і прогнозування в організації,залежать взаємозаліки з бюджетом, у правильності, швидкості та своєчасностіяких останній, на мій погляд, зацікавлений не менше першого. Такимчином, треба вирішити проблеми єдиної відповідальності всіх господарюючихсуб'єктів перед бюджетом, єдиною для бухгалтерій організацій всіх формзвітності та порядку обчислення податків і не податкових платежів здиференціацією тільки за ставками, а не один за одним і "технічної" роботи.

Податок на додану вартість є одним з найбільш складних длярозуміння і розрахунку податків в Україні. Для розуміння принципів побудовиподатку на додану вартість потрібно вивчити законодавчу базу
(закон, інструкцію, різні зміни і доповнення до цих документів),що відноситься до даного питання і з'ясувати ряд основних проблем.

Для розуміння структури податку потрібно з'ясувати такі питання, яксуб'єкти та об'єкти оподаткування податком на додану вартість, принципивизначення бази оподаткування, ставки та строки сплати податку і порядокйого обчислення, порядок ведення бухгалтерського обліку з цього податку ідеякі інші.

У своїй роботі я розгляну ті з перелічених питань, якіздаються мені найбільш важливими і цікавими.

Податок на додану вартість (ПДВ) був введений в Україні з 1 січня
1992 року у відповідності з Законом України "Про податок на доданувартість "від 20 грудня 1991 року.

26 грудня 1992 був підписаний Декрет Кабінету Міністрів України" Проподаток на додану вартість ", який почав діяти з 1993 року. Зурахуванням доповнень та змін, які вносилися в наступних періодах,зазначений Декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ наПротягом 1993 - 1997 р. (до 1 жовтня 1997 року).

З 1 жовтня 1997 року порядок обчислення і сплати ПДВ регламентуєтьсянаступними основними нормативними документами:

- Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997року;

- Законом України "Про внесення змін до Закону України" Про податок надодану вартість "від 26 вересня 1997 року;

- Законом України" Про внесення змін до деяких законодавчихактів України з питань оподаткування "від 19 листопада 1997 року.

Тому тема бакалаврської роботи присвячена особливостямоподаткування ПДВ є особливо актуальною. У перехідний періодекономіки ПДВ є регулятором процесу відповідності попиту іПоняття податку на додану вартість. Передісторія ПДВ у країнах Західної Європи і в Україні.

Платником ПДВ є кінцевий споживач, тому відповідно доприйнятими принципами класифікації податків ПДВ зазвичай відносять до категоріїнепрямих податків. Разом з тим у деяких випадках ПДВ набуваєознаки прямого податку: при реалізації товарів (робіт, послуг) усередині підприємства для потребвласного споживання; при оподаткуванні будівництва, що виконується господарським способом.

Наприклад, в першому випадку - при реалізації товарів (робіт, послуг) всерединіпідприємства, для потреб власного виробництва, витрати по яких невідносяться на витрати виробництва, - обороти по реалізації єоб'єктом оподаткування ПДВ, оскільки підприємство не продає виробленітовари (роботи, послуги) і, отже, не перекладає суму податку напокупця, а сплачує ПДВ за рахунок власного прибутку. ПДВ в описанійситуації набуває форми прямого податку.

ПДВ стягується з кожного акту продажу. Теоретично об'єктомоподаткування в даному випадку є додана вартість, якавизначається шляхом виключення з обсягу продукції (у грошовомувираженні) вартості спожитих на її виробництво сировини, матеріалів,напівфабрикатів, придбаних на стороні та деяких інших витрат.
Додана вартість включає заробітну плату з відрахуваннями насоціальне страхування, прибуток, відсотки за кредит, витрати на рекламу,транспорт, електроенергію і т. п. [9]

Сума ПДВ визначається на всіх стадіях технологічного ланцюжка аждо кінцевого споживача як різниця між сумами податку, отриманими відпокупців за реалізовані їм товари (роботи, послуги), і сумами податку,сплаченими постачальникам за матеріальні ресурси, паливо, роботи, послуги,вартість яких відноситься на витрати обігу. ПДВ включаєтьсяпостачальником (продавцем) до ціни продукції, що реалізується споживачам
(покупцям). При обчисленні суми ПДВ базою виступає приріст вартостіна даній стадії виробництва (перепродажу). Підприємства є лишезбирачами цього виду податку, фактичними платниками виступають кінцевіспоживачі товарів, робіт або послуг.

ПДВ винайдений французьким економістом М. Лорі для заміни податку зобороту і вперше введений у Франції в 1954 р. ПДВ - продукт тривалоїеволюції податку з обороту, який був введений у Франції в 1920 р., а в
1936 перетворений на податок на виробництво. Після 1948 р. булапередбачена його розбивка за термінами.

Після введення ПДВ у Франції цей податок набув поширення вкраїнах - членах ЄЕС (наприклад, у Великобританії з 1973 р.) та деякихінших промислово розвинених країнах світу. Перехід до податку на доданувартість в країнах Західної Європи відбувався в період реформуванняекономіки і вирішення макроекономічних завдань. Він активно використовується вмоделях економічних систем і виконує важливу роль у регулюваннітоварного попиту.

Для цілей макро-і мікроекономічного аналізу в багатьох країнахзастосовувалися подібні показники. Так, в СРСР з 1973 р. проводивсяширокомасштабний економічний експеримент по визначенню в загальному обсязівиробництва машинобудівних підприємств чистої продукції, оскільки всіінші діяли критерії (валова, товарна, реалізованапродукція) містили в собі минулий, матеріалізований працю, вкладений напідприємствах - постачальників матеріалів і комплектуючих, що спотворювало їхзначення для оцінки господарської діяльності. Так як показник чистогопродукції не містить минулий працю, вкладений на інших підприємствах, цейпоказник у порівнянні з іншими об'ємними показниками точніше вимірюєпродуктивність праці. Показник чистої продукції застосовувався і в іншихкраїнах РЕВ - у Болгарії, Польщі, Угорщини, Румунії і НДР. [8]

Система застосування ПДВ регулюється Законом України від 03.04.1997 р. №
168/97- ВР "Про податок на додану вартість» (Закон про ПДВ) і
Інструкцією [2] а також численними нормативними документами. До закону ів усі види документів постійно вносяться зміни і доповнення.

2 Роль податку на додану вартість у країнах Європейського Співтовариства і в формуванні Державного бюджету України.

Розглянемо значення ПДВ у податковій системі окремих країн. Упрограмі уніфікації оподаткування в рамках ЄС проблеми ПДВ займають однез центральних місць. Більше того, наявність ПДВ є обов'язковою умовоючленства в Союзі. І це не випадково. У ретроспективі деякі провіднікраїни ЄС, наприклад, Франція, до початку формування Спільного ринку широковикористовували непрямі податки. І тому найбільш прийнятним варіантом впоступове зближення оподаткування країн ЄС, - а це вважалося однією зважливих завдань з самого початку інтеграційних процесів у Західній Європі, --розглядалося формування єдиних основ непрямого оподаткування;стосовно податків на споживання найважливіша роль відводилася уніфікаціївикористання ПДВ.

За час західноєвропейської інтеграції уніфікація непрямогооподаткування і особливо ПДВ просунулася досить далеко. Убільшості країн ЄС ПДВ є нині єдиним податком на споживання;в деяких країнах одночасно використовується податок на продаж (наприклад, в
Німеччини).

Розглянемо ставки цього податку за країною (таблиця 1).

Крім знижених ставок по ПДВ, в країнах ЄС використовуються ще два видипільг з цього податку - звільнення і використання так званої нульовоїставки. У першому випадку виробник продає свою продукцію без стягнення
ПДВ зі своїх споживачів (і відповідно не сплачує його до бюджету), але втой же час не отримує права на відшкодування ПДВ на матеріальні цінності,закуплені ним для використання в процесі виробництва даної продукції.
Інакше кажучи, від ПДВ звільняється лише та частина доданої вартості,яка відноситься до продаваним товарах і послугах, але одночасновиробник повинен сплачувати ПДВ на куплені і використані нимсировина та матеріали. Іншими словами, це звільнення має частковийхарактер.

Таблиця 1.1

Ставки податку на додану вартість в країнах ЄС, 2000 р.
| Країни | Стандартна | Знижена | Країни | Стандартна | Знижена |
| | Я ставка | ставка (%) | | я ставка | ставка (%) |
| | (%) | | | (%) | |
| Австрія | 20 | 10 | Італія | 19 | 4; 9; 13 |
| Бельгія | 20.5 | 1; 6; 12 | Люксембург | 15 | 3; 6; 12 |
| Данія | 25 | | Нідерланди | 17.5 | 6 |
| Фінляндії | 22 | 6; 12 | Португалія | 17 | 5 |
| я | | | | | |
| Франція | 18.6 | 2.1; 5.5 | Іспанія | 16 | 4; 7 |
| Німеччина | 15 | 7 | Швеція | 25 | 12; 21 |
| Греція | 18 | 4; 8 | Велика Британія | 17.5 | 8 |
| Ірландія | 21 | 2.5; 12.5 | | | |

Третій вид пільг - нульова ставка - повністю звільняє виробникавід ПДВ. Одночасно виробник отримує право на відшкодування ПДВ,сплаченого ним при закупівлі сировини і матеріалів.

Таблиця 3 показує широке поширення в країнах ЄС пільг у виглядізниженої ставки. Нульова ставка використовується в таких країнах ЄС, як
Великобританія, Італія, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Ірландія.

У цілому дані таблиці свідчать про наявність достатньо високихставок ПДВ в країнах ЄС. У деяких з них (наприклад, у Швеції, Фінляндії,
Данії) ці ставки перевищують максимальні ставки, що рекомендуються керівнимиорганами ЄС (14-20% по основних групах товарів, при вирішеннівикористовувати більш низькі ставки для деяких соціально-значимих груп).
Це свідчить про незавершеність процесу уніфікації оподаткування вкраїнах ЄС навіть у сфері непрямого оподаткування (за прямим оподаткуваннюміждержавні відмінності ще більше).

Що стосується західноєвропейських країн, що не входять в ЄС, то ставки ПДВв них дуже різні (в Норвегії до 1 січня 1955 22%, в наступнийперіод - 23%; у Швейцарії - 6.5%. Високий рівень ставок ПДВ в країнах ЄСвидно з зіставлень з країнами, які обмежують використання непрямихподатків взагалі і ПДВ зокрема. Так, наприклад, у США, де ПДВ невикористовується, ставка податку на продаж коливається по штатах від 3 до 8.25%;в Канаді ставка ПДВ становить 7.5-8%, в Японії - 3%.

фіскальну роль сучасних податків на споживання (з вирішальною часткою
ПДВ) можна виявити на базі оцінки частки цих податків у загальних податковихнадходженнях. В цілому по розвиненим країнам податки на споживання складаютьблизько 28% всіх податкових надходжень. Однак існують великіміждержавні коливання цього показника (нижче 10% у США і Японії і близько
15% в Канаді та Швейцарії, 40-50% у Португалії, Греції, Ісландії, Ірландії).
Ми бачимо, що податки на споживання відіграють незначну фіскальну роль у
США, Японії, Канаді і Швейцарії (групі країн з потужним громадською думкоюпроти непрямого оподаткування). В інших країнах ця роль доситьвагома, по суті наближаючись до ролі індивідуального прибуткового податку
(крім Франції та Греції).

Розглянемо структуру надходжень та місце податку на доданувартість в податкових надходженнях до Державного бюджету України.

Як видно з наведеної таблиці, частка податкових надходжень з усіхдоходів Державного бюджету не має стабільного значення, але всередньому коливається навколо 50%. У поточному році частина податкових надходженьстановить 54,4%.

Таблиця 1.2

Структуру надходжень та місце податку на додану вартість в податкових надходженнях до Державного бюджету України.
 У той же час частина податку на додану вартість в податковихнадходженнях теж знаходиться в межах 50%. У поточному році вона становить
41,5%.

Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що податок надодану вартість є одним з провідних і найбільш прибуткових длядержави податком. Так як податкові надходження становлятьприблизно половину доходів Державного бюджету, а податок надодану вартість - половину податкових надходжень, (рис 1) тевиходить, що податок на додану вартість складає приблизно 25%всіх доходів Державного бюджету України. (рис 2) Так своєчасне ів повному обсязі стягнення податку на додану вартість значнимчином впливає взагалі на дохід бюджету.

Рис. 1.1 Питома вага ПДВ у всіх податкових надходжень до держбюджету

України
Рис. 1.2 Питома вага ПДВ у всій дохідної частини держбюджету України за

2000

Як видно з даних виконання Державного бюджету України знадходжень податку на додану вартість, в жодному році план не буввиконаний. Фактичні надходження за 10 місяців 2000 року склали
4069114,93 тисячі гривень. Це означає що наприкінці 2000 року бюджет недорахувався значної суми коштів від надходжень податку на доданувартість.

рис.1.3 Динаміка зміни частки ПДВ у податкових надходжень держбюджету України по роках

1.3 Механізм нарахування і сплати ПДВ

Пояснимо механізм сплати ПДВ і порядок взаємовідносин платників ібюджету на спрощеному прикладі (див. Додаток А). Виділимо умовнутехнологічний ланцюжок, що включає виробництво сировини, деталей ікомплектуючих, готової продукції, а також рух цієїпродукції затоваропровідної мережі, що складається з підприємств оптової та роздрібноїторгівлі і закінчується кінцевим споживачем.

Кінцевий споживач за законом не є платником ПДВ, але в цінітовару, придбаного ним, міститься певна сума податку на доданувартість ПДВ кн.

Кожне підприємство отримує ПДВ від покупця і в той же час сплачує
ПДВ постачальнику. До бюджету підприємство перераховує різницю (?) Міжотриманими і сплаченими податками.

На кожному етапі ланцюжка до вартості придбаного товару додаєтьсянова вартість, яка є об'єктом оподаткування, і величину? iможна розглядати як податок на створену на даному етапі доданувартість. Так,? 3 - це податок на додану вартість, створену напідприємстві, що виробляє готову продукцію.

Варта на початку ланцюжка підприємство не має постачальника (або допустимо, що сплачений ПДВ дорівнює нулю), а тому повністю перераховує до бюджету отриманий ПДВ.

Якщо підсумувати платежі до бюджету всіх підприємств-платників:

НДСбюд = S? 1 = (НДС1 - 0) + (НДС2 - НДС1) + (НДС3 - НДС2) + (НДС4 -
НДС3) + + (НДСкп - НДС4) = НДСкп, то отримаємо, що в бюджет надійшла сума,рівна НДСкп, тобто податок у розглянутій ланцюжку повністю оплаченийкінцевим споживачем, а суми податку, перераховані підприємствами -плателицікамі, - це тільки відповідним чином розподілена міжними величина НДСкп.

Отже, ПДВ як одна з форм непрямих податків потрапляє до бюджету відгромадян - фізичних осіб, але самі громадяни його не вносять. Однак купуючитовари, в ціну яких вже включений цей податок, вони є його носіями,хоча перераховують ПДВ до бюджету не вони, а продавці відповідних товарів.
ПДВ, як і взагалі непрямі податки, реально платять ті, хто витрачає своїдоходи. Непрямих податків більше платять ті, хто купує товарів навелику суму. Непрямі податки - це податки на витрати. Хто більшевитрачає, той більше й платить. [8]

1.4 Платники, об'єкти, база та ставки податку

Податок на додану вартість являє собою частинуновоствореної вартості і є непрямим податком, що сплачуються в
Державний бюджет на кожному етапі виробництва товарів, виконанняробіт, надання послуг.

Особливістю Закону про ПДВ є те, що його положення "увібрали" всебе всі операції воєдино, на відміну від попередніх періодів, в якихмайже кожна операція розглядалася окремим документом. Новий Законвизначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу таставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених відоподаткування операцій, особливості оподаткування експортних таімпортних операцій, поняття податкового обліку, податкової накладної, порядокобліку, звітності та внесення податку до бюджету. [1]

Платники податку. На відміну від попередніх законодавчих актів у
Законі з'являється поняття "реєстрація осіб як платників податкуна додану вартість ". Іншими словами, якщо підприємство єплатником податку на додану вартість, то воно повиннезареєструватися в податковому органі як платник ПДВ.

Після реєстрації особам - платникам ПДВ видається "Свідоцтво прореєстрації "з присвоєнням індивідуального номера платника ПДВ.
Свідоцтво про реєстрацію діє до дати її анулювання, якевідбувається у випадках якщо:

• новостворений суб'єкт підприємницької діяльності за підсумкамидіяльності знімається з обліку як платник ПДВ;

• зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідно до статті 2 Закону [1] якій платником податку є :

• особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцятикалендарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних податком мінімумів доходівгромадян. На момент вступу в силу Закону неоподатковуваний мінімумдоходів громадян становив 17 гривень, отже, обсяг, на підставіякого визначається приналежність до платників ПДВ, становить 10200гривень;

• особа, що ввозять товари на митну територію України або отримуєвід нерезидента роботи (послуги) для їх використання або придбання намитної території України. , Мається на увазі "імпортний" ПДВ,сплачується при ввезенні (розмитнення) в Україну товарів. Цей "вид" ПДВрозпочав своє iснування в 1994 році. Народженню "імпортного" ПДВ ми зобов'язаністатті 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік".
З року в рік дію положень статті 28 продовжувалось. І тільки з введеннямв дію "нового" Закону про податок на додану вартість цей "вид"податку зайняв своє законне місце в законодавчому акті, "перекочувавши" збюджетного Закону. Що стосується робіт або послуг, виконаних абонаданих нерезидентом України, то вартість таких також включаєтьсяв об'єкт оподаткування;

• особа, яка здійснює діяльність з торгівлі за готівкові кошти,незалежно від обсягів продажу. Це не стосується фізичних осіб,що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору. Об'єктамиоподаткування є операції, пов'язані:

• з продажем товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Під продажем товарів слід розуміти будь-які операції, здійснюванізгідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно -правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такітовари за компенсацію, а також операції з безоплатного наданнятоварів. До продажу не відносяться операції з передачі товарів на умовахкомісії (консигнації), доручення, зберігання, оренди, інших цивільно -правових договорів, що не передбачають передачу права власності натакі товари іншій особі.

Під продажем послуг (робіт) слід розуміти будь-які операції цивільно -правового характеру з надання послуг, робіт, права на користуванняабо розпорядження товарами або нематеріальними активами, а також понадання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності закомпенсацію, а також операції з безоплатного надання робіт (послуг).
Зокрема, до продажу послуг (робіт) можна віднести надання права накористування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу),продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент,авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальноївласності;

• з ввезенням на територію України товарів, отриманням робіт (послуг),що надаються нерезидентами для їх використання на митній території
України;.

• з вивезенням товарів за межі митної території України інаданням послуг, виконанням робіт для їх використання за межамимитної території України.

Положеннями Закону розмежовані операції, за якими податок надодану вартість не стягується. Так, існують операції, які неє об'єктом оподаткування, та операції, звільнені відоподаткування. На перший погляд, різниці між такими операціями в частиніоподаткування немає - ні з одним, ні за іншими ПДВ не обчислюється. Однакоперації, обумовлені статтею 5 Закону (звільнення від оподаткування),за своєю суттю "підходять" під визначення об'єкта оподаткування, але за нимзастосовується пільга. Наприклад, стаття 5 Закону обумовлює операції зпродажу та доставки періодичних видань, з продажу дитячого харчування черезспеціалізовані молочні кухні. Операції, наведені в статті 3 Закону
(що не є об'єктом оподаткування), за своєю природою не можуть бутиоб'єктом обчислення податку на додану вартість. Наприклад,надання послуг зі страхування і перестрахування (п.п. 3.2.3)

Ставки податку. Відповідно до Закону існують дві ставки податку надодану вартість: 20% бази оподаткування та 0%.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

• продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податку замежі митної території України;

• продажу робіт (послуг), призначених для використання таспоживання за межами митної території України;

• продажу товарів підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими натериторії України, у зонах митного контролю (безмитних магазинах);

• надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів замежами митного кордону України;

• продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії та ін

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)визначається виходячи з договірної вартості, яка включає в себевизначену за вільними або регульованими цінами вартість, акцизний збір
(для підакцизних товарів), ввізне мито, інші податки ізбори, за винятком податку на додану вартість, включеного довартість таких товарів.

Для товарів, що ввозяться на митну територію України, базою дляобчислення податку на додану вартість є договірна вартістьтаких товарів, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізніймитної декларації, з урахуванням витрат на перевезення, страхування, сплатумитних зборів і мита, акцизного збору (для підакцизних товарів).
Визначена таким чином вартість перераховується в українські гривні завалютним курсом Національного банку України, що діяв на моментрозмитнення.

Для робіт (послуг), які виконуються або надаються нерезидентами намитної території України, базою оподаткування є договірнавартість з урахуванням акцизного збору, а також інших податків і зборів, завинятком податку на додану вартість, що включається в ціну продажуробіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

У разі продажу на митній території України готової продукції,виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента,базою оподаткування є договірна вартість. При цьому податоксплачується до бюджету в порядку, передбаченому для оподаткуванняімпортованих товарів. Відповідальність за сплату податку несе вітчизнянийпереробник.

Якщо продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється без оплати або зчастковою оплатою їх вартості коштами у межах бартернихоперацій, натуральних виплат у рахунок оплати праці, передачі товарів (робіт,послуг) у межах балансу платника податку для невиробничоговикористання, витрати на які не відносяться на валові витрати і непідлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі, то базаоподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але ненижче за звичайні ціни. Під звичайною ціною у цьому Законі розуміється ціна продажутоварів (робіт, послуг) продавцем за грошові кошти, що може бутиотримана за звичайних умов ведення господарської діяльності.
Платник податку на вимогу перевіряючих податкових служб зобов'язанийнадати обгрунтування рівня таких цін.

Однак у законі відсутній алгоритм розрахунку "звичайної" ціни. Тому впрактиці застосовують різні підходи до її визначення. В одних випадках цезакупівельна ціпа для покупних ТМЦ, в інших - середня реалізаційна
(продажна) вартість конкретного найменування товару, яка складаєтьсяна ринку у відповідності з попитом та пропозицією (згідно з прайс-листівабо експертних висновків спеціалізованих організацій). Наприклад,підприємство продало автомобіль, який був і вживанні, своєму засновнику
(пов'язана особа). Документальне обгрунтування ціни такого автомобіля можедати автомобільний експерт (експертне бюро). При цьому їм повинні бутивраховано марка і модифікація автомобіля, рік випуску, комплектація,фізичний і моральний знос, технічний стан та інші фактори,що впливають на ціну.

На наш погляд, не можна погодитися з думкою окремих авторів, яківизнають за звичайні умови господарської діяльності тільки умови пригрошовій формі розрахунків, а бартерні виключають зі "звичайних" умов. Аджена сьогоднішній день для більшості наших підприємств саме бартерє звичайною, а часом і єдиною формою розрахунку. Це має значенняу разі продажу товарів за цінами нижче собівартості.

На практиці, звичайно, ціна за одну і ту ж одиницю товару може бутирізною при різних формах розрахунків. Наприклад, постачальник може на товар,який коштує 100 у.о. при розрахунку по "безналу" на умовах передоплатинадати знижку 10%, тобто продати за 90 у.о. Якщо цей товар продаєтьсяза готівку, то розмір знижки може бути вище. Тобто, більшеобгрунтовано при встановленні звичайної ціни виходити з аналогів, якіможна обгрунтувати документально.

А тепер відзначимо, що таке "пов'язана особа". У західній практиці облікутаке поняття застосовується давно. Тепер і в обліку наших підприємств ібанків цей термін також застосуємо.

Відповідно до закону про оподаткування прибутку підприємств (п. 1.26)пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якому з наведенихознак:

• юридична особа, яка здійснює контроль над платникомподатку або контролюється таким платником податку. Наприклад, юридичнийабо фізична особа, будучи засновником іншої юридичної особи, єпов'язаною особою по відношенню до заснованому підприємству;

• фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, що здійснюютьконтроль над платником податку;

• посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, а також члени сім'ї посадової особи.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння найбільшою часткою < br>(паєм, пакетом акції) статутного фонду платника податку або управліннянайбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платникаподатку, або володіння часткою статутного фонду не менше 20 відсотків від розмірустатутного фонду платника податку. У кожному підприємстві доцільнозатвердити перелік "зв'язаних осіб" і контролювати розрахунки з ними. [9]

Розділ 2.

Облік оподаткування податком на додану вартість підприємства на прикладі ДАТ "Підприємство Придніпровських магістральних нафтопроводів"

2.1 Техніко економічна характеристика Державного Акціонерного

Товариства "Підприємство Придніпровських магістральних нафтопроводів"

Державне акціонерне товариство "Придніпровські магістральнінафтопроводи "(далі - ДАТ" ПДМН "), засновано відповідно до Указу
Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25лютого 1998р. № 151/98, постанови Кабінету Міністрів України № 747 відтравня 1998р. "Про створення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України"та наказу Державного комітету нафтової, газової танафтопереробної промисловості України від 18.08.1998г. № 185 шляхомдержавного Підприємства Придніпровських магістральних нафтопроводів
(ППДМН) в Державне акціонерне товариство відкритого типу.

Метою діяльності ДАТ "ПДМН" є: забезпечення транспортуваннянафти нафтопереробним заводам України та на експорт відповідно допотребами народного господарства, отримання прибутку і на цій основіреалізації соціальних інтересів підприємства.

Метою діяльності ДАТ "ПДМН" є:
- транспортування нафти;
- прийом нафти за кількістю та якістю від нафтовидобувних підприємств і комерційних структур, транспортування її магістральними нафтопроводами, здача нафти за кількістю та якістю нафтопереробним заводам

України і на експорт;
- проектування, будівництво, ремонт та експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту;
- та інше.

" ППДМН "було створено в січні 1966 року. Сьогодні це підприємство,що забезпечує постачання нафти практично на всі нафтопереробнізаводи України та значну частку експорту російської нафти через
Одеський (Україна) та Новоросійськ (Росія) морські порти.

До складу підприємства входять нафтопроводи (Лисичанськ-Кременчук,
Кременчук-Снігурівка, Снігурівка-Одеса, Снігеревка-Херсон, Гнедініци-
Глинська-Кременчук, ділянки потужних нафтопроводів Самара-Лисичанськ,
Лисичанськ-Техорецк, Мічурінськ-Кременчук-всього понад дві тисячі кілометрів.

Магістральні нафтопроводи підприємства побудовані з труб великихдіаметрів-до 1200 мм і оснащені перекачувальними насосними агрега?? амипродуктивністю до 12,5 тис. куб/год одиничною потужністю до 8 тис.кВт. Резервуарний парк для приймання та зберігання нафти складає більш 500тис. куб. метрів.

Всі об'єкти магістральних нафтопроводів оснащені сучаснимизасобами автоматизації, телемеханізація, вимірювання кількості тавизначення якості перекачується нафти.

Оперативно-диспетчерське управління технологічними процесамитранспортування та постачання нафти здійснюються з центральногодиспетчерського пункту в м. Кременчуці.

ДАТ "ППДМН" - це (

- 2310 км магістральних нафтопроводів (

- 7 головних і 10 проміжних нафтоперекачувальних станцій (

- 5 резервуарних парків (

- 7 автоматизованих вузлів обліку нафти (

- 5059 км магістральних кабелів зв'язку.

До складу підприємства входять 4 районних нафтопровідних управління (

Кременчуцьке (

Лисичанське (

Сумське (

Одеське (а також ( < p> Ремонтно-будівельне управління (

Південно-Українське виробничо-технічне управління зв'язку.

Підприємство приймає російську нафту від АТ "приволзькімагістральні нафтопроводи ", АТ" Магістральні нафтопроводи "Дружба" а такж українську нафту від об'єднання "Укрнафта".

Підприємство постачає нафту (

Кременчуцькому НПЗ (

Херсонському НПЗ (

Лисичанському НПЗ (

Одеському НПЗ (

Північно-Кавказького УМН для експорту через Новоросійськ (

Одеської нафтобазі для експорту через Одеський порт.

Великі протяжності і пропускна спроможність нафтопроводів,що проходять через різні економічні райони країни, їх географічнеположення дозволяють вирішувати завдання транспортування нафти як всередині країни,так і експортно-імпортних поставок інших країн.

2.2 Бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ПДВ.

У зв'язку з введенням нових Національних стандартів і за умов введенняв дію нового Плану рахунків облік податку на додану вартість івідображення підприємствами господарських операцій, пов'язаних з ПДВзначно відрізняються.

Новий План рахунків передбачає такі субрахунки, за допомогою якихздійснюється облік ПДВ:

641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки по ПДВ ");

643" Податкові зобов'язання ";

644" Податковий кредит ".

Субрахунок 641" Розрахунки за податками "(" Розрахунки по ПДВ ") - балансовий, подебетом якого відображають суми податкового кредиту з ПДВ, на якімає право підприємство, по кредиту - суми податкового зобов'язання по
ПДВ.

Субрахунок 643 "Податкові зобов'язання" є балансовим і відповідаєрахунку 67/1 "Податкові зобов'язання з ПДВ" старого Плану рахунків. Закредитом субрахунка 643 ... відображають суми нарахованого податковогозобов'язання з ПДВ у частині відвантаженої продукції, виконаних робіт,наданих послуг, термін оплати якого ще не настав, вкореспонденції з дебетом рахунків класу 7 "Доходи і результатидіяльності ". За дебетом субрахунка 643 ... відображають суми нарахованогоподаткового зобов'язання з ПДВ, термін сплати якого в бюджет наступив, уКореспонден