ПЛАН

Вступ

Частина I. Сутність фінансового аудиту

Частина II. Організація проведення фінансового аудиту в Україні.

Частина III. Нові теорії аудиту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додаток.

Вступ

Фінанси, як необхідна умова суспільного відтворення, існували тавиконували свої функції ще з часів існування держави у сучасномурозумінні даного слова, але за часів командної економіки їх, зокремаконтрольну функцію, розглядали здебільшого в макроаспекті. У наш час, зпереходом нашої країни до ринкової економіки, більше уваги починаютьприділятися окремим господарським одиницям, що зумовлює зростання увагидо такого відносно нового для України явища, як фінансовий аудит.

В цій роботі в першій частині буде розкрито сутність фінансового аудиту
, Коротко розповідається про історію його виникнення, основні тенденції танапрямки використання, що послуговує передмовою для другої частини.

В другій частині висвітлюється методика проведення фінансового аудиту в
Україні та конкретизуються питання щодо розрахунку деяких аналітичнихпоказників, на основі яких проводиться основний аналіз фінансового станупідприємства, його прибутковості, переспектив розвитку і т.д. Вказуютьсяметоди та джерела, на основі яких вони розраховуються.

Третя, заключна частина, присвячена новим теоріям в аудиті. Тутрозглядаються як світові напрямки в теорії фінансового аудита, так інова вітчизняна концепція «Аудит 2000», яка розроблена на основівикористання світового досвіду, але інтегрована для використання в
Україні.

Частина 1. Сутність фінансового аудиту

Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з `явивсяпорівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України
«Про аудиторську діяльність», (22 квітня 1993 року). Але як виддіяльностві людей від має велику історію.

На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почаларозвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою часткуприбутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу. Узв'язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 рокупризначаються так звані візітаторі, які перевіряють бухгалтерські книгикупців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірность обліку ізвітності підприємців. Візітатори Генуї повинні були бути не молодшими 30років (накопичено мінімальний Життевий та профессійний досвід) та матимінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальнезабезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ціревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку вгалузі аудиторської служби.

У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупнихторгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішняаудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов `язкиголовного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, апотім, у зв'язку з розширенння контрольних функцій, створюютьсяспеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюютьсяна внутрішній аудит.

Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групуоб `єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складаваналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й длязасновників і власників підприємства.

У 1578 році на німецькомовній территорії вперше було засвідченеіснування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг,котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ціревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книгнеплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ціревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевіркуборжників.

З 1681-1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери якпредставники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германіїнемає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренніх "панівревізорів ".

1931 рік - рік народження професії аудитора в Германії в сучасномурозумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокоюекономічною кризою з сенсаційннім банкрутством німецьких акціонернихтовариств, а також віпліваюча звідси втрата довіри до підприємств іпідприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс -президента про акціонерне право, банківський нагляд і податкову амністію.
Ця постанова передбачала введення обов'язкової ревізії, детальнінормативні акти по структурі і оцінці річного балансу, а такожвстановлювала тиражі для публікації визначених даних в звіті прогосподарську діяльність, розробку інструкцій та стандартів по аудиту.

У Росії ще в кінці ХIХ сторічя з'явились перші школи, в якихвикладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першимросійським бухгалтером, що пов'язав між собою бухгалтерський облік, аналізта аудит, вважається А. К. Рощаховській.

Таким чином, профессія аудитора виникла після глибокої економічноїкризи і метою її створення було виконання визначених функцій захисту іпорядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економікикраїни в цілому.

В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs) - особа, що перевіряєстан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. Уперекладі з латині це слово означає слухач.

Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевіркифінансово-господарських документів - консультаційного, принципово
-доброзичливого, а також знанння не тільки бухгалтерського обліку ізвітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудиторне стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні)помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналізвиробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування)фінансово - виробничих результатів діяльності підприємства за звітнийперіод і можливі перспективи развитку на майбутнє. При цьому, основоювисновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності.
Аудитор за статусом - незалежний експерт, тобто він самостійно здійснюєсвою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно,має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись уподатковому органі як підприємець, може здіснювати свою діяльність віднезалежної аудиторської фірми (юридичної особи), що має ліцензію на фірму.
При цьому сам аудитор повинен мати особисту ліцензію, обов'язковокваліфікаційний атестат. Бажано, щоб аудитор мав досвід роботи з фінансово -господарської діяльності не менше 10-15 років. За кордоном хороший аудитормає бути у віці від 40 років, але не старшим 60 років.

Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльності економічніхсуб'єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.) виконавчимиорганами, що провадяться у відповідності із законодавством спеціальноуповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторська діяльність в
Україні регулюється Указом Президента України.

Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що мають ліцензіїна проведенння незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ --загальний, включаючи аудит банків, А - загальний аудит без аудиту банків.
Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірностібухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів тавідповідність їх законодавству, діючому в Украині. В основу аудитупокладено цивільне право, адміністративно-господарське право.

Існують три сфери відповідальності по аудиторської діяльності:відповідальність перед клієнтом; відповідальність на базі цивільногозаконодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.

Фінансовий аудит - це незалежна перевірка фінансових звітів чиінформації, що відноситься до них, незалежно від того, прибутковостіпідприємства, його розміру та форми організації.

В основу роботи аудитора покладено фінансову звітність. При її аналізіслід брати до уваги вплив різних факторів. Крім того, звітність маєсуттєві обмеження в плані побудови. Статті звітності інколи відображаютьсуми, які самі по собі ні про що не свідчать - потрібно їх розшифровувати,а групування статей не завжди відповідає логіці аналізу. До того, бажаномати додаткову інформацію по підприємствах, яку не завжди можна виділити збухгалтерського обліку. Характер і обсяг цієї інформації часто визначаєтьсягалуззю чи конкретним підприємством, оскільки у кожній галузі є своїособливості.

Фінансовий аудит являє собою добір, групування та вивчення даних профінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізаціїкоштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашенняфінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства.
При аудиті розглядаються питання формування і використання окремих видівфінансових ресурсів, їх розміщення в різні матеріальні цінності (активи),оцінки сплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкостіобігу коштів.

В процесі фінансового аудиту з'ясовується:

-платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

-забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб вних;

-збереження коштів та причини змін їх розміру протягом періоду, що аналізується;

-виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

-- стан запасів товарно-матеріальних цінностей та джерел їх формування;

-розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;

-забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;

-розрахункові відносини з дебіторами та кредиторами;

-обіг обігових коштів;

-створення та використання різних фондів;

-збереження власних обігових коштів.

окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових та короткотермінових кредитів, Спрямування їх по цільовому призначенню, забезпеченність та повернення позичок в установленні терміни. При аудиті стану розрахунків з'ясовуються причини і строки створення кредиторської та дебіторської заборгованності, що спричиняє до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованності - зниження оборотності обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначається сума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам, причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питаннь, що розглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі від інтересів користувача інформації. У таблиці № 1 наведено приблизний перелік завдань, що розглядаються при фінансовому аудиті в залежності від кінцевого користувача.

Фінансовий аудит загалом-це складне взаємопов `язане дослідження.Прі фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій переспектіві.

Це дозволяє зробити висновок, що предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання - гроші і вартісні характеристики діяльності.

Фінансовий аудит підприємства переслідує декілька цілей, основні зяких:

- визначення наявного фінансового стану;

- визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;

- визначення факторів, що викликали ці зміни;

- прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.

Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати (у купі здеякими додатковими данними) дозволяє визначити ті чи іншінезбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативнітенденції та створити базу для подальшого більш детального вивчення наоснові бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й іншихінформаційних матеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності НЕдозволяє робити категоричних висновків, а лише орієнтує користувачаінформації щодо оцінки фінансового стану підприємства і визначення йоговузьких місць.

Основні методи фінансового аудиту наведені в додатку 2.

Серед них можна виділити:

- аналіз коефіцієнтів - розрахування різних відношень показників, котрізасновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності імають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівнняння величин,розрахованих відносних показників з середньогалузевімі, стандартними,нормативними величинами;

- вертикальний аналіз - визначення загальної частки окремих статейфінансових звітів, їх співставлення;

- горизонтальний аналіз - співставлення величин показників за декількаперіодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій змінипоказників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей методтакож називають аналізом трендів (тенденцій.

Використання методу аналізу коефіцієнтів, по-перше дозволяє визначитиколо відомостей, яке важливе з точки зору прийняття рішень, а по-друге даєможливість оцінити стан даної облікової одиниці в системі господарювання ітенденції її зміни.

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують вікрівлюючій впливінфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізідовготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнтине мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовнііндикатори; вони швидше є покажчики найболючішіх місць діяльностіпідприємства, які потребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків тачи інша величина коефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартнійнормі в силу специфіки конкретних умов і особливостей ділової політикипідприємства.

Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращі результатидосягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтересявляє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствамигалузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щобінформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдинимиметодиками.

У наш час у світі існує багато різних довідників для порівняльногоаналізу звітів різних фірм. Необхідність професійного надання інформаційно -консультативних послуг призвело до того, що цей вид діяльності в багатьохрозвинених країнах став відносно самостійною сферою бізнесу. Всі бізнес -довідники та бюллетені повністю адаптовані до вимог замовників, і цепояснює той факт, що в літературі немає єдиної методики фінансового аналізустану підприємств, відсутні типові універсальні методи побудови і аналізуфінансової інформації.

Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у виглядідвоетапної процедури:

-експресс-аудит фінансового стану;

-детальний (поглиблений) аудит фінансового стану;

Починати аудит краще з оперативного експресс-аудиту. У Україні вінтільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже єшироко вживаним. Функціональна структура експрес-аудиту вказана вдодатку 3.

Метою експрес - аудиту є проста і наглядна оцінка стану і динамікирозвитку підприємства (та попередня оцінка в оперативному режимі).
Основними принципами такого аудиту є відбір ряду основних показників,котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків тавиявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методівфінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого -небудь напрямку.

Частина 2. Організація проведення аудиту в Україні

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аудиту є (2 с.1):

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, форма
1;

-звіт про фінансові результати та їх використання за попередній ізвітний рік, форма 2;

-звіт про фінансово - майновий стан, форма 3;

-звіт з праці за попередній і звітний рік, форма 1-ПВ, форма 3-ПВ ;

-розрахунок нормативів власних оборотних коштіів;

-звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма 5-С;

-розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованності;

-звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), форма 11-ОФ;

-зведена таблиця основних показників, форма -22 (річні);

-звіт про рух коштів в іноземній валюті, форма 15-ЗЕЗ;

-бізнес - план;

-матеріали маркетингових досліджень;

-висновки попередніх аудиторських перевірок;

-інша інформація.

Результати проведеного фінансового аудиту відображаються в аналітичнійзаписці, що є Додатком № 1 до Акту роботи аудиторської комісії.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання нимвласних та залучених коштів застосовуються показники балансу, форма 1 тазвіту, форма 3. Для аналізу динаміки валюти балансу та його структурипорівнюються дані загальної вартості майна підприємства (валюти балансу --рядки 350 або 760) на початок і кінець звітного періоду. При цьомузменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скороченняпідприємством господарської діяльності, що призводить до йогонеплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать пронедоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

- «Товари відвантажені, не сплачені в строк», рядок 165;

- «Розрахунки з дебіторами за товари роботи і послуги, не сплачені в строк», рядок 180;

- «Збитки минулих років», рядок 330;

- «Збитки звітнього року» , рядок 340;

- «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 520;

- «Короткострокові кредити та плзікі, що не погашені в строк», рядок
620;

- «Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені встрок »рядок 640.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та іншихстатей балансу з використанням розшифрування до них.

Для виявлення такої характеристики фінансового стану підприємства,як його фінансова незалежність від зовнішніх джерел обчислюється: коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) як відношення загальної сумивласних коштів до підсумку балансу:

Кавт = Ф.1 рядю490: ф.1 ряд 350

практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повиннаперевищувати суму власних джерел фіеаесування, тобто критичне значення
Кавт = 0.5.Чім більше значення коефіцієнту, тим кращий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Для візначуння фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансовоїстабільності (КФС), який характеризує співвідношення власних та позиковихкоштів.

КФС = ф.1 ряд.495: ф.1 (ряд.530 + ряд.750)

Перевищення власних коштів над позикових вказує на те, щопідприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежневід зовнішніх фінінсових джерел. Нормативне значення КФС повинне бутибільше одініці.Якщо КФС менше одиниці, то потрібно з `ясувати причинизменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення прибутку,необгрунтоване збільшення товарних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показникфінансового лівереджу (Фл), який характеризує залежність підприємства віддовгострокових зобов `язань і визначається як відношення довгостроковихзобов `язань до джерел власних коштів.

Фл = ф.1 ряд.530: ф.1 ряд.490

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику,тобто можливість втрати платоспроможності.В такому разі більш детальноаналізуються показники другого розділу пасиву балансу.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштамирозраховується коефіцієнт забезпеченнявласнімі коштами (КЗК). Цейкоефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягама джерел власнихта прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей: «Розрахунки зучасниками »,« Резерви наступних витрат і платежів »,« Доходи майбутніхперіодів »,« реструктуризованих борг ») і фактичною вартістю основних засобівта інших позаоборотніх активів до фактичної вартості наявних у підприємстваоборотних коштів.

КЗК = ф.1 (ряд.490-ряд.450-ряд.460-ряд.456)-ф.1ряд.070: ф.1 (ряд.150 + +ряд.320)

Значення КЗК повинне бути більше 0,1.

Для аналізу структури кредиторської заборгованості використовують дані III розділу пасиву балансу «Розрахунки та інші пасиви» (рядки 600
- 750), при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальнійсумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статейна кінець звітнього періоду відносно початку року. Стандартна формарозрахунку наведена в додатку 3.

Для аналізу структури активів підприємства використовують I, II i IIIрозділи Активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчається як з точки зору їхучасті у виробництві, тук і з точки зору оцінки їх ліквідності.
Безпосередньо з `ясовується участь у виробничому циклі основних фондів,нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьомууточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти нарахунках, а також короткострокові цінні папери; та найменш ліквідніактиви - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та іншіпозаоборотні активи.

При необхідності до анаітічної записки аудитору додаються розшифровкируху основних засобів виробничих запасів та товарів (з урахуванням їхпідвищеного попиту).

Зміна в структурі активів підприємств у бік збільшення часткиоборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискореннюоборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачівтоварів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та іншихдебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотнихзасобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючогопорядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даноїпропорції в структурі активів, провадиться детальний аналіз розділів іокремих статей активів балансу.

При аналізі основних засобів та інших позаоборотніх активів,враховуючи те, що питома вага основних засобів та позаоборотніх активівможе змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їхобліку, за якого коригування вартості основних фондів в умовах інфляціїздійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали,готову продукцію можуть збільшуватись досить високими темпами), необхіднозвернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітнийперіод (рядки 010, 011, 012), яка відтворює рух основних засобів (змінунорм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибування та введеннявексплуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань запопередній та поточний роки (форма 11ОФ (річна), дані аналітичногобухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основніфонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані воренду протягом поточного року.

Наявність довгострокових фінансових зобов'язань (рядок 040) вказує наінвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті аналізуфінансово-господарського стану підприємство буде визнане неплатоспроможним,рекомендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперівпідприємства, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності доцільностівідволікання коштів підприємства на дані вкладення.

При аудиті першого розділу активу балансу також звертається увага натенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035),незавершенні капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді (рядок 055),оскільки вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, запевних умов, збільшення їх частки може негативно вплинути на результатифінансової і господарської діяльності підприємства.

При аудиті власних оборотних засобів доцільно визначити показникробочого капіталу (Рк), яких представляє собою різницю між оборотнимиактивами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобторобочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується зарахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочогокапіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне платити власніпоточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності таінвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів
II та III активу балансу відняти підсумок III розділу пасиву.

Рк = Ф.1 (ряд 150 + ряд 320-ряд 750)

Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною < br>(Див. Ф.1 ряд 590).

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною іманевріністю його робочого капіталу.

Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бутинегативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності,обсягу реалізації, кон'юктури ринку.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал (Рк ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статтівитрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу,вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко -економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва,чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходженняокремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих,оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

висловлюється можливість їх відокремлення (виділення) в період можливоїреструктурізації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, описопис окремих об'єктів, таблиці до них.

Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації запопередній та звітній роки, а також прогноз ні показники на настурній рікдля кожного струкурного підрозділу та підприємства в цілому. Визначаєтьсячастка кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі.

Розглядається рівень існуючої технології виробництва: наявністьсучасних передрвіх технологій, використання ноу-хай та власних розробок,можливість заміни застарілих технологій новими, використанняавтоматизованих систем управління. Звертається увага на циклічністьтехнологічних процесів (їх безперервність), повторне використання продуктівпереробки (відходів), наявність науково-обгрунтованих технологічних нормвиготовлення продукції, серійність виробництва.

При аудиті фінансово-господарського стану підприємства обов'язкововісвітлюється виконання Закону України від 25,06,1991 року № 1264 «Проохорону навколишнього середовища ». Необхідно звернути увагу на наявністьочисних споруд, їх стан та використання, а також вплив виробництва нанавколишнє середовище.

Окремо визначаються (за їх наявністю) факти тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємства чи його окремихпідрозділів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишньогосередрвіща.

Звертається увага на наявність чи відсутність споруд, устаткування,пристроїв для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, дотриманнялімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних стандартів,вимог екологічної безпеки. А також розміріявлення прітаманнх їйризиків, для чого аудитору потрібні не тільки глибокі спеціальні, але йгалузеві знання. Особливістю є те, що недотримання діючого законодавстватакож стає об'єктом перевірки аудиторів, так як вона може призвести донаслідків, що загрожують існуванню підприємства. Перевірка та аналізсистеми внутрішнього контролю клієнта, її дієвості стають обов'язковоюскладовою при здійсненні аудиторської перевірки.

4. Основними є ризик-та системно орієнтовані методи проведенняаудиторських перевірок. Детальні перевірки стають лише допоміжним засобомпри їх здійсненні. При чому ризик-і системно орієнтовані методи отрималиподальший розвиток. Так, якщо раніше вихідною точкою була звітністьпідприємства і пов'язані з нею ризики, то тепер такою виступають процеси напідприємстві, середовище, яке його оточує, і пов'язані з нею ризики.

5. Дедалі більшого значення набуває участь керівництва і працівниківклієнтів у проведенні перевірки, їх усвідомлення та обрахування ризиківпідприємства.

Концепція «Аудит - 2000» являє собою спробу розвинути методиаудиторської перевірки відповідно до вимог сьогоднішнього дня. Ця концепціявимагає від аудиторів в першу чергу:

-глибокого знання и розуміння господарської діяльності клієнтів, атакож сфери їх діяльності і притаманних їй ризиків;

-використання не тільки спеціальних економічних, а і галузевих знантаудиторів, а також галузевого ноу-хау аудиторських фірм;

-використання нових методів при проведенні перевірки, у тому числіподальшого розвитку ризик-і сістемноорієнтованіх підходів, використанняінформаційних технологій.

«Аудит - 2000» розглядає звітність тільки у нерозривному зв'язку зсамим підприємством і умовами його функціонування в зовнішньому середовищі.
У зв'язку зцім аудиторська перевірка націлюється не на аналіз окремихстатей звітності, а на рівень принципового розуміння економічногосередовища і господарської діяльності підприємства.

Концепція передбачає побудову аудиту на поетапній основі-якпослідовність операцій. Що ідуть від загального до часткового. На першомуетапі здійснюється аналіз зовнішніх факторів та ризиків, стратегіїпідприємства; далі аналізуються безпосередньо господарська діяльність таокремі процеси підприємства, його система внутрішнього контралю тауправління. На основі аналізу визначаються крітічні цілі і методиперевірки. У відповідності «Аудитом-2000» млжна виділити наступнівзаємопов'язані складові аудиторської перевірки:

-стратегічний аналіз;

-аналіз на рівні підприємства: а) аналіз господарських процесів; б) аналіз господарських різіків; в) аналіз господарської діяльності.

-проведення перевірки та обговорення її результатів з клієнтом.

Стратегічний аналіз спрямований на отримання уяви про економічнесередовище, орієнтаціїї підприємства та його потенціалі в сучаснихекономічних умовах. У першу чергу провадиться аналіз зовнішнього середовищапідприємства, його становище в галузі, політики підприємства, потре