Державний комітет України з вищої освіти.
Російської економічної академії ім. Г. В. Плеханова
Кафедра «Банківська Справа».
Доповідь.
Тема: «Паризький клуб кредиторів».
Виконала : студентка 4 курсу групи 2417
Інституту Фінансів
Грибовська Надія Василівна.
МОСКВА, 2001.
Зміст.
Особливості організаційної структури Паризького Клубу. ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... 2
I. ПРИНЦИПИ І ПРАВИЛА Паризького клубу.
Принципи Паризького клубу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
2. Наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
3. Умови погашення для боржників ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4
4. Рівномірний розподіл тягаря непогашених боргових зобов'язань серед кредиторів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 5
II. умови реструктуризації боргу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
1. Торонтський умови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .6
1. Хьюстонскіх умови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... 7
2. Трінідадскіе і Лондонські умови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... .. 7
3. Останні варіанти ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .8
4. Стандартні умови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 8
III. РОСІЯ І ПАРИЗЬКИЙ КЛУБ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
1. Яка ситуація з нашої колишньої заборгованістю ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... .. 9
2. Заборгованість Росії з Паризькому клубу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
3. Внеклубная заборгованість Росії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10
4. Заборгованість перед Росією в рамках Паризького клубу ... ... ... ... .... ... ... ... 11
5. Наслідки вступу Росії в Паризький Клуб ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 11
6. Сьогоднішня ситуація ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 16
Особливості організаційної структури Паризького Клубу.
Паризький клуб - неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів,якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина,
Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США,
Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія та Японія. Об'єднання було створене в
1956 з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються.
Членство в Паризькому Клубі передбачає постійний обмін інформацією міжкредиторами про заборгованість та час її погашення. Всі угоди країн -боржників з Паризьким Клубом містять статтю, що зобов'язує їх ненадавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу передними, ніж умови, надані членам Клубу. Найбільш бідним країнамсписується до 80% їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Прийнята
Клубом практика обмежує також суму поступки країною-кредитором активівна вторинному ринку боргів межею в 20 млн. доларів або 10% від загальноїсуми вимог до даної країні-кредитору (в залежності від того, щобільше). Паризький Клуб функціонує у тісній співпраці з МВФ. Якщояка-небудь держава-боржник, що відчуває економічні труднощі
(наприклад, по частині балансу платежу), починає здійснювати програмуоздоровлення під егідою МВФ. Паризький клуб спільно з урядомданої країни виробляє угоду про реструктуризацію її зовнішньогодержавного боргу. В результаті з'являється можливість зменшитипасивне сальдо платіжного балансу, не скорочуючи при цьому обсяг імпортутоварів і капіталів.
У рамках Паризького клубу країни, які відчувають труднощі у виплаті боргівіншим державам і приватні установам, проводять переговори зі своїмикредиторами про перегляд умов і графіків платежів. Мабуть, саменазва «Паризький Клуб» не зовсім точне, хоча це неформальнеоб'єднання, а не офіційна міжнародна організація. У нього немає штаб -квартири, секретаріату, а головне, немає статуту. Іншими словами, цей клубне має юридичного статусу.
Паризький Клуб не дуже відомий широкій публіці, що частково пов'язане зпроведеної ним політикою конфіденційності: кредитори намагаються нерозкривати інформацію, що стосується їх оцінки економічного і фінансовогоположення того чи іншого боржника і масштабів наданих пільг попогашення боргів. Рішення про те, чи повинна така інформація надаватисятретім сторонам і в якому обсязі, приймається самим боржником. Тим неменше, за 40 з гаком років свого існування Клуб став одним з головнихдійових осіб у проведенні міжнародної стратегії в області кредитуваннята забезпечення погашення заборгованостей. Зазначена стратегія нерідкокоректується, але в її основі, як і раніше лежать два принципи: проведеннявнутрішніх реформ і структурної перебудови з наданням зовнішньоїфінансової допомоги у формі нових позик або пільгових умов погашенняколишніх боргів.
У 1956 році, як тільки клуб був організований, перші переговори зофіційними кредиторами в Парижі провело уряд Аргентини з метоювироблення взаємоприйнятного для перегляду графіків платежів погарантованим державою експортними кредитами. У наступні півторадесятиліття з проханнями про перегляд графіків платежів до клубу зверталися
Бразилія, Чилі і Туреччина. Найбільша активність припадає на останнідвадцять років, коли близько 100 країн уклали більше двохсот угод прореструктурування боргів на суму понад 350 млрд. дол [1] Свою лептувносять також і комерційні банки, значно скорочуючи зобов'язанняборжників з погашення не гарантованих державою кредитів.
Особливість структурної організації Паризького Клубу полягає в тому, щовін являє собою зібрання представників суверенних держав-кредиторівпід головуванням високопоставленого чиновника державного
Казначейства Франції Франсуа Пер'є. Будучи створений не як постійнодіючий орган, а для вирішення конкретних проблем погашення кредитівокремим боржникам, Клуб керується принципами, наприклад,принципом консенсусу. Деякі з них періодично переглядаються.
Оскільки Паризький Клуб не має фіксованого членства, впереговорному процесі в рамках Клубу може брати участь будь-яка держава -кредитор, що є власником зобов'язань за боргами, за якими можезнадобитися перегляд умов погашення. Більшу частину позик і кредитівкраїни, що розвиваються, а також держави Центральної та Східної Європиодержують від країн-членів Організації економічного співробітництва тарозвитку (ОЕСР), тому останні майже завжди беруть участь в такихпереговорах .. Серед інших традиційних учасників переговорів у Паризькому
Клубі слід назвати МВФ, Світовий банк, Конференцію ООН з торгівлі тарозвитку (ЮНКТАД) і, природно, саму країну-боржника, які звернулися зпроханням про перегляд заборгованості. Ряд великих боржників, приміром, Росіяі Бразилія, самі надають значні кредити іншим країнам, і їхборжники також звертаються до Паризького Клуб. Таким кредиторам вигідно вирішуватипитання вже на багатосторонній основі.
Багатосторонній підхід є найбільш ефективним і полегшує роботу вадміністративно-організаційному плані, так як боржник має можливістьвести переговори з усіма кредиторами одночасно, а не з кожним вокремо. Крім того, кредитори надають великого значення принципомрівності або рівномірного розподілу тягаря невиплаченихзаборгованостей. Вони хочуть бути впевненими в тому, що отримані від нихпільги щодо умов погашення боргу не використані для обслуговуванняборгових зобов'язань іншими кредиторами.
I. ПРИНЦИПИ І ПРАВИЛА Паризького клубу.
Принципи Паризького клубу.
У своїй роботі Паризький клуб керується трьома основними принципами:
наявність безпосередньої загрози припинення платежів,
обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити певну економічну політику,
рівномірний розподіл тягаря невиплачених боргів серед кредиторів.
Перші два принципи - це умови, що країна-боржник зобов'язанавиконати, перш ніж питання про перегляд старих умов погашення кредитуможе бути розглянуто Паризьким клубом. Третій принцип відноситься до позиціїкредиторів і не є обов'язковим: він говорить, що в розподілі міжсобою тягаря проблем, пов'язаних з переглядом умов погашення кредитів,кредитори повинні діяти спільно і координувати свої дії тавимоги. Росія і міжнародні клуби кредиторів.
1. Наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості.
Для того щоб умови погашення кредиту могли бути переглянуті,боржника слід довести, що без цього він не в змозі виконати своїзобов'язання з виплати зовнішнього боргу. Як правило, наявність великихзаборгованостей по платежах у погашення зовнішніх кредитів є для
Паризького клубу достатнім доказом того, що ці платежі незабаромбудуть припинені. Крім того, Паризький клуб може проаналізувати ступіньсерйозність проблем даної країни за допомогою прогнозу МВФ про станплатіжного балансу країни на майбутній рік.
Такі договірні зобов'язання по платежах, як правило, належать докредитами або особливим фінансових умов, наданим абобезпосередньо уряду країни-боржника, або його уповноваженимустановам та відомствам (борг державного сектора), або приватнимюридичним особам, якщо вони помістили суму в місцевій валюті, що дорівнює сумізаборгованості, у вітчизняний комерційний банк або в центральний банкданої ладу, і переказ коштів іноземному кредитору у конвертованійвалюті не був здійснений через брак іноземної валюти (борг приватногосектора).
Нездатність приватного боржника залучити достатні кошти унаціональній валюті для придбання необхідної суми в іноземній валюті
(щоб потім виплатити борг іноземному кредитору) не вважається наявністюбезпосередньої загрози припинення виплат з погашення заборгованості.
Така ситуація являє собою реалізацію комерційного ризику і нетягне за собою ніякої відповідальності з боку держави.
2. Умови погашення для боржників.
Пом'якшення умов погашення заборгованості шляхом відстрочки платежівнаправлено на те, щоб боржника відновити кредитоспроможність черезздійснення комплексних реформ і перетворень. Тому держави -кредитори йдуть на перегляд графіків погашення заборгованостей лише заумови прийняття країнами-боржниками програм макроекономічнихперетворень, що фінансуються за допомогою додаткових позик від МВФ.
Даній фактом держави-кредитори надають великого значення. Звичайно, впогодженому протоколі про перегляд умов погашення заборгованостіміститься таке зауваження: «Положення цього протоколу зберігають силудо тих пір, поки Республіка Х має домовленість з Міжнародним валютнимфондом про додаткові позики ».
У боржників, що зазнають фінансові труднощі, часто накопичуютьсявеликі суми неплатежів з погашення заборгованості не тільки передофіційними та приватними кредиторами, а й перед МВФ. Статут МВФ забороняєнадавати таким країнам нові кредити і позики і, отже,укладати з ними відповідні додаткові домовленості. А це, всвою чергу, позбавляє країни-кредитори Паризького клубу можливостіврегулювати фінансові стосунки з такими країнами.
Щоб вирватися з цього зачарованого кола, Паризький клуб розробивспеціальну стратегію, згідно з якою країна-боржник має здійснюватипрограму макроекономічних перетворень у відповідності до вимог,які пред'являються до одержувачів додаткових позик від МВФ. У мірууспішного впровадження такої програми країна поступово завойовує право наотримання фінансової допомоги Фонду. І тоді ці права використовуються дляпогашення наявних заборгованостей. До моменту завершення зазначеноїпрограми країна-боржник має повністю розрахуватися з боргами іпридбати право на отримання кредиту від МВФ у звичайному порядку.
обумовленість кредитів зобов'язаннями боржників проводити певнуекономічну політику не є строгим юридичним терміном.
Визначення цього принципу немає навіть у Договорах про Міжнародний валютнийфонд і про Світовому банку. Деякі країни-боржники стверджують, щообумовленість кредитів МВФ зобов'язанням проводити певнуекономічну політику лише посилює економічні труднощі. Чому вонитак вважають?
План перетворень МВФ, що викладається в листі-зобов'язанні країни -позичальника, включає в себе, як правило, такі вимоги:
. обмеження зростання грошової маси,
. скорочення дефіциту державного бюджету,
. контроль над наданням кредитів, вдосконалення політики обмінного курсу національної валюти (мова йде про усунення штучного завищення курсу шляхом девальвації),
. усунення контролю над цінами, вдосконалення торговельного балансу,
. обмеження втручання держави в економіку.
Однак у практичному плані програми перетворень МВФ пов'язані зскороченням витрат на соціальні потреби (освіта, охорона здоров'я ітощо) та скасуванням державних дотацій на виробництво продуктів харчування іінших товарів і послуг першої необхідності. Виконання таких програм убагатьох випадках приводило до безладів і політичної нестабільності, такщо при здійсненні подібних планів стабілізації уряд країни -боржника нерідко вимушено вдаватися до репресивних заходів противласного народу.
Бувають і виключення з цього правила: якщо країна-боржник не єчленом МВФ, вона обговорює необхідні перетворення безпосередньо зкредиторами. Як правило, країни-кредитори направляють в цю країну групуекспертом для оцінки, реальної економічної обстановки. Такі групи булинаправлені в 1994 році в Польщі та Мозамбік до того, як ці державивступили в МВФ. Такий же підхід був прийнятий і відносно Куби, а ця країнане є членом МВФ. Крім того, кредитори стверджують, що країни -боржники неохоче йдуть на такі умови, адже на відміну від МВФ Паризькийклуб не в змозі надати нові кредити як стимул допроведення економічних реформ.
4. Рівномірний розподіл тягаря непогашених боргових зобов'язань серед кредиторів.
Це правило називають ще принципом рівних умов. Воно забезпечуєрівномірний розподіл серед кредиторів тягаря проблем, пов'язаних зпереглядом умов погашення боргових зобов'язань. З метою спрощення цієїроботи кредитори Паризького клубу, як правило, домовляються про те, щодля всіх кредитів, наданих даній країні до певного терміну,буде встановлений один і той же пільговий період і строк погашення.
Зазначений принцип поширюється і на кредиторів, що не беруть участь впереговорах в рамках Паризького клубу. Офіційні кредитори не хочуть,щоб поступки, що надаються Паризьким клубом, використовувалися боржникамидля покриття боргових зобов'язань перед іншими категоріями кредиторів.
Тому в протоколі про перегляд умов погашення заборгованостейміститься вимога на адресу країни-боржника про необхідність добиватисяаналогічних поступок за умовами погашення зовнішніх заборгованостей і відінших кредиторів. Відповідне положення протоколу говорить: «З метоюзабезпечення рівних умовна для держав-кредиторів від приватних кредиторів,уряд Республіки «ікс» зобов'язується добиватися від іноземнихкредиторів, у тому числі від банків і фірм-постачальників, відстрочок і умоврефінансування аналогічних викладеним у цьому протоколі щодокредитів з аналогічним строком погашення, з тим щоб не допуститивиникнення нерівні умови для різних категорії кредиторів ».
Переговори в Паризькому клубі не вимагають великих витрат, однак дляпредставників країн-боржників ця процедура принизлива й неприємна. Якправило, переговори в Паризькому клубі завершуються протягом одного дня, алеіноді бувають більш тривалими. Найкоротші за всю історію клубупереговори були в жовтні 1983 р., коли для досягнення домовленостей зделегацією Малаві потрібен був лише одну годину. Трапляється, що переговоризаймають доситьпро багато часу, а буває, що й заходять в глухий кут. «Інодінадію на збільшення сум виплат. Звичайно, відсотоксписання боргів, на який нам доведеться піти в рамках клубу, великий. Вінвизначається двома факторами - рівнем розвитку країни і часткою військовихпоставок в сумі боргу. Тому дисконт може складати від 35 до 80%.
Одним з напрямків роботи з фінансовими активами колишнього СРСР єпродаж на тендерній основі активів, виражених в клірингових та іншихзамкнутих валютах. Сюди відносяться, в першу чергу, борги Індії,
Пакистану, Бангладеш, Монголії, Лаосу та деяких інших держав.
5. Наслідки вступу Росії в Паризький Клуб.
Сам факт вступу Росії у Паризький клуб - явище для нас і для
Заходу позитивне. По-перше, ми домоглися фіксації курсу рублязаборгованості на рівні тодішнього офіційного курсу - 60 копійок задолар. По-друге, раніше Росія, будучи великим кредитором, існувалаяк би окремо і сама намагалася вирішувати пов'язані із заборгованістю питання,це не давало можливості проводити Заходу щодо країн-боржниківрозробленої ним програми. Тепер місії МВФ, перебуваючи в тих або іншихкраїнах і розглядаючи питання про надання їм чергових траншей,ставлять перед ними вимоги про необхідність укладання угод з
Росією щодо погашення заборгованості.
Є, однак, і проблемні моменти. Оскільки Паризький клуб формально невідповідає за раніше укладені двосторонні угоди, то і країни-боржникипочинають вже думати - платити за ними чи не платити. Тим більше, що збагатьма країнами не визначено механізм оцінки старих боргів, особливо якщораніше вони виражалися в перекладних рублях (наприклад, якщо коефіцієнтперерахунку боргів В'єтнаму, Монголії й Куби встановити як 1:1, то сумаможе перевищити 50 млрд.).
У країн, які не підтримують відносини з Паризьким клубом, борги більшевеликі. Єдиним справним платником останнім часом залишаєтьсялише Індія, погашати до 1 млрд. дол.
Після розпаду СРСР передбачалося, що кожна з держав буде нестисвою частку відповідальності за зовнішнім боргом (на той час - близько 90млрд. дол), а також мати відповідну частку в активах колишнього Союзу.
Але, як швидко з'ясувалося, тільки Росія могла обслуговувати своїзобов'язання. Тому за взаємною згодою було оголошено, що Росія вобмін на відмову колишніх республік від належної їм частки активів приймаєна себе всі їхні борги. Таке непросте рішення дозволило нашій країні в тойчас зберегти свої позиції на міжнародних фінансових ринках ізабезпечило довіру до нас потенційних західних інвесторів.
Переговорний процес між Російською Федерацією і співтовариствомкредиторів (спочатку радянських, а потім і російських) розпочався відразу ж післярозпаду СРСР наприкінці 1991 р. Можна умовно виділити чотири основних етапиреструктуризацію боргових зобов'язань колишнього СРСР-
Перший етап, який бере відлік з 1992 р., включав в себе веденняпопередніх переговорів, у ході яких російському урядунадавалися короткострокові трьох
