Зміст.
Введення
1. Рахунки бухгалтерського обліку - спосіб реєстрації фактів господарського життя.
2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
3. План рахунків бухгалтерського обліку
Висновок
Список використаної літератури
Програми
1. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій.
Введення
Тема «Рахунки бухгалтерського обліку» широко представлена в літературі. Вона є невід'ємною частиною будь-якого підручника чи посібники як для людей, які починають вивчати бухгалтерський облік, так і для тих, хто вже знайомий з основами і бажає поглибити свої знання у цій науці. Актуальність даної теми пов'язана з тим, що без існування рахунків важко собі уявити сучасний бухгалтерський облік, як важко уявити собі бухгалтера, який не був би знайомий з порядком, принципами і правилами ведення обліку на тому чи іншому рахунку. Звідси виникає необхідність розгляду класифікацій рахунків бухгалтерського обліку за різними ознаками.
Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати цілі даної роботи: вивчення рахунків бухгалтерського обліку та їх класифікації; синтез ідей сучасних вчених, які розглядали дане питання; дослідження особливостей ведення обліку на рахунках різного типу і структури.
Основними завданнями роботи є:
- Дослідження особливостей рахунків бухгалтерського обліку як способу відображення даних про господарське життя підприємства
- Розгляд класифікацій рахунків за різними ознаками
- Розкриття сутності, структури та призначення плану рахунків бухгалтерського обліку
При роботі були використані наукові праці провідних вітчизняних фахівців в області теорії бухгалтерського обліку, в яких опис рахунків дано в найбільш повної і доступній формі. Також використовувалися сучасні нормативні документи ( «План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій», прийнятий у 2001 році; Положення про ведення бухгалтерського обліку та ін)
1. Рахунки бухгалтерського обліку -
спосіб реєстрації фактів господарського життя.
У процесі роботи підприємства необхідно вести поточний облік стану майна підприємства, джерел формування цього майна, а також облік різних господарських операцій. Способом ведення такого обліку є бухгалтерські рахунки. Рахунки більш зручні для поточного обліку, ніж баланс підприємства, тому що вони не такі трудомісткі.
Структура бухгалтерського рахунку досить проста. Рахунок складається з трьох основних елементів:
1) Номер та найменування рахунку.
2) Сторона дебету.
3) Сторона кредіта1.
Спрощено рахунок можна представити в наступному вигляді:
Таблиця 1
Структура бухгалтерського рахунку.
Найменування рахунку
Дебет
Кредит
Залежно від виду об'єкта спостереження рахунки поділяють на активні і пасивні. На активних рахунках відображається майно підприємства, а на пасивних відображаються зобов'язання організації (способи формування цього майна). Наприклад, до активних рахунків можна віднести рахунку «Основні засоби», «Каса», «Матеріали», а до пасивних рахунку «Розрахунки з персоналом з оплати праці», «Статутний капітал», «Резервний капітал» та ін Запис на рахунках починається відображенням початкового залишку (початкового сальдо). На активних рахунках цей залишок записується в дебет, на пасивних - в кредит.
Потім на рахунках записуються всі операції, що призводять до зміни залишку. Операції, що збільшують залишок, записуються на стороні залишку, що зменшують - на протилежній стороні. Тобто на активних рахунках збільшення відображають за дебетом, зменшення - по кредиту. На пасивних рахунках навпаки, збільшення відображають за кредитом, зменшення - за дебетом. Якщо скласти суми всіх операцій, записаних на сторонах рахунку, то виходять обертів. Підсумкова сума, записана за дебетом рахунку, називається дебетових оборотом, за кредитом рахунку - кредитовим. При підрахунку оборотів початковий залишок не враховується. Кінцевий залишок (кінцеве сальдо) рахунку визначають, додаючи до початкового залишку оборот по тому ж боці рахунку, на якій знаходиться початковий залишок, і віднімаючи оборот по протилежній стороні. Наприклад, при визначенні кінцевого залишку на активному рахунку потрібно скласти початковий залишок з дебетових обігом і відняти кредитовий оборот. Кінцевий залишок (можливо, його не буде) записується на тому ж боці рахунку, що й початковий. Якщо початкового залишку не було, то сальдо на кінець звітного періоду знаходять вирахуванням з більшого обороту меншого. Залишок записують на тому боці рахунку, на якій було відображено суму більшого обороту. Схема будови активних і пасивних рахунків наведена далі.
Таблиця 2
Активний рахунок
Пасивний рахунок
Дебет
Кредит
Дебет
Кредит
Початкове сальдо
Початкове сальдо
Збільшення (+)
Зменшення (-)
Зменшення (-)
Збільшення (+)
Кінцеве сальдо
Кінцеве сальдо
Крім рахунків для обліку майна організації (активних) і джерел його формування (пасивних), у бухгалтерському обліку існують також рахунки, на яких одночасно відображаються і майно, і джерела його формування. Такі рахунки називаються активно-пасивними.
Активно-пасивні рахунки бувають двох видів: з одностороннім сальдо (або з дебетових, або з кредитових) і з розгорнутим (і дебетових і кредитових одночасно). Наприклад, якщо на рахунку «Прибутки та збитки» дебетовий оборот перевищує кредитовий, то кінцеве сальдо буде записано на дебет рахунку (це означає, що підприємство в даному звітному періоді отримало збиток). Якщо ж навпаки, витрати підприємства були менше його доходів (отримано прибуток), то на рахунку «Прибутки та збитки» кредитовий оборот буде більше дебетового і відповідно, кінцеве сальдо на цьому рахунку буде відображено по кредиту (прибуток є джерелом формування майна і відображається в пасиві балансу). З цього можна зробити висновок, що рахунок «Прибутки та збитки» є активно-пасивних з одностороннім сальдо.
Як приклад активно-пасивного рахунку з розгорнутим сальдо можна навести рахунок «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами». Сальдо за дебетом цього рахунку відображає дебіторську заборгованість, сальдо по кредиту - кредиторську заборгованість. Записи на дебеті можуть мати різне значення - або збільшення дебіторської заборгованості, або зменшення кредиторської. По кредиту відображається або збільшення кредиторської заборгованості, або зменшення дебіторської. Структуру активно-пасивного рахунку з розгорнутим сальдо можна представити в таблиці № 3.
Для обліку матеріальних цінностей користуються рахунком іншої форми, в який крім грошових вимірників вносять натуральні показники. Така форма застосовується в основному на аналітичних рахунках.
Аналітичні - рахунки, які використовуються для детальної характеристики об'єкта спостереження. Вони відкриваються в розвиток кожного синтетичного рахунка.
Таблиця 3
Структура активно-пасивного рахунку.
Дебет
Кредит
Сальдо початкове дебетове
Сальдо початкове кредитове
Господарські операції, що збільшують дебіторську, або зменшують кредиторську заборгованість.
Господарські операції, що збільшують кредиторську, або зменшують дебіторську заборгованість.
Дебетовий оборот дебіторської заборгованості (+). Дебетовий оборот кредиторської заборгованості (-)
Кредитовий оборот кредиторської заборгованості (+). Кредитовий оборот дебіторської заборгованості (-)
Сальдо кінцеве дебетове
Сальдо кінцеве кредитове
Рахунки, на яких майно організації, її зобов'язання і господарські процеси відображаються в узагальненому вигляді, називаються синтетичними. Наприклад, це рахунки «Основні засоби», «Розрахунки з оплати праці» та ін Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним. Він ведеться тільки в грошовому вираженні. Для оперативного керівництва господарською діяльністю, а також контролю над збереженням власності узагальнюючих даних, отриманих за допомогою синтетичного обліку, недостатньо. Наприклад, крім даних про загальну суму основних засобів, необхідно мати відомості про кожен об'єкт основних засобів окремо (будівля, обладнання, машини і т.п.); щоб мати повне уявлення про розрахунки з персоналом з оплати праці, потрібно знати подробиці розрахунків з кожним працівником окремо (Петров, Сидоров і т.д.). Для отримання докладних, розчленованих, аналітичних даних про об'єкти бухгалтерського обліку, застосовують аналітичні рахунки. Рахунки, на яких відображаються детальні дані по кожному окремому виду майна, зобов'язань організацій та процесів, називаються аналітичними. Облік, здійснюваний на аналітичних рахунках, також називається аналітичним.
Аналітичні рахунки відкриваються на додаток до синтетичних з метою їх деталізації та отримання окремих показників за кожним окремим видом майна, джерела формування майна, господарської операції. Наприклад, до синтетичного рахунку «Матеріали» можуть бути відкриті аналітичні рахунки «Бензин», «Солярка» і т.п. У цьому випадку аналітичні рахунки будуть показувати рух кожного матеріалу окремо. Очевидно, що при цьому будуть виконуватися наступні умови. Суми дебетових і кредитових оборотів аналітичних рахунків будуть відповідно рівні дебетові і кредитові обороти об'єднує їх синтетичного рахунку. Сума початкових залишків аналітичних рахунків буде дорівнювати початкового залишку об'єднує їх синтетичного рахунку. Те ж саме можна сказати і про кінцеві сальдо. Наведемо приклад. Для спрощення будемо вважати, що синтетичний рахунок «Матеріали» складається з 2-х аналітичних рахунків «Бензин» і «Солярка» (див. таблиці 4, 5 і 6).
Таблиця 4
Матеріали.
Дебет
Кредит
№ операції
Сума. Руб.
№ операції
Сума, руб.
Початкове сальдо
1000
1)
200
2)
300
3)
600
4)
400
Оборот
800
Оборот
700
Кінцеве сальдо
1100
Таблиця 5
«Бензин»
Дебет
Кредит
№ операції
Кількість, л ..
Ціна, руб.
Сума, руб.
№ операції
Кількість, л.
Ціна, руб.
Сума, руб.
Сальдо на початок місяця
60
10
600
1)
3)
10
40
10
10
100
400
2)
4)
20
20
10
10
200
200
Оборот за місяць
50
500
40
400
Сальдо на кінець місяця
700
Таблиця 6
«Солярка»
Дебет
Кредит
№ операції
Кількість, л ..
Ціна, руб.
Сума, руб.
№ операції
Кількість, л ..
Ціна, руб.
Сума, руб.
Сальдо на початок місяця
400
1)
3)
20
40
5
5
100
200
2)
4)
20
40
5
5
100
200
Оборот за місяць
60
300
Оборот за місяць
60
300
Сальдо на кінець місяця
400
У цьому прикладі ясно видно, що сума початкових оборотів по аналітичних рахунках дорівнює початкового обороту об'єднує їх синтетичного рахунку (600 р. На рахунку «Бензин» + 400 р. На рахунку «Солярка» = 1000р.). Також суми оборотів за дебетом і кредитом аналітичних рахунків рівні дебетових і кредитових оборотів синтетичного рахунку (300 +500 = 800 за дебетом і 400 +300 = 700 за кредитом). І, нарешті, сума сальдо на кінець місяця на аналітичних рахунках дорівнює кінцевому сальдо синтетичного рахунку (700 +400 = 1100).
Дане тотожність обумовлено тим, що суми по кожній операції у звітному періоді по аналітичних рахунках відображаються на тому ж боці, що і на синтетичному. Підсумок цих сум, відбитий по кожній операції на аналітичних рахунках, завжди дорівнює підсумку на загальну суму, відображену з тієї чи іншої операції узагальнюючого їх синтетичного рахунку.
Рівність кінцевих залишків по аналітичних рахунках з кінцевим залишком синтетичного рахунку «Матеріали» викликано тим же, що і рівність початкових залишків. Збіг всіх сум цілком логічно, оскільки одночасно здійснювалися паралельні записи в аналітичних і синтетичних рахунках. Різниця полягає лише в тому, що в аналітичних рахунках початкові і кінцеві залишки, а також рух по цих рахунках у звітному періоді відображалися у розгорнутому вигляді як у натуральному показнику (к.) із зазначенням ціни за одиницю, так і за вартістю. У синтетичному ж рахунку, як залишки, так і операції показані загальним підсумком у грошовій оцінці. Така методологія обліку характерна майже для всіх аналітичних та синтетичних рахунків, що зачіпають наявність та рух господарських засобів. Рахунки джерел господарських коштів, що характеризує власний і позиковий капітал, і у синтетичному, і в аналітичному обліку ведуться в грошовому вираженні.
Виняток стосується тієї частини господарських коштів та джерел їх утворення, яка виражена в іноземній валюті. У такому випадку виникає необхідність перерахунку вираженої в цій валюті вартості майна і зобов'язань в рублі. В аналітичному і синтетичному обліку ведеться паралельний їх облік окремо по кожному напрямку іноземної валюти з перерахунком у рублі. Для цілей бухгалтерського обліку перерахування в рублі провадиться за курсом Центрального Банку Російської федерації, що діє на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті.
Головний висновок, який можна зробити з взаємозв'язку аналітичних і синтетичних рахунків формулюється так: початкові і кінцеві залишки, так само як і обороти за дебетом і за кредитом аналітичних рахунків повинні бути відповідно рівні початкового і кінцевого залишку, а також обороту по дебету і по кредиту об'єднує їх синтетичного рахунку [2, с. 138]. Не всі синтетичні рахунки вимагають ведення аналітичного обліку. Рахунки, що не потребують такого ведення, називаються простими (рахунку «Каса», «Розрахунковий рахунок» та ін.) Рахунки, які вимагають ведення аналітичного обліку, називаються складними (рахунки «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з персоналом з оплати праці», «Основні засоби» та ін.) Деякі складні синтетичні рахунки безпосередньо пов'язані з аналітичними рахунками, без будь-яких проміжних груп. Наприклад, для синтетичного рахунку «Розрахунки з персоналом з оплати праці» відкриваються аналітичні рахунки для ведення розрахунків з кожним працівником окремо.
Однак така проста побудова аналітичного обліку не завжди зручно. Для об'єднання аналітичних рахунків у групи використовуються так звані субрахунки. Субрахунки є об'єднанням декількох аналітичних рахунків, але в той же самий час самі об'єднані одним синтетичним рахунком. Таким чином, субрахунок є проміжною ланкою між синтетичними та аналітичними рахунками.
Наприклад, до рахунку «Товари» відкриваються 5 субрахунків:
1) товари на складах
2) товари в роздрібній торгівлі
3) тара під товаром і порожня
4) покупні вироби
5) товари, передані в переробку
Зв'язок між синтетичним рахунком, його субрахунками і аналітичними рахунками можна показати на прикладі рахунку «Нематеріальні активи» (див. таблицю 7).
Таблиця 7
Нематеріальні активи
4 «Тара та тарні матеріали» синтетичного рахунку «Матеріали» представлені мішки в штуках, бочки в літрах (виходячи з ємності) і т. п. Аналітичні рахунки розглядаються в обліку як рахунки третього, четвертого і т. д. порядків.
Перелік субрахунків, виходячи з їх співпідпорядкованості по відношенню до синтетичного рахунку, не є обов'язковим. Даний перелік вказує лише напрямки, у яких повинна здійснюватися угрупування даних аналітичного обліку. Кожне підприємства застосовує їх, виходячи з виробничої необхідності, визначеної своєї облікової політики. Важливо тільки, щоб воно дотримувалося загальні методологічні принципи при веденні аналітичних рахунків і субрахунків з метою отримання зведених показників.
Таким чином, у процесі ведення бухгалтерського обліку, незалежно від способу обробки, групування, узагальнення даних та отримання інформації, облікові записи можуть здійснюватися як за повною схемою: синтетичні рахунки -> субрахунка -> аналітичні рахунки, так і в будь-якій їх комбінації.
На закінчення цього розділу необхідно розповісти про метод подвійного запису або принципі подвійності. Даний принцип полягає в тому, що при обліку господарська операція впливає не на один, а на два рахунки. На одному рахунку операція відображається за дебетом, а на іншому - по кредиту. Наприклад, якщо підзвітною особою були придбані матеріали, то ця операція буде відображена на дебеті рахунку «Матеріали» і на кредиті рахунку «Розрахунки за підзвітними особами». Взаємозв'язок двох рахунків при відображенні однієї фінансової операції називається кореспонденцією рахунків (бухгалтерським проведенням).
При здійсненні бухгалтерської проводки (кореспонденції рахунків) виконуються наступні правила:
1) Кожен запис по дебету будь-якого рахунку кореспондує з записом за кредитом іншого рахунку на ту ж суму;
2) Кожен запис по кредиту будь-якого рахунку кореспондує з записом за дебетом іншого рахунку на ту ж суму;
3) Однорідні операції змінюють одну і ту ж пару рахунків.
2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
Велика кількість рахунків, що застосовуються в бухгалтерському обліку, вимагає їх впорядкування і систематизації. Це досягається шляхом класифікації бухгалтерських рахунків. Оскільки вони є одночасно носієм інформації і джерелом її одержання, то класифікація повинна здійснюватися за різними ознаками. Ці ознаки повинні відображати економічну сутність об'єктів бухгалтерського спостереження, те середовище, в якій функціонують ті чи інші об'єкти, а також особливості формування інформаційних потоків для управлінських потреб підприємства. Такі підходи до класифікації рахунків цілком можна реалізувати, тому що система рахунків є постійна структура, нормативно регульована і використовується в обліку тривалий час.
Але класифікація зводиться не тільки до впорядкування фіксованого набору бухгалтерських рахунків, а полягає в конструюванні системи рахунків, що грунтується на дослідженні виробничо-господарських і фінансових процесів, що становлять діяльність економічних суб'єктів, аналізі потреби в інформації для їх відображення і виявлення можливостей отримання цієї інформації.
Класифікація бухгалтерських рахунків спрямована на встановлення мінімуму рахунків, необхідної і достатньої для опису об'єктів бухгалтерського спостереження, розподілу цих об'єктів по конкретних рахунках, розбивку утвореної системи на класи, що згруповано за певною спільною ознакою.
Особливістю класифікації синтетичних рахунків є те, що від об'єктивності їх класифікації залежить не тільки достовірність відображення в обліку зв'язків між об'єктами, а й організація аналітичного обліку. Це відбувається тому, що синтетичні рахунки, будучи об'єктом класифікації, об'єднують в собі аналітичні рахунки, тобто утворюють підсистему, в якій виникає необхідність класифікувати вже субрахунки.
Проблемою при складанні класифікації рахунків є вибір ознаки, за яким необхідно класифікувати. У різні часи існували різні точки зору з приводу того, за одним або за багатьма ознаками повинна здійснюватися класифікація. У підсумку, переважаючим думкою стала точка зору необхідності класифікації не тільки з економічного змісту (показує, що обліковується на рахунку), але також і за структурою і призначенням, в якій показано, як виконується реєстрація фактів господарського життя на рахунках бухгалтерського обліку.
У самому загальному вигляді сучасна теорія класифікації передбачає групування рахунків за чотирма ознаками:
1) економічним змістом
2) призначенням та структурою
3) по відношенню до бухгалтерського балансу
4) за самостійності застосування
Класифікація рахунків за економічним змістом (економічна класифікація) відповідає на питання що відбивається на даному рахунку? Іншими словами, яка природа враховується об'єкта, скільки потрібно рахунків для того, щоб даний об'єкт отримав повну характеристику в поточному обліку. Тільки при виконанні зазначених вимог інформація про який-небудь об'єкт буде повністю задовольняти користувачів, що застосовують дану інформацію для прийняття обгрунтованих рішень в області управління організацією. Побудова класифікації рахунків за економічним змістом прив'язане до відтворення сукупного суспільного продукту (СВП) і тому перелік рахунків орієнтований на кожну його стадію (процес).
Класифікуючи рахунки за економічним змістом, можна виділити 8 основних груп:
1) необоротні активи
a. основні засоби
b. нематеріальні активи
2) виробничі запаси
3) витрати на виробництво
4) готову продукцію і товари
5) грошові кошти
6) розрахунки
7) капітал
8) фінансові результати
Зокрема, дана класифікація використовується при складанні Плану рахунків бухгалтерського обліку. Назви розділів Плану рахунків збігаються з групами рахунків за економічним змістом.
Наступний спосіб класифікації бухгалтерських рахунків полягає в їх розподілі за групами в залежності від призначення і структури (див. схему 9). Дана класифікація відповідає на запитання для чого потрібні ті або інші рахунки, які показники можна отримати за допомогою окремих рахунків для того, щоб ефективно управляти підприємством, як організовано і ведеться облік на певних групах рахунків?
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за призначенням і структурою є більш складним видом класифікації в порівнянні з класифікацією по самостійності застосування і по відношенню до бухгалтерського балансу. Верхній рівень цієї класифікації практично повністю представляє собою частину класифікації за самостійності застосування. Тобто рахунки також поділяються на основні та регулюючі.
Основні рахунки за призначенням поділяються на ресурсні та операційні (див. схему 9). Ресурсні рахунки призначені для обліку на них виробничих і фінансових ресурсів і складаються з майнових, фондових і розрахункових.
На майнових рахунках враховується більша частина майна господарюючого суб'єкта, в складі якого можна виділити грошову і негрошове майно.
На рахунках негрошового майна відображаються матеріальні цінності, нематеріальні активи і подібні до них, аналітичний облік яких обов'язково ведеться як у грошовому, так і в натуральному вираженні. До таких рахунків можна віднести «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Готова продукція» та ін На рахунках негрошового майна початкове і кінцеве сальдо дебетове явно виражене (рахунки активів). За дебетом рахунків відображається надходження матеріальних і нематеріальних цінностей, а по кредиту - з витрата або вибуття. Кредитове сальдо на рахунках цієї групи свідчить про помилки, допущені при веденні обліку.
Грошові рахунки (наприклад, «Каса», «Розрахункові рахунки», «Валютні рахунки» тощо) мають завжди сальдо за дебетом. У західному обліку можливо кредитове сальдо. Це пов'язане з так званим банківським овердрафтом, коли гроші на розрахунковому рахунку закінчуються, і він перетворюється на рахунок короткострокових зобов'язань. На грошових рахунках за дебетом враховується надходження грошових коштів, за кредитом - їх витрата, видача або перерахування.
Фондові рахунки призначені для обліку фондів підприємства. На цих рахунках відображаються факти господарського життя, пов'язані з утворенням і використанням фондів. На фондових рахунках початкове і кінцеве сальдо кредитове. За кредитом рахунка відображається збільшення фонду або відрахування коштів у даний фонд. На дебеті фондових рахунків відображається витрачання коштів за рахунок фонду.
Рахунки бухгалтерського обліку
Основні
Регулюючі
Ресурсні
Операційні
Доповнюють
Контрарние
Майнові
Фондові
Розрахункові
Розподільні
Калькуляційні
Зіставляють
Контрактивний
Контрпассівние
Грошові
Негрошові
Періоди
Збирацько-розподільні
Контрольно-що зіставляють
Операційно-результатние
Оціночно-результатние
Фінансово-результатние
Рис. 1 Класифікація бухгалтерських рахунків за призначенням та структурою.
Розрахункові рахунки відображають взаєморозрахунки організації з фізичними та юридичними особами. На дебет цих рахунків записується збільшення дебіторської заборгованості підприємства або зменшення кредиторської. На кредит - навпаки погашення дебіторської заборгованості або виникнення або збільшення кредиторської. Такі рахунки є, як правило, активно-пасивними з двостороннім (розгорнутим) сальдо. Дебетове сальдо на них переходить в кредитове і навпаки, залежно від сум, на які здійснюються господарські операції.
Операційні рахунки призначені для обліку виробничих, господарських і фінансових процесів, визначення фінансових результатів та їх накопичення. До операційних належать розподільні, калькуляційні і зіставляють рахунку.
Розподільні рахунки використовуються для накопичення окремих видів витрат і розподілу їх по звітних періодах, центрам відповідальності і носіям витрат. Вони діляться на розподільні по періодах і збирацько-розподільні.
Операційні розподільні по періодах рахунки призначені для віднесення витрат, понесених у минулі звітні періоди, до витрат даного звітного періоду або на витрати виробництва.
Збирацько-розподільчі рахунки призначені для накопичення витрат для подальшого їх перенесення на калькуляційні або операційно-результатние рахунку для формування собівартості продукції (робіт, послуг). Приклад таких рахунків - рахунки «Загальновиробничі витрати» і «Загальногосподарські витрати», попереднє кінцеве сальдо яких переноситься на Калькуляційний рахунок «Основне виробництво». На таких рахунках враховуються показники, що відносяться тільки до поточного звітного періоду. Початкове і кінцеве сальдо відсутній, рахунок відкривається на початку звітного періоду і закривається в кінці.
Калькуляційні рахунку використовуються для узагальнення витрат, понесених економічним суб'єктом протягом звітного періоду, і формування показників калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг і інших об'єктів бухгалтерського спостереження. За дебетом рахунку накопичується інформація про витрати, понесених організацією в поточному звітному періоді. З кредиту калькуляційного рахунку здійснюється перенесення показників собівартості по завершеним виробничим об'єктам. Дебетове кінцеве сальдо (показники собівартості незавершеного виробництва) переноситься в бухгалтерський баланс як зведена стаття «Незавершене виробництво», до якої входять залишки по рахунках «Основне виробництво», «Напівфабрикати власного виробництва», «Допоміжні виробництва», «Допоміжні виробництва і господарства» і ін У новому періоді ці показники заносяться на Калькуляційний рахунок у вигляді дебетового початкового сальдо, рівного вартості незавершеного виробництва на початок періоду.
Операційні що зіставляють рахунки складаються з контрольно-зіставляються, операційно-результатних, оціночно-результатних і фінансово-результатних рахунків.
На контрольно-що зіставляють рахунках враховуються операції, що вимагають спеціального контролю. Як приклад такого рахунку можна навести рахунок «Випуск продукції (робіт, послуг)», на якому контролюється собівартість продукції. Фактична собівартість переноситься на дебет цього рахунку з кредиту рахунку «Основне виробництво», а нормативна собівартість обліковується на кредиті цього рахунку, а в кінці періоду переноситься на рахунок «Готова продукція». Різниця між нормативною і фактичною собівартістю продукції (робіт, послуг) переноситься з кредиту рахунка «Випуск продукції» на дебет рахунку «Продаж». В кінці звітного періоду контрольно-що зіставляють рахунки закриваються. На цьому можна закінчити виклад особливостей класифікації бухгалтерських рахунків за призначенням та структурою.
Зіставляють операційно-результатние рахунки призначені для обліку доходів і витрат від звичайних видів діяльності та інших доходів і витрат. На дебеті і кредиті таких рахунків відображаються одні й ті ж операції з реалізації, але в різному вираженні, наприклад, собівартість продукції та дохід від продажу. Такий спосіб обліку дозволяє шляхом зіставлення дебетових і кредитових оборотів виявити фінансовий результат. Інші доходи і витрати, не пов'язані з реалізаційною діяльністю, тільки накопичуються на цих рахунках для подальшого виявлення фінансового результату. До таких рахунків можна віднести рахунок 90 «Продаж» і рахунок 91 «Інші доходи і витрати».
Для узагальнення інформації про формування фінансового результату організації використовуються фінансово-результатние рахунку.
За самостійності застосування рахунку бухгалтерського обліку поділяються на основні, які містять показники, що зберігають первісну (відбудовну) вартість об'єктів бухгалтерського обліку, відображається на рахунку, і що застосовуються самостійно, і регулюючі, на яких враховуються уточнюючі показники, які не можуть самостійно використовуватися без ліку, оцінка показника на якому регулюється.
За способом регулювання уточнюючі рахунки діляться на доповнюють і контрарние. На доповнюють рахунках регулюючий показник (регулятором) знаходиться на тому ж боці рахунку, що і регульований показник на основному рахунку. У такому випадку уточнений показник розраховується додаванням показників на основному і регулює рахунках і в бухгалтерському балансі показується єдиної статтею.
На контрарних ж рахунках регулятором знаходиться на протилежній уточнюємо показником стороні. У тих випадках, коли контрарний рахунок призначений для уточнення показника на основному активному рахунку, уточнюючий показник знаходиться в кредиті регулюючого рахунку, а сам уточнююче рахунок називається контрактивний. Якщо навпаки (основний рахунок - пасивний), то уточнююче рахунок називається контрпассівним і регулятором знаходиться в дебет. Наприклад, рахунок «Амортизація основних засобів» є контрактивний рахунком, які регулюють зміну вартості основних засобів підприємства. У цьому випадку в балансі відображається залишкова вартість основних засобів, що визначається вирахуванням суми накопиченої амортизації (відбивається на контрактивний рахунку «Амортизація основних коштів») з первісної вартості основних засобів (отраж?? ється на рахунку «Основні засоби»).
Наступною класифікацією, яку варто розібрати, є класифікація рахунків по відношенню до бухгалтерського балансу. Ця класифікація показує, як впливає той чи інший рахунок на складання вступного та заключного балансів, а також показує, як здійснюється облік на рахунках протягом звітного періоду.
Схема 10
Рахунки бухгалтерського обліку
Балансові
Позабалансові
Постійні (з явно вираженим сальдо)
Змінні (безсальдовие, транзитні)
Депозитно-майнові
Контрольно-меморіальні
Умовних прав і зобов'язань
Рахунки активів
Рахунки пасивів
Рахунки власного капіталу
Рахунки доходів
Рахунки витрат
Зведені рахунки доходів і витрат
Рис. 2. Класифікація бухгалтерських рахунків по відношенню до бухгалтерського балансу.
Бухгалтерські дії з вибору з балансу показників, що характеризують об'єкт бухгалтерського обліку на початок звітного періоду і перенесення їх як початкове сальдо на бухгалтерські рахунки називають відкриттям рахунку. Такий підхід до відкриття рахунку характерний для постійних рахунків. Сальдо таких рахунків може поширюватися за межі одного звітного періоду, і в бухгалтерському балансі для них призначені відповідні балансові статті.
Рахунки доходів і витрат, а також інші рахунки, що характеризують господарські та фінансові процеси, обороти яких можуть відноситися тільки до одного звітного періоду і в кінці цього періоду закриваються, є рахунками без явно вираженого сальдо. Кінцеве сальдо у таких рахунків відсутній. Відкрити транзитний (безсальдовий) рахунок - значить відобразити на ньому хоча б один факт господарського життя підприємства.
На балансових рахунках враховуються показники, які безпосередньо відображаються в бухгалтерському балансі. До балансовими рахунками також відносяться ті, які тільки беруть участь у формуванні бухгалтерського балансу, тобто безсальдовие рахунку.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність та рух цінностей, які тимчасово перебувають у користуванні або розпорядженні організації (орендованих основних коштів, матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, в переробці і т.д.), умовних прав і зобов'язань (це неіснуючі потенційні права та зобов'язання , які залежать від майбутнього події, що виникає з минулої угоди), а також для контролю за окремими господарськими операціями (контрольно-меморіальні рахунку). Бухгалтерський облік зазначених об'єктів ведеться за простою схе
