ЗМІСТ
ВСТУП 5
1.РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ - ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 7
1.1. Договірні відносини підприємства, як правова основа реалізації продукції 7
1.2. Поняття реалізації продукції відповідно до НК РФ. Оптова і роздрібна торгівля 12
2. ОБЛІК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ 18
2.1. Відображення в бухгалтерському обліку реалізації продукції 18
2.2. Визнання факту реалізації згідно з ПБО «Доходи організації» 28
2.3. Відображення виручки від реалізації продукції у фінансовій звітності підприємства 37
3. АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ 50
3.1. Вивчення показників випуску продукції та її основні завдання 50
3.2. Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства 57
ВИСНОВОК 83
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 86

Введення
Основним завданням промислових підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи зростання обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Саме тому дуже важливо приділяти особливу увагу обліку готової продукції на підприємстві, тому що це основна ланка будь-якого підприємства. У даній дипломній роботі розглянуті основні процеси обліку продукції, що випускається, а також її реалізації. Теоретична частина представлена з практичними прикладами і вказівкою відповідних проведень. Приклади оформлення основних документів, пов'язаних з обліком готової продукції, представлені в додатках.
Обсяг виробництва та реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство повинне робити тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.
Темпи зростання обсягу виробництва та реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення на будь-якому підприємстві, в тому числі і на підприємствах харчової промисловості. Цим і обумовлюється актуальність теми.
Метою даної роботи є вивчення обліку реалізації ВАТ «Холод» і аналіз чинників, що впливають на процес реалізації.
У роботі висвітлені наступні завдання:
У першому розділі диплома дається теоретичне і юридичне обгрунтування терміну реалізація, а також розглядаються договірні відносини підприємства, як правова реалізація продукції.
У другому розділі описується як реалізація відображається в бухгалтерському обліку. Основними завданнями бухгалтерського обліку готової продукції є:
правильний і своєчасний облік наявності та руху готової продукції на складах, холодильниках та інших місцях зберігання продукції;
контроль за виконанням планів за обсягом, асортиментом, якістю випущеної продукції і зобов'язань щодо її постачання;
контроль за збереженням готової продукції та дотриманням встановлених лімітів;
контроль за виконанням плану по реалізації продукції та своєчасністю оплати за реалізовану продукцію;
виявлення рентабельності всієї продукції та її окремих видів.
У третьому розділі проводиться аналіз реалізації продукції, а саме: вивчення показників випуску продукції і аналіз результативності фінансово - господарської діяльності підприємства ВАТ «Холод».
Готова продукція, як правило, повинна бути здана на склад у підзвіт матеріально відповідальній особі. Великогабаритні вироби та продукція, яка не може бути здана на склад з технічних причин, приймаються представником замовника на місці виготовлення, комплектації і збірки.
Планування та облік готової продукції ведуть у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.
Умовно-натуральні показники використовують для отримання узагальнених даних про однорідної продукції. Наприклад, кількість виробленого сухого льоду виражається в тоннах умовного ваги, морозива - в умовних одиницях і т.д.

Реалізація продукції - основна задача промислового підприємства
1.1. Договірні відносини підприємства, як правова основа реалізації продукції
Під відвантаженої або відпущеної продукцією, виконаними роботами та наданими послугами розуміють продукцію і послуги, розрахункові документи на які представлені покупцеві.
Датою або моментом реалізації готової продукції в залежності від прийнятої платником податків облікової політики для цілей оподаткування вважається дата виникнення податкового зобов'язання в міру відвантаження і пред'явленню покупцю розрахункових документів, як найбільш рання з дат: день відвантаження ( «метод нарахування») готової продукції; день оплати готової продукції ( «касовий метод»), з дня пред'явлення покупцеві рахунки-фактури, а так само для платників податків, що взяли в обліковій політиці для цілей оподаткування дату виникнення податкового зобов'язання по мірі надходження коштів, як день оплати готової продукції.
Оплатою готової продукції визнається припинення зустрічного зобов'язання набувача відповідної готової продукції перед платником податків, які безпосередньо пов'язані з поставкою (передачею) цієї готової продукції, за винятком припинення зустрічного зобов'язання шляхом видачі покупцям - векселедержателем власного векселя. 1
Згідно з чинним законодавством при постановці обліку реалізації організації виходять з допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності. При цьому моментом реалізації вважається дата переходу прав власності на відвантажену продукцію, товар, роботи, послуги. Цю дату партнери повинні визначити в договорі. При складанні договору вони використовують статті 218, 223, 224 Цивільного Кодексу РФ, згідно з якими право власності у набувача за договором поставки (купівлі-продажу) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речі набувачеві, здача її перевізникові для відправлення набувачеві. При цьому до передачі речі прирівнюється передача коносамента або іншого товарно-супровідних документах. Факт передачі товару продавцю прямо, через посередника або через перевізника фіксується товаросупровідними документами. Місце передачі товару також визначається умовами укладеного договору.
Крім того, в договорі необхідно визначити порядок виконання обов'язків продавця і покупця, пов'язаних з передачею товару. Якщо цей порядок сторони не розписали докладно, то він визначається низкою статей глави 30 ГК РФ.1
Слід сказати, що зазвичай момент переходу прав власності пов'язують з виконанням умов поставок товару (продукції), хоча прямо виконання останніх може не збігатися з переходом прав власності. Відповідно до законодавства, якщо договором не визначено перехід прав власності, то за замовчуванням ним вважається момент виконання умов поставок.
Для того щоб відобразити продукцію або роботи, послуги реалізованими, бухгалтерія повинна мати документи, що підтверджують виконання договору і, в першу чергу, перехід прав власності на них. Крім зазначеного раніше наказу-накладної, це можуть бути залізничні, авіа, товарно-транспортні накладні з відмітками станції відправлення або призначення, коносаменти, акти виконаних робіт та ін
Реалізація продукції (робіт, послуг) проводиться організаціями за наступними цінами:
за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеним на суму ПДВ;
за державними регульованими оптовими цінами і тарифами, збільшеним на суму ПДВ (продукція паливно-енергетичного комплексу і послуги виробничо-технічного призначення);
за державними регульованими роздрібними цінами (за вирахуванням у відповідних випадках торговельних знижок, знижок збуту і опту) і тарифами, що включає в себе ПДВ (для продажу товарів населенню та надання йому послуг) .1
У договорах на постачання готової продукції вказують постачальника і покупця, необхідні показники з виробів, ціни, знижки, накидки, порядок розрахунків, суму податку на додану вартість та інші реквізити. У міжнародній практиці прийнято додатково вказувати непереборні обставини (форс-мажор), порука, гарантії виконання договірних умов, порядок відшкодування збитків, застереження про підсудність і арбітражі та інші відомості.
Розрахунки за міжреспубліканськими постачання товарів (робіт, послуг) з державами, які підписали договір про економічне співробітництво, здійснюються за цінами і тарифами, збільшеним на суму НДС.2
При встановленні відпускних цін вказується франку, тобто за чий рахунок проводиться оплата витрат з доставки продукції від постачальника до покупця. Франко-станція призначення означає, що витрати на доставку продукції покупцеві оплачує постачальник, і вони включаються в відпускну ціну. Франко-станція відправлення означає, що постачальник оплачує витрати тільки до завантаження готової продукції у вагони. Всі ж інші витрати з перевезення готової продукції (оплата залізничного тарифу, водного фрахту і т.д.) повинні оплачуватися покупцем.
На підставі накладних, товарно-транспортних залізничних накладних та інших документів на відпуск продукції на сторону у фінансовому відділі або при його відсутності з бухгалтерії виписують у декількох екземплярах платіжні вимоги для розрахунків з покупцями через банк.
У платіжній вимозі вказують найменування та місцезнаходження постачальника і покупця, номер договору поставки, вид відправлення, суму платежу за договором, вартість додатково оплачуваних тари та упаковки, транспортні тарифи, що підлягають відшкодуванню покупцям (якщо це передбачено договором), суму податку на додану вартість, що виділяється окремим рядком. При відвантаженні товарів, надання послуг, виконання робіт, які не є об'єктом оподаткування з ПДВ, розрахункові документи та реєстри виписують без виділення сум ПДВ і на них роблять напис або ставлять штамп "Без податку (ПДВ)" .1
Платіжні вимоги повинні бути виписані постачальником і здані в банк на інкасо (тобто до доручення отримати платіж від покупця) не пізніше наступного дня, після відвантаження або здачі готової продукції вантажоодержувачу. Другий примірник платіжної вимоги відправляється покупцю для оплати.
Дані платіжних вимог щоденно записують у відомість обліку та реалізації продукції (робіт, послуг) (ф. № 16 або 16а). У відомості вказують дату і номер платіжного вимоги, найменування постачальника, кількість відвантаженої продукції по її видам, суми, що висуваються по рахунках, і відмітку про оплату рахунків. Відомість є формою аналітичного обліку товарів відвантажених. Готову продукцію у відомості відображають за обліковими та відпускними цінами. Відомість ф. № 16 використовують при визначенні виручки з відвантаження, а № 16а - при визначенні виторгу по оплате.1
Оперативний облік відвантаження ведуть у відділі маркетингу (збуту) в спеціальних картках, книгах, або журналах, а при використанні ЕОМ - в щоденно складаються в машинограмі відвантаження продукції.
Для вивезення готової продукції з території організації представникам вантажоодержувача видаються товарні пропуску на вивіз з території підприємства товарно-матеріальних цінностей. Перепустки підписують керівник і головний бухгалтер організації або уповноважені ним особи. Перепусткою можуть служити копії товарно-транспортних накладних або фактур, на яких робляться спеціальні дозвільні написи.
У відділі збуту ВАТ "Холод", серед іншої товаросупроводжувальної і відвантажувальній документації, оформляються Приймально-здавальні акти (см Програми 11,12,13), за якими здійснюється відвантаження готової продукції та її оперативний облік. Приймально-здавальні акти можуть служити перепусткою для вивезення готової продукції з території ВАТ "Холод", а також вони входять до числа тих документів, на підставі яких виписують платіжні вимоги для розрахунку з покупцями.
Якщо готова продукція відпускається покупцю безпосередньо зі складу постачальника або іншого місця зберігання готової продукції, то одержувач зобов'язаний пред'явити довіреність на право отримання вантажу.
1.2. Поняття реалізації продукції відповідно до НК РФ. Гуртова та роздрібна торгівля
Завершальною стадією процесу кругообігу коштів підприємства є реалізація продукції (робіт, послуг), у результаті чого готові вироби (роботи, послуги) перетворюються на гроші.
З введенням в дію податкового кодексу РФ визначено поняття реалізації готової продукції. Відповідно до ст.39 податкового кодексу, реалізацією товарів (робіт, послуг) визнається передача права власності на товар від однієї особи до іншої.
Реалізація - основний об'ємний показник діяльності підприємства. Процесом реалізації є сукупність господарських операцій, пов'язаних зі збутом і продажем продукції. Планування процесу реалізації починається з забезпечення підприємства замовленнями. На їх основі складається план по номенклатурі, що є підставою організації виробничого випуску відповідних видів продукції. Замовлення узгоджуються з замовниками продукції і постачальниками матеріалів. З покупцями укладаються договори, в яких зазначається асортимент, терміни відвантаження, кількість і якість продукції, ціна, форма розрахунків.
Відповідно до статті 39 "Реалізація товарів, робіт або послуг": реалізацією товарів, робіт або послуг організацією або індивідуальним підприємцем зізнається відповідно передача на оплатній основі (у тому числі обмін товарами, роботами або послугами) права власності на товари, результатів виконаних робіт однією особою для іншої особи, оплатне надання послуг однією особою іншій особі, а у випадках, передбачених цим Кодексом, передача права власності на товари, результатів виконаних робіт однією особою для іншої особи, надання послуг однією особою іншій особі - на безоплатній основе.1
 Місце і момент фактичної реалізації товарів, робіт або послуг визначаються відповідно до частини другої цього Кодексу.
 Не визнається реалізацією товарів, робіт або послуг:
 1) здійснення операцій, пов'язаних з обігом російської або іноземної валюти (за винятком цілей нумізматики);
Про застосування норми підпункту 1 пункту 3 статті 39 Кодексу до доходів, отриманих банками при купівлі та продажу іноземної валюти, див. лист МНС РФ від 31 березня 2000 р. N ДЧ-8-07/1477
2) передача основних засобів, нематеріальних активів та (або) іншого майна організації її правонаступника (правонаступників) при реорганізації цієї організації;
3) передача основних засобів, нематеріальних активів та (або) іншого майна некомерційним організаціям на здійснення основної статутної діяльності, не пов'язаної з підприємницькою діяльністю
4) передача майна, якщо така передача носить інвестиційний характер (зокрема, внески до статутного (складеного) капітал господарських товариств і товариств, внески за договором простого товариства (договору про спільну діяльність), пайові внески у пайові фонди кооперативів);
5) передача майна у межах початкового внеску учасника господарського товариства або товариства (його правонаступника або спадкоємцю) при виході (вибуття) з господарського товариства або товариства, а також при розподілі майна ліквідованого господарського товариства або товариства між його учасниками;
6) передача майна у межах початкового внеску учаснику договору простого товариства (договору про спільну діяльність) або його правонаступника у разі виділу його частки із майна, що перебуває у спільній власності учасників договору, або розділу такого майна;
7) передача житлових приміщень фізичним особам в будинках державного або муніципального житлового фонду при проведенні приватизації;
8) вилучення майна шляхом конфіскації, успадкування майна, а також звернення у власність інших осіб безхазяйне і кинутих речей, безхазяйне тварин, знахідки, скарбу відповідно до норм Цивільного кодексу Російської Федерації;
9) іные операції у випадках, передбачених цим Кодексом.
Роздрібна торгівля є найважливішою галуззю господарської діяльності. Основним показником роботи торговельних підприємств є роздрібний товарообіг. У сфері роздрібної торгівлі закінчується процес обігу товарів і вони переходять у сферу особистого споживання. Роздрібна торгівля-реалізація товарів безпосередньо населенню для особистого споживання. Роздрібна торгівля поділяється за формами власності на державну, колективну, спільну, приватну, смешанную.1
Бухгалтерський облік на роздрібному торговельному підприємстві має забезпечити:
* Контроль за виконанням плану роздрібного товарообігу, підготовку інформації, необхідної для управління всіма службами підприємства;
* Перевірку правильності документального оформлення, законності і доцільності товарно-тарних операцій, своєчасне і повне їх відображення в обліку;
* Організацію матеріальної відповідальності за товари і тару;
* Контроль за правильністю списання товарних втрат;
* Контроль за дотриманням правил проведення інвентаризацій, своєчасне виявлення і відображення в обліку їх результатів.
Основною складовою частиною роздрібного товарообігу є продаж товарів населенню за готівковий розрахунок, а обсяг реалізації визначається виручкою за продані товари. На підприємстві роздрібної торгівлі однією з найважливіших частин обліку є облік товарів і тари.
Реалізація товарів у роздрібних торговельних підприємствах здійснюється за готівку. Облік товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, що реалізують товари населенню, ведуть у сумовому або кількісно-сумовому вираженні. Документальне оформлення продажу товарів за готівковий розрахунок залежить від форми обслуговування покупців і порядку отримання готівкових грошей від ніх.1
Основне призначення оптової торгівлі полягає в організації безперебійного раціонального товаропостачання роздрібних продавців і промислових підприємств, у забезпеченні збалансованості попиту і пропозиції.
Головним кількісним показником, що дозволяє оцінити обсяги роботи оптового підприємства, є оптовий товарооборот.
Оптовий товарооборот - це продаж товарів торговими підприємствами іншим підприємствам, що використовують ці товари або для наступного перепродажу, або для виробничого споживання в якості сировини і матеріалів, або для матеріального забезпечення, господарських потреб. У результаті оптового товарообігу товари не переходять в сферу особистого споживання, а залишаються у сфері поводження або надходять у сферу виробничого споживання. Іншими словами, при оптовому товарообігу товар реалізується для подальшої переробки чи перепродажу.
Обсяг товарообороту, його структура, види і форми руху товару, зумовлюють інші найважливіші показники господарської діяльності.
У залежності від призначення товарних ресурсів, ступеня завершеності оптового продажу оптовий товарооборот підрозділяється на наступні види:
Оптовий товарооборот по реалізації включає продаж товарів організаціям і підприємствам роздрібної торгівлі та громадського харчування, розташованих у районі діяльності оптового підприємства, постачання позаринкові споживачам (для промислової переробки і промислового споживання, по фондах спецодягу, спецвзуття тощо) і на експорт. До оптової реалізації відноситься також вартість товарів, що поставляються в роздріб за прямими договорами, у тому випадку, якщо оптове підприємство бере участь в організації цих поставок, поставки позаринкові споживачам, на експорт і по клірингу. Для оптової реалізації характерно, що вона завершує рух товарів в оптовій ланці і становить майже 2/3 валового оптового товарооборота.1
Оптовий товарооборот на підприємства являє собою реалізацію товарів великими партіями за готівковим і безготівковим розрахункам. У даному випадку готівковий розрахунок між юридичними особами може здійснюватися у межах 10 000 рублів, велика сума повинна йти перерахуванням. Готівковий товарообіг обкладається податком з продажу і податком на додану вартість, що обов'язково має відображатися у супровідних документах. Оптова реалізація передбачає собою здійснення угоди шляхом підписання договорів, де вказуються всі реквізити підприємств-контрагентів, а також всі параметри договору, з застереженням на готівковий або безготівковий розрахунок.
Основні завдання обліку надходження товарів та виконанням договорів поставок:
* Контроль за виконанням плану надходження товарів в цілому, а також за джерелами надходження;
* Контроль виконання договірних зобов'язань постачальниками за кількістю (об'ємом), асортименту, якості, термінів поставок товарів;
* Контроль за правильним визначення кількості, якості, цін, вартості товарів, що надійшли в магазин, за своєчасним і якісним оформленням документів на що надійшли товари. Від цього залежить обгрунтування і своєчасне пред'явлення претензій постачальнику або транспортним організаціям за недопоставку товарів, за зниження їх якості в порівнянні з зазначеним у документах постачальника;
* Контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням надійшли товарів матеріально-відповідальними особами, що є важливою умовою забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей;
* Контроль за здійсненням своєчасних і правильних розрахунків з постачальниками за що надійшли і оприбутковані товари.1

2. Облік реалізації продукції
2.1. Відображення в бухгалтерському обліку реалізації продукції
Під синтетичним обліком реалізації готової продукції розуміється відображення в бухгалтерському обліку всього обсягу відвантаження і відпуску в двох оцінках: за фактичною собівартістю, по відпускних цінах, з метою виявлення фінансових результатів діяльності організації за звітний місяць або період з початку року і за рік.
Реалізована продукція, роботи, послуги враховуються на рахунку 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)». Особливістю його є відображення за дебетом і кредитом рахунку однакової кількості (обсягу) реалізованої продукції в різних оцінках: по дебету - у сумі фактичних витрат та податку на додану вартість, а по кредиту - в сумі виручки, пред'явленої до оплати разом з податком на додану вартість . Ця особливість і дозволяє використовувати рахунок 46 для розрахунку фінансового результату господарської діяльності організації як різницю між оборотами. Перевищення обороту за дебетом означає збиток як результат роботи, а перевищення обороту по кредиту - прибуток. Рахунок 46 сальдо не має, тому що щомісячно закривається у кореспонденції з рахунком 80 «Прибутки та збитки» .1
Другим основним рахунком, пов'язаних з урахуванням реалізації, є рахунок 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Це активний рахунок, сальдо якого визначає договірну (відпускну) вартість зданих замовнику робіт, послуг, продукції неоплачених; оборот за дебетом - відпускну вартість зданих робіт, послуг, продукції в звітному місяці; оборот по кредиту - суми, сплачені покупцями в звітному місяці. Аналітичний облік на цьому рахунку ведуть в розрізі покупців і кожного платіжного документа. При цьому слід виділити субрахунок для обліку розрахунків з іноземними покупцями.
На окремих рахунках визначаються і враховуються результати від реалізації основних засобів (рахунок 47 «Реалізація і інше вибуття основних засобів») та інших активів (рахунок 48 «Реалізація інших активів») в журналі-ордері № 13.1
Облік відвантаження і реалізації організовується в розрізі субрахунків і синтетичних показників у журналі-ордері № 11, призначеному для відображення оборотів за кредитом рахунків 40, 43, 45, 46, 47, 48, 62, та аналітичних даних до рахунків 45 і 46. Журнал-ордер № 11 заповнюється на підставі аналітичних даних відомостей № 15 і 16. Важливо знати, що аналітичні дані до рахунків 45 і 46 наводяться в журналі-ордері № 11 по фактичній собівартості, у сумах за пред'явленими рахунками або замінюють їх документами, та в обігу не тільки за звітний місяць, а й з початку року, з відображенням сум НДС.2
Відповідно до нового Плану рахунків загальногосподарські витрати підприємства можуть бути списані з кредиту рахунка 26 "Загальногосподарські витрати" в дебет рахунка 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)". У цьому випадку фактичну виробничу собівартість продукції обчислюють без обліку загальногосподарських витрат. На рахунку 46 загальногосподарські витрати будуть відображатися окремою статтею. Поява цієї статті викликає необхідність використання нового для вітчизняної практики терміну - "граничний (маргінальний) дохід" .3
Величину маржинального доходу визначають відніманням з виручки від реалізації продукції (за вирахуванням податку на додану вартість) фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції. Вирахуванням з маргінального доходу загальногосподарських і комерційних витрат обчислюють прибуток від реалізації продукції.
З суми виручки підприємства обчислюють податок на додану вартість та акцизний податок (за встановленим переліком товарів). Суми обчисленого податку на додану вартість відображають за дебетом рахунка 46 і кредитом рахунка 68 "Розрахунки з бюджетом".
Що надійшли платежі за реалізовану продукцію відображають за дебетом счета51 "Розрахунковий рахунок" та інших рахунків з кредиту рахунка 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Ставка податку на додану вартість стягується в наступних розмірах:
10% - за продовольчими товарами (крім підакцизних) та товарах для дітей за переліком, затвердженим постановою Уряду РФ;
20% - по інших товарах (робіт, послуг), включаючи підакцизні продовольчі товари.
Обчислену суму ПДВ з реалізованої продукції оформляють наступного бухгалтерським записом:
дебет рахунка 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)",
кредит рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок "Розрахунки з податку на додану вартість".
Акцизами обкладається реалізація винно-горілчаних виробів, етилового спирту з харчової сировини, пива, тютюнових виробів, шин, легкових і вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 1,25 т, ювелірних виробів, діамантів, виробів з кришталю, килимів, килимових та хутряних виробів, одягу з натуральної шкіри. Ставки акцизів затверджуються Урядом РФ і є єдиними на всій території РФ.
Об'єктом обкладання акцизами є оборот з реалізації підакцизних товарів власного виробництва, включаючи їх реалізацію держав-членів Співдружності Незалежних Держав.
Для визначення оподатковуваного обороту приймається вартість підакцизних товарів, обчислена виходячи з:
вільних відпускних цін із включенням до них суми акцизу;
регульованих цін (за вирахуванням торговельних знижок), знижених на суму ПДВ за розрахунковою ставкою 16,67%.
Облік розрахунків з бюджетом по акцизах здійснюють на рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок "Розрахунки по акцизах".
На суму акцизу у складі виручки дебетують рахунок 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)" і кредитують рахунок 68, субрахунок "Розрахунки по акцизах". Перерахування акцизу відображають за дебетом рахунка 68, субрахунок "Розрахунки по акцизах", і кредитом рахунка 51 "Розрахунковий рахунок" .1
Обороти з початку року в обсязі відвантаженої продукції використовуються для розрахунку процентного відношення фактичної собівартості до суми за пред'явленими рахунками. Воно має бути менше 100%, тому що показує частку фактичних витрат організації в суми виручки, тобто продажної вартості готової продукції. Частина відображає частку прибутку.
У випадку, коли була реалізована продукція за ціною, нижчою від собівартості, фактична собівартість реалізованої продукції буде перевищувати відпускну ціну. Різниця між відпускною ціною і фактичною собівартістю становитиме збиток від реалізації.
Для ВАТ «Холод» процентне відношення - 82,8 (209 577 100/253 100) Значить, близько 17% виторгу становить прибуток організації.
Вказаний відсоток має велике значення не тільки для аналізу виконання плану прибутку, але і для розрахунку фактичної собівартості залишку несплаченої на кінець місяця відвантаженої і відпущеної продукції, виконаних робіт і послуг. Для цього суми продажної вартості по всіх неоплачених на кінець місяця рахунками множаться на процентне відношення.
Аналітичні показники до рахунку 45 журналу-ордера № 11 використовуються для розрахунку реалізації, тобто аналітичних показників до рахунку 46 в частині фактичної собівартості і виручених сум (надійшов).
Сума прибутку визначається виходячи з реалізованої продукції за продажними цінами мінус фактична собівартість реалізованої продукції, мінус сума ПДВ, мінус сума комерційних витрат.
Для ВАТ «Холод» вона дорівнює 43 523 руб. (303 720 - 206 177 - 3400 - 50 620):
Д-т рах. 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)» К-т рах. 80 «Прибутки та збитки» - 43 523 руб.
Кілька слів про необхідність створення резерву за сумнівними боргами (фонду ризику). Організації, які ведуть бухгалтерський і податковий облік з моменту відвантаження, змушені вдаватися до самофінансування обсягу реалізації, не оплаченого покупцями та замовниками, для виконання зобов'язань і платежів, пов'язаних з реалізацією (податки до бюджету та ін.)
Такі організації можуть створювати резерви по сумнівних боргах. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованість організації, що не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями.
Положенням по веденню бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності (п. 70) передбачено порядок створення таких резервів. Резерви по сумнівних боргах створюються за розрахунками з іншими організаціями та громадянами за продукцію, товари, роботи і послуги з віднесенням сум резервів на фінансові результати організації. Таким чином утворюється джерело для поповнення обігових коштів за рахунок балансової прібилі.1
Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки можливості погашення боргу повністю або частково (один раз на рік). Така можливість забезпечується проведенням інвентаризації розрахунків перед складанням річного звіту. Списання коштів здійснюється у міру закінчення строку позовної давності або рішенням арбітражу і судових органів про визнання покупця неплатоспроможним (або в позові відмовлено). Для обліку зазначених операцій використовується рахунок 82 «Оціночні резерви», субрахунок 1 «Резерви по сумнівних боргах». Рахунок - пасивний, сальдо-кредитове, означає суму невикористаного резерву, а обороти:
при утворенні резерву -
Д-т рах. 80 «Прибутки та збитки»
К-т рах. 82-1 «Резерви по сумнівних боргах»;
при використанні резерву -
Д-т рах. 82-1 «Резерви по сумнівних боргах»
К-т рах. 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Якщо до кінця звітного року, наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв в будь-якій частині не буде використаний, то невитрачені суми приєднуються при складанні бухгалтерського балансу на кінець звітного року до фінансових результатів:
Д-т рах. 82-1 «Резерви по сумнівних боргах»
К-т рах. 80 «Прибутки та збитки».
Дисконтним регістром аналітичного і синтетичного обліку зазначених операцій є журнал-ордер № 12, який заповнюється на підставі довідок-розрахунків бухгалтерії, виписок банка.1
Треба звернути увагу читачів, що відповідно до наказу Мінфіну РФ № 97 «Про річної бухгалтерської звітності організацій» у разі створення в установленому порядку резервів сумнівних боргів дебіторська заборгованість, за якою створені резерви, у річному бухгалтерському балансі зменшується на суму цих резервів (без кореспонденції по рахунках 62 і 82). Таким чином, сума утвореного резерву в пасиві балансу не відбивається.
Приклад. У Головній книзі сальдо рахунку 62 на 31.12.199_г. - 120 000 руб., Сальдо рахунку 82-1 - 20 000 руб. У балансі сальдо рахунку 62 буде відображатися в сумі 100000руб.
Тут є ще один момент, на який слід звернути увагу. При відображенні даних по розрахунках з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками та іншими організаціями слід враховувати строки позовної давності, встановлені законодавством, в тому числі норми, що діють за Указом Президента Російської Федерації від 20 грудня 1994 р. № 2204. При регулюванні сум дебіторської і кредиторської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув, слід керуватися Положенням по веденню бухгалтерського обліку та бухг?? лтерской звітності в Російській Федерації, а також постановою Уряду Російської Федерації від 18 серпня 1995 р. № 817 «Про заходи щодо забезпечення правопорядку під час здійснення платежів за зобов'язаннями за поставку товарів (виконання робіт або надання послуг)».
Таким чином, дебіторська заборгованість, що перевищує встановлений урядом термін - 4 місяці, повинна бути списана на фінансові результати після закінчення зазначеного терміну, а резерви можна створити по заборгованості, яка на кінець року не перевищила цей термін і є ймовірність її непогашенія.1
Облік операцій ведеться в журналах-ордерах № 11, 12, 15 та у відомості № 16.
Витрати, пов'язані зі збутом продукції, називаються комерційними (позавиробничі). До їх складу входять: витрати на тару та упаковку виробів на складах готової продукції (пакувальний папір, деревина, шпагат); транспортні витрати по збуту продукції, що виробляються за рахунок постачальника згідно з умовами поставок (навантаження, доставка, розвантаження); комісійні збори (відрахування) , що сплачуються збутових та інших посередницьких підприємств; з утримання приміщень для зберігання продукції в місцях її реалізації та оплати праці продавців на сільськогосподарських підприємствах; рекламні витрати; інші аналогічні по призначенню витрати. Ці витрати враховуються на рахунку 43 «Комерційні витрати». Рахунок активний; сальдо дорівнює сумі зроблених витрат, що припадають на відвантажену, але не реалізовану на початок місяця продукцію; оборот за дебетом - витрати звітного місяця, пов'язані з відвантаженої продукцією; оборот по кредиту-витрати, списані у звітному місяці на реалізовану продукцію.
До складу комерційних витрат включають:
витрати на тару та упаковку виробів на складах готової продукції (вартість послуг своїх допоміжних цехів, зайнятих виготовленням тари та упаковки, вартість тари придбаної на стороні, оплата тари та упаковки виробів сторонніми організаціями);
витрати на транспортування продукції (витрати на доставку продукції на станцію або пристань відправлення, навантаження у вагони, судна, автомобілі тощо, оплата послуг спеціальних транспортно-експедиційних контор);
комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутових підприємствам і організаціям, відповідно до договорів;
витрати на рекламу, що включають витрати на оголошення в пресі і по телебаченню, проспекти, каталоги, буклети, на участь у виставках, ярмарках, вартість зразків товарів, переданих у відповідності з контрактами, угодами та іншими документами покупцям або посередницьким організаціям безкоштовно, і інші аналогічні витрати;
інші витрати зі збуту (витрати зі зберігання, підробці, підсортування і т.п.).
Витрати на рекламу списують на рахунок 43 в сумі фактичних витрат. Однак для цілей оподаткування вони приймаються в межах встановлених нормативів. У Додатку до листа Мінфіну РФ від 29 квітня 1994р. № 56 встановлені граничні розміри витрат на рекламу на рік, наведені в таблиці N 2.1.1
Для обліку ком