1.Основні принципи організації економічного аналізу.
2.Аналіз виконання плану виробництва.
3.Осуществіть комплексну оцінку господарської діяльності підприємства за допомогою методу відстаней від еталона. Зробити висновки за результатами аналізу, використовуючи наступні дані.

№ підприємства Темпи зростання (%)
Товарної продукції Прибутки продуктивності праці
1 101.3 104.1 88.1
2 100.9 97.3 99.6
3 107.6 101.5 104.3
4 101.8 102.6 101.8

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.
Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка методів, спрямованих на оновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій.
Економічний аналіз господарської діяльності займає важливе місце в системі економічних наук. Він служить базою для науково обгрунтованого планування, оцінки і контролю роботи підприємства, виконання прийнятих зобов'язань, сприяє виявленню резервів, посилення режиму економії і зміцненню господарського розрахунку.
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, пов'язану:
1) з дослідженням економічних процесів у їх взаємозв'язку, слкдивающіхся під впливом об'єктивних економічних законів і факторів суб'єктивного порядку;
2) з науковим обгрунтування бізнес-планів, з об'єктивною оцінкою їх виконання;
3) з виявленням позитивних і негативних факторів і кількісним вимірюванням їх дії;
4) з розкриттям тенденцій і пропорцій господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів;
5) з Узагальнення передового досвіду, з прийняттям оптимальних управлінських рішень.
Економічний аналіз дуже тісно пов'язаний з рядом економічних і неекономічних дисциплін. Ці зв'язки з відокремленням аналізу не тільки не звужуються, а, навпаки, стають ще більш численними, що обумовлено в першу чергу місцем аналізу в системі економічних наук, його методологічним характером і ще тією роллю, яку він виконує в системі управління виробництвом на підприємстві. У першу чергу серед наук, з якими пов'язаний економічний аналіз, потрібно виділити економічну теорію, яка вивчає економічні закони, механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін. При проведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати дію цих законів. У свою чергу економічний аналіз певним чином сприяє розвитку економічної теорії. Численні аналітичні дослідження нагромаджують дані про вияв тих чи інших економічних законів. Вивчення цих відомостей дозволяє формулювати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки країни або світової економіки. Глибокий аналіз господарської діяльності підприємства неможливо провести, не знаючи галузі та організації виробництва на підприємствах. У свою чергу результати економічного аналізу використовуються для вдосконалення організації виробництва, впровадження наукової організації праці, передового досвіду і т.д. Аналіз сприяє підйому економіки конкретних підприємств і галузі в цілому.
Економічний аналіз дуже тісно пов'язаний з плануванням та управлінням виробництвом. В аналізі широко використовуються планові матеріали. Тому аналітик повинен добре знати основи державного регулювання економіки і методику планування виробництва на підприємствах. Науково обгрунтоване планування і керування національною економікою і підприємствами неможливо здійснювати без широкого використання результатів економічного аналізу. Він створює інформаційну базу для розробки планів і вибору найбільш доцільних управлінських рішень.
Економічний аналіз тісно пов'язаний також з фінансуванням та кредитуванням підприємств. Без знання діючого порядку фінансування і кредитування відповідних галузей національної економіки, взаємозв'язків з фінансовими і кредитними органами і установами неможливо кваліфіковано проводити аналіз господарської діяльності. З іншого боку, ставки виплат у бюджет, умови отримання кредитів, відсотки виплат за користування кредитами та інший фінансово-кредитний інструментарій постійно удосконалюються з урахуванням результатів аналізу, який показує ефективність впливу цих способів на виробництво.
Таким чином, економічний аналіз є синтезованої наукою, яка сформувалася шляхом інтеграції цілого ряду наук і об'єднала окремі їх елементи. У свою чергу результати аналізу використовуються іншими науками при вивченні тих чи інших сторін господарської діяльності.
Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в управлінні виробництвом повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги відкладають свій відбиток на саме аналітичне дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу. Зупинимося на найважливіших принципах аналізу.
* Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ і процесів результатів господарювання. Інакше кажучи, оцінюючи визначені прояви економічного життя, потрібно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству.
* Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.
* Аналіз повинен бути комплексним, тобто охоплювати усі ланки і сторони діяльності і всебічно вивчати причинні взаємозв'язки в економіці підприємства.
* Однією з вимог до аналізу є забезпечення системного підходу, коли кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система, що складається з ряду елементів, певним способом пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Вивчення кожного об'єкту повинне здійснюватися з урахуванням всіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності і взаімоподчіненності його окремих елементів.
* Аналіз господарської діяльності повинен бути об'єктивним, конкретним, точним. Він повинен базуватися на достовірній, перевіреної інформації, реально відображає об'єктивну дійсність, а висновки його повинні обгрунтовувати точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного вдосконалення організації обліку, внутрішнього та зовнішнього аудиту, а також методики аналізу з метою підвищення точності і достовірності його розрахунків.
* Аналіз має бути дієвим, активно впливати на хід виробництва і його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, упущення в роботі і інформуючи про це керівництво підприємства. З цього принципу витікає необхідність практичного використання матеріалів аналізу для управління підприємством, для розробки конкретних заходів, для обгрунтування, корегування та уточнення планових даних. В іншому випадку мета аналізу не досягається.
* Аналіз повинен проводитися за планом, систематично, а не від випадку до випадку, тобто необхідне планування аналітичної роботи на підприємствах, розподіл обов'язків по її виконанню між виконавцями та контроль за її проведенням.
* Аналіз повинен бути оперативним. Оперативність означає уміння швидко і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення і втілювати їх в життя.
* Один з принципів аналізу - його демократизм. Участь у проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання наявних внутрішньогосподарських резервів.
* Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багаторазовий ефект.
 Таким чином, основними принципами аналізу є: науковість, комплексність, об'єктивність, точність, достовірність, дієвість, оперативність, демократизм, ефективність і ін Ними слід керуватися, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні.
2.Аналіз виконання плану виробництва.
Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу діяльності суб'єктів господарювання. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.
До основних завдань аналізу виробництва продукції відносяться:
* Оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
отриманий результат ділиться на планову норму витрати і множиться на планову ціну даного виробу, після чого підраховується загальна сума резерву валової продукції:

На закінчення аналізу узагальнюють виявлені резерви збільшення виробництва та реалізації продукції
Резерви збільшення випуску продукції повинні бути збалансовані по всім трьом групам ресурсів. Максимальний резерв, установлений по одній з груп, не може бути освоєний до тих пір, поки не будуть виявлені резерви в такому ж розмірі і по інших групах ресурсів.
При визначенні резервів збільшення реалізації продукції необхідно, крім даних резервів, врахувати надпланові залишки готової продукції на складах підприємства і відвантаженої покупцям. При цьому слід враховувати попит на той чи інший вид продукції і реальну можливість її реалізації.
Фондовіддача - якісний фактор. Визначальний вплив фондовіддачі на обсяг випуску розглядається як позитивна тенденція.
Приміром оцінимо вплив фондовіддачі і вартості основних засобів на обсяг продукції за наступними вихідними даними:
Показник
Базисний рівень
Новий рівень
Оф
0,575
0,976
Ф
8000
8200

Jоф = 0,976/0,575 = 1,696; Jф = 8200/8000 = 1,025;
Jвп = 1,696? 1,025 = 1,738.
? ВП = 0,575? (8200 - 8000) + 8200? (0,976 - 0,575) = 3403,2
Отже, обсяг валової продукції зріс на 3403,2 тис.грн., У тому числі за рахунок зростання середньорічної вартості основних засобів на 115 тис. грн., За рахунок зростання фондовіддачі - на 3288,2 тис.грн.
Обсяг виробництва як результат використання персоналу визначається як
ВП = В? Q,
де Q - середньооблікова чисельність працюючих, чол; В - середньорічна продуктивність праці (вироблення) одного працюючого, грн./чол.
У наведеній моделі вироблення - якісний фактор, чисельність - кількісний. Для аналізу використовуються традиційні методи ТЕАДП (індексний, ланцюгових підстановок).
При оцінці динаміки обсягу продукції необхідно встановити вплив зміни:
а) фізичного обсягу;
б) вартісного фактора (собівартості або ціни).
Для цієї мети можна використовувати метод індексів або ланцюгових підстановок. При цьому фактичний фізичний обсяг виробництва перераховується в планових відпускних цінах або за плановою собівартістю. Наприклад, при використанні методу індексів для оцінки динаміки обсягу товарної продукції.
Jтп = (? Ц1 * N1 /? Ц0 * N1) * (? Ц0 * N1 /? Ц0 * N0)
де Ц1, Ц0 - поточні та базисні ціни, грн.;
N1, N0 - поточний і базисний обсяг готової продукції в натуральному вимірі, од.
Перший субіндекс характеризує вплив динаміки цін, другий - фізичних обсягів виробництва.
Крім того в процесі аналізу часто розраховуються додаткові показники:
1. Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці

де JQ, Jвп - індекси чисельності виробничих робітників і валової продукції. Формула застосовується за умови Jвп?? JQ? 100%;
2. Умовне вивільнення працюючих (економія робочої сили):

де Q1-чисельність працюючих у звітному періоді, чол;
В1, В0 - вироблення що працюють у звітному і базисному періодах, р/чол.;
ВП1 - обсяг валової продукції у звітному періоді, р.
Проаналізуємо приклад вплив динаміки виробітку і чисельності на зміну обсягу валової продукції.

Показник Базисний рівень Новий рівень
В, тис.га з особи. 8,250 8,340
Q, чол.

Індекси JВ = 8,340/8,250 = 1,011; JQ = 168/160 = 1,05; Jвп = JВ? JQ = 1,062
Метод ланцюгових підстановок:
? ВПQ = (Q1-Q0)? В0 = (168-160)? 8,250 = 66 тис.грн.;
? ВПВ = (В1 - В0)? Q1 = (8,34-8,25)? 168 = 15,1 тис.грн.;
? ВП =? ВПQ +? ВПВ = 81,1 тис.грн.
d? ВПВ = 100 - (105 - 100)/(106,2-100)? 100 = 19,4% - частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці.
ЕQ = 168 - 168? 8,34/8,25 =- 2 чол.
Таким чином, збільшення обсягу валової продукції на 81.1 тис.грн. пояснюється впливом трудових факторів.
За рахунок зростання чисельності на 5% або на 8 осіб, обсяг продукції збільшився на 66 тис.грн.
За рахунок зростання виробітку на 0,09 тис.грн. з особи. або на 1,1%, обсяг продукції збільшився на 15,1 тис.грн.Условное вивільнення працюючих склало 2 людини.

Аналіз складу і структури, що випускається.
Збільшення обсягу виробництва (реалізації) по одних видах і скорочення по інших видах продукції призводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.
Виконати план за структурою - значить зберегти в фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів. Зміна структури виробництва має великий вплив на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному виразі зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельною і відповідно при зменшенні частки негідно рентабельної продукції.
При аналізі складу продукції, що випускається визначають:
1. питома вага продукції, що випускається з державного або муніципального замовлення;
2. складу товарної продукції за такими групами:
* Основна продукція;
* Роботи промислового характеру;
* Товари народного споживання;
* Інша продукція.
3) показники виконання плану за окремими видами продукції.
Структура продукції відбиває питома вага окремих видів продукції в загальному обсязі. Збереження пропорцій між окремими видами продукції характеризує стійкий стан виробництва. Зниження питомої ваги основних видів продукції є індикатором спаду виробництва.
Причинами структурних зрушень є:
а) зміна потреби у продукції;
б) зміна умов поставок: сировини, матеріалів тощо
в) збої у виробництві;
г) разновигодность продукції для її виробників і ін
Для обчислення узагальнюючого показника, що характеризує виконання плану за структурою, необхідно плановий випуск продукції по окремим виробам помножити на показник виконання плану по загальному обсягу продукції. Отримані таким шляхом показники зіставляють з звітними даними і в рахунок виконання плану по структурі продукції зараховують фактичні показники, які не перевищують перелічені планові показники.
Рівень виконання плану по структурі визначають відношенням суми продукції, зараховується у виконання плану за структурою, до фактичного випуску товарної продукції, тобто

де - обсяг продукції зараховується в рахунок виконання плану по структурі.
Визначимо виконання плану за структурою на основі наступних вихідних даних:

Виріб План (ц.р.) Факт (ц.р.) Jвп,% Фактичний випуск в план. структ. У рахунок запланованої структури
А 20 25 125 20 * 1,1 = 22 22
Б 30 30 100 30 * 1,1 = 33 30
Разом 50 55 110 55 52


У процесі внутрішньофірмового аналізу структурні зрушення можна виявити порівнянням індексів валової продукції, вираженої в гривнях - Jвп [p] і нормо-годинах - Jвп [н.час]. Розбіжність цих показників вказує на наявність таких зрушень.
Іноді, підрозділи підприємства вважають за краще збільшувати випуск більш дорогий, але менш трудомісткою продукції. Тому виконання плану у вартісному вираженні може супроводжуватися його невиконанням в трудовому вираженні. Ситуація Jвп [н.час]? Jвп [р] зазвичай свідчить саме про це.
Аналіз впливу структурних зрушень на виробничі витрати здійснюється з динаміки собівартості валової продукції:
СВП = Снч? ВПнч,
де ВПнч - обсяг валової продукції, нормо-години;
Снч - вартість 1 нормо-години, грн/НЧ.
Вплив структурних зрушень у складі продукції на динаміку собівартості визначається методом ланцюгових підстановок:
? Свп.стр = (Сн-чф - Сп-Чпл)? ВПФ (н-год),
де Сн-чф, Вн-Чпл - вартість нормо-години робіт фактична і планова, грн/н-ч;
При цьому якісним показником є вартість нормо-години.

Оцінка виконання плану по асортименту продукції звичайно проводиться за допомогою однойменного коефіцієнту, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції, зарахованих у виконання плану по асортименту, на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану за асортиментом).
 З наведеної нижче таблиці видно, що план за асортиментом продукції виконано на 95,9% (92 064/96 000 х 100).
Виконання плану за асортиментом продукції

Причини недовиконання плану по асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин. Внутрішні причини - це недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан обладнання, його простої, аварії, недостатність електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.
Аналіз запасів незавершеного виробництва.
У процесі аналізу незавершеного виробництва визначають не тільки виконання плану зі створення його необхідних запасів, а й виявляють наскільки залишки незавершеного виробництва на кінець аналізованого періоду забезпечують ритмічну роботу в наступному періоді.
Для цього з окремих видів продукції визначають запас незавершеного виробництва в днях:

або

де НПКН, НПКР - залишки незавершеного виробництва на кінець періоду, відповідно в нормо-годинах і грн;
N - середньоденний випуск продукції в натуральному вираженні, шт/день;
t - трудомісткість виготовлення виробу, нормо-години;
КТ - середній коефіцієнт технічної готовності продукції;
С - собівартість виробу, грн;
КН - середній коефіцієнт наростання витрат у виробництві.
Період споживання запасу порівнюється з тривалістю виробничого циклу - Тц. Якщо НП <Тц, то запасів незавершеного виробництва бракує для ритмічної роботи.>
Аналіз виконання плану по номенклатурі.
Номенклатура - це перелік продукції, що випускається підприємством з урахуванням обсягів випуску. План за номенклатурою формується на основі договорів, що укладаються з замовниками. Невиконання плану по номенклатурі рівносильно невиконання цих договорів. Тому індекс виконання плану по номенклатурі характеризує договірну систему підприємства.
Індекс виконання планового завдання по номенклатурі розраховується за реалізованої або товарної продукції в такий спосіб:

де ТПпл - плановий обсяг товарної продукції, грн.;
ТП3 - обсяг товарної продукції, зараховуються при аналізі виконання плану по номенклатурі, р. Визначається як
ТП3 = ТПпл, якщо ТПФ = ТПпл;
або ТП3 = ТПФ, якщо ТПФ <ТПпл,>
де ТПФ-фактичний обсяг товарної продукції, грн.
Обсяг продукції враховується у відпускних цінах.
Аналіз комплектності.
Під комплектністю вироби розуміють повну відповідність його складу встановленим вимогам, включаючи обладнання запасними частинами і упаковкою.
У процесі аналізу експерт повинен вирішити дві проблеми:
а) оцінити виконання плану по комплектності продукції;
б) оцінити обсяг випуску продукції, необхідний для доукомплектування створеного зачепила.
Оцінка виконання плану по комплектності здійснюється наступним чином:
1. За кожної номенклатурної позиції, що входить у виріб, розраховується кількість комплектів. Розрахунок проводиться діленням кількості випущених деталей, вузлів на їх застосовність. Застосування - це кількість деталей даного виду, необхідний для виготовлення одного виробу.
2. Визначається мінімальне з цих чисел, воно і буде характеризувати фактичну кількість повністю виготовлених комплектів.
3. Визначається індекс виконання плану по комплектності і абсолютний приріст у порівнянні з планом. При цьому фактичну кількість комплектів порівнюється з плановим.
Мета доукомплектування - здійснити випуск деталей і вузлів виробів так, щоб був використаний весь раніше створений заділ.
? есвоевременная постачання сировини і матеріалів постачальниками, недолік енергоресурсів не з вини підприємства та ін
У процесі аналізу необхідно підрахувати втрачені можливості підприємства з випуску продукції у зв'язку з неритмічною роботою. Це різниця між фактичним і можливим випуском продукції, обчислена виходячи з найбільшого середньодобового (среднедекадного) обсягу виробництва.
Дослідження проводяться як в цілому по підприємству, так і по окремих видах продукції. У висновках вказується рівень виконання плану по підприємству, виробам, винуватці невиконання. На закінчення аналізу розробляють конкретні заходи щодо усунення причин неритмічною роботи.
Аналіз реалізації продукції.
Основні завдання:
1. Визначення рівня виконання плану по реалізації продукції.
2. Виявлення та вимірювання факторів, що впливають на зміну обсягу реалізації.
3. Оцінка виконання договірних зобов'язань.
Аналіз виконання плану по реалізації продукції здійснюється медом порівняння. Оцінюється вплив цін і фізичного обсягу реалізації на динаміку виручки від реалізації.
При аналізі факторів, що впливають на зміну обсягу реалізації досліджується структура реалізованої продукції. Визначається питома вага основної (профільної) продукції підприємства, продукції непромислових господарств. Якщо частка основної продукції невисока, це свідчить про необхідність переходу на випуск нової продукції, перепрофілювання підприємства.
Оцінка впливу факторів на зміну обсягу реалізації в порівнянні з планом або з іншим періодом здійснюється з використанням методу балансової ув'язки. При цьому приріст реалізованої продукції представляється у вигляді функції наступних чинників:
? РП =? ТП + (? ДПН-? ГПК) + (? Т? Н -?? Т? К),
де? ТП - зміна виробництва товарної продукції, грн.;
? ДПН, к - зміна залишків готової продукції на складі відповідно на початок і кінець аналізованого періоду, грн.;
? Т? Н, к - зміна залишків продукції відвантаженої, але неоплаченої (дебіторської заборгованості) відповідно на початок і кінець аналізованого періоду, грн.;
Для зіставлення всі фактори моделі перераховуються у відпускних цінах. Так як у бухгалтерському обліку готова (товарна) і відвантажена продукція, показуються за собівартістю, для їх переведення в базові ціни використовується коефіцієнт перерахунку - КПЕР, що розраховується як відношення виручки від реалізації продукції у відпускних цінах до собівартості реалізованої продукції.
Після визначення приросту перерахованих вище факторів експерт повинен визначити причини, що викликали динаміку цих факторів. При цьому рассмотрівается, принаймні три групи причин:
а) пов'язані з виробництвом (визначають? ТП);
б) пов'язані зі збутом (визначають? ДП);
в) пов'язані з платоспроможним попитом (визначають? ТО).
Оцінка виконання договірних зобов'язань здійснюється за допомогою розрахунку індексу виконання планового завдання по номенклатурі. Для розрахунку використовується обсяг