Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом

План

1 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

2. Досвід співробітництва України з МВФ

3 Особливості Програми EFF

4 Перспективи співробітництва України з МВФ

Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930-х років, коливпродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63%через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти зкризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у
1945 році, і нині П членами є 183 країни. Головне завдання МВФ --налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері тасприяння розвитку міжнародної торгівлі.

З точки зору фінансової організації МВФ., працює як кредитнаспілка: країни роблять внески і з цього кооперативного "пулу"
(конвертовані валюти на суму 195 млрд. доларів США) надаються кошти тимкраїнам, які звернулися за ними і забезпечуватимуть такі зміни, що нетільки поліпшать ситуацію з дефіцитом платіжного балансу, але йзабезпечать повернення кредитів до фонду (як чинить кожний банк чикредитна спілка). Внески до фонду роблять залежно від квоти країни ідоступ до фінансових ресурсів також залежить, як правило, від квоти.
Квота обраховується на підставі складних формул, куди входять показники
ВВП, обсяги зовнішньої торгівлі та валютних резервів країни, а такожваріабельність зовнішньої торгівлі (країни, торговельно-платіжний балансяких не сталий, можуть претендувати на розширений доступ до ресурсів
МВФ).

За статутом, штаб-квартира МВФ розміщується в країні із найбільшоюквотою. Зараз це США (18,25% від сукупності всіх квот, Україна, дляпорівняння, має квоту в розмірі 0,68% від сукупності всіх квот).

Україна посідає у МВФ 21 місце за розміром своєї квоти, яка складахблизько 1,4 млрд. доларів США

1 СПЗ - Спеціальні права запозичення, міжнародна Рахункова одиниця,вартість якої розраховується на основі вартості п'яти основних валют:долару США, німецької марю). Японської ієни, французького франку тафунта стерлінгів. Станом на 22 грудня 1998 року курс СПЗ до доларудорівнював: 1 СПЗ = 1,406 дол. США млн. СПЗ в рамках Дев'ятого загальногоперегляду квот у 1992 році). На сьогодні відбувається Одинадцятийзагальний перегляд квот країн-членів МВФ, згідно з яким квоту Українибуде збільшено (близько 1,9 млрд. доларів США).

МВФ не лише надає фінансові ресурси. Серед статутних завдань фонду:

- здійснення досліджень, аналізу та прогнозування розвитку світовоїекономіки та міжнародних фінансових ринків;

- спостереження за макроекономічною політикою членів фонду: щорічневідвідання кожної країни-члена фонду місією МВФ та підготовка щорічноїдоповіді для Ради Директорів із оцінками економічної політики,результати конфіденційного обговорення та оцінки МВФ надсилаються довідповідальних керівних державних службовців зацікавленої країни, азагальні підсумки обговорення та висновки експертів фонду оприлюднюються
(за згодою відповідної країни);

- розроблення, широке обговорення та затвердження міжнароднихстандартів щодо валютообмінних операцій, грошової та фіскальноїполітики, статистики платіжного балансу:

- надання та координація технічної допомоги з питань монетарноїполітики. валютного та банківського регулювання, фіскальної політики;

- кредитування тих країн-членів фонду, які, відчуваючи валютну кризуабо кризу платіжного балансу, згодні вживати погоджені з експертамифонду заходи для покращання ситуації, чим забезпечувати також іповернення наданих кредитів до МВФ.

МВФ є так званим кредитором "першої руки", тобто ресурси фонду (як і
Світовому банку) треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграєвирішальну роль у Паризькому клубі офіційних кредиторів та все більшвагому роль - у Лондонському клубі комерційних кредиторів. МВФ разом із
Світовим банком також координують в разі наявності програми фінансовоїспівпраці з країною-членом також і двостронню фінансову грантовудопомогу, двосторонні кредитні програми, та кредитні програми іншихміжнародних організацій для такої країни. Засобом згаданої координації єпроведення засідань спеціальних консультативних груп донорів такредиторів.

Фінансові програми чи, як їх часто називають, кредитні програми, МВФза станом на кінець 1998 року здійснював із 60 країнами, які винніфондові 91 млрд. дол. Ще близько 60 млрд. дол. асигнувань затверджено
Радою Директорів МВФ, але ще не виплачено.

Фінансові ресурси фонду надаються за такими механізмами:

Програма "стендбай" - SBA - триває від 12 до 18 місяців, повертатикошти треба починати після трьох з половиною років після одержання іповністю повернути через 5 років.

Програма фонду спеціальних трансформацій - STF - спеціальнапочаткова програма для перехідних економік (нею скористалися всі безвинятку країни з перехідною економікою), повертати треба починаючи черезчотири з половиною роки і повністю повернути за 10 років.

Також пільговою з точки зору повернення коштів є програма фондурозширеного кредитування - ЕРР - кошти надаються на 10 років.

Для найбідніших країн аналогом EFF є програма ESAF, де процентніставки є субсідовані. Проте останнім часом коштів для субсидування НЕвистачає, тому деякі із бідних країн вимушені користуватися змішанимипрограмами, де лише частина є субсидованого (EPP-ESAP blend).

Програма компенсації втрати експортних надходжень або додатковихвитрат на імпорт зерна - CCFP - компенсує важко передбачувані обставини
(неврожай, криза ринків, падіння експортних цін, тощо), але доступ потакій програмі обмежений 60% від квоти у порівнянні із 100-300% відквоти по інших програмах.

Програма додаткових резервів - SRF - на випадок валютно-фінансовоїкризи - можна запросити дуже значні фінансові ресурси - понад 300% відквоти. Але такі кошти треба повернути протягом 12-18 місяців, абосплачувати практично ринкові відсоткові ставки за користування ресурсамипротягом довшого періоду (саме такі кошти виділялися, зокрема, враженихкризою азійським країнам, Pofft, Бразилії).

Спільні програми з МВФ здійснюють десять країн колишнього СРСР,більшість країн Східної та Центральної Європи. Взагалі ж різнимикраїнами сапу нині здійснюється понад 60 програм, спільних з МВФ. З них:
12 програм Stend-by, в тому числі в Естонії, Латвії, Болгарії, 15програм "Механізм розширеного фінансування", в тому числі в Україні,
Азербайджані та Молдові. Додатково здійснюється 31 програма посиленоїструктурної перебудови, аналогічна механізму розширеного фінансування,але для країн з нижчими рівнями середньодушовим доходів (з перехіднихекономік - Грузія, Киргизія, Вірменія, Македонія, Монголія).

Ресурси, отримані від МВФ, спрямовуються на збільшення валютнихрезервів з метою зменшення дефіциту платіжного балансу і досягненнястабілізації грошово-кредитної системи. Розпорядником ресурсів, наданих
МВФ Україні, виступає Національний банк України.

Досвід співробітництва України з МВФ

За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитніугоди з МВФ, фактично отримавши:

- за позикою STF (1994 р.) - (близько 720 млн. доларів США за річноюставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргуна 4,5 роки). Кошти було використано Національним банком для здійсненнявалютних інтервенцій на УМВБ;

- за позиками Stend-dy: 1995 року - (близько 780 млн. доларів США),
1996 року - (близько 860 млн. доларів США), 1997 року - (близько 247млн. доларів США). Позики Stend-by надавалися за річною ставкою 6,29% настрок 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки.

Станом на 1 січня 1999 року залишок заборгованості України складав:

- Перед МВФ - 2,8 млрд. доларів США; '

- Перед Світовим банком - 1,58 млрд. доларів США

Надходження коштів в рамках кредитних угод України з Міжнародним
Валютним Фондом (за даними Мінфіну)

(млн. дол. США)
| Програми | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | Всього |
| STF | 361,0 | 361,0 | | | | 722,0 |
| "Stand-by" | | 780 | | | | 780 |
| 1995 | | | | | | |
| "Stand-by" | | | 776 | 90 | | 866 |
| (поновлена | | | | | | |
| "Рограма | | | | | | |
| 1996) | | | | | | |
| "Stand-by" | | | | 198 | 49 | 247 |
| 1997 | | | | | | |
| EFF | | | | | 328 | 328 |
| Разом | 361,0 | 1141 | 776 | 2,88 | 377 | 2943 |

Заходи, які підтримувались позиками Stand-by, були спрямовані настабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискоренуприватизацію (в тому числі грошову), дерегулящйну реформу та поглибленняструктурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовийсектор, вугільна галузь) та сільському господарстві.

Здійснення Урядом цих заходів вже у 1996 році 'почало даватисуттєвий позитивний ефект.

Вдалося взяти під контроль інфляцію. В цілому індекс інфляції у 1996році становив 139,7% і був значно нижчій ніж в 1995 році (281,7%) та у
1994 році (502%). Середньомісячний темп приросту цін (тарифів) у 1996році склав 2,8%, що нижче у 3 рази за відповідний показник у 1995 році.
Номінальна заробітна плата робітників і службовців за 1996 р.. у ціломупо галузях економіки зросла на 21,8%. Фінансова стабілізація призвела достабілізації і навіть зростання у 1996 році курсу національної валюти,що дозволило успішно здійснити грошову реформу. Прогрес був досягнутий ів проведенні структурних реформ, в галузі приватизації, лібералізаціїцін та лібералізації торгівлі.

Програма розширеного фінансування (ЕFF): параметри і цілі

Досягнутий в рамках реалізації програм Stend-by прогрес надав змоги
Уряду розпочати обговорення можливості започаткування новоїсередньострокової програми, спрямованої на економічне зростанняреального сектору економіки. 11 серпня 1998 року Уряд України і
Національний банк України направили до МВФ спільний лист-звернення пронадання Україні позики в рамках Програми розширеного фінансування (далі
- Програма).

Хочу наголосити на тому, що програма розширеного фінансування маєсвою специфіку, яка полягає у тому, що вона підтримується позикою, якавидається не на звичайну підтримку платіжного балансу, як Stend-by.
Позика в рамках програми ЕFF надається державам які здійснюютькардинальні структурні реформи свого народного господарства. Адже, єаксіомою, що під час докорінної реформи господарського комплексудержави, при оновленні системи управління, а в Україні - ще й під часстановлення самостійної держави, має місце зниження обсягів ВВП івиробництва. Так було і в нас. і в Росії, і в Польщі, Чехії, зрештою в
Німеччині повоєнних років. Підтримати країни на етапі такого переходу,забезпечити їх фінансову і макроекономічну стабільність - ось мета
Програми розширеного фінансування.

Перевагою кредитування в рамках Програми є те, що кошти надаються набільш тривалий строк (термін погашення - 10 років з відстрочкою сплатиосновної суми боргу на 5 років), у більшому обсязі (загальний обсягпозики складає 2,226 млрд. доларів США) та під невеликі відсотки (до 7%річних).

Не менш важливим аспектом є те, що здійснення Програми робитьможливим отримання фінансової допомоги інших міжнародних фінансовихорганізацій, зокрема Світового банку та Європейського банкуреконструкції та розвитку, а також сприяє реструктуризації зобов'язань
України перед зовнішніми приватними інвесторами. Наприклад, лише завдякисхваленню Радою Директорів МВФ Програми розширеного фінансування увересні 1998 року, Україна отримала на фінансування дефіциту бюджету 340млн. доларів США по схвалених раніше програмах Світового банку, які були
"Заморожені" до моменту відновлення Україною успішного співробітництва з
МВФ.

Рішеннями Ради Директорів МВФ визначено, що запит на отриманнякоштів в рамках програми розглядається МВФ лише за умови надання Фондудетального Меморандуму економічної політики з конкретними засобамидосягнення цілей програми. Відповідно, такий проект Меморандуму бувпідготовлений урядом. Він ліг в основу проекту. Джерелом основнихположень Меморандуму є не ультимативні вимоги МВФ, а реалії нашогоекономічного життя, які знайшли своє відображення в останніх Законах,прийнятих Верховною Радою, виступах і Указах Президента, Програмі дій
Кабінету Міністрів 1996 року, затвердженій Верховною Радою.

Всі основні положення, включені в Меморандум, неодноразово іпублічно виголошувалися керівниками Уряду. І тому не можна прийнятикритику про те, що Урядом підготовлено якісь таємні документи на догоду
МВФ.

Меморандум складається з 5 розділів. Розділ 1 Макроекономічні ціпіта політика Ми хочемо:

1.1 Досягти зростання обсягів виробництва на 3-5 відсотків щорічно;
1.2 Утримати інфляцію на рівні 8-10 відсотків;

1.3 Скоротити дефіцит бюджету до 2 відсотків ВВП

Розділ 2 Податково-бюджетна політика та система соціального захисту

Передбачено :

2.1 Погашення прострочених заборгованостей з виплат заробітноїплати, пенсій, інших соціальних виплат; реструктуризація та погашеннявсіх інших видів бюджетних прострочених заборгованостей;

2.2 Реформування системи пенсійного забезпечення з метою досягненняїї фінансової стабільності, в тому числі запровадження персональнихнакопичувальних рахунків у рамках загальнообов'язкової пенсійноїсистеми;

2.3 Реформа системи соціального захисту, поліпшення системи адресноїдопомоги незахищеним верствам населення;

Так, Уряд ставить питання про підвищення тарифів, на комунальніпослуги.

Тому що система є неправильною, коли держава дотує комунальніпослуги для всього населення країни. Газ, вода, електроенергія повиннікоштувати стільки, скільки вони коштують. Тільки так можемо запобігтибанкрутству підприємств, які обслуговують населення. При цьому Урядзобов'язується через уже створену і перевірену систему адресноїпідтримки допомогти найбіднішім верствам населення.

Другий розділ Меморандуму.

2.4 Реформування бюджетної сфери з метою підвищення ефективностівідповідних видатків та якості послуг, які надаються населенню:

2.5 Забезпечення прозорості податково-бюджетної системи
(консолідація всіх позабюджетних фондів у бюджеті, за винятком
Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування);

2.6 Розширення бази оподаткування, скасування звільнень відоподаткування, зниження реальної ставки оподаткування фонду заробітноїплати до 38 відсотків:

2.7 Зниження, за рахунок зростання обсягу ВВП, частки податковихнадходжень до бюджетів.

2.8 Вдосконалення роботи Державної податкової адміністрації та
Державної митної служби, подальший розвиток системи Державногоказначейства. вдосконалення відносин державного та місцевих бюджетів:

Розділ 3 Монетарна політика, політика щодо валютного курсу тареформа банківської системи

У цьому розділі, зокрема, передбачається:

3.1 Підтримання стабільного обмінного курсу гривні завдяки жорсткіймонетарній політиці,

3.2 Реформа банківського сектора (скорочення обсягів кредитуваннябюджету з боку НБУ, зростання кредитування економіки банківськоюсистемою, посилення системи банківського нагляду з боку НБУ,запровадження страхування депозитів населення у банківський системітощо);

Розділ 4 Інші напрями структурної реформи

Передбачає проведення структурних реформ, у тому числі, по наступнихосновних напрямках:

4.1 дерегуляція та адміністративна реформа (скорочення видівдіяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощення процедури реєстраціїсуб'єктів підприємницької 'діяльності та процедур перевірок їхдіяльності тощо; реформування системи виконавчої влади, включаючи консолідаціюурядових установ, усунення дублювання функцій, поліпшення координації їхдіяльності, реформування системи державної служби);

4.2 Приватизація та демонополізація (завершення процесуприватизації, заохочення іноземних інвесторів до участі в приватизації,розвиток фондового ринку, вдосконалення процедурбанкрутства, реструктуризація природних монополій та окремих підприємствз метою підвищення ефективності їх діяльності);

4.3 Реформа сільськогосподарського та паливно-енергетичного секторівприскорення земельної реформи, приватизація та реструктуризаціяпідприємств по постачанню ресурсів сільськогосподарському комплексу,маркетингу та збуту сільськогосподарської продукції та продуктів їїпереробки; здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення енергетичногосектору, в тому числі подальша приватизація енергопостачання,реструктуризація підприємств та поліпшення платіжної дисципліниспоживачів; лібералізація системи газопостачання, запровадження аукціонів зпродажу газу, отриманого як плата за транзит, передача газопровідноїсистеми на тендерній основі в управляння консорціуму українських таіноземних комп?? ній; реформування вугільного сектору, спрямування бюджетних асигнувань нареструктуризацію вугільних шахт, поступове скасування бюджетнихасигнувань)

Розділ 5 Платіжний баланс та зовнішнє фінансування

5.1 Зростання зовнішньоторговельного обороту приблизно на 5-8відсотків, лібералізація торговельного режиму:

5.2 Дотримання зваженої стратегії зовнішніх запозичень, зменшення їхвартості та частки короткострокових боргових зобов'язань, поліпшеннясистеми управління державним боргом; забезпечення відповідностізовнішніх запозичень органів місцевої влади державній політиці зовнішніхзапозичень та встановлення дієвого контролю за ними;

5.3 Збільшення валютних резервів НБУ з еквіваленту 4 тижнів імпортудо еквіваленту 8 тижнів імпорту

Тепер відповідь на питання, як Меморандум погоджувався з МВФ. Проектпідготовленій у форматі, якого вимагає кредитор. Відверто кажучи, такаформа документу є більш зрозумілою і конкретною, ніж програми з їхніми
"Посилити ..."," покращити ...", "підняти ..." і т.п. Далі експерти Фондувносять свої зауваження і пропозиції. З ними ведуть дискусії українськіспеціалісти. У ході цих дискусій і готується остаточний текст
Меморандуму.

Отже, ідеї, заявлені у Меморандумі, не виходять за межі стратегіїрозвитку держави, закріпленої у Конституції та законах України,враховують вимоги Президента України до дій уряду, відображаютьзагальновідому позицію Кабінету Міністрів, яка неодноразово і по всіхпитаннях, викладених у Меморандумі, публічно виголошувалися керівниками
Уряду.

Позика в рамках Програми EFF це - перш за все позика, яка є частиною

Програми державного зовнішнього запозичення. Бюджет на 1999 рік, якзакон вже прийнятий, та 'Програма державного зовнішнього запозичення "якпроект закону, який вже передано до Верховної Ради, передбачаютьзалучення:
| - На фінансування дефіциту Державного бюджету та | 825,5 млн. |
| погашення державного зовнішнього боргу | доларів |
| - На підтримку національної валюти | 520 млн. доларів |

Кредити МВФ і Світового банку є: а) Найдешевшим (ставка LIBOR +0.5%;
LIBOR +1%); б) Найдовший (3-20 років)

Перспективи співробітництва України з МВФ

У випадку успішної 'реалізації Програми розширеного фінансування,
Україна починаючи вже з 2001 року могла би обмежитись консультативноюпідтримкою фахівців МВФ. До такої практики відносин з МВФ перейшли
Польща, Чехія, Угорщина після завершення фінансових програм, направленихна підтримку переходу національних економік до ринкових відносин.

Це, звичайно, не означає виходу цих держав, а в подальшому - і
України з ринків зовнішніх запозичень. Основними кредиторами України,очевидно, залишаться. Світовий банк, ЄБРР та приватні інвестори. Однак,на той час основними позичальниками з української сторони мали би статиокремі суб'єкти підприємницької діяльності.

Якими можуть бути можливі наслідки розірвання Україною програмспівробітництва з МВФ та виходу зі складу членів Фонду? Програмарозширеного фінансування не є самодостатньою а продовженняспівробітництва з Фондом - не самоціль для нас. Успішна реалізаціяпрограм Фонду є умовою не тільки подальшої співпраці з майже усімаміжнародними фінансовими організаціями, але і найважливішим сигналом,своєрідним "зеленим світлом" для приватних інвесторів.

Процедурами діяльності МВФ передбачене дострокове погашення країною -членом всіх отриманих від Фонду кредитів. Це відбувається у разі, коли
Фонд дійде висновку, що рішення про надання кредитів було прийнято наоснові інформації про виконання умов (у тому числі юридичних), яку булоспростовано даними, що надійшли пізніше.

Чого ж можна очікувати у разі прийняття Верховною Радою рішення провідклик Меморандуму економічної політики та денонсацію договору провступ України до МВФ? Можливі наслідки можна розділити на дві групи:політичні та соціально-економічні. Політичні наслідки: Перш за все,внаслідок такого безпрецедентного випадку, Україна не тільки надовгоопиниться серед аутсайдерів світового економічного співтовариства, алебуде завдано значної шкоди і політичному іміджу нашої молодої держави.

Вихід зі складу учасників МВФ стане для всього світу чітким сигналомпро те, що Україна обрала курс на політичну самоізоляцію. Це "клеймо" надовгі роки залишить Україну "за бортом" європейської інтеграції. Слідтакож очікувати зниження авторитету України в таких впливовихорганізаціях, як ООН.

Економічні наслідки: Прийняття рішень щодо розірвання відносин з МВФматиме як коротко - так і довгострокові наслідки. Це дуже швидкопризведе до оголошення суверенного дефолту, пред'явлення до негайноїсплати всіх зовнішніх боргових зобов'язань (а це - близько 11 мільярдівдоларів) та накладання арешту на іноземні активи не тільки України якдержави, але й на майно суб'єктів підприємницької діяльності.

В цих умовах на довгі роки нам можна буде забути не тільки прокомерційні запозичення, але й про прямі іноземні інвестиції в "реальнуекономіку ", що унеможливить її структурну перебудову та технологічнепереозброєння.

Крім того, слід зауважити, що навіть одностороннє розірвання
Україною договору про вступ до Фонду не означатиме миттєвого виходу знього. Фонд прекрасно розуміє, що Україна на протязі декількох років незможе погасити заборгованість перед ним у розмірі 2,8 млрд. доларів. Адо врегулювання проблеми заборгованості перед МВФ. розробки графіку їїпогашення ніхто нас "не відпустить".

Процедури Фонду передбачають офіціальний розгляд питання про вихідзі складу членів Виконавчою Радою, здійснення Директором-розпорядникомконсультацій з керівництвом Фонду та окремих міжнародних фінансовихорганізацій, публікацію заяви про втрату державою-членом права навикористання ресурсів Фонду, прийняття рішення про призупинення праваголосу держави-члена. І лише останньою мірою цього процесу є примусовевиведення держави зі складу членів Фонду.

Тобто, не ми "гордо" вийдемо із Фонду, посилаючись на ідеологічнірозбіжності. Нас просто визнають неплатоспроможним і виставлять задвері після довгої та принизливої внутрішньої процедури, яка будеспостерігатися та широко коментувати у всьому світі.

Таким чином, процес виходу триватиме щонайменше до осені, а відразупісля президентських виборів слід очікувати повномасштабного фінансовогокраху.