Держава в східній Азії, розташовано на 4 круп-
них островах - Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Косю - і багато-
чисельних прилеглих до них дрібних островах. Територія -
372,2 тис.кв.км. Населення - 122,2 млн (1987); свише.99% -
японці. Столиця - Токіо (близько 12 млн. чол., 1987). Офіц-
ний мова японська. Основні релігії синтоїзм і буддизм.
Незавершена буржуазна революція 1867-68 рр.. отк-
рила нову капіталістичну еру в історії Японії. Прове-
деніе протягом декількох років ряду буржуазних реформ
розчистило грунт для розвитку капіталізму. За конституцією
1889 року Японія проголошувалася монархією на чолі з ним-
імператора, але законодавча влада в дивний здійснюва-
лась з цього часу імператором разом з парламентом. На
рубежі XIX і XX ст. Японія вступила в стадію монополістичного
тичного капіталізму, прискореними темпами йшов процес прев-
рощення її в імперіалістичну державу. Посилена Мілету-
різація країни і збереження в різних сферах життя і в
суспільних відносинах ряду феодальних пережитків додали
японському імперіалізму військово-феодальний характер. У 1940
році Японія уклала військовий союз з гітлерівською Німеччиною-
їй і фашисткою Італією, спрямований проти СРСР, а також
проти США та Англії, в 1941 р. вступила в другу світову
війну.
ісля розгрому в 1945 р. Японії, ре-
шує роль у якому зіграла Радянська Армія, в країні
були проведені деякі демократичні перетворення.
Прийнята в 1947 р. конституція проголосила демократи-
орієн права і свободи, містила відмовлення від війни "як Суве-
програвання права нації ", забороняє Японії мати збройні
сили. У результаті проведення аграрної реформи велика
частина поміщицьких земель була за викуп передана селянам.
Зазнали розділу найбільші монополії. Тим не менше
влада залишилася в руках представників буржуазії і чинів-
нічиєю верхівки, які взяли курс на зміцнення позицій
монополістичного капіталу. В порушення конституції в
країні були створені оснащені сучасною зброєю так на-
зване "сили самооборони", що перетворилися пізніше в регу-
лярні армію чисельністю 272 тис. чол. (за офіційними
даними на 1987). 60 - 70-і роки характеризувалися швидкими
темпами економічного розвитку Японії, що дозволило їй
стати другою економічною державою капіталістичного ми-
ра за обсягом валового національного продукту і промислових
ного виробництва.
Японія - конституційна монархія. За конституцією
імператор є "символом держави і єдності наро-
так ". Законодавчу владу здійснює парламент (відбутися у-
ит з палати представників - 512 депутатів і палати з-
ветніков - 252 депутати, що мають термін повноважень 4 і 6 років
відповідно). Виконавча влада належить кабіні-
ту міністрів, що формується прем'єр-міністром.
Японія - високорозвинена країна. Маючи в своєму розпорядженні 2,5%
населення землі і 0,3% площі, вона до цього часу
по своєму економічному потенціалі міцно закріпилася на
2-м після США місці в капіталістичному світі. ВНП країни
(біля 2,4 трлн. $ у 1987) перевищує 11% світового ВНП, по
обсягом ВНП на душу населення Японія випередила США. На частку
Японії припадає близько 12% світового промислового вироб-
ництва. Країна займає перше місце з виробництва су-
дів, автомобілів, тракторів, металообробного облад-
вання, побутової електронної техніки, роботів. У 1987 р.
зроблено: стали - 98,5 млн т, автомобілів - 12,4 млн
шт., електроенергії - 580,2 млрд кВтг, промислових робо-
тов - 12,6 тис шт., електронного та електронно-обчислювач-
ного обладнання - на 124,6 млрд $. Обсяг виробництва
збільшився на 4% в порівнянні з 1986 р. Практично завер-
шився адаптація японської економіки до "дорогої ієни". В
основному здійснений перехід до нової моделі економічного
розвитку країни, що знімає акцент на експортну орієнтацію
і ставить у главу кута задачу насамперед внутрішнього
споживання. Статистичні дані свідчать про те, що
незважаючи на значне погіршення кон'юнктури у світовому
капіталістичному господарстві, японська економіка в 80-е го-
ди розвивалася більш високими темпами, ніж економіка країн
Західної Європи та США. Японія як і раніше лідирує в тем-
пах зростання; її валовий національний продукт перевершив ВНП
Англії та Франції, разом узятих; в 1984 р. він склав
1233,5 млрд. $. Величезних масштабів досягла зовнішня тор-
Гауліт Японії: експорт у 1984 р. склав більше 146 млн. $,
імпорт - більш 126 млрд. $. Японські товари все міцніше
займають провідні позиції на світовому ринку, витісняючи тради-
стане інституційно лідирували американські та західноєвропейські з-
Делія і найчастіше викликаючи майже панічну реакцію конку-
рентою.
Економічні потрясіння 70-х років поставили Японію
перед необхідністю нового етапу радикальних структурних
перетворень, послужили могутнім стимулом до широкого освоєння-
енію матеріало-та працезберігаючий методів виробництва.
Пристосування до змінених умов відтворення
відбувається насамперед у формі перебудови економічних
процесів, суть якої може бути визначена як перехід
до нової моделі зростання. У його основі лежить переорієнтація з
переважно екстенсивних на переважно інтенсив-
ные форми використання головних факторів економічного
розвитку - основного капіталу, робочої сили, сировинних і
паливно-енергетичних ресурсів, науково-технічного
прогресу.
Контури нової моделі намітилися вже в другій поло-
вини 70-х років. Це - зниження темпів зростання ВНП, згладжений-
вання ходу економічного циклу внаслідок сервизации еко-
номіки, зростання ролі науково-технічного прогресу як
фактора господарського розвитку, стабілізація галузевих
пропорцій за умови інтенсивності зрушень на рівні по-
дотраслей і окремих виробництв, підвищення значення
зовнішньоекономічних зв'язків, що будуються за принципом гори-
зонтального поділу праці.
У 80-і роки необхідність прискорення переходу на но-
ву модель економічного розвитку стала ще більш акту-
альний. Перш за все зі всієї очевидність позначилися пре-
дели імітаційної стратегії економічного розвитку, кото-
рій Японія випливала з часів незавершеної буржуазної
революції (1867-1868).
У будь-якій економічній системі довгострокова динаміка
економічного зростання пов'язана насамперед з освоєнням но-
вовведеній. Тривалий час, особливо в післявоєнні го-
ди, науково-технічна політика Японії базувалася на за-
імствованіі науково-технічних досягнень з-за кордону (в
формі покупці ліцензій, створення змішаних компаній,
участі в багатонаціональних дослідних проектах).
Запозичуючи і удосконалюючи зарубіжну передову технологію,
Японія не тільки досягла світового техніческогоовня в
більшості галузей економіки, а й зуміла створити потужні
заділи на міжнародному ранці технологій майбутнього. У прик-
ладних дослідженнях і розробках, а також в управлінні
інноваційною діяльністю Японія забезпечила собі визна-
лені переваги перед Заходом, але все ще відстає за
рівнем розвитку фундаментальної науки.
На нинішній стадії економічного розвитку Японія
нерозумно, та й неможливо продовжувати віддавати пріоритет
тільки прикладних досліджень і розробок. По-перше,
зменшується потік ліцензій на фундаментальні досліджень-
ня, на базі яких можуть бать зроблені усовершенствова-
вання. Західні компанії все менш схильні продавати такі
ліцензії Японії. По-друге, ігнорування фундаментальних
досліджень позбавило японські компанії можливості ефективного-
тивного обміну. По-третє, однобічна політика стимули-
вання прикладних досліджень принизила статус зайнятих
фундаментальними дослідженнями, зменшила їхні можливості
в дослідних підрозділах корпорацій.
Ці та ряд інших реальностей японського "технологи-
тичного клімату "породили почуття кризи, яка одержала
ло широке розповсюдження серед учених і технічних спе-
ціалістов в 70-і роки. У ці ж роки різко загострилися
торгово-економічні протиріччя Японії з США і західно-
європейськими країнами. Перед нею постало завдання пошуку ме-
тодов використання власних технічних можливостей
для забезпечення своєї економічної безпеки.
Слід також підкреслити, що в процесі "погоні за
Заходом "Японія, випливаючи імітаційної стратегії еконо-
тичного розвитку, мала можливість враховувати досвід інших
країн і вчасно та досить ефективно брати під конт-
роль небажано виниклі явища.
Великі економічні держави - Англія, Німеччина,
США - послідовно вирвалися вперед, будучи новаторами
в галузі науково-технічного прогресу. Тільки Японії
вдалося наздогнати і перевершити ведучі капіталістичні
країни, запозичуючи їх досягнення.
З 1979 року в рамках адміністративно фінансової ре-
форми Японія проводила політику обмеження державних-
них витрат з метою ліквідації бюджетного дефіциту. У ре-
док темпи зростання внутрішнього попиту скоротилися, а від-
носітельний динамізм розвитку багато в чому визначався внеш-
ній експансією. Розширення інвестицій у машини й устатку-
вання також у значній мірі стало наслідком уве-
ліченіем експорту.
Високий експортний попит у великій мірі стимули-
рова циклічним економічним підйомом у США. Крім
того, "нафтовий шок" 1979 року породив у США породив попит
на малолітражні економічні автомобілі, що амери-
канская промисловість у той час не могла робити.
Це стало "козирною картою" для японських експортерів. Од-
новременно з 1981 роком, адміністрація Рейгана почала під-
приймати курс долара і проводити політику високих відсоток-
них ставок з метою залучення іноземних капіталів. Сто-
імость долара підвищилася з 1985 по 1985 р. на 75%. Чисто
теоретично абстрагуючись від комплексу інших факторів,
щоб зберегти колишні конкурентні позиції на внутрішньому
ринку, американські фірми повинна були знизити витрати
виробництва або ціни на продукцію, що випускається також на
75%. Однак зробити це за такий короткий час неможливо,
, Тому американські компанії виявилися перед обличчям
найсильнішого конкурентного тиску з боку іноземних
фірм. Останні одержали перевага в ціні на амери-
Канському ринку, результатом чого стало різке збільшення їх
експорту в США.
Почався безпрецедентний японський бум. Якщо ще 1979
і 1980 рр.. сальдо торговельного балансу Японії бали негативні-
тельно, то в 1981 р. воно стало позитивним, і з тих пір
актив стрімко зростав. За 1981-1986 рр.. вартість
японського експорту в США збільшилося більш ніж удвічі - з
38,6 млрд. до 80,5 млрд. $. За обсягом що поставляються на аме-
риканська ринок товарів Японія практично зрівнялася з
Канадою, що традиційно є є торговим
партнером США. На торгівлю з Японією припадає приблизно
третину загальної суми американського зовнішньоторговельного дефіциту,
що склав 1986 152.6 млрд, $. Тому давно ведучим-
еся в США дебати про руйнівний характер іноземної
конкуренції для американської економіки, що підігріваються
зростанням дефіциту торгового балансу, пbr>
роки яскраво виражену антіяпонскую забарвлення.
Актив Японії по поточних рахунках платіжного балансу
(торговий баланс плюс сальдо експорту-імпорту послуг) уве-
лічілся за 1981-1986 рр.. з 5,9 млрд. до 93,8 млрд. $. В
першій половині 80-х років від 1/4 до 3/4 реального при-
зростання ВНП країни забезпечувалося на основі зовнішнього попиту.
У середині 80-х років відношення позитивного сальдо ба-
Ланса поточних рахунків до ВНП Японії впритул наблизилося до
4%-ної позначки, перевищивши за цим показником післявоєнний
рекорд США (3,7% в 1947 р.). Тим часом власний досвід
Японії 70-х років свідчить, що навіть наближення до
2%-ному рубежу загострює торгово-економічні суперечать
чия.
1986 став помітною віхою в економічній історії
Японії, що поклала край експортоорієнтованих моделі
зростання: експорт досяг критичної точки, за якою загроза
введення проти Японії протекціоністських санкцій стала як
ніколи реальною.
Ще восени 1985 р. американська адміністрація стала
вживати спеціальні зусилля для зміцнення позицій
своїх експортерів на зовнішніх ринках. У вересні в Нью-йор-
ке відбулася нарада "групи п'яти" (міністрів фінансів
США, Англії, Франції, ФРН і Японії), за якими було рі-
але знизити курс долара по відношенню до валют інших
розвинених капіталістичних країн. США розраховували, що в
Внаслідок цього конкурентоспроможність що орієнтуються на
експорт галузей японської економіки знизиться, Японія буде
змушена переорієнтуватися на стимулювання внутрішньо-
го попиту і ширше відкриє свій ринок розвиненим капіталістичного
ного країнам.
Нова валютна стратегія Вашингтона, здійснювана
по формулі "слабкий долар - сильна Америка", ударила
перш за все по інтересах Японії. По суті, США поста-
вили Японію перед альтернативою: або вона має ефектив-
ные заходи по активації внутрішніх джерел зростання економі-
ки і збільшить імпорт американської продукції, або вироби,
дет глибоке зниження курсу долара, що завдасть серйозних-
езний удару по конкурентноздатності японських товарів, за-
зволікає темпи зростання ВНП.
Розвиток подій з осені 1985 показало, що це
не був просто черговий словесний демарш розгніваного
конкурента. Після Нью-Йоркської зустрічі курс ієни різко ви-
ріс - з приблизно 240 ієн до майже 140 ієн за долар
в початку 1986 р. Несподівана глибина падіння долара мала
важкі наслідки для японської економіки.
У 1986 р. відбулося прискорення спаду, який почався
ще до середини 1985 р. За підсумками 1986 приріст ВНП
склав 2,4% (найнижчий з 1974 р.), а обсяг промислових
ного виробництва вперше за останні 11 років абсолютно
скоротився на 0,4%.
Галузеве вплив підвищення курсу ієни прояви-
лось по різному, що пов'язане з вертикальним типом участі
Японії в міжнародному розподілі праці (імпорт переваг
громадської сировини і матеріалів та експорт готових виробів).
Падіння експортного виторгу в ієновий вираженні у від-
раслях машинобудівного комплексу не було компенсірова-
але відповідним зниженням цін на імпортовану сировину,
паливо і напівфабрикати. Справа в тому, що якщо експортна
квота японської економіки в цілому складає 17%, то в про-
мислення - близько 35%, а в ударному експортному ланці, ма-
шіностроеніі, ще вище. Наприклад, Японія вивозить 89% вигляді-
омагнітофонов, 88% копіювальних машин, 87% годин, 86%
касових апаратів, 79% мікрохвильових печей, 77% - елект-
ронних калькуляторів. В цілому на продукцію машинобудування
припадає коло 80% японського експорту. За такої високої
експортній квоті японське машинобудування чутливо реагує
на зміни валютних курсів. У експорторіентірованих від-
раслях значно підвищилися витрати виробництва, сни-
зілся рівнях?? нь прибутковості, загострилися труднощі збуту
продукції. У результаті в цілому по обробній промисло-
лінощів різко впали приватні інвестиції в машини та облад-
ментів (особливо в чорної і кольорової металургії, Судость-
роїння, загальному і транспортному машинобудуванні, текстильній
промисловості). Серйозний спад ділової активності затру-
глянув і такі такі недавно процвітали галузі, як еле-
ротехніческая і напівпровідникова промисловість.
Ещіх п'яти
років вони були практично стабільні), роздрібні ціни ви-
росли на 0,6%. В умовах відсутності в країні інфляції
збільшилися реальні доходи зайнятих, зросли особисті піт-
ребітельскіе витрати.
Таким чином, різке підвищення курсу ієни з осені
1985 подавало на японську економіку як негативне,
так і позитивний вплив, призвело до поляризації характе-
тера розвитку окремих галузей. Проте якщо спробувати
визначити рівнодіюча різноспрямованих ефектів
високого курсу японської валюти, то до початку 1987 р. вона
явно була зі знаком мінус. Комплекс негативних чинників
призвів до того, що багато японські фірми втратили рента-
нестабільність виробництва на експорт, а часто і на внут-
ренній ринок. За силою впливу "ієновий шок" був порів-
них з "нафтовими шоками" 70-х років. Як і тоді, склавши-
шаяся ситуація вимагала серйозної раціоналізації вироби
ництва і управління від приватних корпорацій, нового Варіано-
та політики "Генрі кейей" (економії на всіх видах іздер-
жек).
Список використаної літератури
1. Японія 1988. Ежегоднік.-М.: Наука
2. Японський парадокс: (Реальності і протиріччя ка-
піталістіческого управління)/Б. З. Мильнер,
І. С. Олійник, С.А.Рогінко.-М.: Думка, 1985
3. Країни світу: Короткий політ.-екон. довідника-
нік.-М.: Политиздат, 1989.
4. Японія. Регіональна структура економіки./Под
ред. В.Я.Виборнова.-М.: Наука, 1987.
