МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
по дисципліні «Ринок фінансових послуг»
Варіант - № 3 (№ залікової книжки ЗФ 02023)
Слухач: ....... ................. ... ... ... ... ............................ Сидоркевич
Дмитро Іванович
Спеціальність, група: ............................. ЗФ - 02 (фінанси)
Керівник:
.................................................. ............ Захарчук
Любов Федосіївна
Результат, дата:
Реєстраційний номер, дата:
м. Черкаси
2002 р.
З А В Д А Н Н Я
1. Теоретичне питання. Основні види фінансових посередників, їх функціїта джерела фінансування
.................................................. ..........................< br>..............- 3
2. Практичне завдання:
Опишіть фінансову послугу на фінансовому ринку і вкажіть:
- До якого ринку відноситься (ринок грошей).
- Який фінансовий інструмент використовується.
- Позитивні фактори, які отримають покупець та продавець.
- Негативні фактори, які отримають покупець та продавець.
- Роль фінансової послуги в ринковійекономіці ................................................. .- 7
3. Розрахункове питання (задача)
... ... ... ... ... ........... ... ... ................................ .................- 10
Література
.................................................. ..........................< br>.................................................. ................- 11
1.Основні види фінансових посередників, їх функції та джерела фінансування
Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб 'єктів ідиверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють рольпрофесійного посередництва на фінансовому ринку України.
Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття "фінансовепосередництво ", слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічнатермінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпноговизначення і тлумачення. Отже, варто взяти як визначення таке: "Фінансовіпосередники, або фінансові інститути, являють собою організації, щовипускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активиза гроші "[2].
У національній практиці на офіційному рівні термін" фінансовийпосередник "уперше було узагальнено вжито в Постанові кабінета Міністрів
України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення йогодержавного регулювання "[7]. З набранням чинності Закону України" Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг "[1]законодавче встановлюються:
- загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг;
- пріоритети в здійсненні регулятивних та наглядових функцій з бокудержави за діяльністю фінансових посередників.
Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізованіпрофесійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, щоперерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансовогокапіталу, між інвесторами/кредиторами та реціпієнтамі коштів на основі діїпринципу зв'язку в динаміці руху активів.
На сьогодні фінансовими посередниками виступають:
- спеціалізовані інвестиційні компанії;
- банки;
- трастові компанії;
- кредитні спілки;
- страхові компанії;
- пенсійні фонди та ін.
Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рухкапіталу (збережень) до найефективніших споживачів. Базовою основою їхфункціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднєфінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власнихвторинних зобов'язань. Логічно, що предметом праці для посередників наринку стають цінні папери й гроші.
Фінансові посередники є інстітуційнімі учасниками фінансового ринку.
На відміну від індивідуальних учасників інституційні є колективнимиучасниками, які провадять різного виду професійну фінансову діяльність йрозподіляють прибуток між засновниками відповідно до правових норм іконкретної угоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можутьвиконувати функції:
- з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів уєдиний пул і подальше діверсіфіковане вкладення накопиченого капіталу врізні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами єособливим видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринкузвернення до інституційних фінансових консультантів - переважна формаучасті у масштабних проектах (так, наприклад, реалізуються приватніінвестиції за кордоном);
- із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодженняпропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності йпортфельного управління активами посередники гармонізують відносини міжпостачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс міжпропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективнийрозподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках.
Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодогарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативоюінституційної форми посередництва;
- з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. Професійні посередникипри купівлі чи продажу фінансових активів саме торгують ризиками,перерозподіляючі їх між консервативними й агресивними учасниками ринку --між більш несхільнімі і менш несхільнімі до ризику економічними суб'єктами
;
- із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхомпрофесійного портфельного управління активами.
Не потребує доказів, що можливості індивідуального інвестуваннявужчі, ніж колективного інституційного, при цьому ліквідність і ризикивкладень також різняться.
У довгостроковому плані посередники універсально забезпечуютьнакопичення капіталів і їх перерасподіл на ринку капіталів.
Ринок капіталів - частка ринку позичкових капіталів, де формуєтьсяпопит і пропозиція на середньостро-ковий і довгостроковий позичковийкапітал. Елементами ринку капіталу є: фондова біржа, страхові компанії,аудиторські організації, брокерські контори (компанії), комерційні банки,державний страховий нагляд, державна інспекція з контролю за ціннимипаперами, фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодержавнихнауково-технічних програм, стабілізаційні фонди, іноваційні фонди.
Ринок позичкових капіталів - з загальної точки зору - це специфічнасфера товарних відносин, де об'єктом операції є наданий в позичку грошовийкапітал і формується попит і пропозиція на нього; з функціональної --система ринкових відносин, яка забезпечує акумулювання і перерозподілгрошових капіталів з метою забезпечення кредитом суспільного відтворення; зорганізаційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж,через які здійснюється рух позичкового капіталу. Основою розвитку ринкупозичкових капітілів є закономірності кругообігу капіталу в процесівідтворення, які призводять до того, що на одних ділянках утворюютьсятимчасово вільні капітали, на інших виникає потреба в позичкових коштах. Задопомогою ринку позичкових капіталів тимчасово вільні грошові капітали (атакож заощадження членів суспільства перетворюються) в позичковий капітал,котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення іприбуток його власникам. На ринку позичкових капіталів здійснюютьсякороткострокові операції, які обслуговують, головним чином, рух обіговогокапіталу, та середньо-і довгострокові кредитні операції, що обслуговуютьрух основного капіталу.
ризиковий (венчурний) капітал - капітал, що вкладається у ризиковікапіталовкладення, перш за все зв'язані з інноваційною діяльністю. Особливоважливого значення ризиковий капітал набув у 70-80 рр.. у зв'язку ізструктурною перебудовою економіки, викликаною необхідністю пристосування дошвидкоплинних умов науково-технічної революції.
Кошти для ризиковому (венчурного) фінансування акумулюються спеціальнимифінансовими та банківськими інститутами. В Україні є кілька інноваційнихбанків, котрі ще мають сформувати за рахунок державних та власних коштівспеціальні інноваційні фонди. Кошти із цих фондів на конкурсній основі назасадах повернення видаються, перш за все, невеликим, тільки що заснованимфірмам для реалізації проектів, що грунтуються на використанні науковихвідкриттів та винаходів і обіцяють досить швидко отримати прибуток, нормакотрого значно перевищує середню. Але в дійсності часто-густо ці надії несправджуються і замість прибутку можуть бути одержані збитки. Проте вцілому вкладення капіталу в ризикові об'єкти приносить прибуток і сприяєприскоренню науково-технічного прогресу, тому воно підтримується державою,виробничими фірмами, різними благодійними фондами, але найчастіше банками.
ризикове фінансування може проводитись кількома способами. Найбільшпоширеними є: придбання акцій фірми, що здійснює інвестиції з підвищенимризиком; організація спільного виробництва (участь в заснуванні фірми);надання кредиту.
2. Практичне завдання:
Опишіть фінансову послугу на фінансовому ринку і вкажіть:
- до якого ринку відноситься (ринок грошей).
- який фінансовий інструмент використовується.
- позитивні фактори, які отримають покупець та продавець.
- негативні фактори, які отримають покупець та продавець.
- роль фінансової послуги в ринковій економіці.
Операцiї на мiжбанкiвському валютному ринку Українидозволяється здiйснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:
- Нацiональний банк України;
- уповноваженi банки (комерцiйнi банки, якi отримали лiцензiю
Нацiонального банку України на право здiйснення операцiй з валютнимицiнностей);
- уповноваженi кредитно-фiнансовi установи (якi отримали лiцензiю
Нацiонального банку України на здiйснення операцiй з валютнимицiнностей);
- Валютнi бiржi.
Суб'єкти мiжбанкiвському валютному ринку України купують iноземнувалюту для власних потреб та за дорученням клiєнтiв (резидентiв танерезідентiв) з метою перерахування iноземної валюти за межi України.
пiдставою для купiвлi iноземної валюти намiжбанкiвському валютному ринку України при розрахунках знерезидентами за торговельними операцiями вважаються такiдокументи:
- договiр з нерезидентом, оформлений вiдповiдно до вимог чинногозаконодавства України, або iнший документ, який згiдно з чиннимзаконодавством України має силу договору;
- вантажна митна декларацiю
- акт здавання-приймання, акт виконаних робiт (наданих послуг)або iнший документ, який свiдчить про надання послуг, виконання робiт;
- документи, передбаченi при документарнi формi розрахункiв
(акредитив, iнкасо);
- довiдка державної податкової адмiнiстрацiї (iнспекцiї), в якiйрезидент зареєстрований як платник податкiв.
iноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку черезуповноваженi банки та уповноваженi кредитно-фiнансовi установи намiжбанкiвському валютному ринку України, повинна бути використанарезидентом протягом п'яти робочих днiв з часу зарахування її на йогопоточний рахунок на цiлi, вказанi в заявi на купiвлю iноземної валюти.
Придбана iноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконаннявласних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунку вiноземнiй валютi, який визначений резидентом як рахунок, з якогоздiйснюють всi перерахування з метою виконання зобов'язаньрезидента перед нерезидентами в цiй iноземнiй валютi.
У разi порушення резидентами строкiв, передбачених в абзацi першомуцього пункту, придбана iноземна валюта продається уповноваженимбанком протягом п'яти робочих днiв на мiжбанкiвському валютномуринку України. При цьому позитивна курсова рiзниця, що можевиникнути за такою операцiєю, щоквартально направляється до
Державного бюджету України, а негативна курсова рiзниця вiдноситесь нарезультати господарської дiяльностi резидента.
Якщо у клiєнта пiсля оплати його зобов'язань в iноземнiй валютiзалишається невикористана безготiвковим iноземна валюта в загальнi сумi до
1000 (однiєї тисячi) доларiв США або еквiвалент цiєї суми в iншiйiноземнiй валютi, яка ранiше придбана у встановленому порядку черезуповноваженi банки та уповноваженi фiнансово-кредитнi установи намiжбанкiвському валютному ринку України, вона може бути зарахована на йогопоточний рахунок.
Суб'єкти мiжбанкiвському валютному ринку України (у тому числiВалютнi бiржi) при проведеннi безготiвковим операцiй з купiвлi-продажуiноземної валюти на мiжбанкiвському валютному ринку України отримуютькомiсiйну винагороду вiд клiєнтiв у гривнях.
Уповноваженому банку та уповноваженiй кредитно-фiнансовi установiзгiдно iз власними їх тарифами дозволяється отримувати комiсiйнувинагороду в iноземнiй валютi за рахунок коштiв клiєнтiв, якщооперацiї, якi вони виконують за дорученням клiєнтiв, пов'язанi зiсплатою комiсiйної винагороди в iноземнiй валютi iноземному банку -кореспонденту (здiйснення переказу, документарнi операцiї, операцiї iзчеками, що прийнятi на iнкасо, операцiї за пластиковими карткамимiжнародних платiжних систем тощо) та зi сплатою коштiв мiжнароднимПлатiжна система i мiжнародним системам зв'язку за користування їхнiміпослугами.
Суб'єкти мiжбанкiвському валютному ринку України здiйснюють нацьому ринку операцiї з купiвлi-продажу iноземних валют за вiльнимдоговiрну курсом купiвлi та продажу за кожною операцiєю без обмеженнярозмiру маржi мiж курсами купiвлi та продажу i комiсiйної винагороди.
З усього зазначеного вище походить:
Ринок до якого відноситься послуга - ринок грошей.
Фінансова послуга - операція купівлі валюти уповноваженим банком клієнту -експортеру на УМВР.
Фінансовий інструмент - УМВР (український міжбанківський валютний ринок).
Позитивні фактори:
- для покупця (клієнта) - виконання його зобов ` язань по зовнішньоекономічному договору перед партнером-нерезидентом.
- для покупця (банк) - комісійні від операції купівлі валюти на УМВР згідно тарифам самого банку.
Негативні фактори: < p> - для покупця (клієнта) - обов `язкові внески до пенсійного фонду від операції купівлі валюти на УМВР (1% від суми гривні затраченої на купівлю валюти).
- для покупця (банк) - валютний контроль за імпортною операцією резидента.
Роль фінансової послуги - взагалі можливість проведеннязовнішньоекономічної діяльності суб `єктами господарської діяльності
України.
3. Завдання.
Акціонерне товариство випустило у 1999 році 30% облігації ізстроком погашення 5 років із номіналом 100 грн.
1. Ринкова доходність облігацій у 2000 році склала 32%. Розрахуйтевартість облігації при цих умовах.
2. Якщо у 2001 році процентні ставки знизяться до 20%, як це вплинена вартість облігацій? Порівняйте з попереднім роком.
Розрахуємо ринкову вартість облігації у 2000 р..:
1). Vобл.рін. 2000р. 32% = + + ... + =
= 30/(1 +0,32) 1 + 100/(1 +0,32) 1 = 22,73 + 75,76 = 98,5 грн .
Так як доходність облігацій у 2000 р.. збільшилась на 2%, то вартістьоблігації зменшилась і склала 98,5 грн.
2). Розрахуємо вартість у 2001 році:
Vобл.рін. 2001р. 20% = 30/(1 +0,2) 1 + 30/(1 +0,2) 2 +100/(1 +0,2) 2
= 25 + 20,8 + 69,44 = 115,3 грн.
Якщо продаємо на другий рік і відсоткова ставка зменшується, товартість облігації збільшується, в порівнянні з попереднім роком склала 17грн. (115,3 - 98,5 = 16,80 грн.)
Література:
1. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг »- м. Київ, 12 липня 2001 року N 2664-III;
2. ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» - м. Київ, 18 червня 1991 року
N 1201-XII;
3. ЗУ «Про банки і банківську діяльність» - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;
4. «Банківська енциклопедія» під редакцією д.ек.н.професора Мороза А.М.;
5. Банківська справа під редакцією д.ек.н.професора Лаврушина О.І. Москва
"Фінанси та статистика" 1999 рік.;
6. Журнал «Ринок цінних паперів України» № 1-2/2002;
7. Постанові кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондовогоринку та вдосконалення його державного регулювання ".
