Резервування - один із напрямів мінімізації ризиків

Економічна нестабільність змушує керівніцтово банку останнім часомприділяти особливу увагу можливостям оцінки та контролю банківськогоризику.

Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищім повинен бутиприбуток, на який він може розраховувати. Тому основна задача банківськоїорганізації заключається в досягненні оптимального поєднання ризиковості таприбутковості, виконуємих банком операцій.

Для ефективного функціонування банків важливо передбачити, зважувати істрахувати можливі ризики. Передусім це стосується ризиків за активнимиопераціями, які тісно взаємопов'язані - один такий ризик тягне за собоюцілу низку інших.
Велике значення має вибір як методів розрахунку ризиків, так і методів їхмінімізації. Серед основних методів регулювання або зменшення ризиків такі:систематичний аналіз і постійний контроль за фінансовим станом клієнтабанку, його платоспроможністю;резервування;страхування ризику;використання застави;розподіл ризику у випадку, коли загальна сума кредиту, а відповідно іризик, розподіляється між кількома банками;диверсифікація ризиків;обмеження ризику шляхом дотримання економічних нормативів, яківстановлюються Національним банком;зважування ризиків;використання плаваючих процентних ставок.

Таким чином, ключове завдання кожного банку пов'язано з управліннямризиками з метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створеннірезервів.

Зараз у роботі комерційних банків України використовуються наступнівиди та типи резервів: статутний, обов'язковий, страхування вкладівфізичних осіб та компенсацій втрат від активних операцій, який, у своючергу, поділяється на резерви:
- під кредитні операції,
- під оперції з цінними паперами;
- під дебіторську заборгованість;
- резерв подальших витрат, платежів та збитків (див. табл. 2.1) .

Статутні резерви банку

Статутні резерви - це резервний фонд акціонерного товариства,зафіксований його статутом. Тобто при створенні акціонерного товариства вйого установчих документах та статуті фіксується розмір резервного фонду,завжди як певний відсоток статутного фонду, та розмір щорічних відрахуваньна його створення або поповнення.

Статутні резерви банку - це частина його капіталу, сформована зарахунок прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, якаможе використовуватися на покриття непередбачених збитків (тобто збитків,виникнення яких не можна було передбачити заздалегідь і списати за рахуноквитрат) та проведення інших платежів, що згідно з вимогами законодавстваповинні відбуватися за рахунок цього фонду. Резервні фонди поряд зістатутним фондом та нерозподіленім прибутком установи становлять основнеджерело капіталу для банку і входять до суми основного капіталу. Статутнийрезерв банку виступає додатковою гарантією для кредиторів та вкладниківщодо відшкодування можливих збитків від банківської діяльності, а такожвласників привілейованих акцій щодо стабільності доходності таких ціннихпаперів.

Слід окремо зазначити, що резервний фонд за умов нормального,розумного ведення банківської діяльності використовуватися практично неповинен (тобто його сума має бути постійною). Резервний фонд, фактично,потрібно використовувати тільки для компенсації непередбачених збитків іпостійно намагатися збільшувати його обсяг.

Обов'язкові резерви банку

Обов'язкові резерви банку - це кошти комеційного банку, щозберігаються в центральному банку відповідно до нормативів, передбаченихчинним законодавством, для забезпечення деяких своїх операцій. Привизначенні суми резервів цього виду вирішальне значення має нормаобов'язкових резервів. Обов'язкові резерви можуть обночасно виступати якінструментом грошово-кредитної політики, так і інструментом підтриманняліквідності комерційних банків. Сутність їх як інструменту грошово -кредитної політики проявляється в тому, що вони зв'язують залучені коштибанку і дозволяють йому використовувати як ресурси для здійснення активнихбанківських операцій тільки певну частину сукупних банківських ресурсів.
Крім того, обов'язкові резерви можуть виступати механізмом підтримкиліквідності банківської установи на мінімально заданому рівні і томувважатися інструментом банківського нагляду. У деяких країнах замість нормобов'язкових резервів навіть використовується лише економічний нормативдіяльності банку під назвою миттєва ліквідність.

На даному історичному етапі в України норма обов'язкового резервуваннявикористовується як інструмент впливу на обсяги банківського кредитуваннята контролю над пропозицією грошей.
Протягом останнього десятиріччя в індустріально розвинутих країнахобов'язкові резерви постійно зменшувалися, а іноді навіть доходили до нуля
(див. таблицю 3.2.1.). У деяких країнах грошово-кредитна політика успішнопроводиться взагалі без обов'язкового резервування (це насамперед Канада,
Англія, Нова Зеландія).

Резерв страхування вкладів фізичних осіб

За своєю економічною сутністю резерви страхування вкладів фізичнихосіб - це кошти, отримані комерційним банком від фізичних осіб (безстроковіта строкові депозити) і зарезервовані в ліквідній формі для забезпеченнямінімізації ризику.

Слід зазначити, що в світовій практиці є кілька варіантів страхуваннявкладів фізичних осіб - це централізовані та децентралізовані схемистрахування. Централізовані схеми страхування передбачають створенняміжбанківського фонду страхування або гарантування депозитів, що формуєтьсяза рахунок внесків комерційних банків, які ведуть роботу з вкладамифізичних осіб. Вкладникам усіх без вийнятку комерційних банків, якіявляються учасниками фонду в разі погіршення становища банку гарантуєтьсяповернення вкладу в межах певного ліміту. При цьому, якщо "потерпає" одинбанк, претензії його вкладників можуть бути задоволені за рахунок внесківінших банків (тобто спрацьовує схема солідарного страхування).

децентралізована схема передбачає створення страхового резерву (пулу)безпосередньо на рівні самого комерційного банку. (індивідуальний принципстрахування), і у разі недостатності зарезервованих коштів виникає проблемаіз компенсацією решти вкладників.

Як видно з наведеного, найбільш продуктивним механізмом єцентралізована схема страхування.

Раніше в Україні діяла практика децентралізованого резервування врозмірі 11% від суми залучених вкладів фізичних осіб. Але зараз діє
Положення "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбаченовикористання централізованої схеми формування страхового фонду.

Резерв компенсації втрат від активних операцій

На сьогоднішній день комерційні банки створюють резерви майже під усіактивні операції. Існують два види резервів на відшкодування збитків відактивних операцій - загальний та спеціальний. Загальний резерв створюєтьсятільки під один вид активних операцій банку - під стандартні кредити,спеціальні резерви формуються під усі активні операції, за якими банк можедостовірно оцінити суму збитків.

Резерв для відшкодування можливих втрат від дебіторськоїзаборгованості КБ використовується для покриття можливих втрат віддебіторської заборгованості, якщо вона визнана безнадійною. Розмір резервівдіференцюється залежно від класифікації дебіторської заборгованості загрупами ризику окремо для заборгованості, що виникла виходячи з договорів,з урахуванням кількості днів прострочення і для заборгованості, що виниклане на підставі договорів, а залежно від часу її знаходження на балансі.

Відповідно до Положення «Про порядок розрахунку резерву навідшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами »НБУнаполегливо вимагає від КБ, які купують та продають ЦП, формувати резервипід ці операції. Але положення багатьох моментів не враховує.

1) не враховані особливості інвестицій банків до статутних фондівюридичних осіб.Справа в тому, що за бух. Обліком в 320 групі Плану рахунків
КБ-ки разом з акціями враховують вкладення до статутних фондів юридичнихосіб. Останні не відносяться до ЦП і не обертаються на ринку ЦП. Алерезерви під ці вкладення повинні формуватися.

2) не враховані особливості банківських інвестицій в акції закритихакціонерних товариств, під купівлю продаж яких банк повинен сформуватирезерв, рівний сумі договору, оскільки згідно Положенню 100% резервуванняпідлягають ЦП, які не мають активного ринку;

3) не враховані особливості банківських вкладень в інфраструктуруфондового ринку;

4) не враховані особливості обігу державних ЦП.

Окремим випадком спеціального резерву вважається резерв подальшихвитрат, платежів та збитків. Він має свою особливість, оскількиобліковується не як контрарній рахунок, а як рахунок зобов'язань. Цепродиктовано тим, що такий резерв у балансі неможливо віднести до якоїськонкретної категорії активів і показати як скорочення її балансовоївартості.

Слід звернути увагу на формування резервів для покриття кредитнихризиків, оскільки кредитні операції відносяться до базових операцій.
Найрізіковішімі являються кредити, гарантії та депозити, надані СГД. Асеред них найрізіковішімі для банків є кредити, надані за експортно -імпортними операціями, внутрішньоторгівельнімі операціями, та кредити,спрямовані на поточну діяльність (див. Табл. 3.6.2 .).

У віпускній роботі використані дані, отримані під час практики,наведені у таблиці 3.6.3. С - це системні банки.