Проникаюча радіація Вплив на людей, будівлі і техніку

Фінансова академія при Уряді РФ

Кафедра ...

Реферат

на тему «Проникаюча радіація. Вплив на людей, будівлі і техніку »

Москва 2001

1. Проникаюча радіація 2
2. Вражаюча дія проникаючої радіації 4
3. Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери та об'єктів
5
Список використаної літератури 12

1. Проникаюча радіація

Проникаюча радіація ядерного вибуху являє собою спільне (--випромінювання і нейтронне випромінювання.

(-випромінювання і нейтронне випромінювання різні за своїм фізичнимвластивостям, а загальним для них є те, що вони можуть поширюватися вповітрі в усі боки на відстані до 2,5-3 км. Проходячи черезбіологічну тканину, (-кванти і нейтрони іонізують атоми і молекули,що входять до складу живих клітин, в результаті чого порушується нормальнийобмін речовин і змінюється характер життєдіяльності клітин, окремихорганів і систем організму, що призводить до виникнення специфічногозахворювання - променевої хвороби.

Джерелом проникаючої радіації є ядерні реакції поділу ісинтезу, що протікають в боєприпасах в момент вибуху, а також радіоактивнийрозпад осколків поділу.

(-кванти можуть бути миттєвими, що випускаються в ході протікання ядернихреакцій вибуху, при взаємодії нейтронів з конструкційними матеріаламибоєприпаси і з найближчими до нього шарами повітря, осколковими, що створюютьсяпри радіоактивному розпаді осколків поділу, або захватні, що виникаютьпри ядерних реакціях захоплення нейтронів атомами повітря і грунту назначних відстанях від центру вибуху боєприпасу.

Нейтрони проникаючої радіації можуть бути миттєвими, що випускаються вході протікання ядерних реакцій вибуху, і «запізнілими», що утворюються впроцесі розпаду осколків поділу протягом перших 2-3 з після вибуху.

Час дії проникаючої радіації під час вибуху зарядів ділення ікомбінованих зарядів не перевищує декількох секунд. Під час вибуху зарядівподілу і комбінованих зарядів час дії проникаючої радіаціївизначається часом підйому хмари вибуху на таку висоту, при якійвипромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає поверхніземлі.

Вражаюча дія проникаючої радіації характеризується величиною дозивипромінювання, тобто кількістю енергії радіоактивних випромінювань, поглиненоїодиницею маси опромінюваної середовища. Розрізняють дозу випромінювання в повітрі
(експозиційну дозу) і поглинену дозу.

Експозиційна доза раніше вимірювалася позасистемна одиниця --рентгеном Р. Один рентген - це така доза рентгенівського або (-випромінювання,яка створює в 1 см3 повітря 2,1 • 109 пар іонів. У новій системі одиниць
СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (1Р = 2,58 • 10-4
Кл/кг). Експозиційна доза в рентгенах досить надійно характеризуєпотенційну небезпеку впливу іонізуючої радіації при загальному ірівномірному опроміненні тіла людини.

поглинену дозу вимірювали в радах (1 рад = 0,01 Дж/кг = 100 Ерг/гпоглиненої енергії в тканині). Нова одиниця поглиненої дози в системі СІ --грей (1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад). Поглинута доза більш точно визначаєвплив іонізуючих випромінювань на біологічні тканини організму,що мають різні атомний склад і щільність.

У даному виданні для характеристики проникаючої радіації використовуютьсяпозасистемні одиниці: рентген - для (-випромінювання і біологічний еквівалентрентгена (бер)-для дози нейтронів. Один бер - це така доза нейтронів,біологічний вплив якої еквівалентно дії одного рентгена
(-випромінювання. Тому при оцінці загального ефекту впливу проникаючоїрадіації рентгени і біологічний еквівалент рентгену можна підсумувати:

де Д0сум-сумарна доза проникаючої радіації, бер; Д0 (-доза (--випромінювання, Р; Д ° п-доза нейтронів, бер (нуль у символів доз показує, щовони визначаються перед захисної перешкодою).

Доза проникаючої радіації залежить від типу ядерного заряду, потужності івиду вибуху, а також від відстані до центру вибуху.

Проникаюча радіація є одним з основних вражаючих факторів привибухах нейтронних боєприпасів та боєприпасів поділу надмалою і малоїпотужності. Для вибухів більшої потужності радіус ураження проникаючоїрадіацією значно менше радіусів поразки ударною хвилею і світловимвипромінюванням. Особливо важливе значення проникаюча радіація набуває у випадкувибухів нейтронних боєприпасів, коли основна частка дози випромінюванняутворюється швидкими нейтронами.

Таблиця 1.

Розрахункові значення доз випромінювання при повітряному вибуху нейтронногобоєприпасу потужністю 1 тис. т
| | |
| Відстань | Доза випромінювання, Р (бар) |
| від | |
| епіцентру | |
| вибуху, м | |
| | За | За | Сумарна |
| | (-Випромінювання | нейтронах | |
| 300 | 100 000 | 400 000 | 500 000 |
| 500 | 30 000 | 70000 | 100000 |
| 700 | 5000 | 10000 | 15000 |
| 1000 | 800 | 1200 | 2000 |
| 1200 | 350 | 500 | 850 |
| 1500 | 100 | 100 | 200 |
| 1800 | 45 | 30 | 75 |
| 2000 | 10 | 5 | 15 |

Примітки: 1. Під час вибуху нейтронного боєприпасу потужністю q тис. тдози випромінювання будуть в q разів більше (менше) вказаних у таблиці.

2. Під час вибуху ядерного заряду розподілу тієї ж потужності при | інших рівнихумовах дози випромінювання будуть менше у 5-10 разів.

З табл. 1 випливає, що на близьких відстанях від епіцентру вибуху взоні смертельних і важких поразок доза нейтронів значно перевершуєдозу (-випромінювання і тільки на кордоні легких поразок, тобто на відстані
1 500-1 800 м, їх значення будуть приблизно однаковими.

2. Вражаюча дія проникаючої радіації

Вражаюча дія проникаючої радіації на особовий склад і настан його боєздатності залежить від величини дози випромінювання і часу,пройшов після вибуху. У залежності від дози випромінювання розрізняють чотириступеня променевої хвороби: перший (легку), другу (середню), третє
(важку) і четверту (вкрай важку).

Променева хвороба I ступеня виникає при сумарній дозі випромінювання
150-250 Р. Прихований період триває два-три тижні, після чогоз'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, запаморочення,періодичне підвищення температури. У крові зменшується вміст білихкров'яних кульок. Променева хвороба I ступеня виліковна.

Променева хвороба II ступеня виникає при сумарній дозі випромінювання
250-400 Р. Прихований період триває близько тижня. Ознаки захворюваннявиражені більш яскраво. При активному лікуванні настає одужання через
1,5-2 міс.

Променева хвороба III ступеня настає при дозі 400 - 700 Р. Прихованийперіод складає декілька годин. Хвороба протікає інтенсивно і важко. Уразі успішного результату одужання може настати через 6-8 міс.

Променева хвороба IV ступеня настає при дозі понад 700 Р, якає найбільш небезпечною. При дозах, що перевищують 5000 Р, особовий складвтрачає боєздатність через кілька хвилин.

Тяжкість ураження, певною мірою, залежить від стану організму доопромінення і його індивідуальних особливостей. Сильна перевтома,голодування, хвороба, травми, опіки підвищують чутливість організму довпливу проникаючої радіації. Спочатку людина втрачає фізичнупрацездатність, а потім - розумову.

У бойовій техніці і озброєнні під дією нейтронів можеутворитися наведена активність, яка впливає набоєздатність екіпажів і особовий склад ремонтно-евакуаційнихпідрозділів.

У приладах радіаційної розвідки під дією наведеної активності вдетекторних блоках можуть вийти з ладу найбільш чутливіПіддіапазони вимірювань. При великих дозах випромінювання та потоках швидкихнейтронів втрачають працездатність комплектуючі елементи системрадіоелектроніки та електроавтоматики. При дозах понад 2 000 Р склаоптичних приладів темніють, забарвлюючись в фіолетово-бурого кольору, щознижує або повністю виключає можливість їх використання дляспостереження. Дози випромінювання 2-3 Р приводять у непридатність фотоматеріали,що знаходяться в світлонепроникної упаковці.

Захистом від проникаючої радіації служать різні матеріали, що ослабляють
(-випромінювання і нейтрони. При вирішенні питань захисту слід враховуватирізницю в механізмах взаємодії (-квантів і нейтронів, щовизначає вибір захисних матеріалів, (-випромінювання найсильнішепослаблюється важкими матеріалами, які мають високу електронну щільність
(свинець, сталь, бетон). Потік нейтронів краще послаблюється легкимиматеріалами, що містять ядра легких елементів, наприклад водню (вода,поліетилен).

Дози, Р, з кожного виду випромінювань після проходження захисного середовища
(перешкоди) можна обчислити за формулами:

де ДАП і Д ° (- дози до захисного середовища (перешкоди); Дп і Д (-дози післязахисного середовища (перешкоди); h - товщина захисту, см; dп і d (-шариполовинного ослаблення відповідно по нейтронах і по (-випромінювання, см
(табл. 2).

Таблиця 2. Товщина шарів половинного ослаблення проникаючої радіації
| | | |
| | | Шар половинного |
| Матеріал | Густина, | ослаблення, см |
| | | |
| | Г/см3 | |
| | | За | за |
| | | Нейтрон | (-випромінювань |
| | | Ам | енію |
| Вода | 1,0 | 3-6 | 14-20 |
| Поліетилен | 0,92 | 3-6 | 15-25 |
| Броня | 7,8 | 5-12 | 2-3 |
| Свинець | 11,3 | 9-20 | 1.4-2 |
| Грунт | 1,6 | 11-14 | 10-14 |
| Бетон | 2,3 | 9-12 | 6-12 |
| Дерево | 0,7 | 10-15 | 15-30 |

Примітка. Інтервали значень товщини шарів половинного ослабленняобумовлені різним пристроєм ядерних зарядів, а також енергієюнейтронів і (-квантів.

У рухомих об'єктах для захисту від проникаючої радіації необхіднакомбінована захист, що складається з легких водню речовин іматеріалів з високою щільністю. Без спеціальних протирадіаційнихекранів, наприклад, середній танк має кратність ослаблення проникаючоїрадіації, що дорівнює приблизно 4, що недостатньо для забезпечення надійноїзахисту екіпажу. Тому питання захисту особового складу повинні вирішуватисявиконанням комплексу різних заходів.

Найбільшою кратністю ослаблення дози проникаючої радіації володіютьфортифікаційні споруди (перекриті траншеї - до 100, притулку - до
15000).

Як засоби, що послаблюють дію іонізуючих випромінювань наорганізм людини, можуть бути використані різні протирадіаційніпрепарати (радіопротектори).

3. Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери та об'єктів

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери,повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результатівипадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.

Значення радіоактивного зараження як вражаючого фактора визначаєтьсятим, що високі рівні радіації можуть спостерігатися не тільки в районі,прилеглому до місця вибуху, але і на відстані десятків і навіть сотенькілометрів від нього. На відміну від інших вражаючих факторів, діяяких виявляється протягом відносно короткого часу після ядерноговибуху, радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягомкількох діб і тижнів після вибуху.

Найбільш сильне зараження місцевості відбувається при наземних ядернихвибухи, коли площі зараження з небезпечними рівнями радіації в багато разівперевищують розміри зон поразки ударною хвилею, світловим випромінюванням іпроникаючою радіацією. Самі радіоактивні речовини і що випускаються нимиіонізуюче випромінювання не мають кольору, запаху, а швидкість їх розпаду неможе бути змінена будь-якими фізичними або хімічними методами.

заражену місцевість по шляху руху хмари, де випадаютьрадіоактивні частинки діаметром більше 30 - 50 мкм, прийнято називати ближнімслідом зараження. На великих відстанях - далекий слід - невеликезараження місцевості не впливає на боєздатність особового складу.

Джерелами радіоактивного випромінювання при ядерному вибуху є:продукти поділу (осколки поділу) ядерних вибухових речовин (Pu-239, U-
235 та U-238); радіоактивні ізотопи (радіонукліди), що утворюються в грунті іінших матеріалах під дією нейтронів - наведена активність;неразделівшаяся частина ядерного заряду.

Рис 1. Приклад радіоактивних перетворень двох уламків поділу ядраурану-235

Продукти поділу, що випадають із хмари вибуху, що представляють собоюспочатку суміш близько 80 ізотопів 35 хімічних елементів середньої частиниперіодичної системи Д. І. Менделєєва: від цинку (№ 30) до гадолінію (№ 64).
Майже всі утворюються ядра ізотопів перевантажені нейтронами, єнестабільними і зазнають (-розпад з випусканням (-квантів. Первинніядра осколків поділу в подальшому випробовують у середньому три-чотири розпадуі в підсумку перетворюються в стабільні ізотопи. Таким чином, кожномуспочатку утворився ядра (оскільки) відповідає своя ланцюжокрадіоактивних перетворень. Приклад послідовних перетворень, за двомаланцюжках, коли їх «родоначальниками» є ізотопи цирконію 9740Zr ітелуру 13752Те, наведено на рис. 1, де показано, що кожне радіоактивнеядро, яке утворилося при діленні, розпадається з випусканням (-часток і (--квантів до тих пір, поки не утворюється стабільний ізотоп. Всього на різнихетапах радіоактивного розпаду виникає близько 300 різних радіонуклідів.

Сумарна активність суміші продуктів поділу А (, Кі, через 1 хв післявибуху може бути визначена за формулою

де qдел - тротиловий еквівалент вибуху з розподілу, т.

У системі СІ активність вимірюється в Беккереля (Бк), 1 Бк дорівнює одномурозпаду в секунду (1 Кі = 3,7 * 1010Бк).

Ізотопний складу суміші уламків поділу залежить від виду ЯВВ,використаних у ядерному заряді, і від часу, що пройшов після вибуху.

Зміна активності в часі, як і рівнів радіації на місцевостіабо щільності зараження, визначають за формулою

де ао і At - активність осколків розподілу до часу t0 і t після вибуху.

У міру збільшення часу, що пройшов після вибуху, величинаактивності осколків розподілу швидко падає.

Освіта наведеної активності в грунті в межах зонипоширення нейтронів має практичне значення при повітряному ядерномувибуху. У грунті в основному утворюються радіоактивні Al-28, Na-24,кількість яких пропорційно виходу нейтронів при вибуху даногоядерного заряду. Максимальна кількість нейтронів на одиницю потужностізаряду утворюється при вибуху нейтронного боєприпасу.

Активність неразделівшейся частини ядерного заряду слід враховуватитільки у випадку аварійних вибухів ядерних боєприпасів або при їх ліквідаціївибухом звичайного ВВ.

При наземному ядерному вибуху світна область стосується поверхніземлі і утворюється воронка викиду. Значна кількість грунту,що потрапив у світну область, плавиться, випаровується і перемішується зрадіоактивними речовинами. За міру охолодження світиться області та їїпідйому пари конденсуються, утворюючи радіоактивні частинки різноївеличини. Сильний прогрівання грунту і приземного шару повітря сприяєутворення в районі вибуху висхідних потоків повітря, які формуютьпилової стовп ( «ніжку» хмари). Коли щільність повітря в хмарі вибухустане рівною

Рис. 2. Схема наземного ядерного вибуху:

Л - активність; Н - висота підйому верхнього краю хмари; Дв-вертикальний розмір хмари; ДГ - горизонтальний діаметр хмари: q - потужність вибуху; V - швидкість середнього вітру; R-відстань від центра вибуху

щільності навколишнього повітря, підйом хмари припиняється. При цьому всередньому за 7-10 хв хмара досягає максимальної висоти підйому H, якуіноді називають висотою стабілізації хмари (мал. 2, табл. 3).

Таблиця 3

Залежність висоти підйому і розмірів радіоактивної хмари від потужностіядерних вибухів
| | | Розміри хмари, км |
| Потужність | Висота | |
| вибуху. | підйому | |
| тис. т | хмари, км | |
| | | | |
| | | Горизонталі | висота |
| | | Ьний | |
| | | Діаметр | |
| 1 | 3,5 | 2,0 | 1,3 |
| 5 | 5,0 | 3,0 | 1.6 |
| 10 | 7,0 | 4,0 | 2,0 |
| 30 | 9,0 | 5,0 | 3,0 |
| 50 | 10,5 | 6,0 | 3,5 |
| 100 | 12,2 | 10,0 | 4,5 |
| 300 | 15,0 | 14,0 | 6,0 |
| 500 | 17,0 | 18,0 | 7,0 |
| 1000 | 19,0 | 22,0 | 8,5 |
| 5000 | 24,0 | 34,0 | 12,0 |
| 10000 | 25,0 | 43,0 | 15,0 |

У кожній точці сліду, наприклад в точці А, що знаходиться на відстані R відцентра вибуху, випадають радіоактивні частки різного розміру; середнійрозмір частинок зменшується в міру віддалення від місця вибуху.

На місцевості, що зазнала радіоактивного зараження при ядерному вибуху,утворюються дві ділянки: район вибуху і слід хмари (мал. 3). У свою чергув районі вибуху розрізняють навітряну і підвітряний боку.

Рис. 3. Схема радіоактивного зараження місцевості в районі вибуху і по сліду руху хмари

Причиною зараження місцевості в районі вибуху є осідання осколківподілу та освіта наведеної активності. Щільність зараження місцевості,рівні радіації на ній, а значить, і дози до повного розпаду радіоактивнихречовин на межах зон зараження зменшуються з віддаленням від центра вибуху.
Радіус району вибуху не перевищує 2 км. З підвітряного боку зараженнямісцевості в районі вибуху збільшено за рахунок накладення на слід хмари.

Межі зон радіоактивного зараження з різним ступенем небезпеки дляособового складу можна характеризувати як потужністю дози випромінювання (рівнемрадіації), Р/год, на певний час після вибуху, так і дозою до повногорозпаду РР, Р.

За ступенем небезпеки заражену місцевість по сліду хмари вибуху прийнятоділити на наступні чотири зони.

Зона А - помірного зараження. Дози до повного розпаду РВ на зовнішніймежі зони Д? = 40 Р, на внутрішній кордоні Д? = 400Р. Її площаскладає 70-80% площі всього сліду.

Зона Б-сильного зараження. Дози на кордонах Д? = = 400 Р і Д? = 1200 Р.
На частку цієї зони припадає приблизно 10% площі радіоактивного сліду.

Зона В - небезпечного зараження. Дози випромінювання на її

• зовнішньому кордоні за період повного розпаду РВ Д? - 1200 Р, а навнутрішньої кордоні Д? = 4000 Р. Ця зона займає приблизно 8 - 10%площі сліду хмари вибуху.

Зона Г - надзвичайно небезпечного зараження. Дози випромінювання на її зовнішньоїкордоні за період повного розпаду РВ Д? = 4000 Р, а в середині зони Д?
= 10000 Р.
Рис. 4. Схема розподілу рівнів радіації на часосвіти радіоактивного зараження в перетинах:а - по сліду низького повітряного ядерного вибуху, б - засліду наземного ядерного вибуху

Рівні радіації на зовнішніх межах цих зон через 1 год після вибухустановлять відповідно 8, 80, 240 і 800 Р/год, а через 10 год - 0,5; 5; 15 і
50 Р/г. Згодом рівні радіації на місцевості знижуються в залежності,збережені у формулі (2.4), або орієнтовно в 10 разів через відрізкичасу, кратні 7. Наприклад, через 7 год після вибуху потужність дозизменшується в 10 разів, а через 49 год - у 100 разів.

Об'єм повітряного простору, в якому відбувається осадженнярадіоактивних частинок із хмари вибуху і верхній частині пилового стовпа,прийнято називати шлейфом хмари (див. рис. 2). У міру наближення до шлейфаоб'єкту рівні радіації зростають внаслідок
?-випромінювання радіоактивних речовин, що містяться в шлейфі. Після підходукраю шлейфу спостерігається випадання радіоактивних частинок. Орієнтовночасtвип, ч, початку випадіння визначається за формулою

Спочатку із хмари випадають найбільш великі частки з високим ступенемїх активності, в міру віддалення від місця вибуху - більш дрібні, а рівеньрадіації при цьому поступово знижується. У поперечному перерізі сліду рівеньрадіації зменшується від осі сліду до його краях. На рис. 4 приведенорозподіл рівнів радіації на місцевості при наземному і низькому повітряномувибухи.

Потужності доз випромінювання на сліді хмари в надзвичайно небезпечній зонізараження до моменту підходу фронту радіоактивного зараження можуть доходитидо тисяч рентген на годину, що при відкритому розташуванні особового складупризведе до дозі опромінення до 10000 Р. Оскільки опромінення в дозах 250-400 Рвикликає важкі ураження людини, то перебування особового складу в ційзоні можливе лише у спорудах з кратністю ослаблення дози близько 1
000, тобто до величини нижче небезпечного рівня.

Інженерні споруди та об'єкти рухомий військової техніки забезпечуютьрізний рівень захисту від?-випромінювання радіоактивно зараженій місцевості
(табл. 4).

Кратність ослаблення випромінювань відображає ступінь зниження дози тільки за умови, якщо особовий склад перебуває в цьому укритті безперервно. При періодичному використанні укриттів можна застосовувати середню кратність ослаблення дози випромінювання РСР, яка визначається за формулою

(1)

де tS - загальний час дій особового складу в зараженому районі (t1 +t2 + t3), t1-час роботи на відкритій місцевості; t2 і tз - часперебування в укриттях з кратністю ослаблення, що дорівнює відповідно КОСЛ2і КОСЛз. 'Результати розрахунку доз випромінювання можуть використовуватися яквихідні дані для оцінки боєздатності військ. У зараженому районі насліді хмари найбільш точно доза випромінювання Д, Р, визначається за формулою

(2) де ро-потужність дози, Р/г, до моменту часу t0, ч, післяядерного вибуху; t1-час початку опромінення, год; t2-час закінченняопромінення, ч (t1 і t2 відлічуються від моменту вибуху).

Якщо у формулі (2) t1 = t0 = tвип,, то потужність дози Р0 дорівнюватимепочаткового значення Рвип на момент підходу фронту радіоактивного зараженнядо району розташування військ. При тривалості опромінення t2, яка прагне донескінченності, формула (2) перетвориться в співвідношення

(3) за яким можна розраховувати дозу Д? до повного розпаду радіоактивнихречовин.

Дозу випромінювання можна визначити і за спрощеною формулою

(4) де - середнє значення потужності дози за час перебування на зараженій місцевості, Р/г; t - тривалістьперебування на зараженій місцевості, ч; рн і Рк-потужність дози на часпочатку та закінчення опромінення відповідно, Р/г.

По формулі (4) можна розраховувати дозу випромінювання, зокрема, навипадок руху військ по зараженій радіоактивними речовинами місцевості.

При підході фронту радіоактивного зараження до якого-небудь рубежу намісцевості одночасно з підвищенням радіації збільшується і концентраціярадіоактивних речовин в приземному шарі повітря, яка досягаємаксимального значення приблизно до середини періоду випадання радіоактивнихречовин, коли проходить центр шлейфу, і потім зменшується до кінця періодувипадання.

Оскільки в органи дихання людини практично не можуть потраплятичастинки діаметром більше 100 мкм, а саме разом з великими часткамивипадає основна частка активності, то загальна кількість РВ, яке моженакопичитися в незахищених органах дихання за період формування сліду, невикличе гострих радіаційних уражень особового складу. Ще менше РВпотрапляє в незахищені органи дихання при вторинному зараженні повітря,коли осіла радіоактивний пил піднімається в повітря під час рухутехніки в суху погоду або під час виконання інженерних робіт на місцевості.

Про ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхонь різнихоб'єктів, обмундирування особового складу та шкірних покривів прийнято судитиза величиною потужності дози?-випромінювання поблизу заражених поверхонь,яка визначається в мілірентгенах на годину (мР/год), а також за числом розпадів ядерза одиницю часу на певній площі або в певному обсязі іпозначати відповідно: роз./(хв * см 2), роз./(хв * см3), роз./(хв * л)й роз./(хв * г) (табл. 5).
Таблиця 5. Гранично допустимі величини зараження різних предметів

При оцінці ступеня зараження поверхонь об'єктів зазвичай виходять ззв'язку між щільністю зараження місцевості QM, роз./(хв * см 2), і рівнемрадіації Р, Р/год, на висоті 1 м від її поверхні:

QM = 2 * 107Р (5)

При первинному зараженні техніки осідають аерозолями (післяпроходження шлейфу хмари) відносна щільність зараження їїповерхонь в зонах помірного і сильного зараження орієнтовно дорівнює
10% щільності зараження навколишнього місцевості. Отже, з урахуваннямформули (5) щільність зараження QT військової техніки і озброєння можнавизначати за формулою

QT = 2 * 106P (6)

Для військової техніки щільність зараження 25000 роз./(хв • см2) на їїповерхні відповідає потужності дози?-випромінювання, що дорівнює 1 мР/год Затакому співвідношенню оцінюється ступінь зараження техніки (мР/год). Придії військ на сліді ядерного вибуху можливе радіоактивне зараженняповітря, поверхонь техніки і озброєння у порівнянні з вражаючимвпливом зовнішнього?-випромінювання від продуктів вибуху, що випали намісцевість, має другорядне значення, не призводить до зниженнябоєздатності особового складу.

Список використаної літератури

1. Захист від зброї масового ураження. В.В. Мясников. - М.: Воениздат,

1984.

2. Бобок С.А., Юртушкін В.І. Надзвичайні ситуації: захист населення і територій. - М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2000.