профілактики виробничого травматизму, ЯК СУКУПНІСТЬ
ТЕХНОЛОГІЧНИХ, ОРГАНІЗАЦІЙНИХ І СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ЗАХОДІВ.
Карпук Ігор Сергійович (Відділ охорони праці та техніки безпеки ЗАТ
«НКМЗ» м. Краматорськ, Україна).
Нещасні випадки на виробництві являють собою не простопотребує у вирішенні проблеми з безпекою праці, але є так самогарною можливістю вивчення взаємодії суспільства (і окремогоіндивідуума) і технологічного середовища, послаблення або посилення їхвзаємозв'язки в результаті непередбачених подій [10]. Якщо намнеобхідно виробити оптимальне рішення проблеми профілактикивиробничого травматизму, нам необхідно вдосконалити нашерозуміння природи нещасних випадків на виробництві.
На жаль, до цих пір нещасні випадки на виробництві прийняторозуміти, як «раптове ушкодження організму людини» [3]. Однактравмоопасность виникає не раптово і не відразу, а розвивається поступово.
Широке поширення нещасні випадки на виробництві отрималипісля індустріальної революції. До 1800 року в усьому світі вони були рідкісні ірозрізнені. В основному вони відбувалися при переробці та транспортуваннісировини і товарів. Відповідно це і сформувало традиційну політику їхпрофілактики - вдосконалення технологій і поліпшення умов праці [6].
Найбільше значення набуло створення систем, в яких можливістьвиникнення нещасного випадку в результаті помилки працівника була бзведена до мінімуму. Це призвело до того, що ймовірність подіїнещасних випадків на виробництві приймається величиною, що знаходиться взворотній залежності від рівня технологічної оснащеності виробництва.
Але сучасні дослідження ясно показують, що проблемавиникнення виробничого травматизму лежить перш за все в області
«Людського фактора». На думку більшості фахівців,виробничий травматизм в першу чергу залежить від організаційної,соціальної та культурної складових процесу виробництва [9].
Загальновідомо, що рівень виробничого травматизму змінюється взалежності від фінансового і культурного рівня добробуту суспільства. У
Україні травматизм в 10 разів вище, ніж в економічно розвинених країнах,щорічно на Україні травмується близько 220 тисяч чоловік [1]. Все церобить вивчення соціально-культурних і організаційних складовихвиробничого травматизму не менш важливим, ніж впровадження у виробництвопередових технологій і досягнень науково - технічного прогресу.
Метою даної роботи з'явилося вивчення явища виробничоготравматизму не як «лінійного» процесу, а як комплексного явища,містить технологічну, організаційну та соціально - культурнускладові.
Поняття «виробнича небезпека», на перший погляд здаєтьсяочевидним і само собою зрозумілим. У традиційному розумінні,виробнича небезпека - це загрози життю і здоров'ю людей,походять від масового промислового виробництва продукції. Вонизустрічаються на кожному етапі виробничого процесу, від переробкисировини, до утилізації старих термін виробу. Таким чином, у вузькомусенсі виробнича небезпека - це неполадки, збої і неприйнятніпобічні ефекти функціонування технологічних систем. Але в більшширокому сенсі - виробнича небезпека складається з кількох факторів,будучи результатом взаємодії промислових систем, працівників інавколишнього середовища в різних комбінаціях і з різним результатом.
Людство у своїй історії виявляло здатність до пошуку шляхівзапобігання, попередження та профілактики виробничого травматизму, атак само мінімізації її наслідків. Так, за часів зародженняпромисловості, основну масу нещасних випадків виробничогохарактеру складали вибухи парових котлів та посудин, що працюють підтиском, що часто призводило до катастрофічних результатів [8].
Першою людиною, що загинули в США в результаті нещасного випадку назалізниці, був кочегар паровоза, смертельно травмований вВнаслідок вибуху парового котла в 1831 році [9]. Потім дана проблемабула вирішена завдяки наступним заходам: вдосконаленняконструкції, технології експлуатації і посилення нагляду за експлуатацієюпарових котлів та посудин, що працюють під тиском. У наш час в Україніця проблема знову вийшла на передній план. Через відсутність нагляду танизької кваліфікації працівників малих підприємств допускаються грубіпорушення правил охорони праці при експлуатації посудин, що працюють підтиском. Це призвело до двох групових нещасних випадків зі смертельнимрезультатом на малих авторемонтних підприємствах м. Краматорська в 2003 році.
Отже, промислові небезпеки не є чим - то постійнимі незмінним. Поєднання небезпек завжди змінно. Нові небезпекивиникають як результат розвитку технологій, старі - поступаються їм місце. Алеразом з тим, з - за погіршення соціально - культурних і організаційнихфакторів, що становлять небезпеку промислову старі і, здавалося б,відійшли на другий план - набувають нової гостроти.
У слаборозвинених країнах теоретично можлива адаптаціявиробничих процесів і вимог безпеки до місцевих умов, алена практиці соціально - культурні особливості цих країн приводять до більшвисокого рівня виробничого травматизму в порівнянні звисокорозвинутими країнами [9].
У своїй сукупності, нещасні випадки є соціальним злом,коли з-за власної або чужої халатності травмуються або гинуть люди.
Згідно зі статистикою, невідворотні нещасні випадки складають лише 4% відзагальної кількості, 96% нещасних випадків можливе запобігти. 62%нещасних випадків виникає внаслідок недооцінки або нерозумінняпрацівниками небезпеки [1].
На жаль, найчастіше нещасні випадки на виробництвісприймаються і працівниками, і їх керівниками як чиста випадковість, апостраждалі сприймаються як жертви. Але як було зазначено вище,травмування виникає не раптово, не відразу, а розвивається поступово. Напершій стадії відбувається накопичення суперечностей, які перебували усистематичному порушенні правил безпеки під час виконання робіт,поспіху і т. д. На другому (конфліктної) стадії відбувається травмуваннялюдини за порівняно короткий проміжок часу. Травмуванняхарактеризується не раптовістю, а простий несподіванкою і томупредотвращаемо на першій стадії.
спостереженнями лікарів встановлено, що надмірний темп роботи (поспіх)викликає у працівника концентрацію на чому - то одному, то є на виконуваноїроботі, затуляючи сприйняття назріваючої небезпеки. Тому слід всілякоборотися з ситуаціями авральною роботи на виробництві, не допускатипоспіху.
Чим раніше працівник усвідомлює і розпізнає назрілу виробничунебезпека - тим більш безпечними стануть умови його праці і саме цеє ключовим фактором профілактики травматизму на робочих місцях.
Боротьбу з травматизмом необхідно починати з організаційних заходів.
При постановці мети та видачі завдання на проведення робіт слід звертатиособливу увагу на можливість виникнення небезпечних ситуацій. У зв'язку з цимособливо актуальними стають більш якісне проведенняадміністрацією триступінчатої контролю стану охорони праці, а так самовиключення формалізму при інструктуванні працівників. Вироблення навички упрацівників виявляти перед початком і в процесі роботи наявні небезпечніситуації - одне з найголовніших умов профілактики виробничоготравматизму.
Для розуміння працюють суті небезпеки на робочому місці,необхідне складання по кожному робочому місцю і технологічної операціїпереліків можливих небезпек, їх включення при перегляді в інструкції зохорони праці та ознайомлення з ними працюють. Наявність можливостівиникнення небезпечних ситуацій визначають напрямок і методи зборуінформації службою охорони праці підприємства: обстеження робочих місць,опитування працюючих про наявні недоліки в роботі, розслідуваннянещасних випадків на виробництві та порушень правил безпеки привиконання робіт.
Виходячи з вищевикладеного, службою охорони праці виділені пріоритетнінапрямки діяльності з профілактики виробничого травматизму:
1.Виявленіе можливостей виникнення небезпечних ситуацій навиробництві, їх профілактика, що працюють ознайомлення з методами їхзапобігання та усунення.
2. Проведення агітаційної і роз'яснювальної роботи з усвідомленняпрацюють суті, умов та причин виникнення небезпечних ситуацій навиробництві, застосування заходів адміністративного та матеріального впливудо порушників правил безпечного проведення робіт.
3. Постійне навчання робітників і керівників усіх рівнів правиламибезпечного проведення робіт, вміння чітко і вчасно розпізнатиможливість виникнення небезпечної ситуації.
4. Розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій навиробництві, розробка та впровадження заходів для запобігання їхповторення.
5. Впровадження у виробництво передових методів профілактикитравматизму та профзахворювань.
Завдяки комплексу проведених заходів, кількість нещаснихвипадків на АТ «НКМЗ» знижено у 2003 році в 4 рази в порівнянні з 1992роком, коефіцієнт частоти - у 2,3 рази.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що в умовахрозвитку сучасної промисловості існує три варіанти профілактикивиробничого травматизму:
1. Зберегти всі «як є», не робити нічого нового.
2. Сприяти проведенню наукових досліджень, впровадження новихтехнологій, які зводять до мінімуму можливість виникнення небезпечної ситуаціїв процесі виробництва.
3. Розвивати адаптацію працівників до нових умов праці, розуміння іусвідомлення ними виробничої небезпеки, самопрофілактікувиробничого травматизму.
Зберегти всі «як є» - є неприйнятним рішенням, тому щонещасний випадок - це не просто подія, що спричинило стійку або тимчасовувтрату працівником працездатності, а результат складного процесувзаємодії кількох компонентів (технологічних, організаційних,соціально-культурних, економічних та ін), постійно змінюються зрозвитком суспільства. У цьому випадку збитки підприємства перевищать його прибутокз - за штрафів, зупинок обладнання та ін
Велике значення має проведення науково - технічних дослідженьспрямованих на вдосконалення технологічних процесів, впровадженнясучасного технологічного обладнання. Цього вимагають постійнозмінюються процеси виробництва, необхідність підвищення якості тапродуктивності праці, зниження трудомісткості. Вкладені в це коштипринесуть свої плоди, окупляться з плином часу. Але основноюнедолік даного методу профілактики виробничого травматизму --повільна вироблення рішень. Так результати наукових досліджень про згубнийвплив на здоров'я людини ДДТ або азбесту з'явилися набагато пізнішеповсюдного їх використання в сільському господарстві та промисловості.
Удосконалення технологічних процесів виробництва та технічнепереозброєння повинні мінімізувати можливість виникнення ситуаціїймовірного травмування працівника або погіршення стану його здоров'я.
На передній план у сучасних умовах виходить розвиток адаптаціїпрацівників до нових умов праці, що змінилися соціальних відносин усуспільстві. Ознайомлення працюють з можливістю виникнення небезпечнихситуацій на робочому місці, агітаційна та роз'яснювальна робота, навчаннявсіх працівників підприємства безпечним методам роботи, самопрофілактікавиробничого травматизму дозволяють багато разів знизити рівеньтравматизму на підприємстві
Суспільству необхідні промислові технології, воно не можеіснувати без плодів цивілізації подібно утопічного міфу про суспільствобез ризику. Таким чином, проблема виробничого травматизму будеіснувати завжди, але її вирішення вимагає все більш глибокого розумінняпричин його виникнення, а отже, і більш досконалих методів йогопрофілактики.
Список літератури:
1. Амоша А.И., Шило Л.Я., Шкіргун В.А. Система знань дляпрофілактики нещасних випадків або як уберегтися від нещасних випадків.
Донецьк, 2001.
2. О. Водяник, О. Амоша, О. Мартякова та ін. Посібник з оцінкиекономічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.
Tacis DG IA, Європейська Комісія, Київ, 2000.
3. Толстой Л.Г., Демидов Л.Д. Техніка безпеки і протипожежнізаходи на будівництві. Підручник. М., Вища школа, 1972.
4. Beck, Ulrich. 1995. Ecological Enlightenment: Essays on the
Politics of the Risk Society. Atlantic Highlands, New Jersey: Humanities
Press.
5. Brooks H. 1986. "The typology of surprises in technology.
Institutions and development ". In: W.C. Clark and R.E. Mann, eds.
Sustainable Development of the Biosphere. Cambridge: Cambridge University
Press, pp. 325-347.
6. Chelius, James Robert. 1977. Workplace Safety and Health: The Roleof Workers 'Compensation. Washington DC: American Enterprise Institute for
Public Policy Research.
7. Covello, Vincent T., and Miley W. Merkhofer. 1993. Risk Assessment
Methods: Approaches for Assessing Health and Environmental Risks. New York:
Plenum Press.
8. Hamilton, David. 1973. Technology, Man and the Environment.
London: Faber and Faber, p. 296.
9. Mitchell, James K. 1996. The long road to recovery: Communityresponses to industrial disaster. Tokyo - New York - Paris. United Nations
University Press. 10. Roush, Wade. 1993. "Learning from technologicaldisasters. "Technology Review 96 (6): 50-57.
11. Slovic, Paul. 1987." Perception of risk. "Science 236 (4799): 280 -
285.
