ЗМІСТ

Глава 1. Створення об'єднаної системи ППО СНД ... ... ... 3
1.1. Витоки та передумови інтеграції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 3
1.2. Народження і становлення об'єднаної системи ППО СНД ... ... .5
Глава 2. ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОС ППО СНД .. 12
2.1. Практичні кроки інтеграції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .12
2.2. Перспективи удосконалювання ОС ППО СНД ... ... ... ... ... ... .20
2.3. Невирішені проблеми інтеграції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
Глава 1. Створення об'єднаної системи ППО СНД

1.1. Витоки та передумови інтеграції
    
Розпад Радянського Союзу і що пішов за ним парад суверенітетів призвели не тільки до розриву десятиліттями що складалися соціально-політичних, економічних і культурних зв'язків між молодими державами - колишніми союзними республіками. У межах пострадянського простору геостратегічного було порушена колись єдина система оборони від зовнішньої агресії. На місці і з осколків "незламною і легендарної" стали створюватися півтора десятка самостійних, несхожих один на одного військово-державних структур.
У нових умовах з цілого ряду причин у світі виник дисбаланс сил.
З одного боку:
саморозпуск Варшавського Договору, дроблення Радянської Армії на безліч національних армій, обвальне скорочення їх бойового та чисельного складу;
відмова Росії в міжнародній політиці від "образу ворога", оборонна спрямованість основних положень російської військової доктрини, прийняття ряду цивілізованих правових актів у сфері оборони і військового будівництва;
 взятий курс на небачену за масштабами конверсію військово-промислового комплексу плюс втрата економічних зв'язків з сусідами-виробниками різних вузлів одного і того ж озброєння і військової техніки;
комплекс послідовно прийнятих і поспішно реалізованих рішень щодо однобічного скорочення сил і засобів у різних сферах збройної боротьби.
Все це і багато чого іншого, помножене на пацифістські емоції в суспільстві, призвело до безумовного і багаторазового ослаблення військового потенціалу сходу (Російської Федерації та країн, орієнтованих на інтеграцію з нею).
З іншого боку:
збереження Північно-Атлантичного альянсу і неприхований курс на поступове включення до нього нових членів;
демонстрація деякими країнами своєї ролі мирових суддів за допомогою силового втручання у внутрішні справи інших держав і дозволу їх спорів за допомогою зброї без санкцій ООН;
захоплення провідними країнами ринку озброєнь і поступове витіснення з нього Росії;
невизначений або нестійкий зовнішньополітичний курс колишніх російських союзників, часом переходить в "братання" з НАТО.
Все це і багато чого іншого, у поєднанні зі стабільним фінансуванням ЗС і розвитком ВПК західних держав дозволяє зробити висновок, що військовий потенціал наших колишніх супротивників не був і не буде скорочений адекватно нових умов. А з урахуванням перспективи поповнення новими членами НАТО можна говорити про тенденцію подальшого сталого прогресування дисбалансу сил у світі.
Так на зміну ейфорії повного відчуження почало приходити прозріння і розуміння того, що жодна з держав новоутвореного СНД не в змозі самотужки повною мірою забезпечити свою національну безпеку. Більшістю країн був обраний курс на зближення в галузі оборони. Але діяти слід обережно, не зачіпаючи чиїхось прав, не розділяючись на "старших" і "молодших братів".
Першим спільним актом, що поклав початок якісно нового етапу в розвитку військової співпраці в Співдружності, став Договір про колективну безпеку, підписаний 15 травня 1992. До цього часу вже було утворено Раду міністрів оборони держав-учасників Співдружності, який був вищим колегіальним органом Ради глав держав з питань військової політики та військового будівництва країн СНД. Роботу Ради забезпечував Секретаріат Ради міністрів оборони і Штаб з координації військового співробітництва (ШК нд).
Правові основи створення колективної безпеки та військово-політичного співробітництва країн Співдружності були закладені в Статуті СНД, прийнятий 22 січня 1993 року в м. Мінську. У ньому наголошується, що держави-учасники проводять узгоджену політику в галузі міжнародної безпеки, роззброєння і контролю над озброєнням, а також підтримують безпеку в Співдружності. Відповідно до статті 13 Статуту СНД кожна держава-член вживає належних заходів щодо забезпечення стабільного положення на зовнішніх кордонах держав Співдружності. На основі взаємної згоди вони координують діяльність прикордонних військ та інших компетентних служб, які здійснюють контроль і несуть відповідальність за дотримання встановленого порядку перетину зовнішніх кордонів держав-членів.
Подальше поглиблення роботи з формування системи колективної безпеки держав Співдружності у військовій сфері дозволило 27 березня 1996 вийти на рівень Рішення про створення Комітету начальників штабів збройних сил держав СНД і затвердити відповідне Положення, яке регламентує його функції.



1.2. Народження і становлення об'єднаної системи ППО СНД

Одним з найважливіших і першочергових напрямків співробітництва держав-учасників СНД у військовій справі з моменту утворення Співдружності і до теперішнього часу є співробітництво у сфері протиповітряної оборони.
І це небеспрічінно.
Будучи сферою наукомістких і високоточних технологій, система протиповітряної (а тим більш-повітряно-космічної) оборони виявилася важкою для країн, що вирішили її організувати поодинці. Кожне з суверенних держав Співдружності було не в змозі створити, утримувати й удосконалювати системи озброєння, що забезпечують зенітне ракетне і винищувальне авіаційне прикриття держкордонів у повітряному просторі, ефективну систему радіолокаційної розвідки необхідної глибини й інформативності.
Тим більше, якщо врахувати вихідний стан і вихідний потенціал ППО, яким володіли окремі держави після здобуття незалежності. Національна "приватизація" протиповітряної оборони неодмінно вела до її значного ослаблення, а подекуди й до ліквідації. Так і сталося: контроль використання повітряного простору над частиною території колишнього Радянського Союзу виявився втрачений. Більшість засобів озброєння, що перейшли до національних НД, незабаром виявилися розукомплектованих і, в силу своєї небоеготовності, незабаром були виведені з експлуатації. Вже до початку 1993 року виявився обнуленим потенціал протиповітряної оборони по межах середньоазіатського регіону (Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан), значно ослаблений у Закавказзі (Грузія, Вірменія). А вихід країн Балтії за межі правового поля СНД змусив перебудовувати колись потужну систему протиповітряної оборони на цьому напрямку.
Найбільш дієздатними елементами майбутньої об'єднаної системи виявилися сили і засоби ППО Російської Федерації, України, Республіки Білорусь та Республіки Казахстан. Наприклад, в останній були збережені зенітні ракетні комплекси С-75, С-200, С-300, які щільно прикривали весь південний схід країни. Літаковий парк Казахстану був представлений винищувачами типів: МіГ-21, МіГ-23, МіГ-25, МіГ-29, Су-27. З ППО (надалі-ВПС) країни, завдяки грамотно що проводиться військово-політичним керівництвом роботі, не тільки припинився відтік фахівців, але, навпаки, у Казахстан для подальшого проходження служби стали прибувати льотчики з інших країн СНД.
На території Азербайджану, Латвії, України залишилися найважливіші елементи системи ракетно-космічної оборони СРСР, на які покладалася функція попередження про ракетний напад повітряно-космічних засобів противника. Ухвалою статусу цих радіолокаційних станцій також слід було займатися на міждержавному рівні.
На території Республіки Казахстан знаходився найбільший державний полігон ППО-Сари-Шаган.
Висококласні обладнані аеродроми винищувальної авіації, найбільш підготовлені позиції і позиційні райони частин ЗРВ, РТВ, інші об'єкти військової інфраструктури були свого часу створені в основному в прикордонних районах СРСР. З 1991 року вони стали приналежністю незалежних держав. Неможливість взаємного використання цих елементів військової інфраструктури негативно позначалася на бойових можливості військ (сил) ППО кожної з країн СНД.
Глави суверенних держав, розуміючи необхідність військового захисту здобутої незалежності, в тому числі силами і засобами ППО, поділяли думку військових, проте зайняті вирішенням політичних і економічних проблем, не завжди приділяли цьому належну увагу. Але коли постало питання про створення об'єднаної системи протиповітряної оборони (ОС ППО СНД), вони підтримали пропозиції міністрів оборони держав-учасників СНД.
Ідея створення об'єднаної системи протиповітряної оборони Співдружності Незалежних Держав базувалася на факті наявності аналогічної системи в межах Північно-Американського континенту (система НОРАД) і об'єднаної системи ППО НАТО в Європі.
Професіонали від ППО, важко переживаючи крах колись унікального протиповітряного щита, тим не менше вірили в переважання розуму над політичними амбіціями. Ідею створення об'єднаної системи ППО держав Співдружності схвалив Президент Російської Федерації і доручив реалізувати її міністерствам оборони і закордонних справ.
Почалася конкретна робота.
Проблеми формування ОС ППО СНД обговорювалися 30 листопада 1994 на науково-практичній конференції за участю міністрів оборони держав Співдружності. Вони підтримали ініціативу військового відомства Росії і вже в грудні приступили до підготовки відповідних документів.
Оцінюючи ситуацію, що тоді ситуацію з позиції сьогоднішнього дня, можна сказати: прийми держави Співдружності на початку 90-х років законодавчу базу про колективну безпеку, погоджуючи свої дії при виникненні загрози, було б не так багато зусиль і коштів для збереження єдиного оборонного простору. Це допомогло б вирішити і безліч проблем, як політичного, так і військово-технічного характеру. Наприклад, ще в той час коли існували Об'єднані Збройні Сили СНД, пропонувалося створити Південну і середньоазіатський зони протиповітряної оборони на базі 19-й і 12-й окремих армій ППО (міста Тбілісі, Ташкент). Вигода була очевидна, але держави Співдружності відмовилися від забезпечення своєї військової безпеки на основі Об'єднаних Збройних Сил, а стратегічним інтересам Співдружності було завдано певної шкоди.
І все ж інтеграційні процеси у військовій сфері хоча й повільно, але набирали обертів.
Держави-учасниці Співдружності, керуючись принципами безпеки Співдружності Незалежних Держав, грунтуючись на Рішенні про Меморандум Ради глав держав Співдружності і Перспективному плані інтеграційного розвитку СНД від 21 жовтня 1994 року, виходячи з необхідності об'єднання зусиль з протиповітряної оборони держав-учасниць СНД та охорони їх кордонів у повітряному просторі, погодилися створити об'єднану систему протиповітряної оборони держав-учасників СНД.
Сама Угода про створення об'єднаної системи протиповітряної оборони 10 лютого 1995 підписали глави держав: Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та України. З цього дня Угода має силу закону, причому термін його дії не обмежений.
Як показав час, рішення 10 глав держав Співдружності в лютому 1995 року було своєчасним і продуманим. Це дозволило нам вже через три роки перейти до вирішення таких складних завдань:
забезпечення охорони кордонів держав-учасників Співдружності у повітряному просторі;
 спільний контроль порядку використання повітряного простору;
оповіщення один одного про повітряно-космічну обстановку, попередження про ракетний напад і повітряному;
ведення спільних дій військ ППО з відбиття повітряно-космічного нападу.
Рада міністрів оборони держав-учасників СНД, керуючись Угодою про створення об'єднаної системи протиповітряної оборони держав-учасниць СНД, 19 квітня 1995 затвердив Положення про Координаційну Комітеті з питань протиповітряної оборони при Раді міністрів оборони. Положенням були визначені функції, склад, організація діяльності та обов'язки посадових осіб Комітету.
Координаційний Комітет призначений для узгодження зусиль по створенню та вдосконаленню об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД, координації дій військ і сил, виділених до складу ОС ППО, а також для розгляду пропозицій з будівництва й удосконалення протиповітряної оборони держав.
Для забезпечення діяльності Координаційного Комітету утворені робочі органи: Напрямок ППО і ВПС у штабі з координації військового співробітництва держав-учасників СНД і Управління з питань об'єднаної системи ППО держав-учасниць СНД при Управлінні Головнокомандувача ВПС.
З тих пір основні зусилля в діяльності Координаційного Комітету з питань ППО при Раді міністрів оборони СНД спрямовуються саме на практичну реалізацію Угоди про створення ОС ППО та Концепції охорони повітряного простору держав-учасниць СНД. Основними формами проведених заходів є спільні (коаліційні) вчення і командно-штабні тренування з польотами реальної авіації з виконанням повного комплексу завдань, що стоять перед черговими силами.
Безпосереднє управління військами і силами ППО кожної держави-учасниці здійснюють командувачі військами ППО (ППО і ВПС) цих держав з урахуванням Плану взаємодії сил і засобів об'єднаної системи ППО.
До числа конкретних заходів, здійснених за минулий час, слід віднести:
відновлення системи радіолокаційного обміну інформацією про повітряну обстановку між органами управління держав;
створення системи спільного бойового чергування ряду держав-учасниць Угоди про створення ОС ППО;
налагодження системи спільної оперативної і бойової підготовки військ (сил і засобів) ППО держав-учасників.

Глава 2. ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОС ППО СНД

2.1. Практичні кроки інтеграції

З моменту створення об'єднаної системи ППО почалася робота з оцінки стану сил і засобів ППО в державах СНД. Висновки виявилися невтішними: для відновлення національних систем ППО були потрібні чималі кошти. Тому перші нормативно-правові документи в рамках ОС ППО, підготовлені Координаційною Комітетом, були направлені на надання допомоги тим, хто її найбільше потребував.
Одночасно почалася розробка планів проведення спільних оперативних навчань (тренувань), підготовка органів управління і військ.
Починаючи з 1995 року, у кожному періоді навчання проводяться багатосторонні командно-штабні тренування з органами бойового управління та черговими силами об'єднаної системи ППО держав СНД, в яких беруть участь оперативні групи командуючих військами ППО країн-учасниць СНД.
На тренуваннях почали відпрацьовуватимуться питання організації взаємодії сил і засобів ОС ППО під час виконання завдань бойового чергування з протиповітряної оборони. Проведені тренування показали, що органи управління і війська об'єднаної системи ППО в цілому готові до виконання спільних завдань.
Результати копіткої оперативної діяльності дозволили синтезувати три важливих практичних висновки:
по-перше, вирішувати спільні бойові завдання можна успішно з командних пунктів ППО держав-учасників (більшість з цих КП ще за єдиних Збройних Силах виконували аналогічні функції);

по-друге, координація дій всіх сил і засобів ППО об'єднаної системи найбільш доцільна з ЦКП ВПС РФ (з тих же причин);
по-третє, стан озброєння та військової техніки, засобів зв'язку, рівень автоматизації пунктів управління частин ППО Республіки Білорусь, Казахстану, Узбекистану та України вже зараз дозволяє організувати сумісне бойове чергування з охорони повітряних кордонів Співдружності.
Таким чином, цілком логічно, що черговим кроком інтеграції в рамках об'єднаної системи ППО на підставі двосторонніх домовленостей між Міністерствами оборони Росії, Білорусі та Казахстану стала організація спільного бойового чергування з протиповітряної оборони з метою охорони зовнішніх кордонів держав-учасників СНД.
З 1 квітня 1996 року на сумісне бойове чергування з протиповітряної оборони з Росією заступили війська ППО Республіки Білорусь.
З 1 травня 1996 сумісне бойове чергування з протиповітряної оборони зовнішніх кордонів СНД організовано з Республікою Казахстан.
До спільного бойового чергування з ППО щодоби залучаються: командні пункти, зенітні ракетні та радіотехнічні підрозділи, екіпажі винищувачів і бойових вертольотів.
В інтересах об'єднаної системи ППО цими силами і засобами вирішуються наступні завдання:
передача радіолокаційної інформації про повітряну обстановку над територіями Білорусі та Казахстану на ЦКП ВПС Росії і КП взаємодіючих об'єднань ППО (ВПС і ППО);
контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору іноземними повітряними судами і фіксація фактів перетину ними зовнішніх кордонів СНД;
виявлення і класифікація невпізнаних повітряних цілей, припинення дій суден-порушників правил використання повітряного простору підйомом на перехоплення чергових винищувачів;
спільні дії щодо запобігання викрадення літаків з аеродромів країн СНД.
При спільного несення бойового чергування управління черговими силами і засобами здійснюється з командних пунктів ППО держав-учасниць, а координація дій сил і засобів ОС ППО здійснюється з Центрального командного пункту (ЦКП) ВПС РФ.
В даний час на ЦКП ВПС Російської Федерації видається інформація оповіщення про повітряну обстановку, одночасно здійснюється автоматизований збір даних про повітряні об'єкти, бойової готовності, бойових можливостях, стан і результати бойових дій Військ ППО Білорусі, України, Казахстану та Узбекистану. З ЦКП ВПС РФ на КП ППО (ВПС і ППО) даних держав видається інформація оповіщення про повітряну обстановку.
Автоматизований обмін інформацією забезпечується наявністю на КП ППО Білорусі, України та Узбекистану комплексів засобів автоматизації (КСА), а на КП ППО Казахстану-комплексу засобів відображення інформації (КСОІ) і КСА. Між цими пунктами управління (крім КП ППО Казахстану) є можливість організувати автоматизований обмін оперативною інформацією у вигляді тексту або таблиць.
На КП ППО (ВПС і ППО) інших держав-учасників СНД відсутні засоби автоматизації. Видача інформації на ці КП можлива за телеграфним каналах з наступним нанесенням інформації на планшети повітряної обстановки.
Подальше вдосконалення автоматизованої системи управління об'єднаної системи ППО держав СНД представляється доцільним на основі використання засобів АСУ національних військ ППО з нарощуванням їх можливостей шляхом впровадження перспективних засобів автоматизації, що створюються державами-учасницями СНД, при дотриманні єдиної технічної політики.
Наступним практичним кроком у становленні й удосконаленні об'єднаної системи ППО стало проведення тактичних навчань з бойовою стрільбою.
В інтересах реалізації цього кроку 27 березня 1996 було підписано Угоду між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Республіки Білорусь "Про порядок надання Російською Федерацією Республіці Білорусь військових полігонів для проведення стрільб військовими частинами військ ППО Республіки Білорусь". Це дозволило 6 вересня 1996 та 14-21 серпня 1997 частинам військ ППО Республіки Білорусь виконати бойові стрільби на полігоні Ашулук (Росія).
У період з 5 по 12 вересня 1996 року на полігоні Сари-Шаган (Республіка Казахстан) зенітними ракетними дивізіонами С-300 і С-75 зі складу однієї зенітної ракетної бригади та одного зенітного ракетного полку Військ протиповітряної оборони Республіки Казахстан також проведені бойові стрільби.
Результати навчань обнадіяли: майстерність союзників зростає, а окремі недоліки колективними зусиллями можна усунути вже найближчим часом.
Відповідно до Плану проведення спільних заходів об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД на 1998 рік у період з 31 серпня по 4 вересня 1998 року на полігоні Ашулук вперше проведені спільні тактичні навчання з бойовими стрільбами частин і підрозділів Військ ППО Республіки Білорусь, Сил Повітряної оборони Республіки Казахстан, Військ ППО Киргизької Республіки і ВПС Російської Федерації.
Поза сумнівом, один з найбільш складних і болючих питань у створенні ОС ППО СНД-фінансування цієї роботи. Ось чому на засіданнях Ради глав урядів були визначені основні принципи фінансування, прийняті документи, що регламентують порядок надання допомоги у відновленні і вдосконалення національних систем ППО.
Подальшій інтеграції держав Співдружності послужило освіта перший в СНД Міждержавної фінансово-промислової групи на основі російського концерну "Граніт" з кооперацією 28 державних підприємств з ближнього зарубіжжя. Це дозволить вести більш узгоджену діяльність держав Співдружності з фінансування витрат на розвиток ОС ППО СНД, знизити витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, на розробку, серійне виробництво і ремонт озброєння та військової техніки, підтримання її в постійній бойовій готовності, а також на підготовку військових фахівців.
19 січня 1996 Радою глав держав Співдружності була прийнята Концепція охорони повітряного простору держав-учасниць СНД, яка передбачає поетапну реалізацію задумів подальшого розвитку ОС ППО СНД.
З питань удосконалювання ОС ППО СНД було зроблено 3 доручення Президента РФ. Дані питання неодноразово виносилися на обговорення Ради держав, Ради глав урядів, Ради міністрів оборони.
Результатом цієї копіткої роботи стало затвердження Основних напрямів вдосконалення охорони повітряного простору. До таких основних напрямах віднесені:
створення систем протиповітряної оборони Грузії, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан, вдосконалення систем протиповітряної оборони Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан;
вдосконалення системи бойового управління силами і засобами ППО держав-учасників Угоди у взаємодії з органами Єдиної системи управління повітряним рухом (ЄС УВС) і її національними органами в інтересах недоторканності повітряного простору та зовнішніх кордонів Співдружності;
створення об'єднаної системи бойового чергування з охорони повітряних кордонів СНД;
розробка та прийняття трирічної Програми створення (удосконалення) ЄС УВС держав СНД в інтересах координації дій за узгодженням порядку використання повітряного простору та його контролю;
вдосконалення системи контролю за повітряним рухом на балтійському, чорноморському, каспійському та південному напрямках.
До основних напрямків військово-технічного співробітництва відносяться:
розробка та прийняття трирічної Програми оснащення озброєнням і військовою технікою військ і сил ППО держав-учасниць СНД на 1998-2000 роки;
розробка і прийняття (на той самий строк) Програми модернізації та ремонту існуючого озброєння і військової техніки;
розробка та прийняття Програми кооперації держав у розробці та виробництві перспективних зразків озброєння та військової техніки для оснащення військ і сил ППО на період до 2005 року.
У рамках подальшого розвитку ОС ППО СНД були сплановані основні заходи з підготовки офіцерів для військ протиповітряної оборони. Одним з основних напрямів взаємодії у цій галузі стало навчання командних та інженерних кадрів для військ ППО країн СНД у військово-навчальних закладах Російської федерації.
Триває здійснення державами-учасницями Угоди підготовки органів управління і військ за рішенням бойових завдань у ході спільних оперативних навчань (тренувань) ОС ППО СНД та навчально-методичних зборів, що проводяться щорічно за участю зацікавлених сторін.
Так у 1998 році у спільних командно-штабних навчаннях з'єднань ППО Російської Федерації, що проводяться за планом Генерального штабу ЗС РФ і головнокомандувача військами ППО (ВПС) взяли участь сили та засоби Військ ППО Республіки Білорусь та Республіки Казахстан.
На договірних засадах відповідно до міжурядових угод тривало використання полігонів та аеродромів державами-учасницями СНД.

2.2. Перспективи удосконалювання ОС ППО СНД

Що складається обстановка в окремих регіонах СНД, необхідність подальшого зміцнення засад системи колективної безпеки, ставлять актуальним питання переходу від системи координації застосування сил і засобів ППО держав Співдружності до системи управління цими силами.
Можливість такого переходу визначається наступними обставинами:
організацією спільного бойового чергування з протиповітряної оборони ряду держав Співдружності (Росії, Білорусі і Казахстану);
створенням міждержавної системи фінансування діяльності ОС ППО СНД;
освітою Міждержавної фінансово-промислової групи "Граніт" в інтересах розвитку об'єднаної системи ППО СНД;
розгортанням діяльності з відновлення й удосконалювання систем ППО держав Співдружності за єдиним задумом;
прийняттям державами-учасницями Договору про колективну безпеку Концепції охорони повітряного простору та Положення щодо її реалізації;
розгорнутої і реалізованої в Тверському ВУ ППО системою єдиної і комплексної підготовки управлінських кадрів для оперативного та оперативно-тактичної ланки військ (сил) ППО СНД.
При цьому узгоджене рішення задач управління ОС ППО СНД передбачається здійснити на наступних принципах колективної безпеки:
централізованого управління (єдиного керівництва) в об'єднаній системі ППО СНД в порядку, встановленому главами держав-учасниць Договору про колективну безпеку в стратегічному ланці в поєднанні зі збереженням національного керівництва в оперативно-тактичному ланці;
 колективності оборони, яка створюється на регіональній основі;
оснащеності органів управління засобами автоматизованого управління військами, зв'язку, розвідки та радіоелектронної боротьби;
необхідності забезпечення твердого та безперервного керівництва об'єднаної системи ППО СНД, що діють в умовах динамічної і складної обстановки.
Програму подальшого вдосконалення системи управління ОС ППО СНД пропонується реалізувати поетапно, послідовним вирішенням ряду практичних завдань:
1. Створенням регіональних КП ОС ППО СНД в Республіці Білорусь, у Закавказзі та регіоні Середньої Азії, з максимальним використанням інфраструктури, що залишилася, системи управління.
2. Вдосконаленням структури робочих органів Координаційного Комітету з питань ППО при Раді міністрів оборони держав-учасників СНД.
У зв'язку з затвердженням спільних програм зі створення й удосконалення об'єднаної системи ППО СНД назріла необхідність створення групи експертів, які змогли б в самий найближчий час розробити завдання на програми, скоординувати зусилля науково-дослідних установ, підприємств, відомств з їхньої розробки.
Крім того, дана група зможе сформувати пакет нормативно-правових документів, визначити структуру і функції Міждержавної науково-технічного центру (МНТЦ) з метою реалізації накопиченого інтеграційного потенціалу.

2.3. Невирішені проблеми інтеграції

Незважаючи на певні зрушення у роботі зі створення протиповітряного щита Співдружності і досягнуті результати, невирішені проблеми теж є. Ось лише деякі з них.
Економічний потенціал Республіки Вірменія, Грузії, Республіки Таджикистан не дозволяє в найближчій перспективі провести роботи з відновлення національних систем ППО без допомоги із зовні, а через відсутність реального фінансування (передбаченого бюджетом Російської Федерації) заходів щодо створення та розвитку систем ППО держав-учасників Угоди План виділення асигнувань на створення і вдосконалення об'єднаної системи ППО держав СНД в 1996, 1997, 1998 роках не виконувався.
Потребує поліпшення система контролю за використанням повітряно-космічного простору на південному напрямку. При цьому встановлення більш тісних зв'язків та скоординованих дій між військовими відомствами держав СНД утруднює неприєднання до Угоди про створення ОС ППО Азербайджану, а також намітився відхід на позиції двостороннього співробітництва з Росією Туркменістану, Узбекистану та України.
З-за цілого ряду проблем митного, податкового та фінансового характеру не досягнуто тісної кооперації при розробці, виробництві та поставках військової техніки. У тому числі й через відсутність Концепції військово-технічного співробітництва держав-учасників СНД, довгострокової Програми такої співпраці. До теперішнього часу ці проблеми не знайшли необхідного прикладного характеру. Чи не ратифіковані нормативні документи щодо створення й удосконалювання об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД, прийняті на Раді глав урядів 12 квітня 1996:
1. Положення про щорічне фінансове планування, фінансування створення, відновлення й удосконалювання об'єднаної системи ППО держав СНД;
2. Положення про порядок розміщення та використання замовлень озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів для створення й удосконалювання ОС ППО СНД;
3. Положення про надання митних та інших пільг і звільнення від нетарифних обмежень озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів при створенні і вдосконаленні ОС ППО СНД
Так, затримка з ратифікацією останнього Положення вже призводила до зриву поставок озброєння і комплектуючих вузлів у Киргизстан, що аж ніяк не сприяє нашій інтеграції. Причому, право на митні пільги знаходить підтримку і в Державній Думі, і в Уряді Російської Федерації. Але питання про остаточне ухвалення рішення наштовхується на якісь незрозумілі перешкоди в адміністрації Президента РФ.
Чи не додало авторитету нам (російській стороні) і те, що сталося в 1998 році зміна офіційного статусу основного військово-навчального закладу з підготовки фахівців військ ППО. Навіть просте перейменування Тверській військової академії ППО ім. Г.К. Жукова у військовий університет ППО не викликала схвалення у офіцерів країн СНД, які як і раніше вважають за краще мати з випуску диплом академії. А що намітилася тенденція дроблення цього військово-навчального закладу та передачі ряду спеціальностей і спеціалізацій в інші ВВУЗи не сприяє становленню та сприйняттям майбутньої ОС ППО СНД як єдиного цілого організму, побудованого і керованого на загальних принципах і однаково розуміють організацію ППО офіцерами-управлінцями.
Як можливу і поки лише бажаної перспективи можна було б бачити перетворення військового університету у військову академію повітряно-космічної оборони СНД. Такий надвідовой і надвідомчого статус військово-навчального закладу міг би сприяти його огорожі від частих і не завжди продуманих кроків, які проводяться в області реформи військової освіти.
Незважаючи на непросто складаються відносини між країнами СНД, ми з оптимізмом дивимося в майбутнє, сподіваємося, що всі ці труднощі - тимчасові. Подолати їх можна спільно.
Пріоритетними напрямами подальшої співпраці на 1999-2000 роки є збереження і утримання необхідної інфраструктури для вирішення завдань об'єднаної системи ППО, надання допомоги Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану і Узбекистану в будівництві національних систем ППО, організація спільного бойового чергування з іншими державами -учасницями Угоди з ОС ППО СНД, проведення багатосторонніх командно-штабних тренувань з реальним позначенням повітряної обстановки.Проводиться підготовка до чергових бойових стрільб частинами Військ ППО держав-учасників СНД на полігонах Росії.
Таким чином, об'єднана система протиповітряної оборони нашої Співдружності, хоча і з труднощами, міцніє. Більш того, по суті справи, ОС ППО СНД-це поки що єдина складова Договору про колективну безпеку, що знайшла своє практичне втілення.