Міністерство освіти Республіки Білорусь

БГЭУ

Контрольна робота

по курсу: «Основи банківської справи»

на тему: « СИСТЕМА ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ »

МІНСЬК - 1999

Національна валютна система, як форма організації валютнихвідносин країни, що склалися історично і закріплених національнимзаконодавством, документами міжнародного права - є складовоючастиною грошової системи. З іншого боку, національна валютна системає відносно самостійною системою, що виходить за національнірамки в результаті розширення впливу і розвитку світового ринку.

Головне завдання національної валютної системи полягає в забезпеченні оптимальних умов функціонування народного господарства в інтересахдержави.

Головні елементи валютної системи (валютний режим, механізми валютногорегулювання) сприяють інтеграції національної економіки у світову,що має бути враховано державою в законодавчих актах при визначенніпорядку організації валютної системи, функціонування складових їїелементів. [3]

1. Основні поняття системи валютного регулювання та функції
Національного Банку в цій системі.

Під валютним регулюванням розуміється сукупність форм і методіворганізації грошових потоків як в іностраннйо валюті, так і в національнійвалюті при проведенні зовнішньоекономічних операцій, з метою запобіганнявідтоку капіталу і зміцнення вітчизняного платіжного балансу, збереженнястабільної динаміки валютного курсу.

Основними елементами системи валютного регулювання є: законодавчі та нормативно-правові документи, що визначають основніпринципи і організаційно-правову структуру валютного регулювання,рівні реалізації даної системи; органи валютного регуоірованія; процедура регламентації проведення валютних операцій (при директивномумеханізмі валютного регулювання). [9]

Перший елемент системи призначений для визначення: стратегічних цілей, що досягаються застосовуваним механізмомрегулювання; органів валютного регулювання, їх складу та функцій.

Органи валютного регулювання, у відповідності зі своїми функціями,встановлюють регламент валютного регулювання на кожному його рівні --рівень контролю.

Система валютного регулювання Республіки Білорусь єсукупність суб'єктів і об'єктів регулювання, а також набірінструментів, які використовуються першими відносно другого для досягнення метищодо забезпечення стійкого обмінного курсу національної грошовоїодиниці. [1]

Одним із суб'єктів валютного регулювання є Національний Банк
Республіки Білорусь.

Головною метою, на досягнення якої спрямована вся діяльність
Національного банку Республіки Білорусь (НБ РБ), є забезпеченнявнутрішньої і зовнішньої стабільності національної валюти. Для досягнення цієїмети Національним банком (НБ) використовуються різні інструменти прямого танепрямого впливу на обмінний курс національної валюти.

Відповідно до законодавства Республіки Білорусь (РБ) [2] на
Національний банк покладено функції виконавчого органу державноговалютного регулювання та контролю за визначенням сфери і порядкуобігу іноземної валюти на території Республіки Білорусь,регулювання курсу національної валюти до іноземних валют,ліцензування діяльності комерційних банків за операціями з валютнимицінностями.

2. Критерії оптимальності національної валютної системи. Особливостірізних видів валютних режимів і вибір ефективного механізму валютногорегулювання.

Напрями діяльності органів державного валютногорегулювання (НБ РБ, Міністерства фінансів та ін) визначаються, виходячи зкритеріїв оптимальності національної валютної системи. Для виборуоптимального валютного режиму та ефективної системи валютного регулюванняповинні бути визначені критерії оптимальності елементів національноївалютної системи, розглянуто особливості різних видів валютних режимівдля застосування в нашій країні і уточнено діючі принципи директивногомеханізму валютного регулювання - визначення сфери валютногорегулювання (1), монополізація валютних операцій уповноваженими банками
(2), декларування мети та необхідності проведення зовнішньоекономічноїоперації (3), ліцензування прав резидентів на авуари за кордоном (4),ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від європейського ринку (5),заборона компенсаційних і арбітражних операцій резидентами на ринку
«FOREX». [9]

Валютний режим - це сукупність форм і методів, що використовуються привстановлення валютного курсу, тобто, режим встановлення курсу обміну валют.

Головна мета будь-якого валютного режиму - збереження зовнішньоїконкурентоспроможності економіки на основі зміцнення платіжного балансу істабілізації виробництва. [5]

В перехідній економіці обмінний курс виконує важливу функцію. Вінвикористовується для усунення викривлень у структурі відносних цін натовари та послуги, що залишилися від попереднього стану економічної системи,в якій ціноутворення не велося з урахуванням ринкових механізмів. Уекономіці ринкового типу виробники товарів, що експортуються підлаштовуютьсвоє виробництво під світові ціни, після чого відбувається коригуваннявідносних цін на не експортовані товари. В результаті, національнаекономіка органічно вбудовується в світову структуру відносних цін. Призміну цін на зовнішніх ринках стабілізатором цін на внутрішньому ринкує адекватно змінений курс національної валюти. Таким чином,зовнішні потрясіння не будуть відображатися на конкурентоспроможностівітчизняної експортної продукції.

При виборі системи обмінного курсу (валютного режиму) уряду, якправило, керуються наступними критеріями [6]: поточним рівнем конкурентоспроможності економіки; станом платіжного балансу і фінансової системи; станом валютних резервів; економічним і політичним кліматом в країні та ін

Обираючи ту чи іншу систему обмінного курсу, Центральний банкфактично робить вибір між цільовими агрегатами регулювання, середяких можна виділити - внутрішні кредити, дефіцит платіжного балансу,міжнародні резерви і зовнішній борг.

Головний критерій оптимальності валютного режиму і механізму валютногорегулювання можна визначити як мінімізація відхилення обсягів реальноговиробництва народного господарства в умовах кризи, що виникає череззовнішній і внутрішніх чинників, від обсягів виробництва в періоди підйомуекономіки.

Розробка механізмів валютного регулювання, що сприяютьпризупинення та подальшого запобігання відпливу вітчизняногокапіталу в перехідні періоди розвитку та період, що охоплює розвитокелементів фінансового ринку - це завдання можна розглядати, як основнудля вирішення проблеми дефіциту платіжного балансу Республіки Білорусь.

Історично, рух грошових потоків класифікують на потокипоточного і капітального характеру. З позиції впливу на ці потокикоштів виділяється директивне напрямок валютного регулювання таекономічна (ліберальний). Результати реалізації даних цілейвалютного регулювання спрямовані на вишукування додаткових джерелфінансування зовнішньоекономічних диспропорцій та створення умов для їхліквідації: застосування директивного напрями валютного регулюваннявизначається експертами МВФ, як використання механізмів директивноговтручання; застосування економічного механізму визначається як застосуванняоперацій на відкритому ринку »(ліберальний напрямок). [9]

У світовій практиці освіти валютно-обмінного курсу виділяють дваосновних режиму [5]: механізм фіксації або прив'язки курсу національної валюти повідношенню до курсу іншої валюти або кошика валют; режим, протилежний першому, заснований на свободноплавающіхвалютно-обмінних курсах.

Стабілізація економіки може здійснюватися через один ізперерахованих режимів. Застосування в явному вигляді певного механізмувалютного регулювання, одного з двох валютних режимів в конкретнійкраїні не відбувається, тому що не дає позитивного ефекту через наявністьнаціональних особливостей даного господарського механізму. Разом з тим,гнучкі валютні режими, такі як «керовані» або «прив'язки до кількохвалют », здобувають все більшу кількість країн.

Еволюція валютних режимів у світовій практиці свідчить про наявністьтенденції поступового переходу країн від режимів фіксування валютно -обмінного курсу до більш гнучких валютних режимів. В основі механізмуосвіти курсу валют при гнучких валютних режимах лежить реальний попит іпропозиція на національну валюту на внутрішньому і зовнішньому ринках.

2.1. Застосування валютного режиму в формі механізму Валютного Ради ієдиної валютної зони, фіксованого обмінного курсу.

2.1.1. У разі відмови від застосувань розвитку валютних режимів, країнавходить своєю територією в зону дії певної валюти (зонумеханізму Валютного Ради).

Валютний режим у формі механізму Валютного Ради і єдиної валютноїзони повністю виключає можливість фінансування витрат державикредитної або бюджетною емісією центральним банком і урядом.
Валютне забезпечення режиму Валютного Ради і єдиної валютної зониозначає, що державі необхідні достатні іноземні резерви длязабезпечення вільної внутрішньої конвертованості національної валюти.
Дана умова є основним при виборі валютного режиму у формі
Валютного Ради і єдиної валютної зони. [5]

Беручи валютний режим у формі механізму Валютного Ради і єдиноївалютної зони, країни прив'язують курс своєї валюти до курсу валюти більшвеликої країни. До тих пір, поки грошово-кредитна політика цієї великоїкраїни є стабільною, мала країна буде вигравати від цього.

Механізм Валютного Ради встановлює фіксований обмінний курс звідношенню до тієї іноземній валюті, до якої прив'язується внутрішнявалюта, а іноземні резерви внутрішньої валюти повністю забезпечені приконвертації внутрішньої валюти. Такий валютний режим означає, що емісіянаціональної валюти здійснюється тільки лише в обмін на резерви віноземній валюті, до якої прив'язана внутрішня валюта.

Для країн з високим рівнем інфляції та її тривалим періодом, ввнаслідок чого уряд втратив довіру суспільства, перегляд валютнихкурсів стає надмірно обтяжливим. Досить ефективним режимомдля таких країн може стати режим входження в Валютний Рада та єдинувалютну зону.

2.1.2. Фіксовані курси зобов'язують органи фінансового регулюваннядо проведення більш жорстокої грошово-кредитної політики і «дисципліни цін»,що допомагає в стислі терміни знизити темпи інфляції з меншими втратами дляекономіки. Фіксація курсу може в середньостроковому плані сприятиобмеження зростання інфляції витрат в економіках, що знаходяться під впливомімпорту.

Фіксування обмінного курсу в межах затвердженого розмірудопускає бюджетну та кредитну емісію без відповідного забезпеченнярезервами в іноземній валюті. Така гнучкість може призвести до серйознихускладнень у стан резервів держави в іноземній валюті. Прифіксованому обмінному курсі і мобільному капіталі Центральний банк не можеодночасно змінювати пропозицію грошей і обмінний курс, тому щогосподарюючі суб'єкти мають можливість звертати національну валюту віноземні активи. Грошова експансія знижує ставку відсотка, і капіталспрямовується за кордон. При значному збільшенні обсягу грошової маси,фіксований обмінний курс, у міру виснаження іноземних резервів, будевипробовувати зросле тиск. Центральний банк буде змушений вжити заходівз жорсткості грошово-кредитного регулювання та підвищити короткостроковівідсотки ставки по депозитах для утримання фіксованого рівня обмінногокурсу.

Утримати фіксований обмінний курс стає доситьпроблематично. Центральний банк може спробувати усунути впливзмін у валютних резервах на грошову масу за допомогою девальваціїобмінного курсу. Якщо таке коригування не проводиться, обмінний курсможе потенційно зазнавати ще більший тиск.

Як показує світовий досвід, фіксований валютний курс найбільшефективно діє в країні з наступними умовами в економіці [6]: невелика і відкрита економіка, яка знаходиться під впливом сильноївалюти (або валюти основного торговельного партнера); значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється з країною, довалюті якої прив'язана національна валюта (для створення стабільнихумов торгівлі для національних виробників); макроекономічна політика орієнтована на підтримку інфляції нарівні країни, до валюти якої передбачається здійснювати прив'язку (приумови низьких рівнів інфляції); в країні здійснюються структурні реформи, і забезпечується реальнанезалежність Центрального банку.

При цьому фіксований валютний курс без проведення суттєвих реформ неможе забезпечити тривалої макроекономічної стабілізації. Тому звведенням фіксованого курсу уряду необхідно одночасноврівноважити такі макроекономічні показники, як обсяг грошової маси,обсяг товарів і послуг та рівень цін. Дуже важливо не допустити зростанняномінальної заробітної плати, тому що інакше її зростання буде з'їдати прибуткупідприємств-експортерів, які не зможуть відповідно підвищити своїціни, зважаючи на необхідність збереження конкурентоспроможності на світовому ринку.

Т.ч., при використанні механізму Валютного Ради і єдиної валютноїзони, фіксованого обмінного курсу, країні необхідні значнііноземні резерви для завоювання, а потім підтримки довіри донаціональній валюті, а також забезпечення повної конвертованостінаціональної валюти в іноземну валюту, з якої вона об'єднана в разірежиму Валютного Ради.

Механізм валютних обмежень передбачає прискорення валютнихнадходжень на корреспондентсткіе рахунки Центрального банку та уповноваженихбанків, стримування вивезення валютних цінностей з країни, тому що механізмвалютних обмеження, як правило, поширюється на рух капіталу.
Заснована на цьому режимі економічна політика керівних органів країнизабезпечує поступовість економічного піднесення та переходу до ринковоїекономіці, стабілізацію потоків заощаджень резидентів на стадії, колидовіра до валютної стратегії керівництва ще не цілком встановилася.

Фіксований валютний курс ефективний [6]: при значні резерви іноземної валюти у центральногорегулюючого органу; за відсутності несподіваних цінових шоків; у разі прив'язки до кошика валют.

У країнах з перехідною економікою використання номінального валютногокурсу обмежена тим, що в цих країнах інфляція має не тількимонетарне походження, а також пов'язана з деформацією механізмуціноутворення, сильним монополізмом в економіці і кризою неплатежів. [6]

Фіксований валютний курс, як правило, не є ефективним прикризу платіжного балансу з огляду на неминучість макроекономічноїкоректування. При фіксованих валютних курсах ефективність фіскальноїполітики щодо вище, ніж монетарної, так як весь ефект відзміни обсягу грошової маси йде на цілі підтримки валютного курсуі не зачіпає рівнів зайнятості і випуску.

2.2. Вплив тіньового валютного ринку на вибір валютного режиму

Невід'ємним сегментом офіційного валютного ринку при даномувалютному режимі обмінного курсу є наявність тіньового валютного ринку.

Оптимальність валютного режиму і механізму валютного регулюваннявиявляється в наступному [3]: мінімізації спекулятивних факторів, що впливають на динаміку валютно -обмінного курсу національної валюти, як на сегментах внутрішнього валютногоринку, так і на зовнішньому валютному ринку «FOREX»; у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної експортної продукції,виражається як в скороченні дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,так і мінімізації відтоку капіталу.

Валютно-обмінні котирування тіньового ринку орієнтуються на котируваннянеоргані?? ованного ринку нерезидентів, на якому використовується механізмвалютного режиму вільного плавання обмінного курсу. У кінцевому підсумкувалютно-обмінні котирування тіньового ринку остаточно підривають довірусуб'єктів господарювання (резидентів і нерезидентів) і фізичних осіб донаціональній валюті. З цих причин з середини 70-х років, що розвиваютьсякраїни почали поступово змінювати системи методів розрахунку обмінного курсу. Відприв'язування валютно-обмінного курсу національної валюти до однієї валютивони переходять до орієнтації курсу національної валюти до кошика валют, абодо застосування більш гнучкої системи розрахунку валютних курсів, при якій курснаціональної валюти часто переглядається.

Рішення зростаючого числа країн, що розвиваються перейти від прив'язки доокремої валюті до методу кошика валют, частково, викликано бажанняммаксимально знизити несприятливий вплив на економіку коливаньвалютного курсу основних валют, які відбуваються з моменту загальноговизнання плаваючих валютних курсів в 1973 році і особливо в 80-і роки.
Курсові коливання створили для країн, що розвиваються масу проблем, починаючивід невизначеності доходів від інвестицій в сектор від експортованихтоварів, до управління державними фінансами, зовнішнім боргом ірезервами в іноземній валюті.

Країни, що розвиваються стали також все більш активно звертатися до режимуз більш гнучким встановленням обмінного курсу національної валюти, приякому валютний курс часто переглядається. Ці системи іменуються вофіційних документах як «пристосування до індексів», «керованеплавання »або« незалежне плавання », але ці терміни не відповідаютьдійсності, тому що в більшості випадків валютний курсвстановлюється органами державного валютного регулювання, хоча йогодосить часто переглядають. Одна з проблем для країн, що розвиваються і незанадто стабільних економік полягає в тому, що зовнішні ринки обміннібагатьох таких країн занадто слабкі, щоб запобігти надмірніймінливість курсів.

2.3. Використання вільно плаваючого валютного курсу

Своєчасно враховує співвідношення попиту та пропозиції нанаціональну валюту є режим вільного плавання валютно-обмінногокурсу.

У разі відсутності достатніх резервів для інтервенцій з метоюпідтримки оголошеного фіксованого рівня обмінного курсу, для
Центрального банку найбільш прийнятним стає варіант вибору валютногорежиму вільно плаваючого курсу. Однак прийняття такого рішення відлякуєнеобхідністю частої зміни валютного курсу та проведення валютнихінтервенцій з боку держави за відкритими правилами. Державніоргани валютного регулювання позбавляються можливості розподілуіноземної валюти директивним способом. При валютному режимі вільноплаваючого курсу відбувається часта зміна валютного курсу під впливомзмін реального попиту та пропозиції на іноземну валюту навнутрішньому і зовнішньому валютних ринках.

Центральний банк, як правило, стежить за обмінним курсом і визначаєйого вплив на зміну внутрішніх цін. У країнах з перехідною економікоюскладається ситуація, коли внутрішні ціни орієнтуються на обміннийкурс. У промислово розвинених країнах обмінний курс залежить від рівня цін.
Центральний банк може впливати на динаміку обмінного курсу за допомогоюзміни процентної ставки. Для успішного застосування валютного режимусвободноплавающіх обмінних курсів потрібно набагато менше резервів уіноземній валюті, ніж для успішної реалізації режиму з фіксованимобмінним курсом.

Гнучкі валютні курси найбільш сприятливі для країн зі стабільною іпланованої грошової і бюджетною політикою. Усунення нестабільностіекономічної політики як джерела внутрішньої нестабільності означає,що найбільший вплив буде надавати зовнішньоторговельний сектор, гнучківалютні курси допоможуть подолати їх негативний вплив з найменшимивтратами для економіки.

Якщо економіка країни широко диверсифікована, то ціноваеластичність попиту буде досить висока, і система плаваючого валютногокурсу буде здатна нормально функціонувати і більш ефективнореагувати на потреби, як внутрішнього регулювання, так і зовнішнього.
Чим вища відкритість економічної системи, тим сильніше впливрегулювання валютних курсів на стабільність місцевих відносних цін унаціональній валюті та розподіл ресурсів.

Валютний режим, орієнтований на плаваючий валютний курс найбільшефективний [6]: у країнах зі стабільною економікою з багатосторонніми зовнішньоторговельнимивідносинами і прогнозованою фіскальної та грошово-кредитною політикою; в умовах гіперінфляції; за системи керованого плавання; для врегулювання кризи платіжного балансу.

Вибір свободноплавающего курсу знімає проблему визначення рівняобмінного курсу національної валюти, тому що проблема визначення вартостінаціональної валюти дозволяється на ринку. До переваг такого режимутакож відноситься і той факт, що в такій ситуації не виникає проблемадисбалансу платіжного балансу в результаті виснаження резервів держави віноземній валюті, що має місце за режиму фіксованого обмінногокурсу.

При цьому слід зазначити, що уповільнення темпів інфляції тастабілізація економіки за допомогою регулювання обсягу грошової маси івикористання вільно плаваючого валютного курсу вимагають від Центральногобанку країни здійснення певних інтервенцій з метою недопущеннянадмірних коливань валютного курсу. Як показує досвід найбільшпрогресивних реформ колишніх соціалістичних країн, що керуєтьсяплавання можливо тільки у випадку, якщо Центральному банку вдаєтьсянакопичити достатній обсяг валютних резервів або за рахунок досягненняпозитивного сальдо поточного рахунку, або за рахунок позик міжнароднихорганізацій.

Як і будь-який інший режим, режим свободноплавающего курсу повиненрозглядатися з урахуванням національних особливостей економіки країни, вякій планується його застосування, так як наявність форм внутрішньоготіньового ринку і спекулятивних проявів на неорганізованому ринкунаціональної валюти можуть призвести до негативних наслідків. Повнасвобода руху капіталів в умовах перебудови економіки може викликатизростання спекулятивних операцій з національною валютою, які носять особливоруйнівний характер на початковій стадії процесу реформ, на етапівідсутність достатньої довіри до політики уряду. Значнерух капіталів може викликати великі коливання рівня офіційнихвалютних запасів і, тим самим, впливати на грошову масу. Даніколивання, у свою чергу, роблять процентну ставку за депозитами дуженестійкою і створюють атмосферу ще більшої недовіри, яка не сприяєрозвитку виробництва та зростання капіталовкладень.

У цих умовах (економіка країни переживає період структурнихперетворень) валютні обмеження можуть сприяти стабільності інезалежності грошової політики держави. Центральним банком повинні бутирозроблені чіткі принципи організації валютного контролю, як одного знапрямків валютного регулювання, що дозволяє мінімізуватидестабілізуючий фактор спекулятивних очікувань.

Валютний контроль повинен передувати валютного регулювання наекономічних засадах. Обмежуючи рух капіталу, державніоргани валютного контролю отримують можливість маневру для встановленняпроцентної ставки за депозитами в залежності від внутрішніх цілейдержави, а не від рівня процентних ставок за кордоном. [9]

2.4. Переваги і недоліки альтернативних режимів валютного курсута умови, що визначають вибір одного з них.

Вибір валютного режиму визначається в чималому ступені економічнимицілями уряду, причинами кризи економіки: режим фіксованих валютних курсів більшою мірою стримуєуряду з негативним сальдо в міжнародних розрахунках.
Отже, при переході до режиму плаваючих валютних курсів країни здефіцитом платіжного балансу отримують більше свободи; для країн з дефіцитом платіжного балансу рекомендується дефляційнаполітика, для країн з активним сальдо - інфляційна. При цьому відмова відфіксованих курсів і перехід на режим плаваючих призводить до інфляційноїполітиці.

У разі кризових явищ економіки усередині країни необхіднорозглядати і враховувати причини їх виникнення - у фінансовій сфері,або у сфері товарного виробництва.

У разі якщо кризові явища викликані потрясіннями на фінансовихринках у результаті короткострокових кон'юнктурних коливань, як правило,застосування режиму фіксованого валютного курсу дозволить протягомкороткострокового періоду стабілізувати кризові явища, за умовинаявності сильної валютно-резервної позиції Центрального банку.

У разі виникнення причин кризи в сфері матеріальноговиробництва, застосування режиму фіксованого курсу без кардинальноїструктурної перебудови господарського механізму призведе до виснаженнявалютних резервів держави і до посилення зовнішньоекономічних диспропорційу формі дефіциту платіжного балансу.

Можна зробити висновок, що вибір оптимального варіанту режиму валютногокурсу має здійснюватись з урахуванням національних особливостей стануекономіки: система фіксованих валютних курсів є більш ефективною всправі стабілізації грошового обігу та грошового ринку, у той час якгнучкі валютні курси мають переваги при стабілізації виробництва іполіпшення платіжного балансу; валютний режим Валютного Ради і єдиної валютної зони, фіксованоговалютно-обмінного курсу, як правило, застосовуються в періоди короткостроковихкон'юнктурних коливань на внутрішньому фінансовому ринку. Тривалийвикористання режиму фіксованого обмінного курсу може призвести доневиправданих витрат держави з підтримання зафіксованого рівняобмінного курсу та посилення зовнішньоекономічних диспропорцій.

Крім того, при виборі системи валютних курсів важливо враховувати ступіньінфляції та рівень стану резерву іноземної валюти: якщо рівень інфляції в країні трохи перевищує рівеньінфляції за кордоном, то має бути проведено зниження курсу власноївалюти. Але, якщо різниця в рівнях інфляції значна, і дисбаланс уструктурі вартості і цін досяг величезних значень, то для виходу зкризи, що склалася застосовується система плаваючих валютних курсів як накороткостроковий, так і на довгостроковий період; якщо запаси іноземної валюти сильно виснажені, а зовнішній борг досягдуже значного рівня, то необхідна більша регулювання валютногокурсу для того, щоб не тільки підтримати міжнароднуконкурентоспроможність, але й для накопичення запасів, необхідних длякоригування нестійкості платіжного балансу.

Жоден оптимальний валютний режим в повній мірі не може захиститинаціональну економіку від зовнішніх проявів кризових явищ. Валютнийрежим є тільки доповненням головного елемента національної валютноїсистеми - механізму валютного регулювання (в умовах економікиперехідного періодана принципах «валютного контролю»). Тільки ефективниймеханізм валютного регулювання, побудований на чітко визначених узаконодавчому порядку принципи, через який попереджаються імінімізуються наслідки кризових явищ на зовнішніх фінансових ринках,повною мірою може захистити внутрішній валютний ринок від зовнішніхпотрясінь у короткостроковому періоді.

Директивні заходи валютного регулювання в певному відрізкучасу роблять позитивний вплив на розвиток економіки усерединікраїни, мобілізуючи національні заощадження для виробництва капіталовкладеньне в іноземні підприємства, а всередині країни, що є не маловажнимчинником в умовах недостатньої підтримки з боку інвесторів з-занедовіри до політики свого уряду.

Разом з тим, директивне регулювання в цілому не може замінитиекономічної політики, орієнтованої на стабілізацію цін. Валютніобмеження не можуть забезпечити довгостроковій стабільності обмінного курсу тавалютної політики. Такий результат можливий тільки за умови направленнямеханізму грошово-кредитного регулювання на стабілізацію цін івстановлення міцного зовнішньоторговельного рівноваги. [9]

3. Розвиток валютної системи в Республіці Білорусь та проблеми їїрегулювання.

За останні роки в республіці склалася складна валютна система, заякої стало можливим існування кількох валютних курсів, щовиражається в різних значеннях фактичного обмінного курсу білоруськогорубля, що застосовується до різних валютних операцій, суб'єктам та валют.

На легальному валютному ринку Республіки були встановлені 2 курсу:офіційний курс Національного банку і щодо ринковий курс,що використовується при здійсненні різного роду угод "купівлі-продажу"іноземної валюти на окремих сегментах валютного ринку і при іншихвалютних операціях. Регулювання цих курсів, хоча і в різному ступені,здійснював Національний Банк РБ. Відносно високий курс білоруськогорубля негативно впливав на стан торговельного балансу республіки, з одногобоку, піднімаючи ціну експорту і роблячи його неконкурентоспроможним, зіншого боку, стимулюючи імпорт через його відносногоздешевлення. Одним з інструментів впливу на обмінний курснаціональної валюти був обраний режим адміністративного встановленняграничного розміру обмінного курсу.

3.1. Політика валютного регулювання в РБ та її впливу наекономічну стабілізацію країни.

У 1997 році для виправлення ситуації з підвищенням курсу білоруськогорубля, ускладненою наявністю в той час системи множинних валютнихкурсів, Національний банк почав проводити девальвацію курсу національноївалюти, у результаті чого було досягнуто зниження курсу білоруського рубля
(на початку 1997 року на 47%). Скоротилася різниця між офіційним курсомбілоруського рубля і котируваннями білоруського рубля на ринку нерезидентів.
Т.ч., в результаті контрольованого зниження білоруського рубля ефективнийобмінний курс білоруського рубля до всіх іноземних валют знизився всередньому з 75 до 63%, що стало фактором збільшення ціновоїконкурентоспроможності та зростання обсягів національного експорту.

Для збільшення обсягу пропозиції іноземної валюти на внутрішньомувалютному ринку Національний банк використовував адміністративний інструментнасичення ринку - встановлення вимоги до білоруських юридичним особамобов'язковості продажу частини надходжень у вільно конвертованій валюті таросійських рублях на торгах Міжбанківської валютної біржі.

Протягом практично всього 1997 і на початку 1998 року Національнийбанк здійснював валютні інтервенції на російському ринку, що в чималомумірою сприяло підтримки курсу білоруського рубля за кордоном. Аправо, встановлене комерційним банкам, здійснювати операції за вільнимкурсу з нерезидентами, повинно було зменшити потребу у валютнійінтервенції Національного банку.

Різке падіння курсу білоруського рубля на зовнішньому валютному ринку впочатку минулого року, яке стало наслідком значної кредитноїемісії та початком виконання програми підтримки сільського господарства,Національний банк призвело до необхідності посилення заходів з метоюнедопущення проведення спекулятивних операцій з білоруським рублем на зовнішньомуринку. В результаті чого було прийнято рішення, що забороняє проводитирозрахунки в білоруських рублях за операціями між нерезидентами республіки
Білорусь. Як захід, спрямованої на скорочення джерелнадходження білоруських рублів в розпорядження нерезидентів було введенообмеження щодо оплати окремих статей імпорту білоруськими рублями, тобтовстановлено вимогу їхньої оплати виключно іноземною валютою. Проводячитакі заходи, Національний банк мав на меті - перемістити обсягугод з білоруськими рублями на внутрішній валютний ринок Республіки
Білорусь для забезпечення можливості оперативного регулювання проведенихна ньому операцій.

Необхідність кардинального перегляду основних принципів грошово -кредитної і валютної політики стала очевидною остане «серпневого»російського і світової фінансової кризи, в результаті яких булонадано «негативний» вплив на стан валютної системи, грошово -кредитної сфери Республіки Білорусь та економіки в цілому. Це виразилося,перш за все, в посиленні девальваційних та інфляційних процесів,скорочення товарообігу з Росією та іншими країнами СНД, зростання взаємноїзаборгованості між суб'єктами господарювання, погіршенні платіжно-розрахунковихвідносин. [3]

Критерії ефективності функціонування різних валютних режимів внашій країні можна оцінити на підставі отриманих якісниххарактеристик взаємозв'язку обмінних курсів на організованому танеорганізованому валютних ринках: у першому півріччі 1995 НБ РБ застосовує режим вільногоплавання; в першому півріччі 1996 року в РБ застосовувався фіксований валютнийрежим; з другого кварталу 1996 року під другому півріччі НБ РБ вводить режимкерованого плавання обмінного курсу «змінна фіксація» (національнарізновид фіксованого валютного режиму з певними елементамифлоутінга); друге півріччя 1997 характеризується частковою лібералізацієювалютного режиму на внутрішньо валютному ринку.

Прояв валютної спекуляції по відношенню до білоруського рублянайбільш значно в другому півріччі 1998 року, менш незалежно - наперше півріччя 1995 року і така ж тенденція спостерігається в другомупівріччі 1997 року, тобто має меншу вираженість і ефективність привалютному режимі вільного плавання обмінного курсу. [3]

У нашій країні принципи валютного контролю не систематизовані і невизначені. Цим пояснюється відсутність чіткого механізму валютногорегулювання. Відсутність налагодженого механізму доводиться наявністю
«Ножиць» обмінних курсів на офіційному валютному ринку і нанеорганізованому ринку нерезидентів. Комбінування і комплекснезастосування принципів валютного контролю за наявності позитивнихмакроекономічних показників дозволить поступово відмовитися віддирективних напрямків і перейти на механізми відкритого ринку.

3.2. Напрямки політики валютного регулювання в РБ на 1999 рік іаналіз результатів її проведення.

3.2.1. Одним із пріоритетних напрямів грошово-кредитногорегулювання в 1999 році при вирішенні основних завдань грошово-кредитноїполітики на 1999 рік є стабілізація валютного ринку та забезпеченнястійкості національної валюти. Виходячи з поставлених завдань,
Національний банк Республіки Білорусь визначив напрямки політикивалютного регулювання на 1999 рік [4]: ринкове задоволення потреб всіх агентів економічноїдіяльності в іноземній валюті; зменшення негативного сальдо торговельного балансу; нарощування золотовалютних резервів держави; створення передумов конвертованості білоруського рубля за поточнимиопераціях.

Серед головних завдань виділяється проблема усунення розриву котируваньміж курсами білоруського рубля на внутрішньому і зовнішньому ринках і переходудо єдиної обмінним до