МІНІСТЕРСТВО ШЛЯХІВ ПОВІДОМЛЕННЯ

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Ростовський державний університет шляхів сполучення

Кафедра «Економіка і менеджмент»

Курсова робота

на тему: СИСТЕМА КРЕДИТУВАННЯ ТА ЇЇ СУЧАСНІ

ФОРМИ.

Студентка: Єфімова О.А.
Група ЕА-I-089

Керівниккурсової роботидоктор економічних наук, доцент Шагінян С.Г.

Ростов-на-Дону

2001

ПЛАН

Введення.
1. Роль кредиту в системі ринкових відносин.

1.1. Необхідність і функціональна сутність кредитної системи.

1.2. Основні форми кредитних відносин та їх інституційне забезпечення.
2. Перехідна економіка Російської Федерації і нові кредитні ставлення-ня.

2.1. Российская кредитна система і її особливості.

2.2. Фінансова криза 1998 року і криза кредитної системи.

2.3. Нові форми кредиту та напрямки стабілізації української кредитної системи.
Висновок.
Список використаної літератури.

Введення.

Економічна картина Росії за минулі десятиліття виглядає вельминеоднозначно: на тлі невирішених проблем і негативних тенденцій ми можемочітко розрізнити ряд позитивних моментів у розвитку економічної системисучасної Росії. Росія поступово виходить зі смуги криз і знаходитьбільш сприятливі умови для діяльності економічних суб'єктів. Ізараз як ніколи необхідна наявність великої і чітко функціонуючоїкредитної системи, тому що тільки при її розвиненості ми можемо розраховуватина реальне економічне зростання.

Ця тема є досить актуальною в даний час, і цезумовлене низкою причин. Під час переходу України до ринкових відносинкредитна система командно-адміністративного типу пересталафункціонувати, і на її місце прийшла нова, зі структурою, що відбиваєпотреби ринкового господарства. Вона будується на тих же принципах, що і вкраїнах з розвиненою ринковою економікою, все більше пристосовується допроцесу проведених економічних реформ. У той же час процесустановлення нової кредитної системи перешкоджають такі фактори якфінансова криза, високі темпи інфляції, неплатежі, ненадійністьпартнерських зв'язків. Всі ці фактори виявили певні недоліки у всіхланках кредитної системи. Тому очевидно, що багато її бокупотребують подальшого вдосконалення.

У зв'язку з цим, метою даної роботи є визначити найбільшявні протиріччя в розвитку кредитної системи на даному етапі і вказатина суттєві недоліки, які перешкоджають її функціонування, а такожвисловити різні точки зору на вирішення цих суперечностей. Слідсказати, що внаслідок особливої актуальності та гостроти цього питання, вінє часто обговорюваних на сторінках наукових видань та періодичноїдруку.

Досягнення поставленої мети бачиться, перш за все, у вирішеннінаступних завдань: по-перше, необхідно визначити функціональну сутністькредитної системи та її значення для всієї економічної сфери, а такожрозкрити особливості російської кредитної системи в умовах перехідноїекономіки, по-друге, важливо вказати основні форми кредитних відносин тамісце кожної з них в системі кредитування, вказати на їх інституційнезабезпечення і, таким чином, показати структуру сучасної кредитноїсистеми, і нарешті, по-третє, розкрити нові форми кредиту та напрямкистабілізації української кредитної системи після економічної кризи 1998року і перерахувати основні тенденції її розвитку в майбутньому.

1. Роль кредиту в системі ринкових відносин.

1. Необхідність і функціональна сутність кредитної системи.

Як відомо, засоби та предмети праці у вартісному вираженні напідприємствах у кожен даний момент можуть знаходитися в грошовій,виробничої і товарній формі. Кругообіг капіталу, що відбувається напідприємстві при виробництві товару, включає в себе три стадії: дві стадії
- Зі сфери обігу, одну - зі сфери виробництва.

На першій стадії кругообігу капіталу грошова форма переходить упродуктивну, яку для реального виробництва видається більшправильним визначати як виробничу, тобто фактично капіталматеріалізується у виробничому потенціалі підприємства. І тутнеобхідно вказати, що в сучасній Росії, де середній віквиробничого устаткування підприємств до 2000 р. досяг 18 років,спостерігається серйозне недовкладення капіталу в основні фонди, щопозначається на конкурентноздатності російських підприємств і на звороті
-Всього наявного капітала1.

На другій стадії, в процесі виробництва, створюється товар, івиробнича форма переходить у товарну. На третій стадії готовапродукція реалізується, і товарна форма переходить у свою початкову грошовуформу, як правило, з певними збільшенням у вигляді чистого доходу.
Потім грошові кошти, отримані від реалізації продукції, зновувкладаються у виробничий потенціал, і кругообіг капіталу зновуповторюється.

Усередині кругообігу й обороту капіталу відбувається нерівномірне їхрух, викликане різною природою відновлення їхньої вартості,розподіленої між різними складовими виробничого потенціалу.
Подібна нерівномірність призводить до того, що в одних підприємствутворюються вільні грошові кошти, в інших - у зв'язку з потребою ввеликих одноразових витратах - утворюється їх недолік.

Нерівномірність кругообігу й обороту капіталів стаєєдиною базою для появи відносин, що усувають невідповідністьміж часом виробництва і часом обігу коштів, які дозволяютьвідносне протиріччя між тимчасовим осіданням коштів інеобхідністю їх використання в народному господарстві.

До сфери таких відносин відноситься кредит.

Кредит об'єктивно необхідний для нормального функціонування народногогосподарства, оскільки позичальник бере кредит не тому, що він бідний, атому, що в силу об'єктивності кругообігу й обороту капіталу в нього вповною мірою бракує власних ресурсів. Накопичувати ж їх про запас взайвій кількості означає омертвити власний капітал, який безруху приносить лише збитки. Крім того, кредит необхідний для розвиткувиробництва в розширених масштабах.

Кредит - це грошові кошти, надані банком або іншоюкредитною організацією (кредитором) за кредитним договором позичальникові наумовах повернення (у вигляді відсотків за користування кредитом).

Кредит, як об'єкт дослідження, складається з елементів, пов'язаних міжсобою певними відносинами. Такими елементами є, перш за все,суб'єкти його відносин, це кредитор і позичальник. Кредитор - сторонакредитних відносин, що надала позику позичальнику в розмірі та на умовах,передбачених кредитним договором. З утворенням в Росії сучасноїбанківської системи, що має розвинену мережу комерційних банків, що відбуваєтьсяконцентрація кредиторів, тобто комерційні банки стаютьколективними кредиторами. Позичальник - сторона кредитних відносин, зобов'язанавідповідно до умов договору повернути отриману позику та сплатитивідсоток на неї.

Крім кредитора і позичальника, елементами структури кредитних відносинє об'єкти передачі - те, що передається кредитором позичальнику, а потімздійснює зворотний шлях. Об'єктом передачі у кредитних відносинах виступаєнадану вартість, як особлива частина вартості.

Суб'єкти кредитних відносин постійно встановлюють між собоюстійкі зв'язки, які в сукупності утворюють кредитну систему.
Кредитна система включає в себе різні кредитні установи, середяких головне місце займають комерційні банки, Державний Ощадбанк
Росії, кредитні спілки з іноземною участю, спеціальні кредитніустанови.

Однак, попри всю свою різноманітність всі кредитні установидіють за стандартною схемою, що включає наступні стадії рухукредиту:
1. Розміщення кредиту - важливий момент для практики кредитування. У кожному конкретному випадку видачі кредиту у банку-кредитора повинна бути впевненість в тому, що прийняте рішення є найбільш раціональним вкладенням кредитних ресурсів.
2. Отримання кредиту позичальником може використовуватися ним для досягнення різноманітних цілей у господарській діяльності, у тому числі і для погашення раніше утворених боргів. На даній стадії проявляється таке фундаментальне властивість: отримання кредиту позичальником задовольняє його тимчасові потреби, оскільки кредитор позичає вартість лише на певний час.
3. Використання кредиту - стадія, на якій перехід вартості у володіння позичальника дозволяє йому реалізувати споживну вартість об'єкта передачі.
4. Вивільнення ресурсів характеризує завершення кругообігу вартості в господарстві позичальника. Аналогічно тому, як акумуляція тимчасово вільних грошових коштів передувала розміщенню коштів кредиторів, так і вивільнення вартості в господарстві позичальника, її концентрація дозволяють йому повернути тимчасово запозичену вартість.
5. Повернення кредиту виражає перехід тимчасово запозиченої вартості від позичальника до кредитора.
6. Отримання кредитором вартості, наданої в тимчасове користування

- завершальна стадія руху кредиту. За часом повернення кредиту та отримання кредитором коштів, розміщених в позику, можуть збігатися.

Об'єднує дані стадії і те, що мова в даному випадку йде про одну й ту ж масі вартостей: позичальник повертає певну суму боргу, таку ж суму боргу (зі збільшенням у вигляді відсотка) отримує кредитор.

Проте відмінність інтересів кредитора і позичальника роблять заключну фазу руху кредиту неоднозначною. Так, для позичальника важливо виконати зобов'язання перед кредитором, повернувши йому всю суму кредиту. Для кредитора ж важлива не тільки повнота повернення раніше надану вартості, але й збереження її споживчих качеств1.

Ознакою сучасної системи кредитування є стягування відсотка впозиках. Пов'язано це з тим, що банківський кредит надається головнимчином на базі залучених коштів, які для банку виступають вяк платних ресурсів. Платний характер кредиту породжує його рухяк капіталу. Тому і стягування позикового відсотка стає невід'ємнимправилом сучасної системи кредитування.

Відповідно до викладеного, сутність кредитної системи можнавизначити як переміщення фінансових коштів між кредитором і позичальникомна основі відповідного кредитного договору для платного використанняна засадах зворотності.

Виходячи з суті кредитної системи та основних принципів її роботи,ми можемо виділити найважливіші функції кредитної системи:

По-перше, перерозподільна функція. В умовах ринковоїекономіки ринок позикових капіталів виступає як своєріднийнасоса, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфергосподарської діяльності та направляє їх в інші, що забезпечують, уЗокрема, більш високий прибуток. Це наочно виявилося в Росії настадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталу зі сферивиробництва в сферу звертання прийняв загрозливий характер.

По-друге, економія витрат обігу. Практична реалізація цієїфункції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту,джерелом якого є фінансові ресурси, тимчасово вивільняютьсяв процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасовийрозрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктівгосподарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестачафінансових ресурсів. Саме тому набули такого широкого поширенняпозики на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів,використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечуютьістотне прискорення оборотності капіталу, а отже, іекономію загальних витрат звертання.

По-третє, прискорення концентрації капіталу. Процес концентраціїкапіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки іпріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу врішенні цієї задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотнорозширити масштаб виробництва (або іншої господарської діяльності) ітаким чином забезпечити додатковий прибуток.

По-четверте, обслуговування товарообігу. У процесі реалізації цієїфункції кредитна система активно впливає на прискорення не тількитоварного, але і грошового обігу, витісняючи з нього, зокрема,готівкові гроші.

1.2. Основні форми кредитних відносин та їх інституційне забезпечення.

Коли в економічній літературі розглядається проблема кредитнихвідносин, звичайно терміни «позика», «кредит», «позика» трактуються яксиноніми. Дійсно, вживаючи ці терміни, ми маємо на увазіподібні економічні операції, проте, даючи їм чітке визначення, не можнадопускати неоднозначних тлумачень. Тому в новому Цивільному Кодексі
Російської Федерації зроблена спроба дати юридичну трактування цихпонять.

Кредитні відносини юристи характеризують як грошовий позику, що дається,як правило, на умовах сплати відсотка. З приводу кредиту ст. 819
Цивільного Кодексу говорить: «За кредитним договором банк або іншакредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, апозичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсоткиза неї ".

Однак розвиток кредиту і банків, підвищення їх ролі в економіцісупроводжувалося появою деяких нових особливостей їх функціонуванняі форм кредитних відносин.

Кредитні відносини є характерною особливістю і разом з тимобов'язковим елементом існування і застосування кредиту. І це стосуєтьсяне тільки відносин, пов'язаних з наданням позик, але також і іншихвидів кредитних відносин, наприклад, що виникають при здійсненні вкладнихоперацій. Є чимало різновидів кредитних відносин, які наврядчи можуть розглядатися як рух позичкового капіталу. До них належать,Зокрема, такі, як приміщення заощаджень населення у внески в банках,кредитні відносини, що виникають при взаємному кредитуванні громадян іінші.

Таким чином, в процесі кредитування використовуються різні формикредиту. У сучасних умовах на ринку реалізується комерційний,банківський, державний, споживчий, іпотечний, міжбанківський,міжгосподарський та інші форми кредиту. Вони відрізняються один від одногоскладом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною відсотка і сфероюдіяльності.

Комерційний кредит надається у товарній формі продавцямитоварів їх покупцям у вигляді розстрочки платежу за продані товари абонадані послуги; застосовується з метою прискорити реалізацію товарів іоформляється у вигляді боргового зобов'язання - векселі, оплачуваної черезкомерційний банк. Головна мета такого кредиту - прискорити процесреалізації товарів, а значить прискорити отримання укладеної в них прибутку.
У розвинених країнах комерційний кредит становить 20-30% всіх кредитнихугод. У Росії комерційний кредит і облік векселів були розвинуті до 1917р., але не використовувалися в подальшому до 1988 р.

Банківський кредит надається у вигляді грошових позик комерційнимибанками та іншими фінансовими установами юридичним особам, населенню,державі, іноземним клієнтам. Банківський кредит перевершує кордонукомерційного кредиту за розмірами, термінами, напрямами, він має більшшироку сферу застосування.

Споживчий кредит надається, як правило, торговельнимикомпаніями, банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутамидля придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу.
Споживчий кредит може надаватися як у грошовій, так і втоварній формах. Грошову позику одержують у банку з використанням коштів успоживчих цілях. За допомогою такого кредиту реалізуються товаритривалого користування (автомобілі, меблі тощо). Термін кредитускладає до трьох років, відсоток - від 10 до 20%.

Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла абокупівлю землі. Його надають банки і спеціалізовані кредитно -фінансові інститут, кредит видається також на виплат. Найбільш розвиненийіпотечний кредит у США, Канаді, Англії. Відсоток по кредиту коливається взалежно від економічної кон'юнктури і становить від 15 до 30% ібільше. Іпотека в сучасних умовах є відносно новим поняттям,хоча економічна історія Росії має чималий досвід іпотечногокредітованія1. Іпотечний кредит відіграє велику роль у заміщеннідержавних джерел фінансування потреб підприємств, фірм тажитлового будівництва банківським кредитом на надійній основі. Йогорозвиток сприяє нарощування інвестиційної активності господарюючихсуб'єктів в умовах дефіциту кредитних ресурсів довгострокового характеру івисоких темпів інфляції. [1] Іпотечний кредит необхідний, тому що іпотечнекредитування вигідно як майно сторони, що продає (при отриманнііпотечного кредиту він може підняти ціну на об'єкт), так істороні, що купує це майно (у покупця менше ризику втратитикапітал, так як він його діверсірует, тобто вкладає в купівлю даногооб'єкта невелику частку власного капіталу, в той час як рештучастина може вкласти в надійніше справа), а також організації,що надає кредит, так як вона отримує відсоток по кредиту. При цьомуризик вкладення мінімальний, тому що нерухомість завжди в ціні. У розвинутійсистемі кредитування іпотека як заставу нерухомості має вкрай важливезначення, так як кредитування для банку - це процес, завжди пов'язаний зможливий ризик втрати значних грошових ресурсів. Саме тому длязниження ризику неповернення кредиту особливо ретельного аналізу вимагають нетільки питання кредитоспроможності позичальника, але і його обеспеченія1.

Особливою формою кредиту є державний кредит, при якомупозичальником (кредитором) виступають держава чи місцеві органи влади, акредит набуває вигляду державної позики, що реалізується через кредитно -фінансові інститути, перш за все через Центральний банк. Цей вид кредитуслід розділяти на власне державний кредит і державнийборг. У першому випадку кредитні інститути держави кредитують різнісектори економіки. У другому випадку держава запозичує грошовікошти у банків та інших фінансово-кредитних інститутів на ринкукапіталів для фінансування бюджетного дефіциту та державного боргу.

Міжбанківський кредит надається банками один одному, коли в однихбанків виникають вільні ресурси, а в інших їх бракує. Системаміжбанківського кредиту точно так само, як вся банківська система,функціонує на двох рівнях. Перший рівень відображає рух (перелив)коштів між Банком Росії і комерційними банками, другий рівень - міжкомерційними банками. Роль міжбанківського кредиту суперечлива; займаючисвою нішу в системі економічних відносин, міжбанківський кредит чуйнореагує на кон'юнктуру в грошово-кредитній сфері і відображає їїсостояніе2. Незважаючи на актуальність проблем міжбанківського кредиту, ринокякого потребує розвитку, наукою залишаються недостатньо вивченимипитання сутності, властивостей, законів руху і тенденцій розвитку форм цьогокредиту і кредитних ринків, а також питання взаємодії підсистем вєдиній системі міжбанківських кредитів.

Суб'єктами кредитних відносин міжгосподарського кредиту виступаютьрізні підприємства та організації, що дають кошти у позику один одному.
Даний вид кредиту виявляє аналогію з комерційним кредитом, однакданий вид носить в основному товарний характер.

Нарешті міжнародний кредит охоплює економічні відносини міждержавою та міжнародними економічними організаціями. Він має якприватний, так і державний характер, відображаючи рух позичкового капіталуу сфері міжнародних економічних і валютно-фінансових відносин.

Таким чином, форми кредиту тісно пов'язані з його структурою і впевною мірою відображають сутність кредитних відносин.

Коли мова йде про кредитну систему, то зазвичай мають на увазі два їїсторони. Перш за все, це сукупність кредитних відносин, форм і методівкредитування. Крім того, це сукупність банків, інших кредитно -фінансових інститутів, що акумулюють вільні грошові кошти інадають їх в позику. Вважають, що кредитна система - поняття більшшироке і ємне в порівнянні з банківською системою, оскільки останнявключає лише сукупність діючих у країні банків. Кредитна жсистема, крім банків, що є, природно, її головною ланкою,включає банківський, споживчий, комерційний, державний,міжнародний кредити зі своїми формами відносин і методамикредитування.

Сучасна кредитна система складається з таких основних ланок:

1. Центральний Банк, державні чи напівдержавні банки;

2. Банківський сектор, що включає комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки і т.д.;

3. Страхові та спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути.

В особі своїх інститутів кредитна система конкретизує всі аспектипозичкової, інвестиційної, засновницькою, посередницької, консультативної,акумуляційний, перераспределительной діяльності кредитного механізму.
Через свої численні інститути кредитна система акумулюєвільні грошові кошти і направляє їх підприємствам, населенню,уряду.

2. Перехідна економіка Російської Федерації і нові кредитні відносини.

1. Российская кредитна система і її особливості.

Сучасна кредитна система, яка є основним елементомринку позичкових капіталів, складається з наступних основних інституціональнихланок, або ярусів:
1. Центральний Банк, державні та напівдержавні банки.
2. Банківський сектор:

- комерційні банки;

- ощадні банки;

- інвестиційні банки;

- іпотечні банки;

- спеціалізовані торговельні банки.
3. Страховий сектор:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди.
4. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути:

- інвестиційні компанії;

- фінансові компанії;

- благодійні фонди;

- трастові відділи комерційних банків;

- позиково-ощадні асоціації;

- кредитні спілки.

Така схема є типовою для більшості промислово розвиненихкраїн - в основному для США, країн Західної Європи, Японії.

Кредитна система Росії має ряд суттєвих відмінностей, зумовленихособливостями історичного розвитку та сформованих економічних відносин.

Створенню сучасної кредитної системи Російської Федераціїпередував тривалий історичний період, який визначався соціально -економічними умовами розвитку нашої країни.

За майже вісімдесятирічну історію кредитна система пройшлакілька етапів формування. До 1917 р. наша кредитна системарозвивалася за капіталістичним законам, які відображали відповіднусоціально-економічну формацію. За структурою, функцій та операцій вонанаближалася до моделі кредитної системи провідних капіталістичних країнтого часу.

Після революції 1917 р. була проведена націоналізація всіх кредитнихінститутів (банків, страхових компаній), на базі Держбанку було створено
Народний банк. Особливість кредитної системи радянського типу полягала втому, що більша частина її ланок була державною власністю.
Вона була перетворена на одноярусні, або однозвенную систему, висловлюючисоціально-економічні потреби того часу, пов'язані зздійсненням планів індустріалізації та колективізації. Кредитна системапочала функціонувати в рамках командно-адміністративної системиуправління економікою і була представлена лише трьома банками,ощадними касами і двома страховими організаціями. Таким чиномструктура кредитної системи СРСР виглядала наступним чином:

Державний банк

Будбанку

Банк для зовнішньої торгівлі

Система ощадних кас

Держстрах і Ингосстрах

Однак у середині 80-х років у зв'язку з реорганізацією управлінняекономікою була проведена банківська реформа, яка втілилася у створеннівеликих галузевих спеціалізованих банків, на базі яких на початку 90 --х років були створені комерційні банки.

Нинішня структура кредитної системи Російської Федерації наближаєтьсядо моделі кредитної системи промислово розвинених країн.

Перш за все вона пройшла екстенсивний шлях розвитку, що стосується восновному друга ланки - комерційних банків. Їх число, в 1995 р.становило 2,5 тис., потім почало скорочуватися під впливом процесівконцентрації і централізації банківського капітала1. На 1 березня 1998залишилося 1638 діючих комерційних банків, а до кінця 1998 р. їх числоскоротилася після економічної кризи. Однак розширюється коло їхоперацій, серед яких все більш помітну роль відіграють операції здорогоцінними металами.

Зростає число кредитних операцій, що працюють з іноземною участю.

Важливе значення мають російські загранбанкі з 100 - №-ним російськимкапіталом. За кордоном з'явилися філії російських банків, а також дочірнісуспільства. В даний час всі найбільші комерційні банки мають у своєму розпорядженнідочірніми банками в інших країнах.

Незважаючи на молодість кредитної системи Росії, почав прискорюватисяпроцес банкрутства комерційних банків. Відбувається ліквідація банків узв'язку з відкликанням ліцензій, у зв'язку з реорганізацією.

Разом з тим, в структурі кредитної системи Росії поки ще невеликамісце займають спеціальні кредитні установи. Значною мірою цепояснюється тим, що Росія досі не може вийти зсоціального та економічної криз та пожвавити інвестиційний процес.
Серед 22 спеціальних кредитних установ 7 припадають на кліринговіорганізації, 2 - на розрахункові палати міжбанківських валютних бірж і стількиж - на розрахункові центри Центрального Банку Росії. Комерційні банкипрацюють в основному на короткострокових кредитах. Довгострокове кредитуванняінвестицій в економіці не грає у них скільки-небудь помітної ролі наПротягом усієї історії Російської Федерації.

Третій ярус кредитної системи, що включає спеціалізованінебанківські кредитні інститути (страхові компанії, інвестиційніфонди), є найбільш слабким її ланкою. Він представлений в основномустраховими компаніями, а для розвитку інших типів спеціалізованихкредитних інститутів потрібно повноцінне функціонування ринку капіталів ійого другого елементу - ринку цінних паперів. Створення останнього можливолише в умовах щодо широкої приватизації державноївласності. Саме це має стимулювати розвиток третього ярусукредитної системи.

Багато новостворені кредитно-фінансові інститути, страховікомпанії та інвестиційні фонди займаються невластивою їм діяльністю:залучають вклади населення, виконуючи функції комерційних і ощаднихбанків. Ряд інвестиційних фондів, фінансових компаній і банків побудувалисвою діяльність не на справжній комерційній основі, а за принципомпіраміди, що викликало хвилю банкрутств. Крім того, високі ставки накороткострокові кредити ведуть до необгрунтованого зростання прибутків, які вподальшому конвертуються в іноземну валюту, що забезпечує рубль іведе до посилення інфляції. Тому багато сторін діяльності банківськоїсистеми Російської Федерації потребують подальшого вдосконалення.

У цілому, для кредитної системи Росії характерні наступніособливості:
1. Висока частка операцій банків з іноземною валютою як в активі, так і в пасиві. Одночасно падає частка рублевих кредитів.
2. Припинення зростання ресурсів банківської системи в реальному вираженні; короткостроковий характер депозитів і активів.
3. Тісний зв'язок банківського кредиту з фінансуванням держави (в активах банків на кредитування держави припадає близько половини всіх кредитів).
4. Значна частина активів банків майже не приносить прибутків, тому що суми безпроцентних рахунків комерційних банків перебувають у розпорядженні

Центрального Банку Росії.
5. Посилення процесу концентрації і централізації банківського капіталу. 50 найбільших комерційних банків зосередили у себе близько ѕ загального обсягу депозитів. На вершині кредитної системи коштує кілька уповноважених комерційних банків, найтіснішим чином зрослися з органами влади і беруть участь у формуванні політікі1
6. Деякі зміни в грошово-кредитній політиці Центрального Банку

Росії. З 1996 р. він став послаблювати грошово-кредитний рестрикційних курс, має місце зниження процентних ставок рефінансування для комерційних банків.

Таким чином, кредитно-грошова система Росії до цих пір страждаєвеликими недоліками. Зруйнувавши модель адміністративно-командної системиуправління, керівництво країни не змогло поки що виробити стабільну новумодель, що відповідає ринковому господарству. Однак безсумнівно, що кроки внапрямі створення розвинутої і злагоджено функціонуючої системи робляться,тому можна з упевненістю сказати, що в майбутньому в Росії кредитнівідносини будуть оформлені відповідно до запитів економічнихсуб'єктів.

2. Фінансова криза 1998 року і криза кредитної системи.

Більшість своїх функцій сучасна держава реалізує шляхомформування економічної політики та її стрижневою основи - фінансовоїполітики. Тому в стратегічному плані фінансова політика перехідногоперіоду повинна бути спрямована на створення оптимальних умов рухусуспільства до соціально орієнтованої ринкової економіки і з цією метою достворення економічної структури, збалансованої на принципах ринку.
Проте здійснення фінансової політики в перехідний період, в умовахнестійкості економічної системи та нерозвиненості нових формгосподарювання неможливо робити плавно і поступально, неминучіекономічні кризи. Один з найгостріших фінансових криз, які
Росія переживала за останні десятиліття, - криза 17 серпня 1998

Оцінки цієї кризи в науковій і публіцистичній літературі вельминеоднозначні. Перш за все це виявляється в тому, що існує достатньобагато підходів до виявлення причин, що призвели до кризи.

Перш за все в якості причин кризи 1998 р. виділяютьнекомплексне цілей та індикаторів фінансової політики, наростаннявнутрішнього боргу та його несприятлива структура, а такожнепідготовленість в 1996 -1997 рр.. умов для широкого допускунерезидентів на ринок цінних паперів і погіршення в 1997 - 1998 рр.. платіжногобалансу і його основи - торгового балансу через зниження цін на нафту і газ.
У лютому 1998 р. відбулося різке падіння світових цін на нафту з 15 - 16доларів до 10 - 11 доларів за барель. Світові ціни на нафту в 1998 р.були нижче собівартості її видобутку і транспортування із Західного Сибіру.

Також створення кризової ситуації сприяло штучнестримування курсу рубля, недооцінка необхідності його девальвації дляекспорту і поліпшення платіжного балансу країни. У цей же період булидопущені помилки в прогнозуванні курсу рубля і були відсутні реальні заходиіз забезпечення продовольчої безпеки країни, сильна залежністьвнутрішнього ринку від імпорту та кон'юнктури цін. Переважна частинафінансових ресурсів спрямовується на споживання, причому невеликої групиолігархів. Фінансова та кредитна системи не мають надійних механізміввключення грошових коштів в інвестиційний процес. Заощадження населенняпереважно або конвертуються в долари і тезавріруются, абовивозяться за кордон. Неліцензовану вивіз капіталу склав сотнімільярдів доларів і різко скоротив інвестиційні ресурси зростанняросійської економіки.

Як наступних передумов кризи 1998 р. слід вказатинедостатність золотовалютних резервів для запобігання цієї кризи. У
1998 - 1999 рр.. ці резерви знизилися до 10 млрд. доларів, тоді як Китаймав 140 млрд. доларів, Японія - понад 200 млрд. доларів. Деякіекономісти вбачають причинно-наслідковий зв'язок між проведеноїденомінацією рубля і кризовою ситуацією в серпні 1998 р., а також уЯк причину кризи бачать відставку уряду В.С. Черномирдіна.

Так чи інакше, криза показала, що обвал курсу рубля з'явився свогороду детонації?? ором вибуху всієї системи цін. Відомо, що лібералізація цін у
1991 - 1993 рр.. призвела до різкого зниження курсу рубля. Але в російськихумовах 1998 ціни виявилися особливо чутливі до падіння курсурубля. Пов'язано це з тим, що россійская економіка односторонньоорієнтована на імпорт і протягом 1992 - 1998 рр.. його нарощувала, урезультаті чого частка імпорту в товарообігу була в 2 - 3 рази вище, ніжграничні значення цього індикатора в багатьох країнах світу (25 - 30%).
При зниженні курсу рубля для фінансування імпорту потрібно більший обсягрублів. Для того, щоб мати рублі, продавці та посередники імпортноїпродукції змушені підвищувати ціни.

В аналізі серпневої кризи 1998 р. звертає на себе увагунеефективність в умовах Росії політики МВФ. По-перше, уряд,дотримуючись політиці Міжнародного валютного фонду, дотримувалося рекомендованіїм нормативи інфляції, довівши її до досить прийнятного рівня - нижче 1%на місяць, що стримувало зростання цін. По-друге, дотримувався призначений МВФверхня межа внутрішнього боргу, який, зокрема, на 1998 р. буввизначений у розмірі 780,9 млрд. руб. Фактично ж на 1 липня 1998 р. віндосягав 628 млрд. руб., а на 1 жовтня 1998 р. - 699 млрд. руб. Іншимисловами, були дотримані рекомендації Валютного фонду за величиноювнутрішнього боргу, але не враховувалася його структура. На відміну від США, деоснову внутрішнього боргу становлять довгострокові державнізобов'язання, в Росії превалювали "короткі" гроші. Ця обставинаяк раз і зіграло фатальну роль. При перших же симптомах кризи іноземніінвестори зняли свої внески і покинули країну, зруйнувавши всю банківсько -фінансову систему.

Яким же чином кризу 1998 р. вплинув на кредитну систему?

Інфляція 1992 - 1995 рр.. знецінила що були у підприємств елементиосновних фондів і оборотних коштів. В результаті проведених в 1994 - 1997рр.. переоцінок основних фондів їх балансова вартість стала приблизновідповідати ринковій ціні елементів основних фондів на початок 1998 р.
Але елементи оборотних коштів переоцінені (проіндексовані) не були, такяк по оборотних коштів, на відміну від основних фондів, недостатньозафіксувати їх сучасну оцінку, потрібно було кожному підприємствуперераховувати на його рахунок гроші в сумі дооцінки оборотних коштів. Або датипідприємствам кредит в розмірі суми дооцінки оборотних коштів. Але на цевлади не пішли, тому що у них не було резервів на випадок інфляції, агрошова емісія і без того була значною. В результаті істотнознизилося відношення матеріальних оборотних коштів до основнихвиробничих фондів. У промисловості, наприклад, це ставленнясклало 10,3% на початок 1998 р. проти 19,9% на початок 1991 г1.
Фінансова криза 17 серпня 1998 надав негативний вплив набанківську систему. Станом на 1 січня 1999 р. з 100 найбільшихбанків Росії кожен сьомий банк був збитковим, а сума їх збитківсклала 5 млрд. руб., тоді як балансовий прибуток інших банків (невважаючи Ощадбанку) склала 5,8 млрд. руб.