Амман

Король в Йорданії і царює, і править. По-східному жорстко і по-західному прагматично. Можливо, тому столиця країни кращає з кожним роком, а люди на вулицях привітні і радісні. Греки будували тут храми, римляни -- амфітеатри, араби - фортеці. Йорданці зводять зручні сучасні будинки. Зберігаючи при цьому старі вулички, на яких день і ніч іде жвава торгівля.

Стара частина одного близькосхідного міста мало чим відрізняється від іншого, і зрозуміти який саме це місто, навряд чи може сказати навіть людина, який бував тут раніше. Штовханина, шум, вуличні закликальника. Це Амман, столиця Йорданії. Мешканців у місті близько мільйона, що для майже шестимільйонному Йорданії чимало. Західний спосіб життя тут цілком утвердився, сильно потіснивши східний уклад. Поруч з мінаретами виростають сучасні офісні будівлі, на лотках торговців типово східні товари сусідять з американськими сигаретами, а в закусочних шаурму вам запропонують запити незмінною кока-колою. В одязі хтось повністю перейшов на європейський стиль, хтось, особливо люди старшого віку, зберігають вірність національному костюму. Але на переважній більшості - дивне поєднання європейського та східного. Паранджу в Аммані можна зустріти нечасто, та все ж жінки більшою мірою, ніж чоловіки, слідують традиції. Втім, довгі балахони часто приховують цілком сучасні європейські вбрання.

Йорданія країна не бідна. Середня заробітна плата складає 500 доларів. Мабуть, тому народжуваність тут, за східним мірками, низька. У столиці норма - двоє, троє дітей. Правда, кожна сім'я вважає своїм догом на світ з'явилося хоча б одного хлопчика. До них тут ставляться так трепетно, що вищий прояв поваги - це назвати чоловіка іменем його сина з приставкою абу -- "батько". Серед людей старшого покоління ще зустрічаються ті, хто не вміє читати і писати. До їхніх послуг - вуличні писарі. Ще недавно це була масова професія, однак сьогодні вона помирає - в Йорданії введено обов'язкове десятирічну освіту. Але навіть грамотна людина навряд чи зуміє правильно скласти юридичний документ. На цей випадок тут існують вуличні нотаріуси, які чекають клієнтів поруч з міністерством юстиції. Дощів в Аммані практично не буває, тому ніщо не може перешкодити їх роботі, хіба що шум вуличного руху, а воно в місті досить інтенсивний. Незважаючи на велику кількість зручних розв'язок, в центрі постійно виникають пробки.

В Аммані можна почувати себе в цілковитій безпеці. Так воно і є. Люди доброзичливі, посміхаються, раз у раз чуєш "Велкам ту Джордан" -- "Ласкаво просимо в Йорданію". Втім, є одна обставина, яке незвичного людині завдає деякі незручності. За весь час перебування в Аммані мені попався на очі лише один пішохідний перехід з світлофором. Дорогу, здається, переходять хто як хоче і де хоче. Головне, вивчити чарівний знак, який означає "Дайте пройти, я вас прошу!"

Заможні люди в Аммані воліють селитися ближче до околиці. Столиця Йорданії - місто не дуже зелений, але в районах вілл, де немає такої скупченості, як у центрі, кожен намагається оточити своє житло деревами. Тут тихо, безлюдно, повітря чистий, майже заміський. Не тільки на околицях, але навіть у старій частині міста забудова в основному сучасна. Між тим люди живуть на цій землі багато тисячі років.

Колись тут жили племена синів. У середині II тисячоліття до н.е. вони створили Аммонітські царство, що постійно ворогували з ізраїльтянами, про що багато говориться в Біблії. Амман дуже древнє місто. У біблійні часи він називався Раббаті Аммон, і був столицею аммонітському царства. Потім його захопив полководець Олександра Македонського Птолемей Філадельф і перейменував це місто до Філадельфії. Пізніше місто потрапило під римське панування, і найзнаменитіший з збереглися тут пам'ятників відноситься до римської епохи.

Римський амфітеатр вміщує шість тисяч глядачів. Крім великої арени в ньому є ще й мала, де давалися вистави для знаті. За прямим призначенням амфітеатр сьогодні не використовується, але люди просто приходять сюди погуляти та відпочити. Тут знаходиться етнографічний музей, розбитий один з небагатьох в Аммані скверів. Цей район облюбували для відпочинку та прочани, що прямують через Йорданію до Мекки. Крім амфітеатру є в Аммані і інші цікаві пам'ятки, пов'язані з самих різних епох. Це і елліністичний храм Геркулеса, і що стоїть на Кріпосний горі цитадель часів арабський халіфат, і знаменита шахова мечеть, складена з чорних і білих плит.

Йорданці до своїх королям ставляться з великим пієтетом. Особливою любов'ю громадян користувався батько нинішнього короля Абдулли, Хусейн. По всьому місту розвішані його портрети. Він вигнав з країни палестинських екстремістів, які поставили Йорданію на межу громадянської війни, уклав мир з Ізраїлем, за що його, щоправда, багато засуджували, і провів у життя ряд економічних програм, вельми успішних. В Аммані досі розповідають, що Хусейн любив вечорами під виглядом простого таксиста виїжджати в місто, щоб розпитати пасажирів, як і чим живуть його піддані. Якщо західні монархи люблять хизуватися своєю скромністю, то на сході справи йдуть зовсім інакше. Тут хизуються багатством. І за це народ своїх королів ще більше любить. Ми побували в музеї особистих машин короля Хусейна. Автомобілів у нього було не менше, ніж краваток в гардеробі іншого світського лева. Тут зібрано близько сімдесяти машин -- спортивні, для прогулянок, для офіційних поїздок.

В відміну від автомобілів королівський палац виглядає досить скромно. Будівництво його почалося в 1921 р. Можна сказати, що тоді ж народився сучасний Амман. В архітектурі цього порівняно невеликого будинку знайшли відображення всі періоди історії краю - римський, арабська та османський. Палац і сьогодні є офіційною резиденцією короля Йорданії. Тут знаходиться його кабінет, мала приймальня. У залі офіційних церемоній в червні 1999 р. був коронований Абдулла II. Абдулла II не прагне до східної розкоші. Мати його була англійкою, базову освіту він отримав в Англії, закінчив військову академію Вест-Пойнт у США. Приверженность ліберальним цінностям і на рідкість зворушливі стосунки з власною дружиною - королевою Раніей - зробили Абдуллу дуже популярною фігурою на Заході.

Орієнтація на Європу і Америку цілком уживається в Йорданії з любов'ю до східної розкоші. Золотий квартал у центрі Аммана - місце дуже популярне. Тут безліч ювелірних крамниць, від вітрин яких рябить в очах. Золото та каміння на східній жінки не тільки прикраси, але і якась гарантія незалежності. За законом шаріату, якщо чоловік три рази скаже дружині, що розлучається, вона повинна його залишити, але при цьому може забрати все, що є на ній. Крім золота, також пахощі - невід'ємний атрибут Сходу. Між іншим, парфуми тут купувати зовсім не обов'язково. Можна просто зайти в магазин, і тебе надушат, всім, чим тільки забажаєш.

Хоч Йорданія і ісламська країна, але вдачі тут не надто суворі. В Аммані можна знайти розваги на будь-який смак. На відміну від багатьох інших країн Близького Сходу в Йорданії будь-яка жінка може прийти в кафе, покурити кальян і попити кави. Якщо врахувати, що куріння кальяну в мусульманському світі завжди вважалося виключно чоловічим заняттям, йорданських жінок можна вважати повністю розкріпачитися. Амман все більше стає схожий на звичайний сучасний місто, лише трохи забарвлений східним колоритом.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.worlds.ru